Рішення № 92018227, 06.10.2020, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1 Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

06 жовтня 2020 року м. Київ №640/8155/20

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі судді Вєкуа Н.Г., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження адміністративну справу

за позовом ОСОБА_1

до Головного управління Пенсійного фонду України в місті Києві

про визнання про визнання бездіяльності протиправною, зобов`язання

вчинити дії, -

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , ідентифікаційний номер НОМЕР_1 ) звернувся до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в місті Києві (04053, м. Київ, вул. Бульварно-Кудрявська, буд. 16, код ЄДРПОУ 42098368), в якому просить суд:

- визнати протиправною бездіяльність Головного управління Пенсійного фонду України в місті Києві щодо відмови в здійсненні перерахунку призначеної ОСОБА_1 пенсії за вислугу років на підставі Закону України «Про прокуратуру» без обмеження граничного розміру заробітної плати та максимального розміру пенсії з 15 січня 2020 року;

- зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в місті Києві здійснити з 15.01.2020 перерахунок призначеної ОСОБА_1 пенсії за вислугою років відповідно до ст. 50-1 Закону України «Про прокуратуру» від 05.11.1991 №1789-XII та виплачувати пенсію в розмірі 90% від суми його щомісячної заробітної плати (середнього заробітку) на посаді начальника відділу нагляду за додержанням законів при провадженні оперативно-розшукової діяльності управління нагляду за додержанням законів органами, що ведуть боротьбу з організованою злочинністю на підставі довідки Генеральної прокуратури України від 09.10.2018 р. №18-174 зп, без обмеження граничного розміру заробітної плати та максимального розміру пенсії;

- зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в місті Києві виплатити різницю між нарахованою та фактично виплаченою пенсією, починаючи з 15 січня 2019 року;

- допустити до негайного виконання рішення суду в частині присудження виплати пенсії за один місяць;

- встановити судовий контроль за виконанням судового рішення в адміністративній справі.

Позивач вважає, що рішення Відповідача щодо відмови йому у перерахунку пенсії є необґрунтованим, незаконним та таким, що порушує конституційні права на соціальний захист та пенсійне забезпечення, гарантоване Конституцією України та Законами України.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 13.04.2020 (суддя Вєкуа Н.Г.) відкрито спрощене позовне провадження у справі №640/8155/20 та запропоновано Відповідачу в п`ятнадцятиденний строк з дня одержання цієї ухвали надати суду відзив на позовну заяву.

Відповідач у своєму відзиві на позовну заяву від 01.06.2020 р. вказує, що Позивач не має права на перерахунок пенсії у зв`язку з підвищенням заробітної плати працюючим працівникам прокуратури. Зокрема, Відповідачем зазначено, що на час розгляду заяви Позивача про перерахунок пенсії ОСОБА_1 , Закон України "Про прокуратуру" від 05.11.1991 №1789-ХІІ втратив чинність та діє Закон України "Про прокуратуру" від 14.10.2014 №1697-VII, тому до правовідносин щодо призначення пенсії Позивачу мають застосовуватися вимоги цього Закону. Оскільки, законодавством України право на визначення умов та порядку здійснення перерахунку пенсій прокурорам делеговано Кабінету Міністрів України, а останнім не визначено умови виконання права на такий перерахунок, законодавчі підстави проведення перерахунку пенсій працівникам прокуратури відсутні, а тому просив відмовити в задоволенні позовних вимог в повному обсязі.

Частиною п`ятою статті 262 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої із сторін про інше.

Пунктом 2 частини першої статті 263 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що суд розглядає за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) справи щодо оскарження фізичними особами рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень щодо обчислення, призначення, перерахунку, здійснення, надання, одержання пенсійних виплат, соціальних виплат непрацездатним громадянам, виплат за загальнообов`язковим державним соціальним страхуванням, виплат та пільг дітям війни, інших соціальних виплат, доплат, соціальних послуг, допомоги, захисту, пільг.

Розглянувши подані сторонами документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступне.

ОСОБА_1 перебуває на обліку в ГУ ПФУ, з 06.11.2006 р., є пенсіонером та отримує пенсію за вислугу років відповідно до статті 50-1 Закону України «Про прокуратуру» від 05.11.1991 №1789-XII, виходячи з розрахунку 90% від суми середнього заробітку.

