Ухвала суду № 92012866, 05.10.2020, Харківський окружний адміністративний суд

Харківський окружний адміністративний суд 61022, м. Харків, майдан Свободи, 6, inbox@adm.hr.court.gov.ua, ЄДРПОУ: 34390710

УХВАЛА

про залишення позовної заяви без руху

05 жовтня 2020 року Справа № 520/13028/2020

Суддя Харківського окружного адміністративного суду Бадюков Ю.В., розглянувши адміністративний позов ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області про скасування рішення, визнання протиправними дій та зобов`язання вчинити певні дії, -

ВСТАНОВИВ:

До Харківського окружного адміністративного суду звернувся позивач, ОСОБА_1 , з адміністративним позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області, в якому просить суд:

- скасувати рішення №963270158723 від 16.09.2020 року відділу з питань перерахунків пенсій №21 управління застосування пенсійного законодавства головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області;

- визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області щодо відмови у донарахуванні та виплаті ОСОБА_1 державної та додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров`ю, за період з 01.01.2014 року по 02.08.2014 року, виходячи із 8-ми мінімальних розмірів пенсій за віком та додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров`ю, в розмірі 75% мінімальної пенсії за віком, виходячи з розміру мінімальної пенсії за віком, встановленою ч. 1 ст. 28 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», з урахуванням встановленого законодавством прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, відповідно до ст.ст. 50, 54 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи»;

- зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України Харківській області здійснити ОСОБА_1 донарахування та виплату державної пенсії у відповідності до ст.ст. 50, 54 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофі віком та додаткову пенсію за шкоду, заподіяну здоров`ю, в розмірі 75% мінімальної пенсії за віком, виходячи з ч. 1 ст. 28 Закону України» «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», з урахуванням встановленого законодавством прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, та виплатити зазначену заборгованість з 01.01.2014 року по 02.08.2014 року за відрахуванням фактично виплачених сум;

- стягнути та зобов`язати виплатити Головне управління Пенсійного фонду України в Харківській області на користь ОСОБА_1 суму відшкодування компенсації втрати частини доходів в розмірі - 30 000 грн. (тридцять тисяч грн).

Відповідно до п.3 ст. 171 КАС України, суддя після одержання позовної заяви з`ясовує, чи відповідає заява вимогам, встановленим статтями 160, 161, 172 КАС України.

Суд дійшов висновку про те, що адміністративний позов підлягає залишенню без руху, оскільки поданий без дотримання вимог, встановлених ст. 161 КАС України, виходячи з наступного.

З приводу строку звернення позивача до суду з даним позовом, слід зазначити наступне.

Відповідно до положень частин 1 та 2 ст. 122 КАС України, позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами. Для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Для захисту прав, свобод та інтересів особи цим Кодексом та іншими законами можуть встановлюватися інші строки для звернення до адміністративного суду, які, якщо не встановлено інше, обчислюються з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів (частина 3 вказаної вище статті).

Предметом даного позову є зобов`язання пенсійного органу провести перерахунок та виплату пенсії позивачу як особі, яка постраждала внаслідок Чорнобильської катастрофи відповідно до ст. ст. 50, 54 Закону України “Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи” за період з 01.01.2014 року по 02.08.2014 року.

За захистом свого порушеного права на належне пенсійне забезпечення позивач звернувся з даним позовом до суду засобами поштового зв`язку 25.09.2020 року, тобто поза межами шестимісячного строку звернення до суду, встановленого ст. 122 КАС України.

З приводу строку звернення до суду в позові позивач зауважив про відсутність підстав для застосування до спірних правовідносинах строків звернення до суду, передбачених приписами ст. 122 КАС України, оскільки позов з вимогами, пов`язаними з виплатами сум пенсії за минулий час може бути подано без обмеження будь-яким строком.

В обґрунтування своєї позиції позивач посилається на правові висновки Верховного Суду, викладені у постанові від 20.05.2020 року у справі № 815/1226/18, у справі №646/6250/17 та у справі №809/248/18, а також на практику Європейського суду з прав людини.

Суд не погоджується з такою позицією позивача, з огляду на наступне.

Відповідно до ч. 2 ст. 122 КАС України, для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

За загальним правилом перебіг строку на звернення до адміністративного суду починається від дня виникнення права на адміністративний позов, тобто, коли особа дізналася або могла дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів. Незнання про порушення через байдужість до своїх прав або небажання дізнатися не є поважною причиною пропуску строку звернення до суду.

З документів доданих до позовної заяви встановлено, що 14.09.2020 року позивач звернувся до відповідача із заявою про перерахунок щомісячної основної державної пенсії по за період з 01.01.2014 по 02.08.2020 відповідно до ст. ст.50, 54 Закону України "Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи". Рішенням Головного управління Пенсійного фонду України від 16.09.2020 №963270158723 відповідачем відмовлено у проведенні такого перерахунку.

При цьому з позовом до суду позивач звернувся 25.09.2020 року.

Разом з тим, суд зазначає, що пенсія є щомісячним платежем, а тому, не отримуючи її кожного місяця у належному розмірі, починаючи з 01.01.2014 року, позивач мав бути обізнаною про порушення його прав та мав змогу звернутись до суду за їх захистом.

Вказаний висновок відповідає правовому висновку Верховного Суду, викладеному в постанові від 08.08.2019 у справі № 127/13736/16-а, від 09.12.2019 року у справі №431/1700/16-а.

Відповідно до ч.5 ст. 242 КАС України, при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Отже, звернувшись 25.09.2020 року до суду з позовом щодо перерахунку пенсії з 01.01.2014 року по 02.08.2014 року, позивач пропустив строк звернення до суду.

При цьому поважних причин пропуску строку звернення до адміністративного суду, які б підтверджували неможливість своєчасного звернення до суду щодо захисту своїх прав позивачем не вказано.

Суд вважає безпідставними доводи позивача про відсутність підстав для застосування до спірних правовідносинах строків звернення до суду, виходячи з наступного.

Рішенням Конституційного Суду України № 17-рп/2011 від 13 грудня 2011 року визначено, що держава може встановленням відповідних процесуальних строків, обмежувати строк звернення до суду, що не впливає на зміст та обсяг конституційного права на судовий захист і доступ до правосуддя.

Поважними причинами визнаються лише ті обставини, які були чи об`єктивно є непереборними, тобто не залежать від волевиявлення особи, що звернулась з адміністративним позовом, пов`язані з дійсно істотними обставинами, перешкодами чи труднощами, що унеможливили своєчасне звернення до суду. Такі обставини мають бути підтверджені відповідними та належними доказами.

Частиною другою статті 6 КАС України передбачено, що суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.

Закон України "Про судоустрій і статус суддів" встановлює, що правосуддя в Україні функціонує на засадах верховенства права відповідно до європейських стандартів та спрямоване на забезпечення права кожного на справедливий суд.

Відповідно до статті 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують як джерело права при розгляді справ положення Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та протоколів до неї, а також практику Європейського суду з прав людини та Європейської комісії з прав людини.

Стаття 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція) гарантує право на справедливий і публічний розгляд справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, при визначенні цивільних прав і обов`язків особи чи при розгляді будь-якого кримінального обвинувачення, що пред`являється особі.

Ключовими принципами статті 6 є верховенство права та належне здійснення правосуддя. Ці принципи також є основоположними елементами права на справедливий суд.

У справі Bellet v. France Європейський суд з прав людини зазначив, що "стаття 6 § 1 Конвенції містить гарантії справедливого судочинства, одним з аспектів яких є доступ до суду. Рівень доступу, наданий національним законодавством, має бути достатнім для забезпечення права особи на суд з огляду на принцип верховенства права в демократичному суспільстві. Для того, щоб доступ був ефективним, особа повинна мати чітку практичну можливість оскаржити дії, які становлять втручання у її права".

За позицією Європейського суду з прав людини у багатьох справах, основною складовою права на суд є право доступу, в тому розумінні, що особі має бути забезпечена можливість звернутись до суду для вирішення певного питання, і що з боку держави не повинні чинитись правові чи практичні перешкоди для здійснення цього права.

У своїй практиці Європейський суд неодноразово наголошував, що право на доступ до суду, закріплене у 6 § 1 Конвенції, не є абсолютним: воно може бути піддане допустимим обмеженням, оскільки вимагає за своєю природою державного регулювання. Держави-учасниці користуються у цьому питанні певною свободою розсуду. Однак Суд повинен прийняти в останній інстанції рішення щодо дотримання вимог Конвенції; він повинен переконатись у тому, що право доступу до суду не обмежується таким чином чи такою мірою, що сама суть права буде зведена нанівець. Крім того, подібне обмеження не буде відповідати ст. 6 § 1, якщо воно не переслідує легітимної мети та не існує розумної пропорційності між використаними засобами та поставленою метою (див. Prince Hans-Adam II of Liechtenstein v. Germany)

Право на доступ до правосуддя в Україні, як і в більшості держав світу, не є абсолютним і обмежене передусім встановленим строком звернення до суду. Такий підхід обумовлений необхідністю дотримання іншого, не менш важливого принципу - верховенства права, а точніше, одного з його елементів - принципу правової визначеності.

У пункті 45 рішення Європейського суду з прав людини “Перез де Рада Каванілес проти Іспанії”, зазначено про те, що процесуальні строки (строки позовної давності) є обов`язковими для дотримання; правила регулювання строків для подання скарги, безумовно, мають на меті забезпечення належного відправлення правосуддя і дотримання принципу юридичної визначеності; зацікавлені особи повинні розраховувати на те, що ці правила будуть застосовані (AFFAIRE PЕREZ DE RADA CAVANILLES c. ESPAGNE № 116/1997/900/1112).

У пункті 44 рішення Європейського суду з прав людини "Осман проти Сполученого королівства" та пункті 54 рішення "Круз проти Польщі" зазначено, що реалізуючи пункт 1 статті 6 Конвенції, кожна держава-учасниця цієї Конвенції вправі встановлювати правила судової процедури, в тому числі й процесуальні заборони і обмеження, зміст яких - не допустити судовий процес у безладний рух (CASO OSMAN CONTRA REINO UNIDO № 23452/94; KREUZ v. POLAND № 28249/95).

Враховуючи вищенаведене, суд вважає безпідставними посилання позивача на рішення Європейського Суду з прав людини від 14.10.2010 року по справі “Щокін проти України”, заява №23759/03 та №37943/06, від 07.07.2011 року у справі “Серков проти України”, заява №39766/05.

Разом з тим, суд зазначає, що позивачем не обґрунтовано правових підстав для незастосування до спірних правовідносин строків звернення до суду, передбачених ст.122 КАС України.

Посилання позивача на висновки Верховного Суду, викладені у постанові від 05.04.2019 року у справі №809/248/18, суд вважає безпідставними, оскільки вони стосуються пенсії військовослужбовця та ґрунтувалися на приписах частини третьої статті 51 Закону України “Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб” за змістом якої, перерахунок пенсії у випадку непроведення його з вини органів Пенсійного фонду України, проводиться без обмеження строком. При цьому, позивачу призначено пенсію не за Законом України “Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб”, а тому до вказаних правовідносин приписи ст. 51 не підлягають застосуванню.

Посилання позивача на висновки Верховного Суду, викладені у постанові від 24.04.2018 року у справі №646/6250/17, суд вважає безпідставними, оскільки у вказаній справі судом досліджувались обставини припинення виплати пенсії, а не перерахунок пенсії, призначеної за іншим Законом.

Посилання позивача на висновки Великої Палати Верховного Суду, викладені у постанові від 20.05.2020 року у справі № 815/1226/18, суд вважає безпідставними, оскільки у вказаній справі судом досліджувалось питання поновлення виплати раніше призначеної (нарахованої) пенсії громадянину України, який проживає за її межами відповідно до Закону України “Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування”, а не перерахунок пенсії, призначеної за іншим Законом.

Відповідно до положень частини 1 ст. 123 КАС України, у разі подання особою позову після закінчення строків, установлених законом, без заяви про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані нею у заяві, визнані судом неповажними, позов залишається без руху. При цьому протягом десяти днів з дня вручення ухвали особа має право звернутися до суду з заявою про поновлення строку звернення до адміністративного суду або вказати інші підстави для поновлення строку.

Суд не приймає доводи позивача про не застосування положень ч. 2 ст. 122 КАС України, що викладені позивачем в позовній заяві, у зв`язку з чим позовна заява ОСОБА_1 підлягає залишенню без руху.

Згідно частини 1 статті 169 Кодексу адміністративного судочинства України суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, встановлених статтями 160, 161 цього Кодексу, протягом п`яти днів з дня подання позовної заяви постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху.

Усуваючи недоліки позовної заяви позивачу необхідно привести позовну заяву у відповідність до вимог ст. ст. 160, 161 КАС України, а саме:

- надати до суду заяву про поновлення пропущеного строку звернення до суду з даним адміністративним позовом та вказати в заяві підстави для поновлення строку з наданням відповідних підтверджуючих доказів.

Суд зазначає, що згідно положень ч.2 ст. 123 КАС України, якщо заяву не буде подано особою в зазначений строк або вказані нею підстави для поновлення строку звернення до адміністративного суду будуть визнані неповажними, суд повертає позовну заяву.

Згідно з ч.2 ст.293 КАС України оскарження ухвал суду, які не передбачені статтею 294 цього Кодексу, окремо від рішення суду не допускається.

На підставі наведеного та керуючись ст. ст. 122, 123, 160, 161, 169, 171, 248, 256, п.3 Прикінцевих положень Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

УХВАЛИВ:

Позовну заяву ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області про скасування рішення, визнання протиправними дій та зобов`язання вчинити певні дії - залишити без руху.

Надати позивачу строк - десять календарних днів з дня отримання копії ухвали, для усунення недоліків позовної заяви, шляхом надання до суду:

- заяви про поновлення пропущеного строку звернення до суду з даним адміністративним позовом та вказати в заяві підстави для поновлення строку з наданням відповідних підтверджуючих доказів.

У разі невиконання вимог цієї ухвали позовна заява буде вважатись неподаною та підлягає поверненню позивачу.

Ухвала набирає чинності з моменту її підписання та оскарженню не підлягає.

Суддя Бадюков Ю.В.