Рішення № 92029256, 15.09.2020, Шевченківський районний суд міста Києва

Справа № 761/2173/20

Провадження № 2/761/3982/2020

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15 вересня 2020 року суддя Шевченківського районного суду м.Києва Мальцев Д.О., розглянувши в порядку спрощеного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа - Солом`янський районний відділ державної виконавчої служби м. Києва про припинення права на аліменти, звільнення від заборгованості та стягнення аліментів,

В С Т А Н О В И В :

ОСОБА_1 (далі по тексту - позивач), звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2 (далі по тексту - відповідач), третя особа - Солом`янський районний відділ державної виконавчої служби м. Києва (далі по тексту - третя особа), відповідно до якого просив припинити стягнення аліментів відповідно до виконавчого листа, виданого на підставі рішення Шевченківського районного суду м. Києва № 761/37017/15-ц від 30.03.2016, згідно з яким ОСОБА_1 має сплачувати аліменти на користь ОСОБА_2 на доньку ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 в розмірі 1/4 частини доходу, але не менше 30% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку щомісячно, починаючи з 08.12.2015 по день досягнення дитиною повноліття; звільнити позивача від заборгованості на день постановлення рішення зі сплати аліментів на користь доньки ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ; стягнути з відповідача на користь позивача на доньку ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 аліменти у розмірі 1/4 частини доходу, але не менше 50 % прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку щомісячно, починаючи з дня подачі позову до досягнення дитиною повноліття.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідно до рішення Шевченківського районного суду м. Києва від 30.03.2016 з позивача на користь відповідача сплачуються аліменти на утримання спільної дитини, ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , починаючи з 08.12.2015 і до досягнення дитиною повноліття. Виконавчий лист № 761/37017/15-ц від 30.03.2016, виданий на підставі зазначеного рішення суду, перебуває на виконанні державного виконавця Солом`янського РВ ДВС м. Києва ГТУЮ у м. Києві Л.М. Мигловець.

Разом з тим відповідач виїхала за межі країни з 10.08.2016 та до теперішнього часу до України не поверталась. Участі в утриманні дитини не приймає, її вихованням не займається. Спільна дитина сторін фактично проживає з позивачем та перебуває на повному утриманні батька. Водночас станом на 01.01.2020 у позивача утворилась заборгованість по сплаті аліментів в розмірі 148 296, 25 грн. За таких обставин, позивач, керуючись ст. 273 ЦПК України, ст. 197 СК України просить звільнити його від сплати аліментів та від сплати заборгованості по аліментам, що буде відповідати найркащим інтересам дитини та забезпечить також захист прав позивача. Крім того, відповідно до ст. 180, 182, 183 СК України, позивач просив стягувати з відповідача на свою користь на утримання спільної доньки аліменти в розмірі 1/4 частини доходу, але не менше 50 % прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку щомісячно.

З врахуванням наведеного, позивач звернувся до суду з вказаним позовом.

Від відповідача відзив не надходив.

22.01.2020 ухвалою суду залишено позовну заяву без руху.

24.04.2020 ухвалою суду по справі відкрито провадження в порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін, встановлено сторонам строки для надання заяв по суті справи.

Відповідно до ч. 5 ст. 247 ЦПК України, суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше.

Оскільки розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось на підставі ч. 2 ст. 247 ЦПК України.

При цьому, суд вирішує справу за наявними матеріалами, що передбачено ч.8 ст. 178 ЦПК України, після закінчення строків для надання сторонами відповідних заяв по суті справи, визначених в ухвалі про відкриття провадження.

Дослідивши матеріали справи, оцінивши зібрані по справі докази, суд дійшов висновку, що позов не підлягає задоволенню частково, виходячи з наступних підстав.

У статті 8 Конституції України закріплено, що в Україні визнається і діє принцип верховенства права, а норми Конституції України є нормами прямої дії.

Відповідно до частини третьої статті 51 Конституції України сім'я, дитинство, материнство і батьківство охороняються державою.

Згідно із частиною сьомою статті 7 СК України дитина має бути забезпечена можливістю здійснення її прав, установлених Конституцією України, Конвенцією про права дитини, іншими міжнародними договорами України, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України.

Пунктами 1, 2 статті 3 Конвенції про права дитини від 20.11.1989, ратифікованої Верховною Радою України 27.02.1991, передбачено, що в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини. Дитині забезпечується такий захист і піклування, які необхідні для її благополуччя, беручи до уваги права й обов`язки її батьків, опікунів чи інших осіб, які відповідають за неї за законом.

Відповідно до статті 18 Конвенції про права дитини від 20.11.1989 батьки або у відповідних випадках законні опікуни несуть основну відповідальність за виховання і розвиток дитини. Найкращі інтереси дитини є предметом їх основного піклування.

Відповідно до частини першої статті 8 Закону України «Про охорону дитинства» кожна дитина має право на рівень, достатній для її фізичного, інтелектуального, морального, культурного, духовного та соціального розвитку.

При цьому, відповідно до ч. 1 ст. 2 ЦПК України, завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

В свою чергу, однією з засад судочинства, регламентованих п. 4 ч. 3 ст. 129 Конституції України, є змагальність сторін та свобода в наданні ними до суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Згідно роз`яснень, наданих в п. 3 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судове рішення у цивільній справі», суд розглядає цивільні справи в межах заявлених позивачем вимог та зазначених і доведених ним обставин.

Рішенням Конституційного Суду України у справі за конституційним поданням 50 народних депутатів України щодо офіційного тлумачення окремих положень ч. 1 ст. 4 ЦПК України від 01 грудня 2004р. № 18-рп/2004 (справа про охоронюваний законом інтерес) визначено, що поняття «охоронюваний законом інтерес», що вживається в ч. 1 ст. 4 ЦПК України та інших законах України у логічно-смисловому зв`язку з поняттям «права», треба розуміти як прагнення до користування конкретним матеріальним та/або нематеріальним благом, як зумовлений загальним змістом об`єктивного і прямо не опосередкований у суб`єктивному праві простий легітимний дозвіл, що є самостійним об`єктом судового захисту та інших засобів правової охорони з метою задоволення індивідуальних і колективних потреб, які не суперечать Конституції і законам України, суспільним інтересам, справедливості, добросовісності, розумності та іншим загальноправовим засадам.

Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом (ст. 81 ЦПК України).

Отже, в силу вимог ст. 2, 4, 12, 76-81 ЦПК України, кожна сторона зобов`язана довести належними та допустимими доказами ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Як визначено в ч.1 ст. 76 ЦПК України, доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно положень ч. 2 ст. 89 ЦПК України суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Згідно роз`яснень, які містяться в п. 26 постанови Пленуму Верховного Суду України «Про застосування норм цивільного процесуального законодавства при розгляді справ у суді першої інстанції» від 12 червня 2009 року, предметом доказування є факти, якими обґрунтовуються заявлені вимоги чи заперечення або мають інше юридичне значення для вирішення справи (причини пропуску позовної давності тощо) і підлягають встановленню при ухваленні рішення.

В судовому засіданні встановлено, що відповідно до рішення Шевченківського районного суду м. Києва від 30.03.2016, прийнятого за результатами розгляду справи № 761/37017/15-ц, з позивача, ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 стягнуто аліменти на доньку ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 у розмірі 1/4 частини доходу, але не менше 30% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, щомісячно, до досягнення дитиною повноліття, починаючи з 08.12.2015.

Рішення суду набрало законної сили 19.04.2016.

За вказаним рішенням суду було видано виконавчий лист № 761/37017/15-ц, який перебуває на примусовому виконанні у Солом`янському РВ ДВС м. Київ ГТУЮ у м. Києві, виконавче провадження № ВП 56718179.

Станом на 01.01.2020 у позивача утворилась заборгованість по сплаті аліментів на утримання дитини у розмірі 148 296, 25 грн. (Довідка від 28.01.2020 № 32564, видана Солом`янським РВ ДВС м. Київ ГТУЮ у м. Києві).

Позивач, обґрунтовуючи позовні вимоги, вказує, що спільна дитина сторін фактично проживає з позивачем та перебуває на повному утриманні батька. При цьому, відповідач виїхала за межі країни з 10.08.2016 та до теперішнього часу до України не поверталась. Участі в утриманні дитини не приймає, її вихованням не займається. Разом з тим, стягнення аліментів з позивача на користь відповідача на утримання спільної дитини фактично суперечить інтересам як їхньої спільної дитини, так і позивача, з яким дитина проживає та на утриманні якого перебуває. Крім того, звільнення позивача від сплати аліментів також буде відповідати інтересам їх спільної з відповідачем доньки та самого позивача.

Перевіряючи вказані обставини справи судом встановлено, що згідно листа Шевченківського Управління поліції ГУ НП у м. Києві від 20.09.2019 за № 558-А3/725/56-2019, гр. ОСОБА_2 за даними Державної прикордонної служби України, 10.08.2016 покинула територію України та по теперішній час не поверталась.

Згідно витягу з протоколу засідання органу опіки та піклування Подільської районної в м. Києві державної адміністрації від 21.08.2018 № 15, позивачу надано дозвіл на реєстрацію місця проживання малолітньої дитини ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 за адресою: АДРЕСА_1 , - без згоди матері дитини - ОСОБА_2 .

Згідно Акту обстеження умов проживання від 23.08.2018, складеного комісією у складі виконуючого обов`язки начальника служби у справах дітей та сім`ї ОСОБА_4 , соціолога ДУ «Центр опіки дитини» ОСОБА_8 за результатами обстеження умов проживання малолітньої дитини ОСОБА_3 , дитина проживає в будинку за адресою: АДРЕСА_2 , разом з батьком, ОСОБА_1 , дідусем, ОСОБА_5 , 1957 р.н., бабусею, ОСОБА_6 , 1961 р.н. Будинок належить бабусі малолітньої дитини. У дитини з батьком окрема кімната, де є достатньо місця для відпочинку, ігор. Батько достатньо приділяє уваги доньці, дбає про її розумовий і фізичний розвиток. Дитина доглянута, забезпечена всім необхідним, зауважень щодо недогляду дитини немає. Мати дитини, ОСОБА_2 з сім`єю не проживає, участі у вихованні не бере.

Згідно Акту обстеження умов проживання № 26, складеного комісією у складі заступника начальника служби у справах дітей та сім`ї ОСОБА_4 , директора ДУ «Центр опіки дитини» ОСОБА_9 та затвердженого начальником служби у справах дітей Вишгородської РДА Мельник О.В. від 19.05.2019 за результатами обстеження умов проживання малолітньої дитини ОСОБА_3 , дитина проживає в будинку за адресою: АДРЕСА_2 , разом з батьком, ОСОБА_1 , дідусем, ОСОБА_5 , 1957 р.н., бабусею, ОСОБА_6 , 1961 р.н. Будинок належить бабусі малолітньої дитини. У дитини з батьком окрема кімната, де є достатньо місця для відпочинку, ігор. Батько достатньо приділяє уваги доньці, дбає про її розумовий і фізичний розвиток. Дитина доглянута, забезпечена всім необхідним, зауважень щодо недогляду дитини немає. Мати дитини, ОСОБА_2 з сім`єю не проживає, участі у вихованні не бере, не телефонує, не цікавиться життям дитини.

Також в матеріалах справи наявна Педагогічна характеристика, надана на дитину старшої групи «В» ДНЗ (ясла-садок) «Золотий ключик» Вишгородської міської ради Київської області ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , з якої вбачається, що дитина відвідує ДНЗ «Золотий ключик» з 02.09.2019 по даний час. Вихованням дитини займається тато, ОСОБА_1 . Мати дитини жодного разу не приходила до дошкільного закладу, вихованням дитини не займається, про дитину не піклуюється.

За змістом ст. 141 СК України мати, батько мають рівні права та обов`язки щодо дитини, незалежно від того, чи перебували вони у шлюбі між собою.

Згідно з статті 180 СК України батьки зобов`язані утримувати дітей до досягнення ними повноліття.

Так, відповідно до ч. 1, 2 ст. 18 Сімейного кодексу України (далі по тексту - СК України), кожен учасник сімейних відносин, який досяг чотирнадцяти років, має право на безпосереднє звернення до суду за захистом свого права або інтересу. Суд застосовує способи захисту, які встановлені законом або домовленістю (договором) сторін.

Згідно ч. 3 ст. 181 СК України, за рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька або у твердій грошовій сумі за вибором того з батьків або інших законних представників дитини, разом з яким проживає дитина.

Стаття 179 СК України передбачає, що аліменти, одержані на дитину, є власністю дитини. Той із батьків або інших законних представників дитини, на ім`я якого виплачуються аліменти, розпоряджається аліментами виключно за цільовим призначенням в інтересах дитини. Неповнолітня дитина має право брати участь у розпорядженні аліментами, одержаними на її утримання.

В свою чергу, відповідно до п. 3 ч. 3 ст. 18 СК України, способами захисту сімейних прав та інтересів зокрема є: припинення правовідношення, а також його анулювання.

Зокрема, нормами СК України визначено, що розмір аліментів, визначений за рішенням суду або домовленістю між батьками, може бути згодом зменшено або збільшено за рішенням суду за позовом платника або одержувача аліментів у разі зміни матеріального або сімейного стану, погіршення або поліпшення здоров`я когось із них та в інших випадках, передбачених цим Кодексом (ст. 192 СК України).

Крім того, Сімейний кодекс України у статті 188 визначає лише один виключний випадок звільнення батьків від обов`язку утримувати дитину, а саме батьки можуть бути звільненні від обов`язку утримувати дитину, якщо дохід дитини набагато перевищує дохід кожного з них і забезпечує її потреби повністю.

Також статтею 190 СК України визначено підстави для припинення права на аліменти на дитину у зв`язку з набуттям права власності на нерухоме майно.

Згідно ч. 2 ст. 197 СК України, за позовом платника аліментів суд може повністю або частково звільнити його від сплати заборгованості за аліментами, якщо вона виникла у зв`язку з його тяжкою хворобою або іншою обставиною, що має істотне значення.

З врахуванням наведеного можна дійти висновку, що положеннями СК України передбачено способи захисту прав платника аліментів у разі виникнення спору щодо розміру аліментів, які підлягають до сплати, а також підстави для звільнення батьків від обов`язку утримувати дитину, підстави для звільнення одного з батьків від сплати заборгованості за аліментами та підстави припинення права на аліменти на дитину у зв`язку з набуттям права власності на нерухоме майно.

Водночас, питання про припинення стягнення аліментів з одного з батьків на користь іншого з батьків на утримання спільної дитини в разі істотної зміни обставин (зокрема в разі зміни місця проживання спільної дитини та визначення місця проживання саме з платником аліментів, перебування дитини на повному утриманні платника аліментів), положеннями СК України не врегульовано.

Положеннями Сімейного кодексу України передбачено лише підстави для звільнення від сплати аліментів осіб, зазначених у статтях 267-271 цього Кодексу, тобто осіб, у яких виникає обов`язок утримувати інших членів сім`ї та родичів.