На підставі рішення Голосіївського районного суду м. Києва від 01.08.2017 р. та Київського апеляційного адміністративного суду від 19.09.2017 р. у справі №752/13701/17 Правобережним об`єднаним Управлінням пенсійного фонду України в м. Києві було здійснено перерахунок та виплату позивачу пенсії за вислугою років відповідно до ст. 50-1 Закону України «Про прокуратуру» від 05.11.1991 №1789-XII на підставі довідки Генеральної прокуратура України без обмеження граничного розміру пенсії.

Наказом Генерального прокурора від 19 листопада 2019 р. №1608ц позивача звільнено з посади начальника відділу нагляду за додержанням законів при провадженні оперативно-розшукової діяльності управління нагляду за додержанням законів органами, що ведуть боротьбу з організованою злочинністю.

Маючи право на перерахунок пенсії за вислугою років, Позивач направив до Відповідача заяву від 15.01.2020 щодо перерахунку раніше призначеної пенсії за вислугою років на підставі довідки Генеральної прокуратури України від 09.10.2018 р. №18-174 зп, проте, станом на час звернення до суду відповідь на заяву не отримав

Не погоджуючись з вказаною бездіяльністю Відповідача, Позивач звернувся до суду з даним позовом.

Оцінивши за правилами ст. 90 Кодексу адміністративного судочинства України надані сторонами докази та пояснення, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні, та враховуючи всі наведені обставини, Окружним адміністративним судом міста Києва зроблено висновок, що позов підлягає частковому задоволенню, виходячи з наступних підстав.

За приписами статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з нормою статті 22 Конституції України, права і свободи людини і громадянина, закріплені цією Конституцією, не є вичерпними. Конституційні права і свободи гарантуються і не можуть бути скасовані. При прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод.

Відповідно до статті 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

Умови та порядок пенсійного забезпечення прокурорів і слідчих на час призначення пенсії Позивачу визначався статтею 50-1 Закону України від 05.11.1991 № 1789-XII "Про прокуратуру" (надалі - Закон № 1789-XII).

За приписами частини першої статті 50-1 Закону №1789-ХІІ, в редакції, чинній станом на час призначення Позивачеві пенсії, прокурори і слідчі зі стажем роботи не менше 20 років, у тому числі зі стажем роботи на посадах прокурорів і слідчих прокуратури не менше 10 років, мають право на пенсійне забезпечення за вислугу років незалежно від віку. Пенсія призначається в розмірі 80 відсотків від суми їхньої місячної (чинної) заробітної плати, до якої включаються всі види оплати праці, на які нараховуються страхові внески, одержуваної перед місяцем звернення за призначенням пенсії. За кожен повний рік роботи понад 10 років на цих посадах пенсія збільшується на 2 відсотки, але не більше 90 відсотків від суми місячного (чинного) заробітку.

Відповідно до статті 50-1 Закону №1789-ХІІ обчислення (перерахунок) пенсій провадиться за документами пенсійної справи та документами, додатково поданими пенсіонерами, виходячи з розміру місячного заробітку за відповідною посадою, з якої особа вийшла на пенсію, станом на час звернення за призначенням або перерахунком.

Зазначеною статтею 50-1 Закону №1789-ХІІ встановлено, що призначені працівникам прокуратури пенсії перераховуються у зв`язку з підвищенням заробітної плати відповідних категорій прокурорсько-слідчих працівників.

Перерахунок призначених пенсій провадиться з першого числа місяця, що йде за місяцем, в якому настали обставини. що тягнуть за собою зміну розміру пенсії. Якщо при цьому пенсіонер набув права на підвищення пенсії, різницю в пенсії за минулий час може бути виплачено йому не більш як за 12 місяців. Перерахунок пенсій провадиться з урахуванням фактично отримуваних працівником виплат і умов оплати праці, що існували на день його звільнення з роботи.

Таким чином, законодавством встановлено право осіб, яким призначена пенсія згідно з статтею 50-1 Закону України "Про прокуратуру", на її перерахунок у разі підвищення заробітної плати відповідних категорій прокурорсько-слідчих працівників.

У подальшому до статті 50-1 Закону України "Про прокуратуру" внесено зміни. Однак, такі зміни стосувались порядку призначення пенсії прокурорам і слідчим у разі реалізації ними права на пенсійне забезпечення, а не перерахунку вже призначеної пенсії. Процедури призначення та перерахунку пенсії різні за змістом і механізмом їх проведення. Нормами, які визначають механізм проведення перерахунку пенсії за вислугу років прокурорам, є ст. 50-1 Закону України "Про прокуратуру", у відповідності з якою позивачеві призначено пенсію.

