Рішення № 92014237, 05.10.2020, Тетіївський районний суд Київської області

05.10.2020 Провадження по справі № 2/940/237/20

Справа № 940/603/20

Рішення

Іменем України

5 жовтня 2020 року Тетіївський районний суд Київської області в складі :

головуючого судді : Косович Т.П.

при секретарі : Козуб І.С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Тетієві цивільну справу за позовом Акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,

встановив:

АТ КБ «ПриватБанк» звернулося до суду з позовом, в якому просить стягнути з відповідача ОСОБА_1 заборгованість за кредитним договором №б/н від 09.10.2018 року в сумі 15906,08 гривень та судові витрати в сумі 2102 гривні, посилаючись на те, що відповідач добровільно не виконує договірні зобов`язання по кредитному договору.

Представник позивача АТ КБ «ПриватБанк» в судове засідання не прибув, до суду надав клопотання про слухання справи у відсутності представника позивача, позовні вимоги підтримує в повному обсязі.

Відповідач ОСОБА_1 та його представник адвокат Безугла І.С. в судове засідання не прибули, представник відповідача до суду надала заяву, в якій просить справу слухати у її відсутності, позовних вимог не визнає, посилаючись на наданий відзив на позовну заяву.

Невизнання позову обґрунтовує тим, що розрахунок заборгованості за договором не може бути належним доказом у справі через неякісний друк (дрібний шрифт), позивачем не доведено отримання коштів позичальником (в якій сумі та на яку картку) та просить суд застосувати однорічний строк позовної давності про стягнення штрафів за кредитним договором №б/н від 09.10.2018 року.

Відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України у разі неявки в судове засідання всіх осіб, які беруть участь у справі, чи в разі якщо відповідно до положень ЦПК розгляд справи здійснюється судом за відсутності осіб, які беруть участь у справі, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Суд, розглянувши матеріали справи та дослідивши письмові докази, вважає, що позовні вимоги обґрунтовані та підлягають задоволенню, виходячи з наступного.

В судовому засіданні встановлено, що 09.10.2018 року між ПАТ КБ «ПриватБанк» (14.06.2018 року реорганізовано в АТ КБ «ПриватБанк»)та ОСОБА_1 укладено договір, відповідно до якого Банк надав відповідачу кредит у вигляді встановленого кредитного ліміту на картковий рахунок зі сплатою відсотків за користування кредитом в обмін на зобов`язання відповідача повернути кредит у відповідності до умов договору.

Вказаний договір був укладений шляхом отримання банком підписаної та заповненої відповідачем анкети-заяви від 09.10.2018 року, в якій зазначено, що вона разом із пам`яткою клієнта, умовами та правилами надання банківських послуг, а також тарифами становить між ним та банком договір про надання банківських послуг (а.с.13). В анкеті-заяві міститься інформація про те, що ОСОБА_1 ознайомився з умовами та правилами надання банківських послуг, а також тарифами банку, які були надані йому для ознайомлення в письмовому вигляді, та погодився з ними.

Складовою частиною договору є умови кредитування з використанням кредитки «Універсальна», «Універсальна Голд», в яких зазначено розмір процентної ставки, розмір пені за несвоєчасне погашення кредиту та суми штрафів за невиконання умов договору, з якими відповідач погодився, про що свідчить його власноручний підпис (а.с.14-15).

На виконання умов договору ОСОБА_1 09.10.2018 року було видано кредитну картку № НОМЕР_1 зі строком дії до 09/22 та встановлено кредитний ліміт 9500 гривень (копії довідок ПриватБанку - а.с.11,12).

Відповідач, передбачені договором зобов`язання щодо своєчасності погашення кредиту і сплати нарахованих відсотків не виконує, внаслідок чого станом на 16.04.2020 року має заборгованість перед Банком загальною сумою 15906,08 грн., яка складається із: заборгованості за простроченим тілом кредиту в сумі 9101,12 грн., заборгованості за простроченими відсотками в сумі 4948,42 грн., заборгованості за відсотками, нарахованими на прострочений кредит в сумі 622,92 грн., 500 грн. штрафу (фіксована частина) та 733,62 грн. штрафу (процентна складова), що підтверджується розрахунком заборгованості за договором №б/н від 09.10.2018 року станом на 16.04.2020 року (а.с.8-9).

Відповідно до п. 2.1.1.5.5 Умов та правил надання банківських послуг, позичальник зобов`язується погашати заборгованість за кредитом, відсотками за його використання, по перевитратам платіжного ліміту, а також оплачувати комісії на умовах, передбачених договором.

Відповідно до п.2.1.1.5.6 Умов та правил надання банківських послуг, у разі невиконання зобов`язань за договором, на вимогу банку боржник зобов`язаний виконати зобов`язання з повернення кредиту ( у тому числі простроченого кредиту та овердрафту), оплати винагороди банку.

Відповідно до п. 2.1.1.7.6 Умов та правил надання банківських послуг при порушенні позичальником строків платежів по якомусь з грошових зобов`язань, передбачених цим договором більш ніж на 30 днів, позичальник зобов`язаний сплатити банку штраф.

Відповідно до п.п. 2.1.1.4.. та 2.1.1.12.10 правил користування платіжною карткою, банк має право вимагати дострокового виконання боргових зобов`язань в цілому або у встановленої банком долі в разі невиконання боржником своїх боргових та інших зобов`язань за договором.

Згідно зі ст. 634 ЦК України договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.

Відповідно до ст. 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору.

Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди

Відповідно до положень ч. 1 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Частиною 1 ст. 1055 ЦК України визначено, що кредитний договір укладається у письмовій формі.

Згідно із частинами першою, другою статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

Відповідно до ст. 509 ЦК України, зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Відповідно до ст. ст. 525, 526 ЦК України, одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом; зобов`язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ст. 527 ЦК України, боржник зобов`язаний виконати свій обов`язок, а кредитор прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов`язання чи звичаїв ділового обороту, а згідно до ст. 530 ЦК України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до ст. 610 ЦК України, порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Згідно ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Згідно вимог ст. 549 ЦПК України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання.

Частиною 1 статті 1050 ЦК України передбачено, що якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов`язаний сплатити грошову суму відповідно до статті 625 цього Кодексу - боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу та три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Разом з тим, статтею 536 ЦК України встановлено, що за користування чужими грошовими коштами боржник зобов`язаний сплачувати проценти, якщо інше не встановлено договором між фізичними особами. Розмір процентів за користування чужими грошовими коштами встановлюється договором, законом або іншим актом цивільного законодавства.

Частиною першою статті 1048 ЦК України передбачено, що позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України.

Відповідно до ст. 81 ЦПК України кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

За правилами ст. 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Частиною 1 ст. 77 ЦПК України визначено, що належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування.

Згідно з ч. 6 ст. 81 ЦПК України доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Таким чином, виходячи зі змісту заявлених позовних вимог, аналізу положень чинного законодавства України та матеріалів справи, суд вважає, що позовні вимоги позивача необхідно задовольнити повністю, оскільки відповідачем порушено умови кредитного договору та не виконано взятих на себе зобов`язань за кредитним договором б/н від 09.10.2018 року.

Суд не бере до уваги заперечення представника відповідача проти наданого розрахунку заборгованості за кредитним договором, оскільки як вбачається з матеріалів справи, наданий банком розрахунок є досить чітким та зрозумілим, а тому є належним доказом у справі.

Заперечення відповідача стосовно не доведення позивачем отримання коштів позичальником (в якій сумі та на яку картку) спростовується наданими суду доказами, а саме довідками ПриватБанку (а.с.11,12), які підтверджують, що на виконання умов договору ОСОБА_1 09.10.2018 року було видано кредитну картку № НОМЕР_1 зі строком дії до 09/22 та встановлено кредитний ліміт 9500 гривень.

Щодо строку позовної давності для стягнення штрафів суд зазначає наступне.

Відповідно до ст. 256 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу. Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки, що передбачено ст.257 ЦК України, позовна давність щодо стягнення неустойки (пені, штрафу) - один рік (п.1 ч. 2 ст.258 ЦК України). Перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.

У разі неналежного виконання позичальником зобов?язань за кредитним договором позовна давність за вимогами кредитора про повернення кредитних коштів та процентів за користування кредитом, повернення яких відповідно до умов договору визначено періодичними щомісячними платежами, обчислюється з моменту настання строку погашення чергового платежу, а строк погашення кредиту в повному обсязі обчислюється з останнього дня місяця, вказаного на картці.

Як встановлено в судовому засіданні, відповідачу ОСОБА_1 кредитна картка № НОМЕР_1 була видана 09.10.2018 року із граничним строком дії (місяць і рік) - 09/22, і вона дійсна до останнього календарного дня зазначеного місяця, строк погашення процентів за кредитом визначено щомісячними платежами, а строк погашення кредиту в повному обсязі визначено останнім днем місяця, вказаного на картці.

Протягом дії кредитного договору відповідач карткою користувався, про що свідчить надана банком виписка по особовому рахунку ОСОБА_1 (а.с.10), з якої вбачається, що відповідач останній раз використовував картку в липні 2019 року, 23.07.2019 року поповнюючи свій рахунок готівкою в терміналі самообслуговування, 25.07.2019 року зарахуванням переказу на карту, а останній обов`язковий платіж за договором погасив 30.07.2019 року.

Зважаючи на викладене, суд вважає, що АТ КБ «ПриватБанк» звернулося до суду із позовом до ОСОБА_1 про стягнення штрафів за кредитним договором №б/н від 09.10.2018 року в межах однорічного строку позовної давності, оскільки позовна заява була подана до суду 13.05.2020 року.

Таким чином, суд вважає доведеними позовні вимоги позивача та задовольняє їх в повному обсязі.

Крім того, відповідно до ст. 264 ЦПК України, суд під час ухвалення судового рішення вирішує питання як розподілити між сторонами судові витрати. При цьому відповідно до ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог , інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, у разі задоволення позову покладаються на відповідача. Розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

Як встановлено в судовому засіданні, позивач поніс судові витрати у вигляді сплаченого судового збору в сумі 2102 гривні, що підтверджується платіжним дорученням від 28.04.2020 року (а.с.1), а тому суд у відповідності ст. 141 ЦПК України стягує його з відповідача.

На підставі вищевикладеного та керуючись ст.ст. 76,81,141,264-268,279,354 ЦПК України, ст. ст.525-527,530,610,629,1050,1054 ЦК України, суд

ухвалив:

Позовні вимоги Акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, задовольнити повністю.

Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ідентифікаційний номер НОМЕР_2 , жителя АДРЕСА_1 , на користь Акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк», юридична адреса: 01001, м. Київ, вул. Грушевського, 1Д, заборгованість за кредитним договором №б/н від 09.10.2018 року в сумі 15906 (п`ятнадцять тисяч дев`ятсот шість) гривень 08 копійок, та понесені судові витрати у вигляді судового збору в сумі 2102 (дві тисячі сто дві) гривні на рахунок № НОМЕР_3 , МФО 305299, код ЄДРПОУ 14360570.

Рішення може бути оскаржене до Київського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення.

Дата складення повного рішення: 7 жовтня 2020 року.

Суддя: Т.П.Косович