Постанова № 9202253, 12.04.2010, Кіровоградський окружний адміністративний суд

< Список >

КІРОВОГРАДСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

12 квітня 2010 року Справа № 2а-525/10/1170

Кіровоградський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Могилан С.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні о 15-45 год. адміністративну справу

за позовом: Кіровоградського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю «Кіровоградєвробуд»

про стягнення адміністративно-господарських санкцій та пені,

за участю:

секретаря судового засідання –Колтунової А.Ю.,

представників:

позивача –Поліщук О.М.,

відповідача –Візітіу А.Г.,

          Кіровоградське обласне відділення Фонду соціального захисту інвалідів звернулося з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Кіровоградєвробуд»про стягнення адміністративно-господарських санкцій та пені в розмірі 7723,72 грн., з яких 7075,00 грн. –адміністративно-господарська санкція та 648,72 грн. –пеня.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що відповідач використовує найману працю, однак ним не дотримано нормативу кількості робочих місць для працюючих інвалідів. Позивач зазначає, що відповідач несвоєчасно подав звіт –12.01.2010 р. та самостійно не сплатив адміністративно-господарську санкцію за невиконання нормативу робочих місць призначених для працевлаштування інвалідів у 2008 році у розмірі 7075,00 грн. та пеню в розмірі 648,72 грн.

Відповідачем до суду подано заперечення на позовну заяву (а.с.18-19) у відповідності до якого позов ним не визнається у повному обсязі, оскільки позивач не взяв до уваги те, що згідно специфіки діяльності товариства більшість посад пов’язана з важкими та небезпечними умовами праці, де заборонена праця інвалідів, а тому при визначенні нормативу для працевлаштування інвалідів слід враховувати лише ту кількість робочих місць, які не пов’язані зі шкідливими умовами праці. Також відповідач зазначає, що обов’язок підприємства щодо створення робочих місць для інвалідів не супроводжується його обов’язком підбирати інвалідів на створені робочі місця. Відповідач вказує, що після сплати всіх обов’язкових платежів у нього бракувало коштів для оплати штрафних санкцій за кожне робоче місце, не зайняте інвалідом.

В судове засідання з’явився представник позивача, який позовні вимоги підтримав та просив суд їх задовольнити з підстав вказаних у позовній заяві. Представник відповідача заперечив проти позову та просив відмовити в його задоволенні з підстав вказаних у запереченні.

На підставі ч. 3 ст. 160 КАС України в судовому засіданні 12.04.2010 р. проголошено вступну та резолютивну частини постанови. Виготовлення постанови у повному обсязі відкладено у строк до 19.04.2010 р., про що повідомлено сторонам після проголошення вступної та резолютивної частини в судовому засіданні з урахуванням вимог ч. 4 ст. 167 КАС України.

Дослідивши подані позивачем та відповідачем документи і матеріали, заслухавши пояснення сторін всебічно і повно з’ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об’єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, адміністративний суд,

ВСТАНОВИВ:

Відповідно до ч. 1 ст. 19 Закону України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні»від 21.03.1991 р. №875-ХІІ для підприємств, установ, організацій, у тому числі підприємств, організацій громадських організацій інвалідів, фізичних осіб, які використовують найману працю, установлюється норматив робочих місць для працевлаштування інвалідів у розмірі чотирьох відсотків середньооблікової чисельності штатних працівників облікового складу за рік, а якщо працює від 8 до 25 осіб, - у кількості одного робочого місця.

Згідно ст. 18 Закону України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні» від 21.03.1991 р. №875-ХІІ забезпечення прав інвалідів на працевлаштування та оплачувану роботу, в тому числі з умовою про виконання роботи вдома, здійснюється шляхом їх безпосереднього звернення до підприємств, установ, організацій чи до державної служби зайнятості. Підприємства, установи, організації, фізичні особи, які використовують найману працю, зобов’язані виділяти та створювати робочі місця для працевлаштування інвалідів, у тому числі спеціальні робочі місця, створювати для них умови праці з урахуванням індивідуальних програм реабілітації і забезпечувати інші соціально-економічні гарантії, передбачені чинним законодавством, надавати державній службі зайнятості інформацію, необхідну для організації працевлаштування інвалідів, і звітувати Фонду соціального захисту інвалідів про зайнятість та працевлаштування інвалідів у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

У відповідності до п.2 постанови Кабінету Міністрів України від 31.01.2007 № 70 «Про реалізацію статей 19 і 20 Закону України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні», звіт про зайнятість і працевлаштування інвалідів роботодавці подають (надсилають рекомендованим листом) щороку до 1 березня відділенням Фонду, в яких вони зареєстровані, за формою, затвердженою Мінпраці за погодженням з Держкомстатом.

          В судовому засіданні встановлено, що відповідно до звіту про зайнятість і працевлаштування інвалідів за 2008 рік (а.с.6), поданого самостійно відповідачем 12.01.2010 р., середньооблікова чисельність працюючих на підприємстві відповідача у 2008 році складала 28 осіб, фонд оплати праці за 2008 рік становив 198,1 тис. грн. У Товаристві з обмеженою відповідальністю «Кіровоградєвробуд»у 2008 році інваліди не працювали, середньорічна заробітна плата штатного працівника у 2008 році складала 7075,00 грн.

          В судовому засіданні встановлено, що позивачем робочих місць для інвалідів не створено, державній службі зайнятості інформації, необхідної для організації працевлаштування інвалідів не надано, чим порушено ст. 18 Закону України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні»від 21.03.1991 р. №875-ХІІ, а тому суд погоджується з позицією Кіровоградського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів з огляду на зміст ч. 1 ст. 19 Закону України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні»від 21.03.1991 р. №875-ХІІ щодо наявності підстав для застосування санкцій.

          У відповідності до ст. 20 Закону України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні»від 21.03.1991 р. №875-ХІІ відповідачем визначено, що норматив робочих місць для інвалідів складає одне робоче місце.

Позивачем визначено суму адміністративно-господарських санкцій за невиконання відповідачем нормативу робочих місць для працевлаштування інвалідів в розмірі 7075,00 грн., що узгоджується зі змістом звіту ТОВ «Кіровоградєвробуд».

Посилання позивача на те, що специфіка діяльності товариства пов’язана з важкими та небезпечними умовами праці, де заборонена праця інвалідів, а тому при визначенні нормативу для працевлаштування інвалідів слід враховувати лише ту кількість робочих місць, які не пов’язані зі шкідливими умовами праці, не приймається судом до уваги з огляду на те, що відповідачем не наведено норми чинного законодавства, які б надавали йому право визначати норматив для працевлаштування інвалідів саме таким чином як він посилається у своїх запереченнях. Більш того, така позиція відповідача не узгоджується зі змістом його звіту про зайнятість і працевлаштування інвалідів за 2008 рік, у якому ТОВ «Кіровоградєвробуд»самостійно розраховано даний норматив та визначено необхідність працевлаштування одного інваліда (а.с.6), а тому, враховуючи вищевикладене, позовні вимоги в частині стягнення з відповідача адміністративно-господарських санкцій 7075,00 грн. підлягають задоволенню.

Позовні вимоги в частині стягнення пені в сумі 648,72 грн. задоволенню не підлягають в зв’язку з наступним.

          Згідно до ч. 2 ст. 20 вказаного Закону порушення термінів сплати адміністративно-господарських санкцій тягне за собою нарахування пені. Пеня обчислюється виходячи з 120 відсотків річних облікової ставки Національного банку України, що діяла на момент сплати, нарахованої на повну суму недоїмки за весь її строк. Відповідачем на день розгляду справи адміністративно-господарські санкції не сплачено.

Нарахування пені за порушення термінів сплати адміністративно-господарських санкцій здійснюється відповідно до Порядку нарахування пені та її сплати, затвердженого наказом Міністерства праці та соціальної політики України від 15.05.2007 року №223, п.п.3.4 п.3 якого передбачено, що нарахування пені як роботодавцем, так і органом контролю здійснюється з наступного дня граничного строку сплати адміністративно-господарських санкцій по день сплати включно.

Згідно із п. п. 3.1. пункту 3 вказаного Порядку порушення термінів сплати адміністративно-господарських санкцій тягне за собою нарахування пені у розмірі 120 відсотків річної облікової ставки Національного банку України за кожен календарний день прострочення (наведених у постановах Правління Національного банку України), що діяла на момент сплати, нарахованої на повну суму недоїмки за весь її строк.

Нарахування пені здійснюється на дату фактичного погашення суми боргу (частини боргу) за кожний календарний день прострочення платежу. При частковому погашенні боргу сума такої частки визначається з урахуванням пені, нарахованої на таку частку боргу.

Згідно із п. 2.2 зазначеного Порядку, пеня –це штрафна санкція, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно сплаченої адміністративно-господарської санкції, передбаченої Законом України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні»за кожний календарний день прострочення виконання зобов'язання.

З урахуванням вищенаведеного, суд вважає, що на час подання позовної заяви у позивача не виникло права на нарахування та стягнення пені в зв’язку з відсутністю сплати відповідачем адміністративно-господарських санкцій, а тому позовні вимоги в частині стягнення пені в сумі 648,72 грн. не підлягають задоволенню.

В своїх запереченнях відповідач також посилався на пропуск позивачем строку для звернення до суду з даним позовом, в обґрунтування чого здійснено посилання на ст.250 ГК України та ст.99 КАС України.

У відповідності до ст.250 ГК України, адміністративно-господарські санкції можуть бути застосовані до суб'єкта господарювання протягом шести місяців з дня виявлення порушення, але не пізніш як через один рік з дня порушення цим суб'єктом встановлених законодавчими актами правил здійснення господарської діяльності, крім випадків, передбачених законом.

Згідно ч.4 ст.20 Закону України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні»від 21.03.1991 р. №875-ХІІ, адміністративно-господарські санкції розраховуються та сплачуються підприємствами, установами, організаціями, у тому числі підприємствами, організаціями громадських організацій інвалідів, фізичними особами, зазначеними в частині першій цієї статті, самостійно в строк до 15 квітня року, наступного за роком, в якому відбулося порушення нормативу, встановленого частиною першою статті 19 цього Закону. При цьому до правовідносин із стягнення адміністративно-господарських санкцій, передбачених цим Законом, не застосовуються строки, визначені статтею 250 Господарського кодексу України, а тому суд не приймає посилання відповідача на ст.250 ГК України в обґрунтування позиції щодо пропуску строків для звернення до суду.

Згідно ст.99 КАС України, адміністративний позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами. Для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється річний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів. Для захисту прав, свобод та інтересів особи цим Кодексом та іншими законами можуть встановлюватися інші строки для звернення до адміністративного суду, які, якщо не встановлено інше, обчислюються з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

В судовому засіданні встановлено, що відповідачем звіт про зайнятість і працевлаштування інвалідів за 2008 рік (а.с.6) подано 12.01.2010 р., а не до 01.03.2009 року, як визначено законом, а тому суд вважає що строк звернення до суду повинен розраховуватись з 12.01.2010 року, що свідчить про подання Кіровоградським обласним відділенням Фонду соціального захисту інвалідів позову в межах визначених строків.

Враховуючи вищевикладене, керуючись ст. ст. 86, 94, 159 –163, 167 КАС України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

          1. Адміністративний позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Кіровоградєвробуд», код ЄДРПОУ 33615004 (25006, м. Кіровоград, вул.Гоголя, 44) на користь Кіровоградського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів адміністративно-господарські санкції у розмірі 7075,00 грн. (сім тисяч сімдесят п’ять грн. 00 коп.).

3. В задоволенні решти позовних вимог відмовити.

          Постанова суду набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, якщо таку заяву не було подано. Якщо було подано заяву про апеляційне оскарження, але апеляційна скарга не була подана у строк, постанова суду набирає законної сили після закінчення цього строку.

          Постанова суду може бути оскаржена до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду через Кіровоградський окружний адміністративний суд шляхом подачі в 10- денний строк з дня її проголошення, а в разі складення постанови у повному обсязі відповідно до ст. 160 КАС України –з дня складення постанови у повному обсязі, заяви про апеляційне оскарження і поданням після цього протягом 20 днів апеляційної скарги, або в порядку ч. 5 ст. 186 КАС України.

          Дата виготовлення повного тексту постанови –20 квітня 2010 року.

                    Суддя Кіровоградського

          окружного адміністративного суду                                                  С.В. Могилан