Ухвала суду № 92021880, 06.10.2020, Хаджибейський районний суд міста Одеси (до 25.04.2025 - Малиновський районний суд м. Одеси)

МАЛИНОВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД МІСТА ОДЕСИ______

Справа №521/6512/15-ц

Пр. №2-др/521/17/20

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06 жовтня 2020 року м. Одеса

Малиновський районний суд м. Одеси в складі:

головуючого судді – Сегеди О.М.,

при секретарі – Карачковському П.П., за участю:

представника позивача – адвоката Акрабової О.М.,

представника відповідача – адвоката Євценка Р.І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Одесі клопотання ОСОБА_1 про стягнення витрат на правову допомогу по цивільній справі за позовом Акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,

встановив:

В провадженні Малиновського районного суду м. Одеси перебувала цивільна справа за позовом Акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» (далі – АТ КБ «ПриватБанк») до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором.

Ухвалою Малиновського районного суду м. Одеси від 27 липня 2020 року за заявою позивача позов АТ КБ «ПриватБанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором було залишено без розгляду.

04 серпня 2020 року представник ОСОБА_1 , діючий на підставі угоди №23/16 від 14 квітня 2016 року та на підставі ордеру від 26 квітня 2016 року, звернувся до суду з клопотанням про стягнення витрат на правову допомогу, в обґрунтування якого зазначив, що загальна сума витрат на правову допомогу, здійснених відповідачем за період з 14 квітня 2016 року по 27 липня 2020 року у зв`язку з розглядом Малиновським районним судом м. Одеси справи №521/6512/15-ц за позовом АТ КБ «ПриватБанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором становить 67800,00 грн.

Вказував, що позивач АТ КБ «ПриватБанк», ознайомившись з відзивом відповідача, доповненнями, запереченнями, аргументами та доказами, якими останній їх обґрунтовує, дійшовши висновку про неможливе винесення рішення суду, яким позовні вимоги було б задоволено, після чотирьох років розгляду вказаної справи подав заяву про залишення позову без розгляду.

За його думкою, залишення позову без розгляду за ініціативою позивача чітко вказує на його небажання ухвалення судом рішення по суті позову та свідчить про необґрунтованість дій останнього при поданні позову і тягне за собою відшкодування понесених відповідачем судових витрат.

Посилаючись на викладені обставини, заявник просив суд стягнути з АТ КБ «ПриватБанк» на користь ОСОБА_1 понесені ним судові витрати на правову допомогу у розмірі 67800,00 грн.

Представник АТ КБ «ПриватБанк», діюча за довіреністю від 01 квітня 2019 року, в судовому засіданні просила суд відмовити в задоволенні клопотання ОСОБА_1 про стягнення витрат на правову допомогу (т. 2 а.с. 148-149).

Представник ОСОБА_1 , діючий на підставі угоди №23/16 від 14 квітня 2016 року та на підставі ордеру від 26 квітня 2016 року, в судовому засіданні підтримав подане клопотання та просив суд його задовольнити в повному обсязі (т. 1 а.с. 62-64).

Суд, дослідивши матеріали справи, проаналізувавши і оцінивши надані докази в їх сукупності, прийшов до висновку, що клопотання ОСОБА_1 про стягнення витрат на правову допомогуне підлягає задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до ст. 59 Конституції України кожен має право на професійну правничу допомогу. Кожен є вільним у виборі захисника своїх прав.

Учасники справи мають право користуватися правничою допомогою (ч. 1 ст. 15 ЦПК України).

Відповідно до ч. 1, п. 1 ч. 3 ст. 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи належать витрати на професійну правничу допомогу.

Згідно ч. 3 ст. 137 ЦПК України для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи (ч. 4 ст. 137 ЦПК України).

Встановлено, що ухвалою Малиновського районного суду м. Одеси від 27 липня 2020 року за заявою позивача позов АТ КБ «ПриватБанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором було залишено без розгляду (т. 2 а.с. 152-153).

За правилами ч. 5 ст. 142 ЦПК України, в разі залишення позову без розгляду відповідач має право заявити вимоги про компенсацію здійснених ним витрат, пов`язаних з розглядом справи, внаслідок необґрунтованих дій позивача.

Відповідно до пунктів 1, 2 частини третьої статті 141 ЦПК України при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес.

Частиною 8 ст.141 ЦПК України визначено, що розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує ЄСПЛ, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод1950 року. Так у справі «Схід/Захід Альянс Лімітед» проти України» (заява № 19336/04) зазначено, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (п. 268).

У рішенні ЄСПЛ від 28.11.2002 року «Лавентс проти Латвії» зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

Представник відповідача у своєму клопотанні зазначає, що залишення позову без розгляду за ініціативою позивача вказує на небажання останнього ухвалення судом рішення по суті позову та свідчить про необґрунтованість дій останнього при поданні позову і тягне за собою відшкодування понесених відповідачем судових витрат.

Залишення заяви без розгляду на підставі заяви позивача - це форма закінчення розгляду справи без ухвалення рішення. Зазначена процесуальна дія - це диспозитивне право позивача, передбачене нормами ЦПК України. При цьому суд не перевіряє підстави подання такої заяви.

Отже, саме по собі подання заяви про залишення позову без розгляду не є необґрунтованими діями позивача, так як це є його диспозитивним правом, передбаченим нормами ЦПК України, яке не містить обмежень в його реалізації.

Крім того, звернення до суду з позовом є суб`єктивним правом позивача, гарантованим статтями 55, 124 Конституції України, є безумовним доступом до правосуддя незалежно від обґрунтованості позову.

Згідно правової позиції Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 26 вересня 2018 року у справі №148/312/16-ц, для стягнення компенсації здійснених відповідачем витрат, пов`язаних з розглядом справи, відповідачу згідно з процесуальним обов`язком доказування необхідно довести, а суду встановити і зазначити про це в судовому рішенні, які саме необґрунтовані дії позивача були ним здійснені в ході розгляду справи та в чому вони виражені, зокрема: чи діяв позивач недобросовісно та пред`явив необґрунтований позов; чи систематично протидіяв правильному та швидкому вирішенню спору; чи недобросовісний позивач мав на меті протиправну мету - ущемлення прав та інтересів відповідача; чи були дії позивача умисні та який ступінь його вини й чим це підтверджується.

Судом встановлено, що єдиною підставою, на яку посилається відповідач в клопотанні про стягнення витрат на правову допомогу, є подання позивачем заяви про залишення позову без розгляду, що, за думкою відповідача, свідчить про необґрунтованість дій позивача та зловживання ним своїми процесуальними правами.

При цьому, на підтвердження необґрунтованості дій позивача відповідачем не було надано до суду жодних належних та допустимих доказів.

Посилання представника позивача на рішення Малиновського районного суду м. Одеси по справі №521/4011/19 від 20 лютого 2020 року також не може свідчити про необґрунтованість позовних вимог АТ КБ «ПриватБанк» до ОСОБА_1 по справі №521/6512 /15-ц, оскільки дані вимоги були пред`явлені до суду раніше пред`явлення позовних вимог ОСОБА_1 до АТ КБ «ПриватБанк» про визнання кредитного договору недійсним.

За таких обставин, суд вважає, що подання заяви про залишення позову без розгляду не може розцінюватися як необґрунтовані дії позивача, оскільки дане право, передбачене цивільним процесуальним законодавством України.

Як передбачено п. 5 ч. 3 ст. 2 ЦПК України однією з основних засад цивільного судочинства є диспозитивність.

Відповідно до ч. 3 ст. 13 ЦПК України учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд. Таке право мають також особи, в інтересах яких заявлено вимоги, за винятком тих осіб, які не мають процесуальної дієздатності.

За змістом ст. 14 Міжнародного пакту про громадянські і політичні права, ратифікований Указом Президії Верховної Ради Української РСР N 2148-VIII (2148-08) від 19 жовтня 1973 року, особа сама визначає обсяг своїх прав і обов`язків у цивільному процесі. Тому особа, визначивши свої права, реалізує їх на свій розсуд. Розпорядження своїми правами на розсуд особи є одним з основоположних принципів судочинства.

Враховуючи викладене, суд приходить до висновку, що клопотання ОСОБА_1 про стягнення витрат на правову допомогу є необґрунтованим та таким, що не підлягає задоволенню,

Керуючись ст. ст. 133, 141, 259, 260, 261, 354 ЦПК України, суд

ухвалив:

Клопотання ОСОБА_1 про стягнення витрат на правову допомогу по цивільній справі за позовом Акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором – залишити без задоволення.

Ухвала може бути оскаржена в апеляційному порядку до Одеського апеляційного суду через суд першої інстанції шляхом подачі апеляційної скарги в 15-денний строк з дня проголошення ухвали.

Суддя О.М. Сегеда