Ухвала суду № 92016112, 05.10.2020, Троїцький районний суд Луганської області

Троїцький районний суд Луганської області

Справа № 433/1141/20

Провадження №1-кп/433/185/20

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05.10.2020 року

Троїцький районний суд Луганської області у складі:

головуючого судді Певної О.С.,

за участю секретаря судового засідання Шаповалова Д.А.,

сторін кримінального провадження:

прокурора Сафонова Є.М.,

потерпілої ОСОБА_1 ,

обвинуваченого ОСОБА_2 ,

розглянувши у відкритому підготовчому судовому засіданні у залі суду в смт Троїцьке обвинувальний акт у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12013030590000175 від 03.03.2013 стосовно:

ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця смт. Троїцьке Троїцького району Луганської області, українця, громадянина України, з середньою освітою, не працюючого, не одруженого, маючого на утриманні малолітню дитину, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , мешкаючого за адресою: АДРЕСА_2 , раніше судимого 06.08.2020 Троїцьким районним судом Луганської області за ч.1 ст.162 КК України до штрафу у розмірі 50 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян,

за обвинуваченням у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.15, ч.1 ст.186 КК України

в с т а н о в и в:

02.03.2013 р. о 19 годині 20 хвилин, ОСОБА_2 , перебуваючи в стані алкогольного сп`яніння, в пішому порядку слідував по пішохідній стежці в бік автостанції «Троїцьке», що розташована на вул. Центральна смт. Троїцьке Троїцького району Луганської області. В той час, коли ОСОБА_2 перебував поблизу перехрестя вул. Центральна та вул. Зарічна, смт. Троїцьке, Троїцького району, Луганської області, він побачив раніше не знайомому йому жінку - ОСОБА_1 , яка прямувала назустріч йому, тримаючи жіночу сумку в руці. В цей час у ОСОБА_2 виник злочинний умисел спрямований на відрите викрадення чужого майна.

Реалізуючи свій умисел, діючи умисно, з корисливих мотивів, усвідомлюючи протиправний характер своїх дій, переслідуючи ціль незаконного збагачення, бажаючи настання суспільно-небезпечних наслідків, ОСОБА_2 пройшовши повз ОСОБА_1 , після чого усвідомлюючи що він знаходиться в неосвітленій ділянці місцевості, з метою доведення свого злочинного умислу спрямованого на відкрите заволодіння чужим майном до кінця, розвернувся та прослідував за останньою, переслідуючи ОСОБА_1 . Знаходячись біля переїзду через залізничну колію вантажно-залізничної станції Лантратівка Краснолиманської дирекції Донецької залізниці, котра розташована по вул. Центральній, ОСОБА_2 наблизився до потерпілої ОСОБА_1 позаду, після чого шляхом ривка намагався заволодіти сумкою, яка належить ОСОБА_1 в якій знаходилися 11 гривень та її особисті речі.

Намагаючись утримати при собі сумку, потерпіла ОСОБА_1 чинила опір ОСОБА_2 міцно тримаючи ручку сумки, внаслідок чого останній розуміючи, що йому не вдалось швидко заволодіти майном ОСОБА_1 та що його можуть викрити на місці вчинення злочину, ОСОБА_2 припинив дії спрямовані на відкрите заволодіння чужим майном, та залишив місце скоєння замаху на відкрите заволодіння чужим майном. Таким чином ОСОБА_2 вчинив всі дії, які вважав за необхідне для скоєння відкритого заволодіння чужим майном, проте, злочин не зміг закінчити з причин, які не залежали від його волі.

Відповідно до висновку судової товарознавчої експертизи № 119/113/9/1-818д від 04.08.2020 року, вартість жіночої сумки склала 54 грн. 57 коп. (п`ятдесят чотири гривні п`ятдесят сім копійок).

У разі доведення ОСОБА_2 своїх протиправних дій до кінця потерпілій від кримінального правопорушення ОСОБА_1 було б завдано матеріальну шкоду на загальну суму 65 грн. 57 коп. (шістдесят п`ять гривень п`ятдесят сім копійок).

Таким чином внаслідок умисних протиправних дій, що виразились у закінченому замаху на відкрите викрадення чужого майна (грабіж), ОСОБА_2 обвинувачується у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 15 ч. 1 ст. 186 КК України.

Прокурор під час підготовчого судового засідання заявив клопотання про закриття кримінального провадження та звільнення ОСОБА_2 від кримінальної відповідальності за вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 15 ч. 1 ст. 186 КК України на підставі п. 3 ч. 1 ст. 49 КК України, у зв`язку з закінченням строків давності, оскільки строки давності притягнення ОСОБА_2 до кримінальної відповідальності вже сплинули, матеріали кримінального провадження не містять доказів на підтвердження того факту, що обвинуваченим вчинялись умисні дії щодо ухилення від слідства або суду, з метою уникнути кримінальної відповідальності за вчинений злочин.

Обвинувачений ОСОБА_2 , після роз`яснення йому суті обвинувачення, свою вину в інкримінованому злочині, передбаченому ч. 2 ст. 15 ч. 1 ст. 186 КК України, він визнав повністю, підтвердив, що обставини вчинення кримінального правопорушення та правильність кваліфікації його дій за ч. 2 ст. 15 ч. 1 ст. 186 КК він не оспорює, підтримує клопотання прокурора та просить суд на підставі ч. 1 ст. 49 КПК України звільнити його від кримінальної відповідальності, у зв`язку із закінченням строків давності.

Потерпіла ОСОБА_1 під час підготовчого судового засідання зазначила, що претензій до ОСОБА_2 вона не має, не заперечує проти закриття кримінального провадження.

Вислухавши думку учасників судового провадження, дослідивши матеріали кримінального провадження та надані до суду докази в їх сукупності, суд приходить до наступних висновків.

Відповідно до п.2 ч.3 ст.314 КПК України, у підготовчому судовому засіданні суд має право прийняти такі рішення: закрити провадження у випадку встановлення підстав, передбачених пунктами 4 - 8 частини першої та частиною другою статті 284 цього Кодексу.

Згідно з вимогами пункту 1 частини 2 статті 284 КПК України, кримінальне провадження закривається судом: у зв`язку зі звільненням особи від кримінальної відповідальності.

Відповідно до вимог статті 12 КК України, кримінальне правопорушення за ч. 1 ст. 186 КК України відноситься до нетяжких злочинів.

Згідно з п. 3 ч. 1 ст. 49 КК України, особа звільняється від кримінальної відповідальності, якщо з дня вчинення нею злочину і до дня набрання вироком законної сили минуло п`ять років - у разі вчинення нетяжкого злочину, крім випадку, передбаченого у пункті 2 цієї частини.

Строки давності притягнення ОСОБА_2 до кримінальної відповідальності не приривались, що підтверджується вимогою про судимість від 29.07.2020, згідно якої, станом на 29.07.2020 ОСОБА_2 до кримінальної відповідальності не притягувався (к/п а.с.27).

Відповідно до ч. 2 ст. 49 КК України, перебіг давності зупиняється, якщо особа, що вчинила злочин, ухилилася від досудового слідства або суду. У цих випадках перебіг давності відновлюється з дня з`явлення особи із зізнанням або її затримання.

Згідно з правовим висновком, викладеним в постанові Верховного Суду України від 19 березня 2015 року №5-1кс15, під ухиленням від слідства або суду з погляду застосування ст. 49 КК слід розуміти будь-які умисні дії, вчинені певною особою з метою уникнути кримінальної відповідальності за вчинений злочин, що змушує правоохоронні органи вживати заходів, спрямованих на розшук і затримання правопорушника (не з`явлення без поважних причин за викликом до слідчого або суду, недотримання умов запобіжного заходу, зміна документів, які посвідчують особу, зміна зовнішності, перехід на нелегальне становище, перебування в тайнику, імітація своєї смерті тощо). Особою, яка ухиляється від слідства або суду, визнається відома цим органам особа (що підтверджується матеріалами кримінальної справи) як така, що вчинила певний злочин і здійснила дії з метою переховування місця свого перебування від слідства або суду. Давність персоніфікована, у зв`язку з чим про ухилення особи від слідства можна говорити лише тоді, коли слідство проводиться щодо конкретної особи. Зупинення перебігу строку давності можливе тільки щодо певної особи, обізнаної про те, що стосовно неї проводиться слідство. Із законодавчого положення про відновлення перебігу строку давності з дня з`явлення особи із зізнанням або її затримання випливає, що особу винного встановлено і здійснюються заходи, спрямовані на встановлення її місцезнаходження.

Отже, закон, який регулює питання звільнення від кримінальної відповідальності у зв`язку із закінченням строків давності (ст. 49 КК України), пов`язує зупинення строків давності не з постановами про зупинення слідства, а лише з умисними діями особи, спрямованими на ухилення від слідства.

Для застосування положень ч. 2 ст. 49 КК України, у такому випадку обов`язково має бути підтверджено факт ухилення підозрюваного від слідства чи суду.

Матеріали кримінального провадження № 12013030590000175 від 03.03.2013 року не містять доказів на підтвердження того факту, що ОСОБА_2 вчиняв умисні дії щодо ухилення від слідства або суду з метою уникнути кримінальної відповідальності, у зв`язку з чим не має правових підстав вважати, що строки давності зупинялись на підставі ч. 2 ст. 49 КК України.

Таким чином, суд приходить до висновку про наявність правових підстав для звільнення обвинуваченого ОСОБА_2 від кримінальної відповідальності за вчинення злочину, передбаченого ч. 2 ст. 15 ч. 1 ст. 186 КК, у зв`язку із закінченням строків давності.

При цьому, суд враховує, що обвинувачений ОСОБА_2 , якому судом детально роз`яснено підставу звільнення від кримінальної відповідальності, а також його право на розгляд справи незалежним і безстороннім судом для доведення своєї невинуватості, наполягав на задоволенні клопотання про закриття кримінального провадження за нереабілітуючою обставиною – на підставі закінчення строків притягнення до кримінальної відповідальності.

Долю речових доказів по кримінальному провадженню суд вирішує відповідно до вимог ст. 100 КПК України.

Під час досудового розслідування проведено товарознавчу експертизу №19/113/9/1-818д від 04.08.2020 р., витрати на яку склали 980,70 грн. (к/п. а.с. 74).

Вирішуючи питання про розподіл процесуальних витрати суд дійшов наступних висновків.

Статтею 118 КПК встановлено, що процесуальні витрати складаються, крім іншого, із витрат, пов`язаних із залученням потерпілих, свідків, спеціалістів, перекладачів та експертів (п.3 ч.1 ст.118 КПК України).

Ч. 1 ст. 126 КПК визначено, що суд вирішує питання щодо процесуальних витрат у вироку суду або ухвалою.

Суд дійшов висновку, що кримінальний процесуальний закон не обмежує можливість вирішення питання розподілу процесуальних витрат, зокрема витрат на залучення експертів, виключно обвинувальним вироком.

Суд повинен вирішити питання про розподіл процесуальних витрат у будь-якому рішенні, яким завершується розгляд кримінального провадження по суті. Очевидно, що, звільняючи особу від кримінальної відповідальності, суд або суддя має вирішити питання про скасування чи зміну запобіжного заходу, речові докази, розподіл процесуальних витрат тощо. Таким чином, суд вважає, що це питання може бути вирішене й ухвалою суду, в тому числі, й в ухвалі про закриття кримінального провадження у зв`язку зі звільненням особи від кримінальної відповідальності.

Вказана правова позиція узгоджується з Постановою Великої Палати Верховного Суду від 17 червня 2020 року у справі №598/1781/17.

Отже, процесуальні витрати в справі, у розмірі 980 грн. 70 коп., пов`язані з оплатою товарознавчої експертизи, підлягають стягненню з обвинуваченого ОСОБА_2 в дохід держави.

На підставі викладеного, керуючись вимогами п. 3 ч. 1 ст. 49 КК України, п. 1 ч. 2 ст. 284, п. 2 ч. 3 ст. 314, ст.ст. 369 - 372, 376, 392, 395 КПК України, суд

п о с т а н о в и в:

ОСОБА_2 звільнити від кримінальної відповідальності за вчинення злочину, передбаченого ч. 2 ст. 15 ч. 1 ст. 186 КК на підставі п. 3 ч. 1 ст. 49 КК України, у зв`язку із закінченням строків давності.

На підставі п. 1 ч. 2 ст. 284 КПК України закрити кримінальне провадження № 12013030590000175 від 03.03.2013 року за обвинуваченням ОСОБА_2 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.15, ч.1 ст.186 КК України.

Речові докази по кримінальному провадженню, а саме: жіночу сумку, яка передана під схорону розписку потерпілій ОСОБА_1 - вважати повернутою потерпілій ОСОБА_1 .

Стягнути з ОСОБА_2 в дохід держави процесуальні витрати, у розмірі 980,70 грн. (дев`ятсот вісімдесят гривень сімдесят копійок) (реквізити для оплати: отримувач: УК у Троїцькому районі/Троїцький район/ 24060300; код отримувача (ЄДРПОУ): 37981102; банк отримувача: Казначейство України (ЕАП); номер рахунку (IBAN): UA648999980313010115000012354; код класифікації доходів бюджету: 24060300; найменування коду класифікації доходів бюджету: інші надходження).

Ухвала може бути оскаржена протягом семи днів з дня її оголошення, шляхом подання апеляційної скарги до Луганського апеляційного суду через Троїцький районний суд Луганської області.

Суддя О.С.Певна