Ухвала суду № 92024568, 28.09.2020, Голосіївський районний суд міста Києва

Справа № 752/18348/20

Провадження №2-з/752/353/20

У Х В А Л А

іменем України

28.09.2020 року Голосіївський районний суд м. Києва у складі

головуючого судді Шевченко Т.М.

з участю секретаря Власенко В.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві заяву ОСОБА_1 про забезпечення позову, -

в с т а н о в и в:

у вересні 2020 року ОСОБА_1 звернувся у суд з позовом про визнання квартири спільною частковою власністю, визначення часток у праві спільної сумісної власності та зняття обтяження з частини квартири.

Ухвалою судді Голосіївського районного суду м. Києва від 28 вересня 2020 року відкрито загальне позовне провадження у даній справі.

Одночасно з позовом ОСОБА_1 звернувся у суд із заявою про забезпечення позову шляхом заборони відчуження та вчинення реєстраційних дій щодо квартири АДРЕСА_1 .

В обґрунтування заяви про забезпечення позову зазначає, що відповідачу ОСОБА_2 на праві власності належить квартира АДРЕСА_1 , на підставі договору купівлі-продажу квартири, посвідченого 22.08.2007 р. приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Русанюком З.З. Вказана квартира була придбана відповідачем за грошові кошти, отримані на підставі кредитного договору № ML-400/262/2007, укладеного 22 серпня 2007 року між ЗАТ "ОТП Банк" та ОСОБА_2 . Заочним рішенням Центрального районного суду м. Миколаєва від 14.01.2013 р. задоволено позов ТОВ "ОТП Факторинг Україна". Постановлено солідарно стягнути з ОСОБА_2 та ОСОБА_3 на користь ТОВ "ОТП Факторинг" заборгованість за кредитним договором № ML-400/262/2007 від 22.08.2007 р. в сумі 1 818 577 грн. 51 коп. Також 03 березня 2014 року приватним нотаріуом Дніпропетровського міського нотаріального округу Бондар І.М. був вчинений виконавчий напис, зареєстрований за № 772, про звернення стягнення на вказану квартиру, яка також є предметом договору іпотеки, посвідченого 22.08.2007 р. приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Русанюком З.З.

Оскільки позивач 10.08.2007 р. уклав з ОСОБА_3 договір позики, за умовами якої передав останній 61 700 доларів США, а відповідач не виконала свої зобов"язання за договором позики, ОСОБА_1 вважає, що 23/100 частки вказаної квартири належать йому та за вказаних вище обставин знаходяться під загрозою примусового відчуження без його вини на те. У подальшому, у разі задоволення позову у нового власника, як добросовісного набувача, який придбав майно з аукціону, неможливо буде витребувати майно, права на які має позивач, що призведе до неможливості виконання судового рішення, постановленого у даній справі.

Відповідно до частин 1-2 статті 149 ЦПК України суд за заявою учасника справи може вжити заходи забезпечення позову.

Забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.

Згідно з пунктом 2 частини 1 статті 150 ЦПК України позов дозволяється забезпечувати шляхом заборони вчиняти певні дії.

При цьому види забезпечення позову мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами (частина 3 статті 150 ЦПК України).

Як убачається з роз`яснень, викладених у пункті 4 постанови Пленуму Верховного Суду України № 9 від 2 грудня 2006 року "Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову", розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з`ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам. При встановленні зазначеної відповідності слід враховувати, що вжиті заходи не повинні перешкоджати господарській діяльності юридичної особи. Вирішуючи питання про забезпечення позову, суд має брати до уваги інтереси не тільки позивача, а й інших осіб, права яких можуть бути порушені у зв`язку із застосуванням відповідних заходів. Наприклад, обмеження можливості господарюючого суб`єкта користуватися та розпоряджатися власним майном іноді призводить до незворотних наслідків.

При цьому, при вирішенні питання про забезпечення позову суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням такого: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв`язку між конкретним заходом забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв`язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не учасниками даного судового процесу.

Отже, метою забезпечення позову є вжиття судом, у провадженні якого знаходиться справа, заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача від можливих недобросовісних дій із боку відповідача з тим, щоб забезпечити позивачу реальне та ефективне виконання судового рішення, якщо воно буде прийняте на користь позивача, в тому числі задля попередження потенційних труднощів у подальшому виконанні такого рішення.

Забезпечення позову по суті - це обмеження суб`єктивних прав, свобод та інтересів відповідача або пов`язаних із ним інших осіб в інтересах забезпечення реалізації в майбутньому актів правосуддя і задоволених вимог позивача (заявника).

Аналізуючи наведені процесуальні норми, обставини справи, вбачається, що забезпечення позову - це сукупність процесуальних дій, які гарантують реальне виконання рішення суду у разі задоволення позовних вимог у справі.

При вирішенні питання про забезпечення позову суд має здійснити оцінку обґрунтованості забезпечення позову з урахуванням співмірності із заявленими вимогами, відповідності виду забезпечення позову позовним вимогам, збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників процесу.

Позивач просить суд ухвалити рішення, яким:

- визнати, що покупцями квартири АДРЕСА_1 , за договором купівлі-продажу квартири від 22.08.2007 р. є ОСОБА_2 та ОСОБА_1 ,

- визнати, що квартира АДРЕСА_1 , є спільною частковою власністю ОСОБА_2 та ОСОБА_1 , визначивши частки за ОСОБА_2 77/100 та за ОСОБА_1 23/100,

- припинити іпотеку на належні ОСОБА_1 23\100 частин квартири АДРЕСА_1 , та виключити з реєстру іпотек реєстраційний номер 5527590 від 24.07.2010 р. 12:22:50, вчинений приватним нотаріусом Дніпропетровського міського нотаріального округу Бондар І.М. на підставі договору іпотеки № PCL-400/262/2007, 4507 від 22.08.2007 р. та договору про відступлення права вимоги № 6231 від 07.07.2010 р.,

- скасувати обтяження у вигляді заборони на нерухоме майно на належні ОСОБА_1 23/100 частки квартири АДРЕСА_1 , та виключити з реєстру іпотек реєстраційний номер 5527044 від 22.08.2007 р. 11:27:45, вчинений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Русанюком З.З. на підставі договору іпотеки № PCL-400/262/2007, 4507 від 22.08.2007 р.

Встановлено, що квартира АДРЕСА_1 , на праві власності зареєстрована за ОСОБА_2 на підставі договору купівлі-продажу квартири, посвідченого 22 серпня 2007 року приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Русанюком З.З.

З матеріалів справи вбачається, що 22 серпня 2007 року між ЗАТ "ОТП Банк" та ОСОБА_2 був укладений кредитний договір № ML-400/262/2007, за умовами якого ОСОБА_2 отримала 200 000 доларів США кредитних коштів на строк до 22 серпня 2024 року для придбання нерухомого майна, зокрема квартири АДРЕСА_1 .

22 серпня 2007 року між ЗАТ "ОТП Банк" та ОСОБА_2 укладено договір іпотеки № PCL-400/262/2007, за умовами якого квартира АДРЕСА_1 , передана в іпотеку банку з метою забезпечення виконання зобов"язань за кредитним договором № ML-400/262/2007.

07.07.2010 р. приватним нотаріусом Дніпропетровського міського нотаріального округу Бондар І.М. посвідчено договір про відступлення права вимоги, укладений між ТОВ "ОТП Факторинг Україна" та ПАТ "ОТП Банк".

З Інформаційної довідки № 222440054 від 02.09.2020 р. також вбачається, що квартира АДРЕСА_1 , арештована на підставі постанови від 06.08.2019 р. приватного виконавця виконавчого округу м. Києва Телявського А.М. в рамках виконавчого провадження № 59723319 та постанови від 03.09.2014 р. державного виконавця Голосіївського районного відділу державної виконавчої служби м. Київ Головного територіального управління юстиції у м. Києві Кравчук А.С. в рамках виконавчого провадження № 44132767.

Забезпечення заявлених ОСОБА_1 позовних вимог шляхом накладення арешту на квартиру є, на думку суду, не співмірним із позовними вимогами та жодним чином не забезпечує виконання вищевказаних позовних вимог.

Співмірність передбачає співвідношення судом негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, з майновими наслідками заборони відповідачу здійснювати певні дії.

Відтак, суд приходить до висновку про відсутність підстав для забезпечення позову обраним позивачем.

Керуючись статтями 149-153 ЦПК України, суд -

у х в а л и в:

Відмовити в задоволенні заяви ОСОБА_1 про забезпечення позову у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 та Товариства з обмеженою відповідальністю «ОТП Факторинг Україна» про визнання квартири спільною частковою власністю, визначення часток у праві спільної сумісної власності та зняття обтяження з частини квартири.

Ухвала може бути оскаржена до Київського апеляційного суду через суд першої інстанції шляхом подання апеляційної скарги протягом п`ятнадцяти днів з дня складення повного тексту ухвали. Учасник справи, якому ухвала суду не була вручена у день її проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження якщо апеляційна скарга подана протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.

Суддя: