
ТЕРНОПІЛЬСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
Справа № 500/2038/19
05 жовтня 2020 рокум.ТернопільТернопільський окружний адміністративний суд, у складі: судді Осташа А. В. за участю: секретаря судового засідання Шаблій Ю.П., позивача - ОСОБА_1 , представника відповідача - Чайківської М.Я.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Тернопільській області про визнання дій протиправними та скасування податкових вимог,
ВСТАНОВИВ:
ОСОБА_1 (далі - позивач) звернулась до Тернопільського окружного адміністративного суду з позовом до Головного управління ДФС у Тернопільській області (далі - відповідач) в якому просить (із врахуванням заяви про уточненням позовних вимог від 02.10.2019):
- визнати протиправними та скасувати податкові вимоги про сплату боргу (недоїмки) від 08 листопада 2018 року №Ф-1002-52 на суму 15719,55 грн, від 08.02.2019 №Ф-1002-52 на суму 18176,73 грн та від 19.08.2019 на суму 23685,09 грн;
- визнати протиправними дії відповідача щодо нарахування їй, як жінці, яка є тимчасово непрацездатною у зв`язку з доглядом за дитиною, заборгованості по сплаті єдиного внеску.
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначила, що спірні вимоги про сплату боргу є протиправними та підлягають скасуванню, оскільки без отримання доходу від підприємницької діяльності неправомірно застосовано обов`язок сплати суми єдиного соціального внеску. Також вказано, що позивач у спірний період перебувала у відпустці по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку. З урахуванням зазначеного, вважає, що оскаржені податкові вимоги підлягають визнанню протиправними і скасуванню.
Згідно із витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 06.09.2019, головуючого суддю по справі визначено Хрущ Вікторію Леонідівну.
Ухвалою суду від 16.09.2019 позовну заяву залишено без руху (суддя Хрущ В.Л.) та надано строк позивачеві для усунення недоліків позовної заяви до 10 (десяти) днів з моменту вручення даної ухвали.
На виконання ухвали суду від 16.09.20219 позивачем 02.10.2019 додано позовну заяву з уточненими позовними вимогами та заяву про поновлення строку звернення до суду (аркуш справи 37-41).
Ухвалою суду від 08.10.2019 (суддя Хрущ В.Л. ) поновлено строк звернення до суду, визначивши наведені в заяві причини пропуску такого строку поважними, звільнено позивача від сплати судового збору у даній справі, прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін.
Ухвалою суду від 29.10.2019 замінено відповідача - Головне управління ДФС у Тернопільській області на його правонаступника - Головне управління ДПС у Тернопільській області та постановлено розгляд справи проводити за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін та призначено у справі судове засідання.
Відповідачем подано 30.10.2019 відзив на адміністративний позов, у якому відповідач зазначив, позивач станом на 31.01.2019 не перебувала і на даний час не перебуває в процесі припинення підприємницької діяльності. Зокрема, позивач не відноситься до роботодавців, а є платником єдиного внеску як фізична особа-підприємець, в тому числі та, яка обрала спрощену систему оподаткування. До переліку категорії осіб, які звільняються від сплати ЄСВ, позивач не відноситься. Оскаржувану вимогу винесено на підставі даних інформаційної системи органу доходів і зборів. Вимога про сплату боргу (недоїмки) формується на підставі даних інформаційної системи органу доходів і зборів на суму боргу, що перевищує 10 грн. Податковим органом нараховано позивачу суму ЄСВ самостійно виходячи із встановленого у звітному періоді його мінімального розміру безвідносно до факту отримання ОСОБА_1 доходу. На підставі наведеного, просив у задоволенні позову відмовити.
Позивач подала 12.11.2019 заперечення на відзив, в якому зазначила, що до 01.01.2017 вона не отримувала дохід в звітному періоді, мала право не сплачувати ЄСВ і не сплачувала, та законодавчі зміни, якими її звузили права, порушують приписи Конституції України.
Відповідач подав 20.11.2019 заперечення, в якому зазначено, що оскаржувані вимоги сформовані на підставі даних інформаційної системи органу доходів і зборів.
Ухвалою суду від 30.01.2020 позовну заяву залишено без руху (суддя Хрущ В.Л.) та надано строк позивачеві для усунення недоліків позовної заяви до 5 (п`яти) днів з моменту вручення даної ухвали.
Позивачем подано 10.02.2020 лист-пояснення щодо заяви про поновлення строку звернення до суду, в якому просила продовжити провадження у справі.
Ухвалою суду від 24.02.2020 проголошеної в судовому засіданні без виходу до нарадчої кімнати та занесеної до протоколу судового засідання продовжено строк розгляду справи в межах одного місяця.
Відповідно до розпорядження керівника апарату від 15.04.2020 №13 здійснено повторний автоматизований розподіл судової справи №500/2038/19 у зв`язку із довготривалим перебуванням судді Хрущ В.Л. у відпустці, відповідно до рішення зборів суддів Тернопільського окружного адміністративного суду від 15.04.2020 з метою справедливого, неупередженого та своєчасного вирішення судом спорів.
Згідно із витягу з протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 15.04.2020 головуючого суддю по справі визначено Осташа А.В.
В судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав повністю з підстав, викладених в позовній заяві, просив позов задовольнити в повному обсязі.
Ухвалою суду від 24.04.2020 (суддя Осташ А.В.) прийнято справу до розгляду та постановлено повторно розпочати розгляд справи по суті та розгляд справи проводити за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін та призначено у справі судове засідання на 25.05.2020, яке неодноразово відкладалося у зв`язку із клопотаннями позивача.
Ухвалою суду від 07.09.2020 проголошеної в судовому засіданні без виходу до нарадчої кімнати та занесеної до протоколу судового засідання продовжено процесуальний строк розгляду справи до 08.10.2020.
В судовому засіданні позивач позовні вимоги підтримала, просила задовольнити позовні вимоги в повному обсязі.
Представник відповідача в судовому засіданні позов не визнала, просила відмовити у задоволенні позовних вимог в повному обсязі.
Заслухавши вступне слово позивача, представника відповідача дослідивши докази, викладені у заявах по суті справи, повно і всебічно з`ясувавши всі фактичні обставини справи, якими обґрунтовуються позовні вимоги та заперечення, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступні обставини справи та надав їм правову оцінку.
Як випливає із матеріалів справи, позивач зареєстрована як фізична особа - підприємець виконавчим комітетом Тернопільської міської ради 29.05.2008 та взята на податковий облік, як платник податків з 30.05.2008.
За даними інформаційної системи органу доходів і зборів, позивач станом на 31.01.2019 не перебувала і на даний час не перебуває в процесі припинення підприємницької діяльності.
Головним управлінням ДФС у Тернопільській області прийнято вимоги про сплату боргу:
- від 08.11.2018 №Ф-1002-52, відповідно до якої убачається, що станом на 31.10.2018 обліковується заборгованість з єдиного внеску в розмірі 15719,55 грн (аркуш справи 19);
- від 08.02.2019 №Ф-1002-52, відповідно до якої убачається, що станом на 31.01.2019 обліковується заборгованість з єдиного внеску в розмірі 18176,73 грн (аркуш справи 20);
- від 09.08.2019 №Ф-1002-52, відповідно до якої убачається, що станом на 31.07.2019 обліковується заборгованість з єдиного внеску в розмірі 23686,09 грн (аркуш справи 27).
Позивач не погоджуючись із винесеними податковими вимогами, звернулась із даним позовом до суду.
Надаючи правову оцінку відносинам, які склались між сторонами спору, суд зазначає наступне.
Правові та організаційні засади забезпечення збору та обліку єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, умови та порядок його нарахування і сплати та повноваження органу, що здійснює його збір та ведення обліку, визначені Законом України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування" від 08.07.2010 №2464-VI.
Відповідно до пункту 2 частини 1 статті 1 Закону № 2464 під єдиним внеском на загальнообов`язкове державне соціальне страхування розуміють консолідований страховий внесок, збір якого здійснюється до системи загальнообов`язкового державного соціального страхування в обов`язковому порядку та на регулярній основі з метою забезпечення захисту у випадках, передбачених законодавством, прав застрахованих осіб на отримання страхових виплат (послуг) за діючими видами загальнообов`язкового державного соціального страхування.
Згідно пункту 3 частини 1 статті 1 Закону № 2464 застрахованою особою розуміють фізичну особу, яка відповідно до законодавства підлягає загальнообов`язковому державному соціальному страхуванню і сплачує (сплачувала) та/або за яку сплачується чи сплачувався у встановленому законом порядку єдиний внесок.
Пункт 4 частини 1 статтею 4 Закону № 2464 до переліку платників єдиного соціального внеску віднесені фізичні особи-підприємці.
Частиною 2 статті 6 Закону № 2464 визначені обов`язки платника єдиного внеску, серед яких обов`язок своєчасно та в повному обсязі нараховувати, обчислювати і сплачувати єдиний внесок (пункт 1), подавати звітність та сплачувати до органу доходів і зборів за основним місцем обліку платника єдиного внеску у строки, порядку та за формою, встановленими центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику, за погодженням з Пенсійним фондом та фондами загальнообов`язкового державного соціального страхування. У разі надсилання звітності поштою вона вважається поданою в день отримання відділенням поштового зв`язку від платника єдиного внеску поштового відправлення із звітністю (пункт 4).
Відповідно до пункту 2 частини 1 статті 7 Закону №2464 (в редакції зі змінами внесеними Законом України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України" від 06.12.2016 №1774-VIII) єдиний внесок нараховується для платників, зазначених у пунктах 4 (крім фізичних осіб - підприємців, які обрали спрощену систему оподаткування), 5 та 5- 1 частини першої статті 4 цього Закону, - на суму доходу (прибутку), отриманого від їх діяльності, що підлягає обкладенню податком на доходи фізичних осіб. При цьому сума єдиного внеску не може бути меншою за розмір мінімального страхового внеску на місяць.
Законом України від 06 грудня 2016 року № 1774-УІІІ «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України» внесено зміни до Закону України № 2464 «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування» (далі - Закон № 2464), які набули чинності з 01 січня 2017 року, зокрема у першому реченні абзацу другого п. 2 частини першої ст. 7 слова «має право самостійно» замінено словом «зобов`язаний».
Тобто, якщо платником єдиного внеску не отримано дохід (прибуток) у звітному році або окремому місяці звітного року, такий платник зобов`язаний визначити базу нарахування, але не більше максимальної величини бази нарахування єдиного внеску, встановленої Законом № 2464. При цьому сума єдиного внеску не може бути меншою за розмір мінімального страхового внеску (абзац другий п. 2 частини першої ст. 7 Закону № 2464).
Відповідно до пункту 5 статті 8 Закону № 2464 єдиний внесок для платників, зазначених у статті 4 цього Закону, встановлюється у розмірі 22 відсотки до визначеної статтею 7 цього Закону бази нарахування єдиного внеску.
У разі якщо база нарахування єдиного внеску не перевищує розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на місяць, за який отримано дохід, сума єдиного внеску розраховується як добуток розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на місяць, за який отримано дохід (прибуток), та ставки єдиного внеску.
Згідно частини 4 статті 6 Закону № 2464 у разі державної реєстрації припинення підприємницької діяльності фізичної особи - підприємця така фізична особа користується правами, виконує обов`язки та несе відповідальність, що передбачені для платника єдиного внеску, в частині діяльності, яка здійснювалася нею як фізичною особою - підприємцем.
Тому, навіть після припинення підприємницької діяльності фізичної особи-підприємця така фізична особа зобов`язана сплатити нараховані їй або нею єдиний соціальний внесок.
Частина 4 статті 4 Закону № 2464 визначає перелік осіб, які звільняються від сплати за себе єдиного внеску, зокрема такими є особи, зазначені у пунктах 4 та 5-1 частини першої цієї статті, якщо вони отримують пенсію за віком або є особами з інвалідністю, або досягли віку, встановленого статтею 26 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування", та отримують відповідно до закону пенсію або соціальну допомогу. Такі особи можуть бути платниками єдиного внеску виключно за умови їх добровільної участі у системі загальнообов`язкового державного соціального страхування.
Орган доходів і зборів у порядку, за формою та у строки, встановлені центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику, надсилає платникам єдиного внеску, які мають недоїмку, вимогу про її сплату. Вимога про сплату недоїмки є виконавчим документом. Платник єдиного внеску зобов`язаний протягом десяти календарних днів з дня надходження вимоги про сплату недоїмки сплатити суми недоїмки та штрафів разом з нарахованою пенею. У разі незгоди з розрахунком суми недоїмки платник єдиного внеску узгоджує її з органом доходів і зборів шляхом оскарження вимоги про сплату єдиного внеску в адміністративному або судовому порядку.
Частиною 4 ст. 8 Закону № 2464 визначено, що порядок нарахування, обчислення і сплати єдиного внеску визначається цим Законом, в частині адміністрування - Податковим кодексом України, та прийнятими відповідно до них нормативно-правовими актами центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику.
Порядок стягнення заборгованості з платників єдиного внеску, формування, оформлення та надсилання вимоги про сплату боргу (недоїмки) зі сплати єдиного внеску передбачений розділом VI Інструкції про порядок нарахування і сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, затвердженої наказом Міністерства доходів і зборів України від 20.04.2015 за № 449, зареєстровано в Міністерстві юстиції України 07.05.2015 за № 508/26953 (Інструкція № 449).
В силу п.п. 1 - 3 Розділу VI Інструкції № 449, до платників, які не виконали визначені Законом обов`язки щодо нарахування, обчислення та сплати єдиного внеску, застосовуються заходи впливу та стягнення. У разі виявлення платником своєчасно не нарахованих сум єдиного внеску такі платники зобов`язані самостійно обчислити ці внески, відобразити у звітності, що подається платником до органів доходів і зборів, та сплатити їх. До такого платника застосовуються штрафні санкції в порядку і розмірах, визначених розділом VII цієї Інструкції. В разі виявлення органом доходів і зборів своєчасно не нарахованих та/або не сплачених платником сум єдиного внеску такий орган доходів і зборів обчислює суми єдиного внеску, що зазначаються у вимозі про сплату боргу (недоїмки), та застосовує до такого платника штрафні санкції в порядку і розмірах, визначених розділом VII цієї Інструкції.
Сума єдиного внеску, своєчасно не нарахована та/або не сплачена в строки, встановлені Законом, обчислена органами доходів і зборів у випадках, передбачених Законом, є недоїмкою.
Органи доходів і зборів надсилають (вручають) платникам вимогу про сплату боргу (недоїмки), якщо: дані документальних перевірок свідчать про донарахування сум єдиного внеску органами доходів і зборів; платник має на кінець календарного місяця недоїмку зі сплати єдиного внеску; платник має на кінець календарного місяця борги зі сплати фінансових санкцій.
У випадку, передбаченому абз. 2 п. 3 Інструкції № 449, вимога про сплату боргу (недоїмки) приймається відповідним органом доходів і зборів протягом 10 робочих днів з дня, що настає за днем вручення платнику акта перевірки, а за наявності заперечень платника єдиного внеску до акта перевірки приймається з урахуванням висновку про результати розгляду заперечень до акта перевірки.
З матеріалів справи встановлено та вказано безпосередньо у вимозі про сплату боргу (недоїмки), що вона винесена відповідачем на підставі облікових даних з інформаційної системи органу доходів і зборів.
Разом з тим, відповідно до положень ч.4 п.1 Розділу ІІ Інструкції № 449, фізичні особи-підприємці, в тому числі ті, які обрали спрощену систему оподаткування звільняються від сплати за себе єдиного внеску, якщо вони отримують пенсію за віком або є особами з інвалідністю, або досягли віку, встановленого статтею 26 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», та отримують відповідно до закону пенсію або соціальну допомогу. Дані положення також респондуються із ч. 4 ст. 4 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування».
Під час розгляду справи установлено, що підставою для прийняття оскаржуваних вимог, за позицією податкового органу, слугувала наявність в інформаційній системі органу доходів і зборів інформації про заборгованість у позивача зі сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування станом на 31.07.2019 у розмірі 23685,09 грн, що підтверджується зворотнім боком інтегрованої картки платника податків.
Зокрема, як випливає із інтегрованої картки платника податків ОСОБА_1 по виду бюджету 70 (цільові фонди) вбачається, що в суму недоїмки по ЄСВ в розмірі 23685,09 грн входить:
- станом на 09.02.2018 нараховано розрахункову суму єдиного соціального внеску за 2017 рік у розмірі 8448,00 грн (704,00 грн (мінімальний розмір ЄСВ в період з 01.01.2017 по 01.01.2018) х 12 місяців);
- станом на 31.01.2019 нараховано розрахункову суму єдиного соціального внеску за чотири квартали 2018 року у розмірі 9828,72 грн (819,06 грн. (мінімальний розмір ЄСВ в період з 01.01.2018 по 01.01.2019) х 12 місяців);
- станом на 31.07.2019 нараховано розрахункову суму єдиного соціального внеску за два квартали 2019 року у розмірі 5508,36 грн (918,06 грн (мінімальний розмір ЄСВ в період з 01.01.2019 по 01.01.2020) х 6 місяців).
Щодо твердження позивача про те, що законодавець визначає платником ЄСВ фізичну особу-підприємця, який є роботодавцем, а вона на даний час не працює і не є роботодавцем, суд зазначає наступне.
Відповідно до Закону України від 08 липня 2010 року № 2464-VI «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування» платниками єдиного внеску є: 1) роботодавці; 2) фізичні особи - підприємці, в тому числі ті, які обрали спрощену систему оподаткування; 3) особи, які провадять незалежну професійну діяльність, а саме наукову, літературну, артистичну, художню, освітню або викладацьку, а також медичну, юридичну практику, в тому числі адвокатську, нотаріальну діяльність, або особи, які провадять релігійну (місіонерську) діяльність, іншу подібну діяльність та отримують дохід від цієї діяльності; 4) особи, які беруть добровільну участь у системі загальнообов`язкового державного соціального страхування; 5) центральний орган виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері зовнішніх зносин, уповноважений орган центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики з питань національної безпеки у воєнній сфері, сфері оборони і військового будівництва у мирний час та особливий період, - за непрацюючого іншого з подружжя працівника дипломатичної служби, який перебуває за кордоном за місцем довготермінового відрядження такого працівника.
Враховуючи вище зазначене, суд зазначає, що позивач відноситься не до роботодавців, а є платником єдиного внеску як фізична особа - підприємець, в тому числі та, яка обрала спрощену систему оподаткування.
Щодо тверджень позивача про те, що вона перебувала у спірний період у відпустці по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку, суд зазначає наступне.
Згідно зі ст. 4 Закону 2464 платниками єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування є, зокрема, фізичні особи - підприємці (у т.ч. ті, хто обрав спрощену систему оподаткування) та особи, які провадять незалежну професійну діяльність.
Вказані особи сплачують єдиний внесок незалежно від того, отримували вони дохід чи ні. Сума єдиного внеску не може бути меншою за розмір мінімального страхового внеску на місяць. Виключенням є фізичні особи - підприємці (у т.ч. ті, хто обрав спрощену систему оподаткування), які отримують пенсію за віком або є особами з інвалідністю, або досягли віку, встановленого ст. 26 Закону України від 9 липня 2003 року №1058-IV «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», та отримують відповідно до закону пенсію або соціальну допомогу.
Інших підстав звільнення від сплати єдиного внеску фізичними особами-підприємцями, в тому числі і на час перебування в декретній відпустці, чинним законодавством не передбачено.
Позивачем не надано жодного підтверджуючого документа, що вона є особою, яка згідно з Законом звільнена від сплати ЄСВ за 2017-2019 роки, а відтак незалежно від того чи займається вона підприємницькою діяльністю та чи отримує дохід, вона є платником ЄСВ.
Отже, особа, яка обліковується в ДПС як платник єдиного внеску, зобов`язана щокварталу сплачувати єдиний внесок у розмірі не меншому ніж встановленому розмірі мінімального страхового внеску на місяць у певному році. Термін сплати внеску - до 20 числа місяця, що настає за кварталом, за який сплачується внесок (по строку 19 квітня, 19 липня, 19 жовтня та 18 січня наступного року). Крім того особа, яка обліковується в ДПС як платник єдиного внеску та зобов`язана сплачувати єдиний внесок, незалежно від того, провадить діяльність чи ні, отримує дохід (прибуток) чи ні, зобов`язана формувати та подавати за себе звіт щодо сум нарахованого єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування один раз на рік за формою додатка 5 Порядку № 435) із зазначенням типу форми «початкова»: до 10 лютого року, наступного за звітним періодом (роком) - для ФОП; до 1 травня року, наступного за звітним - для осіб, які провадять незалежну професійну діяльність.
Отже, враховуючи зазначене, суд приходить до висновку, що на період декретної відпустки ФОП, яка не працює та не отримує дохід (прибуток), не звільняється від сплати єдиного внеску за себе.
Аналізуючи вищенаведене, враховуючи, що позивач не припинила свою підприємницьку діяльність а тому, незалежно від отриманого доходу, зобов`язана сплачувати єдиний внесок на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, отже оскаржені вимоги є законними та обґрунтованими, підстави для їх скасування відсутні.
Щодо позовної вимоги про визнання протиправними дії відповідача щодо нарахування їй, як жінці, яка є тимчасово непрацездатною у зв`язку з доглядом за дитиною, заборгованості по сплаті єдиного внеску, суд зазначає, що оскільки, суд прийшов до висновку, що на період декретної відпустки ФОП, яка не працює та не отримує дохід (прибуток), не звільняється від сплати єдиного внеску за себе, тому у діях відповідача відсутні ознаки протиправності щодо нарахування позивачу ЄСВ, а тому дана вимова не підлягає до задоволення.
Згідно із ч. ч. 1-3 ст. 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.
Відповідно до ч. 1 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
Частиною 2 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Враховуючи вищевикладене, позов не підлягає задоволенню.
Судові витрати по справі відсутні.
Керуючись статтями 139, 241-246, 250 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
ВИРІШИВ:
В задоволенні позову ОСОБА_1 до Головного управління ДПС в Тернопільській області про визнання протиправними та скасування податкових вимог від 08.11.2018 №Ф-1002-52 , від 08.02.2019 №Ф-1002-52 та від 09.08.2019 №Ф-102-52 та визнання протиправними дій ГУ ДФС в Тернопільській області щодо нарахування ОСОБА_1 як жінці, яка є тимчасово непрацездатною у зв`язку з доглядом за дитиною, заборгованості по сплаті єдиного соціального внеску, - відмовити.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до Восьмого апеляційного адміністративного суду через Тернопільський окружний адміністративний суд протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Повне судове рішення складено 06 жовтня 2020 року.
Реквізити учасників справи:
позивач:
- ОСОБА_1 - місцезнаходження/місце проживання АДРЕСА_1 , код ЄДРПОУ/РНОКПП НОМЕР_1 ;
відповідач:
- Головне управління ДПС у Тернопільській області - місцезнаходження/місце проживання вул. Білецька, 1,м. Тернопіль,46003, код ЄДРПОУ/РНОКПП 43142763;
Головуючий суддя Осташ А.В.
Судове рішення № 92012245, Тернопільський окружний адміністративний суд було прийнято 05.10.2020. Форма судочинства - Адміністративне, форма рішення - Рішення. На цій сторінці ви зможете знайти корисні дані про це судове рішення. Ми надаємо зручний та швидкий доступ до актуальних судових рішень, щоб ви могли бути в курсі останніх судових прецедентів. Наша база даних містить повний спектр необхідної інформації, дозволяючи вам легко знаходити корисні дані.
Це рішення відноситься до справи № 500/2038/19. Фірми, які зазначені в тексті цього судового документа: