Рішення № 92030555, 23.09.2020, Яворівський районний суд Львівської області

Справа № 460/3866/19

Провадження №2/944/647/20

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23.09.2020 рокум.Яворів

Яворівський районний суд Львівської області

в складі: головуючого судді Карпин І.М.

з участю секретаря судового засідання Мельник Є.Є.

позивача ОСОБА_1

представника позивача ОСОБА_2

представника відповідача

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Яворові в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Державного підприємства «Івано-Франківський військовий ліспромкомбінат», Державного підприємства «Старицький військовий лісгосп» про поновлення на роботі та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу,

В С Т А Н О В И В :

31.07.2019 ОСОБА_1 звернувся в суд з позовом до Державного підприємства «Івано-Франківський військовий ліспромкомбінат», в якому просить скасувати наказ ДП «Івано-Франківський військовий ліспромкомбінат» №160-к від 09 липня 2019 року "Про припинення трудового договору", поновити на посаді начальника Старицького військового лісгоспу ДП «Івано-Франківський військовий ліспромкомбінат» та стягнути з ДП «Івано-Франківський військовий ліспромкомбінат» на його користь заробітну плату за час вимушеного прогулу.

В подальшом позивач ОСОБА_1 подав до суду клопотання про залучення співвідповідача у справі Державне Підприємство «Старицький військовий лісгосп».

10.02.2020 ОСОБА_1 подав заяву про уточнення позовних вимог відповідно до якої просив скасувати наказ ДП «Івано-Франківський військовий ліспромкомбінат» №160-к від 09 липня 2019 року "Про припинення трудового договору", поновити на посаді начальника Державного підприємства «Старицький військовий лісгосп» та стягнути з ДП "Старицький військовий лісгосп" на його користь середню заробітну плату за час вимушеного прогулу, починаючи з 09.07.2019.

21.08.2020 позивач ОСОБА_1 подав до суду заяву про уточнення позовних вимог, відповідно до якої просив скасувати наказ ДП «Івано-Франківський військовий ліспромкомбінат» №160-к від 09 липня 2019 року "Про прининення трудового договору", поновити на посаді начальника Старицького військового лісгоспу ДП «Івано-Франківський військовий ліспромкомбінат» та стягнути з ДП "Старицький військовий лісгосп" на його користь середню заробітну плату за час вимушеного прогулу, починаючи з 09.07.2019.

В обґрунтування позовних вимог, покликається на те, що наказом № 10-к від 06 лютого 2014 року ДП “Івано-Франківський військовий ліспромкомбінат” його прийнято на роботу на посаду начальника Старицького військового лісгоспу з 07 лютого 2014 року. З часу прийняття його на роботу він працював у Старицькому військовому лісгоспі ДП “Івано-Франківський військовий ліспромкомбінат” на посаді начальника. 03 липня 2019 року на електронну адресу відповідача скерував заяву про звільнення його із зазначеної посади за згодою сторін, проте в даній заяві ним не було зазначено з якого саме часу звільнити. З моменту подачі заяви, а саме з 03 липня 2019 року він продовжував перебувати на займаній посаді та виконувати посадові обов`язки начальника Старицького військового лісгоспу. Так, 11 липня 2019 року, як начальник Старицького військового лісгоспу підписав та видав видатковий касовий ордер, а 15 липня 2019 рок подавав звіт про використання коштів, виданих на відрядження або під звіт, а також оплачував кошти з електричну енергію на користь ПАТ “Гарант Енерго М”, що входить в посадові обов`язки начальника Старицького військового лісгоспу. Оскільки він добросовісно продовжував виконувати обов`язки начальника Старицького військового лісгоспу і жодних наказів про його звільнення з посади не надходило, відповідно він звернувся до ДП “Івано-Франківський військовий ліспромкомбінат” із заявою про відкликання заяви про звільнення з посади за згодою сторін. В подальшому 20 липня 2019 року на поштову адресу АДРЕСА_1 надійшов лист, в якому знаходились оригінал його трудової книжки серії НОМЕР_1 та копія наказу № 160-к від 09 липня 2019 року «Про припинення трудового договору» Тоді він дізнався, що його звільнено із посади начальника Старицького військового лісгоспу Державного підприємства “Івано-Франківський військовий ліспромкомбінат” з 09 липня 2019 року за угодою сторін, відповідно до п. 1 ст. 36 КЗпП України. 18 липня 2019 року ТВО директора ДП “Івано-Франківський військовий ліспромкомбінат” В.С. Рибачук видав наказ № 123-в, згідно якого він як керівник Старицького військового лісгосп повинен передати, а ТВО начальника Старицького військового лісгоспу ДП “Івано-Франківський військовий ліспромкомбінат” Данюк І.Г. прийняти посаду та матеріальні цінності Старицького військового лісгоспу ДП “Івано-Франківський військовий ліспромкомбінат”. Тобто, в даному випадку відповідачем визнається той факт, що станом на 18 липня 2019 року він надалі продовжував бути начальником Старицького військового лісгоспу.

