Рішення № 92028410, 05.10.2020, Сокальський районний суд Львівської області

Справа № 1321/1033/2012

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

05 жовтня 2020 року Сокальський районний суд Львівської області у складі:

головуючого - судді Фарина Л. Ю. ,

за участю секретаря Кочмар Н.-Г.М.,

представника позивачів - адвоката Огорілка Ю.В.

та представника відповідача - адвоката Матвійчук Г.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Сокаль цивільну справу за позовом ОСОБА_1 та ОСОБА_2 до Виконавчого комітету Сокальської міської ради, третьої особи Сокальської державної нотаріальної контори про визнання права власності на житловий будинок та позовною заявою третьої особи, яка заявляє самостійні вимоги ОСОБА_3 до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 та Сокальської міської ради про визнання прав та обов`язків забудовника на житловий будинок,

в с т а н о в и в:

Позивачі звернулися в суд з даним позовом та просить визнати за ними право власності на житловий будинок АДРЕСА_1 в порядку спадкування за законом після смерті ОСОБА_4 .

Свої вимоги мотивують наступним.

06.11.1971р. ОСОБА_1 зареєструвала шлюб з ОСОБА_4 14.08.1980р. згідно рішення виконавчого комітету Сокальської міської ради народних депутатів №283 на ім`я її чоловіка була виділена земельна ділянка по АДРЕСА_1 площею 400м.кв для будівництва житлового будинку.

Отримавши дозвіл від районного архітектора - будинок ними було збудовано. Проте у зв`язку із обставинами що склались – проживали в ньому разом із дочкою ОСОБА_2 , без відповідної реєстрації.

ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_4 помер. Спадщину позивачі фактично прийняли. Проте оформити спадщину в нотаріальному порядку при відсутності свідоцтва про право власності на нього виявилось неможливо.

Заочним рішенням від 03.04.2012р. за ОСОБА_1 та ОСОБА_2 в рівних частках визнано право власності на житловий будинок по АДРЕСА_1 в порядку спадкування за законом після смерті ОСОБА_4 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Ухвалою від 23.01.2020р. вищевказане заочне рішення скасовано.

12.02.2020р. третя особа ОСОБА_3 подав позовну заяву до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 і Сокальської міської ради та просить суд визнати за ним права та обов`язки забудовника на житловий будинок АДРЕСА_1 в порядку спадкування за законом після смерті батька ОСОБА_4 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Свої вимоги мотивує наступним.

Житловий будинок АДРЕСА_1 був збудований ОСОБА_4 , про те за його життя не був зданий ним в експлуатацію.

ОСОБА_4 проживав у збудованому ним будинку без реєстрації, оскільки здійснити реєстрацію місця проживання у встановленому законом порядку було неможливим у зв`язку з тим, що будинок не був зданий в експлуатацію та зареєстрований як нерухоме майно за будь-яким власником.

Крім померлого у будинку з часу вселення у 1989 р. проживав ОСОБА_4 з сім`єю, зокрема з: сином ОСОБА_3 , який проживав до липня 1998р. та з квітня 2005р. до серпня 2018р., дружина – ОСОБА_1 , яка проживала до листопада 2017р. та дочка – ОСОБА_2 , яка проживала до 2008 року.

На час відкриття спадщини жодного майна за померлим зареєстровано не було, а лише до рішення Сокальського райвиконкому №283 від 14.08.1980р. йому було надано земельну ділянку для будівництва та обслуговування житлового будинку, за адресою: АДРЕСА_1 , який було ним збудовано в 1989році.

Після смерті ОСОБА_4 жоден спадкоємець у встановлений законом строк спадщину не прийняв.

Ухвалою від 20.02.2020р. до участі у справі залучено ОСОБА_3 як третю особу із самостійними вимогами на предмет позову у даній справі.

Ухвалою від 13.05.2020р. замінено первісного відповідача Виконавчий комітет Сокальської міської ради на належного відповідача Сокальську міську раду Львівської області.

Представник позивачів – адвокат Огорілко Ю.В. надав відзив на позовну заяву ОСОБА_3 , в якому просив відмовити у задоволенні позову.

Зазначив, що рішенням Сокальського районного суду від 06.12.2019р., яке набрало законної сили 11.01.2020р. відмовлено в позові ОСОБА_3 для визначення додаткового строку для прийняття спадщини після смерті ОСОБА_4 .

Таке рішення Сокальський районний суд Львівської області мотивував тим, що ОСОБА_3 проживав та був зареєстрований в с. Поториця, Сокальського району, а в спірному будинку був зареєстрований лише 12.05.2015 року, до нотаріуса протягом 6 – ти місяців після смерті батька не звертався, а поважних причин пропуску строку для прийняття спадщини не навів, тому суд прийшов до висновку про відмову в задоволенні позовних вимог.

Тобто, сторона, яка посилається на ті чи інші обставини, знає і може навести докази, на основі яких суд може отримати достовірні відомості про них. В іншому разі, за умови недоведеності тих чи інших обставин суд вправі винести рішення по справі на користь протилежної сторони. Таким чином, доказування є юридичним обов`язком сторін і інших осіб, які беруть участь у справі.

Жодних доказів того, що ОСОБА_3 прийняв спадщину суду не надано, навпаки - позовна заява ОСОБА_3 та рішення Сокальського районного суду Львівської області від 06.12.2019 року свідчать якраз про зворотнє, а тому позов про визнання прав забудовника після смерті батька ОСОБА_4 є безпідставний та не підлягає до задоволення.

Також, представник позивача – адвокат Огорілко Ю.В. надав пояснення, в яких зазначив, що згідно технічного паспорту на будинок по АДРЕСА_1 збудований в 1985 році, а тому не підлягав обов`язковій державній реєстрації, що за життя і не було зроблено забудовником.

Закон України «Про власність» від 07.07.1991 року, обов`язковій державній реєстрації підлягали нерухомі об`єкти новозбудовані. До ухвалення даного закону такого обов`язку не було.

Згідно п. 8 Постанов Пленуму ВСУ від 30.05.2008 N 7 «Про судову практику у справах про спадкування», якщо будівництво здійснювалося згідно із законом, то у разі смерті забудовника до завершення будівництва його права та обов`язки як забудовника входять до складу спадщини.

Про те, на час смерті ОСОБА_4 будівництво було закінчено на 100 відсотків, ще в 1985 році, а тому за таких обставин, правильним способом захисту прав буде визнання права власності на спадкове майно.

Оскільки право власності за ОСОБА_4 на спірний будинок зареєстровано за життя останнього не було, тому частку ОСОБА_4 , ОСОБА_1 необхідно успадкувати в судовому порядку так як нотаріус відмовляє в оформленні свідоцтва про право на спадщину. Спосіб захисту права у вигляді визнання права власності на спадкове майно відповідає вимогам матеріального права.

Крім цього, згідно Листа ВССУ від 16.05.2013 № 24-753/0/4-13 «Про судову практику розгляду цивільних справ про спадкування» (витяг пункту 3.2.):

Порядок оформлення права власності на об`єкти нерухомого майна, на які відсутні акти прийняття їх в експлуатацію, наведено в ДБН А.3.1-3-94 "Прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об`єктів" та в листі Державного комітету України з будівництва та архітектури від 23 березня 1999 року № 12/5-126, в якому, зокрема, роз`яснюється:

- оформлення свідоцтва на право власності на об`єкти, які були закінчені будівництвом після 5 серпня 1992 року і на цей час не прийняті в експлуатацію, проводиться тільки за наявності актів прийняття їх в експлуатацію відповідними комісіями - державними приймальними або державними технічними;

- по об`єктах, що збудовані до 5 серпня 1992 року, тобто до прийняття постанови КМУ від 5 серпня 1992 року № 449, якою встановлено порядок прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об`єктів, при їх реєстрації для оформлення права власності одним із документів є висновок про технічний стан будинку (будівлі), що складається БТІ.

Тобто, виходячи зі змісту наведених нормативних актів, громадяни, які збудували житлові будинки до 5 серпня 1992 року, могли за умови прийняття їх в експлуатацію відповідними комісіями отримати правовстановлюючі документи на будинок, навіть якщо його споруджено самовільно (самочинно) на земельній ділянці, яка перебуває в їх законному користуванні або у приватній власності. За наявності відповідних доказів судами може визнаватися право власності в порядку спадкування на спірні будинки, збудовані до 5 серпня 1992 року, на які спадкодавцем не було отримано правовстановлюючі документи.

Представник позивачів - адвокат Огорілко Ю.В. надав заяву, в якій зазначив, що позовні вимоги підтримує та просить задовольнити. В задоволенні позову ОСОБА_3 про визнання прав та обов`язків забудовника просить відмовити.

Представник третьої особи, яка заявляє самостійні вимоги - адвокат Матвійчук Г.М. надала заяву, в якій зазначила, що позовні вимоги третьої особи із самостійними вимогами ОСОБА_3 підтримує та просить задовольнити. В задоволенні позову ОСОБА_1 та ОСОБА_2 про визнання права власності на спадкове майно відмовити.

