Рішення № 92030643, 01.10.2020, Баштанський районний суд Миколаївської області

Справа № 490/4488/20

2/468/419/20

БАШТАНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД

56101 Миколаївська область м. Баштанка вул. Полтавська 43

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

(заочне)

01.10.2020 року Баштанський районний суд Миколаївської області в складі: головуючого - судді Муругова В.В., за участю секретаря – Рафальської К.В., позивача ОСОБА_1 , представника позивача адвоката Довгополого О.Б., розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Баштанка в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу № 490/4488/20 за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Аланд» про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню (третя особа – приватний виконавець виконавчого округу Миколаївської області Булахевіч Степан Вікторович),

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся до суду з позовом до відповідача про визнання виконавчого напису приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Хари Н.С. таким, що не підлягає виконанню. На обґрунтування вимог позивач в заяві зазначив, що 21.08.2013 року між ним та ПАТ «Райффайзен Банк Аваль» був укладений кредитний договір, строком до 21.08.2017 року, кредитною карткою позивач не користався та вона в нього була викрадена іншою особою, яка зняла кошти з даної картки, що підтверджується вироком Баштанського районного суду Миколаївської області від 16.05.2014 року. В червні 2020 року позивач отримав поштою постанову приватного виконавця Булахевіча С.В. від 27.05.2020 року звернення стягнення на заробітну плату позивача для стягнення з позивача на підставі виконавчого напису нотаріуса №8235 від 02.03.2020 року на користь ТОВ ФК «Аланд» заборгованості за кредитним договором від 21.08.2013 року. Позивач вважає виконавчий напис нотаріуса таким, що не підлягає виконанню, оскільки кошти в кредит позивач не отримував, а вони були викрадені з карткового рахунку іншою особою, крім того, позивач не отримував повідомлень від кредитора про намір звернутись до нотаріуса для вчинення виконавчого напису, нотаріусу не надавались оригінали нотаріально посвідченого кредитного договору для вчинення виконавчого напису, тому стягнута за виконавчим написом заборгованість не є безспірною.

На підставі викладеного, позивач просив визнати виконавчий напис приватного нотаріуса Хари Н.С. №8235 від 02.03.2020 року про стягнення з позивача заборгованості за кредитом таким, що не підлягає виконанню.

31.08.2020 року відкрите провадження у справі та вирішено розглядати справу в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням сторін.

В судовому засіданні позивач та його представник підтримали позов та просили його задовольнити.

Відповідач не забезпечив явку до суду свого представника, про час слухання справи повідомлявся рекомендованим листом з рекомендованим повідомленням. До суду не надійшло відзиву на позов.

З огляду на те, що сторони належним чином повідомлені, відповідач не з`явився в судове засідання та не подав відзив, суд ухвалив про заочний розгляд справи.

Заявлений позивачем в позові в якості третьої особи – приватний нотаріус Булахевіч С.В. до суду не з`явився, пояснень на позов не надавав, про час слухання справи повідомлявся рекомендованим листом з рекомендованим повідомленням.

Вислухавши пояснення позивача та його представника, дослідивши наявні у справі матеріали (копію договору про надання банківських послуг у сфері страхування №010/0071/82/0118841 від 21.08.2013 року; копію довідки про умови кредитування від 21.08.2013 року; копію згоди на обробку персональних даних; копію тарифів продукту «Кредитна картка - Прозора»; копію умов видачі кредиту; копію виконавчого напису приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Хари Наталії Станіславівни №8235 від 02.03.2020 року; копію повідомлення приватного виконавця Булахевіча С.В. від 27.05.2020 року; копію постанови приватного виконавця Булахевіча С.В. про звернення стягнення на заробітну плату, пенсію, стипендію та інші доходи боржника від 27.05.2020 року; копію заяви ОСОБА_1 від 26.11.2013 року; копію повідомлення про початок досудового розслідування від 04.11.2013 року; копію вироку Баштанського районного суду Миколаївської області від 16.05.2014 року по справі №468/40/14-к; копію витягу з договору відступлення прав вимоги №02/10/2019-КА від 02.10.2019 року), суд приходить до висновку про обґрунтованість заявлених вимог і можливість задоволення позову.

В судовому засіданні встановлено, що 21.08.2013 року між позивачем та ПАТ «Райффайзен Банк Аваль» був укладений про надання банківських послуг у сфері страхування №010/0071/82/0118841, відповідно до умов якого позивач отримав кредит шляхом встановлення кредитного ліміту на картковому рахунку в розмірі 11300 грн. строком кредитування на 48 місяців до 21.08.2017 року. Договір передбачав щомісячне погашення заборгованості за кредитом до 20 числа кожного місяця.

