Рішення № 92011083, 05.10.2020, Одеський окружний адміністративний суд

Справа № 420/3824/20

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05 жовтня 2020 року м. Одеса

Одеський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Корой С.М., розглянувши в порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Головного управління ДПС в Одеській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення, -

В С Т А Н О В И В:

05 травня 2020 року до Одеського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Головного управління ДФС в Одеській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 07.10.2019 року №0001993203.

Ухвалою суду від 12.05.2020 року позов залишено без руху та надано позивачу строк на усунення недоліків позову.

21.05.2020 року (вх. №19610/20) від позивача до суду надійшла уточнена позовна заява фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Головного управління ДПС в Одеській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 07.10.2019 року №0001993203.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що 08.08.2019 року співробітниками ГУ ДФС в Одеській області здійснена перевірка позивача з питань додержання суб`єктами господарювання вимог, встановлених законодавством України, які є обов`язковими до виконання при здійсненні оптової і роздрібної торгівлі алкогольними напоями, тютюновими виробами в кафе « ІНФОРМАЦІЯ_1 » за адресою: АДРЕСА_1 .

За результатами перевірки був складений Акт від 19.08.2019 року № 1577/15-32-40-03/ НОМЕР_1 , відповідно до якого було встановлене «порушення ведення обліку товарних запасів за місцем їх реалізації, а саме накладні на товар, згідно із додатком відсутні, чим порушено п.12 ст.3 Закону України від 06.07.1995 року № 265/95-ВР «Про застосування реєстраторів розрахункових апаратів у сфері торгівлі громадського харчування та послуг» із змінами та доповненнями. Перевіркою встановлено порушення ст.11 Закону У країни від 19.12.1995 року № 481/95/ВР «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів» (із змінами та-доповненнями), а саме: зберігання пляшки алкогольної продукції напоїв «Elit ha'arak» ємкістю 0,7 л. вмістом спирту 40% без марок акцизного податку встановленого зразку згідно з додатком. У висновку перевірки зазначено, що за вказане порушення передбачені фінансові санкції відповідно до ст.20 Закону України від 06.07.1993 року «Про застосування РРО у сфері торгівлі громадського харчування та послуг» (із змінами та доповненнями).

Як стверджує позивач, даний Акт перевірки було отримано позивачем листом 14 вересня 2019 року та не погодившись з його висновками, фізична особа-підприємець ОСОБА_1 у вересні 2019 року надіслала заперечення на Акт. В жовтні 2019 року позивач отримала висновок на свої заперечення до Акту перевірки ГУ ДФС в Одеській області № 1577/15-32-40- 03/ НОМЕР_1 від 19.08.2019 року, відповідно до якого, висновки в акті перевірки були залишені без змін. Зазначений Акт перевірки, який послугував підставою для винесення спірного податкового повідомлення-рішення, на думку позивача, складений з грубим порушенням вимог чинного законодавства, доказова інформація носить лише констатуючий характер, не підтверджена належними доказами, зроблено висновки, які суперечать фактичним обставинам, не відповідають чинному законодавству України.

Як стверджує позивач, в порушення ст.80 ПК України, позивачу чи його уповноваженому представнику до початку перевірки не був вручений мотивований наказ про проведення фактичної перевірки, для ознайомлення з ним під розпис. Крім того позивачу чи його уповноваженому представнику до початку перевірки не було надано направлення на перевірку та не пред`являлись службові посвідчення перевіряючими. В Акті перевірки, відсутні будь-які посилання на передбачені ст.80 ПК України підстави призначення перевірки позивача, окрім посилання на норму Податкового кодексу, що регулює питання призначення перевірок. В Акті перевірки невірно зазначено те, що перевірку було здійснено за присутності позивача. В час проведення перевірки, а саме 08.08.2019 року з 16.15 год. до 16.45 год. позивач була відсутня в кафе « ІНФОРМАЦІЯ_1 » за адресою: АДРЕСА_1, що може підтвердити адміністратор кафе ОСОБА_2 та працівники кафе. Зазначені в Акті встановлені порушення, а саме: відсутність накладних на товар; зберігання пляшки алкогольної продукції напоїв, а саме «Elit ha'arak» ємкістю 0,7 л. змістом спирту 40% без марок акцизного податку, позивачем не вчинялись, а тому зазначені в Акті висновки, які послугували підставою для винесення спірного податкового повідомлення-рішення, є необ`єктивними, хибними, надуманими, упередженими, а тому не відповідають дійсним обставинам.

Позивач стверджує, що за її відсутності в кафе 08.08.2019 року, адміністратор кафе ОСОБА_2 за наказом позивача, розрахувалась та прийняла товар, а відповідна облікова документація знаходилась у приміщенні кафе. Отже, сумніви перевіряючих, щодо належної облікової документації на товар, за відсутності позивача при здійсненні перевірки, яка тривала лише 30 хвилин, не є достатньою підставою вважати, що мало місце порушення п.12 ст.3 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових апаратів у сфері торгівлі громадського харчування та послуг».

Як зазначено у позові, виявлена перевіряючими пляшка алкогольного напою, а саме «Elit ha'атак» ємкістю 0,7 л. з вмістом спирту 40%, знаходилась на кухні кафе, належала повару, та не була призначена для зберігання чи реалізації в кафе, а була його особистою річчю, яку, відповідно до його наступних пояснень, подарував повару його знайомий з нагоди ювілею. З огляду на це, відсутні достатні підстави для накладення на позивача фінансових санкцій, передбачених ст.17 Закону України «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів та пального».

Крім того, позивач звертає увагу на те, що акт перевірки був складений 08.08.2019 року, а зареєстрований в органі ДФС лише 19.08.2019 року.

Ухвалою від 26.05.2020 року Одеським окружним адміністративним судом прийнято до розгляду позовну заяву фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Головного управління ДПС в Одеській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення (в редакції уточнень за вх.№19605/20 від 21.05.2020 року) і відкрито провадження в адміністративній справі

Вказаною ухвалою судом встановлено сторонам строки для подання заяв по суті справи, зобов`язано відповідача надати докази і пояснення та вирішено розглядати справу за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) відповідно до ст.262 КАС України.

30.06.2020 року (вх.№24990/20) від представника Головного управління ДФС в Одеській області до суду надійшов відзив на позовну заяву разом із додатками, згідно переліку, який у ньому наведено (а.с.39-62).

У відзиві вказано, що Головне управління ДФС в Одеській області позов не визнає у повному обсязі, не погоджується з доводами позивача та вважає позов таким. Що не підлягає задоволенню.

При цьому від Головного управління ДПС в Одеській області відзиву на позовну заяву не надходило.

30.06.2020 року (вх.№24992/20) від представника відповідача до суду надійшло клопотання про залучення до участі у справі співвідповідача - Головного управління ДПС в Одеській області.

07.07.2020 року (вх.№26204/20) від представника позивача до суду надійшла відповідь на відзив разом із додатками, згідно переліку, який у ній наведено (а.с.63-77).

Ухвалою суду від 08.07.2020 року судом відмовлено у задоволенні клопотання представника відповідача про залучення Головного управління ДПС в Одеській області у якості співвідповідача по справі №420/3824/20.

Станом на дату вирішення даної справи інших заяв по суті справи на адресу суду не надходило.

Дана адміністративна справа вирішується судом у межах строку, визначеного ст. 258 КАС України з урахуванням приписів розділу VI Прикінцевих положень КАС України.

Дослідивши матеріали справи, розглянувши справу в межах заявлених позовних вимог, відзиву на позов і наданих доказів, оцінивши докази відповідно до вимог ст.ст. 72-79 КАС України, судом встановлено наступні факти та обставини.

ОСОБА_1 зареєстрована як фізична особа-підприємець 05.03.2019 Номер запису: 25560000000150517 та здійснює наступні види діяльності за КВЕД: 56.10 Діяльність ресторанів, надання послуг мобільного харчування (основний); 47.11 Роздрібна торгівля в неспеціалізованих магазинах переважно продуктами харчування, напоями та тютюновими виробами; 47.24 Роздрібна торгівля хлібобулочними виробами, борошняними та цукровими кондитерськими виробами в спеціалізованих магазинах; 47.29 Роздрібна торгівля іншими продуктами харчування в спеціалізованих магазинах; 47.91 Роздрібна торгівля, що здійснюється фірмами поштового замовлення або через мережу Інтернет; 47.99 Інші види роздрібної торгівлі поза магазинами; 56.21 Постачання готових страв для подій; 56.29 Постачання інших готових страв; 47.71 Роздрібна торгівля одягом у спеціалізованих магазинах; 86.22 Спеціалізована медична практика.

Судом встановлено, що на підставі наказу №6120 від 01.08.2019 року, направлень на перевірку №3289,№3290, №3291, №3292 від 08.08.2019 року, відповідно до пп.80.2.5 п.80.2 ст.80 Податкового кодексу України 08.08.2019 року посадовими особами ГУ ДФС в Одеській області проведено фактичну перевірку в кафе « ІНФОРМАЦІЯ_1 » за адресою: АДРЕСА_1 , яке належить ФОП ОСОБА_1 .

За наслідками вказаної перевірки Головним управлінням ДФС в Одеській області складено акт про результати фактичної перевірки з питань додержання суб`єктами господарювання вимог, встановлених законодавством України, які є обов`язковими до виконання при здійсненні оптової і роздрібної торгівлі алкогольними напоями, тютюновими виробами та пального № 1577/15-32-40-03/ НОМЕР_1 , який зареєстровано 19.08.2019 року (а.с.7-8, 44-47).

Перевірку проведено 08.08.2019 року з 15:15 год. та закінчено 16.08.2019 року о 16:45 год.

Вказаною перевіркою встановлено:

- порушення ведення обліку товарних запасів за місцем їх реалізації, а саме накладні на товар, згідно із додатком відсутні, чим порушено п.12 ст.3 Закону України від 06.07.1995 року № 265/95-ВР «Про застосування реєстраторів розрахункових апаратів у сфері торгівлі громадського харчування та послуг» із змінами та доповненнями.

- порушення ст.11 Закону У країни від 19.12.1995 року № 481/95/ВР «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів» (із змінами та-доповненнями), встановлено зберігання пляшки алкогольної продукції напоїв, а саме «Elit ha'arak» ємкості 0,7 л. з вмістом спирту 40% без марок акцизного податку встановленого зразку згідно з додатком.

В Акті зазначено, що позивач, при ознайомленні з Актом від підпису відмовилась та що перевірку проведено у присутності позивача та адміністратора кафе.

Як зазначено у позові, не погоджуючись із вказаним актом, позивачем було направлено заперечення на акт перевірки від 19.08.2019 року № 1577/15-32-40-03/ НОМЕР_1 .

02.10.2019 року Головним управлінням ДПС в Одеській області складено висновок на заперечення на акт перевірки Головного управління ДФС в Одеській області №№ 1577/15-32-40-03/ НОМЕР_1 від 19.08.2019 року(а.с.9), яким висновки акту залишено без змін.

На підставі висновків акту фактичної перевірки від 19.08.2019 року № 1577/15-32-40-03/ НОМЕР_1 Головним управлінням ДПС в Одеській області 07.10.2019 року прийнято податкове повідомлення-рішення №0002813205, яким до позивача за порушення п.12 ст.3 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» застосовано штрафні (фінансові) санкції (штрафи) у розмірі 70740 грн. (а.с.6);

Вважаючи податкове повідомлення-рішення від 07.10.2019 року №0001993203 протиправним та таким, що підлягає скасуванню, позивач звернулась до суду з даною позовної заявою.

Надаючи правову оцінку відносинам, що виникли між сторонами, суд виходить з наступного.

Відповідно до п.80.1 ст.80 Податкового кодексу України (далі - ПК України) фактична перевірка здійснюється без попередження платника податків (особи).

Згідно з п.80.2.5 ст.80 ПК України фактична перевірка може проводитися на підставі рішення керівника (його заступника або уповноваженої особи) контролюючого органу, оформленого наказом, копія якого вручається платнику податків або його уповноваженому представнику, або особам, які фактично проводять розрахункові операції під розписку до початку проведення такої перевірки, та за наявності хоча б однієї з таких підстав у разі наявності та/або отримання в установленому законодавством порядку інформації про порушення вимог законодавства в частині виробництва, обліку, зберігання та транспортування спирту, алкогольних напоїв та тютюнових виробів та цільового використання спирту платниками податків, обладнання акцизних складів витратомірами-лічильниками та/або рівномірами-лічильниками, а також здійснення функцій, визначених законодавством у сфері виробництва і обігу спирту, алкогольних напоїв та тютюнових виробів, пального.

Відповідно до п.86.1 ст.86 Податкового кодексу України результати перевірок (крім камеральних та електронних перевірок) оформлюються у формі акта або довідки, які підписуються посадовими особами контролюючого органу та платниками податків або їх законними представниками (у разі наявності). У разі встановлення під час перевірки порушень складається акт. Якщо такі порушення відсутні, складається довідка.

Акт (довідка), складений за результатами перевірки та підписаний посадовими особами, які проводили перевірку, у строки визначені цим Кодексом, надається платнику податків або його законному представнику, який зобов`язаний його підписати.

Строк складення акта (довідки) про результати перевірки не зараховується до строку проведення перевірки, встановленого цим Кодексом (з урахуванням його продовження).

У разі незгоди платника податків з висновками акта (довідки) такий платник зобов`язаний підписати такий акт (довідку) перевірки із зауваженнями, які він має право надати разом з підписаним примірником акта (довідки) або окремо у строки, передбачені цим Кодексом.

Вказане податкове повідомлення рішення ґрунтується на висновках податкового органу про порушення позивачем п.12 ст.3 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг», а саме: встановлено, що в кафе «ІНФОРМАЦІЯ_1» за адресою: АДРЕСА_1, яке належить ФОП ОСОБА_1 не ведеться у порядку, встановленому законодавством, облік товарних запасів за місцем їх реалізації, а саме перевіркою встановлено відсутність первинних документів на оприбуткування товару на суму 35370,00 грн.

Відповідно до п.12 ст.3 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» № 265/95-ВР суб`єкти господарювання, які здійснюють розрахункові операції в готівковій та/або в безготівковій формі (із застосуванням платіжних карток, платіжних чеків, жетонів тощо) при продажу товарів (наданні послуг) у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг, а також операції з приймання готівки для подальшого її переказу зобов`язані вести в порядку, встановленому законодавством, облік товарних запасів на складах та/або за місцем їх реалізації, здійснювати продаж лише тих товарів (послуг), що відображені в такому обліку.

До документів, що є підставою для оприбуткування товару, як правило, належать накладні та товарно-транспортні накладні. Такі документи є підставою для внесення запасів до облікових бухгалтерських реєстрів.

Аналогічні висновки викладено у постанові Верховного суду від 25.09.2018 року по справі №809/1869/13-а.

Згідно зі ст.20 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» до суб`єктів господарювання, що здійснюють реалізацію товарів які не обліковані у встановленому порядку, застосовується фінансова санкція у розмірі подвійної вартості необлікованих товарів, які не обліковані за місцем реалізації та зберігання, за цінами реалізації, але не менше десяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян. Такі вимоги не поширюються на фізичних осіб - підприємців, які є платниками єдиного податку та не зареєстровані платниками податку на додану вартість.

Фінансова санкція, встановлена ст. 20 Закону України "Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг" може бути застосована, коли особа не веде обліку товарів або веде його з порушенням порядку, визначеного Положенням (стандартом) бухгалтерського обліку 9 "Запаси".

Відповідна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду України від 20.01.2015 р. по справі N 21-275а14.

Як вбачається з наявних в матеріалах справи доказів, відповідачем встановлено порушення ФОП ОСОБА_1 ведення обліку запасів за місцем їх реалізації, а саме, що позивачем не надано накладні на товар на суму 35370,00 грн.

При цьому суд зазначає, що відповідачем не вказано, яким чином було встановлено вартість товару.

Відповідно до п.2 ст.3 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в України", бухгалтерський облік є обов`язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку. Згідно з п.п.1,3 ст.9 цього Закону підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Інформація, що міститься у прийнятих до обліку первинних документах, систематизується на рахунках бухгалтерського обліку в регістрах синтетичного та аналітичного обліку шляхом подвійного запису їх на взаємопов`язаних рахунках бухгалтерського обліку.

Суд зазначає, що звертаючись до суду із даним адміністративним позовом, позивачем надані первинні облікові документи на товар, що був у наявності на об`єкті: магазин, в якому здійснює діяльність позивач в кафе « ІНФОРМАЦІЯ_1 » за адресою: АДРЕСА_1 на момент проведення фактичної перевірки, а саме: видаткові накладкі №3116204 від 05.08.2019 року, №ВОО00103625 від 26.07.2019 року, №23826 від 26.07.2019 року (а.с.71-72).

Також, позивачем надано до суду письмові пояснення ОСОБА_3 (а.с.70)., яка згідно трудового договору №3 від 12.07.2019 року (а.с.66) є найманим працівником позивача, в яких зазначено, що 08.08.2019 року вказана особа в якості адміністратора знаходилась в кафе « ІНФОРМАЦІЯ_1 » та була уповноважена власником ОСОБА_4 здійснювати закупку товару на підставі наказу №1/08/2019 (а.с.69). У поясненнях також вказано, що при здійсненні перевірки працівниками ДФС, вказана особа пред`явила наказ на її ім`я і накладні, однак, вони не прийняли вказані документи до уваги.

Вказаним документами позивачем підтверджено наявність первинної документації щодо товару, який реалізовувався позивачем в кафе «ІНФОРМАЦІЯ_1» за адресою: АДРЕСА_1.

З боку представника відповідача, не було надано будь-які зауваження щодо оформлення вказаних первинних документів не у відповідності до вимог чинного законодавства.

Суд зазначає, що фінансова санкція, встановлена статтею 20 цього Закону, може бути застосована до юридичної особи лише у тому випадку, коли ця особа не веде обліку товарів.

Сама по собі відсутність на момент перевірки контролюючим органом накладних за місцем реалізації чи зберігання товарів, за умови, що ці товари належним чином обліковані відповідно до Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», не є підставою для застосування до юридичної особи фінансової санкції, передбаченої статтею 20 Закону № 265/95-ВР.

Аналогічні висновки містяться у постанові Верховного суду від 28.02.2018 року по справі № 810/3247/16.

При цьому, контролюючим органом не доведена та обставина, що протягом часу проведення перевірки суб`єктом господарювання ФОП ОСОБА_4 не здійснювався у встановленому законом порядку облік товарів, що знаходився на реалізації.

Відповідачем не доведено у належний спосіб обставини, що свідчать про незабезпечення позивачем обліку товарних запасів, а відтак, висновки про наявність підстав для притягнення позивача до відповідальності на підставі пункту 12 статті 3 Закону України N 265/95-ВР є безпідставними.

Також, суд зазначає, що з боку відповідача не надано до суду обґрунтованих пояснень та доказів на їх підтвердження щодо того, яким чином контролюючим органом визначалась ціна за товари, які, як стверджує відповідач, не обліковані ФОП ОСОБА_4 за місцем їх реалізації та зберігання.

Відтак, на думку суду, зазначена сума вартості алкогольної продукції є недоведеною відповідачем.

Окрім того, судом встановлено, що в матеріалах перевірки не міститься даних про реалізацію товарів, які, як стверджує відповідач, не обліковані у встановленому порядку, а також відсутні будь-які відомості про дослідження перевіряючими первинних документів бухгалтерського обліку щодо оприбуткування та вибуття товару станом на дату проведення перевірки.

З урахуванням викладеного, суд вважає, що податковим органом не доведено правомірність застосування до позивача штрафних санкцій у розмірі 70740,00 грн. за реалізацію ФОП ОСОБА_4 товарів, які не обліковані за місцем реалізації та зберігання, у зв`язку із чим, суд дійшов висновку, що спірне податкове повідомлення-рішення прийнято відповідачем неправомірно, а отже підлягає скасуванню.

При цьому суд зазначає, що спірним рішенням до позивача застосовано штраф саме у розмірі 70740,00 грн., а не, як вказано у позові, у розмірі 87740,00 грн.

Водночас, суд вважає за необхідне зазначити, що у вказаному податковому повідомленні-рішенні, яким до позивача за порушення п.12 ст.3 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій в сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» застосовано суму штрафних (фінансових) санкцій (штрафів) та/або пені, зазначається, що такі застосовані, у тому числі за порушення строку розрахунку у сфері зовнішньоекономічної діяльності, що, в свою чергу, не відповідає фактичним обставинам справи та встановленим відповідачем порушенням.

При прийнятті рішення по суті заявлених позовних вимог, судом враховані висновки Верховного суду щодо застосування норм права, що регулюють спірні правовідносини, оскільки:

- відповідно до ч.5, ч.6 ст.13 Закону України "Про судоустрій та статус суддів" висновки щодо застосування норм права, викладені у постановах Верховного Суду, є обов`язковими для всіх суб`єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить відповідну норму права. Висновки щодо застосування норм права, викладені у постановах Верховного Суду, враховуються іншими судами при застосуванні таких норм права;

- відповідно до ч.5 ст.242 КАС України, при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Крім того, суд вважає за необхідне наголосити на наступному.

Так, певні дефекти адміністративного акта можуть не пов`язуватись з його змістом, а стосуватися, наприклад, процедури його ухвалення. Саме по собі порушення процедури прийняття акта не повинно породжувати правових наслідків для його дійсності, крім випадків, прямо передбачених законом.

Виходячи із міркувань розумності та доцільності, деякі вимоги до процедури прийняття акта необхідно розуміти не як вимоги до самого акта, а як вимоги до суб`єктів владних повноважень, уповноважених на їх прийняття. Дефектні процедури прийняття адміністративного акта, як правило, тягнуть настання дефектних наслідків. Разом із тим, не кожен дефект акта робить його неправомірним.

Фундаментальне порушення - це таке порушення суб`єктом владних повноважень норм права, допущення суттєвої, істотної помилки при прийнятті певного рішення, яке мало наслідком прийняття незаконного рішення.

Стосовно ж процедурних порушень, то в залежності від їх характеру такі можуть мати наслідком нікчемність або оспорюваність акта, а в певних випадках, коли йдеться про порушення суто формальні, взагалі не впливають на його дійсність.

Отже, суд, не применшуючи значення необхідності дотримання встановленої законодавством процедури ухвалення того чи іншого рішення, тієї чи іншої процедури вважає, що порушення такої процедури може бути підставою для визнання протиправними дій чи бездіяльності посадових осіб, що спричинили їх настання лише за тієї умови, що вони вплинуло або могли вплинути на правильність перевірки та її результатів в цілому .

Аналогічний вимір суттєвості порушень застосовує Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ), який у своїх рішеннях демонструє виважений підхід до оцінки характеру допущених порушень належної процедури з точки зору їх можливого впливу на загальну справедливість судового розгляду. Метод «оцінки справедливості процесу в цілому» не передбачає дослідження правомірності будь-якої окремої процесуальної дії у відриві від інших етапів процесу. По суті, ЄСПЛ у своїх рішеннях акцентує увагу на необхідності з`ясувати, «чи перетворили допущені порушення (в контексті конкретних обставин справи) судовий розгляд у цілому на несправедливий». При цьому, як свідчить практика ЄСПЛ, навіть виявлення судом серйозних (чи вагомих), на його думку, порушень права на справедливий судовий розгляд, допущених національними судами, не завжди тягне загальну оцінку проведеного судового розгляду та ухваленого підсумкового рішення як несправедливого.

Застосовуючи принципи ЄСПЛ, суд вказує на те, що скасування рішень суб`єктів владних повноважень з одних лише формальних мотивів не буде забезпечувати дотримання балансу принципу правової стабільності та справедливості.

Згідно зі статтею 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Частиною 2 статті 2 КАС України встановлено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та Законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Згідно статті 72 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Згідно частини 1 статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Згідно частини 2 статті 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. У таких справах суб`єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.

При вирішенні спорів щодо правомірності формування платниками податків своїх даних податкового обліку, необхідно враховувати, що відповідно до вимог ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України обов`язок доведення відповідних обставин у спорах між особою та суб`єктом владних повноважень покладається на суб`єкта владних повноважень.

Враховуючи зазначене, доводи позивача про скасування податкового повідомлення-рішення Головного управління ДПС в Одеській області є обґрунтованими, та відповідно, позовні вимоги є такими, що підлягають задоволенню.

Решта доводів та заперечень сторін висновків суду по суті позовних вимог не спростовують.

Слід зазначити, що згідно практики Європейського суду з прав людини та зокрема, рішення у справі "Серявін та інші проти України" від 10 лютого 2010 року, заява 4909/04, відповідно до п.58 якого суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" від 9 грудня 1994 року, серія A, N 303-A, п.29).

Відповідно до ч. 1 та ч. 2 ст. 94 КАС якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав стороною у справі, або якщо стороною у справі виступала його посадова чи службова особа. Якщо адміністративний позов задоволено частково, судові витрати, здійснені позивачем, присуджуються йому відповідно до задоволених вимог, а відповідачу - відповідно до тієї частини вимог, у задоволенні яких позивачеві відмовлено.

Згідно матеріалів справи, позивачем сплачено судовий збір у розмірі 2102,00 грн., що підтверджується платіжним дорученням №64 від 29.04.2020 року (а.с.13).

При цьому сума судового збору, яка підлягала сплаті за подання даного позову складає 840,80 грн. (70740 (ціна позову)*1%, але не менше 0,4 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб)

Відтак, за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС в Одеській області підлягають стягненню на користь позивача судові витрати у розмірі 840,80 грн.

Сума судового збору у розмірі 1297,20 грн. (2102,00-840,80 грн.) є такою, що підлягає поверненню позивачу на підставі п.1 ч.1 ст.7 Закону України «Про судовий збір» на підставі відповідної заяви.

Керуючись ст.ст. 2, 3, 5, 6, 8, 9, 14, 22, 139, 241, 242-246, 250, 255, 262, 295, КАС України, суд,-

В И Р І Ш И В:

Адміністративний позов фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Головного управління ДПС в Одеській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення - задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 07.10.2019 року №0001993203, яким до позивача застосовано штрафні санкції у розмірі 70740,00 грн.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС в Одеській області на користь фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 судові витрати у розмірі 840,80 грн. (вісімсот сорок гривень 80 коп.).

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку шляхом подання до П`ятого апеляційного адміністративного суду через Одеський окружний адміністративний суд апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Учасники справи:

Позивач - фізична особа-підприємець ОСОБА_1 ( АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_1 ).

Відповідач:

Головне управління ДПС в Одеській області (вул.Семінарська 5, м.Одеса, 65044, код ЄДРПОУ 43142370).

Суддя Корой С.М.

.