Представник відповідача Сокальської міської ради в судове засідання не прибув.

Відповідно до ч.2 ст. 247 ЦПК України, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.

Дослідивши письмові матеріали справи суд дійшов наступних висновків.

Відповідно до ст.4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому законом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Відповідно до ч.1 ст.13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Згідно п.1 ч.2 ст. 16 ЦК України, одним із способів захисту цивільних прав та інтересів може бути визнання права.

Згідно ст. 328 ЦК України, право власності набувається на підставах, що не заборонені законом. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.

У відповідності до вимог ст.380 ЦК України, житловим будинком є будівля капітального типу, споруджена з дотриманням вимог, встановлених законом, іншими нормативно-правовими актами, і призначена для постійного у ній проживання.

Згідно свідоцтва про смерть серія НОМЕР_1 встановлено, що ІНФОРМАЦІЯ_1 помер ОСОБА_4 .

Після її смерті залишилося спадкове майно - будинок, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 .

Судом встановлено, що спірний будинок за адресою: АДРЕСА_1 станом на час набрання чинності Закону України «Про власність» від 15 квітня 1991 року був збудований, а відтак суд дійшов до висновку, що вказаний спір щодо майна, яке було збудоване до 15 квітня 1991 року, повинно вирішуватися за нормами, що регулювали власність цього майна.

Також, судом встановлено, що державна реєстрація права власності на житлові будинки, споруди, у період будівництва житлового будинку у 1985 році регулювалась підзаконними нормативними актами, зокрема Інструкцією про порядок реєстрації будинків та домоволодінь у містах і селищах міського типу Української РСР, яка затверджена заступником Міністра комунального господарства Української РСР 31 січня 1966р. і яка втратила чинність на підставі наказу Держитлокомунгоспу від 13 грудня 1995р. №56.

Зазначена інструкція передбачала державну реєстрацію права власності на нерухоме майно, проте виникнення права власності на будинки, споруди не залежало від державної реєстрації до часу набрання ЦК України та Законом України від 1 липня 2004р. «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень»

Як встановлено в судовому засіданні вказаний будинок був збудований позивачкою та її чоловіком на земельній ділянці виділеній Виконавчим комітетом Сокальської міської ради на підставі рішення №283 від 14.08.1980р. Дана ділянка була виділена для будівництва двоповерхового житлового будинку, що стверджується, зокрема:

Рішенням виконкому Сокальської міської ради від 14.08.1980 року № 283 ОСОБА_4 надано дозвіл на будівництво житлового будинку на земельній ділянці по АДРЕСА_1 .

Технічним паспортом на будинок по АДРЕСА_1 встановлено, що даний будинок збудований в 1985 році.

Згідно відповіді КП ЛОР «Червоноградське МБТІ» від 13.05.2020 року № 2298, вбачається що будівництво будинку повністю завершене.

Також, відповідно до ч.2 ст.331 ЦК України право власності на новостворенене рухоме майно (житлові будинки, будівлі, споруди тощо) виникає з моменту завершення будівництва (створення майна).

Згідно Листа ВССУ від 16.05.2013 № 24-753/0/4-13 «Про судову практику розгляду цивільних справ про спадкування» (витяг пункту 3.2.):

Порядок оформлення права власності на об`єкти нерухомого майна, на які відсутні акти прийняття їх в експлуатацію, наведено в ДБН А.3.1-3-94 «Прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об`єктів» та в листі Державного комітету України з будівництва та архітектури від 23 березня 1999 року № 12/5-126, в якому, зокрема, роз`яснюється:

- оформлення свідоцтва на право власності на об`єкти, які були закінчені будівництвом після 5 серпня 1992 року і на цей час не прийняті в експлуатацію, проводиться тільки за наявності актів прийняття їх в експлуатацію відповідними комісіями - державними приймальними або державними технічними;

- по об`єктах, що збудовані до 5 серпня 1992 року, тобто до прийняття постанови КМУ від 5 серпня 1992 року № 449, якою встановлено порядок прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об`єктів, при їх реєстрації для оформлення права власності одним із документів є висновок про технічний стан будинку (будівлі), що складається БТІ.

Виходячи зі змісту наведених нормативних актів, громадяни, які збудували житлові будинки до 5 серпня 1992 року, могли за умови прийняття їх в експлуатацію відповідними комісіями отримати правовстановлюючі документи на будинок, навіть якщо його споруджено самовільно (самочинно) на земельній ділянці, яка перебуває в їх законному користуванні або у приватній власності. За наявності відповідних доказів судами може визнаватися право власності в порядку спадкування на спірні будинки, збудовані до 5 серпня 1992 року, на які спадкодавцем не було отримано правовстановлюючі документи.

Разом з цим, відповідно до ст.1216 ЦК України, спадкування є перехід прав та обов`язків від фізичної особи, яка померла, до інших осіб (спадкоємців).

Відповідно до ст.1218 ЦК України, до складу спадщини входять усі права та обов`язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.

З досліджених в судовому засіданні свідоцтва про народження встановлено, що ОСОБА_4 є батьком ОСОБА_3 та ОСОБА_2 .

Також, з дослідженого в судовому засіданні свідоцтва про одруження встановлено, що ОСОБА_4 та ОСОБА_1 перебували у шлюбі з 06.11.1971 року.

Частиною третьою статті 1268 ЦК України передбачено, що спадкоємець, який постійно проживав разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, вважається таким, що прийняв спадщину, якщо протягом строку, встановленого статтею 1270 цього Кодексу, він не заявив про відмову від неї.

Згідно довідки виданої виконкомом Сокальської міської ради від 27.10.2011р. реєстровий №2117 - ОСОБА_1 дійсно проживає в АДРЕСА_1 , разом з нею за вказаною адресою також проживає її дочка ОСОБА_2 .

Крім того з вказаної довідки встановлено, що ОСОБА_4 до дня смерті – ІНФОРМАЦІЯ_1 проживав в АДРЕСА_1 .

Судом встановлено, що житловий будинок по АДРЕСА_1 будувався у відповідності до норм чинного законодавства, а тому не є самочинним. Згідно даних технічного паспорта він був збудований 1985 року, а на час огляд представником БТІ будівництво будинку завершено. На момент завершення будівництва, 1985 року, чинним законодавством передбачалося набуття права власності на підставі дозвільних документів на будівництво житлового будинку. Для оформлення права власності одним із документів є висновок про технічний стан будинку (будівлі), що складається БТІ. Тобто, ОСОБА_4 набув права власності на будинок, оскільки збудував житловий будинок до 05.08.1992 року, на земельній ділянці, яка перебувала в його законному користуванні. Однак, ОСОБА_4 за життя не оформив правовстановлюючі документи на нього.

ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_4 помер. На день смерті зі спадкодавцем постійно проживали: дружина, ОСОБА_1 та дочка, ОСОБА_2 , які відповідно до ч.3 ст.1268 ЦК України вважаються такими, що прийняли спадщину. Крім цього, протягом строку, встановленого статтею 1270 ЦК України, вони не заявили про відмову від спадкового майна.

Таким чином, суд дійшов до висновку, що є всі підстави для визнання за ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , спадкоємцями за законом майна ОСОБА_4 права власності на будинок АДРЕСА_1 після смерті ОСОБА_4 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Разом з цим, щодо позову третьої особи, яка заявляє самостійні вимоги ОСОБА_3 до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 та Сокальської міської ради про визнання прав та обов`язків забудовника на житловий будинок судом встановлено наступне.

Особи, які беруть участь у справі, враховуючи вимоги ст.10 ЦПК України, повинні довести суду обставини, на які вони покликаються.

Відповідно до ч.ч.3 і 4 ст.10 ЦПК кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Суд сприяє всебічному й повному з`ясуванню обставин справи: роз`яснює особам, які беруть участь у справі, їх права та обов`язки, попереджає про наслідки вчинення або невчинення процесуальних дій і сприяє здійсненню їхніх прав у випадках, встановлених цим кодексом.

Згідно з ч.1 ст.11 ЦПК суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.

Відповідно до ст.81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

З дослідженого в свідоцтва про народження встановлено, що позивач ОСОБА_3 є сином ОСОБА_4 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_2 .

Також, з матеріалів справи встановлено, що ІНФОРМАЦІЯ_3 ОСОБА_3 одружився ОСОБА_5 та переїхав проживати до неї в АДРЕСА_2 , що стверджується свідоцтвом про одруження та відміткою в паспорті. 17.07.1998 року ОСОБА_3 був зареєстрований за цією адресою проживання.

З цього часу ОСОБА_3 постійно проживає в с. Поториця, Сокальського району.

Довідкою про склад сім`ї від 09.02.2007 року встановлено, що в АДРЕСА_1 зареєстровані та проживають ОСОБА_1 та ОСОБА_2 .

Також, згідно акту про фактичне місце проживання складеного 15.08.2018р. комісією Сокальської міської ради встановлено, що в будинку АДРЕСА_1 зареєстровані ОСОБА_1 , ОСОБА_2 та ОСОБА_3 . Однак з 12.05.2015р. по 01.08.2018р. ОСОБА_3 за даною адресою не проживав.

Відповідно до ст.1261 ЦК України у першу чергу право на спадкування за законом мають діти спадкодавця, у тому числі зачаті за життя спадкодавця та народжені після його смерті, той з подружжя, який його пережив, та батьки.

Згідно із частиною першою статті 1269 ЦК України спадкоємець, який бажає прийняти спадщину, але на час відкриття спадщини не проживав постійно із спадкодавцем, має подати нотаріусу заяву про прийняття спадщини.

Таким чином, право на спадщину виникає з моменту її відкриття, і закон зобов`язує спадкоємця, який постійно не проживав зі спадкодавцем, у шестимісячний строк подати нотаріусу заяву про прийняття спадщини.

З аналізу цих норм права можна зробити висновок, що прийняття спадщини є особистісним правом особи, яке вона реалізує шляхом вчинення одностороннього правочину у виді звернення із відповідною заявою, який здійснюється за певних умов і тягне за собою певні юридичні наслідки.

За положеннями частини третьої статті 1272 ЦК України за позовом спадкоємця, який пропустив строк на прийняття спадщини з поважної причини, суд може визначити йому додатковий строк, достатній для подання заяви про прийняття спадщини.

Також, частиною 4 статті 82 ЦПК України передбачено, що обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Рішенням Сокальського районного суду Львівської області від 06.12.2019 року, яке набрало законної сили - 11.01.2020 року відмовлено у задоволенні позову ОСОБА_3 про визначення додаткового строку для подання заяви про прийняття спадщини.

У постанові від 19 серпня 2020 року, справа № 2-1984/2010 Велика Палата Верховного Суду звернула увагу, що особа, яка не була залучена до участі у справі, має довести своє право апеляційного оскарження рішення суду, надавши відповідні докази. У справі, яка переглядається, такими доказами можуть бути документи, які підтверджують, що спадкоємець на момент подачі апеляційної скарги вже є спадкоємцем, яка прийняла спадщину.

Судом встановлено, що ОСОБА_3 на день смерті спадкодавця, ОСОБА_4 не проживав разом з ним, у строки встановленні ст.1270 ЦК України не звернувся до нотаріальної контори з заявою про прийняття спадщини. Також, вищевказаним рішенням суду йому відмовлено у визначенні додаткового строку для подання заяви про прийняття спадщини .

Таким чином, під час розгляду справи встановлено, що ОСОБА_3 , на даний час не довів своє право на спадкування майна померлого батька ОСОБА_4 , більше того рішенням суду від 06.12.2019р. йому відмовлено у визначенні додаткового строку для подання заяви про прийняття спадщини.

У зв`язку з цим, суд дійшов до висновку, що у задоволенні позову третьої особи, яка заявляє самостійні вимоги ОСОБА_3 до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 та Сокальської міської ради про визнання прав та обов`язків забудовника на житловий будинок - відмовити.

Керуючись ст.ст. 12, 81, 263-265 ЦПК України, суд,

в и р і ш и в:

Позов задовольнити.

Визнати за ОСОБА_1 та ОСОБА_2 в рівних частках право власності на житловий будинок по АДРЕСА_1 в порядку спадкування за законом після смерті ОСОБА_4 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 .

У задоволенні позову третьої особи, яка заявляє самостійні вимоги ОСОБА_3 до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 та Сокальської міської ради про визнання прав та обов`язків забудовника на житловий будинок - відмовити.

Рішення може бути оскаржене учасниками розгляду шляхом подання в 30-денний строк з дня проголошення рішення апеляційної скарги в апеляційному порядку безпосередньо до Апеляційного суду Львівської області.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи, апеляційні скарги подаються учасниками справи через Сокальський районний суд Львівської області.

Позивач: ОСОБА_1 , місце проживання: АДРЕСА_1 .

Позивач: ОСОБА_2 , місце проживання: АДРЕСА_1 .

Відповідач: Сокальська міська рада, ЄДРПОУ: 26205171, місце знаходження м.Сокаль, вул.Шептицького, 44 Львівська областіь

Третя особа, яка заявляє самостійні вимоги: ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , ІПН: НОМЕР_2 , місце проживання: АДРЕСА_1 .

Головуючий: Л. Ю. Фарина