Вироком Баштанського районного суду Миколаївської області від 16.05.2014 року по справі №468/40/14-к встановлено, що 03.11.2013 року ОСОБА_2 викрав з кабінету заступника директора з навчально-виробничої роботи ОСОБА_1 кредитну картку «Райффайзен Банк Аваль» № НОМЕР_1 , з якої використав гроші в сумі 10774,24 грн., за що була нарахована комісія в сумі 483 грн.

19.06.2019 року приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Харою Н.С. за заявою ТОВ «Фінансова компанія «Аланд» був вчинений виконавчий напис за реєстровим номером 8235 про стягнення з позивача на користь ТОВ «Фінансова компанія «Аланд» заборгованості у сумі 17305,72 грн. за кредитним договором №010/0071/82/0118841 від 21.08.2013 року.

На підставі виконавчого напису нотаріуса 27.05.2020 року приватним виконавцем Булахевічем С.В. винесена постанова про звернення стягнення на заробітну плату, пенсію, стипендію та інші доходи боржника ОСОБА_1 з метою стягнення з нього на користь ТОВ «Фінансова компанія «Аланд» 19866,29 грн.

Порядок вчинення виконавчого напису нотаріусом регулюється Главою 14 Закону України «Про нотаріат», постановою Кабінету Міністрів України від 29 червня 1999 року № 1172 «Про затвердження переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів», а також Порядком вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженим наказом Міністерства юстиції України від 22.02.2012 № 296/5 (далі - Порядок).

Відповідно до ст. 87 Закону України «Про нотаріат» для стягнення грошових сум або витребування від боржника майна нотаріуси вчиняють виконавчі написи на документах, що встановлюють заборгованість. Перелік документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів, встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Положеннями ст. 88 Закону України «Про нотаріат» передбачено, що нотаріус вчиняє виконавчі написи, якщо подані документи підтверджують безспірність заборгованості або іншої відповідальності боржника перед стягувачем та за умови, що з дня виникнення права вимоги минуло не більше трьох років, а у відносинах між підприємствами, установами та організаціями - не більше одного року. Якщо для вимоги, за якою видається виконавчий напис, законом встановлено інший строк давності, виконавчий напис видається у межах цього строку.

Підпунктом 3.1 пункту 3 Глави 16 Порядку передбачено, що нотаріус вчиняє виконавчі написи якщо подані документи підтверджують безспірність заборгованості або іншої відповідальності боржника перед стягувачем; за умови, що з дня виникнення права вимоги минуло не більше трьох років, а у відносинах між підприємствами, установами та організаціями - не більше одного року. Заборгованість або інша відповідальність боржника визнається безспірною і не потребує додаткового доказування у випадках, якщо подані для вчинення виконавчого напису документи, передбачені Переліком документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку, затвердженому постановою Кабінету Міністрів України.

Пунктом 2 Переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 29 червня 1999 року № 1172, передбачена можливість вчинення виконавчого напису за кредитними договорами, за якими боржниками допущено прострочення платежів за зобов`язаннями, та для одержання виконавчого напису за кредитними договорами, за якими боржниками допущено прострочення платежів за зобов`язаннями, встановлені такі документи: а) оригінал кредитного договору; б) засвідчена стягувачем виписка з рахунка боржника із зазначенням суми заборгованості та строків її погашення з відміткою стягувача про непогашення заборгованості.

При цьому, відповідно до ч.4 ст. 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Натомість відповідно до постанови Верховного Суду від 29.01.2019 року по справі №910/13233/17 Київський апеляційний адміністративний суд постановою від 22.02.2017, залишеною без змін ухвалою Вищого адміністративного суду України від 01.11.2017 у справі № 826/20084/14, визнав незаконною та нечинною постанову Кабінету Міністрів України № 662 від 26.11.2014 "Про внесення змін до переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів" зокрема в частині пункту 2 змін, що вносяться до переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів. Згідно з пунктом 10.2. постанови Пленуму Вищого адміністративного суду України № 7 від 20.05.2013 "Про судове рішення в адміністративній справі", визнання акта суб`єкта владних повноважень нечинним означає втрату чинності таким актом з моменту набрання чинності відповідним судовим рішенням або з іншого визначеного судом моменту після прийняття такого акта. Київський апеляційний адміністративний суд, взявши до уваги зазначений пункт 10.2. постанови Пленуму Вищого адміністративного суду України № 7 від 20.05.2013 "Про судове рішення в адміністративній справі", дійшов висновку про необхідність визнання нечинною Постанови Кабінету міністрів України № 662 від 26.11.2014 "Про внесення змін до переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів" в частині, з моменту її прийняття. З огляду на викладене до спірних правовідносин підлягає застосуванню постанова Кабінету Міністрів України "Про затвердження переліку документів, за якими стягнення заборгованості проводиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів" № 1172 в редакції від 29.11.2001.

При цьому, Перелік документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 29.06.1999 року №1172 в редакції від 29.11.2001 року не передбачає стягнення заборгованості у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів за кредитними договорами, крім договорів, які були нотаріально посвідченні, що передбачає п.1 Переліку.

Натомість в даному випадку суду не надано доказів того, що нотаріусу для вчинення виконавчого напису був наданий оригінал нотаріально посвідченого кредитного договору, а складений в простій письмовій формі договір не є тим договором, за яким стягнення заборгованості могло бути проведено у безспірному порядку шляхом вчинення нотаріусом виконавчого напису, про що вказано в постанові Верховного Суду від 12.03.2020 року №757/24703/18-ц.

Крім того, Верховний Суд в постанові від 31.10.2018 року по справі №308/11193/16-ц вказав, що вчинення нотаріусом виконавчого напису - це нотаріальна дія, яка полягає у посвідченні права стягувача на стягнення грошових сум або витребування від боржника майна. При цьому вчинений нотаріусом виконавчий напис не породжує виникнення права стягувача на стягнення грошових сум або витребування від боржника майна, а підтверджує, що таке право виникло у стягувача раніше. Мета вчинення виконавчого напису - надання стягувачу можливості в позасудовому порядку реалізувати його право на примусове виконання безспірного зобов`язання боржником. Отже, відповідне право стягувача, за захистом якого він звернувся до нотаріуса, повинно існувати на момент звернення. Так само на момент звернення стягувача до нотаріуса із заявою про вчинення виконавчого напису повинна існувати й, крім того, також бути безспірною, заборгованість боржника перед стягувачем. Безспірність заборгованості боржника, у тому числі і внаслідок цивільно-правової відповідальності, - це обов`язкова умова вчинення нотаріусом виконавчого напису (стаття 88 Закону України «Про нотаріат»). Вчинення нотаріусом виконавчого напису відбувається за фактом подання стягувачем документів, які згідно із відповідним Переліком документів є підтвердженням безспірності заборгованості або іншої вимоги боржника перед стягувачем. Однак сам по собі цей факт (подання стягувачем відповідних документів нотаріусу) не свідчить про відсутність спору стосовно заборгованості як такого. З огляду на наведене та з урахуванням приписів статей 15, 16, 18 ЦК України, статей 50, 87, 88 Закону України «Про нотаріат» захист цивільних прав шляхом вчинення нотаріусом виконавчого напису полягає в тому, що нотаріус підтверджує наявне у стягувача право на стягнення грошових сум або витребування від боржника майна. Це право існує, поки суд не встановить зворотного. Тобто боржник, який так само має право на захист свого цивільного права, в судовому порядку може оспорювати вчинений нотаріусом виконавчий напис: як з підстав порушення нотаріусом процедури вчинення виконавчого напису, так і з підстав неправомірності вимог стягувача (повністю чи в частині розміру заборгованості або спливу строків давності за вимогами в повному обсязі чи їх частині), з якими той звернувся до нотаріуса для вчинення виконавчого напису. Підставами оскарження виконавчих написів може бути як порушення нотаріусом процедури вчинення напису (наприклад, неповідомлення боржника про вимогу кредитора), так і необґрунтованість вимог до боржника.

При цьому, в судовому засіданні встановлено, що строк надання кредиту за договором №010/0071/82/0118841 від 21.08.2013 року був встановлений в 48 місяців, тобто спливав 21.08.2017 року, отже заборгованість за тілом кредиту могла утворитись виключно до 21.08.2017 року, і оскільки вказана заборгованість включена до суми, яка мала стягуватись за виконавчим написом, то спростовується те, що стягнення такої заборгованості проводиться за період з 28.06.2018 року по 12.11.2019 року, як це вказано в тексті виконавчого напису.

Крім того, кредитним договором №010/0071/82/0118841 від 21.08.2013 року був передбачений обов`язок позичальника щомісячно погашати заборгованість за кредитом та процентами.

Таким чином, сторони договору визначили окремі самостійні зобов`язання позичальника щодо щомісячного погашення кредитної заборгованості, які деталізують його обов`язок повернути весь борг частинами, тому право кредитора вважається порушеним з моменту недотримання позичальником строку погашення кожного щомісячного платежу і початок перебігу строку позовної давності за кожен черговий платіж починається з моменту порушення позичальником строку його погашення.