З наказом № 160-к від 09 липня 2019 року не погоджується та вважає його незаконним, оскільки починаючи з 03 липня 2019 року по 20 липня 2019 року відповідачем ДП “Івано-Франківський військовий ліспромкомбінат” на його адресу не надходило жодних повідомлень про те, що відповідач не заперечує проти розірвання трудового договору за угодою сторін, та не запропоновано жодних строків звільнення, адже при звільненні він, як начальник повинен здати посаду і матеріальні цінності Старицького військового лісгоспу для чого необхідний відповідний проміжок часу. Він з 03 липня 2019 року (момент написання заяви) по 20 липня 2019 року (отримання копії трудової книжки та наказу про звільнення) продовжував виконувати обов`язки начальника Старицького військового лісгоспу. Крім цього, не було домовлено про строк припинення трудового договору. В період з 03 липня 2019 року по 15 липня 2019 року він продовжував перебувати на посаді начальника Старицького військового лісгоспу та виконувати свої посадові обов`язки, а жодних пропозицій від відповідача про строк припинення трудового договору не надходило. Відповідно 15.07.2019 він звернувся до ДП “Івано-Франківський військовий ліспромкомбінат” із заявою про відкликання своєї заяви про звільнення. Про те, що він звільнений із займаної посади 09 липня 2019 року, станом на 15 липня 2019 року, відомо не було. Цей факт свідчить про те, що між ним та відповідачем не було досягнуто згоди на розірвання трудового договору на підставі п. 1 ч. 1 ст. 36 КЗпП України, а тому він вирішив продовжувати виконувати свої посадові обов`язки та умови трудового договору. Крім цього, як видно з наказу № 123-в від 18 липня 2019 року «Про створення комісії для передачі посади та матеріальних цінностей», станом на 18 липня 2019 року відповідач ДП “Івано-Франківський військовий ліспромкомбінат” визнає те, що він є начальником Старицького військового лісгоспу та укладений трудовий договір продовжує діяти.

Оскільки, станом на день винесення наказу № 160-к від 09 липня 2019 року він продовжував працювати на посаді начальника Старицького військового лісгоспу, виконувати свої посадові обов`язки, між ним та роботодавцем не було досягнуто домовленості про строк припинення трудового договору, станом на 09 липня 2019 року в нього не було волевиявлення на припинення трудового договору, 15 липня 2019 року подану заяву про звільнення відкликав, а тому просить поновити його на роботі та стягнути середню заробітну плату за час вимушеного прогулу.

Ухвалою від 02 серпня 2019 року відкрито провадження у справі та призначено розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження. Ухвалою Яворівського районного суду Львівської області від 02.01.2020 залучено співвідповідачем Державне підприємство "Старицький військовий лісгосп".

24.10.2019 представник відповідача ДП «Івано-Франківський військовий ліспромкомбінат» скерував до суду відзив на позовну заяву, в якому зазначає, що 03 липня 2019 року до державного підприємства «Івано-Франківський військовий ліспромкомбінат» надійшла письмова заява начальника Старицького військового лісгоспу, ОСОБА_1 щодо звільнення його із вказаної посади (роботи) за угодою сторін. Вказана заява зареєстрована у підприємстві 03 липня 2019 року за вх. №532. В телефонній розмові, яка відбулась 03 липня 2019 року між Головою ліквідаційної комісії ДП «Івано-Франківський військовий ліспромкомбінат» та ОСОБА_1 досягнуто взаємної домовленості про припинення трудового договору із останнім 09 липня 2019 року. Враховуючи названу домовленість, 03 липня 2019 року Голова ліквідаційної комісії ДП «Івано-Франківський військовий ліспромкомбінат» Рибачук В.С. проставив на даній заяві, відповідальній особі за ведення кадрової роботи, резолюцію наступного змісту: «п. ОСОБА_3 , до наказу з 09.07.2019.» 09 липня 2019 року було видано наказ №160-к «Про припинення трудового договору», відповідно до якого ОСОБА_1 звільнено з посади начальника Старицького військового лісгоспу, на підставі п. 1 ст.36 Кодексу законів про працю України. До видання згаданого наказу будь-які взаємні домовленості щодо анулювання заяви ОСОБА_1 від 03 липня 2019 року були відсутніми, перемовини з цього приводу взагалі не проводились. У зв`язку з тим, що 09 липня 2019 року та в подальшому ОСОБА_1 не прибув до підприємства для отримання трудової книжки, цей документ разом із копією наказу №160-к від 09.07.2019 був направлений поштою за місцем його проживання. 17 липня 2019 року було видано наказ №174-к «Про тимчасове виконання обов`язків», яким з наступного дня тимчасове виконання обов`язків начальника Старицького військового лісгоспу покладено на інженера з організації та нормування праці і заробітної плати планово-економічного відділу ДП «Івано-Франківський військовий ліспромкомбінат» Данюка І.Г., з правом підпису фінансових та інших документів. 18 липня 2019 року було видано наказ №123-в «Про створення комісії для передачі посади та матеріальних цінностей», яким передбачено, що колишній начальник Старицького військового лісгоспу ОСОБА_1 (внаслідок його звільнення з роботи) повинен передати, а ТВО начальника даного лісгоспу ОСОБА_4 прийняти посаду та матеріальні цінності цього лісгоспу, для чого створена відповідна комісія. Таким чином, порушення вимог чинного законодавства про працю при звільненні з роботи ОСОБА_1 , не було допущено. 10 липня 2019 року Міністром оборони України видано наказ №375 «Про ліквідацію державного підприємства «Івано-Франківський військовий ліспромкомбінат», що взагалі унеможливлює поновлення ОСОБА_1 на роботі, оскільки щодо цього підприємства розпочато процедуру його ліквідації, попередньо займана ним посада обгрунтовано скорочена, Старицький військовий лісгосп, як структурний підрозділ підприємства, також зараз ліквідовано. Виходячи із наведеного, зазначені у позовній заяві ОСОБА_1 вимоги є не доведеними, штучними і абсолютно не переконливими, а подекуди неправдивими. Просить в задоволенні позову відмовити.

13.03.2020 представник відповідача ДП «Старицький військовий лісгосп» скерував відзив на позовну заяву, в якому просив виключити ДП «Старицький військовий лісгосп» з числа відповідачів у даній справі.

В судовому засіданні позивач ОСОБА_1 та його представник – адвокат Галько Р.В. позовні вимоги підтримали в повному обсязі, покликаючись на обставини, викладені в позовній заяві та заяві про уточнення позовних вимог. Просили позов задовольнити в повному обсязі.

Представник відповідача Державного підприємства «Старицький військовий лісгосп» Мацелюх Г.З. позов заперечила, просила відмовити в його задоволенні, з підстав викладених у відзиві на позовну заяву.

Представник Державного підприємства «Івано-Франківський військовий ліспромкомбінат» в судове засідання не з`явився, будучи належним чином повідомленим про час та місце розгляду справи, про причини неявки не повідомив, заяви про розгляд справи за його відсутності не подав, тому суд вирішив розгляд справи по суті проводити у відсутності представника відповідача, оскільки неявка останнього не перешкоджає розгляду справи.

Суд, заслухавши пояснення позивача, його представника та представника відповідача, з`ясувавши обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги та заперечення сторін, дослідивши докази, які мають значення для вирішення спору по суті, встановив наступні обставини та надав їм правову оцінку.

Судом встановлено, що ОСОБА_1 перебував в трудових відносинах з ДП «Івано-Франківський військовий ліспромкомбінат», зокрема з 06.02.2014 працював на посаді начальника Старицького військового лісгоспа.

03 липня 2019 року ОСОБА_1 електронною поштою подав заяву на ім`я директора «Івано-Франківського військового лісгоспу» про звільнення з посади начальника Старицького військового лісгоспу», без зазначення конкретної дати звільнення.

Наказом про припинення трудового договору № 160-к від 09 липня 2019 року, ОСОБА_1 з 09.07.2019 звільнено з посади начальника Старицького військового лісгоспу ДП «Івано-Франківський військовий ліспромкомбінат», згідно п.1 ст.36 КЗпП України.

15 липня 2019 року ОСОБА_1 електронною поштою надіслав заяву ДП «Івано-Франківський військовий ліспромкомбінат», в якій відкликав заяву про звільнення його із посади за угодою сторін.

Наказом №123-в від 18 липня 2019 року, виданим Тво директора ДП «Івано-Франківський військовий ліспромкомбінат» В.С.Рибачук «Про створення комісії для передачі посади та матеріальних цінностей», зобов`язано начальника Старицького військового лісгоспу ОСОБА_1 передати, а тво начальника Старицького військового лісгоспу ДП «Івано-Франківський військовий ліспромкомбінат» ОСОБА_4 прийняти посаду та матеріальні цінності Старицького військового лісгоспу ДП «Івано-Франківський військовий ліспромкомбінат».

Стаття 43 Конституції України гарантує кожному право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується.

Згідно із статті 5-1 КЗпП України держава гарантує працездатним громадянам, які постійно проживають на території України, зокрема, правовий захист від необґрунтованої відмови у прийнятті на роботу і незаконного звільнення, а також сприяння у збереженні роботи.

Відповідно до пункту 1 статті 36 КЗпП України підставою для припинення трудового договору є угода сторін.

Згідно з ст.21 КЗпП України, трудовий договір є угода між працівником і власником підприємства, установи, організації або уповноваженим ним органом чи фізичною особою, за якою працівник зобов`язується виконувати роботу, визначену цією угодою, з підляганням внутрішньому трудовому розпорядкові, а власник підприємства, установи, організації або уповноважений ним орган чи фізична особа зобов`язується виплачувати працівникові заробітну плату і забезпечувати умови праці, необхідні для виконання роботи, передбачені законодавством про працю, колективним договором і угодою сторін.

Відповідно до ст.38 КЗпП України, встановлено що працівник має право розірвати трудовий договір, укладений на невизначений строк, попередивши про це власника або уповноважений ним орган письмово за два тижні. У разі, коли заява працівника про звільнення з роботи за власним бажанням зумовлена неможливістю продовжувати роботу (переїзд на нове місце проживання; переведення чоловіка або дружини на роботу в іншу місцевість; вступ до навчального закладу; неможливість проживання у даній місцевості, підтверджена медичним висновком; вагітність; догляд за дитиною до досягнення нею чотирнадцятирічного віку або дитиною з інвалідністю; догляд за хворим членом сім`ї відповідно до медичного висновку або особою з інвалідністю I групи; вихід на пенсію; прийняття на роботу за конкурсом, а також з інших поважних причин), власник або уповноважений ним орган повинен розірвати трудовий договір у строк, про який просить працівник. Якщо працівник після закінчення строку попередження про звільнення не залишив роботи і не вимагає розірвання трудового договору, власник або уповноважений ним орган не вправі звільнити його за поданою раніше заявою, крім випадків, коли на його місце запрошено іншого працівника, якому відповідно до законодавства не може бути відмовлено в укладенні трудового договору. Працівник має право у визначений ним строк розірвати трудовий договір за власним бажанням, якщо власник або уповноважений ним орган не виконує законодавство про працю, умови колективного чи трудового договору.

У випадку, коли працівник вимагає достроково розірвати укладений з ним трудовий договір, а роботодавець не заперечує щодо припинення з цим працівником трудових відносин, такий договір може бути припинено за угодою сторін згідно з пунктом 1 частини першої статті 36 КЗпП України. Необхідно зазначити, що законодавством не встановлено відповідного порядку чи строків припинення трудового договору за угодою сторін, у зв`язку з чим вони визначаються працівником і власником або уповноваженим ним органом у кожному конкретному випадку.

Припинення трудового договору за пунктом 1 частини першої статті 36 КЗпП України застосовується у випадку взаємної згоди сторін трудового договору, пропозиція (ініціатива) про припинення трудового договору за цією підставою може виходити як від працівника, так і від власника або уповноваженого ним органу. За угодою сторін може бути припинено як трудовий договір, укладений на невизначений строк, так і строковий трудовий договір. Припинення трудового договору за пунктом 1 частини першої статті 36 КЗпП України не передбачає попередження про звільнення ні від працівника, ні від власника або уповноваженого ним органу. День закінчення роботи визначається сторонами за взаємною згодою.

Пропозиція (ініціатива) і сама угода сторін про припинення трудового договору за пунктом 1 частини першої статті 36 КЗпП України можуть бути викладені як в письмовій, так і в усній формі. Якщо працівник подає письмову заяву про припинення трудового договору, то в ній мають бути зазначені прохання звільнити його за угодою сторін і дата звільнення. Саме ж оформлення припинення трудового договору за угодою сторін має здійснюватися лише в письмовій формі. У наказі (розпорядженні) і трудовій книжці зазначаються підстава звільнення за угодою сторін з посиланням на пункт 1 частини першої статті 36 КЗпП України і раніше домовлена дата звільнення.

Таким чином, передбачена пунктом 1 частини першої статті 36 КЗпП України угода сторін є самостійною підставою припинення трудового договору, яка відрізняється від розірвання трудового договору з ініціативи працівника та з ініціативи власника підприємства, установи, організації або уповноваженого ним органу тим, що в цьому разі потрібне спільне волевиявлення сторін, спрямоване на припинення трудових відносин в обумовлений строк і саме з цих підстав.

Чинним законодавством не передбачено обов`язкової письмової форми угоди сторін про припинення трудового договору. Така угода повинна бути оформлена між сторонами шляхом подання позивачем заяви про звільнення за угодою сторін із зазначенням конкретної дати звільнення.

Якщо роботодавець і працівник домовилися про певну дату припинення трудового договору, працівник не має права відкликати свою заяву про звільнення. Анулювати таку домовленість можна лише за взаємною згодою про це власника або уповноваженого ним органу і працівника.

Згідно з усталеною судовою практикою при домовленості між працівником і власником підприємства, установи, організації або уповноваженим ним органом про припинення трудового договору за пунктом 1 частини першої статті 36 КЗпП України (за згодою сторін) договір припиняється в строк, визначений сторонами. Анулювання такої домовленості може мати місце лише при взаємній згоді про це власника або уповноваженого ним органу і працівника.

Відповідні висновки викладені в Постанові Верховного суду від 31.08.2020 у справі №359/5905/19.

Між ОСОБА_1 та ДП «Івано-Франківський військовий ліспромкомбінат» не було досягнуто угоди щодо конкретної дати звільнення позивача з займаної посади, сторони не дійшли взаємної згоди про розірвання трудового договору. Після написання заяви ОСОБА_1 продовжував працювати, виконував належним чином свої посадові обов`язки, не залишив місця роботи і не вимагав розірвання трудового договору, а навпаки подав заяву про відкликання заяви про звільнення.

За таких обставин, суд дійшов висновку про наявність правових підстав для задовлення позовних вимог в частині скасування наказу ДП «Івано-Франківський військовий ліспромкомбінат» №160-к від 09 липня 2019 року «Про припинення трудового договору», та поновлення на роботі.

Відповідно до ч. 1 ст. 235 КЗпП України у разі звільнення без законної підстави або незаконного переведення на іншу роботу, у тому числі у зв`язку з повідомленням про порушення вимог Закону України "Про запобігання корупції" іншою особою, працівник повинен бути поновлений на попередній роботі органом, який розглядає трудовий спір.

Відповідно до ч.2 ст.235 КЗпП України при винесенні рішення про поновлення на роботі орган, який розглядає трудовий спір, одночасно приймає рішення про виплату працівникові середнього заробітку за час вимушеного прогулу або різниці в заробітку за час виконання нижчеоплачуваної роботи, але не більш як за один рік. Якщо заява про поновлення на роботі розглядається більше одного року, не з вини працівника, орган, який розглядає трудовий спір, виносить рішення про виплату середнього заробітку за весь час вимушеного прогулу.

Згідно із п. 32 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 9 від 06.11.1992 року «Про практику розгляду судами трудових спорів» у випадках стягнення на користь працівника середнього заробітку за час вимушеного прогулу, зокрема, в зв`язку з незаконним звільненням він визначається за загальними правилами обчислення середнього заробітку, виходячи з заробітку за останні два календарні місяці роботи. При цьому враховуються положення Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 8 лютого 1995 року N 100.

Відповідно до п.8 вказаного Порядку нарахування виплат, що обчислюються із середньої заробітної плати за останні два місяці роботи, провадяться шляхом множення середньоденного (годинного) заробітку на число робочих днів/годин, а у випадках, передбачених чинним законодавством, календарних днів, які мають бути оплачені за середнім заробітком.

Згідно з довідкою ДП «Старицький військовий лісгосп» розмір середньоденного заробітку ОСОБА_1 з розрахунку від заробітної плати та кількості відпрацьованих днів становить 769 грн. 23 коп.

Таким чином, середній заробіток за час вимушеного прогулу позивача обчислюється з 10 липня 2019 року, і по день ухвалення рішення суду, тобто по 23 вересня 2020 року.

Середній заробіток за час вимушеного прогулу становить 233076, 69 грн ( 769 грн. 23 коп. (середньоденна заробітна плата) х 303 днів (кількість робочих днів вимушеного прогулу за період з 10 липня 2019 року по 23 вересня 2020 року).

З урахуванням наведеного стягненню з відповідача на користь позивача підлягає середній заробіток за час вимушеного прогулу в сумі 233 076 грн. 69 коп., з якого необхідно під час виплати здійснити відрахування передбачених законодавством податків та обов`язкових платежів.

Суд вважає безпідставними вимоги позивача в частині стягнення з ДП "Старицький військовий лісгосп" на його користь середнього заробітку за час вимушеного прогулу, оскільки позивач з цим підприємством не перебував у трудових відносинах.

Відповідно до вимог ст.141 ЦПК України з відповідача слід стягнути в користь держави судовий збір.

Також суд вважає за необхідне відповідно до вимог п.1 ч.1 ст.430 ЦПК України допустити негайне виконання рішення в частині поновлення на роботі та стягнення виплати заробітної плати в межах суми платежу за один місяць.

Керуючись ст.ст. 4, 5, 12, 13, 81, 259, 263-265, 268 ЦПК України, суд

У Х В А Л И В:

Позов задовольнити частково.

Визнати незаконним та скасувати наказ Державного підприємства «Івано-Франківський військовий ліспромкомбінат» №160-к від 09 липня 2019 року «Про припинення трудового договору».

Поновити ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , на посаді начальника Старицького військового лісгоспу Державного підприємства «Івано-Франківський військовий ліспромкомбінат» з 10 липня 2019 року.

Стягнути з Державного підприємства «Івано-Франківський військовий ліспромкомбінат» (76014, місто Івано-Франківськ, вул. Л.Ребета, 6; ЄДРПОУ 08033772) на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП НОМЕР_2 , середній заробіток за час вимушеного прогулу в розмірі 233076,69 (двісті тридцять три тисячі сімдесят шість) гривень 69 копійок (з урахуванням всіх обов`язкових платежів і зборів, які підлягають відрахуванню з заробітної плати).

Стягнути з Державного підприємства «Івано-Франківський військовий ліспромкомбінат» на користь держави судовий збір у розмірі 768 (сімсот шістдесят вісім) гривень 40 копійок.

Рішення в частині поновлення на роботі ОСОБА_1 та стягнення в його користь заробітної плати за один місяць вимушеного прогулу в розмірі 16153 (шістнадцять тисяч сто п`ятдесят три) гривні 83 коп підлягає негайному виконанню.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення безпосередньо до Львівського апеляційного суду чи через Яворівський районний суд Львівської області. Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Позивач: ОСОБА_1 ,

ІНФОРМАЦІЯ_1 ,

адреса проживання:

АДРЕСА_1 .

ІПН НОМЕР_2 .

Відповідач: Державне підприємство «Івано-Франківський

військовий ліспромкомбінат»,

юридична адреса: м.Івано-Франківськ, вул.Ребета, 6.

ЄДРПОУ: 08033772.

Відповідач: Державне підприємство «Старицький військовий лісгосп»,

юридична адреса: с.Старичі Яворівського району Львівської області,

вул.Шептицького, 2А.

Суддя І.М.Карпин