Рішення № 92012916, 06.10.2020, Харківський окружний адміністративний суд

Харківський окружний адміністративний суд 61022, м. Харків, майдан Свободи, 6, inbox@adm.hr.court.gov.ua, ЄДРПОУ: 34390710

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

06 жовтня 2020 року № 520/9098/2020

Харківський окружний адміністративний суд у складі: головуючого - судді Шляхової О.М., розглянувши у порядку спрощеного провадження в приміщенні суду в м. Харкові адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Сахновщинської селищної ради про визнання протиправним рішення та зобов`язання вчинити певні дії,-

В С Т А Н О В И В:

Позивач, ОСОБА_2 , звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з позовом до Сахновщинської селищної ради, в якому просить суд, з урахуванням уточнень:

- визнати протиправним та скасувати рішення №1384-VІІ Сахновщинської селищної ради від 5 березня 2020 року про відмову у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки для обслуговування нежитлових споруд розташованих по АДРЕСА_1 ;

- зобов`язати Сахновщинську селищну раду надати дозвіл на виготовлення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки для обслуговування нежитлових споруд, розташованих по АДРЕСА_1 , у розмірі 0,0581 га;

- зобов`язати Сахновщинську селищну раду надати згоду на поділ та складання технічної документації з землеустрою щодо поділу земельної ділянки власності площею 0,2323 га, кадастровий номер 6324855100:00:011:005 цільового призначення на земельну ділянку для обслуговування нежитлових споруд, розташованих по АДРЕСА_2 , орієнтовною площею 0,0581 га та земельну ділянку розміром 0,1742 га.

В обґрунтування позову позивач зазначив, що спірне рішення складено всупереч положенням ст.123 ЗК України.

По справі було відкрито спрощене провадження без виклику сторін.

Відповідач надав відзив на позов, в якому, просив у задоволенні позовних вимог відмовити, посилаючись на той факт, що права позивача у відповідачем не порушено, оскільки земельна ділянка, зазначена заявником, не відповідає фактичним розмірам обслуговування та використання, а також, принципам землеустрою.

Позивач надав відповідь на відзив, в якій зазначив, що твердження відповідача, про недоведеність порушення права позивача у зв`язку з існуванням сформованої земельної ділянки, на якій розташоване належне їй нерухоме майно та неможливість з цих підстав надати дозвіл на розроблення проекту землеустрою є безпідставними.

Відповідно до ст. 257 КАС України, за правилами спрощеного позовного провадження розглядаються справи незначної складності. За правилами спрощеного позовного провадження може бути розглянута будь-яка справа, віднесена до юрисдикції адміністративного суду, за винятком справ, зазначених у частині четвертій цієї статті.

Відповідно до ч. 5 ст. 262 КАС України, суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін.

Фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється згідно до вимог ст.229 КАС України.

Дослідивши матеріали справи, суд виходить з наступного.

Позивач 05.02.2020 року звернувся до відповідача з питання надання дозволу на виготовлення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки для обслуговування нежитлових споруд, які розташовані за адресами: АДРЕСА_3 та АДРЕСА_4 у розмірі 0,0581 га.

До цієї заяви додатково надано такі документи: копію паспорту заявника, копію реєстраційного номеру облікової картки платника податків, копію свідоцтва про право власності на нерухоме майно НОМЕР_1 , копію свідоцтва про право власності на нерухоме майно НОМЕР_2 , копію технічного паспорту нежитлових споруд, графічні матеріали з зазначенням місця розташування земельної ділянки, копію кваліфікаційного сертифікату інженера землевпорядника ХД №0233, копію свідоцтва про повірку вимірювальної техніки.

Як вказував позивач, в травні 2020 року не отримавши від селищної ради на своє звернення відповіді, на підставі абзацу 3 частині 3 статті 123 Земельного Кодексу України(принципу мовчазної згоди) звернулася до організацій, щодо розробки такого проекту без дозволу місцевого самоврядування, проте, отримала відмову.

Згодом, звернувшись до відповідача у червні 2020 року, позивач отримав рішення №1384-VII від 5 березня 2020 року, про відмову у наданні дозволу у зв`язку з тим, що зазначена земельна ділянка не відповідає фактичним розмірам обслуговування та використання, принципам землеустрою визначеними статтями 2,6 Закону України «Про землеустрій».

Не погодившись з зазначеним рішенням, позивач звернувся до суду за захистом своїх прав.

По суті позову суд зазначає наступне.

За змістом частин першої - третьої статті 116 ЗК України громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом або за результатами аукціону. Набуття права на землю громадянами та юридичними особами здійснюється шляхом передачі земельних ділянок у власність або надання їх у користування. Безоплатна передача земельних ділянок у власність громадян провадиться у разі: а) приватизації земельних ділянок, які перебувають у користуванні громадян; б) одержання земельних ділянок внаслідок приватизації державних і комунальних сільськогосподарських підприємств, установ та організацій; в) одержання земельних ділянок із земель державної і комунальної власності в межах норм безоплатної приватизації, визначених цим Кодексом.

Відповідно до частини другої статті 123 ЗК України особа, зацікавлена в одержанні у користування земельної ділянки із земель державної або комунальної власності за проектом землеустрою щодо її відведення, звертається з клопотанням про надання дозволу на його розробку до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, які відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, передають у власність або користування такі земельні ділянки.

Частиною третьою статті 123 ЗК України передбачено, що відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування в межах їх повноважень у місячний строк розглядає клопотання і дає дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або надає мотивовану відмову у його наданні. Підставою відмови у наданні такого дозволу може бути лише невідповідність місця розташування земельної ділянки вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, а також генеральних планів населених пунктів, іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування території населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку. Забороняється відмова у наданні дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельних ділянок, місце розташування об`єктів на яких погоджено відповідним органом виконавчої влади або органом місцевого самоврядування згідно із статтею 151 цього Кодексу.

Таким чином, обов`язковим є прийняття відповідним органом виконавчої влади або органом місцевого самоврядування за наслідками розгляду поданого клопотання про надання дозволу на розробку проекту землеустрою вмотивованого рішення про надання дозволу або відмову у його наданні із наведенням усіх підстав такої відмови.

При цьому частиною третьою статті 123 ЗК України визначений перелік підстав для відмови у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки за результатами розгляду належним чином оформлених клопотання та додатків до нього, який є вичерпним, а саме:

- невідповідність місця розташування об`єкта вимогам законів;

- невідповідність місця розташування об`єкта вимогам прийнятих відповідно до цих законів нормативно-правових актів;

- невідповідність місця розташування об`єкта вимогам генеральних планів населених пунктів та іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку.

Суд наголошує на визначенні у статті 123 ЗК України вичерпного переліку підстав для відмови у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою та на неприпустимість його розширення. При цьому у разі надання органом місцевого самоврядування відмови особі у наданні дозволу на розробку проекту землеустрою обов`язковим є зазначення конкретної підстави для такої відмови, що визначені у частині 3 статті 123 ЗК України.

Матеріалами справи підтверджується виконання позивачем вимог до документів, які визначені ст.123 ЗК України.

Натомість, оскаржуване рішення відповідача не містить в собі зазначення підстав для відмови у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою, визначених статтею 123 ЗК України, що є достатньою підставою для визнання такого рішення протиправним та його скасування.

Аналогічні висновки викладено Верховним Судом у постанові від 10.04.2019 року (справа №826/11251/18)

Посилання відповідача, що оскарження передачі земельної ділянки підлягає лише на етапі затвердження проекту землеустрою суд відхиляє, оскільки отримання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки не означає позитивного рішення про надання її у власність, а у справі, що розглядається, спір виник за нененадання відповідного дозволу щодо відведення земельної ділянки саме у користування.

Більш того, згідно ст.377 ЦК України до особи, яка набула право власності на житловий будинок (крім багатоквартирного), будівлю або споруду, переходить право власності, право користування на земельну ділянку, на якій вони розміщені, без зміни її цільового призначення в обсязі та на умовах, встановлених для попереднього землевласника (землекористувача).

Відтак, суд приходить до висновку про скасування спірного рішення відповідача, оскільки підстави відмови, наведені у ньому, не відповідають приписам ст.123 ЗК України.

Щодо позову в частині зобов`язання Сахновщинську селищну раду надати дозвіл на виготовлення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки для обслуговування нежитлових споруд, розташованих по АДРЕСА_1 , у розмірі 0,0581 га, суд зазначає наступне.

Під дискреційними повноваженнями слід розуміти повноваження, які адміністративний орган, приймаючи рішення, може здійснювати з певною свободою розсуду, тобто, коли такий орган може обирати з кількох юридично допустимих рішень те, яке він вважає найкращим за даних обставин.

Дискреційні повноваження - це сукупність прав та обов`язків органів державної влади та місцевого самоврядування, осіб, уповноважених на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, що надають можливість на власний розсуд визначити повністю або частково вид і зміст управлінського рішення, яке приймається, або можливість вибору на власний розсуд одного з декількох варіантів управлінських рішень. Суб`єкти владних повноважень застосовують надані їм в межах закону повноваження на власний розсуд, без необхідності узгодження у будь-якій формі своїх дій з іншими суб`єктами (дискреційні повноваження). Втручання в дискреційні повноваження суб`єкта влади виходить за межі завдань адміністративного судочинства.

Отже, дискреційне право органу виконавчої влади та місцевого самоврядування, осіб, уповноважених на виконання функцій держави або місцевого самоврядування обумовлене певною свободою (тобто вільним, або адміністративним, розсудом) в оцінюванні та діях, у виборі одного з варіантів рішень та правових наслідків. Наділивши державні органи та осіб, уповноважених на виконання функцій держави дискреційними повноваженнями, законодавець надав відповідному органу держави та особам уповноважених на виконання функцій держави певну свободу розсуду при прийнятті управлінського рішення.

Відтак, вирішення питання про яке просить позивач, в частині зобов`язання надати дозвіл на виготовлення проекту землеустрою для відведення земельної ділянки, перебуває поза компетенцією адміністративного суду.

Відтак, відновлення прав позивача суд вбачає у спосіб зобов`язання відповідача повторно розглянути заяву позивача про надання дозволу на виготовлення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки для обслуговування нежитлових споруд, розташованих по АДРЕСА_1 , у розмірі 0,0581 га, з урахуванням висновків суду по даній справі.

Щодо позову в частині зобов`язання Сахновщинську селищну раду надати згоду на поділ та складання технічної документації з землеустрою щодо поділу земельної ділянки власності площею 0,2323 га, кадастровий номер 6324855100:00:011:005 цільового призначення на земельну ділянку для обслуговування нежитлових споруд, розташованих по АДРЕСА_2 , орієнтовною площею 0,0581 га та земельну ділянку розміром 0,1742 га, позивач не звертався до відповідача з цього приводу та останнім не було відмовлено у такому поділі, доказів протилежного суду не надано. Отже, вказана вимога є передчасною та не підлягає задоволенню.

Відповідно до ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Отже, розглянувши подані сторонами документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд приходить до висновку про те, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню.

Розподіл судових витрат здійснити в порядку ст. 139 КАС України.

Керуючись ст.ст. 255, 257, 295, 297 КАС України, суд -

В И Р І Ш И В:

Адміністративний позов ОСОБА_2 ( АДРЕСА_5 , рнокпп НОМЕР_3 ) до Сахновщинської селищної ради (вул. Поштова, 3,смт.Сахновщина,Сахновщинський район, Харківська область,64501, код ЄДРПОУ04398301) визнання протиправним рішення та зобов`язання вчинити певні дії - задовольнити частково.

Визнати протиправним та скасувати рішення №1384-VІІ Сахновщинської селищної ради від 5 березня 2020 року про відмову ОСОБА_2 у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки для обслуговування нежитлових споруд розташованих по АДРЕСА_1 .

Зобов`язати Сахновщинську селищну раду повторно розглянути заяву ОСОБА_2 про надання дозволу на виготовлення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки для обслуговування нежитлових споруд, розташованих по АДРЕСА_1 , у розмірі 0,0581 га, з урахуванням висновків суду по даній справі.

У задоволенні решти позовних вимог - відмовити.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Сахновщинської селищної ради (вул. Поштова, 3,смт.Сахновщина,Сахновщинський район, Харківська область,64501, код ЄДРПОУ04398301) на користь ОСОБА_2 ( АДРЕСА_5 , рнокпп НОМЕР_3 ) витрати по оплаті судового збору у розмірі 840,80 грн. (вісімсот сорок гривень 80 копійок).

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржено протягом тридцяти днів з дня його складання у повному обсязі шляхом подачі апеляційної скарги безпосередньо до Другого апеляційного адміністративного суду або в порядку, передбаченому п. 15.5 Розділу VII КАС України, а саме: до Другого апеляційного адміністративного суду через Харківський окружний адміністративний суд.

Повний текст рішення складено 06 жовтня 2020 року.

Суддя О.М. Шляхова