Постанова № 9201842, 08.04.2010, Дніпропетровський окружний адміністративний суд

08.04.10 <копія >

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25 березня 2010 р. Справа № 2а-307/10/0470

          Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Барабаш М. В. <Текст > при секретаріАкопові А.Р., за участю: представника позивача представника відповідача Кривошеїної І.О., Трачук Ю.Ю., розглянувши у відкритому судовому засіданні у місті Дніпропетровську адміністративну справу за адміністративним позовом Відкритого акціонерного товариства «Суха Балка» до Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з підприємствами гірничо-металургійного комплексу у м.Кривому Розі про про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, - ВСТАНОВИВ: Відкрите акціонерне товариство „СУХА БАЛКА” (далі – позивач) звернулось до адміністративного суду з позовною заявою до Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з підприємствами гірничо-металургійного комплексу у м. Кривому Розі (далі – відповідач), в якій просить: визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення відповідача № 0000230620/0 від 21.07.2009 р., № 0000230620/1 від 14.08.2009 р., № 0000230620/2 від 08.10.2009 р. та № 0000230620/3 від 24.12.2009 р. про визначення суми податкового зобов’язання (з урахуванням штрафних (фінансових) санкцій) за платежем: земельний податок з юридичних осіб в розмірі 129665,99 грн., з яких 86443,99 – сума основного платежу, 43222,00 грн. – сума штрафних (фінансових) санкцій; стягнути з Державного бюджету України на користь позивача судовий збір в розмірі 3,40 грн. Позовні вимоги обґрунтовані наступним: за результатами перевірки дотримання позивачем вимог податкового, валютного та іншого законодавства відповідачем винесено податкове повідомлення-рішення № 0000230620/0 від 21.07.2009 р., яким позивачу визначено суму податкового зобов’язання та застосовані штрафних (фінансових) санкцій за порушення порядку сплати земельного податку. Позивач оскаржив податкове повідомлення-рішення в порядку апеляційного узгодження, проте скарги позивача залишилися без задоволення. Позивач вважає, що відповідач неправомірно вимагає сплату земельного податку за землі, зайняті позивачем під санаторіями-профілакторіями та стадіоном у розмірі 1 відсотка від їх грошової оцінки, а не 25% від суми земельного податку, як було сплачено позивачем. Позивач зазначає, що є гірничодобувним підприємством і в силу ч. 10 ст. 7 Закону України „Про плату за землю” № 2535-ХІІ від 03.07.1992 р. (далі – Закон № 2535) повинен сплачувати податок за земельні ділянки у розмірі 25% від суми земельного податку, обчисленого відповідно до ч. 1 ст. 7 цього Закону. Розмір плати за землю пов'язаний виключно із суб’єктним складом і не містить застережень щодо цільового використання землі; цільове призначення землі не є тотожним поняттю категорії землі. В обґрунтування правової позицію позивач посилається на ст. 12 Гірничого кодексу України, ст.ст. 18, 20, 66 Земельного кодексу України, Закон України „Про землеустрій”. Представник позивача у судовому засіданні позовні вимоги підтримала, просила задовольнити позов у повному обсязі.

Представник відповідача у судовому засіданні просила суд відмовити в задоволенні адміністративного позову. Представник відповідача надала письмові заперечення, в яких зазначила, що згідно ст. 66 Земельного кодексу України землі, надані для розміщення та експлуатації основних, підсобних та допоміжних будівель і споруд промислових, гірничодобувних, транспортних та інших підприємств, їх під’їзні шляхів, інженерних мереж, адміністративно-побутових будівель та інших споруд віднесено до земель промисловості. Ця категорія охоплює всі землі, зайняті об’єктами промисловості. До земель, наданих позивачу не відносяться землі, що зайняті санаторіями, кафе та вбудованими магазинами. Позивач використовує земельну ділянку, на якій розміщено стадіон без оформлення документу, що посвідчує право постійного чи тимчасового користування нею. Позивач користується земельною ділянкою, на якій розміщено санаторій-профілакторій ім. Фрунзе, тоді як рішенням Криворізької міської ради 23.04.2008 р. припинено право постійного користування цією земельною ділянкою.

