Рішення № 92010755, 30.09.2020, Івано-Франківський міський суд Івано-Франківської області

Справа № 344/7228/19

Провадження № 2/344/727/20

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30 вересня 2020 року м. Івано-Франківськ

Івано-Франківський міський суд Івано-Франківської області в складі:

головуючого - судді Бородовського С.О.,

за участі секретаря судового засідання Грегулецької Х.І.,

представників відповідачів ОСОБА_1 , ОСОБА_2 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Ферозіт-Альфа» до ОСОБА_3 , ОСОБА_4 про відшкодування шкоди, завданої неправомірними діями, -

ВСТАНОВИВ:

в позові вказано, що відповідач ОСОБА_3 працював у позивача на посаді регіонального менеджера відділу збуту в м. Івано-Франківськ, до його обов`язків належав збут продукції за завданнями та договорами позивача, контроль за відвантаженням продукції, своєчасним надходженням грошових коштів за її оплату; відповідач ніс повну матеріальну відповідальність за договором від 04/06/20006. 17/02/2009 на складах позивача в м. Івано-Франківськ проведено позапланову інвентаризацію, виявлено нестачу продукції на 20634,36 гривень. В наступному встановлено, що в реєстрі розхідних накладних внесено підроблені накладні на 423030,69 гривень щодо продукції, яка в дійсності не продавалась. 01/04/2009 порушено кримінальну справу за ч. 5 ст. 191 КК України. Постановою Івано-Франківського міського суду від 06/12/2017 відповідачів звільнено від кримінальної відповідальності - ОСОБА_3 за ч. 2 ст. 191, ч. 1 ст. 366 КК України, ОСОБА_4 за ч. 1 ст. 358 КК України; провадження в кримінальній справі закрито, цивільний позов позивача залишено без розгляду. Тому позивач просив суд стягнути солідарно з ОСОБА_3 та ОСОБА_4 на його користь 423030,69 гривень.

В судовому засіданні представники відповідачів заперечили позов з підстав не надання позивачем будь-якого доказу щодо вини відповідачів, спливу строку звернення до суду з позовом.

В ч. 1 ст. 12 ЦПК України проголошено, що цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін.

Відповідно до ч. 2 ст. 12 ЦПК України учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом.

В ч. 3 ст. 12 ЦПК України вказано, що кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Отже обов`язок надання суду доказів на обґрунтування позову процесуальним законом покладено безпосередньо на позивача.

При цьому в ч. 4 ст. встановлено, що кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Отже позивач несе ризик настання наслідків, пов`язаних із невчиненням ним дій щодо доведення обставин, які мають значення для справи і на які він посилається як на підставу своїх вимог.

Відповідно до п. 5 ч. 5 ст. 12 ЦПК України суд запобігає зловживанню учасниками судового процесу їхніми правами та вживає заходів для виконання ними їхніх обов`язків.

Таким чином позивачу не гарантовано право на перекладення на суд свого обов`язку щодо доведення перед судом кожної фактичної обставини на основі доказів позивача. Позивач був стороною кримінальної справи щодо обвинувачення ОСОБА_3 та ОСОБА_4 , а тому мав доступ до усіх матеріалів і зобов`язаний був надати суду відповідні докази особисто із зазначенням яку безпосередньо фактичну обставину відповідний доказ доводить та яку юридичну оцінку йому може бути надано за підставами позову.

Так в ч. 1 ст. 13 ЦПК України вказано, що суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

В ч. 2 ст. 13 ЦПК України вказано, що збирання доказів у цивільних справах не є обов`язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

В ч. 3 ст. 13 ЦПК України вказано, що учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд.

Однак відповідно до ч. 1 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

В ч. 5 ст. 81 ЦПК України вказано, що докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

В ч. 7 ст. 81 ЦПК України вказано, що суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов`язків щодо доказів, а також інших випадків, передбачених цим Кодексом.

Отже позивач не вправі перекладати виконання свого обов`язку перед судом безпосередньо на суд у формі клопотання про збирання доказів та самостійне їх витребування для обґрунтування позову позивача.

Відповідно до ст. 103 ЦПК України суд призначає експертизу у справі за сукупності таких умов: 1) для з`ясування обставин, що мають значення для справи, необхідні спеціальні знання у сфері іншій, ніж право, без яких встановити відповідні обставини неможливо; 2) сторонами (стороною) не надані відповідні висновки експертів із цих самих питань або висновки експертів викликають сумніви щодо їх правильності.

Позивач не подав суду запитання, які на його думку необхідно поставити перед експертом.

Відповідно до ст. 105 ЦПК України призначення відповідного виду експертизи не належить до обо`язкових.

Крім цього для обчислення розміру претензії позивача до відповідачів не потрібні знання в галузі науки, літератури і мистецтва, оскільки такі дії здійснюються на основі арифметики.

06/12/2017 ухвалено постанову Івано-Франківського міського суду, якою звільнено від кримінальної відповідальності ОСОБА_3 за ч. 2 ст. 191, ч. 1 ст. 366 КК України та ОСОБА_4 за ч. 1 ст. 358 КК України; провадження в кримінальній справі закрито за ст. 49 КК України, ст. 7-1 КПК України у зв`язку із закінченням строків давності.

Разом з цим в ст. 62 Конституції України проголошено, що особа вважається невинуватою у вчиненні злочину і не може бути піддана кримінальному покаранню, доки її вину не буде доведено в законному порядку і встановлено обвинувальним вироком суду.

Ніхто не зобов`язаний доводити свою невинуватість у вчиненні злочину.

Таким чином позивач не подав суду доказу ухвалення вироку суду щодо засудження відповідачів за вчинення дій, якими позивачу було б заподіяно майнову шкоду.

Отже постановою про закриття провадження вирішується процесуальне питання його завершення з правової підстави, що визначена процесуальним законом, однак не встановлюється винуватість особи у вчиненні злочину, оскільки єдиним рішенням за яким встановлюється винуватість особи у вчиненні злочину є вирок суду, що ухвалений в законному порядку.

Таким чином процесуальним законом безпосередньо на позивача покладено обов`язок доказування обставин вчинення відповідачами дій, що завдали йому майнову шкоду.

Жодного доказу на доведення обставин спору позивач суду не подав.

Жодного розрахунку розміру претензій до відповідачів позивач суду не подав.

Жодного викладу обставин щодо претензій позивача до відповідача в позові не міститься. В позові також не вказано на безпосередні дії кожного відповідача у завданні шкоди позивачу.

В ч. 6 ст. 81 ЦПК України вказано, що доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Відповідно до ч. 1 ст. 541 ЦК України солідарний обов`язок або солідарна вимога виникають у випадках, встановлених договором або законом, зокрема у разі неподільності предмета зобов`язання.

В ст. 11 КК України вказано, що кримінальним правопорушенням є передбачене цим Кодексом суспільно небезпечне винне діяння (дія або бездіяльність), вчинене суб`єктом кримінального правопорушення.

Таким чином солідарний обов`язок виникає виключно з підстав, що встановлені законом або договором, а також у випадку неподільності предмета зобов`язання.

При цьому кримінальна відповідальність, а з нею і юридична відповідальність за завдану злочином майнову шкоду пов`язані безпосередньо із діями особи щодо вчинення злочину, залежить від розподілу ролей осіб, у разі вчинення злочину спільно з іншими особами.

Отже позивачу не гарантовано право на подання позову, без доказів, на основі його припущень, без зазначення дій кожного відповідача, без доведення обставини їх спільного умислу на досягнення єдиного результату їх дій, оскільки ним вказано на солідарну вимогу.

Усі інші пояснення сторін, їх докази і арґументи не спростовують висновків суду, зазначених в цьому судовому рішенні, їх дослідження та оцінка судом не надала можливості встановити обставини, які б були підставою для ухвалення будь-якого іншого судового рішення.

Відповідно до зазначеного суд,-

УХВАЛИВ:

в позові відмовити.

Рішення може бути оскаржено безпосередньо до Івано-Франківського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Суддя С.О. Бородовський