Ухвала суду № 92014988, 06.10.2020, Центральний районний суд міста Маріуполя (до 25.04.2025 - Жовтневий районний суд м. Маріуполя)

Справа № 263/12012/20

Провадження № 2/263/2517/2020

У Х В А Л А

про залишення позовної заяви без руху

06 жовтня 2020 року місто Маріуполь

Суддя Жовтневого районного суду міста Маріуполя Донецької області Томілін О.М., ознайомившись з позовною заявою ОСОБА_1 , в інтересах якої діє адвокат Лінник Вікторія Володимирівна, до Товариства з обмеженою відповідальністю «Охоронне агентство «Гарант Груп» про стягнення заробітної плати та середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні, -

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 , в інтересах якої діє адвокат Лінник В.В., звернулася до суду із позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Охоронне агентство «Гарант Груп» про стягнення заробітної плати та середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні.

Ознайомившись із матеріалами позову, суддя дійшов наступного висновку.

Відповідно до ч. 1, 2 статті 2 ЦПК України, завданнями цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави. Суд та учасники судового процесу зобов`язані керуватися завданнями цивільного судочинства, яке превалює над будь-якими іншими міркуваннями в судовому процесі.

Порядок звернення до суду за судовим захистом урегульований Цивільним процесуальним кодексом України. Подання позовної заяви має відбуватись з дотриманням певних умов.

Суддею встановлено, що позовна заява підлягає залишенню без руху, оскільки не відповідає вимогам ст.177 ЦПК України.

Порядок сплати і розмір судового збору визначений Законом України «Про судовий збір» (у редакції від 27.02.2020).

Приписами ст.5 згаданого Закону, починаючи з 01.09.2015, закріплено лише дві категорії трудових справ, за позовні вимоги у яких позивачі звільняються від сплати судового збору: - про стягнення заробітної плати; - про поновлення на роботі (п.1 ч.1 ст.5). За іншими вимогами, що випливають із трудових відносин, законодавство не звільняє від обов`язку щодо сплати судового збору.

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду України від 30.11.2016 по справі №226/168/15-ц, а також в ухвалі Верховного Суду від 08.02.2018 по справі №591/3666/17.

Позивачем заявлені 2 вимоги майнового характеру (стягнення заробітної плати та стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні).

Основні засади оплати праці працівників, які перебувають у трудових відносинах, на підставі трудового договору з підприємствами, установами, організаціями усіх форм власності та господарювання та структуру заробітної плати визначає Закон України від 24 березня 1995 року №108/95-ВР «Про оплату праці» та розроблена відповідно до нього Інструкція зі статистики заробітної плати, затверджена наказом Державного комітету статистики України від 13.01.2004 №5 .(далі – Інструкція № 5).

Згідно з нормами Закону №108 та Інструкції № 5 заробітна плата складається з основної заробітної плати, додаткової заробітної плати та інших заохочувальних та компенсаційних виплат. Перелік інших виплат, що не належать до фонду оплати праці, наведено у пункті 3 Інструкції.

Оплата за час затримки розрахунку при звільненні не міститься в переліку видів оплати праці, передбаченому Інструкцією № 5.

Частиною 1 ст.94 КЗпП визначено, що заробітна плата - це винагорода, обчислена, як правило, у грошовому виразі, яку власник або уповноважений ним орган виплачує працівникові за виконану ним роботу.

Згідно з ч.1 ст.115 КЗпП заробітна плата виплачується працівникам регулярно в робочі дні у строки, встановлені колективним договором або нормативним актом роботодавця, погодженим з виборним органом первинної профспілкової організації чи іншим уповноваженим на представництво трудовим колективом органом (а в разі відсутності таких органів - представниками, обраними і уповноваженими трудовим колективом), але не рідше двох разів на місяць через проміжок часу, що не перевищує шістнадцяти календарних днів, та не пізніше семи днів після закінчення періоду, за який здійснюється виплата.

Оплата за час затримки розрахунку при звільненні є іншим видом виплат, врегульована Порядком обчислення середньої заробітної плати, затвердженим постановою КМУ від 08.02.1995 №100, зміст якого вказує на те, що обчислення середньої заробітної плати проводиться виходячи з виплат за останні 2 календарні місяці роботи, що передують події, з якою пов`язана відповідна виплата.

Статтею 232 Кодексу законів про працю України визначено, що трудові спори щодо працівників підприємств, установ, організацій, де комісії по трудових спорах не обираються, розглядаються виключно у судах.

Статтею 117 Кодексу законів про працю України передбачено , що в разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку. При наявності спору про розміри належних звільненому працівникові сум власник або уповноважений ним орган повинен сплатити зазначене в цій статті відшкодування в тому разі, коли спір вирішено на користь працівника. Якщо спір вирішено на користь працівника частково, то розмір відшкодування за час затримки визначає орган, який виносить рішення по суті спору.

Таким чином, вимога позивача про стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні як компенсація заробітної плати працівнику з вини підприємства не відноситься до виплат, пов`язаних з оплатою праці, перелічених в Інструкції, та при поданні зазначеної позовної вимоги справляється судовий збір.

Суд акцентує увагу позивача на тому, що право на доступ до правосуддя не є абсолютним, на цьому наголошує і Європейський суд з прав людини у своїх рішеннях «Голдер проти Великої Британії» від 21 лютого 1975 року, «Жоффр де ля Прадель проти Франції» від 16 грудня 1992 року. Відтак в кожному випадку позивач при зверненні до суду із позовом повинен дотримуватися норм процесуального законодавства.

Конвенція про захист прав людини і основоположних свобод (РИМ, 4.XI.1950), Рекомендація щодо заходів, які полегшують доступ до правосуддя № R (81)7, прийнята Комітетом міністрів Ради Європи 14 травня 1981 року, та практика Європейського суду з прав людини під час застосування цієї Конвенції не визнають необхідність сплати судових витрат обмеженням права доступу до суду.

Відповідно до п. 3 Постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ № 10 від 17 жовтня 2014 року «Про застосування судами законодавства про судові витрати у цивільних справах», якщо сплата судового збору згідно з вимогами закону є обов`язковою, то наслідком недотримання цієї умови є залишення позовної заяви без руху, а у разі, якщо документ, що підтверджує сплату судового збору, не буде поданий у строк, установлений судом, - визнання заяви неподаною та її повернення позивачеві або залишення заяви без розгляду.

Частиною 1 ст. 4 Закону України «Про судовий збір» встановлено, що судовий збір справляється у відповідному розмірі від прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі.

Законом «Про Державний бюджет України на 2020 рік» прожитковий мінімум для працездатних осіб на 1 січня 2020 року встановлено у розмірі 2102 грн.

При поданні позову представник позивача заявила клопотання про звільнення позивача від сплати судового збору за вимогу щодо стягнення середнього заробітку за весь час затримки розрахунку при звільненні, посилаючись на те, що розмір її пенсії складає 2 818,39 грн. на місяць, що підтверджується відповідною довідкою ПФУ.

Відповідно до ч.1 ст. 136 ЦПК України суд, враховуючи майновий стан сторони, може своєю ухвалою відстрочити або розстрочити сплату судового збору на визначений строк у порядку, передбаченому законом, але не більше як до ухвалення судового рішення у справі.

Відповідно до ч.3 ст. 136 ЦПК України з підстав, зазначених у частині першій цієї статті, суд у порядку, передбаченому законом, може зменшити розмір належних до сплати судових витрат, пов`язаних з розглядом справи, або звільнити від їх сплати.

Відповідно до ст. 8 Закону України «Про судовий збір» враховуючи майновий стан сторони, суд може своєю ухвалою за її клопотанням відстрочити або розстрочити сплату судового збору на певний строк, але не довше ніж до ухвалення судового рішення у справі за таких умов:

1) розмір судового збору перевищує 5 відсотків розміру річного доходу позивача - фізичної особи за попередній календарний рік; або

2) позивачами є:

а) військовослужбовці;

б) батьки, які мають дитину віком до чотирнадцяти років або дитину з інвалідністю, якщо інший з батьків ухиляється від сплати аліментів;

в) одинокі матері (батьки), які мають дитину віком до чотирнадцяти років або дитину з інвалідністю;

г) члени малозабезпеченої чи багатодітної сім`ї;

ґ) особа, яка діє в інтересах малолітніх чи неповнолітніх осіб та осіб, які визнані судом недієздатними чи дієздатність яких обмежена; або

3) предметом позову є захист соціальних, трудових, сімейних, житлових прав, відшкодування шкоди здоров`ю.

Суд може зменшити розмір судового збору або звільнити від його сплати на підставі, зазначеній у частині першій цієї статті.

Тобто, підставою для звільнення або зменшення від сплати судового збору є скрутний майновий стан сторони.

Згідно з п. 20 Постанови Пленуму ВСУ № 10 від 17 жовтня 2014 року «Про застосування судами законодавства про судові витрати у цивільних справах», відповідно до статті 8 Закону № 3674-VI та статті 82 ЦПК єдиною підставою для відстрочення або розстрочення сплати судового збору є врахування судом майнового стану сторони, тобто фізичної або юридичної особи (наприклад, довідка про доходи, про склад сім`ї, про наявність на утриманні непрацездатних членів сім`ї, банківські документи про відсутність на рахунку коштів, довідка податкового органу про перелік розрахункових та інших рахунків тощо). Клопотання про відстрочення або розстрочення сплати судового збору, зменшення його розміру або звільнення від його сплати може бути викладене в заяві чи скарзі, які подаються до суду, або окремим документом. Особа, яка заявляє відповідне клопотання, згідно зі статтею 10 ЦПК повинна навести доводи і подати докази на підтвердження того, що її майновий стан перешкоджав (перешкоджає) сплаті нею судового збору у встановленому законодавством порядку і розмірі.

Разом з тим, з наданих позивачем документів вбачається, що розмір її пенсії у березні 2020 року склав 2 526,34 грн. на місяць, у квітні 2020 року – 3 526,34 грн., у травні 2020 року – 2 854,56 грн., з червня по вересень 2020 року – 2 818,39 грн. на місяць, а загалом за вказаний період – 20 180,80 грн., тобто, вказаний нею дохід (розмір пенсії) достатній для оплати судового збору в належному розмірі, оскільки визначена сума судового збору не перевищує 5% її доходу за попередній рік, враховуючи вказаний нею розмір пенсії (доходу).

У зв`язку із цим суд не вбачає підстав для задоволення клопотання позивача про звільнення від сплати судового збору, оскільки нею не підтверджено, що розмір судового збору перевищує 5 відсотків розміру річного доходу позивача - фізичної особи за попередній календарний рік, тобто, не достатньо підтверджено скрутний майновий стан.

Відповідно до ст. 4 Закону України «Про судовий збір» № 3674-УІ від 08.07.2011, судовий збір за подачу позовної заяви майнового характеру, яка подана фізичною особою або фізичною особою - підприємцем справляється у розмірі 1 відсотку ціни позову, але не менше 0,4 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб та не більше 5 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленої на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява подається до суду.

Оскільки на день подання позову позивач не надав розрахунку суми середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні через відсутність довідки про середньоденну заробітну плату, яку просить витребувати у відповідача для здійснення розрахунку, за позовну вимогу щодо стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні позивачу необхідно сплатити судовий збір у мінімальному розмірі, відповідно до пп. 2 п. 1 ч. 2 ст. 4 Закону України «Про судовий збір», тобто 840,80 грн.

На підтвердження оплати судового збору до Жовтневого районного суду м. Маріуполя Донецької області необхідно надати оригінал квитанції про оплату.

Відповідно до ч.1 ст.185 ЦПК України суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, викладених у ст.ст.175, 177 ЦПК України, протягом 5 днів з дня надходження до суду позовної заяви постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху.

Згідно з ч.2 ст.185 ЦПК України в ухвалі про залишення позовної заяви без руху зазначаються недоліки позовної заяви, спосіб і строк їх усунення, який не може перевищувати десяти днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху. Якщо позивач не усунув недоліки позовної заяви у строк, встановлений судом, заява вважається неподаною і повертається позивачеві.

Таким чином, позовну заяву слід залишити без руху, надавши позивачу час для усунення вищенаведених недоліків.

Керуючись ст.ст.175, 177, 185, 260, 353 ЦПК України, суддя -

У Х В А Л И В:

В задоволенні клопотання представника позивача ОСОБА_1 - адвоката Лінник Вікторія Володимирівна про звільнення від сплати судового збору - відмовити.

Позовну заяву ОСОБА_1 , в інтересах якої діє адвокат Лінник Вікторія Володимирівна, до Товариства з обмеженою відповідальністю «Охоронне агентство «Гарант Груп» про стягнення заробітної плати та середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні - залишити без руху.

Надати позивачу термін для усунення вказаних недоліків - 5 днів з дня отримання копії даної ухвали.

Роз`яснити позивачу, що в разі невиконання вказівок суду у встановлений строк позовна заява буде вважатися неподаною і повернута їй без розгляду.

Ухвала оскарженню не підлягає та набирає законної сили з моменту її підписання суддею.

Суддя О.М. Томілін