Так відповідно до ч. 1 ст. 273 СК України, якщо матеріальний або сімейний стан особи, яка сплачує аліменти, чи особи, яка їх одержує, змінився, суд може за позовом будь-кого з них змінити встановлений розмір аліментів або звільнити від їх сплати. Суд може звільнити від сплати аліментів осіб, зазначених у статтях 267-271 цього Кодексу, за наявності інших обставин, що мають істотне значення.

Крім того, відповідно до ч. 4 ст. 273 ЦПК України, якщо після набрання рішенням суду законної сили, яким з відповідача присуджені періодичні платежі, зміняться обставини, що впливають на визначені розміри платежів, їх тривалість чи припинення, кожна сторона має право шляхом пред`явлення нового позову вимагати зміни розміру, строків платежів або звільнення від них.

Суд також враховує, що за змістом ст. 141 СК України мати, батько мають рівні права та обов`язки щодо дитини, незалежно від того, чи перебували вони у шлюбі між собою.

Відповідно до частин 1, 2 статті 27 Конвенції ООН про права дитини від 20.11.1989, яка ратифікована постановою Верховної Ради України № 789-ХІІ від 27.02.1991 та набула чинності для України 27.09.1991, держава визнає право кожної дитини на рівень життя, необхідний для фізичного, розумового, духовного, морального і соціального розвитку дитини. Батьки або інші особи, які виховують дитину, несуть основну відповідальність за забезпечення в межах своїх здібностей і фінансових можливостей умов життя, необхідних для розвитку дитини.

Крім того, з ч. 1 ст. 12 Закону України «Про охорону дитинства» на кожного з батьків покладається однакова відповідальність за виховання, навчання і розвиток дитини. Батьки або особи, які їх замінюють, мають право і зобов`язані виховувати дитину, піклуватися про її здоров`я, фізичний, духовний і моральний розвиток, навчання, створювати належні умови для розвитку її природних здібностей, поважати гідність дитини, готувати її до самостійного життя та праці.

Як зазначено в рішенні Європейського Суду з прав людини від 07.12.2006 у справі «Хант проти України» та рішення від 27.11.1992 у справі «Олссон проти Швеції», між інтересами дитини та інтересами батьків повинна існувати справедлива рівновага, і, дотримуючись такої рівноваги, особлива увага має бути до найважливіших інтересів дитини, які за своєю природою та важливістю мають переважати над інтересами батьків.

За таких обставин, враховуючи встановлені в судовому засіданні обставини, суд дійшов висновку, що дитина, ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 станом на момент розгляду дійсно проживає разом з позивачем та перебуває на його повному утриманні.

В свою чергу відповідач, ОСОБА_2 , в судове засідання не з`явилась, доказів протилежного не надала, встановлених в судовому засіданні обставин не спростувала.

Разом з тим, позивач просить припинити стягнення аліментів відповідно до виконавчого листа, виданого на підставі рішення Шевченківського районного суду м. Києва № 761/37017/15-ц від 30.03.2016, згідно з яким ОСОБА_1 має сплачувати аліменти на користь ОСОБА_2 на доньку ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 в розмірі 1/4 частини доходу, але не менше 30% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку щомісячно, починаючи з 08.12.2015 по день досягнення дитиною повноліття.

Водночас питання щодо припинення виконання виконавчого листа вирішуються в порядку, передбаченому ст. 432 ЦПК України та Законом України «Про виконавче провадження».

З огляду на наведене, а також з метою ефективного захисту прав позивача та забезпечення дотримання найважливіших прав дитини, враховуючи ту обставину, що дитина проживає разом з позивачем, перебуває на його повному матеріальному забезпеченні, суд вважає за необхідне вказану позовну вимогу задовольнити частково, а саме звільнити позивача, ОСОБА_1 від сплати аліментів на користь ОСОБА_2 , на утримання доньки - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 відповідно до рішення Шевченківського районного суду м. Києва № 761/37017/15-ц від 30.03.2016, згідно з яким ОСОБА_1 має сплачувати аліменти на користь ОСОБА_2 на доньку ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 в розмірі 1/4 частини доходу, але не менше 30% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку щомісячно, починаючи з 08.12.2015 по день досягнення дитиною повноліття.

Позовні вимоги в частині звільнення позивача від заборгованості по сплаті аліментів також підлягають частковому задоволенню, оскільки позивачем не надано належних та допустимих доказів на підтвердження тієї обставини, що спільна дитина сторін проживала з позивачем починаючи з грудня 2015 року (початок нарахування заборгованості по сплаті аліментів).

Крім того, суд також не бере до уваги Довідку видану ОК Садівницького товариства «Лелека» від 14.01.2020 за № 110, про те, що позивач з 2016 року (без зазначеної точної дати) постійно проживає зі своєю донькою ОСОБА_3 у своєї матері ОСОБА_6 за адресою: АДРЕСА_2 та Довідку видану ДНЗ «МОНТЕССОРІ-САД» Управління Дарницької районної в м. Києві державної адміністрації про те, що позивач з 02.01.2018 оформив свою дочку до ДНЗ, приходив та забирав її, оскільки вказані докази не свідчать про те, що дитина дійсно проживала з батьком з грудня 2015 року та перебувала на його утриманні.

Також вказані докази суперечать іншим доказам, наявним в матеріалах справи, так як згідно матеріалів справи, дозвіл батьку на реєстрацію дитини за своїм місцем реєстрації без згоди матері останньому надано лише 21.08.2018, Акти обстеження умов проживання дитини також складені 23.08.2019, тобто не раніше серпня 2018 року.

За таких обставин, суд вважає за необхідне задовольнити позовну вимогу частково та звільнити позивача від заборгованості по сплаті аліментів на користь ОСОБА_2 , на утримання доньки - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , починаючи з серпня 2018 року.

Вирішуючи питання про стягнення аліментів з відповідача на користь позивача на утримання спільної дитини суд враховує, що визначальним при вирішенні спору є гарантоване Конституцією та законами України право дитини на належне повноцінне її утримання.

Крім того, судом також враховано, що батьки несуть основну відповідальність за забезпечення в межах своїх здібностей і фінансових можливостей умов життя, необхідних для розвитку дитини. При цьому, між інтересами дитини та інтересами батьків повинна існувати справедлива рівновага і особлива увага має бути до найважливіших інтересів дитини, які за своєю природою та важливістю мають переважати над інтересами батьків.

Так, відповідно до положень ч.3 ст. 181 СК України за рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька або у твердій грошовій сумі за вибором того з батьків або інших законних представників дитини, разом з яким проживає дитина.

Згідно ч.1 ст. 183 СК України, частка заробітку (доходу) матері, батька, яка буде стягуватися як аліменти на дитину, визначається судом.

При визначенні розміру аліментів суд враховує: стан здоров`я та матеріальне становище дитини; стан здоров`я та матеріальне становище платника аліментів; наявність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, дочки, сина; наявність на праві власності, володіння та/або користування у платника аліментів майна та майнових прав, у тому числі рухомого та нерухомого майна, грошових коштів, виключних прав на результати інтелектуальної діяльності, корпоративних прав; доведені стягувачем аліментів витрати платника аліментів, у тому числі на придбання нерухомого або рухомого майна, сума яких перевищує десятикратний розмір прожиткового мінімуму для працездатної особи, якщо платником аліментів не доведено джерело походження коштів; інші обставини, що мають істотне значення (ч. 1 ст. 182 СК України).

Положеннями ч. 2 ст. 182 СК України визначено, що розмір аліментів має бути необхідним та достатнім для забезпечення гармонійного розвитку дитини. Мінімальний гарантований розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим, ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку. Мінімальний рекомендований розмір аліментів на одну дитину становить розмір прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку і може бути присуджений судом у разі достатності заробітку (доходу) платника аліментів.

Відповідно до ч. 1 ст. 191 СК України, аліменти на дитину присуджуються за рішенням суду від дня пред`явлення позову, а в разі подання заяви про видачу судового наказу - із дня подання такої заяви.

За таких обставин, суд дійшов висновку, що позовні вимоги в частині стягнення з відповідача на користь позивача аліментів на утримання доньки, ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 у розмірі 1/4 частини доходу, але не менше 50 % прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку щомісячно, починаючи з дня подачі позову до досягнення дитиною повноліття, є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Відповідно до ч. 1 ст. 133 ЦПК України, судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Відповідно до ст. 141 ЦПК України, стягнути з відповідача на користь позивача витрати по сплаті судового збору пропорційно задоволеним позовним вимогам в розмірі 1681, 60 грн.

На підставі викладеного, керуючись Конституцією України, Конвенції ООН про права дитини від 20.11.1989, Законом України «Про охорону дитинства», ст. 7, 18, 141, 179, 181-184, 190, 197, 198-200, 273 СК України, ст. 3, 4, 10, 12, 13, 17, 18, 76-81, 133, 141, 200, 206, 258-259, 263-268, 273, 274, 352, 354-355 ЦПК України, суд, -

В И Р І Ш И В:

Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа - Солом`янський районний відділ державної виконавчої служби м. Києва про припинення права на аліменти, звільнення від заборгованості та стягнення аліментів - задовольнити частково.

Звільнити ОСОБА_1 /дані: ІНФОРМАЦІЯ_3 , РНОКПП - НОМЕР_1 , адреса: АДРЕСА_2 від сплати аліментів на користь ОСОБА_2 /дані: ІНФОРМАЦІЯ_4 , РНОКПП - НОМЕР_2 , адреса: АДРЕСА_3 , на утримання доньки - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 відповідно до рішення Шевченківського районного суду м. Києва № 761/37017/15-ц від 30.03.2016, згідно з яким ОСОБА_1 має сплачувати аліменти на користь ОСОБА_2 на доньку ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 в розмірі 1/4 частини доходу, але не менше 30% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку щомісячно, починаючи з 08.12.2015 по день досягнення дитиною повноліття.

Звільнити ОСОБА_1 /дані: ІНФОРМАЦІЯ_3 , РНОКПП - НОМЕР_1 , адреса: АДРЕСА_2 від заборгованості по сплаті аліментів на користь ОСОБА_2 /дані: ІНФОРМАЦІЯ_4 , РНОКПП - НОМЕР_2 , адреса: АДРЕСА_3 /, на утримання доньки - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , починаючи з 21.08.2018 і до 15.09.2020 (день винесення рішення суду).

Стягнути з ОСОБА_2 /дані: ІНФОРМАЦІЯ_4 , РНОКПП - НОМЕР_2 , адреса: АДРЕСА_3 / на користь ОСОБА_1 /дані: ІНФОРМАЦІЯ_3 , РНОКПП - НОМЕР_1 , адреса: АДРЕСА_2 аліменти на утримання доньки - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 у розмірі 1/4 частини доходу, але не менше 50 % прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку щомісячно, починаючи з дня подачі позову - 17.01.2020 і до досягнення дитиною повноліття - ІНФОРМАЦІЯ_5 .

Рішення суду в частині стягнення аліментів за один місяць підлягає негайному виконанню.

В іншій частині позовних вимог - відмовити.

Стягнути з ОСОБА_2 /дані: ІНФОРМАЦІЯ_4 , РНОКПП - НОМЕР_2 , адреса: АДРЕСА_3 / на користь ОСОБА_1 /дані: ІНФОРМАЦІЯ_3 , РНОКПП - НОМЕР_1 , адреса: АДРЕСА_2 витрати по сплаті судового збору в розмірі 1681, 60 грн.

Рішення суду може бути оскаржене безпосередньо до Київського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення через Шевченківський районний суд м. Києва. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя: