Рішення № 92012191, 06.10.2020, Сумський окружний адміністративний суд

СУМСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

06 жовтня 2020 року Справа №480/2280/20

Сумський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді - Кунець О.М.,

розглянувши в приміщенні суду в м. Суми в порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін адміністративну справу №480/2280/20 за позовом ОСОБА_1 до Головного Управління Пенсійного фонду України в Сумській області про визнання протиправними дій та відмови, зобов`язання вчинити дії,-

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 звернувся до суду з позовною заявою до Головного Управління Пенсійного фонду України в Сумській області, у якій позивач просить суд:

- визнати протиправними дії, відмову Головного Управління Пенсійного фонду України в Сумській області від 06.03.2020, оформлену листом від 06.04.2020, в проведенні позивачу перерахунку, раніше призначеного і наступній виплаті у збільшеному розмірі, щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці згідно довідки Сумського апеляційного суду від 04.03.2020 №63 та поданої позивачем заяви з цього приводу того ж дня, починаючи з 18.04.2020;

- зобов`язати відповідача здійснити діє та прийняти рішення - перерахунок призначеного позивачу щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці починаючи з 18.02.2020 згідно довідки Сумського апеляційного суду від 04.03.2020 №63 та виплачувати позивачу в подальшому щомісячне довічне грошове утримання в розмірі 68% суддівської винагороди судді, який працює на відповідній посаді.

Позовні вимоги обгрунтовуються тим, що у зв`язку із зміною розміру складових суддівської винагороди судді, який працює на відповідній посаді, 04.03.2020 позивач звернувся до відповідача із заявою про перерахунок довічного грошового утримання судді у відставці, до якої додав довідку від 04.03.2020 №63, видану Територіальним управління ДСА України в Сумській області, про суддівську винагороду для обчислення щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці. Проте листом від 06 березня 2020 року відповідач повідомив позивача про відмову в проведенні перерахунку щомісячного довічного грошового утримання судді на підставі довідки від 04.03.2020 №63 з посиланням на те, що не визначено порядок виконання Рішення Конституційного суду України від 18.02.2020 року №2-р/2020 та не внесені зміни до законодавства. Позивач не погоджується з даним рішенням відповідача та вважає його протиправним та таким, що підлягає скасуванню.

Ухвалою Сумського окружного адміністративного суду від 13.04.2020 відкрито провадження в даній справі, призначено справу до судового розгляду по суті за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін.

30.04.2020 року представником відповідача подано до суду відзив, в якому проти позовних вимог заперечує та просить відмовити в їх задоволенні, зокрема, зазначивши, що рішенням головного управління позивачу відмовлено у перерахунку довічного грошового утримання у зв`язку з тим, що на час звернення позивача з відповідною заявою Верховною Радою України не прийнято додаткового нормативно-правового акта, яким визначено умови та порядок перерахунку призначеного довічного грошового утримання суддям у відставці на підставі рішення Конституційного Суду України №2-р/2020 від 18.02.2020. А відтак приймаючи рішення про відмову у проведенні перерахунку, головне управління діяло в межах норм чинного законодавства (а.с. 24).

Ухвалою суду від 29.05.2020 зупинено провадження у справі №480/2280/20 до набрання законної сили рішенням Верховного Суду у зразковій справі №620/1116/20 (Провадження №Пз/9901/5/20).

Ухвалою суду від 27.08.2020 поновлено провадження у справі №480/2280/20, розгляд призначено за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін на 06.10.2020.

Відповідно до ч.5 ст.262 Кодексу адміністративного судочинства України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше.

Дослідивши матеріали справи, проаналізувавши докази у їх сукупності, суд дійшов висновку про наявність підстав для часткового задоволення позовних вимог, виходячи з наступного:

З матеріалів справи судом встановлено, що з 08.12.2016 року позивача звільнено з посади судді апеляційного суду Сумської області та призначено щомісячне довічне грошове утримання судді у відставці у розмірі 90% від заробітку працюючого судді.

З 09.12.2016 року позивач перебуває на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України в Сумській області та отримує щомісячне довічне грошове утримання судді у відставці у розмірі 90 % суддівської винагороди, обчисленої відповідно до Закону України від 07.07.2010 № 2453-VI «Про судоустрій і статус суддів».

04.03.2020 року позивач звернувся до Головного управління Пенсійного фонду України в Сумській області із заявою про перерахунок довічного грошового утримання судді у відставці до якої додав довідку від 04.03.2020 №63, видану Територіальним управління ДСА України в Сумській області, про суддівську винагороду для обчислення щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці (а.с.12-13).

Наведена довідка видана позивачу відповідно до Додатку 2 до Порядку подання документів для призначення (перерахунку) і виплати щомісячного довічного грошового утримання суддям у відставці органами Пенсійного фонду України, затвердженого постановою Правління Пенсійного фонду України від 25.01.2008 № 31, Закону №1402-VIII зі змінами, рішення Конституційного Суду України від 18.02.2020 №2-р/2020, про те, що станом на 18.02.2020 суддівська винагорода, яка враховується при призначенні/перерахунку його щомісячного довічного грошового утримання як судді у відставці складає 184976,00грн, у тому числі: посадовий оклад - 115610,00 грн.; доплата за вислугу років (60%) - 69366,00грн. (а.с. 13).

Проте, листом від 06.04.2020 за №952-1017/П-02/8-1800/20 (а.с.18), пенсійний орган повідомив позивача, що рішенням Конституційного Суду України №2-р/2020 від 18.02.2020 положення пункту 25 розділу ХІІ "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України "Про судоустрій і статус суддів" від 02.06.2016 №1402-УІІІ визнано неконституційним. При цьому, вказане Рішення №2-р/2020 не містить положення щодо порядку його виконання. Разом з тим, у пункті 5 резолютивної частини Рішення №2-р/2020 Конституційний Суд України рекомендує Верховній Раді України невідкладно привести положення законодавства України у відповідність до цього Рішення.

Вважаючи протиправними дії та відмову відповідача в перерахунку його щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці згідно із його заявою від 04.03.2020, позивач звернувся до суду з даною позовною заявою.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд зазначає наступне.

Відповідно до ч.2 ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

За приписами статей 21, 22 Конституції України права і свободи людини є невідчужуваними та непорушними; при прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод.

Статтею 64 Конституції України гарантовано, що конституційні права і свободи людини і громадянина не можуть бути обмежені, крім випадків, передбачених Конституцією України.

Згідно з ч.1 ст.126 Конституції України незалежність і недоторканість суддів гарантується Конституцією і законами України.

Законом України "Про судоустрій і статус суддів" від 02.06.2016 №1402-VІІІ (далі по тексту - Закон № 1402-VІІІ) визначені організаційні засади діяльності судової влади та здійснення правосуддя в Україні, що функціонує на засадах верховенства права відповідно до європейських стандартів і забезпечує право кожного на справедливий суд.

Відповідно до п.2 розділу ХІІ Прикінцевих та перехідних положень Закону №1402-VIII визнано таким, що втратив чинність з дня набрання чинності цим Законом, Закон України від 07.07.2010 №2453-VI "Про судоустрій і статус суддів", крім положень, зазначених у пунктах 7, 23, 25, 36 цього розділу.

За приписами ч.1 ст.142 Закону №1402-VІІІ судді, який вийшов у відставку, після досягнення чоловіками віку 62 років, жінками - пенсійного віку, встановленого статтею 26 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування", виплачується пенсія на умовах, визначених зазначеним Законом, або за його вибором щомісячне довічне грошове утримання. До досягнення зазначеного віку право на пенсію за віком або щомісячне довічне грошове утримання мають чоловіки 1955 року народження і старші після досягнення ними такого віку:

1) 61 рік - які народилися з 1 січня 1954 року по 31 грудня 1954 року;

2) 61 рік 6 місяців - які народилися з 1 січня 1955 року по 31 грудня 1955 року.

При цьому, суддя у відставці, який не досяг віку, встановленого частиною першою цієї статті, отримує щомісячне довічне грошове утримання. При досягненні таким суддею віку, встановленого частиною першою цієї статті, за ним зберігається право на отримання щомісячного довічного грошового утримання або, за його вибором, призначається пенсія на умовах, визначених Законом України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" (ч.2 ст.142 Закону №1402-VІІІ).

Відповідно до частин 3-5 ст.142 Закону №1402-VІІІ щомісячне довічне грошове утримання виплачується судді у відставці в розмірі 50 відсотків суддівської винагороди судді, який працює на відповідній посаді. За кожний повний рік роботи на посаді судді понад 20 років розмір щомісячного довічного грошового утримання збільшується на два відсотки грошового утримання судді.

У разі зміни розміру складових суддівської винагороди судді, який працює на відповідній посаді, здійснюється перерахунок раніше призначеного щомісячного довічного грошового утримання.

Пенсія або щомісячне довічне грошове утримання судді виплачується незалежно від заробітку (прибутку), отримуваного суддею після виходу у відставку. Щомісячне довічне грошове утримання суддям виплачується органами Пенсійного фонду України за рахунок коштів Державного бюджету України.

Базовий розмір окладу судді визначений частиною третьою ст. 135 Закону № 1402-VІІІ, а саме:

1) судді місцевого суду - 30 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, розмір якого встановлено на 1 січня календарного року;

2) судді апеляційного суду, вищого спеціалізованого суду - 50 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, розмір якого встановлено на 1 січня календарного року;

3) судді Верховного Суду - 75 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, розмір якого встановлено на 1 січня календарного року.

Разом з цим, Прикінцевими та перехідними положеннями Закону №1402-VIII були передбачені певні особливості визначення розміру суддівської винагороди та щомісячного довічного грошового утримання суддів у відставці.

Так, пунктом 22 розділу ХІІ Прикінцевих та перехідних положень Закону №1402-VIII було визначено, що право на отримання суддівської винагороди у розмірах, визначених цим Законом, мають судді, які за результатами кваліфікаційного оцінювання підтвердили відповідність займаній посаді (здатність здійснювати правосуддя у відповідному суді) або призначені на посаду за результатами конкурсу, проведеного після набрання чинності цим Законом.

Судді, які на день набрання чинності цим Законом пройшли кваліфікаційне оцінювання та підтвердили свою здатність здійснювати правосуддя у відповідному суді, до 01.01.2017 отримують суддівську винагороду, визначену відповідно до положень Закону України від 07.07.2010 № 2453-VI "Про судоустрій і статус суддів".

До проходження кваліфікаційного оцінювання суддя отримує суддівську винагороду, визначену відповідно до положень Закону України від 07.07.2010 № 2453-VI "Про судоустрій і статус суддів" (пункт 23 розділу ХІІ Прикінцевих та перехідних положень Закону № 1402-VIII).

Проте, Законом України від 16.10.2019 №193-IX "Про внесення змін до Закону України "Про судоустрій і статус суддів" та деяких законів України щодо діяльності органів суддівського врядування", який набрав чинності 07.11.2019, було виключено зазначені вище пункти 22, 23 Прикінцевих та перехідних положень Закону №1402-VIII.

Відповідно до пункту 24 розділу ХІІ Прикінцевих та перехідних положень Закону №1402-VIII розмір посадового окладу судді, крім зазначеного у пункті 23 цього розділу, становить з 1 січня 2020 року:

а) для судді місцевого суду - 30 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, розмір якого встановлено на 1 січня календарного року;

б) для судді апеляційного суду та вищого спеціалізованого суду - 50 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, розмір якого встановлено на 1 січня календарного року.

В той же час, згідно з пунктом 25 розділу ХІІ Прикінцевих та перехідних положень Закону №1402-VIII право на отримання щомісячного довічного грошового утримання у розмірі, визначеному цим Законом, має суддя, який за результатами кваліфікаційного оцінювання підтвердив відповідність займаній посаді (здатність здійснювати правосуддя у відповідному суді), або призначений на посаду судді за результатами конкурсу, проведеного після набрання чинності цим Законом, та працював на посаді судді щонайменше три роки з дня прийняття щодо нього відповідного рішення за результатами такого кваліфікаційного оцінювання або конкурсу.

В інших випадках, коли суддя іде у відставку після набрання чинності цим Законом, розмір щомісячного довічного грошового утримання становить 80 відсотків суддівської винагороди, обчисленої відповідно до положень Закону України від 07.07.2010 № 2453-VI "Про судоустрій і статус суддів". За кожний повний рік роботи на посаді судді понад 20 років розмір щомісячного довічного грошового утримання збільшується на два відсотки грошового утримання судді, але не може бути більшим ніж 90 відсотків суддівської винагороди судді, обчисленої відповідно до зазначеного Закону.

Однак, рішенням Конституційного Суду України від 18.02.2020 №2-р/2020 були визнані такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними), положення пункту 25 розділу ХІІ Прикінцеві та перехідних положень Закону №1402-VIII зі змінами.

Конституційний Суд України у мотивувальній частині свого рішення зазначив, що довічне грошове утримання судді у відставці має бути співмірним із суддівською винагородою, яку отримує діючий суддя. У разі збільшення розміру такої винагороди перерахунок раніше призначеного щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці має здійснюватися автоматично. Встановлення різних підходів до порядку обчислення розміру щомісячного довічного грошового утримання суддів порушує статус суддів та гарантії їх незалежності. Запровадження згідно із положеннями пункту 25 розділу ХІІ Прикінцевих та перехідних положень Закону №1402 різних підходів до порядку обчислення розміру щомісячного довічного грошового утримання суддів, які виходять у відставку, суперечить положенням частини першої статті 126 Основного Закону України щодо гарантування незалежності суддів Конституцією і законами України.

Відповідно до ч.1 ст.91 Закону України від 13.07.2017 №2136-VIII "Про Конституційний Суд України" закони, інші акти або їх окремі положення, що визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом рішення про їх неконституційність, якщо інше не встановлено самим рішенням, але не раніше дня його ухвалення.

Також відповідно до частини другої статті 152 Конституції України закони, інші акти або їх окремі положення, що визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення про їх неконституційність, якщо інше не встановлено самим рішенням, але не раніше дня його ухвалення.

Отже, саме з 19.02.2020, наступного дня з дати ухвалення Конституційним Судом України рішення від 18.02.2020 у справі № 2-р/2020 у позивача виникло право (підстава) на перерахунок щомісячного довічного грошового утримання судді відповідно до Закону №1402-VIII.

Такий висновок суду узгоджується з правовою позицією, викладеною у рішенні Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 16.06.2020 у зразковій справі № 620/1116/20 (Пз/9901/5/20).

Посилання відповідача в оскаржуваному рішенні на те, що Рішенням Конституційного Суду України від 18.02.2020 №2-р/2020 рекомендовано Верховній Раді України невідкладно привести положення законодавства України у відповідність до цього Рішення у контексті даного спору суд визнає безпідставними, адже підстави та порядок проведення перерахунку щомісячного довічного грошового утримання суддям у відставці визначені статтею 142 Закону №1402-VIII та розділом ІІ Порядку, затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України від 25.01.2008 №3-1.

Матеріалами справи підтверджено, що разом із заявою від 04.03.2020 року про перерахунок щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці позивачем було надано відповідачу довідку від 04.03.2020 року №63 (а.с.13), видану Територіальним управлінням Державної судової адміністрації України в Сумській області, що оформлена у відповідності до вказаного Порядку.

Зазначена довідка з урахуванням наведеного чинного нормативно-правового регулювання порядку проведення перерахунку щомісячного довічного грошового утримання суддям у відставці є підставою для здійснення такого перерахунку судді у відставці - ОСОБА_1 .

Враховуючи обставини справи, а також відсутність у відповідача заперечень стосовно наявності у позивача права на перерахунок довічного грошового утримання судді у відставці за відповідною довідкою, суд приходить до висновку про наявність підстав для зобов`язання Головного управління Пенсійного фонду України в Сумській області перерахувати та виплатити ОСОБА_1 щомісячне довічне грошове утримання судді у відставці на підставі довідки Сумського апеляційного суду №63 від 04.03.2020р. року про суддівську винагороду для обчислення щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці, починаючи з 19 лютого 2020 року, з урахуванням раніше виплачених сум щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці.

Стосовно позовних вимог позивача про зобов`язання Головного управління Пенсійного фонду України в Сумській області перерахувати та виплатити щомісячне довічне грошове утримання судді у відставці, п о ч и н а ю ч и з 18 лютого 2020 року, суд зазначає, що оскільки перерахунок, який просить здійснити позивач, обумовлений відновленням раніше порушених його прав з дати ухвалення Конституційним Судом України рішення від 18.02.2020 року по справі №2-р/2020, то с а м е з 19.02.2020 року - наступного дня з дати ухвалення Конституційним Судом України рішення, у позивача виникло право (підстава) на перерахунок щомісячного грошового утримання судді відповідно до Закону №1402-VIII.

Аналогічного висновку дійшов і Верховний Суд у рішенні від 16.06.2020 року по справі №620/1116/20.

Відтак, у задоволенні даної частини позовних вимог позивача належить відмовити.

Враховуючи викладене, суд доходить висновку, що Головним управлінням Пенсійного фонду України в Сумській області протиправно було відмовлено ОСОБА_1 у проведенні перерахунку щомісячного довічного грошового утримання судді на підставі довідки від 04.03.2020 року №63. А відтак підлягають задоволенню позовні вимоги про визнання протиправною відмови Головного управління Пенсійного фонду України в Сумській області, яку оформлену листом №952-1017/П-02/8-1800/20 від 06.04.2020 (а.с.18) в проведенні перерахунку раніше призначеного розміру щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці ОСОБА_1 згідно довідки Сумського апеляційного суду від 04.04.2020.

Щодо позовних вимог в частині зобов`язання відповідача здійснити дії та прийняти рішення про перерахунок раніше призначеного щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці ОСОБА_1 , суд вважає, що належним способом захисту прав позивача буде зобов"язання відповідача перерахувати та виплатити позивачу щомісячне довічне грошове утримання судді у відставці з 19.02.2020р. на підставі довідки Сумського апеляційного суду від 04.03.2020 року №63 про суддівську винагороду для обчислення щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці.

Щодо позовних вимог в частині зобов"язання відповідача в и п л а ч у в а т и позивачу в п о д а л ь ш о м у щомісячне довічне грошове утримання в розмірі 68 відсотків суддівської винагороди судді, який працює на відповідній посаді, суд відмовляє в їх задоволенні, оскільки захисту підлягає тільки порушене право.

Згідно з частиною першою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку субєктів владних повноважень.

Частиною першою статті 5 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю субєкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист шляхом: 1) визнання протиправним та нечинним нормативно-правового акта чи окремих його положень; 2) визнання протиправним та скасування індивідуального акта чи окремих його положень; 3) визнання дій субєкта владних повноважень протиправними та зобовязання утриматися від вчинення певних дій; 4) визнання бездіяльності субєкта владних повноважень протиправною та зобовязання вчинити певні дії; 5) встановлення наявності чи відсутності компетенції (повноважень) субєкта владних повноважень; 6) прийняття судом одного з рішень, зазначених у пунктах 1-4 цієї частини та стягнення з відповідача - субєкта владних повноважень коштів на відшкодування шкоди, заподіяної його протиправними рішеннями, дією або бездіяльністю.

Задоволенню в адміністративному процесі підлягають лише ті вимоги, які п о н о в л ю ю т ь порушене право особи в публічно-правових відносинах.

Відповідно до пункту 10.3 Постанови Пленуму Вищого адміністративного суду України від 20.05.2013 № 7 Про судове рішення в адміністративній справі, у разі визнання судом неправомірними дій чи бездіяльності відповідача суд може зобов`язати його вчинити чи утриматися від вчинення певних дій у спосіб, визначений чинним законодавством, яким може бути захищено/відновлено порушене право. Резолютивна частина рішення не повинна містити приписів, що прогнозують можливі порушення з боку відповідача та зобов`язання його до вчинення чи утримання від вчинення дій на майбутнє. Суд може ухвалити постанову про зобов`язання відповідача прийняти рішення певного змісту, за винятком випадків, коли суб`єкт владних повноважень під час адміністративних процедур відповідно до закону приймає рішення на основі адміністративного розсуду.

Отже зобов`язання, встановлені у резолютивній частині рішення суду, не можуть поширюватись н а м а й б у т н є.

За таких обставин вимоги позивача у частині зобов"язання відповідача в и п л а ч у в а т и позивачу в п о д а л ь ш о м у щомісячне довічне грошове утримання в розмірі 68 відсотків суддівської винагороди судді, який працює на відповідній посаді задоволенню не підлягають.

Розподіл судових витрат здійснити в порядку ст. 139 Кодексу адміністративного судочинства України.

Керуючись ст.ст. 90, 139, 143, 241-246, 250, 255, 295 КАС України, суд, -

В И Р І Ш И В:

Адміністративний позов ОСОБА_1 до Головного Управління Пенсійного фонду України в Сумській області про визнання протиправними дій та відмови, зобов`язання вчинити дії - задовольнити частково.

Визнати протиправною відмову Головного Управління Пенсійного фонду України в Сумській області від 06.03.2020, оформлену листом від 06.04.2020, в проведенні ОСОБА_1 перерахунку раніше призначеного розміру щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці згідно довідки Сумського апеляційного суду від 04.03.2020 №63 про суддівську винагороду для обчислення щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці.

Зобов`язати Головне Управління Пенсійного фонду України в Сумській області (вул.Пушкіна, 1, м. Суми, 40009, код ЄДРПОУ 21108013) перерахувати та виплатити ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) щомісячне довічне грошове утримання судді у відставці починаючи з 19 лютого 2020 року, з урахуванням раніше виплачених сум щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці згідно довідки Сумського апеляційного суду від 04.03.2020 №63 про суддівську винагороду для обчислення щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці.

В іншій частині позовних вимог - відмовити.

Стягнути на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) за рахунок бюджетних асигнувань Головного Управління Пенсійного фонду України в Сумській області (вул.Пушкіна, 1, м. Суми, 40009, код ЄДРПОУ 21108013) витрати зі сплати судового збору у сумі 1681 (одна тисяча шістсот вісімдесят одна) грн. 60 коп.

Рішення може бути оскаржено до Другого апеляційного адміністративного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня складення повного рішення. Апеляційні скарги до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи подаються через Сумський окружний адміністративний суд.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя О.М. Кунець