Рішення № 92025689, 06.10.2020, Лівобережний районний суд міста Маріуполя (до 25.04.2025 - Орджонікідзевський районний суд м. Маріуполя)

Справа № 265/5287/20

Провадження № 2/265/1473/20

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

(заочне)

06 жовтня 2020 року місто Маріуполь

Орджонікідзевський районний суд міста Маріуполя Донецької області у складі:

головуючого судді - Козлова Д. О.,

при секретарі - Дрьомовій О. В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду справу № 265/5287/20 за позовом Комунального підприємства «Маріупольське трамвайно-тролейбусне управління» до ОСОБА_1 про стягнення коштів за договором, -

В С Т А Н О В И В:

Представник позивача звернувся до суду із вказаним позовом, посилаючись на те, що відповідно до п. 4.2.3 Статуту КП «МТТУ» позивач здійснює підготовку та підвищення кваліфікації інженерно-технічних працівників, робочих, водіїв пасажирських тролейбусів, трамваїв, автобусів. 29 червня 2017 р. ОСОБА_1 звернувся до позивача із заявою про зарахування на курси підготовки професії «водій тролейбусу». Наказом № 456 від 30 червня 2017 року відповідача зараховано до складу учбової групи № 9 курсового професійно-технічного навчання професії «водій тролейбусу». 4 липня 2017 року між КП «МТТУ» та ОСОБА_1 укладено договір № 192 на професійно-технічне навчання професії «водій тролейбуса», за умовами якого позивач узяв на себе зобов`язання здійснити професійну підготовку відповідача професії «водій тролейбусу» за свій рахунок, а відповідач зобов`язаний був після закінчення навчання та отримання посвідчення на право управління тролейбусом, відпрацювати на посаді водія тролейбусу не менше 3 років. При цьому за п. 4.1 такого договору в разі відрахування відповідача з ініціативи позивача або за його особистою заявою, такий слухач зобов`язаний відшкодувати позивачу суму, витрачену на його навчання, у розмірі пропорційному часу навчання. 19 січня 2018 року відповідач подав у КП «МТТУ» заяву про відрахування його з курсів підготовки професії «водій тролейбусу» за власним бажанням, оскільки він не здав іспити з ПДД у Територіальному сервісному центрі МВС України та погодився відшкодувати витрати понесені на його навчання згідно із договором в сумі 37532,49 грн. На підтвердження такої згоди 22 січня 2018 року відповідач уклав із позивачем договір № 22 про реструктуризацію боргу. Наказом від 19 січня 2018 року № 45 відповідача було відраховано з курсів підготовки професії «водій тролейбусу» за власним бажанням. Наказом № 83л від 19 лютого 2018 року відповідача прийнято на роботу до позивача на посаду кондуктора громадського транспорту у депо № 2 на умовах строкового трудового договору (з 20 лютого 2018 року по 19 березня 2018 року) на підставі заяви відповідача. Після спливу строку трудового договору відповідач продовжував працювати кондуктором. 25 червня 2018 року ОСОБА_1 подав заяву про переведення його до депо №4 на посаду водія тролейбуса, оскільки він отримав посвідчення водія категорії «Т» у Територіальному сервісному центрі МВС України. Згідно з протоколом атестаційної комісії КП «МТТУ» від 6 липня 2018 року № 9 відповідача допущено до роботи водієм тролейбусу та призначено стажування у кількості 140 годин. Наказом від 19 липня 2018 року № 250л відповідача переведено на посаду водія тролейбусу 3 класу, через що договір № 22 було розірвано (додаткова угода від 19 липня 2018 року). Проте 13 серпня 2018 року атестаційна комісія клопотала про переведення ОСОБА_1 на іншу посаду за систематичне порушення трудової та транспортної дисципліни (протокол №11/1 від 13 серпня 2018 року). Наказом від 14 серпня 2018 року відповідача переведено на посаду кондуктора депо № 4 на умовах строкового трудового договору з 15 серпня 2018 року по 15 жовтня 2018 року. За заявами відповідача від 14 серпня 2018 року та від 20 серпня 2018 року відповідно до договору № 388 на відшкодування витрат за договором на навчання від 4 липня 2017 року № 192, 15 серпня 2018 року відповідач зобов`язався відшкодувати позивачу витрати на навчання в сумі 32867,71 грн. на підставі відрахування із його зарплати 15% щомісяця. Однак 8 листопада 2018 року відповідач звільнився з підприємства позивача, у порушення умов договору № 388 від 15 серпня 2018 року припинив відшкодування позивачу витрат на навчання. Отже відповідач наразі не відшкодував позивачу витрати, понесені на професійно-технічне навчання, у сумі 31383,07 грн. На підставі викладеного просив стягнути з ОСОБА_1 на користь КП «Маріупольське трамвайно-тролейбусне управління» збитки в сумі 31383,07 грн. та витрати з оплати судового збору в сумі 2102 грн.

Представник позивача, Темір І. К. , надала суду заяву з проханням провести розгляд справи за її відсутності, наполягаючи на задоволенні поданого позову та не заперечуючи проти ухвалення заочного рішення по справі.

Відповідач, ОСОБА_1 , до судового засідання за невідомих суду причин не з`явився повторно, будучи належним чином про час та місце розгляду справи повідомленим.

За ч. 4 ст. 223 ЦПК суд ухвалив заочне рішення за наявними у справі доказами.

Суд, дослідивши матеріали справи, вважає заявлені позовні вимоги такими, що підлягають задоволенню, виходячи з наступних підстав.

На підставі ст. 526 Цивільного кодексу України (далі за текстом рішення - ЦК) зобов`язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог ЦК, інших актів цивільного законодавства.

Відповідно до ч. 1 ст. 626 ЦК договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

На підставі ст. 629 ЦК договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ч. 1 ст. 530 ЦК, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

За ст. 610 ЦК порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Згідно із ч. 1 ст. 612 ЦК боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Суд встановив, що ОСОБА_1 повинен був внаслідок зарахування його на курси «водій тролейбусу» у КП «МТТУ» відпрацювати у позивача не менше 3-х років за сплату за нього таким підприємством вартості його навчання. При цьому сторони узгодили, що в разі відрахування відповідача за його власним бажанням, ОСОБА_1 зобов`язався відшкодувати витрати на його навчання пропорційно часу такого навчання, що підтверджується договором № 192 від 4 липня 2017 року між КП «МТТУ» та ОСОБА_1 (а. с. 8-9).

На підставі заяви ОСОБА_1 від 19 січня 2018 року за наказом КП «МТТУ» від 19 січня 2018 року № 45 ОСОБА_1 за власним бажанням було відраховано з курсів підготовки професії «водій тролейбуса» (а. с. 10, 11).

Відповідно до договору реструктуризації № 192 від 22 січня 2018 року між КП «МТТУ» та ОСОБА_1 останній відповідно до встановленого графіку платежів зобов`язався погасити борг за його навчання позивачу на суму 37532,49 грн. за рахунок утримання з його зарплати кондуктора, який був на підставі додаткової угоди між сторонами розірвано 19 липня 2018 року через прийняття ОСОБА_1 на роботу водієм тролейбусу КП «МТТУ», що підтверджується наказом № 250л від 19 липня 2018 року (а. с. 12, 13, 14, 20).

В той же час відповідно до наказу КП «МТТУ» № 268л від 14 серпня 2018 року ОСОБА_1 був переведений на посаду кондуктора тимчасово за заявою відповідача (а. с. 22).

Суд встановив, що відповідно до договору № 388 про відшкодування витрат від 15 серпня 2018 року між КП «МТТУ» та ОСОБА_1 відповідач за встановленим графіком платежів зобов`язався погасити борг за його навчання позивачу на суму 32867,71 грн. за рахунок утримання з його зарплати кондуктора (а. с. 26, 27).

Натомість за заявою ОСОБА_1 останнього було за угодою сторін звільнено на підставі наказу КП «МТТУ» № 230л від 8 листопада 2018 року (а. с. 28).

На підставі наданих суду розрахункових листків вбачається, що у ОСОБА_1 із заробітної плати кондуктора КП «МТТУ» було відраховано за період з вересня 2018 року по листопад 2018 року включно на виконання договору від 15 серпня 2018 року № 388 загалом 1484,64 грн. (а. с. 30).

Отже, суд встановив, що на виконання умов договору № 388 від 15 серпня 2018 року, укладеного КП «МТТУ» та ОСОБА_1 , відповідач повинен відшкодувати позивачу витрати за договором № 388 від 4 липня 2017 року в розмірі 31383,07 грн. (32867,71 - 1484,64 = 31383,07).

З огляду на наведене вмотивування, суд дійшов висновку, що позов КП «МТТУ» до ОСОБА_1 підлягає задоволенню шляхом стягнення з відповідача на користь позивача боргу за договором від 15 серпня 2018 року в сумі 31383,07 грн.

На підставі ст. 141 ЦПК суд також стягує з ОСОБА_1 на користь позивача витрати КП «МТТУ» на оплату судового збору в сумі 2102 грн.

Керуючись ст. 12, 13, 81, 133, 141, 142, 200, 223, 259, 263-265, 280-282 ЦПК, -

В И Р І Ш И В:

Позов Комунального підприємства «Маріупольське трамвайно-тролейбусне управління» до ОСОБА_1 про стягнення коштів за договором - задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Комунального підприємства «Маріупольське трамвайно-тролейбусне управління» заборгованість за договором від 15 серпня 2018 року в сумі 31383 (тридцять одна тисяча триста вісімдесят три) грн. 07 коп.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Комунального підприємства «Маріупольське трамвайно-тролейбусне управління» судові витрати в сумі 2102 грн.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закритті апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення до Донецького апеляційного суду через Орджонікідзевський районний суд міста Маріуполя Донецької області.

Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Заочне рішення може бути переглянуте відповідачем шляхом подачі письмової заяви протягом 30 (тридцяти) днів з дня його проголошення. Учасник, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд, якщо така заява подана протягом 20 (двадцяти) днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

Повний текст рішення суду складено та підписано 6 жовтня 2020 року.

Позивач: Комунальне підприємство «Маріупольське трамвайно-тролейбусне управління», ЄДРПОУ: 05393725, розташоване в м. Маріуполі по вул. Миколаївській 92.

Відповідач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ІПН: НОМЕР_1 , зареєстрований в АДРЕСА_1 .

Суддя