Норми статті 50-1 Закону України «Про прокуратуру» від 05.11.1991 №1789-ХІІ, які безпосередньо визначали умови перерахунку пенсії, були виключені із цього Закону, а питання визначення умов та порядку перерахунку таких пенсій віднесено до компетенції Кабінету Міністрів України - з набранням чинності Законом України «Про внесення змін та визнання такими, що втратили чинність, деяких законодавчих актів України» від 28 грудня 2014 року №76-VІІІ (набрав чинності 01.01.2015).

Пунктом 16 розділу III «Прикінцеві положення» цього Закону зобов`язано Кабінет Міністрів України у місячний строк з дня набрання чинності цим Законом, забезпечити прийняття нормативно-правових актів, необхідних для реалізації цього Закону.

Згідно з частиною двадцятою статті 86 Закону України «Про прокуратуру» №1697-VIІ від 14.10.2014 (в редакції, чинній до внесення змін Законом України №76-VІІІ від 28.12.2014), призначені працівникам прокуратури пенсії перераховуються у зв`язку з підвищенням заробітної плати прокурорським працівникам на рівні умов та складових заробітної плати відповідних категорій працівників, які проходять службу в органах і установах прокуратури на момент виникнення права на перерахунок. Перерахунок призначених пенсій проводиться з першого числа місяця, наступного за місяцем, в якому настали обставини, що тягнуть за собою зміну розміру пенсії. Якщо при цьому пенсіонер набув право на підвищення пенсії, різницю в пенсії за минулий час може бути виплачено йому не більш як за 12 місяців. Пенсія працюючим пенсіонерам перераховується також у зв`язку з призначенням на вищу посаду, збільшенням вислуги років, присвоєнням почесного звання або наукового ступеня та збільшенням розміру складових його заробітної плати в порядку, передбаченому частинами другою, третьою та четвертою цієї статті, при звільненні з роботи або за кожні два відпрацьовані роки.

Проте, згідно з вищевказаною статтею в редакції Закону України від 28.12.2014 №76-VIІІ, умови та порядок перерахунку призначених пенсій працівникам прокуратури визначаються Кабінетом Міністрів України.

На час спірних правовідносин умови і порядок перерахунку призначених пенсій працівникам прокуратури Кабінетом Міністрів України не визначено.

Між тим, з аналізу наведених законодавчих положень вбачається, що законодавством встановлено право осіб, яким призначена пенсія, згідно із статтею 50-1 Закону України «Про прокуратуру», на її перерахунок у разі підвищення заробітної плати відповідних категорій прокурорсько-слідчих працівників.

Отже, на момент звернення Позивача до Відповідача чинним законодавством передбачена можливість перерахунку раніше призначених пенсій, а відтак, встановлене право особи, яка отримує відповідно до законодавства про прокуратуру пенсію за вислугу років, на її перерахунок за певних умов та в порядку, які на даний час Урядом України не визначені.

Постановою Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 №657 «Про внесення змін до деяких постанов Кабінету Міністрів України щодо оплати праці працівників прокуратури», яка набрала законної сили 06.09.2017, було підвищено посадові оклади та надбавки за класний чин прокурорсько-слідчим працівникам.

Враховуючи те, що Кабінетом Міністрів України не вжито заходів на реалізацію вищенаведеної норми, виходячи із приписів частини першої статті 58 Конституції України, відповідно до якої закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом`якшують або скасовують відповідальність особи, та статті 22, згідно з якою закріплені Конституцією України права і свободи не є вичерпними, гарантуються і не можуть бути скасовані, Позивач має право на перерахунок пенсії, з огляду на дію Постанови Кабінету Міністрів України від 30.08 2017 №657 «Про внесення змін до деяких постанов Кабінету Міністрів України щодо оплати праці працівників прокуратури», оскільки, у такому разі мають застосовуватися норми, що визначали умови та порядок перерахунку пенсії, які застосовані на момент її призначення Позивачу.

Згідно викладеного у рішеннях Конституційного Суду України (рішення Конституційного Суду України від 06.07.1999 №8-рп/99 у справі щодо права на пільги та від 20.03.2002 №5-рп/2002 у справі щодо пільг, компенсацій і гарантій) розуміння сутності соціальних гарантій працівників правоохоронних органів, зокрема працівників прокуратури, зміст та обсяг досягнутих ними соціальних гарантій не може бути звужено шляхом внесення змін до законодавства, а правовідносини щодо їхнього пенсійного забезпечення виникають на момент звернення за призначенням пенсії.

Так, Конституційний Суд України у своєму рішенні від 20.12.2016 № 7-рп/2016 у справі № 1-38/2016 сформулював чітку правову позицію, згідно з якою Конституція України відокремлює певні категорії громадян України, що потребують додаткових гарантій соціального захисту з боку держави. До них, зокрема належать громадяни, які відповідно до статті 17 Конституції України перебувають на службі в органах прокуратури. Необхідність додаткових гарантій соціальної захищеності цієї категорії громадян як під час проходження служби, так і після її закінчення зумовлена насамперед тим, що їх служба пов`язана з ризиком для життя і здоров`я, підвищеними вимогами до дисципліни, професійної придатності, фахових, фізичних, вольових та інших якостей, а тому це повинно компенсуватися наявністю підвищених гарантій соціальної захищеності, тобто комплексу організаційно-правових економічних заходів, спрямованих на забезпечення добробуту саме цієї категорії громадян як під час проходження служби, так і після її закінчення.

Згідно з пунктом 2 розділу II «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про заходи щодо законодавчого забезпечення реформування пенсійної системи» від 08.07.2011 №3668-VI, обмеження пенсії (щомісячного довічного грошового утримання) максимальним розміром, встановленим цим Законом, не поширюється на пенсіонерів, яким пенсія (щомісячне довічне грошове утримання) призначена до набрання чинності цим Законом.

Згідно висновків Європейського суду з прав людини перша та найважливіша вимога статті 1 Першого протоколу полягає в тому, що будь-яке втручання публічної влади в право на мирне володіння майном має бути законним: друге речення пункту 1 дозволяє позбавлення власності лише «на умовах, передбачених законом», а пункт 2 визнає, що держави мають право здійснювати контроль за користуванням майном шляхом введення в дію «законів» (рішення у справах «Амюр проти Франції», «Колишній король Греції та проти Греції» та «Малама проти Греції». «Майном» може бути як «існуюче майно», так і активи, включаючи вимоги, стосовно яких особа може стверджувати, що вона має принаймні «легітимні сподівання» на реалізацію майнового права (пункт 83 рішення від 12 липня 2001 року у справі « Ганс-Адам 11 проти Німеччини»). «Легітимні сподівання» за характером повинні бути більш конкретними, ніж просто надія й повинні ґрунтуватися на законодавчому положенні або юридичному акті, такому як судовий вердикт (рішення у справі «Копецький проти Словачини»).

У даних правовідносинах легітимні сподівання позивача на перерахунок пенсії передбачені законодавством, тобто, є конкретними, отже, на них поширюється режим «існуючого майна».

Також, Європейський суд з прав людини у рішенні від 24.04.2015 за заявою №38667/06 у справі «Будченко проти України» наголосив, що відсутність механізму реалізації законодавчого положення становить втручання у право заявника за статтею І Першого протоколу до Конвенції.

Отже, відсутність нормативного документу, і регулювання умов і порядку перерахунку пенсій не може позбавити Позивача гарантованого Конституцією і Законом України «Про прокуратуру» права, оскільки встановлене та наявне право на перерахунок призначених працівникам прокуратури пенсій не може бути нівельоване у зв`язку з тим, що органи влади України не встановили порядку, за яким зазначена гарантія повинна бути дотримана та реалізована.

Крім того, постановою Верховного Суду від 24.04.2019 по справі №826/8546/18 залишено без змін рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 07.11.2018 та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 31.01.2019 по справі №826/8546/18 щодо визнання протиправною бездіяльності Кабінету Міністрів України в частині неприйняття порядку та умов перерахунку пенсій працівникам прокуратури, як це передбачено частиною двадцятою статті 86 Закону №1697-VІІ та зобов`язання Кабінету Міністрів України протягом 30 днів з дня набрання рішенням законної сили вжити заходів та прийняти рішення про встановлення порядку та умов перерахунку пенсій працівникам прокуратури.

Верховним Судом у вищевказаній постанові констатовано, що Кабінет Міністрів України протягом тривалого часу ухиляється від прийняття рішення про встановлення порядку та умов перерахунку пенсій працівникам прокуратури, необхідність прийняття яких Законом №1697-VІІ покладено саме на останнього, що у свою чергу, призвело до неможливості пенсійними органами провести перерахунок пенсій працівникам прокуратури та численних звернень пенсіонерів до суду щодо оскарження таких дій територіальних управлінь Пенсійного фонду України.

Відповідно частини п`ятої статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України, при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

На сьогодні, за бездіяльності Кабінету Міністрів України, яка визнана вищезазначеним рішенням суду від 07.11.2018 року у справі №826/8546/18 протиправною, умови та порядок перерахунку призначених пенсій працівникам прокуратури не визначені, а тому в законодавстві України створена прогалина в правовому регулюванні окремих відносин пенсійного забезпечення працівників органів прокуратури в частині забезпечення права відповідної категорії осіб на перерахунок раніше призначеної пенсії.

Частиною 6 статті 7 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що у разі відсутності закону, що регулює відповідні правовідносини, суд застосовує закон, що регулює подібні правовідносини (аналогія закону), а за відсутності такого закону суд виходить із конституційних принципів і загальних засад права (аналогія права). Аналогія закону та аналогія права не застосовуються для визначення підстав, меж повноважень та способу дій органів державної влади та місцевого самоврядування.

Прогалина в правовому регулюванні відносин традиційно вважається одним із найпоширеніших видів юридичних дефектів. Відсутність необхідного юридичного правила розмикає систему права та законодавства, знижує її узгодженість і, як наслідок, ефективність правового регулювання.

Для подолання прогалин, зазвичай, використовують такі засоби, як аналогія закону й аналогія права. В основі аналогії закону й аналогії права лежить логічний прийом аналогії: ідеї права, що вже реалізовані в одному місці закону, за допомогою застосування правила рівності узагальнюються і таким чином поширюють сферу свого застосування і на інші випадки

Враховуючи відсутність нормативного акту, який би регулював умови та порядок перерахунку раніше призначених пенсій працівникам прокуратури, суд вважає за можливе застосувати до спірних правовідносин Порядок подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», затверджений постановою правління Пенсійного фонду України від 25.11.2005 за №22-1, зареєстрованою в Міністерстві юстиції України 27.12.2005 за №1566/11846, та Порядок проведення перерахунку пенсій, призначених відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» від 13.02.2008 №45, оскільки вказаними нормативними документами врегульовано подібні правовідносини, що виникають у зв`язку з виникненням у особи права на перерахунок пенсії.

Суд при вирішенні даного спору вважає за можливе застосувати, зокрема, Порядок проведення перерахунку пенсій, призначених відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» від 09.04.1992 №2262-XII, за тієї підстави, що Конституційний Суд України у своїх рішеннях від 06.07.1999 № 8-рп/99 у справі щодо права на пільги та від 20.03.2002 № 5-рп/2002 у справі щодо пільг, компенсацій і гарантій, прирівнює службу у прокуратурі, як правоохоронному органі держави до служби у військових формуваннях та інших правоохоронних органах держави, які забезпечують суверенітет і територіальну цілісність України, її економічну та інформаційну безпеку, а саме: у Збройних Силах України, органах Служби безпеки України, міліції, охорони державного кордону України, податкової міліції, Управління державної охорони України, державної пожежної охорони, Державного департаменту України з питань виконання покарань тощо.

Так, Порядком подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», затвердженим постановою правління Пенсійного фонду України від 25.11.2005 р. за №22-1, зареєстрованою в Міністерстві юстиції України 27.12.2005 за №1566/11846, встановлено, що з метою перерахунку призначеної пенсії до Управління пенсійного фонду подається заява встановленого зразка.

За приписами пунктів 2, 3 Порядку проведення перерахунку пенсій, призначених відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 13.02.2008 №45 (далі - Порядок №45) на підставі зазначеного в пункті 1 цього Порядку рішення Кабінету Міністрів України Міноборони, МВС, Мінінфраструктури, СБУ, Служба зовнішньої розвідки, ДПС, Управління державної охорони, Адміністрація Держспецзв`язку, Адміністрація Держприкордонслужби, ДПтС, ДСНС повідомляють у п`ятиденний строк Пенсійному фонду України про підстави перерахунку пенсій військовослужбовцям.

Враховуючи наведене, суд приходить до висновку, що реалізація позивачем наявного у нього права на перерахунок раніше призначеної йому пенсії за вислугою років має бути здійснена відповідачем на підставі статті 86 Закону України «Про прокуратуру», з застосуванням принципу аналогії закону, відповідно до Постанови Кабінету Міністрів України «Про затвердження Порядку проведення перерахунку пенсій, призначених відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» та внесення змін до постанови Кабінету Міністрів України від 17.07.1992 № 393», від 13.02.2008 №45, за дотримання таких вимог, як звернення до управління пенсійного фонду з відповідною заявою встановленого зразка та подання документів, підтверджуючими розмір заробітної плати за відповідною посадою.

Відповідно до частини першої статті 58 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» Пенсійний фонд України і його територіальні підрозділи здійснюють керівництво та управління солідарною системою, проводять збір, акумуляцію та облік страхових внесків, призначають пенсії, підготовляють документи для їх виплат та виконують інші управлінські функції. Вони по суті є органами державної виконавчої влади і суб`єктами владних повноважень, а тому відповідно до вимог статті 19 Конституції України зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

При перерахунку пенсії працівникам прокуратури має застосовуватися норма, що визначає розмір пенсії у відсотках, яка діяла на момент призначення пенсії.

Водночас, і Європейський суд з прав людини у справі «Мюллер проти Австрії» (ухвала щодо прийняття заяви №6849/72 від 16.12.1974) зазначив, що у зв`язку зі сплатою обов`язкових внесків до пенсійного фонду у застрахованої особи виникає право власності на пенсію. На зазначене рішення послався Верховний Суд у Рішенні від 15.02.2018 року у зразковій справі №820/6514/17.

Оскільки Позивач, постійно працюючи в органах прокуратури України, сплачував передбачені чинним законодавством страхові внески до Пенсійного фонду, тому дії Відповідача щодо відмови у перерахунку пенсії можуть вважатися, з урахуванням рішень Європейського Суду з прав людини, втручанням у його право на мирне володіння майном - пенсією.

Відповідно до статті 1 Протоколу №1 до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути, позбавлений своєї власності інакше, як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.

Європейський Суд з прав людини у рішенні в справі «Суханов та Ільченко проти України» від 26.09.2014 дійшов висновку, що за певних обставин «законне сподівання» на отримання «активу» також може захищатися статтею 1 Першого Протоколу. Так, якщо суть вимоги особи пов`язана з майновим правом, особа, якій воно надане, може вважатися такою, що має «законне сподівання», якщо для такого права у національному законодавстві існує достатнє підґрунтя - наприклад, коли є усталена практика національних Судів, якою підтверджується його існування.

Крім того, суд зазначає, що рішенням Конституційного Суду України справі №3 209/2018(2413/18, 2807/19) за конституційними скаргами щодо відповідності Конституції України (конституційності) положення частини двадцятої статті 86 Закону України «Про прокуратуру» від 14 жовтня 2014 року № 1697-VII від 13.12.2019 визнано таким, що не відповідає Конституції України (є неконституційним), положення частини двадцятої статті 86 Закону України «Про прокуратуру» від 14 жовтня 2014 року №1697-VII зі змінами, яким передбачено, що умови та порядок перерахунку призначених пенсій працівникам прокуратури визначаються Кабінетом Міністрів України. Положення частини двадцятої статті 86 Закону України «Про прокуратуру» від 14 жовтня 2014 року №1697-VII зі змінами, визнане неконституційним, втрачає чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України цього Рішення. Установлено такий порядок виконання цього Рішення: частина двадцята статті 86 Закону України «Про прокуратуру» від 14 жовтня 2014 року №1697-VII зі змінами не підлягає застосуванню з дня ухвалення Конституційним Судом України цього Рішення; частина двадцята статті 86 Закону України «Про прокуратуру» від 14 жовтня 2014 року №1697-VII підлягає застосуванню в первинній редакції: « 20. Призначені працівникам прокуратури пенсії перераховуються у зв`язку з підвищенням заробітної плати прокурорським працівникам на рівні умов та складових заробітної плати відповідних категорій працівників, які проходять службу в органах і установах прокуратури на момент виникнення права на перерахунок. Перерахунок призначених пенсій проводиться з першого числа місяця, наступного за місяцем, в якому настали обставини, що тягнуть за собою зміну розміру пенсії. Якщо при цьому пенсіонер набув право на підвищення пенсії, різницю в пенсії за минулий час може бути виплачено йому не більш як за 12 місяців. Пенсія працюючим пенсіонерам перераховується також у зв`язку з призначенням на вищу посаду, збільшенням вислуги років, присвоєнням почесного звання або наукового ступеня та збільшенням розміру складових його заробітної плати в порядку, передбаченому частинами другою, третьою та четвертою цієї статті, при звільненні з роботи або за кожні два відпрацьовані роки».

Загальною декларацією прав людини 1948 року передбачено, що кожна людина має право на ефективне поновлення в правах компетентними національними судами у випадках порушення її основних прав, наданих їй конституцією або законом (стаття 8). Право на ефективний судовий захист закріплено також у Міжнародному пакті про громадянські та політичні права 1966 року (стаття 2) та в Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року (стаття 13), відповідно до якої кожен, чиї права та свободи, було порушено, має право на ефективний засіб правового захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.

Як вбачається з матеріалів справи, на підтвердження визначення розміру заробітної плати Позивача, з якої Відповідачем має бути проведено перерахунок пенсії, позивачем долучено довідку про розмір заробітної плати (грошового забезпечення) що враховується для перерахунку пенсій Генеральної прокуратури України від 09.10.2018 р. №18-174 зп, яка також посилається на чинне законодавство, зокрема на Постанову Кабінету Міністрів України «Про внесення змін до деяких постанов Кабінету міністрів України щодо оплати праці працівників прокуратури» №657 від 30.08.2017.

Статтею 72 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Порядком проведення перерахунку пенсій, призначених відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» та внесення змін до постанови Кабінету Міністрів України від 17.07.1992 №393», від 13.02.2008 №45 передбачено, що органи Пенсійного фонду України здійснюють перерахунок пенсії виключно на підставі розміру грошового забезпечення, який визначається довідкою уповноваженого органу, в якому працював пенсіонер.

Зазначене свідчить про те, що належним доказом, на підставі якого, Головне управління Пенсійного фонду України в місті Києві має право здійснити перерахунок та виплату пенсії позивачу є саме довідка про розмір заробітної плати (грошового забезпечення), що враховується для перерахунку пенсій, виданої Позивачу.

На підставі наведеного суд приходить до висновку, що Відповідач зобов`язаний провести перерахунок раніше призначеної Позивачеві пенсії за вислугою років на підставі поданої ним заяви, документів, додатково поданих Позивачем, в тому числі довідки про розмір заробітної плати (грошового забезпечення), а також документів пенсійної справи Позивача без обмеження граничного розміру заробітної плати та максимального розміру пенсії.

Щодо вимоги Позивача про здійснення перерахунку пенсії з 15 січня 2019 року, суд виходить з такого.

Судом встановлено, що Позивач має право на перерахунок пенсії за вислугою років відповідно до ч. 20 ст. 86 Закону № 1697-VII.

Відповідно до ст. 151-2 Конституції України рішення та висновки, ухвалені Конституційним Судом України, є обов`язковими, остаточними і не можуть бути оскаржені.

Частиною 2 ст. 152 Конституції України передбачено, що Закони, інші акти або їх окремі положення, що визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення про їх неконституційність, якщо інше не встановлено самим рішенням, але не раніше дня його ухвалення.

13.12.2019 Конституційний Суд України прийняв рішення, відповідно до якого ч. 20 ст. 86 Закону № 1697-VII підлягає застосуванню у первинній редакції з моменту ухвалення вказаного рішення.

Отже, враховуючи приписи Конституції України, зважаючи на встановлений у рішенні Конституційного Суду України порядок і строки виконання такого рішення, перерахунок пенсії Позивачу має бути здійснено з 13.12.2019, тобто з моменту, із якого підлягає застосуванню ч. 20 ст. 86 Закону № 1697-VII.

Враховуючи викладене, суд приходить до висновку про зобов`язання Головне управління Пенсійного фонду України у м. Києві здійснити з 13.12.2019 перерахунок та виплату ОСОБА_1 пенсії за вислугу років відповідно до частини 20 статті 86 Закону України «Про прокуратуру» у розмірі 90% від загальної суми складових місячного заробітку на підставі довідки Генеральної прокуратури України від 09.10.2018 № 18-174 зп.

Відповідно до частини першої статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Приписами частини першої статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

З огляду на викладене, суд приходить до висновку, що позовні вимоги Позивача підлягають частковому задоволенню шляхом визнання протиправною бездіяльності Головного управління Пенсійного фонду України в місті Києві щодо відмови в здійсненні перерахунку призначеної ОСОБА_1 пенсії за вислугу років на підставі Закону України «Про прокуратуру» в розмірі 90% від суми його щомісячної заробітної плати (середнього заробітку) на підставі довідки Генеральної прокуратури України від 09.10.2018 р. №18-174 зп без обмеження граничного розміру заробітної плати та максимального розміру пенсії з 15.01.2019 року та зобов`язання Головного управління Пенсійного фонду України в місті Києві здійснити з 15.01.2019 року перерахунок призначеної ОСОБА_1 пенсії за вислугою років відповідно до Закону України «Про прокуратуру» та виплачувати пенсію в розмірі 90% від суми щомісячної заробітної плати ОСОБА_1 (середнього заробітку) на підставі довідки Генеральної прокуратури України від 09.10.2018 р. №18-174 зп, без обмеження граничного розміру заробітної плати та максимального розміру пенсії, виплативши різницю між нарахованою та фактично виплаченою пенсією, починаючи з 15.01.2019.

Щодо виплати Позивачу різниці суми між нарахованою після перерахунку та фактично отриманою пенсією здійснити разово та однією сумою, суд зазначає наступне.

Статтею 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» визначено, що суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.

Відповідно до статті 1 Протоколу №1 до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.

У своїх висновках Європейський суд з прав людини неодноразово нагадував, що перша та найважливіша вимога статті 1 Першого протоколу полягає в тому, що будь-яке втручання публічної влади в право на мирне володіння майном має бути законним: друге речення пункту 1 дозволяє позбавлення власності лише «на умовах, передбачених законом», а пункт 2 визнає, що держави мають право здійснювати контроль за користуванням майном шляхом введення в дію «законів» (рішення у справах «Амюр проти Франції», «Колишній король Греції та інші проти Греції» та «Малама проти Греції»). «Майном» може бути як «існуюче майно», так і активи, включаючи вимоги, стосовно яких особа може стверджувати, що вона має принаймні «легітимні сподівання» на реалізацію майнового права (рішення у справі «Ганс-Адам ІІ проти Німеччини»). «Легітимні сподівання» за своїм характером повинні бути більш конкретними, ніж просто надія й повинні ґрунтуватися на законодавчому положенні або юридичному акті, такому як судовий вердикт (рішення у справі «Копецький проти Словаччини»).

У даному випадку легітимні сподівання Позивача на отримання пенсії у повному розмір, передбачені чинними нормами Законів України, тобто вони є конкретними. Таким чином, на них поширюється режим «існуючого майна».

Таким чином, невиплата позивачу пенсії з урахуванням 90% відповідних сум грошового забезпечення, у розумінні Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та за практикою Європейського Суду з прав людини становить втручання у право Позивача на мирне володіння майном.

Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку про необхідність здійснити ОСОБА_1 виплату різниці суми між нарахованою після перерахунку та фактично отриманою пенсією разово та однією сумою з урахуванням довідки про розмір заробітної плати (грошового забезпечення), що враховується для перерахунку пенсій.

Згідно з вимогами статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на Відповідача. У таких справах суб`єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.

Беручи до уваги вищенаведене в сукупності, проаналізувавши матеріали справи та надані сторонами докази, а також письмові доводи сторін, суд дійшов до висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню.

Керуючись статтями 139, 241 - 246, 255 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Визнати протиправною бездіяльність Головного управління Пенсійного фонду України в місті Києві щодо відмови в здійсненні перерахунку призначеної ОСОБА_1 пенсії за вислугу років на підставі Закону України «Про прокуратуру» в розмірі 90% від суми його щомісячної заробітної плати (середнього заробітку) на підставі довідки Генеральної прокуратури України від 09.10.2018 р. №18-174 зп, без обмеження граничного розміру заробітної плати та максимального розміру пенсії з 15.01.2019 року;

3. Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в місті Києві здійснити з 15.01.2019 року перерахунок призначеної ОСОБА_1 пенсії за вислугою років відповідно до Закону України «Про прокуратуру» та виплачувати пенсію в розмірі 90% від суми щомісячної заробітної плати ОСОБА_1 (середнього заробітку) на підставі довідки Генеральної прокуратури України від 09.10.2018 р. №18-174 зп, без обмеження граничного розміру заробітної плати та максимального розміру пенсії, виплативши різницю між нарахованою та фактично виплаченою пенсією, починаючи з 15.01. 2019 р.

4. Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в місті Києві здійснити ОСОБА_1 виплату різниці суми між нарахованою після перерахунку та фактично отриманою пенсією разово та однією сумою з урахуванням довідки Генеральної прокуратури України від 09.10.2018 р. №18-174 зп про розмір заробітної плати (грошового забезпечення), що враховується для перерахунку пенсій.

5. В задоволенні решти вимог - відмовити.

Рішення суду набирає законної сили в порядку, визначеному статтею 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржено до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими статями 292-297 Кодексу адміністративного судочинства України, із урахуванням положень пункту 15.5 Перехідних положень (Розділу) Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя Вєкуа Н.Г.