Рішення № 92022138, 01.10.2020, Приморський районний суд м. Одеси

Справа №522/23448/16-а

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

01 жовтня 2020 року Приморський районний суд м. Одеси:

під головуванням судді Єршової Л.С.,

за участю секретаря судового засідання Радзімовської Р.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити дії,

ВСТАНОВИВ:

06.12.2016 року ОСОБА_1 , РКОНПП НОМЕР_1 , який мешкає за адресою: АДРЕСА_1 ,звернувся до Приморського районного суду м.Одеси з адміністративним позовом до Управління Пенсійного фонду України в Приморському районі м. Одеси про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити дії, в якому просить визнати протиправними дії та рішення Управління Пенсійного фонду України в Приморському районі м. Одеси №450 від 22 листопада 2016 року щодо відмови ОСОБА_1 у перерахунку пенсії на підставі його заяви від 11 листопада 2016 року та долученої до неї довідки військового прокурора Південного регіону України від 03 листопада 2016 року №18-227 вих16 про заробітну плату (грошове забезпечення ) за посадою, яку він обіймав і з якої отримував пенсію; скасувати рішення управління Пенсійного фонду України у Приморському районі м. Одеси за №450 від 22 листопада 2016 року про відмову у проведенні перерахунку призначеної ОСОБА_1 пенсії; зобов`язати управління Пенсійного фонду України у Приморському районі м. Одеси провести з 01 грудня 2016 року перерахунок пенсії за вислугу років ОСОБА_1 відповідно з вимогами пунктів 13 і 17 статті 50-1 Закону України «Про прокуратуру» (в редакції Закону від 12.07.2001 №2663 - ІІІ) з розрахунку 90% із середнього заробітку, зазначеного у довідці військового прокурора Південного регіону України від 03 листопада 2016 року №18-227 вих16 про заробітну плату (грошове забезпечення) без обмеження граничного розміру пенсії та виплатити різницю в розмірі перерахованої та виплаченої пенсії з 01 грудня 2015 року.

В обґрунтування позовних вимог посилається на те, що 09.09.2010 року відповідно до вимог ст. 50-1 Закону України «Про прокуратуру» (в редакції Закону від 12.07.2001 року №2663-ІІІ) Приморським районним управлінням Пенсійного фонду України в м. Одесі йому призначена пенсія за вислугою років в розмірі 90 відсотків від розміру його на той час місячної заробітної плати (грошового забезпечення), з якої сплачено єдиний внесок на загальнообов`язкове державне пенсійне страхування.

11 листопада 2016 року позивач звернувся до Управління Пенсійного фонду України у Приморському районі міста Одеси з заявою про перерахування пенсії з урахуванням відомостей, наведених у довідці військового прокурора Південного регіону України від 03 листопада 2016 року №18-227 вих16, про заробітну плату (грошове забезпечення ) за посадою, яку він обіймав і з якої отримував призначену пенсію. Однак, листом від 24 листопада 2016 року №650/Р-11 Управління Пенсійного фонду України у Приморському районі міста Одеси повідомило позивача про те, що згідно Закону України від 02.03.2015 року № 213-VIII «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення» з 01.06.2015 року скасовано норми щодо пенсійного забезпечення в частині призначення пенсії за вислугу років відповідно до Закону України «Про прокуратуру». У зв`язку з цим, оскільки законодавством даний перерахунок нібито не передбачений, УПФУ у Приморському районі міста Одеси своїм рішенням №450 від 22 листопада 2016 року відмовило позивачу у проведенні перерахунку пенсії. Вважаючи відмову протиправною, позивач звернувся з даним позовом до суду (а.с. 3 - 10).

Ухвалою судді Приморського районного суду м.Одеси Свяченої Ю.Б. від 07 грудня 2016 року відкрито провадження за адміністративним позовом ОСОБА_1 (а.с. 18).

В ході розгляду справи, у зв`язку реорганізацією, було замінено відповідача Управління Пенсійного фонду України у Приморському районі м. Одеси на правонаступника - Центральне об`єднане Управління Пенсійного Фонду України в м. Одесі.

Ухвалою Приморського районного суду м.Одеси (головуюча суддя Свячена Ю.Б.) від 26 липня 2017 року було зупинено провадження по адміністративній справі позовом ОСОБА_1 до Центрального об`єднаного Управління Пенсійного Фонду України в м. Одесі про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії до оприлюднення рішення Конституційного Суду України за поданням Верховного Суду України, викладеного в постанові Пленуму Верховного Суду України від 20.01.2017 року № 2 «Про звернення до Конституційного суду України з конституційним поданням щодо відповідності (конституційності) аб. 6 ч. 15 ст. 86 ЗУ від 14.19.2014 року № 1697-VII «Про прокуратуру» положеннями ч. 1 ст. 8, ч.2 та ч.3 ст. 22, ч.1 та ч. 3 ст. 46 Конституції України» (а.с. 121 - 122).

Відповідно до протоколу повторного автоматизованого розподілу від 25.01.2018 року, за допомогою системи автоматизованого документообігу суду визначено, що розгляд цієї справи здійснюватиме суддя Приморського районного суду м.Одеси Єршова Л.С. (а.с. 125).

Ухвалою судді Приморського районного суду м.Одеси Єршової Л.С. від 24 вересня 2018 року прийнято до розгляду справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Центрального об`єднаного Управління Пенсійного Фонду України в м. Одесі про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії та поновлено провадження у справі. Розгляд справи призначено за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням учасників справи (а.с. 126 - 127).

Ухвалою Приморського районного суду м.Одеси від 31 жовтня 2018 року за клопотанням позивача, провадження у справі за позовом ОСОБА_1 зупинено до набрання законної сили рішенням Конституційного Суду України в справі за конституційною скаргою ОСОБА_2 щодо відповідності Конституції України (конституційності) положення частини двадцятої статті 86 Закону України «Про прокуратуру» від 14 жовтня 2014 року №1697-VII щодо перерахунку пенсій (а.с. 136 - 137).

Ухвалою судді Приморського районного суду м.Одеси Єршової Л.С. від 27 грудня 2019 року, у зв`язку з набранням законної сили рішенням Конституційного Суду України № 7-р(ІІ)/2019 від 13 грудня 2019 року, яким визнано таким, що не відповідає Конституції України (є неконституційним), положення частини двадцятої статті 86 Закону України «Про прокуратуру» від 14 жовтня 2014 року № 1697-VII зі змінами, поновлено провадження по адміністративній справі № 522/23448/16-а за позовом ОСОБА_1 .

Ухвалою Приморського районного суду м.Одеси від 12 березня 2019 року задоволено клопотання представника позивача та замінено первісного відповідача - Центральне об`єднане управління Пенсійного фонду України в м. Одесі по адміністративній справі № 522/23448/16-а за позовною заявою ОСОБА_1 належним відповідачем - Головне управління Пенсійного фонду України в Одеській області (ЄДРПОУ 20987385, місцезнаходження: 65012, м.Одеса, вул.Канатна, 83).

Від відповідача, на адресу суду, 06 березня 2017 року надійшли письмові заперечення на адміністративний позов (а.с. 28 - 31), та 20 листопада 2018 року подано відзив на адміністративний позов (а.с. 139 - 142), відповідно до яких відповідач позов не визнав та зазначив, що заперечує проти позовних вимог, посилаючись на те, що згідно частини 20 статті 86 Закону України «Про прокуратуру» від 14.10.2014 №1697-VII, у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин, умови та порядок перерахунку призначених пенсій працівникам прокуратури визначаються Кабінетом Міністрів України. Однак, Урядом відповідний нормативно-правовий акт не прийнято і умови та порядок перерахунку призначених пенсій працівникам прокуратури не визначено. У зв`язку з чим відповідач вважає, що немає жодних підстав для визнання протиправним та скасування його рішення про відмову позивачу у проведенні перерахунку раніше призначеної пенсії та просить відмовити у задоволенні позову в повному обсязі.

З доводами відповідача, викладеними у запереченнях та відзиві, позивач не погодився та надав суду письмові пояснення від 04.05.2017 року (а.с.82 - 88) та відповідь на відзив, який надійшов на адресу суду 21.02.2020 року, в яких зокрема зазначив, що є необґрунтованим посилання відповідача у рішенні про відмову в перерахунку пенсії на відсутність постанови Кабінету Міністрів України, яка б надала можливість здійснення перерахунку позивачу. Відповідно до положень статті 50-1 Закону України «Про прокуратуру» обчислення (перерахунок) пенсій провадиться за документами пенсійної справи та документами, додатково поданими пенсіонерами, виходячи з розміру місячного заробітку за відповідною посадою, з якою особа вийшла на пенсію, станом на час звернення за перерахунком. При цьому, призначені працівникам прокуратури пенсії перераховуються у зв`язку з підвищенням заробітної плати прокурорським працівникам на рівні умов та складових заробітної плати відповідних категорій працівників, які проходять службу в органах і установах прокуратури на момент виникнення права на перерахунок. Вважає, що відзив відповідача не має під собою правових підстав та не відповідає вимогам законодавства України та судовій практиці, що підтверджено Рішенням Конституційного Суду України від 13 грудня 2019 року № 7-р(ІІ)/2019 у справі № 3-209/2018(2413/18, 2807/19), яким визнано таким, що не відповідає Конституції України (є неконституційним), положення частини двадцятої статті 86 Закону України «Про прокуратуру» від 14 жовтня 2014 року №1697-VII зі змінами, яким передбачено, що умови та порядок перерахунку призначених пенсій працівникам прокуратури визначаються Кабінетом Міністрів України. Положення частини двадцятої статті 86 Закону України «Про прокуратуру» від 14 жовтня 2014 року № 1697-VII зі змінами, визнане неконституційним, втрачає чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України цього Рішення.

Позивач в судове засідання не з`явився, надав суду клопотання, відповідно до якого просив розглянути справу за його відсутністю, позовні вимоги підтримав у повному обсязі.

Представник відповідача у судове засідання не з`явився, про час та місце розгляду справи повідомлявся належним чином, шляхом надсилання судової повістки на електронну адресу відповідача.

Дослідивши матеріали справи, суд приходить до висновку, що позов підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Згідно з ч. 1 ст. 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

У ч. 1 ст. 5 КАС України зазначено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або інтереси.

Частиною 1 ст. 6 КАС України встановлено, що суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого, зокрема, людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави.

Суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.

Судом встановлено, що 09 вересня 2010 року відповідно до вимог ст. 50-1 Закону України «Про прокуратуру» («1789-ХІІ», в редакції Закону від 12.07.2001 року №2663-ІІІ) Управлінням Пенсійного фонду України в Приморському районі м. Одеси позивачу ОСОБА_1 призначена пенсія за вислугою років в розмірі 90 відсотків від розміру його на той час місячної заробітної плати (грошового забезпечення), з якої сплачено єдиний внесок на загальнообов`язкове державне пенсійне страхування (а.с.17).

Постановою Кабінету Міністрів України від 09 грудня 2015 року №1013 «Про упорядкування структури заробітної плати, особливості проведення індексації та внесення змін до деяких нормативно-правових актів» (пункт 3) з 01 грудня 2015 року на 25 відсотків підвищено посадові оклади керівних працівників, спеціалістів і службовців органів прокуратури, розміри яких встановлено додатками 1-37, 43-1, 43-2, 48-55 до постанови Кабінету Міністрів України від 09 березня 2006 року №268 «Про упорядкування структури та умов оплати праці працівників апарату органів виконавчої влади, органів прокуратури, судів та інших органів» та постановою Кабінету Міністрів України від 31 травня 2012 року №5054 «Про упорядкування структури та умов оплати праці працівників органів прокуратури», що дає позивачу право на перерахунок пенсії, призначеної на підставі ст. 50-1 Закону України «Про прокуратуру».

11 листопада 2016 року позивач звернувся до Управління Пенсійного фонду України у Приморському районі міста Одеси із заявою про перерахування йому пенсії з урахуванням відомостей, наведених у довідці військового прокурора Південного регіону України від 03 листопада 2016 року №18-227 вих16, про заробітну плату (грошове забезпечення) за посадою, яку обіймав позивач і з якої отримував призначену пенсію (а.с. 15).

Листом від 24 листопада 2016 року №650/Р-11 Управління Пенсійного фонду України у Приморському районі міста Одеси повідомило позивача про те, що згідно Закону України від 02.03.2015 року № 213-VIII «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення» з 01.06.2015 року скасовано норми щодо пенсійного забезпечення в частині призначення пенсії за вислугу років відповідно до Закону України «Про прокуратуру», а Кабінетом Міністрів України порядок перерахунку призначених пенсій працівникам прокуратури не визначено. За підсумками розгляду заяви від 11.11.2016 року та довідки про заробітну плату від 03.11.2016 року №18-227 вих-16, позивачу відмовлено у проведенні перерахунку пенсії згідно Закону України «Про прокуратуру», про що винесено рішення №450 від 22 листопада 2016 року про відмову у перерахунку пенсії (а.с. 12 - 13, 14).

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до статті 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

За приписами пункту 6 частини 1 статті 92 Конституції України, основи соціального захисту, форми і види пенсійного забезпечення визначаються виключно законами України.

Пенсійне забезпечення прокурорів і слідчих було визначено статтею 50-1 Закону України «Про прокуратуру» від 05.11.1991 № 1789-ХІІ (далі також Закон №1789-ХІІ).

Згідно із частинами 1, 2 статті 50-1 Закону №1789-ХІІ (в редакції Закону №2663 від 12.07.2001, чинної на момент призначення позивачу пенсії) прокурори і слідчі зі стажем роботи не менше 20 років, у тому числі зі стажем роботи на посадах прокурорів і слідчих прокуратури не менше 10 років, мають право на пенсійне забезпечення за вислугу років незалежно від віку. Пенсія призначається в розмірі 80 відсотків від суми їхньої місячної (чинної) заробітної плати, до котрої включаються всі види оплати праці, на які нараховуються страхові внески, одержуваної перед місяцем звернення за призначенням пенсії. За кожен повний рік роботи понад 10 років на цих посадах пенсія збільшується на 2 відсотки, але не більше 90 відсотків від суми місячного (чинного) заробітку.

Розмір виплат (крім посадових окладів, надбавок за класні чини, вислугу років), що включаються в заробіток для обчислення пенсії, визначається за вибором того, хто звернувся за пенсією, за останні 24 календарні місяці роботи, яка дає право на даний вид пенсії, підряд перед зверненням за пенсією, або за будь-які 60 календарних місяців такої роботи підряд перед зверненням за пенсією, незалежно від наявності перерв протягом всього періоду на даній роботі.

Частиною 12 статті 50-1 Закону №1789-ХІІ визначено, що обчислення (перерахунок) пенсій провадиться за документами пенсійної справи та документами, додатково поданими пенсіонерами, виходячи з розміру місячного заробітку за відповідною посадою, з якої особа вийшла на пенсію, станом на час звернення за призначенням або перерахунком.

Згідно з частиною 17 статті 50-1 Закону №1789-ХІІ призначені працівникам прокуратури пенсії перераховуються у зв`язку з підвищенням заробітної плати відповідних категорій прокурорсько-слідчих працівників. Перерахунок призначених пенсій провадиться з першого числа місяця, що йде за місяцем, в якому настали обставини, що тягнуть за собою зміну розміру пенсії. Якщо при цьому пенсіонер набув права на підвищення пенсії, різницю в пенсії за минулий час може бути виплачено йому не більш як за 12 місяців. Перерахунок пенсій провадиться з урахуванням фактично отримуваних працівниками виплат і умов оплати праці, що існували на день його звільнення з роботи.

Отже, на момент призначення позивачу пенсії порядок та підстави для перерахунку пенсії прокурорів були визначені у частинах 12 та 17 статті 50-1 Закону України «Про прокуратуру» №1789-ХІІ.

В подальшому, Законом України «Про заходи щодо законодавчого забезпечення реформування пенсійної системи» №3668-VІ від 08.07.2011 до статті 50-1 Закону №1789-ХІІ внесено нову норму, згідно з якою максимальний розмір пенсії (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, індексації та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством, крім доплати до надбавок окремим категоріям осіб, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною) не може перевищувати десяти прожиткових мінімумів, установлених для осіб, які втратили працездатність. Цим же Законом зменшено максимальний розмір при призначенні пенсії до 80 відсотків місячного заробітку.

Разом з тим, положення статті 50-1 Закону №1789-ХІІ щодо підстав та порядку перерахунку пенсій прокурорам змін у зв`язку з прийняттям Закону №3668-VІ від 08.07.2011 не зазнали. Відбулась лише зміна порядкового номеру частин статті, що регламентували вказаний порядок та підстави.

Так, згідно з частинами 13 та 18 статті 50-1 Закону №1789-ХІІ (в редакції Закону №3668-VІ від 08.07.2011) обчислення (перерахунок) пенсій провадиться за документами пенсійної справи та документами, додатково поданими пенсіонерами, виходячи з розміру місячного заробітку за відповідною посадою, з якої особа вийшла на пенсію, станом на час звернення за призначенням або перерахунком.

Призначені працівникам прокуратури пенсії перераховуються у зв`язку з підвищенням заробітної плати відповідних категорій прокурорсько-слідчих працівників. Перерахунок призначених пенсій провадиться з першого числа місяця, що йде за місяцем, в якому настали обставини, що тягнуть за собою зміну розміру пенсій. Якщо при цьому пенсіонер набув права на підвищення пенсії, різницю в пенсії за минулий період може бути виплачено йому не більш як за 12 місяців. Перерахунок пенсій провадиться з урахуванням фактично отримуваних працівником виплат і умов оплати праці, що існували на день його звільнення з роботи.

Надалі, Законом України «Про внесення змін та визначення такими, що втратили чинність, деяких законодавчих актів України» від 28.12.2014 №76-VІІІ (далі - Закон №76-VІІІ) до статті 50-1 Закону №1789-ХІІ внесено зміни, зокрема, частину 18 статті 50-1 Закону №1789-ХІІ викладено у наступній редакції: «Умови та порядок перерахунку призначених пенсій працівникам прокуратури визначаються Кабінетом Міністрів України».

14 жовтня 2014 року прийнято новий Закон України «Про прокуратуру» №1697-VІІ (далі Закон №1697-VІІ), який набрав чинності з 15 липня 2015 року.

Відповідно до частини 20 статті 86 Закону №1697-VІІ умови та порядок перерахунку призначених пенсій працівникам прокуратури визначаються Кабінетом Міністрів України.

Згідно пункту 3 розділу ХІІ Прикінцевих положень Закону №1697-VІІ попередній Закон України «Про прокуратуру» із змінами частково втратив чинність, окрім, зокрема, частин третьої, четвертої, шостої та одинадцятої статті 50-1 Закону.

Крім того, Законом України від 02.03.2015 №213-VІІ (далі - Закон №213-VІІ) знову внесено зміни до статті 50-1 Закону №1789-ХІІ, а саме в частину 15 статті 50-1 Закону №1789-ХІІ, згідно якої визначено, що максимальний розмір пенсії (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, індексації та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством, крім доплати до надбавок окремим категоріям осіб, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною) не може перевищувати десяти прожиткових мінімумів, установлених для осіб, які втратили працездатність.

Також, пунктом 5 Прикінцевих положень Закону №213-VІІ передбачено, що у разі неприйняття до 1 червня 2015 року закону щодо призначення всіх пенсій, у тому числі спеціальних, на загальних підставах з 1 червня 2015 року скасовуються норми щодо пенсійного забезпечення осіб, яким пенсії/щомісячне довічне грошове утримання призначаються відповідно до законів України, зокрема, «Про прокуратуру».

Таким чином, з моменту призначення позивачу пенсії згідно із Законом України «Про прокуратуру» №1789-ХІІ (в редакції Закону №2663 від 12.07.2001) до статті 50-1 Закону №1789-ХІІ неодноразово вносились зміни.

Водночас, нова редакція статті 50-1 Закону України «Про прокуратуру» №1789-ХІІ суттєво звужує і обмежує зміст та обсяг прав пенсіонерів з числа працівників прокуратури, яким пенсія призначена до набрання чинності цими законами (Законами №76-VІІІ, №213-VІІ).

Законом №1697-VІІ взагалі визнано таким, що втратив чинність Закон України №1789-ХІІ, в тому числі частини статті 50-1, окрім частин третьої, четвертої, шостої та одинадцятої цієї статті.

Відповідно до частин 2, 3 статті 22, частини 1 статті 64 Конституції України конституційні права і свободи гарантуються і не можуть бути скасовані. При прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод.

Відповідно до статті 58 Конституції України закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом`якшують або скасовують відповідальність особи.

Дослідженими у суді матеріалами пенсійної справи (а.с. 40 - 81) підтверджено, що не заперечується сторонами, що позивач перебуває на обліку в органах Пенсійного фонду України та з 09.09.2010 року отримує пенсію за вислугу років згідно із Законом України «Про прокуратуру» №1789-ХІІ із розрахунку 90% складових заробітної плати.

Як вже зазначалося, на момент призначення позивачу пенсії порядок та підстави для перерахунку пенсії прокурорів були визначені у частинах 12 та 17 статті 50-1 Закону №1789-ХІІ, якими передбачалось, зокрема, що обчислення (перерахунок) пенсій провадиться за документами пенсійної справи та документами, додатково поданими пенсіонерами, виходячи з розміру місячного заробітку за відповідною посадою, з якої особа вийшла на пенсію, станом на час звернення за таким призначенням або перерахунком.

Таким чином, при перерахунку пенсії працівникам прокуратури має застосовуватись норма, що визначає розмір пенсії у відсотках, яка діяла на момент призначення пенсії.

Крім того, Законом №213-VІІ внесено зміни до частини п`ятнадцятої статті 50-1 Закону №1789-ХІІ,згідно з якою максимальний розмір пенсії не може перевищувати десяти прожиткових мінімумів, установлених для осіб, які втратили працездатність.

Однак, вказана норма набрала чинності після призначення позивачу пенсії за вислугу років.

Частиною другою розділу II Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про заходи щодо законодавчого забезпечення реформування пенсійної системи» №3668-VІ передбачено, що обмеження пенсії (щомісячного довічного грошового утримання) максимальним розміром, встановленим цим Законом, не поширюється на пенсіонерів, яким пенсія (щомісячне довічне грошове утримання) призначена до набрання чинності цим Законом.

В контексті викладеного, застосування нових положень до правовідносин, які виникли до набрання ними чинності, суперечить вимогам частини 1 статті 58 Конституції України, якою передбачено, що закони та нормативні акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом`якшують або скасовують відповідальність.

Тобто безпідставним є застосування до правовідносин норм Закону України «Про прокуратуру» від 14.10.2014 № 1697-VІІ, оскільки вказаний закон поширює свою дію на прокурорів та слідчих органів прокуратури, яким пенсія призначена та виплачується саме за нормами цього Закону з дати набрання ним чинності.

Отже, зміни стосуються саме призначення пенсії, а не її перерахунку. В той час як, пенсія позивачу була призначена відповідно до статті 50-1 Закону №1789-ХІІ в редакції, чинній на той момент призначення, тобто до набрання чинності Законом № 1697-VІІ.

Таким чином, враховуючи те, що позивач вже є пенсіонером за вислугою років і пенсія була призначена до 01 січня 2016 року, тому до розміру пенсії позивача не можуть застосовуватись обмеження максимального розміру пенсії, визначені Законом № 1697-VІІ. Аналогічної позиції притримується Верховний Суд у постанові від 12.11.2019 року у справі №360/1428/17, який сформував відповідний правовий висновок, сутність якого полягає в тому, що дія положень Закону щодо визначення максимального розміру пенсії застосовується лише до пенсій, які призначаються починаючи з 1 січня 2016 року.

Крім того, звуження та обмеження змісту й обсягу цього права шляхом прийняття нових законів або внесення змін до чинних законів відповідно до статті 22 Конституції України не допускається.

У рішенні Конституційного Суду України від 22.05.2018 № 5-р/2018 зазначено, що положення частини 1 статті 22 Конституції України необхідно розуміти так, що при ухваленні нових законів або внесенні змін до чинних законів не допускається звуження змісту та обсягу існуючих конституційних прав і свобод людини, якщо таке звуження призводить до порушення їх сутності. Зміст права громадян на соціальний захист, гарантований ст.46 Конституції України, узгоджується із її приписами, за якими, зокрема, людина її життя і здоров`я, честь і гідність визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю (ч.1 ст.3); кожен має право на достатній життєвий рівень для себе і своєї сім`ї, що включає достатнє харчування, одяг, житло (ст.48). На думку Конституційного Суду України, держава виходячи з існуючих фінансово-економічних можливостей має право вирішувати соціальні питання на власний розсуд. У разі значного погіршення фінансово-економічної ситуації, виникнення умов воєнного або надзвичайного стану, необхідності забезпечення національної безпеки України, модернізації системи соціального захисту тощо держава може здійснити відповідний перерозподіл своїх видатків з метою збереження справедливого балансу між інтересами особи та суспільства. Держава не може вдаватися до обмежень, що порушують сутність конституційних соціальних прав осіб.

Новий порядок призначення та виплати пенсій, встановлений Законами України від 02.03.2015 № 213-VІІ, від 28.12.2014 № 76-VІІІ та від 14.10.2014 № 1697-VІІ, не поширюється на пенсіонерів, яким пенсія призначена до набрання ними чинності, а тому до даних спірних правовідносин слід застосовувати норми статті 50-1 Закону №1789-ХІІ (в редакції, чинній на час призначення позивачу пенсії), оскільки редакції вказаних законів звужує права позивача в частині розміру пенсії.

Відповідно до статті 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують як джерело права при розгляді справ положення Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та протоколів до неї, а також практику Європейського суду з прав людини та Європейської комісії з прав людини.

Пенсія як гарантована щомісячна грошова виплата та вид соціального забезпечення є джерелом існування, доходом та власністю (матеріальним інтересом, захищеним статтею 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод).

Стаття 1 Конвенція про захист прав людини і основоположних свобод, у редакції протоколів № 11 та № 14 (04 листопада 1950 року), визначає, що Високі Договірні Сторони гарантують кожному, хто перебуває під їхньою юрисдикцією, права і свободи, визначені в розділі I цієї Конвенції.

Стаття 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод визначає, що кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.

У рішенні Європейського суду з прав людини у справі «Суханов та Ільченко проти України» (Заяви № 68385/10 та № 71378/10) від 26 червня 2014 року Європейський суд з прав людини зазначив, що зменшення розміру або припинення виплати належним чином встановленої соціальної допомоги може становити втручання у право власності (параграф 52).

Відповідно до пунктів 21, 24 рішення у справі «Федоренко проти України» (№ 25921/02) Європейський Суд з прав людини, здійснюючи прецедентне тлумачення статті 1 Першого Протоколу до Конвенції сформулював правову позицію про те, що право власності може бути «існуючим майном» або «виправданими очікуваннями» щодо отримання можливості ефективного використання права власності чи «законними сподіваннями» отримання права власності.

Аналогічна правова позиція сформульована Європейським судом з прав людини і в справі «Стреч проти Сполучного Королівства» (Stretch v. TheUnitedKingdom № 44277/98).

Громадяни мають бути впевненими у своїх законних очікуваннях, а також в тому, що набуте ними на підставі чинного законодавства право, його зміст та обсяг буде ними реалізовано. Тобто, набуте право не може бути скасоване чи звужене (правові позиції Конституційного Суду України в рішеннях від 22.09.2005 №5-рп/2005, від 29.06.2010 № 17-рп/2010, від 22.12.2010 №23-рп/2010, від 11.10.2011 №10-рп/2011).

Крім того, суд також враховує, що наказом Генерального прокурора № 1196к від 01.09.2010 року позивач звільнений з органів прокуратури за станом здоров`я та виходом на пенсію за вислугою років відповідно до ст. 50-1 Закону України «Про прокуратуру». Позивач є учасником бойових дій. Зазначені обставини підтверджується документами пенсійної справи.

Відповідно до статті 1 Протоколу №1 до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути, позбавлений своєї власності інакше, як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.

Виходячи з викладеного, суд вважає, що не проведення перерахунку пенсії позивачу на підставі та у порядку, визначеному у законі, чинному на момент призначення йому пенсії, є втручанням у його майнові права у розумінні статті 1 Першого протоколу.

Також суд вважає безпідставними посилання відповідача на невизначення Кабінетом Міністрів України умов та порядку перерахунку призначених пенсій працівникам прокуратури.

Постановою Верховного Суду від 24.04.2019 у справі № 826/8546/18 залишено без змін рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 07.11.2018 року та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 31.01.2019 року, якими визнано протиправною бездіяльність Кабінету Міністрів України в частині неприйняття порядку та умов перерахунку пенсій працівникам прокуратури та зобов`язано Кабінет Міністрів України протягом 30 днів з дня набрання рішенням законної сили вжити заходів та прийняти рішення про встановлення порядку та умов перерахунку пенсій працівникам прокуратури.

При цьому, Верховний Суд звернув увагу, що Кабінет Міністрів України протягом тривалого часу ухиляється від прийняття рішення про встановлення порядку та умов перерахунку пенсій працівникам прокуратури, необхідність прийняття яких Законом покладено саме на Уряд.

Неприйняття Кабінетом Міністрів України нормативно-правового акта, який би визначав умови та порядок перерахунку призначених пенсій працівникам прокуратури, не може бути підставою для відмови пенсіонеру у такому перерахунку, оскільки це порушує статтю 22 Конституції України.

Більш того, рішенням Конституційного Суду України від 13 грудня 2019 року № 7-р(ІІ)/2019 у справі № 3-209/2018(2413/18, 2807/19) визнано таким, що не відповідає Конституції України (є неконституційним), положення частини двадцятої статті 86 Закону України «Про прокуратуру» від 14 жовтня 2014 року №1697-VII зі змінами, яким передбачено, що умови та порядок перерахунку призначених пенсій працівникам прокуратури визначаються Кабінетом Міністрів України. Положення частини двадцятої статті 86 Закону України «Про прокуратуру» від 14 жовтня 2014 року № 1697-VII зі змінами, визнане неконституційним, втрачає чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України цього Рішення.

Пунктом 3 установлено такий порядок виконання цього Рішення:

- частина двадцята статті 86 Закону України «Про прокуратуру» від 14 жовтня 2014 року № 1697-VII зі змінами не підлягає застосуванню з дня ухвалення Конституційним Судом України цього Рішення;

- частина двадцята статті 86 Закону України «Про прокуратуру» від 14 жовтня 2014 року № 1697-VII підлягає застосуванню в первинній редакції: «20. Призначені працівникам прокуратури пенсії перераховуються у зв`язку з підвищенням заробітної плати прокурорським працівникам на рівні умов та складових заробітної плати відповідних категорій працівників, які проходять службу в органах і установах прокуратури на момент виникнення права на перерахунок. Перерахунок призначених пенсій проводиться з першого числа місяця, наступного за місяцем, в якому настали обставини, що тягнуть за собою зміну розміру пенсії. Якщо при цьому пенсіонер набув право на підвищення пенсії, різницю в пенсії за минулий час може бути виплачено йому не більш як за 12 місяців. Пенсія працюючим пенсіонерам перераховується також у зв`язку з призначенням на вищу посаду, збільшенням вислуги років, присвоєнням почесного звання або наукового ступеня та збільшенням розміру складових його заробітної плати в порядку, передбаченому частинами другою, третьою та четвертою цієї статті, при звільненні з роботи або за кожні два відпрацьовані роки».

У своєму рішенні від 13 грудня 2019 року № 7-р(ІІ)/2019 Конституційний суд України зазначив, що працівник прокуратури, який досяг передбаченого законом віку для припинення повноважень після здійснення професійної діяльності протягом визначеного строку, набуває право на отримання пенсії. Пенсійне забезпечення таких працівників здійснюється відповідно до статті 86 Закону.

Частина двадцята статті 86 Закону в первинній редакції передбачала низку підстав для перерахунку призначених пенсій. Проте згідно з чинною редакцією оспорюваного положення Закону умови та порядок перерахунку призначених пенсій працівникам прокуратури вже не врегульовуються Законом, а повноваження щодо їх визначення делеговано Кабінету Міністрів України.

Враховуючи міжнародні стандарти діяльності органів прокуратури та юридичні позиції Конституційного Суду України, метою нормативного регулювання, зокрема питань соціального захисту працівників прокуратури, є уникнення втручання інших органів влади в діяльність прокуратури з метою додержання принципу поділу влади та закріплення виключно на рівні закону питань пенсійного забезпечення працівників прокуратури.

До повноважень Кабінету Міністрів України законодавець відніс право визначати умови та порядок перерахунку призначених пенсій працівникам прокуратури без закріплення на законодавчому рівні відповідних критеріїв, чим поставив у залежність фінансування пенсійного забезпечення прокурорів від виконавчої влади. Таке нормативне регулювання призводить до втручання виконавчої влади в діяльність органів прокуратури, а також до недотримання конституційної вимоги щодо здійснення органами державної влади своїх повноважень у встановлених Конституцією України межах і відповідно до законів України.

Конституційний Суд України констатував, що питання пенсійного забезпечення прокурорів, у тому числі умови та порядок перерахунку призначених їм пенсій, має визначати Верховна Рада України законом, а не Кабінет Міністрів України підзаконним актом.

Таким чином, підсумовуючи вищевикладене, суд вважає необґрунтованим посилання відповідача у рішенні про відмову в перерахунку пенсії та у відзиві на адміністративний позов, що згідно Закону України від 02.03.2015 року № 213-VIII «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення» з 01.06.2015 року скасовано норми щодо пенсійного забезпечення в частині призначення пенсії за вислугу років відповідно до Закону України «Про прокуратуру» та відсутність постанови Кабінету Міністрів України, яка б надала можливість здійснення перерахунку позивачу.

Відповідно до положень статті 50-1 Закону України «Про прокуратуру» обчислення (перерахунок) пенсій провадиться за документами пенсійної справи та документами, додатково поданими пенсіонерами, виходячи з розміру місячного заробітку за відповідною посадою, з якою особа вийшла на пенсію, станом на час звернення за перерахунком.

При цьому, призначені працівникам прокуратури пенсії перераховуються у зв`язку з підвищенням заробітної плати прокурорським працівникам на рівні умов та складових заробітної плати відповідних категорій працівників, які проходять службу в органах і установах прокуратури на момент виникнення права на перерахунок.

Отже, на переконання суду є всі правові підстави для задоволення позовних вимог в частині визначення дати перерахунку, тобто з 01.12.2015 р., оскільки у відповідності до вищенаведених правових норм період не може перевищувати 12 місяців з дати звернення до органів пенсійного фонду.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 11.03.2020 року у справі №160/3586/19 у п.12,13 сформувала правовий висновок, що підставою для перерахунку пенсії є фактична зміна розміру хоча б одного з видів грошового забезпечення (зарплати) за займаною посадою і відповідно перерахунок пенсії за минулий час проводиться, але не більш як за 12 місяців з дня подання пенсіонером додаткових документів.

Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду України від 10.12.2013 р. у справі №21-348а13, від 06.10.2015 р. у справі №21-2432а15 та від 01.03.2016 р. у справі № 21-3397а15 та інш.

На підставі наведеного суд приходить до висновку, що відповідач повинен був провести перерахунок раніше призначеної пенсії за вислугу років на підставі заяви позивача від 11 листопада 2016 року, документів пенсійної справи, довідки військового прокурора Південного регіону України від 03 листопада 2016 року №18-227 вих16 про заробітну плату (грошове забезпечення) за посадою, яку позивач обіймав і з якої отримував пенсію та у відповідності до статті 50-1 Закону України «Про прокуратуру», у редакції, що діяла на час призначення позивачу пенсії, з розрахунку 90 % від суми місячної заробітної плати без обмеження її максимального розміру та виплатити різницю в розмірі перерахованої та виплаченої пенсії з 01 грудня 2015 року, з урахуванням раніше проведених виплат.

За приписами статті 245 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що у разі задоволення позову, суд може прийняти постанову про зобов`язання суб`єкта владних повноважень вчинити певні необхідні дії з метою відновлення прав, свобод та інтересів позивача, за захистом яких він звернувся до суду.

Оскільки процесуальні засоби відновлення порушеного права мають бути гнучкими та ефективними, враховуючи право позивача на перерахунок призначеної пенсії у зв`язку з підвищенням заробітної плати прокурорським працівникам, а також те, що відповідач не наділений повноваженнями за конкретних фактичних обставин діяти на власний розсуд, враховуючи положення КАС України та рішення Конституційного Суду України від 13 грудня 2019 року №7-р(II)/2019 (справа №3-209/2018(2413/18, 2807/19), суд приходить до переконання, що для належного захисту права позивача за встановлених обставин слід визнати протиправним та скасувати рішення Управління Пенсійного фонду України у Приморському районі м. Одеси за №450 від 22 листопада 2016 року про відмову у проведенні перерахунку призначеної ОСОБА_1 пенсії за вислугою років та зобов`язати правонаступника Головне управління Пенсійного фонду України в Одеській області здійснити перерахунок розміру призначеної ОСОБА_1 у 2010 році пенсії за вислугою років на підставі статті 50-1 Закону України «Про прокуратуру», яка діяла на момент призначення пенсії, виходячи із розміру 90 % від суми заробітної плати, визначеної у довідці військового прокурора Південного регіону України від 03 листопада 2016 року №18-227 вих16 починаючи з 01 грудня 2015 року, без обмеження граничного розміру пенсії.

Згідно з частиною 2 статті 5 КАС України захист порушених прав, свобод чи інтересів особи, яка звернулася до суду, може здійснюватися судом також в інший спосіб, який не суперечить закону і забезпечує ефективний захист прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб`єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Відповідно до частини 2 статті 9 КАС України суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб`єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Враховуючи, що відповідачем більше 4 років не проведено перерахунку пенсії позивачу, порушення є довготривалим, то за таких обставин, суд вважає за необхідне допустити рішення до негайного виконання в межах одного місяця.

В даному випадку, задоволення позовної вимоги про зобов`язання відповідача вчинити певні дії, є дотриманням судом гарантій на те, що спір між сторонами буде остаточно вирішений.

Згідно з положеннями статті 244 Кодексу адміністративного судочинства України під час ухвалення рішення суд вирішує, зокрема:1) чи мали місце обставини (факти), якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; 2) чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження.

Відповідно до частини першої статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Частиною другою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Відповідно до частини першої статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Згідно зі статтею 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Всупереч наведеним вимогам відповідач, як суб`єкт владних повноважень, не надав суду достатніх беззаперечних доказів в обґрунтування обставин, на яких ґрунтується його відзив, і не довів правомірності своїх дій.

Отже, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України, оцінки поданих сторонами доказів за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, суд дійшов висновку про те, що вимоги позивача є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню повністю, оскільки з матеріалів справи вбачається вчинення відповідачем протиправних дій, які не відповідають наведеним у ч. 2 ст. 2 КАС України критеріям.

З урахуванням статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України суд присуджує на користь позивача здійснені ним документально підтверджені витрати по сплаті судового збору у розмірі 551 грн. 21 коп. (п`ятсот п`ятдесят одна грн. 21 коп.) з бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області.

Керуючись статтями 77, 78, 241-246, 255 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

В И Р І Ш И В:

Адміністративний позов ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити дії, задовольнити.

Визнати протиправними дії та рішення Управління Пенсійного фонду України в Приморському районі м. Одеси №450 від 22 листопада 2016 року щодо відмови ОСОБА_1 у перерахунку пенсії на підставі його заяви від 11 листопада 2016 року та долученої до неї довідки військового прокурора Південного регіону України від 03 листопада 2016 року №18-227 вих16 про заробітну плату (грошове забезпечення) за посадою, яку обіймав ОСОБА_1 і з якої отримував пенсію.

Скасувати рішення управління Пенсійного фонду України у Приморському районі м.Одеси за №450 від 22 листопада 2016 року про відмову у проведенні перерахунку призначеної ОСОБА_1 пенсії.

Зобов`язати правонаступника Головне управління Пенсійного фонду України в Одеській області (код ЄДРПОУ: 20987385) здійснити з 01 грудня 2016 року перерахунок пенсії за вислугу років ОСОБА_1 (РКОНПП НОМЕР_1 ) відповідно до статті 50-1 Закону України «Про прокуратуру» (в редакції Закону від 12.07.2001 №2663 - ІІІ що діяла на момент виникнення права на отримання пенсії) виходячи з розрахунку 90% від суми місячної заробітної плати на підставі довідки військового прокурора Південного регіону України від 03 листопада 2016 року №18-227 вих16 про заробітну плату (грошове забезпечення) без обмеження граничного розміру пенсії та виплатити різницю в розмірі перерахованої та виплаченої пенсії з 01 грудня 2015 року.

Рішення суду щодо виплати (перерахунку) пенсії ОСОБА_1 (РКОНПП НОМЕР_1 ) допустити до негайного виконання у межах одного місяця.

Стягнути з Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області (код ЄДРПОУ: 20987385), за рахунок його бюджетних асигнувань, на користь ОСОБА_1 (РКОНПП НОМЕР_1 ) судові витрати у сумі 551,21 (п`ятсот п`ятдесят одна грн. 21 коп.) гривень.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Апеляційна скарга подається до П`ятого апеляційного адміністративного суду через Приморський районний суд м. Одеси.

Суддя Л.С. Єршова