Рішення № 92015243, 05.10.2020, Костянтинівський міськрайонний суд Донецької області

233 № 233/3216/20

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05 жовтня 2020 року Костянтинівський міськрайонний суд Донецької області у складі:

головуючого судді Мартишева Т. О.

за участю секретаря Кюсєвої Т.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Костянтинівка адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до поліцейського 2-ї роти 1-го батальйону патрульної поліції у м. Краматорську та м. Слов`янську Управління патрульної поліції в Донецькій області інспектора лейтенанта поліції Зінченко Карини Олександрівни, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору - Департамент патрульної поліції, про скасування постанови про притягнення до адміністративної відповідальності,- ВСТАНОВИВ:

Позивач ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом поліцейського 2-ї роти 1-го батальйону патрульної поліції у м. Краматорську та м. Слов`янську Управління патрульної поліції в Донецькій області інспектора лейтенанта поліції Зінченко К.О. про скасування постанови про притягнення до адміністративної відповідальності, вказуючи, що 04 липня 2020 року відповідачем було винесено постанову ЕАМ № 2777695 про притягнення його до адміністративної відповідальності за ч.1 ст.122 КУпАП та накладено стягнення у вигляді штрафу в розмірі 255 гривень. Відповідно до постанови позивач, 04 липня 2020 року о 09 год. 49 хв. у м. Краматорську, вул.. О. Тихого, 63 А 308 М, керуючи транспортним засобом рухався зі швидкістю 73 км/год, перевищив встановлене обмеження швидкості руху в населеному пункту більш як на 20 км/год, зафіксоване не в автоматичному режимі, чим порушив п. 12.4 ПДР України.

Вважає, що вказана постанова від 04 липня 2020 року є незаконною та підлягає скасуванню з наступних підстав. Відповідач по справі 04 липня 2020 року о 09 год 56 хв, знаходячись за адресою: м. Краматорськ, вул.. О. Тихого, 63 А, винесла постанову про притягнення позивача до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 122 КУпАП, незаконно розглянувши справу про притягнення до адміністративної відповідальності на місці зупинки транспортного засобу, чим суттєво порушила права позивача. У порушення вимог ст.ст. 268, 278, 279 КУпАП Зінченко К.О. після зупинки транспортного засобу не представилася, не назвала займаної нею посади та причини зупинки транспортного засобу, не провела підготовки до розгляду справи, не оголосила відомостей про особу, яка розглядає справу та про особу, яка притягається до адміністративної відповідальності, не роз`яснила права, передбачені ст.268 КУпАП, з якими позивач зміг ознайомитися лише після отримання копії оскаржуваної постанови (права зазначені на зворотньому боці). Фактично розгляд справи відбувався на проїзній частині в умовах пожвавленого дорожнього руху, та як наслідок, підвищеного шуму. Крім того, на обличчі поліцейської Зінченко К.О. була одягнена медична маска, а позивач, дотримуючись вимог карантинних заходів щодо попередження поширювання захворюваності на COVID-19, знаходився на відстані 1,5 м від поліцейського. Ці обставини у сукупності не дали позивачеві змоги почути, що саме говорить поліцейська Зінченко К.О. та до кого звертається, а також заявити клопотання про забезпечення участі захисника під час розгляду справи та перенесення розгляду на іншу дату в іншому, більш спокійному та пристосованому для цього місці. Крім того, поліцейська Зінченко К.О. під час розгляду справи не провела дослідження доказів по справі, а саме відеозапису на приладі TruCAM, оскільки вона особисто не вимірювала швидкість автомобіля позивача цим приладом, а це робив інший, невідомий позивачу співробітник поліції. Можливості ознайомитися із записом позивачу не було надано. Також, в оскаржуваній постанові місцем скоєння правопорушення та розгляду справи вказана адреса: АДРЕСА_1 , втім вказаної адреси у м. Краматорську не існує, а внесені поліцейською Зінченко К.О. до постанови відомості щодо місця скоєння правопорушення не відповідають дійсності, що свідчить про незаконність постанови. Складена постанова не містить у своєму тексті посилань на норми КУпАП, на підставі яких вона винесена та якими керувалася поліцейська Зінченко К.О. під час її складення, в ній не роз`яснений порядок її оскарження.

Приймаючи до уваги викладене, позивач просить скасувати постанову поліцейського другої роти першого батальйону патрульної поліції у місті Краматорську та місті Слов`янську Управління патрульної поліції в Донецькій області інспектора лейтенанта поліції Зінченко Карини Олександрівни, серія ЕАМ № 2777695 від 04 липня 2020 року, якою його притягнуто до адміністративної відповідальності за ч.1 ст.122 КУпАП та накладено стягнення у вигляді штрафу в розмірі 255 гривень.

В судове засідання позивач ОСОБА_1 не з`явився, надав заяву про розгляд справи за його відсутності.

Відповідач - поліцейський 2-ї роти 1-го батальйону патрульної поліції у м. Краматорську та м. Слов`янську Управління патрульної поліції в Донецькій області інспектор лейтенант поліції Зінченко К.О.,в судове засідання не з`явилася, надавши відзив на позовну заяву (а.с. 27-36), в якому просила розглянути за справу за її відсутності. Згідно відзиву, відповідач заперечує проти задоволення позовних вимог, вказуючи, що 04 липня 2020 року екіпажем патрульної поліції за допомогою лазерного вимірювача швидкості TruCАМ LTI 20/20 (серійний номер ТС001092) було виявлено порушення водієм транспортного засобу TOYOTA COROLLA номерний знак НОМЕР_1 , ОСОБА_1 , п.12.4 Правил дорожнього руху України, яке полягало в перевищенні встановленого обмеження швидкості руху в межах населеного пункту більш як на 20 км/год, а саме водій рухався зі швидкістю 73 км/год. Водієві було подано сигнал про зупинку, після чого відповідач належним чином представилась водієві, пояснила суть правопорушення, попросила пред`явити документи. Встановивши факт вчинення ОСОБА_1 адміністративного правопорушення, було прийнято рішення про складання адміністративних матеріалів. Водію було роз`яснено права особи, яка притягається до адміністративної відповідальності та винесено постанову про накладення штрафу. Жодного клопотання з боку позивача в ході розгляду справи про адміністративне правопорушення подано не було, про перенесення розгляду справи позивач клопотання не заявляв. Придатність лазерного вимірювача швидкості TruCАМ до застосування підтверджено відповідним свідоцтвом про повірку (а.с. 39-42). Використання поліцейськими приладів TruCАМ у службовій діяльності належить до повноважень поліцейських, визначених ЗУ «Про Національну поліцію». Справа про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності була розглянута з дотриманням вимог КУпАП, а оскаржувана постанова є законною та обгрунтованою. Враховуючи викладене, просить відмовити в задоволенні позову в повному обсязі.

Позивачем ОСОБА_1 до суду надано відповідь на відзив (а.с. 54-56), згідно якої позивач пояснив, що постанова про притягнення його до адміністративної відповідальності складено не тим поліцейським, який зафіксував правопорушення, а іншим. Поліцейський, який зафіксував порушення, позивачеві не представився та не надав своїх даних. З наданого відповідачем відеозапису вбачається, що поліцейська Зінченко К.О. фактично не проводить дослідження доказів та навіть не пропонує позивачу ознайомитися з наявною відео фіксацією, чого не зробили і інші присутні поліцейські. Таким чином, на думку позивача, відповідачем не дотримано свого прямого обов`язку щодо забезпечення ознайомлення особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, з матеріалами справи та проведення всебічного, повного і об`єктивного з`ясування обставин справи, у зв`язку із чим складена постанова є незаконною. Крім того, вважає, що надані відповідачем відеозаписи та фотознімки з приладу TruCam не є допустимими доказами у розумінні ст.. 74 КАС України, оскільки не містять цифрового підпису, як їх автора, так і особи, уповноваженої на виготовлення даних копій. Інших належних та допустимих доказів вчинення позивачем адміністративного правопорушення не було надано. Вважає, що відповідачем не доведено факту вчинення ним адміністративного правопорушення, а тому підстави для притягнення його до адміністративної відповідальності відсутні.

Представник третьої особи - Департаменту патрульної поліції, у судове засідання не з`явився, був повідомлений належним чином про дату та час розгляду справи, письмових пояснень не надав.

З`ясувавши позицію сторін, дослідивши письмові докази по справі, суд встановив наступні факти та відповідні їм правовідносини.

Судовим розглядом встановлено, що 04 липня 2020 року відповідачем по справі винесено постанову серія ЕАМ № 2777695 про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч.1 ст.122 КУпАП, зі змісту якої вбачається, що останній 04 липня 2020 року о 09 годині 49 хвилин в м. Краматорську по вул.О. Тихого 63 А 308 М, керуючи транспортним засобом TOYOTA COROLLA номерний знак НОМЕР_1 , перевищив встановлені обмеження швидкості руху в населеному пункті більш ніж на 20 км/год, рухався зі швидкістю 73 км/год, чим порушив п.12.4 Правил дорожнього руху України у зв`язку з чим на нього накладено стягнення у вигляді штрафу в розмірі 255 грн (а.с. 6).

Зі змісту оскаржуваної постанови вбачається, що швидкість руху автомобілю вимірювалась приладом TRUKAM LTI 20/20 ТС 001092 (Bodycam АН 000147, 000146) (а. 6).

З наданого на підтвердження заперечень проти позову відповідачем фото та відео з приладу TruCam вбачається, що 04 липня 2020 року о 09 годині 49 хвилин по вул. О. Тихого в м. Краматорську було зафіксовано перевищення швидкості руху на 23 км/год водієм автомобілю TOYOTA COROLLA номерний знак НОМЕР_1 (а.с. 38, 43).

Відповідно до ч.1 статті 8 Закону України «Про Національну поліцію» поліція діє виключно на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України.

Згідно з п.8 ч.1 статті 23 зазначеного Закону поліція відповідно до покладених на неї завдань у випадках, визначених законом, здійснює провадження у справах про адміністративні правопорушення, приймає рішення про застосування адміністративних стягнень та забезпечує їх виконання.

Відповідно до ч.1 статті 9 КУпАП адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.

Порядок дорожнього руху на території України, відповідно до Закону України «Про дорожній рух» встановлюють Правила дорожнього руху, затверджені постановою Кабінету Міністрів України № 1306 від 10 жовтня 2001 року. Особи, які порушують ці Правила, несуть відповідальність згідно із законодавством.

Відповідно до приписів ч.ч. 1, 2 ст.222 КУпАП органи Національної поліції розглядають справи про адміністративні правопорушення про порушення правил дорожнього руху, зокрема за порушення, передбачені частинами першою, другою, третьою і п`ятою статті 122 КУпАП.

Від імені органів Національної поліції розглядати справи про адміністративні правопорушення і накладати адміністративні стягнення мають право працівники органів і підрозділів Національної поліції, які мають спеціальні звання, відповідно до покладених на них повноважень.

Щодо доводів позивача про протиправне винесення постанови на місці зупинки транспортного засобу суд зазначає, що частиною 4 статті 258 КУпАП регламентовано, що у разі вчинення адміністративних правопорушень, розгляд яких віднесено до компетенції Національної поліції, уповноваженими органами (посадовими особами) на місці вчинення правопорушення виноситься постанова у справі про адміністративне правопорушення відповідно до вимог статті 283 цього Кодексу. Отже наведеною нормою спростовуються доводи позивача щодо протиправного винесення постанови про притягнення до адміністративної відповідальності на місці зупинки транспортного засобу.

Рішенням Конституційного Суду України від 26 травня 2015 року, № 5-рп/2015 "У справі за конституційним поданням Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини щодо офіційного тлумачення положення частини першої статті 276 Кодексу України про адміністративні правопорушення", на яке посилається позивач, прийняте до внесення змін у статтю 258 КУпАП.

При цьому, суд не погоджується із доводами позивача щодо наявних в оскаржуваній постанові неточностей щодо зазначення місця скоєння адміністративного провапорушення та враховує доводи правового висновоку в Постанові Верховного суду України по справі №459/1801/17 від 24 грудня 2019 року відповідно до якого, допущена описка у постанові про вчинення адміністративного правопорушення за доведеності факту вчинення такого правопорушення не може бути підставою для скасування постанови.

В пункті 1.3 Правил дорожнього руху зазначено, що учасники дорожнього руху зобов`язані знати й неухильно виконувати вимоги цих Правил, а також бути взаємно ввічливими.

У відповідності до п.12.4 ПДР України у населених пунктах рух транспортних засобів дозволяється із швидкістю не більше 50 км/год.

Відповідно до ч.1 ст.122 КУпАП - перевищення встановлених обмежень швидкості руху транспортних засобів більш як на двадцять кілометрів на годину, - тягнуть за собою накладення штрафу в розмірі п`ятнадцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або 50 штрафних балів.

Відповідно до підпункту 9 частини 1 статті 31 Закону України «Про Національну поліцію», поліція може застосовувати такі превентивні заходи як застосування технічних приладів і технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису .

Згідно з пунктом 2 частини 1 статті 40 Закону України «Про національну поліцію», поліція для забезпечення публічної безпеки і порядку може закріплювати на форменому одязі, службових транспортних засобах, монтувати/розміщувати по зовнішньому периметру доріг і будівель автоматичну фото- і відеотехніку, а також використовувати інформацію, отриману із автоматичної фото- і відеотехніки, що знаходиться в чужому володінні, з метою забезпечення дотримання правил дорожнього руху.

Правомірність використання відповідачем приладу TruCam при вимірюванні швидкості руху транспортного засобу позивачем не оспорюється.

Відповідно до ст. 280 КпАП України орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Наказом МВС України від 07.11.2015 року № 1395, який зареєстровано в Міністерстві юстиції України від 10.11.2015 року за № 1408/27853 затверджена Інструкція з оформлення поліцейськими матеріалів про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані не в автоматичному режимі (далі - Інструкція).

Зазначеною Інструкцією передбачено, що розгляд справи розпочинається з представлення поліцейського, який розглядає цю справу. Поліцейський, що розглядає справу, оголошує, яка справа підлягає розгляду, хто притягається до адміністративної відповідальності, роз`яснює особам, які беруть участь у розгляді справи, їх права і обов`язки. Після цього оголошується протокол про адміністративне правопорушення (якщо складення протоколу передбачається КУпАП), заслуховуються особи, які беруть участь у розгляді справи, досліджуються докази і вирішуються клопотання. (п. 9 Інструкції).

Згідно ст. 268 КУпАП особа, яка притягається до адміністративної відповідальності має право: знайомитися з матеріалами справи, давати пояснення, подавати докази, заявляти клопотання; при розгляді справи користуватися юридичною допомогою адвоката, іншого фахівця у галузі права, який за законом має право на надання правової допомоги особисто чи за дорученням юридичної особи, виступати рідною мовою і користуватися послугами перекладача, якщо не володіє мовою, якою ведеться провадження; оскаржити постанову по справі. Справа про адміністративне правопорушення розглядається в присутності особи, яка притягається до адміністративної відповідальності.

Частиною 1 статті 251 Кодексу України про адміністративні правопорушення передбачено, що доказами в справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами. Обов`язок щодо збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративні правопорушення, визначених статтею 255 цього Кодексу.

Відповідно до ст.72 Кодексу адміністративного судочинства України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.

Статтею 73 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування.

Відповідно до ст.ст. 75,76 КАС України достовірними та достатніми є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмету доказування.

Згідно з ч.ч.1, 2 ст.77 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. За таких обставин, відповідачі у справі зобов`язані довести правомірність свого рішення про притягнення позивача до адміністративної відповідальності, та, зокрема, довести факт вчинення позивачем порушення ПДР відповідними доказами.

В обгрунтування заявлених позовних вимог позивач посилається, зокрема, на порушення відповідачем передбаченої законодавством процедури розгляду справи про притягнення до адміністративної відповідальності, які полягали у тому, що відповідач не роз`яснила йому права особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, передбачені ст.268 КУпАП, не дослідила докази, не з`ясувала наявності та не вирішила клопотань, не забезпечила всебічного, повного та об`єктивного з`ясування обставин справи, порушивши таким чином права позивача.

Судом досліджено у судовому засіданні наданий відповідачем диск із фото- та відеозаписом, у тому числі два фрагменти відеозапису з нагрудного відеореєстратора поліцейського на диску, при цьому з наданих фрагментів запису відеофіксації не вбачається підтвердження дотримання процедури розгляду справи про адміністративне правопорушення з боку відповідача. Зокрема, на записі не зафіксовано факту представлення поліцейського, який розглядає справу, оголошення, яка справа підлягає розгляду, хто притягається до адміністративної відповідальності, роз`яснення особам, які беруть участь у розгляді справи, їх прав і обов`язків, а так само, заслуховування осіб, які беруть участь у розгляді справи, дослідження доказів і вирішення клопотань (п. 9 Інструкції з оформлення поліцейськими матеріалів про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані не в автоматичному режимі).

Таким чином, доводи позову ОСОБА_1 відповідачем в порушення ч.2 ст.77 КАС України шляхом надання належних та допустимих доказів у повному обсязі не спростовані, зважаючи на що суд приходить до висновку про порушення відповідачем порядку розгляду справи про адміністративне правопорушення, що є підставою для скасування постанови у справі про адміністративне правопорушення від 04 липня 2020 року, що відповідає висновку, викладеному у постанові Верховного Суду у складі Касаційного адміністративного суду від 18 лютого 2020 року в адміністративній справі № 524/9827/16-а.

За таких обставин позовні вимоги ОСОБА_1 підлягають до задоволення.

Європейський суд з прав людини вказав, що пункт перший статті 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними, залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (PRONINA v. UKRAINE, № 63566/00, § 23, ЄСІІЛ, від 18 липня 2006 року).

У відповідності до ч. 1 ст. 139 КАС України, суд присуджує стягнути на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань Департаменту патрульної поліції судовий збір у розмірі 420, 40 грн. (а.с. 19).

Керуючись ст. ст. 6, 77, 139, 243, 244, 245, 246, 286 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ВИРІШИВ:

Позов ОСОБА_1 (місце проживання: АДРЕСА_2 ; РНОКПП НОМЕР_2 ) до поліцейського 2-ї роти 1-го батальйону патрульної поліції у м. Краматорську та м. Слов`янську Управління патрульної поліції в Донецькій області інспектора лейтенанта поліції Зінченко Карини Олександрівни (адреса місцезнаходження: Донецька область, м. Краматорськ, вул.. Магістральна, 20), третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору - Департамент патрульної поліції (адреса місцезнаходження: м. Київ, вул.. Федора Ернста, буд. 3; ідентифікаційний код 40108646), про скасування постанови про притягнення до адміністративної відповідальності - задовольнити.

Скасувати постанову серія ЕАМ № 2777695 від 04 липня 2020 року про накладення адміністративного стягнення у вигляді штрафу за ч.1 ст.122 КУпАП в розмірі 255 гривень відносно ОСОБА_1 , винесену поліцейським 2-ї роти 1-го батальйону патрульної поліції у м. Краматорську та м. Слов`янську Управління патрульної поліції в Донецькій області інспектором лейтенантом поліції Зінченко Кариною Олександрівною.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Департаменту патрульної поліції на користь ОСОБА_1 судовий збір у розмірі 420 (чотириста двадцять) грн 40 коп.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Першого апеляційного адміністративного суду через Костянтинівський міськрайонний суд. Апеляційна скарга на рішення суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня його проголошення.

Повне судове рішення складено 05 жовтня 2020 року.

Суддя :