Дослідивши письмові докази по справі та заслухавши пояснення представників сторін, суд приходить до висновку, що адміністративний позов підлягає задоволенню.

Судом встановлено, що позивача, як юридичну особу, зареєстровано виконкомом Криворізької міської ради 13.01.1995 р. (а.с.179), статут в новій редакції зареєстровано в 2008 р. (а.с.181-196). Позивач перебуває на обліку платників податків в Спеціалізованій державній податковій інспекції по роботі з підприємствами гірничо-металургійного комплексу у м. Кривому Розі. Позивач є гірничодобувним підприємством, що підтверджується ліцензією Державної геологічної служби серії АВ № 429051 зі строком дії з 01.07.2008 р. по 01.07.2013 р. (а.с.222) та статутом позивача (а.с.181-196) і довідкою з ЄДРПОУ, де основним видом діяльності позивача зазначено добування залізних руд (а.с.180).

Відповідачем проведено виїзну планову перевірку позивача з питань дотримання позивачем вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2008 р. по 31.03.2009 р., за наслідками якої 07.07.2009 р. складено акт № 109/08-06-235/00191329 (а.с.11-119), в якому встановлено порушення позивачем ст. 7 Закону № 2535, оскільки позивачем справляється земельний податок за землі, зайняті стадіоном та санаторіями-профілакторіями „Рассвет” та ім. Фрунзе у розмірі 25% суми земельного податку, обчисленого у розмірі 1 відсотка від грошової оцінки, при цьому на земельну ділянку під стадіоном позивач не має документів на право користування як підприємство гірничодобувної промисловості, що призвело до заниження земельного податку на 62948,34 грн. (а.с.108), а на земельні ділянки, зайняті санаторіями-профілакторіям на 23495,65 грн. (а.с.109).

На підставі зазначеного акту відповідачем 21.07.2009 р. винесено податкове повідомлення-рішення № 0000230620/0 (а.с.7), яким позивачу визначено суму податкового зобов’язання за платежем: земельний податок у сумі 129665,99 грн. (в тому числі 86443,99 – за основним платежем та 43222 грн. – за штрафними (фінансовими) санкціями).

Позивачем в порядку апеляційного узгодження оскаржено податкове повідомлення-рішення до відповідача (а.с.197-198), Державної податкової адміністрації у Дніпропетровській області (а.с.199-200), Державної податкової адміністрації України (а.с.201-203), проте рішеннями зазначених органів скарги позивача залишені без задоволення (а.с.204-212).

За наслідками розгляду скарг позивача, відповідачем винесені податкові повідомлення-рішення № 0000230620/1 від 14.08.2009 р., № 0000230620/2 від 08.10.2009 р. та № 0000230620/3 від 24.12.2009 р. про визначення суми податкового зобов’язання (з урахуванням штрафних (фінансових) санкцій) за платежем: земельний податок з юридичних осіб в розмірі 129665,99 грн., з яких 86443,99 – сума основного платежу, 43222,00 грн. – сума штрафних (фінансових) санкцій (а.с.8-10).

Державним актом на право постійного користування землею Криворізькою міською радою позивачу надано у постійне користування 369,21 гектар землі в межах м. Кривого Рога (а.с.157-162).

На балансі позивача перебувають приміщення стадіону, санаторію-профілакторію „Рассвет” (а.с.148-156, 163-178). До 28.05.2008 р. позивач користувався земельною ділянкою під санаторієм-профілакторієм ім. Фрунзе, проте 05.03.2008 р. санаторій-профілакторій ім. Фрунзе було продано позивачем, а рішенням Криворізької міської ради від 28.05.2008 р. №2549 припинено право користування позивача цією земельною ділянкою.

Спірні правовідносини між сторонами регулюються Земельним кодексом України, Гірничим законом України, Законом № 2535.

Відповідно до ч.2 ст. 12 Гірничого закону України відведення землі під розташування гірничого підприємства проводиться в порядку, встановленому Земельним кодексом України, а надання гірничого відводу— Кодексом України про надра.

Як зазначено в ч. 1 ст. 66 Земельного кодексу України до земель промисловості належать землі, надані для розміщення та експлуатації основних, підсобних і допоміжних будівель та споруд промислових, гірничодобувних, транспортних та інших підприємств, їх під’їзних шляхів, інженерних мереж, адміністративно-побутових будівель, інших споруд.

З огляду на викладені норми права та згідно ліцензії (а.с.222), статуту (а.с.181-196) та довідки з ЄДРПОУ (а.с.180) позивача, позивач є гірничодобувним підприємством.

Розміри та порядок плати за використання земельних ресурсів, а також відповідальність платників та контроль за правильністю обчислення і справляння земельного податку визначаються Законом № 2535.

Згідно ч. 1 ст. 2 Закону № 2535 використання землі в Україні є платним. Плата за землю справляється у вигляді земельного податку або орендної плати, що визначається залежно від грошової оцінки земель. Розміри податку за земельні ділянки, грошову оцінку яких не встановлено, визначаються до її встановлення в порядку, визначеному цим Законом.

Відповідно до ч. 11 ст. 7 Закону № 2535 податок за земельні ділянки, надані для військових формувань, утворених відповідно до законів України, крім Збройних Сил України та Державної прикордонної служби України, залізниць, гірничодобувних підприємств, а також за водойми, надані для виробництва рибної продукції, справляється у розмірі 25 відсотків суми земельного податку, обчисленого відповідно до частин першої та другої цієї статті.

Отже, розмір ставки земельного податку пов'язаний виключно з субєктним складом і не містить застережень щодо цільового використання землі.

Цільове призначення землі, визначене у довідці управління земельних ресурсів не є тотожним поняттю категорія землі.

Актом перевірки та поясненнями представника відповідача в судовому засіданні було підтверджено, що позивачем податок за землю сплачувався у розмірі 25 відсотків суми земельного податку, обчисленого відповідно до частин першої та другої ст. 7 Закону № 2535 за всі землі, які використовав позивач, в тому числі за землі, зайняті стадіоном, санаторієм-профілакторієм „Рассвет” та санаторієм-профілакторієм ім. Фрунзе (до припинення права користування 28.05.2008 р.).

Таким чином, висновок відповідача про порушення позивачем порядку сплату податку за землю, зайняті стадіоном та санаторієм-профілакторієм є помилковим.

З огляду на заначене, оскаржувані податкові повіомлення-рішення не ґрунтується на вимогах закону, внаслідок чого є протиправним та підлягає скасуванню.

Відповідно до ч.1 ст. 94 КАС України якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України.

Таким чином, з Державного бюджету підлягає стягненню на користь позивача сума сплаченого позивачем судового збору у розмірі 3,40 грн.

Керуючись 158-163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов задовольнити.

Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з підприємствами гірничо-металургійного комплексу у м. Кривому Розі № 0000230620/0 від 21.07.2009 р., № 0000230620/1 від 14.08.2009 р., № 0000230620/2 від 08.10.2009 р. та № 0000230620/3 від 24.12.2009 р. про визначення суми податкового зобов’язання (з урахуванням штрафних (фінансових) санкцій) за платежем: земельний податок з юридичних осіб в розмірі 129665,99 грн., з яких 86443,99 – сума основного платежу, 43222,00 грн. – сума штрафних (фінансових) санкцій.

Стягнути з Державного бюджету України на користь Відкритого акціонерного товариства „СУХА БАЛКА” судовий збір в розмірі 3 (три) грн. 40 коп.

Постанова суду може бути оскаржена в апеляційному порядку до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду через Дніпропетровський окружний адміністративний суд в порядку та строки, визначені с. 186 КАС України та набирає законної сили відповідно до ст. 254 КАС України.

Повний текст постанови складений 30 березня 2010 р.

Суддя <(підпис) >

< Список >М.В. Барабаш

< суддя учасник колегії >

< ПІБ Судді >