Ухвала суду № 92012813, 05.10.2020, Харківський окружний адміністративний суд

Харківський окружний адміністративний суд 61022, м. Харків, майдан Свободи, 6, inbox@adm.hr.court.gov.ua, ЄДРПОУ: 34390710

УХВАЛА

про залишення заяви без розгляду

05 жовтня 2020 р. Справа № 520/10116/2020

Харківський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Тітова О.М., розглянувши в порядку спрощеного провадження заяву представника відповідача про залишення позову без розгляду за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції в Харківській області про стягнення грошового забезпечення за час затримки розрахунку та за час вимушеного прогулу, -

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Головного управління Національної поліції в Харківській області, в якому просить суд:

- стягнути з Головного управління Національної поліції в Харківській області (код ЄДРПОУ 40108599, 61002, Харківська область, місто Харків, вулиця Жон Мироносиць, будинок 5) на користь ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_1 ) грошове забезпечення за час затримки виконання судового рішення за період з 25.10.2016 по 01.11.2016 у розмірі 1521,59 грн.;

- стягнути з Головного управління Національної поліції в Харківській області (код ЄДРПОУ 40108599, 61002, Харківська область, місто Харків, вулиця Жон Мироносиць, будинок 5) на користь ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_1 ) грошове забезпечення за час затримки виконання судового рішення за період з 07.05.2020 по 25.06.2020 у розмірі 21278,25 грн.;

- стягнути з Головного управління Національної поліції в Харківській області (код ЄДРПОУ 40108599, 61002, Харківська область, місто Харків, вулиця Жон Мироносиць, будинок 5) на користь ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_1 ) грошове забезпечення за час вимушеного прогулу з 27.12.2016 до 25.06.2020, у розмірі 553056,68 грн.

16.09.2020 представником відповідача подано клопотання про залишення позову без розгляду в частині стягнення з Головного управління Національної поліції в Харківській області на користь ОСОБА_1 грошового забезпечення за час затримки виконання судового рішення за період з 25.10.2016 по 01.11.2016 у розмірі 1521,59 грн., оскільки строк на звернення до суду про оскарження дій Головного управління Національної поліції в Харківській області сплив 17.12.2017.

Вказане обумовлено тим, що відповідно до ч. 5 ст. 122 КАС України для звернення до суду у справах щодо прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби встановлюється місячний строк.

Суд, дослідивши матеріали справи, проаналізувавши докази у їх сукупності вважає, що клопотання про залишення позовної заяви без розгляду в частині підлягає задоволенню з наступних підстав.

Строк звернення до адміністративного суду - це встановлений законом проміжок часу після виникнення спору у публічно-правових відносинах, протягом якого особа має право звернутися до адміністративного суду із її заявою за вирішенням цього спору і за захистом своїх прав, свобод чи інтересів. Строки адміністративного судочинства спрямовані саме на якнайшвидше здійснення такого захисту шляхом суворого їх дотримання судом та особами, які беруть участь у справі.

Положеннями статті 116 Кодексу законів про працю України (надалі - КЗпП України) визначено, що при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред`явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок. Про нараховані суми, належні працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган повинен письмово повідомити працівника перед виплатою зазначених сум.

В разі спору про розмір сум, належних працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган в усякому випадку повинен в зазначений у цій статті строк виплатити не оспорювану ним суму.

Згідно із частиною першою статті 117 КЗпП України, в разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку.

У частині другій статті 2 Закону України від 24 березня 1995 № 108/95-ВР "Про оплату праці" передбачено, що додаткова заробітна плата це винагорода за працю понад установлені норми, за трудові успіхи та винахідливість і за особливі умови праці. Вона включає доплати, надбавки, гарантійні і компенсаційні виплати, передбачені чинним законодавством; премії, пов`язані з виконанням виробничих завдань і функцій.

У структуру заробітної плати входять інші заохочувальні та компенсаційні виплати, до яких належать виплати у формі винагород за підсумками роботи за рік, премії за спеціальними системами і положеннями, компенсаційні та інші грошові і матеріальні виплати, які не передбачені актами чинного законодавства або які провадяться понад встановлені зазначеними актами норми (частина третя статті 2 цього Закону).

Тобто, середній заробіток за час затримки розрахунку не входить до структури заробітної плати і такий самий висновок викладений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 30 січня 2019 року у справі № 910/4518/16.

За правилами частини першої статті 122 КАС України, адміністративний позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.

Відповідно до частини третьої статті 122 КАС України, для захисту прав, свобод та інтересів особи цим Кодексом та іншими законами можуть встановлюватися інші строки для звернення до адміністративного суду, які, якщо не встановлено інше, обчислюються з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Відповідно до частини першої статті 233 КЗпП України, працівник може звернутися із заявою про вирішення трудового спору безпосередньо до районного, районного у місті, міського чи міськрайонного суду в тримісячний строк з дня, коли він дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права, а у справах про звільнення - в місячний строк з дня вручення копії наказу про звільнення або з дня видачі трудової книжки.

За частиною другою статті 233 КЗпП України, у разі порушення законодавства про оплату праці працівник має право звернутися до суду з позовом про стягнення належної йому заробітної плати без обмеження будь-яким строком.

У рішенні від 22 лютого 2012 року у справі № 4-рп/2012 Конституційний Суд України роз`яснив, що "в аспекті конституційного звернення положення частини першої статті 233 Кодексу законів про працю України у взаємозв`язку з положеннями статей 116, 117, 237-1 цього кодексу слід розуміти так, що для звернення працівника до суду з заявою про вирішення трудового спору щодо стягнення середнього заробітку за весь час затримки по день фактичного розрахунку при звільненні та про відшкодування завданої при цьому моральної шкоди встановлено тримісячний строк, перебіг якого розпочинається з дня, коли звільнений працівник дізнався або повинен був дізнатися про те, що власник або уповноважений ним орган, з вини якого сталася затримка виплати всіх належних при звільненні сум, фактично з ним розрахувався.

У контексті обставин цієї справи суд вважає за необхідне звернути увагу на те, що звернення працівника до суду з позовом про стягнення середнього заробітку за час затримки остаточного розрахунку при звільненні обмежено строками.

З огляду на те, що середній заробіток не входить до структури заробітної плати, до вимог про стягнення середнього заробітку за затримку розрахунку при звільнені, застосовуються тримісячний строк звернення до суду.

Подібні висновки щодо застосування строків звернення до суду з приводу стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільнені викладені у постановах Верховного Суду від 24 січня 2019 року у справі 802/28/16-а, від 20 червня 2018 року у справі №823/761/17, від 21 січня 2020 року у справі №826/15879/18.

Як вбачається з матеріалів справи, на підставі постанови Харківського окружного адміністративного суду від 25 жовтня 2016 року по справі №820/3346/16 позивача поновлено на роботі згідно з наказом №420 о/с від 01.11.2016 з 14.06.2016.

17.11.2017 позивач був ознайомлений зі змістом наказу №420о/с від 01.11.2016 про що, міститься його розпис.

З огляду на це, суд зазначає, що позивач дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права 17.11.2017 року, таким чином строк на звернення до суду, відповідно до статті 233 КЗпП України спливає 17.02.2018.

Натомість, позовну заяву подано позивачем 31.07.2020, що підтверджується штампом вхідної кореспонденції суду.

Тобто, звертаючись із адміністративним позовом позивач пропустив визначений законом строк.

Встановлення процесуальних строків законом та судом передбачено з метою дисциплінування учасників адміністративного судочинства та своєчасного виконання ними, передбачених КАС України, певних процесуальних дій.

Інститут строків в адміністративному процесі сприяє досягненню юридичної визначеності у публічно-правових відносинах, а також стимулює учасників адміністративного процесу добросовісно ставитися до виконання своїх обов`язків. Ці строки обмежують час, протягом якого такі правовідносини можуть вважатися спірними; після їх завершення, якщо ніхто не звернувся до суду за вирішенням спору, відносини стають стабільними.

При цьому, у випадку пропуску строку звернення до суду, підставами для його поновлення є виключно наявність поважних причин, якими визнаються лише такі обставини, які є об`єктивно непереборними, не залежать від волевиявлення особи, пов`язані з дійсними істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного вчинення процесуальних дій та підтверджені належними доказами.

Згідно з ч. 3 ст. 123 КАС України, якщо факт пропуску позивачем строку звернення до адміністративного суду буде виявлено судом після відкриття провадження в адміністративній справі і позивач не заявить про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані ним у заяві, будуть визнані судом неповажними, суд залишає позовну заяву без розгляду.

Колегія суддів наголосила, що поважними причинами можуть визнаватися лише такі обставини, які є об`єктивно непереборними, не залежать від волевиявлення особи, що звернулась з адміністративним позовом, пов`язані з дійсно істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного вчинення процесуальних дій та підтверджені належним чином. Дотримання строків звернення до адміністративного суду є однією з умов дисциплінування учасників публічно-правових відносин, якщо ці відносини стали спірними.

Згідно ч. 1 ст. 45 КАС України, учасники судового процесу та їхні представники повинні добросовісно користуватися процесуальними правами. Зловживання процесуальними правами не допускається.

Під час розгляду справи позивачем не вказано поважних підстав пропуску строку звернення до суду із вимогами в частині нарахування сум середнього заробітку за затримку розрахунку при звільнені, які не входять до структури заробітної плати.

Процесуальні строки (строки позовної давності) є обов`язковими для дотримання; правила регулювання строків для подання скарги, безумовно, мають на меті забезпечення належного відправлення правосуддя і дотримання принципу юридичної визначеності; зацікавлені особи повинні розраховувати на те, що ці правила будуть застосовані (пункт 45 рішення ЄСПЛ від 28 жовтня 1998 року в справіde Rada Cavanilles v. Spain (Перез де Рада Каванілес проти Іспанії), заява №28090/95). Реалізуючи пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожна Держава-учасниця цієї Конвенції вправі встановлювати правила судової процедури, в тому числі й процесуальні заборони і обмеження, зміст яких - не допустити судовий процес у безладний рух (пункт 44 рішення ЄСПЛ від 28 жовтня 1998 рокуv. the United Kingdom (Осман проти Сполученого Королівства), заява №23452/94 та пункт 54 рішення від 19 червня 2001 рокуv. Poland (Круз проти Польщі), заява №28249/95).

У рішенні ЄСПЛ у справі Пономарьов проти України від 03 квітня 2008 року (пункт 47, заява №3236/03) суд постановив, що якщо звичайний строк оскарження поновлюється зі спливом значного періоду часу, таке рішення може порушити принцип правової визначеності. Хоча саме національним судам, перш за все, належить виносити рішення про поновлення строку оскарження, їхня свобода розсуду не є необмеженою. Суди повинні обґрунтовувати відповідне рішення. У кожному випадку національні суди повинні встановити, чи виправдовують причини поновлення строку оскарження втручання у принцип res judicata, особливо коли національне законодавство не обмежує дискреційні повноваження судів стосовно часу або підстав для поновлення строків.

Отже, відповідно до практики ЄСПЛ застосування національними судами наслідків пропущення строків звернення до суду не є порушенням права на доступ до суду.

Вказаний висновок викладено Верховним Судом у постановах від 07.10.2019 року по справі №826/8233/17 та від 11.12.2019 року по справі №826/19577/15.

Відповідно до положень ч. 3 ст. 123 КАС України, якщо факт пропуску позивачем строку звернення до адміністративного суду буде виявлено судом після відкриття провадження в адміністративній справі і позивач не заявить про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані ним у заяві, будуть визнані судом неповажними, суд залишає позовну заяву без розгляду.

Враховуючи встановлені обставини у справі та допущені судом першої інстанції порушення норм процесуального права, колегія суддів прийшла до висновку, що рішення суду першої інстанції підлягає скасуванню в частині відмови у задоволенні позовних вимог про зобов`язання відповідача виплатити середній заробіток, виходячи з останнього грошового забезпечення, за весь час затримки по день фактичного розрахунку, із прийняттям в цій частині нового рішення про залишення вказаної частин позовних вимог без розгляду."

Згідно п.8 ч. 1 ст. 240 КАС України суд своєю ухвалою залишає позовну заяву без розгляду з підстав, визначених частиною третьою та четвертою статті 123 цього Кодексу.

Враховуючи викладене, беручи до уваги, що позивач звернувся з даним позовом до суду 31.07.2020, поважних підстав пропуску строку звернення до суду ним не вказано та судом не встановлено, суд вважає необхідним залишити зазначену позовну заяву без розгляду в частині стягнення з Головного управління Національної поліції в Харківській області на користь ОСОБА_1 грошове забезпечення за час затримки виконання судового рішення за період з 25.10.2016 по 01.11.2016 у розмірі 1521,59 грн., в зв`язку з пропуском позивачем строку звернення до адміністративного суду.

На підставі викладеного, керуючись ст. 19 Конституції України, ст. ст. 183, 205, 240 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

УХВАЛИВ:

Заяву представника відповідача про залишення позову без розгляду в частині - задовольнити.

Адміністративний позов ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції в Харківській області про стягнення грошового забезпечення за час затримки розрахунку та за час вимушеного прогулу в частині стягнення з Головного управління Національної поліції в Харківській області на користь ОСОБА_1 грошове забезпечення за час затримки виконання судового рішення за період з 25.10.2016 по 01.11.2016 у розмірі 1521,59 грн. - залишити без розгляду.

Роз`яснити позивачу, що залишення позовної заяви без розгляду не позбавляє його права повторного звернення до адміністративного суду в порядку, встановленому законом.

Ухвала суду може бути оскаржена в апеляційному порядку окремо від рішення суду повністю або частково у випадках, визначених статтею 294 цього Кодексу. Оскарження ухвали суду, яка не передбачена статтею 294 цього Кодексу, окремо від рішення суду не допускається.

Апеляційна скарга на ухвалу суду подається протягом п`ятнадцяти днів з дня її проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення (ухвали) суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Ухвала набирає законної сили негайно після її проголошення, якщо інше не передбачено Кодексом адміністративного судочинства України.

Ухвала, постановлена судом поза межами судового засідання або в судовому засіданні у разі неявки всіх учасників справи, під час розгляду справи в письмовому провадженні, набирає законної сили з моменту її підписання суддею (суддями).

Суддя О.М. Тітов