Вирок № 92024509, 05.10.2020, Шевченківський районний суд м. Чернівців

Справа № 727/9161/18

Провадження № 1-кп/727/50/20

ШЕВЧЕНКІВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД м. ЧЕРНІВЦІ

В И Р О К

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05 жовтня 2020 року Шевченківський районний суд м. Чернівці в складі:

Головуючого судді Слободян Г.М.

за участі:

секретаря судових засідань Ільчука М.В., Дутчака А., Дужич Я.І.

учасників судового провадження:

- прокурора Караван Ю., Гжебовського В.О.

- обвинуваченого ОСОБА_1

- захисника в інтересах обвинуваченого Кусмарцева М.О., розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Чернівці кримінальне провадження, внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №42017260000000340 від 27.10.2017 року по обвинуваченню: ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця с. Борівці, Кіцма-нського району, Чернівецької області, мешканця АДРЕСА_1 , громадянина України, українця, одруженого, на утримані має малолітню дитину, раніше не судимого, у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 369-2 КК України, В С Т А Н О В И В :

Судом визнано доведеним, що 31 травня 2018 року громадянку ОСОБА_3 у зв`язку із розслідуванням кримінального провадження №12017260000000621 від 27.10.2017 року працівниками СУ ГУНП в Чернівецькій області було затримано в порядку ст. 208 КПК України за вчинення нею кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст. 307 КПК України. 01 червня 2018 року слідчим ГУНП в Чернівецькій області ОСОБА_1 повідомлено ОСОБА_3 про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст. 307 КК України. В подальшому, впродовж червня - липня 2018 року ОСОБА_1 неодноразово приходив додому до матері ОСОБА_3 - ОСОБА_4 за адресою АДРЕСА_2 , де проводив зустрічі із ними та наголошував їм про необхідність збору документів, які б слугували пом`якшуючими обставинами під час судового розгляду кримінального провадження стосовно ОСОБА_3 та з якими він мав підійти до прокурора. Поряд з цим, під час чергової зустрічі, яка відбулася 26.07.2018 року ОСОБА_1 повідомив ОСОБА_3 про те, що прийняття рішення про укладення угоди про визнання винуватості не входить до його компетенції, однак, ОСОБА_1 зазначив, що за умови передачі йому неправомірної вигоди в сумі 4500 (чотири тисячі п`ятсот) доларів США,він посприяє їй у вирішенні позитивного рішення по даному питанню, тобто щодо укладення угоди про визнання винуватості між нею та прокурором із передбаченням звільнення її від відбування покарання з випробуванням на підставі ст. 75 КК України. У свою чергу, ОСОБА_3 сприймаючи ОСОБА_1 , як працівника правоохоронного органу, усвідомлюючи, що останній в силу своїх повноважень, службових стосунків із прокурором, в повноваження якого входить вирішення питання щодо укладення угоди про визнання винуватості, зможе вплинути на нього, з метою прийняття позитивного рішення щодо укладення угоди про визнання винуватості між прокурором і нею, погодилася передати ОСОБА_1 визначену неправомірну вигоду для працівника прокуратури.

30 липня 2018 року близько 20 год. 40 хв. ОСОБА_1 прийшов до квартири ОСОБА_3 , яка знаходиться за адресою АДРЕСА_3 . В подальшому, ОСОБА_3 передала в коридорі її квартири обумовлену неправомірну вигоду у вигляді грошових коштів в сумі 4500 (чотири тисячі п`ятсот) доларів США (що згідно офіційного курсу НБУ складало грн. 120.426,777 грн.), а ОСОБА_1 в свою чергу, діючи умисно, з корисливих мотивів, усвідомлюючи, що одержує незаконну винагороду від ОСОБА_3 за вплив на прийняття рішення на користь останньої, прийняв ці кошти в якості неправомірної вигоди та запевнив останню про позитивне вирішення питання прокурором щодо укладення угоди про визнання винуватості.

Допитаний у судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_1 , після роз`яснення суті обвинувачення, свою вину у вчиненні кримінального правопорушення визнав. Суду, надав показання про те, що він як слідчий, вів справу за кримінальним провадженням ОСОБА_3 за ознаками кримінального правопорушення передбаченого ч.2 ст. 307 КК України. В показаннях не заперечував, що в ході розслідування справи, зрозумів, що ОСОБА_3 може за скоєне отримати умовний термін покарання, а тому вирішив посприяти в отриманні неправомірної вигоди і отримати від ОСОБА_3 кошти. Вказав, що приходив додому до останньої, розмовляв з її матір`ю ОСОБА_4 , останній і ОСОБА_3 говорив, що мав розмову з прокурором який не заперечував щодо погодження умовного терміну покарання для останньої, шляхом укладення угоди з прокурором про винуватість. Пояснив, що в день, точної дати не пам`ятав йому за місцем проживання ОСОБА_3 , куди він прийшов, останньою було передано неправомірну вигоду у розмірі 4500 доларів США за вплив на прийняття рішення на користь останньої та він запевнив ОСОБА_3 про позитивне вирішення питання прокурором щодо укладення угоди про визнання винуватості. У вчиненому розкаюється, просив врахувати що на його утриманні перебуває малолітня дитина.

Незважаючи на визнання ОСОБА_1 своєї вини у вчиненні інкремінуємого йому кримінального правопорушення за обставин, вказаних в обвинуваченні, його вина у вчиненні вищевказаного злочину об`єктивно підтверджується в сукупності, безпосередньо дослідженими доказами у суді.

Свідок ОСОБА_3 під присягою надала покази про те, що 30.05.2018 року її було затримано працівниками управління протидії наркозлочинності ГУ НП в Чернівецькій області за вчинення кримінального правопорушення, щодо збуту амфетаміну та поміщено до ІТТ. На наступний день слідчим, який вів її справу, а це був ОСОБА_1 , їй було оголошено підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст. 307 КК України. Її матір ОСОБА_4 , яка на той час знаходилася за кордоном в Італії зв`язалася по мобільному телефону із слідчим та розпитувала його з приводу вчинення нею кримінального правопорушення, а десь на початку червня 2018 року, ОСОБА_1 повідомив її матері яка вже на той час приїхали з Італії, у її присутності про необхідність відмовитися від державного адвоката та укласти договір про надання правової допомоги виключно з адвокатом ОСОБА_6 , який зможе допомогти їй у даному питанні. Це він обґрунтував тим, що тільки даний адвокат буде спроможний домовитися з прокуратурою та іншими особами щоб вирішити питання про призначення їй покарання не пов`язаного із позбавленням волі. На початку червня 2018 року, вона разом із матір`ю ОСОБА_4 прибули до офісу даного адвоката для укладення угоди із ним про надання їй правової допомоги. Прийшовши в офіс адвоката, там їх чекав слідчий ОСОБА_1. Далі адвокат та слідчий ОСОБА_1. повідомили їй та матері про можливість вирішення питання щодо пом`якшення покарання за вчинений нею злочин, а тому було укладено договір про надання правової допомоги із вказаним адвокатом. Вона вийшла з офісу адвоката першою, а мама залишилася ще спілкуватися з адвокатом та слідчим. Коли мати вийшла сказала їй, що для того щоб їй призначили умовний термін за злочин який вона вчинила, потрібно буде віддати суму чверті їх квартири, суму не назвала і усіх подробиць розмови не розповіла. Пояснила, що впродовж червня - початку липня 2018 року ОСОБА_1 неодноразово приїжджав додому до матері за адресою АДРЕСА_2 , де проводив зустрічі з нею. При вказаних зустрічах була присутня інколи і вона. Слідчий розповідав, що необхідно зібрати документи, які б слугували пом`якшуючими обставинами під час судового розгляду кримінального провадження стосовно неї та з якими, він повинен підійти до прокурора. Ствердила в показах, що під час чергової зустрічі з нею та матір`ю ОСОБА_4 , яка відбулась 09.07.2018р. в квартирі за адресою: АДРЕСА_2 , ОСОБА_1 повідомив про необхідність надання йому коштів для передачі їх прокурору. Вона запитувала ОСОБА_1 хто в неї прокурор, на що він відповів, що перший заступник прокурора області, однак прізвища не називав. Він також їй і мамі розповів, що нове кримінальне законодавство написано так, що усі питання по кримінальній справі вирішує виключно прокурор. Пояснила, що так як мама їй нічого не розповідала про розмови із слідчим, вона вирішила залишити в місці їх розмови диктофон і записати розмову, після чого вона розмову прослухала з диктофону та дізналася, що для того, щоб вона отримала умовний термін покарання за збут наркотичних засобів (амфетаміну), їй необхідно буде надати слідчому хабар для передачі його прокурору в сумі 10000 доларів США, бо в іншому випадку вона може отримати по суду шість років ув`язнення. Надалі, вона звернулася із заявою до прокуратури.

Свідок ОСОБА_7 , під присягою пояснив, що ним здійснювалося процесуальнекерівництво у кримінальному провадженні №12017260000000621 від 27.10.2107 року за ознаками кримінального правопорушення передбаченого ч.2 ст. 307 КК України.

Слідчим в даному кримінальному проваджені було призначено слідчого СУ ГУНП в Чернівецькій області ОСОБА_1 Під час здійснення процесуального керівництва у даному кримінальному провадженні, 31.05.2018 року в порядку ст. 208 КПК України було затримано громадянку ОСОБА_3 , яка збувала наркотичні засоби, якій в подальшому 01.06.2018 року повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст. 307 КПК України. В ході розслідування справи, зі слів слідчого ОСОБА_1 йому останнім повідомлялося, що обвинувачена ОСОБА_3 хоче визнати вину та просить щоб з нею уклали угоду про визнання винуватості. В подальшому ним відповідно до норм КПК України було проаналізовані матеріали кримінального провадження, в тому числі обставин, які пом`якшують або обтяжують відповідальність ОСОБА_3 та було прийнято рішення про можливість укладення угоди про визнання винуватості. Про прийняття такого рішення він повідомив особисто ОСОБА_1 . Через деякий час, 30.07.2018 року, ОСОБА_1 було підготовлено проект угоди про визнання винуватості, який він йому надав в електронному варіанті. Далі, ним дана угода була перевірена, відкоригована і було доручено слідчому щоб сама підозрюваного разом із адвокатом прийшли наступного дня в прокуратуру Чернівецької області для підписання та укладення угоди, тобто 31.07.2018 року. Вранці, 31 липня 2018 року прийшовши на роботу йому стало відомо, що слідчими прокуратури Чернівецької області було затримано слідчого ОСОБА_1 під час отримання від ОСОБА_3 неправомірної вигоди в сумі 4500 доларів США за вирішення питання щодо укладення угоди про визнання винуватості у кримінальному провадженні де він є процесуальним керівником. 31 липня 2018 року між ним з однієї сторони як прокурором та між ОСОБА_3 з другої сторони як підозрюваною була укладена угода про визнання винуватості.

Допитана в судовому засіданні в якості свідка ОСОБА_8 , працівник швидкої медичної допомоги дала наступні показання: що під час затримання ОСОБА_1 , він був в стресовому стані, однак був при свідомості, усе розумів що відбувається та був в адекватному стані, свідомість не втрачав. Вбачалися ознаки симуляції. Також пояснила, що протокол затримання вівся і були присутні при тому поняті.

Аналогічні покази надали свідки ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , ОСОБА_11 та ОСОБА_12 .

Свідок ОСОБА_13 пояснив під присягою, що бв запрошений понятим при затриманні особи, в залі суду в якій упізнав ОСОБА_1 . Вказав, що при слідчій дії був від початку і до кінця її проведення та по завершенню, підписував, разом з іншим понятим протокол.

Свідок ОСОБА_14 під присягою в залі суду пояснив, що ним здійснювалося досудове розслідування відносно ОСОБА_1 , якого влітку минулого року було затримано після отримання неправомірної вигоди в громадянки ОСОБА_3 неподалік будинку місця проживання останньої. При затриманні в ОСОБА_1 було виявлено та вилучено 4500 доларів США . Гроші були оглянуті і просвічені. Пояснив, що усі слідчі дії проводилися у відповідності до вимог чинного кримінально - процесуального заколнодавства та при проведенні яких права ОСОБА_1 на його думку порушено не було.

Факт отримання неправомірної вигоди, ОСОБА_1 визнав при затриманні, хоча і намагався симулювати незадовільний стан свого здлров"я, заявивши йому як слідчому про погане самопочуття, у зв"язку із чим ОСОБА_1 було викликано бригаду швидкої допомоги, лікарями якої суто і було йому повідомлено про факт симуляції.

У суду немає підставі не довіряти показанням вищенаведених свідків, оскільки вони, відповідно усі при надані показів, були попереджені про кримінальну відповідальність за дачу завідомо неправдивих показань, приведені до присяги.

Окрім того, наведені вище показання, є співмірними і з дослідженими в судовому засіданні письмовими доказами, представленими стороною обвинувачення до їх дослідження, зокрема: - протоколом прийняття заяви про вчинене кримінальне правопорушення від 19.07.2018 (а.с. кр. пр.81-83).

протоколом огляду, ідентифікації помічення та вручення грошових коштів від 30.07.2018 під час якого купюри в кількості 45 штук номіналом по 100 дол. США було описано та оброблено спеціальною невидимою аерозолю «СВІТЛЯЧОК-М». Після огляду купюри було надано ОСОБА_3 (а.с. кр. пр.89-103).

протоколом затримання особи, підозрюваної у вчиненні злочину із застосуванням відеозапису. Під час обшуку ОСОБА_1 в передній лівій кишені джинсів було виявлено згорток паперу в якому були купюри в кількості 45 штук номіналом по 100 дол. США серія та номера яких повністю ідентичні тим, які зазначені в протоколі огляду, ідентифікації їх помічення та вручення грошових коштів від 30.07.2018 (а.с. кр. пр.105-110).

Переглянутий на відео файлах процес затримання ОСОБА_1 свідчить про затримання останнього біля під`їзду будинку АДРЕСА_3 , де проживала ОСОБА_3 та його поведінку під час затримання (а.с. кр. пр 110). Під час затримання в ОСОБА_1 видимих тілесних ушкоджень, виявлено не було про що свідчить протокол огляду (а.с. кр.пр. 111); Затримання останнього відбувалося у присутності захисника (а.с. кр.пр.112-113).

протоколами від 31.07.2018р. за результатами проведення негласних слідчих дій «спостереження за особою», «аудіо,- відео контроль особи», «зняття інформації з транспортних телекомунікаційних мереж»( а.с. кр. пр.158-223).

протоколом про хід і результати негласної слідчої (розшукової) дії - контроль за вчиненням злочину у формі спеціального слідчого експерименту. (а.с. кр. пр.224-226). Зокрема, протоколами зафіксовано факт домовленості між обвинуваченим та ОСОБА_3 та її матір`ю щодо передачі останнім коштів за вирішення питання щодо укладення угоди про визнання винуватості у кримінальному провадженні де він є процесуальним керівником.

Переглянутий на відео файлах хід і результати негласної слідчої (розшукової) дії - контроль за вчиненням злочину у формі спеціального слідчого експерименту свідчать про безпосередню участь в процесі розмов ОСОБА_1 з ОСОБА_3 , її матір`ю та відповідно з прокурором Лерко І.В. (а.с. кр.пр. 227)

протколами про надання доступу до додаткових матеріалів досдового розслідування від 20.03. 2019 року та ухвали про надання дозволу на проведення негласних слідчих розшукових дій від 20.07.2018 року, а також клопотання прокуратури Чернівецької області про дозвіл на проведення негласних слідчих (розшукових) дій від 19.07. 2018 року, доручення оперативному підрозділу та постанови прокуратури Чернівецької області від 30.07. 2018 року про проведення контролю за вчиненням злочину та постанвои від 31.07. 2018 року про припинення подальшого проведення негласної слідчої (розшукової) дії; відповідно клопотання та постанову про розскречення грифів секретаності і матеріальних носіїв інформації щодо проведення негласних слідчих (розшукових) дій від 06.08. 2018 року.

Законність проведення зазначених НСРД підтверджена дослідженими у суді ухвалами сл. слідчого судді Апеляційного суду Чернівецької області якими надано дозволи на проведення НСРД - аудіо- відео контроль осіб, зняття інформації з транспортних телекомунікаційних мереж та з яких знято гриф таємності, відповідно до Акту експертної комісії з питань таємниць Апеляційного суду Чернівецької області, попередньо сторони провадження про це були повідомлені.

Конституційний Суд України, рішенням від 20 жовтня 2011 року у справі за конституційним поданням Служби безпеки України щодо офіційного тлумачення положення частини третьої статті 62 Конституції України вирішив, що обвинувачення у вчиненні злочину не може ґрунтуватися на фактичних даних, одержаних в результаті оперативно-розшукової діяльності уповноваженою на те особою без дотримання конституційних положень або з порушенням порядку, встановленого законом, а також одержаних шляхом вчинення цілеспрямованих дій щодо їх збирання і фіксації із застосуванням заходів, передбачених Законом України "Про оперативно-розшукову діяльність", особою, не уповноваженою на здійснення такої діяльності. В цьому ж рішенні вказано, що відповідно до частини другої статті 34 Конституції України, кожен має право вільно збирати, зберігати, використовувати і поширювати інформацію, за винятками передбаченими законом.

В той же час Конституційний Суд України зазначив, що фактичні дані про скоєння злочину чи підготовку до нього можуть бути одержані не тільки в результаті оперативно-розшукової діяльності уповноважених на це осіб, а й зафіксовані фізичними особами, які здійснювали власні, в тому числі звукозаписи. При оцінюванні на предмет допустимості як доказів у кримінальній справі фактичних даних, що містять інформацію про скоєння злочину чи підготовку до нього та подані в порядку, передбаченому частиною другою статті 66 Кодексу, необхідно враховувати ініціативний або ситуативний характер дій фізичних осіб, їх мету та цілеспрямованість при фіксуванні зазначених даних.

Оцінюючи досліджені вище докази, а також враховуючи досліджені обставини на відео файлах відображених зустрічей ОСОБА_1 , ОСОБА_3 та її матері ОСОБА_4 , їх розмов, фактів передачі, відповідно неправомірної вигоди, суд дійшов висновку, що в органу досудового розслідування, із врахуванням наданих дозволів на проведення НСРД, були наявні законні підстави для проведення оперативно-розшукових заходів, результати яких виступають доказами у кримінальному провадженні. Правдивість та об`єктивність переглянутих вищенаведених відео файлів - протоколів про результати проведення НСРД, з додатком стенограми розмов санкціонованих, обвинуваченим в судовому засіданні не заперечувалися, як і не заперечувалися обставини переглянуті в засіданні за протоколом затримання ОСОБА_1 ; обвинувачений підтвердив, що на відеозапису зображений саме він.

Суд звертає увагу, що усі слідчі дії були проведені у відповідності з вимогами кримінального процесуального закону, уповноваженими на те особами та згідно протоколу про надання доступу до матеріалів досудового розслідування стороні (а саме обвинуваченому ОСОБА_1 , його захиснику Кусмарцеву М.О. були розкриті і останніми підтверджено письмово із зазначенням підписів доступу до матеріалів; при цьому вказуючи, що доповнень і клопотань в них немає а.с. кр. пр.256).

Відповідно до постанови Верховного Суду України від 12.10.2017 року…, не дослідження судом першої інстанції процесуальних документів, які стали правовою підставою проведення негласних слідчих (розшукових) дій, впливає на справедливість судового розгляду в цілому. Не дослідження зазначених матеріалів призводить до оперування судом доказами, допустимість яких є ймовірною, що в контексті презумпції невинуватості є неприпустимими для обґрунтування рішення про винуватість особи та свідчить про порушення прав особи на справедливий суд.

На необхідності надання доступу стороні захисту до матеріалів, які стосуються негласних слідчих (розшукових) дій, як гарантії справедливого судового розгляду, йдеться у рішенні Європейського суду «Едвардс і Льюіс проти Сполученого Королівства» від 27 жовтня 2004 року, в якому зазначено, що, відповідно до вимоги справедливості, передбаченої статтею 6 Конвенції…

Окрім наведених вище доказів, вина ОСОБА_1 доводиться також:

- даними про курс офіційний гривні до іноземних валют, а саме долара США (а.с. кр.пр. 141,14); - інформаційної довідки відносно ОСОБА_1 на виконання доручення від 25.05.2018 року № 17-1950-17 9 (а.с. кр. пр.63);рапортом про виявлене кримінальне правопорушення (а.с. кр. пр. 78);

- застереженням працівника органів внутрішніх справ про спеціальні обмеження передбачені законодавством України та витягом з наказу про прийняття ОСОБА_1 на посаду слідчого відділу розслідування злочинів загально кримінальної спрямованості СУ ГУ П у Чернівецькій області (а.с. кр.пр. 69,70);

Згідно вимог ст. 94 КПК України, суд за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному й неупередженому дослідженні всіх обставин кримінального провадження, керуючись законом, оцінюють кожний доказ з точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупність зібраних доказів - з точки зору достатності та взаємозв`язку для прийняття відповідного процесуального рішення. Згідно приписами ст.86 КПК України, доказ визнається допустимим, якщо він отриманий у порядку, встановленому цим Кодексом.

Таким чином, за результатами аналізу доказів в їх сукупності, суд приходить до висновку, що надані стороною обвинувачення та досліджені безпосередньо в судовому засіданні докази, є належними, допустимими і стороною захисту не спростовані.

Оцінюючи сукупність зібраних доказів з точки зору достатності та взаємозв`язку, суд за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і неупередженому дослідженні всіх обставин кримінального провадження, керуючись законом, вважає «поза розумним сумнівом» доведеним пред`явлене ОСОБА_1 обвинувачення за ч. 2 ст. 369-2 КК України.

Суд, враховує, що обвинувачений ОСОБА_1 , як колишній працівник правоохоронного органу, достовірно знав повноваження і був обізнаний із застереженнями спеціальних обмежень слідчого, які не змінились із прийняттям нового закону «Про Національну поліцію України». У суду відсутні будь-які сумніви щодо того, що ОСОБА_1 розумів наслідки вчиняємих ним дій.

Згідно правових позицій за висновками Верховного Суду України, викладених у Постанові від 26.03.2015 року (№5-3 кс/15), відповідно до яких…, якщо винний сам схилив хабародавця до передачі йому цінностей, його дії належить кваліфікувати як підбурювання до на дачу неправомірної вигоди за ч.2 відповідної частини ст.369 КК України. Під час розгляду кримінального провадження суд забезпечив принцип змагальності сторін та свободи в поданні ними суду своїх доказів, передбачений ч. 2 ст. 22 КПК України, згідно якої сторони кримінального провадження мають рівні права на збирання та подання до суду речей, документів, інших доказів, клопотань, скарг, а також на реалізацію інших процесуальних прав, передбачених цим Кодексом.

Європейський суд з прав людини (далі ЄСПЛ) при вирішенні питання справедливості судового розгляду в цілому враховує, у тому числі, й спосіб отримання доказів. Не виключаючи можливості використання особливих слідчих методів агентурних методів, що само по собі не порушує права на справедливий судовий розгляд, ЄСПЛ висловив позицію, що у зв`язку з ризиком підбурювання з боку поліції при використанні таких методів, їх використання має бути обмежено чіткими рамками (справа «Раманаускас проти Литви»).

Відповідно до вимог ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, на суд покладається обов`язок здійснювати неупереджений розгляд та ухвалювати обґрунтовані рішення. Вимогами цієї ж статті Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, на суд покладається обов`язок сприяти максимальному забезпеченню процесуальних прав учасників кримінального провадження. Як вказує п.2 ст. 6 Європейської Конвенції «Про захист прав людини і основоположних свобод» від 04 листопада 1950 року, ратифікованою Україною 17 липня 1997 року, кожен, кого обвинувачено у вчиненні кримінального правопорушення, вважається невинуватим доти, доки його вину не буде доведено в законному порядку. Окрім того, у п.25 рішення Європейського суду з прав людини у справі «Капо проти Бельгії» (Capeau v Belgium), 42914/98, 13 січня 2005 року значиться, що в кримінальних справах питання прийняття доказів належить досліджувати загалом в світлі пункту 2 статті 6 Європейської Конвенції , і вимагає воно, окрім іншого, щоб тягар доказування лежав на стороні обвинувачення.

Суд дії ОСОБА_1 вірно кваліфікує за ч. 2 ст. 369-2 КК України як зловживання впливом, а саме: прийняття пропозиції, обіцянки або одержання неправомірної вигоди для себе чи третьої особи за вплив на прийняття рішення особою, уповноваженою на виконання функції держави, або пропозиція чи обіцянка здійснити вплив за надання такої вигоди.

При призначенні обвинуваченому виду та міри покарання, суд враховує загальні засади призначення покарання, тобто призначає покарання в межах, установлених у санкції частини статті Особливої частини КК України, що передбачає відповідальність за вчинений злочин та відповідно до положень Загальної частини КК України, враховуючи ступінь тяжкості вчиненого злочину, особу винного та обставини, що пом`якшують і обтяжують покарання.

Згідно з вимогами ст. 50 КК України покарання є заходом примусу, що застосовується від імені держави за вироком суду до особи, визнаної винною у вчиненні злочину та має на меті не тільки кару, а й виправлення засуджених, а також запобігання вчиненню нових злочинів як засудженими, так і іншими особами.

Згідно п. 3 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 7 від 24 жовтня 2003 року «Про практику призначення кримінального покарання» визначаючи ступінь тяжкості вчиненого злочину, суди повинні виходити з класифікації злочинів (ст.12 КК), а також із особливостей конкретного злочину й обставин його вчинення.

Обставинами, що пом`якшують покарання ОСОБА_1 , в силу вимог ст.. 66 КК України, суд враховує його визнання вини, щире каяття у вчиненому і активне сприяння розкриттю кримінального правопорушення, відсутність шкоди завданої злочином.

Обставин, в силу вимог ст. 67 КК України, які б обтяжували покарання ОСОБА_1 , судом не встановлено.

Суд враховує ступінь тяжкості вчиненого злочину, який є тяжким корупційним злочином, вчиненим умисно, з корисливих мотивів, що підвищує його суспільну небезпеку, особу винного ОСОБА_1 , який раніше не судимий; тривалий період часу, а саме з 2007 року працював безперервно в правоохоронних органах; на даний час звільнений з служби, одружений, на утриманні має малолітню дитину ОСОБА_17 , ІНФОРМАЦІЯ_2 ; про що свідчать свідоцтво про народження дитини; дитина хворіє, наявними в неї є тяжкі захворювання, що вбачається з досліджених медичних документів; має постійне зареєстроване місце проживання, за яким проживає з сім`єю; позитивно характеризувався за останнім місцем роботи відповідно до службової характеристики; також і за місцем проживання характеризується виключно позитивно; на спеціальних обліках в Чернівецькій обласній психіатричній лікарні не перебуває, не перебуває на диспансерному обліку в КМУ - обласний клінічний наркологічний диспансер (а.с. кр.пр. 244-247, 145-147).

Виходячи з викладеного, за наявності пом`якшуючих та відсутності обтяжуючих покарання обставин, суд дійшов висновку, що обвинуваченому слід обрати покарання, достатнє і необхідне для його виправлення та попередження скоєння ним нових злочинів, у виді штрафу

При цьому, суд звертає увагу, що положення статей 69, 75 КК України, не можуть бути застосовані до особи обвинуваченого у вчиненні корупційного злочину.

Враховуючи належну процесуальну поведінку обвинуваченого під час судового розгляду, ОСОБА_1 та за відсутності заявленого, відповідно клопотання прокурором, підстав, передбачених ст.ст. 176, 177 КПК України, для застосування щодо обвинуваченого запобіжного заходу до набрання вироком законної сили, суд не вбачає.

Згідно, ч.9 ст.100 КПК України, питання про долю речових доказів вирішується судом при ухваленні судового рішення, яким закінчується кримінальне провадження. Такі докази і документи повинні зберігатися до набрання рішенням законної сили.

Отже, питання про долю речових доказів слід вирішити згідно вимог ст.100 КПК України.

Процесуальні витрати на залучення експертів в кримінальному провадженні відсутні

Щодо коштів, в розмірі 4500 доларів США купюри KB20365601K; LC32671713A; KF47332902B; KB65703542I; LF85351377C; KF67189161A; HF62758330C; LK19972957E; HC71754602A; KB92649153J; LK19972956E; LL17974072D; KG15324598A; LK19972939E; LB53791929A; FB02442330D; KD19285652B; LB10898683P; KD42697734A; KL83631240B; LD25000214D; KG49305877A; HF23894806B; LC32671714A; LB18636560B; KK95600503A; LF68922488G; HF53889573D; HC38764818A; LL45016993G; MF13150827B; FL03891214A; LF49697793D; LL46732413A; FF23899814B; LE81145719C; LC04638391B; KB96789874I; HL12943497G; LC32671712A; KB89033324H; KB78087050N; KE88591677A; KF47393487D; KF186000809D) та які використовувалися в ході НСРД та визнані речовими доказами згідно постанови слідчого; були поміщені і зараховані на позабалансовий рахунок в ПАТ Державний експортно - імпортний банк України що вбачається з прибутково - позабалансового ордеру № 228590 (а.с. кр.пр. 243), слід повернути ФЕУ СБ України.

Суд, виходячи з ч. 2 ст. 65 КК України, вважає, що саме таке призначене покарання обвинуваченому буде достатнім і необхідним для його виправлення, перевиховання і попередження вчинення нових кримінальних правопорушень.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 368-371, 373- 374, 376 КПК України, суд УХВАЛИВ:

Визнати ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 винним у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.369- 2 КК України та призначити йому за даною нормою закону покарання у вигляді штрафу в розмірі 1500 неоподаткованих мінімумів доходів громадян - 25.500 грн. в дохід держави.

Речові докази:

- кошти - 4500 доларів США (купюри KB20365601K; LC32671713A; KF47332902B; KB65703542I; LF85351377C; KF67189161A; HF62758330C; LK19972957E; HC71754602A; KB92649153J; LK19972956E; LL17974072D; KG15324598A; LK19972939E; LB53791929A; FB02442330D;KD19285652B;LB10898683P;KD42697734A; KL83631240B; LD25000214D; KG49305877A;HF23894806B;LC32671714A;LB18636560B; KK95600503A; LF68922488G; HF53889573D;HC38764818A; LL45016993G; MF13150827B; FL03891214A; LF49697793D; LL46732413A; FF23899814B; LE81145719C; LC04638391B; KB96789874I; HL12943497G; LC32671712A;KB89033324H;KB78087050N;KE88591677A;KF47393487D;KF186000809D), що використовувалися в ході НСРД та визнані речовими доказами згідно постанови слідчого та які були поміщені і зараховані на позабалансовий рахунок в ПАТ Державний експортно - імпортний банк України що вбачається з прибутково - позабалансового ордеру № 228590 (а.с. кр.пр. 243) - повернути ФЕУ СБ України.

Вирок може бути оскаржений до Чернівецького апеляційного суд шляхом подання апеляційної скарги через Шевченківський районний суд м. Чернівці протягом тридцяти днів з дня проголошення вироку.

Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не буде скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.

Копію вироку, після його проголошення вручити прокурору та обвинуваченому.

Суддя: Слободян Г.М.