Так в п. 59, 63 постанови Великої Палати Верховного Суду від 28.03.2018 року №444/9519/12 вказано, що оскільки договір встановлює окремі зобов`язання, які деталізують обов`язок відповідача повернути борг частинами та передбачають самостійну відповідальність за невиконання цього обов`язку, то незалежно від визначення у договорі строку кредитування право позивача вважається порушеним з моменту порушення відповідачем терміну внесення чергового платежу. А відтак, перебіг позовної давності стосовно кожного щомісячного платежу починається після невиконання чи неналежного виконання (зокрема, прострочення виконання) відповідачем обов`язку з внесення чергового платежу й обчислюється окремо щодо кожного простроченого платежу. Початок перебігу позовної давності для погашення щомісячних платежів за договором визначається за кожним таким черговим платежем з моменту його прострочення. Вказане унеможливлює визначення початку перебігу позовної давності для погашення всієї заборгованості за договором з моменту спливу строку кредитування.

Отже, очевидно, що до суми простроченої заборгованості за кредитом входять суми заборгованості, з часу утворення яких минуло більше трьох років, а тому спірний виконавчий напис вчинено нотаріусом поза межами строку, визначеного в ст. 88 Закону України «Про нотаріат», яка передбачає можливість вчинення виконавчого напису нотаріусом тільки щодо заборгованості, яка виникла в межах відповідних строків позовної давності.

Крім того, як вказано вище строк остаточного повернення кредиту був визначений договором до 21.08.2017 року, натомість до суми заборгованості, яка мала стягуватись за виконавчим написом, включені суми, як це вказано в тексті виконавчого напису, за період з 28.06.2018 року по 12.11.2019 року, тобто після закінчення строку повернення кредиту.

При цьому, відповідно до постанови Великої Палати Верховного Суду від 31.10.2018 року №202/4494/16-ц провадження №14-318цс18 право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за користування кредитом, а також обумовлену в договорі неустойку припиняється після спливу визначеного цим договором строку кредитування. В охоронних правовідносинах права та інтереси позивача забезпечені частиною другою статті 625 ЦК України, яка регламентує наслідки прострочення виконання грошового зобов`язання.

За ч.2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Крім того відповідно до постанови Великої Палати Верховного Суду від 23.10.2019 року №723/304/16-ц провадження №14-360цс19 стягнення процентів за користування грошима за період після визначеного сторонами договору строку повернення позики - дня закінчення строку договору, не ґрунтуються на нормах матеріального права.

За такого, після закінчення строку кредитування кредитодавець втрачає право нараховувати проценти, комісію та пеню, а має право на отримання окрім суми боргу двох видів плати: 1) компенсації втрат від інфляції за весь час прострочення, 2) трьох процентів річних від простроченої суми.

Тому включення кредитором до суми боргу визначених кредитним договором нарахувань після закінчення строку кредитування не ґрунтуються на нормах матеріального права, а, отже, свідчить про спірність таких нарахувань.

Крім того, позивачем надані докази (вирок суду), відповідно до яких частина заборгованості за кредитом утворилась не внаслідок реалізації сторонами договору своїх правомочностей, а внаслідок вчинення злочину іншою особою, що безумовно спростовує безспірність заборгованості, щодо якої був вчинений виконавчий напис.

За таких обставин, виконавчий напис підлягає визнанню таким, що не підлягає виконанню.

Внаслідок задоволення позову з відповідача на користь позивача підлягають стягненню витрати по оплаті судового збору відповідно до положень ст. 141 ЦПК України.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 12; 13; 81; 264; 265 ЦПК України, суд

УХВАЛИВ:

Позов ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Аланд» про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню, - задовольнити.

Визнати таким, що не підлягає виконанню вчинений 02 березня 2020 року приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Харою Наталією Станіславівною виконавчий напис за реєстровим номером 8235 про стягнення з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Аланд» заборгованості у сумі 17605 (сімнадцять тисяч шістсот п`ять) гривень 72 копійки за кредитним договором №010/0071/82/0118841 від 21.08.2013 року.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Аланд» на користь ОСОБА_1 в рахунок відшкодування сплаченого судового збору 840 (вісімсот сорок) гривень 80 копійок.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Позивачем апеляційна скарга на рішення суду може бути подана Миколаївському апеляційному суду протягом тридцяти днів з дня проголошення рішення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Відповідно до п. 4 ч. 5 ст. 265 ЦПК України:

Позивач: ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_2 ).

Відповідач: Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Аланд» (вул. Саксаганського, 14 м. Київ, ідентифікаційний код 42642578).

Третя особа: приватний виконавець виконавчого округу Миколаївської області Булахевіч Степан Вікторович ( АДРЕСА_2 ).

Повне судове рішення складене 06.10.2020 року.

суддя: