Ухвала суду № 92021609, 02.10.2020, Київський районний суд м. Одеси

Справа № 947/27876/20

Провадження № 1-кс/947/14771/20

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02.10.2020 року

Слідчий суддя Київського районного суду міста Одеси Чаплицький В.В., за участю секретаря судового засідання Нечитайло Є.О., прокурора Антощука Є.М., підозрюваного ОСОБА_1 та його захисника Терещенко І.І., розглянувши у відкритому судовому засіданні клопотання старшого слідчого відділу розслідування злочинів у сфері господарської та службовою діяльності СУ ГУНП в Одеській області Шваркова Р.С., погоджене прокурором відділу Одеської обласної прокуратури Антощуком Є.М. про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою в рамках кримінального провадження № 12020160000000484 від 01.05.2020 року відносно

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця міста Олександрія Кіровоградської області, громадянина України, українця за національністю, який має вищу освіту, тимчасово не працевлаштованого, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 та фактично проживаючого за адресою: АДРЕСА_2 , раніше не судимого, якому у іншому кримінальному провадженні повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.362 КК України,

підозрюваного у скоєнні кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст.362 КК України,

ВСТАНОВИВ:

01.10.2020 року до суду надійшло клопотання сторони обвинувачення про застосування відносно підозрюваного ОСОБА_1 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.

Як вбачається з клопотання, у провадженні в слідчого відділу розслідування особливо тяжких злочинів слідчого управління ГУ НП в Одеській знаходиться кримінальне провадження № 12020160000000484 від 01.05.2020 за підозрою ОСОБА_1 , у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст.362 Кримінального кодексу України.

Так, слідчий зазначає, що досудовим розслідуванням установлено, що ОСОБА_1 , будучи державним реєстратором комунального підприємства «Агенція реєстраційних послуг» (ЄДРПОУ 42474669), та будучи наділеним державою відповідними повноваженнями державного реєстратора, зобов`язаний діяти добросовісно, обґрунтовано, розсудливо, з метою, з якою ці права та обов`язки йому було надано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії), на підставі, у межах та в спосіб, що передбачені Конституцією України та чинним законодавством про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно.

Так, згідно п.2 ч.1, п.9 ч.1 ст.2 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» від 01.07.2004 в редакції станом на 04.02.2019, державний реєстр речових прав на нерухоме майно – єдина державна інформаційна система, що забезпечує обробку, збереження та надання відомостей про зареєстровані речові права на нерухоме майно та їх обтяження, про об`єкти та суб`єктів таких прав.

Реєстраційна дія - державна реєстрація прав, внесення змін до записів Державного реєстру прав, скасування державної реєстрації прав, а також інші дії, що здійснюються в Державному реєстрі прав, крім надання інформації з Державного реєстру прав.

Згідно ст.1 Закону України «Про захист інформації в інформаційно-телекомунікаційних системах» від 05.07.1994 в редакції станом на 19.04.2014, інформаційна (автоматизована) система - організаційно-технічна система, в якій реалізується технологія обробки інформації з використанням технічних і програмних засобів. Захист інформації в системі - діяльність, спрямована на запобігання несанкціонованим діям щодо інформації в системі.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 10 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» від 01.07.2004 (далі – Закону) державним реєстратором є громадянин України, який має вищу освіту за спеціальністю правознавство, відповідає кваліфікаційним вимогам, встановленим Міністерством юстиції України, та перебуває у трудових відносинах з суб`єктом державної реєстрації прав.

Відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 3 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» від 01.07.2004, однією із загальних засад державної реєстрації прав є внесення відомостей до Державного реєстру прав виключно на підставах та в порядку, визначених цим Законом.

Згідно ч. 3 ст. 10 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» від 01.07.2004, державний реєстратор: встановлює відповідність заявлених прав і поданих/отриманих документів вимогам законодавства, а також відсутність суперечностей між заявленими та вже зареєстрованими речовими правами на нерухоме майно та їх обтяженнями, зокрема - відповідність повноважень особи, яка подає документи для державної реєстрації прав; перевіряє документи на наявність підстав для проведення реєстраційних дій, зупинення розгляду заяви про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, зупинення державної реєстрації прав, відмови в державній реєстрації прав та приймає відповідні рішення; під час проведення державної реєстрації прав, що виникли в установленому законодавством порядку до 1 січня 2013 року, обов`язково запитує від органів влади, підприємств, установ та організацій, які відповідно до законодавства проводили оформлення та/або реєстрацію прав, інформацію (довідки, засвідчені в установленому законодавством порядку копії документів тощо), необхідну для такої реєстрації, у разі відсутності доступу до відповідних носіїв інформації, що містять відомості, необхідні для проведення державної реєстрації прав, чи у разі відсутності необхідних відомостей в єдиних та державних реєстрах, доступ до яких визначено цим Законом, та/або у разі, якщо відповідні документи не були подані заявником; під час проведення реєстраційних дій обов`язково використовує відомості Державного земельного кадастру та Єдиного реєстру дозвільних документів, що дають право на виконання підготовчих та будівельних робіт і засвідчують прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об`єктів, відомостей про повернення на доопрацювання, відмову у видачі, скасування та анулювання зазначених документів, а також використовує відомості, отримані у порядку інформаційної взаємодії Державного реєстру прав з Єдиним державним реєстром судових рішень; відкриває та/або закриває розділи в Державному реєстрі прав, вносить до відкритого розділу або спеціального розділу Державного реєстру прав відповідні відомості про речові права на нерухоме майно та їх обтяження, про об`єкти та суб`єктів таких прав; присвоює за допомогою Державного реєстру прав реєстраційний номер об`єкту нерухомого майна у випадках, передбачених цим Законом; виготовляє електронні копії документів, поданих у паперовій формі, та розміщує їх у реєстраційній справі в електронній формі у відповідному розділі Державного реєстру прав (у разі якщо такі копії не були виготовлені під час прийняття документів за заявами у сфері державної реєстрації прав); формує за допомогою Державного реєстру прав документи за результатом розгляду заяв у сфері державної реєстрації прав; формує реєстраційні справи у паперовій формі; здійснює інші повноваження, передбачені цим Законом.

Відповідно до ст. 11 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» від 01.07.2004 державний реєстратор самостійно приймає рішення за результатом розгляду заяв у сфері державної реєстрації прав.

Відповідно до ч. 1 ст. 18 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» від 01.07.2004, державна реєстрація прав проводиться в такому порядку: прийняття/отримання документів для державної реєстрації прав, формування та реєстрація заяви в базі даних заяв; виготовлення електронних копій документів, поданих для державної реєстрації прав, шляхом сканування (у разі подання документів у паперовій формі) та їх розміщення у Державному реєстрі прав; встановлення черговості розгляду заяв, зареєстрованих у базі даних заяв; перевірка документів на наявність підстав для зупинення розгляду заяви, зупинення державної реєстрації прав, відмови у проведенні державної реєстрації прав та прийняття відповідних рішень; прийняття рішення про державну реєстрацію прав (у разі відсутності підстав для зупинення розгляду заяви, зупинення державної реєстрації прав, відмови у проведенні державної реєстрації прав); відкриття розділу в Державному реєстрі прав та/або внесення до відкритого розділу або спеціального розділу Державного реєстру прав відповідних відомостей про речові права на нерухоме майно та їх обтяження, про об`єкти та суб`єктів цих прав; формування витягу з Державного реєстру прав про проведену державну реєстрацію прав для подальшого використання заявником; видача/отримання документів за результатом розгляду заяви.

Відповідно до ч. 4 ст. 18 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» від 01.07.2004, державній реєстрації підлягають виключно заявлені речові права на нерухоме майно та їх обтяження, за умови їх відповідності законодавству і поданим/отриманим документам.

Відповідно до ч. 9 ст. 18 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» від 01.07.2004, датою і часом державної реєстрації прав вважається дата і час реєстрації відповідної заяви, за результатом розгляду якої державним реєстратором прийнято рішення про державну реєстрацію прав.

Відповідно до ст. 23 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» від 01.07.2004, розгляд заяви про державну реєстрацію прав може бути зупинено державним реєстратором виключно у таких випадках: подання документів для державної реєстрації прав не в повному обсязі, передбаченому законодавством; неподання заявником чи неотримання державним реєстратором у порядку, визначеному у пункті 3 частини третьої статті 10 цього Закону, інформації про зареєстровані до 1 січня 2013 року речові права на відповідне нерухоме майно, якщо наявність такої інформації є необхідною для державної реєстрації прав.

Відповідно до ч. 1 ст. 27 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» від 01.07.2004, державна реєстрація права власності та інших речових прав, крім державної реєстрації права власності на об`єкт незавершеного будівництва, проводиться на підставі в тому числі рішення суду, що набрало законної сили, щодо права власності та інших речових прав на нерухоме майно.

Відповідно до ч. 9 Порядку державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, затвердженому постановою Кабінету Міністрів України № 1127 від 25.12.2015 в редакції станом на 23.07.2019 (далі по тексту Порядок)під час формування та реєстрації заяви державний реєстратор, уповноважена особа встановлює особу заявника.

Відповідно до ч. 10 Порядку під час формування та реєстрації заяви державний реєстратор, уповноважена особа з оригіналів документів чи відповідно оформлених копій необхідних для державної реєстрації прав документів у випадку, передбаченому абзацом другим пункту 7 цього Порядку, обов`язково виготовляє електронні копії шляхом сканування таких документів, які додаються до заяви.

Не підлягають виготовленню та долученню до заяви електронні копії документів, що пред`являються заявником з метою встановлення його особи, а також електронна копія документа, що підтверджує сплату адміністративного збору за державну реєстрацію прав, чи документа, що підтверджує право на звільнення від сплати адміністративного збору за державну реєстрацію прав.

Згідно ч. 14 Порядку у разі, коли під час розгляду заяви встановлено наявність підстав, передбачених законом для зупинення розгляду заяви, державний реєстратор невідкладно приймає рішення щодо зупинення розгляду заяви.

Відповідно до ч. 61 Порядку, для державної реєстрації права власності на підставі договору іпотеки, що містить застереження про задоволення вимог іпотекодержателя шляхом набуття права власності на предмет іпотеки, також подаються: копія письмової вимоги про усунення порушень, надісланої іпотеко держателем іпотекодавцеві та боржникові, якщо він є відмінним від іпотекодавця; документ, що підтверджує наявність факту завершення 30-денного строку з моменту отримання іпотекодавцем та боржником, якщо він є відмінним від іпотекодавця, письмової вимоги іпотекодержателя у разі, коли більш тривалий строк не зазначений у відповідній письмовій вимозі; заставна (якщо іпотечним договором передбачено її видачу).

Наявність зареєстрованої заборони відчуження майна, накладеної нотаріусом під час посвідчення договору іпотеки, на підставі якого набувається право власності на предмет іпотеки іпотекодержателем, а також зареєстрованих після державної реєстрації іпотеки інших речових прав, у тому числі іпотеки, на передане в іпотеку майно не є підставою для відмови у державній реєстрації права власності за іпотекодержателем.

Установлено, що між ОСОБА_2 та ОСОБА_3 укладено договір купівлі – продажу, посвідченого 17.07.2013 року приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу Іллічовою Н.А., зареєстрованого в реєстрі під №5080, відповідно до умов якого, ОСОБА_4 передає у власність (продає), а ОСОБА_3 приймає у власність (купує): житловий будинок з господарсько – побутовими спорудами та будівлями, включаючи земельні ділянки, на яких розташований вказаний житловий будинок з господарсько – побутовими спорудами, що розташовані за адресою: АДРЕСА_3 , а саме: житловий будинок, розташований за адресою: АДРЕСА_3 , загальною площею 430, 7 кв. м. (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 106794051101) вартістю 5 595 100 гривень, що в еквіваленті складає 700 000 доларів США, земельну ділянку площею 0, 1311 га, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_3 (кадастровий номер земельної ділянки 5110136900:33:019:0038, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 102154451101), вартістю 6 234 540 гривень, що в еквіваленті складає 780 000 доларів США, земельну ділянку площею 0, 0658 га, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_3 (кадастровий номер земельної ділянки 5110136900:33:019:0032, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 107034951101), вартістю 959 160 гривень, що в еквіваленті складає 120 000 доларів США.

Також встановлено, що на підставі рішення Приморського районного суду м. Одеси від 08.09.2017 по справі №522/2881/17, провадження №2/522/9158/17, право власності на житловий будинок та земельну ділянку, розташовані за адресою: АДРЕСА_3 визнано за ОСОБА_5 , проте, рішенням Апеляційного суду Одеської області від 06.09.2018 вказане рішення було скасовано, та направлено для подальшого розгляду до Київського районного суду м. Одеси.

В подальшому, між ОСОБА_6 (від імені якого діяла ОСОБА_7 ) та ОСОБА_8 було укладено договори купівлі – продажу, посвідчених 22.12.2017 приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу Саганович О.Ю., зареєстрованих в реєстрі під №545, №546, відповідно до яких, ОСОБА_6 продає та передає у власність, а ОСОБА_8 купує та приймає у власність житловий будинок та земельну ділянку відповідно, розташовані за адресою: АДРЕСА_3 .

Надалі, між ОСОБА_8 та ПАТ «Банк Восток» укладено іпотечний договір, посвідчений приватним нотаріусом Гашовою В.В., зареєстрований в реєстрі під №153, відповідно до якого, ОСОБА_8 передав в іпотеку житловий будинок та земельну ділянку, розташовані за адресою: АДРЕСА_3 , у якості забезпечення своїх зобов`язань по кредитному договору №ОК2018-0157 від 15.03.2018, укладеного між ОСОБА_8 та ПАТ «Банк Восток».

Проте, рішенням Київського районного суду м. Одеси від 21.12.2018 по справі №520/3675/18, було задоволено позовні вимоги ОСОБА_3 , визнано недійсним іпотечний договір, посвідчений приватним нотаріусом Гашовою В.В., зареєстрований в реєстрі під №153, скасовано запис про державну реєстрацію права власності ОСОБА_8 на житловий будинок та земельну ділянку, розташовані за адресою: АДРЕСА_3 , скасовано заборони відчуження майна, накладені внаслідок укладання вказаного іпотечного договору, яке залишено в силі постановою Одеського апеляційного суду від 24.07.2019.

Але, посадові особи ПАТ «Банк Восток», достовірно знаючи про факт скасування іпотечного договору, посвідченого приватним нотаріусом Гашовою В.В., зареєстрованого в реєстрі під №153, уклали із ОСОБА_8 додаткову угоду від 10.01.2019 до кредитного договору №ОК2018-0157 від 15.03.2018, та в якості її забезпечення уклали із ОСОБА_8 договір про внесення змін до іпотечного договору посвідченого приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу Гашовою В.В., який 10.01.2019 було посвідчено приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу Фроловою Р.В., зареєстровано в реєстрі під №30.

В подальшому, посадові особи ПАТ «Банк восток», достовірно знаючи про факт скасування іпотечного договору, посвідченого приватним нотаріусом Гашовою В.В., зареєстрованого в реєстрі під №153, уклали із посадовими особами ТОВ «ФК «Укрфінанс Груп» договір про відступлення права вимоги за договором іпотеки, посвідченого приватним нотаріусом Гашовою В.В., зареєстрованого в реєстрі під №153, який 22.05.2019 посвідчено приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу Фроловою Р.В., зареєстровано в реєстрі під №903, відповідно до якого, внаслідок укладення між ПАТ «Банк Восток» та ТОВ «ФК «Укрфінанс Груп» договору відступлення права вимоги від 22.05.2019 за кредитним договором №ОК2018-0157 від 15.03.2018, ПАТ «Банк Восток» передало а ТОВ «ФК «Укрфінанс Груп» прийняло всі права вимоги за договором іпотеки посвідченого приватним нотаріусом Гашовою В.В., зареєстрованого в реєстрі під №153.

Одеською регіональною філією державного підприємства «Національні інформаційні системи» ОСОБА_1 , як державному реєстратору КП «Агенція реєстраційних послуг», було надано ідентифікатор доступу до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, відповідно до замовлення про надання ідентифікаторів доступу до Єдиних та Державних реєстрів від 19.11.2018 №06/18.

Так, 05.08.2019, державний реєстратор Комунального підприємства «Агенція реєстраційних послуг» (ЄДРПОУ 42474669) ОСОБА_1 , перебуваючи у приміщенні КП «Агенція реєстраційних послуг», яке розташовано за адресою: м. Одеса, пр-т. Адміральський, 33А оф. 502, отримавши від представника ТОВ «ФК «Укрфінанс Груп» заяви про реєстрацію права власності на будинок та земельну ділянку, розташовані за адресою: АДРЕСА_3 , до яких було долучено ряд документів, а саме: висновок про вартість майна на одному аркуші, іпотечний договір, посвідчений приватним нотаріусом ОСОБА_9 , зареєстрований в реєстрі під №153, договір про внесення змін до іпотечного договору посвідченого приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу ОСОБА_9 , який 10.01.2019 було посвідчено приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу Фроловою Р.В., зареєстровано в реєстрі під №30, вимогу про усунення порушення основного зобов`язання в порядку Закону України «Про іпотеку», №135/0619 від 22.05.2019, маючи право доступу до автоматизованої системи Державного реєстру речових прав на нерухоме, усвідомлюючи, що несанкціонована зміна інформації, що оброблюється в автоматизованій системі Державного реєстру речових прав на нерухоме майно призведе до порушення її нормального функціонування, діючи умисно, всупереч вимог законодавства у сфері державної реєстрації речових прав на нерухоме майно, в тому числі ст. ст. 10, 18, 23 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» від 01.07.2004, Порядку державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, затвердженому постановою Кабінету Міністрів України № 1127 від 25.12.2015, усвідомлюючи суспільно небезпечний характер своїх дій, передбачаючи їх суспільно небезпечні наслідки і бажаючи їх настання, умисно порушуючи законодавство про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно, за відсутності вичерпних правових підстав, здійснив дії, пов`язані зі зміною та внесенням інформації, яка оброблюється в автоматизованій системі Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, шляхом прийняття 14:20:26 рішення № 48094589 та несанкціонованого внесення до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно відомостей (запису) про скасування запису про право власності на земельну ділянку площею 0, 1311 га, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_3 (кадастровий номер земельної ділянки 5110136900:33:019:0038, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 102154451101), вартістю 6 234 540 гривень, що в еквіваленті складає 780 000 доларів США, та несанкціоновано вніс запис про право власності на вказаний об`єкт нерухомого майна за ТОВ «ФК «Укрфінанс Груп» (ЄДРПОУ 40326297), а в подальшому, о 14:34:43 прийняв рішення № 48095070 та несанкціоновано вніс до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно відомості (запис), щодо скасування запису про право власності на житловий будинок, розташований за адресою: АДРЕСА_3 (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 106794051101) вартістю 5 595 100 гривень, що в еквіваленті складає 700 000 доларів США, несанкціоновановнесши запис про право власності на вказаний об`єкт нерухомого майна за ТОВ «ФК «Укрфінанс Груп» (ЄДРПОУ 40326297), що в сукупному розмірі складає 11 829 640 гривень, тобто більше ніж в 100 разів перевищує неоподатковуваний мінімум доходів громадян, та є значним розміром.

Сторона обвинувачення звертається з клопотанням про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, обґрунтовуючи своє клопотання необхідністю запобігання ризикам передбачені п. п. 1, 2, 3, 4, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України, посилаючись та обгрунтовуючи наступним.

Так, знаючи про тяжкість покарання, що загрожує йому в разі доведення в судді його вини, підозрюваний ОСОБА_1 , враховуючи його особистість, відсутність стійких соціальних зв`язків може вдатися до спроб переховуватись від органу досудового розслідування, суду, що свідчить про наявність ризику, передбаченого п. 1 ч. 1 ст. 177 КПК України.

Наявність у кримінальному провадженні показань потерпілої та доказів у провадженні, що в повному обсязі викривають злочинні дії підозрюваного, а також наявність інших невстановлених осіб, які приймали участь у вчиненні вказаного злочину, свідчать про наявність ризику, що за відсутності менш суворого запобіжного заходу, підозрюваний матиме можливість самостійно або через інших осіб незаконно впливати на потенційних свідків, потерпілу, схиляючи до викривлення показань, тим самим перешкоджаючи органу досудового розслідування у встановленні істини у кримінальному провадженні та повному і всебічному дослідженні всіх доказів, знищити або приховати речові докази. Вказані обставини вказують на наявність ризику, передбаченого п. 3 ч. 1 ст. 177 КПК України.

У зв`язку з тим, на теперішній час не встановлено місцезнаходження всіх речей та документів, які мають значення для встановлення обставин злочину у кримінальному провадженні, підозрюваний ОСОБА_1 , може знищити їх або змінити на свою користь. Зазначена обставина свідчить про наявність ризику, передбаченого п. 2 ч. 1 ст. 177 КПК України

Крім того, зазначені обставини, та інші обставини, встановлені під час кримінального провадження є розумним обґрунтуванням ризику того, що підозрюваний ОСОБА_1 може перешкоджати викриттю всіх учасників вчинення кримінального правопорушення, що свідчить про наявність ризику, передбаченого п. 4 ч.1 ст.177 КПК України.

Таким чином, з метою застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою до підозрюваного ОСОБА_1 , відповідно до ст. 177 КПК України є запобігання спробам: переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; незаконно впливати на свідків, потерпілого, інших підозрюваних, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; вчинити інше кримінальне правопорушення.

Прокурор в судовому засіданні клопотання підтримав у повному обсязі та просив його задовольнити.

Захисник підозрюваного в судовому засіданні надав письмові заперечення на яких наполягав з підстав викладених в них. Так, фактично захисник посилається на необґрунтованість повідомленої ОСОБА_1 підозри та відсутність існування будь-яких ризиків, передбачених ч.1 ст.177 КПК України.

Підозрюваний підтримав доводи свого захисника.

Вивчивши клопотання та матеріали які обґрунтовують доводи клопотання, вислухавши думку учасників судового засідання, слідчий суддя приходить до наступного.

Відповідно до ч.1 ст.194 КПК України, під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу слідчий суддя, суд зобов`язаний встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, які свідчать про: 1) наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення; 2) наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу, і на які вказує слідчий, прокурор; 3) недостатність застосування більш м`яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні.

Згідно ч.4 ст.194 КПК України, якщо при розгляді клопотання про обрання запобіжного заходу прокурор доведе обставини, передбачені пунктами 1 та 2 частини першої цієї статті, але не доведе обставини, передбачені пунктом 3 частини першої цієї статті, слідчий суддя, суд має право застосувати більш м`який запобіжний захід, ніж той, який зазначений у клопотанні, а також покласти на підозрюваного, обвинуваченого обов`язки, передбачені частиною п`ятою цієї статті, необхідність покладення яких встановлена з наведеного прокурором обґрунтування клопотання.

Згідно ч.1 ст.183 КПК України, тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м`яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 цього Кодексу, крім випадків, передбачених частиною п`ятою статті 176 цього Кодексу.

При розгляді клопотання слідчого, виконуючи вимоги ст.17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини», слідчий суддя застосовує Конвенцію «Про захист прав людини і основоположних свобод» (далі «Конвенція») та практику Європейського суду з прав людини (далі ЄСПЛ), як джерело права.

Відповідно до практики ЄСПЛ, «обґрунтованість підозри, на якій має ґрунтуватись арешт, складає суттєву частину гарантії від безпідставного арешту і затримання, закріпленої у статті 5 § 1 (с) Конвенції, передбачає наявність обставин або відомостей, які переконали б неупередженого спостерігача, що ця особа, можливо, вчинила певний злочин» (K.F. проти Німеччини, 27.11.1997 р., § 57).

Згідно п.32 рішення Європейського суду з прав людини у справі «Фокс, Кембелл і Гартлі проти Сполученого Королівства» від 30.08.1990 року, та відповідно до п.219 рішення у справі «Нечипорук та Йонкало проти України» («NechiporukandYonkalo v. Ukraine») від 21 квітня 2011 року, заява №42310/04 суд повторює, що термін «обґрунтована підозра» означає, що існують факти або інформація, які можуть переконати об`єктивного спостерігача в тому, що особа, про яку йдеться, могла вчинити правопорушення.

Згідно з практикою ЄСПЛ, зокрема п. 48 рішення «Чеботарь проти Молдови» №35615/06 від 13.11.07 року - Європейський Суд з прав людини зазначив «Суд повторює, що для того, щоб арешт по обґрунтованій підозрі був виправданий у відповідності з статтею 5 & 1 (с), поліція не зобов`язана мати докази, достатні для пред`явлення обвинувачення, ні в момент арешту ні під час перебування заявника під вартою. Також не обов`язково, щоб затриманій особі були, по кінцевому рахунку, пред`явлені обвинувачення, або щоб ця особа була піддана суду. Метою попереднього тримання під вартою є подальше розслідування кримінальної справи, яке повинно підтвердити або розвіяти підозру, яка є підставою для затримання».

Крім того, слідчий суддя враховує правову позицію ЄСПЛ, викладену у рішенні за скаргою «Ферарі-Браво проти Італії», відповідно до якої затримання та тримання особи під вартою, безумовно, можливе не лише у випадку доведеності факту вчинення злочину та його характеру, оскільки така доведеність сама по собі і є метою досудового розслідування, досягненню цілей якого і є тримання під вартою.

Згідно з позицією Європейського суду з прав людини, викладеною в п.84 рішення ЄСПЛ від 10.02.2011 року в справі «Харченко проти України», п.4 ст.5 Конвенції передбачає право заарештованих або затриманих осіб на судовий контроль щодо матеріально-правових і процесуальних підстав позбавлення їх волі, що, з погляду Конвенції, є найважливішими умовами забезпечення «законності». Це означає, що суд відповідної юрисдикції має перевірити не тільки питання дотримання процесуальних вимог національного законодавства, але й обґрунтованість підозри, яка послужила підставою для затримання, і законність мети, з якою застосовувались затримання та подальше тримання під вартою (див. справу «Буткевічус проти Литви» (Butkeviciusv. Lithuania) № 48297/99, п. 43, ЄКПЛ 2002-ІІ).

Крім того, Європейський суд з прав людини у п.п. 68-69 Рішення від 17.10.2013 року у справі «Таран проти України» зазначив, що пункт 1 статті 5 Конвенції вимагає, що для того, щоб позбавлення свободи не вважалося свавільним, не достатньо того, щоб цей захід здійснювався відповідно до національного законодавства; він також має бути необхідним за конкретних обставин (див. рішення від 27 лютого 2007 року у справі «Нештяк проти Словаччини» (Neљќбk v. Slovakia), заява № 65559/01, п. 74). На думку Суду, тримання під вартою відповідно до підпункту «с» пункту 1 статті 5 Конвенції має втілювати вимогу пропорційності, яка обумовлює існування обґрунтованого рішення, яким здійснюється оцінка відповідних аргументів «за» і «проти» звільнення (див. рішення у справі «Ладент проти Польщі» (Ladent v. Poland), заява № 11036/03, п. 55, ECHR 2008-... (витяги), і від 14 жовтня 2010 року у справі «Хайредінов проти України» (Khayredinov v. Ukraine), заява № 38717/04, п. 86).

Суд також постановив, що пункт 3 статті 5 Конвенції вимагає, що обґрунтування будь-якого строку тримання під вартою, незалежно від того, наскільки коротким він є, має бути переконливо продемонстроване владою. Аргументи «за» і «проти» звільнення, включаючи ризик того, що обвинувачений може перешкоджати належному провадженню у справі, не повинні оцінюватись абстрактно (in abstracto), але мають підтверджуватися фактичними даними. Ризик того, що обвинувачений може переховуватися, не може оцінюватися виключно на підставі ступеня тяжкості можливого покарання. Він має оцінюватися з урахуванням ряду інших відповідних факторів, які можуть або підтвердити існування можливості переховування обвинуваченим, або доведуть, що така можливість є настільки невеликою, що вона не може обґрунтовувати досудове ув`язнення (див. рішення від 4 жовтня 2005 року у справі «Бекчєв проти Молдови» (Becciev v. Moldova), заява № 9190/03, пункти 56 і 59, з подальшими посиланнями).

Разом з тим, згідно п.99 рішення ЄСПЛ у справі «Геращенко проти України», визначаючи доцільність звільнення або подальшого тримання особи під вартою, відповідні органі державної влади зобов`язані розглянути також альтернативні заходи забезпечення її явки до суду.

Як вбачається з матеріалів клопотання, 30.09.2020 року, встановивши наявність достатніх доказів для підозри особи у вчиненні кримінального правопорушення, ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , повідомлено про підозру у вчиненні несанкціонованої зміні інформації, яка оброблюється в автоматизованих системах Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, зберігається на носіях такої інформації, особами, які мають право доступу до неї, що заподіяло значну шкоду, тобто у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст.362 Кримінального кодексу України.

Обґрунтованість підозри у вчиненні ОСОБА_1 кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст.362 КК України підтверджується дослідженими в судовому засіданні доказами, які наявні в матеріалах клопотання.

При вирішенні питання про наявність ризиків, передбачених ст.177 КПК України, слідчий суддя виходить з наступного. Так, враховуючи обставини можливого вчинення кримінального правопорушення, тяжкість кримінального правопорушення, в якому підозрюється ОСОБА_1 покарання, яке йому загрожує у випадку визнання його винним у його вчиненні, беручи до уваги наслідки, які були спричиненні в результаті вчинення такого кримінального правопорушення, та враховуючи, що на теперішній час ОСОБА_1 обвинувачується у вчиненні іншого кримінального правопорушення з ч.1 ст.362 КК України, слідчий суддя приходить до переконання про наявність ризиків передбачених п.1, п.5 ч.1 ст.177 КПК України.

Таким чином, на підставі викладеного, слідчий суддя приходить до переконання, що клопотання сторони обвинувачення є обґрунтованим, а відповідний запобіжний захід достатнім для забезпечення належної процесуальної поведінки підозрюваного та запобігання ризикам, передбачених ч.1 ст.177 КПК України.

З урахуванням встановленого в судовому засіданні ризиків та обставин кримінального правопорушення, а також обґрунтованості клопотання сторони обвинувачення, підстав для застосування більш м`яких запобіжних заходів відносно підозрюваного в судовому засіданні встановлено не було.

Згідно п. 2 ч. 5 ст. 182 КПК України, розмір застави щодо особи, підозрюваної у вчиненні злочину тяжкого злочину визначається від двадцяти до вісімдесяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Згідно абзацу 2 ч. 5 ст. 182 КПК України, у виключних випадках, якщо слідчий суддя, суд встановить, що застава у зазначених межах не здатна забезпечити виконання особою, що підозрюється, обвинувачується у вчиненні тяжкого або особливо тяжкого злочину, покладених на неї обов`язків, застава може бути призначена у розмірі, який перевищує вісімдесят чи триста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб відповідно.

З урахуванням викладеного, враховуючи обставини вчинення кримінального правопорушення, розмір заподіяної шкоди, майновий та сімейний стан підозрюваного, а також наявність ризиків, передбачених ст.177 КПК України, слідчий суддя приходить до переконання, що розмір застави, передбачений п.2 ч.5 ст.182 КПК України не здатний забезпечити виконання підозрюваним покладених на нього обов`язків, у випадку внесення застави, а тому в даному випадку доцільним є застосування застави у розмірі п`ять тисяч шістсот двадцять вісім розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, оскільки саме вказаний розмір застави здатний стримувати можливу протиправну поведінку підозрюваного, під загрозою звернення застави в дохід держави, та забезпечити виконання покладених на підозрюваного процесуальних обов`язків.

На підставі встановленого, керуючись ст.ст. 176-178, 183, 184, 193, 194, 196 КПК України, слідчий суддя

ПОСТАНОВИВ:

Клопотання старшого слідчого відділу розслідування злочинів у сфері господарської та службовою діяльності СУ ГУНП в Одеській області Шваркова Р.С., погоджене прокурором відділу Одеської обласної прокуратури Антощуком Є.М. про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою в рамках кримінального провадження № 12020160000000484 від 01.05.2020 року відносно ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 – задовольнити.

Застосувати до ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , запобіжний захід у вигляді тримання під вартою ДУ «Одеський слідчий ізолятор».

Визначити розмір застави, як запобіжного заходу, достатнього для забезпечення виконання підозрюваним ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , обов`язків, передбачених КПК України в розмірі п`ять тисяч шістсот двадцять вісім розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб в сумі 11 830 056 (одинадцять мільйонів вісімсот тридцять тисяч п`ятдесят шість) гривень.

Роз`яснити підозрюваному, що він або заставодавець мають право у будь який момент внести заставу на розрахунковий рахунок № UA418201720355249001000005435, код отримувача (ЄДРПОУ) - 26302945, банк отримувача – ДКСУ м. Київ, отримувач - Територіальне управління Державної судової адміністрації України в Одеській області.

У разі внесення застави підозрюваного звільнити з-під варти негайно та покласти на підозрюваного ОСОБА_1 обов`язки строком на 2 (два) місяці, передбачені ч.5 ст.194 КПК України:

- прибувати до слідчого або прокурора, суду за першою вимогою;

- не відлучатися з міста Одеси без дозволу слідчого, прокурора, суду;

- повідомляти слідчого, прокурора, суд про зміну свого місця проживання, реєстрації, контактних номерів мобільного телефону;

- утримуватися від спілкування з учасниками та сторонами кримінального провадження;

- здати на зберігання до органу досудового розслідування свій паспорт для виїзду за кордон.

Роз`яснити підозрюваному ОСОБА_1 , що відповідно до ч.ч.8, 10, 11 ст.182 КПК України, у разі невиконання обов`язків заставодавцем, а також, якщо підозрюваний, обвинувачений, будучи належним чином повідомлений не з`явиться за викликом до слідчого, прокурора, слідчого судді, суду без поважних причин чи не повідомить про причини своєї неявки, або якщо порушить інші покладені на нього при застосуванні запобіжного заходу обов`язки, застава звертається в дохід держави та зараховується до спеціального фонду Державного бюджету України й використовується у порядку, встановленому законом для використання коштів судового збору. У разі звернення застави в дохід держави слідчий суддя, суд вирішує питання про застосування до підозрюваного, обвинуваченого запобіжного заходу у вигляді застави у більшому розмірі або іншого запобіжного заходу з урахуванням положень ч.7 ст.194 КПК України. Застава внесена підозрюваним, обвинуваченим, може бути повністю або частково звернена судом на виконання вироку в частині майнових стягнень. Застава внесена заставодавцем, може бути звернена судом на виконання вироку в частині майнових стягнень тільки за його згодою.

Строк дії ухвали обчислюється з моменту проголошення 02.10.2020 року та діє до 30.11.2020 року, включно.

Ухвала може бути оскаржена до Одеського апеляційного суду протягом п`яти днів з дня її оголошення.

Слідчий суддя Чаплицький В. В.