Рішення № 92010530, 05.10.2020, Миколаївський окружний адміністративний суд

МИКОЛАЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

05 жовтня 2020 р. № 400/2198/20 м. Миколаїв

Миколаївський окружний адміністративний суд, у складі головуючого судді Лісовської Н.В., розглянувши в письмовому провадженні за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу

за позовом:ОСОБА_1 , АДРЕСА_1

до відповідача:військової частини А1080, пр. Героїв України, 66-а, м. Миколаїв, 54025

про:визнання бездіяльності протиправною, зобов`язання вчинити певні дії,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернулася з позовом до військової частини А1080 про визнання протиправною бездіяльності щодо відмови провести перерахунок та виплату індексації грошового забезпечення за період з 01.01.2016 р. по 28.02.2018 р., зобов`язання провести перерахунок та виплату індексації грошового забезпечення за період з 01.01.2016 р. по 28.02.2018 р., врахувавши базовий місяць з часу підвищення посадового окладу 01.02.2015 р.

Свої вимоги позивач обґрунтовує наявністю права на індексацію грошового забезпечення, яка за період з 01.01.2016 р. по 28.02.2018 р. відповідачем не проводилася. Аргументи відповідача про відсутність бюджетних асигнувань та коштів, як причини невиконання своїх зобов`язань, не можуть бути підставою для невиконання вимог закону.

09.07.2020 р. відповідач подав відзив на позовну заяву, в якому з посиланням на роз`яснення Департаменту фінансів Міністерства оборони України від 04.01.2016 р. № 248/3/9/1/2 відзначив, що індексацію грошового забезпечення військовослужбовців слід не нараховувати до окремого роз`яснення. Проведення індексації перебуває в прямій залежності від фінансових ресурсів відповідних бюджетів та не може виходити за їх межі.

27.07.2020 р. позивач подала відповідь на відзив, згідно з якою роз`яснення Департаменту фінансів Міністерства оборони України порушують її права на отримання індексації. Правом надання роз`яснень щодо застосування Порядку № 1078 наділено Мінсоцполітики. До цього часу Департамент фінансів Міністерства оборони України так і не надав роз`яснень з приводу нарахування та виплати індексації грошового забезпечення, чим продовжує протиправну бездіяльність.

З`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, дослідивши матеріали, що містяться у справі, суд встановив наступне:

Позивач проходила військову службу за контрактом у військовій частині А1080 на різних посадах.

Наказом командира 145 окремого ремонтно-відновлювального полку від 24.09.2019 р. № 42-РС позивача звільнено з військової служби в запас за п.п. "к" п. 2 ч. 5 ст. 26 Закону України "Про військовий обов`язок і військову службу".

Наказом командира військової частини А1080 від 15.10.2019 р. № 212 позивача виключено зі списків особового складу частини (а. с. 16).

За зверненням позивача 24.01.2020 р. відповідачем видана довідка про фактичне отримання грошового забезпечення з 01.01.2013 р. по 15.10.2019 р., а також лист про відсутність підстав для нарахування індексації за період з 01.01.2016 р. по 28.02.2018 р. (а. с. 19-22).

Вирішуючи спір, що виник між сторонами, суд виходить з наступного:

Відповідно до ст. 1 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" (далі - Закон № 2011) соціальний захист військовослужбовців - діяльність (функція) держави, спрямована на встановлення системи правових і соціальних гарантій, що забезпечують реалізацію конституційних прав і свобод, задоволення матеріальних і духовних потреб військовослужбовців відповідно до особливого виду їх службової діяльності, статусу в суспільстві, підтримання соціальної стабільності у військовому середовищі. Це право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, у старості, а також в інших випадках, передбачених законом.

Абзацом 2 ч. 4 ст. 9 Закону № 2011 встановлено, що порядок виплати грошового забезпечення визначається Міністром оборони України, керівниками центральних органів виконавчої влади, що мають у своєму підпорядкуванні утворені відповідно до законів України військові формування та правоохоронні органи, керівниками розвідувальних органів України.

Відповідно до ч. 2, 3 ст. 9 Закону № 2011 до складу грошового забезпечення входять посадовий оклад, оклад за військовим званням; щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премія); одноразові додаткові види грошового забезпечення.

Грошове забезпечення визначається залежно від посади, військового звання, тривалості, інтенсивності та умов військової служби, кваліфікації, наукового ступеня і вченого звання військовослужбовця. Грошове забезпечення підлягає індексації відповідно до Закону.

Як встановлено судом, позивачу за період з 01.01.2016 р. по 28.02.2018 р. індексація грошового забезпечення не виплачувалась, що підтверджується довідкою відповідача від 24.01.2020 р. № 63 (а. с. 20-22).

Згідно з ч. 1 ст. 2 Закону України "Про індексацію грошових доходів населення" (далі - Закон № 1282) індексації підлягають грошові доходи громадян, одержані ними в гривнях на території України і які не мають разового характеру, зокрема, оплата праці (грошове забезпечення).

Індексації підлягають грошові доходи населення у межах прожиткового мінімуму, встановленого для відповідних соціальних і демографічних груп населення.

Відповідно до ст. 9 Закону № 1282 індексація грошових доходів населення здійснюється за місцем їх отримання за рахунок відповідних коштів.

Статтею 18 Закону України "Про державні соціальні стандарти та державні соціальні гарантії" визначено, що індексацію доходів населення, яка встановлюється для підтримання достатнього життєвого рівня громадян та купівельної спроможності їх грошових доходів в умовах зростання цін, віднесено до державних соціальних гарантій, що, згідно з ст. 19 цього Закону, є обов`язковими для всіх підприємств, установ і організацій незалежно від форми власності.

Порядок проведення індексації грошових доходів населення визначається Кабінетом Міністрів України.

Правила обчислення індексу споживчих цін для проведення індексації та сум індексації грошових доходів населення, що поширюється на підприємства, установи та організації незалежно від форми власності і господарювання, а також на фізичних осіб, що використовують працю найманих працівників визначає Порядок проведення індексації грошових доходів населення, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 р. № 1078 (далі - Порядок № 1078, в редакції, станом на момент виникнення спірних правовідносин).

Пунктом 4 Порядку № 1078 встановлено, що індексації підлягають грошові доходи населення у межах прожиткового мінімуму, встановленого для відповідних соціальних і демографічних груп населення. У межах прожиткового мінімуму, встановленого для працездатних осіб, індексується, зокрема, грошове забезпечення.

Згідно з п.п. 2 п. 6 Порядку № 1078 виплата сум індексації грошових доходів здійснюється за рахунок джерел, з яких провадяться відповідні грошові виплати населенню, а саме: підприємства, установи та організації, що фінансуються чи дотуються з державного бюджету, підвищують розміри оплати праці (грошового забезпечення) у зв`язку з індексацією за рахунок власних коштів і коштів державного бюджету.

Проведення індексації грошових доходів населення здійснюється у межах фінансових ресурсів бюджетів усіх рівнів та бюджетів фондів загальнообов`язкового державного соціального страхування на відповідний рік.

З аналізу наведених вище нормативно-правових актів, вбачається що на підприємства, установи, організації незалежно від форм власності покладається обов`язок проводити індексацію заробітної плати (грошового забезпечення) у разі перевищення величини індексу споживчих цін встановленого порогу індексації.

Тобто, сума індексація грошового забезпечення є складовою частиною грошового забезпечення і, відповідно, підлягає обов`язковому нарахуванню та виплаті.

Посилання відповідача на роз`яснення Департаменту фінансів Міністерства оборони України від 04.01.2016 р. № 248/3/9/1/2 суд вважає безпідставними, оскільки вказаний документ не є нормативно-правовим актом та має виключно рекомендаційний характер.

Індексація безпосередньо не пов`язана з надходженням коштів до власника підприємства, установи, організації. В законі йдеться про фінансові ресурси бюджетів усіх рівнів. Виплата індексації не ставиться вищевказаними нормативно-правовими актами у залежність від надходження коштів до власника підприємства, установи, організації.

Аналогічний правовий висновок міститься в постанові Верховного Суду від 12.12.2018 р. по справі № 825/874/17.

Суд також враховує практику Європейського Суду з прав людини, зокрема, у рішенні по справі "Кечко проти України", де Суд зауважував, що реалізація особою права, що пов`язане з отриманням бюджетних коштів, яке базується на спеціальних та чинних на час виникнення спірних правовідносин нормативно-правових актах національного законодавства, не може бути поставлена у залежність від бюджетних асигнувань.

У рішенні Конституційного Суду України від 15.10.2013 р. № 9-рп/2013 зазначено, що держава передбачає заходи, спрямовані на забезпечення реальної заробітної плати, тобто грошової винагороди за виконану роботу як еквівалента вартості споживчих товарів і послуг.

Таким чином, відсутність механізму нарахування індексації грошового забезпечення та незакладення до бюджету коштів для виплати індексації не позбавляють відповідача обов`язку провести індексацію грошового забезпечення позивача у встановленому законом порядку.

Враховуючи викладене, суд приходить до висновку про обґрунтованість позовних вимог в частині визнання протиправною бездіяльності та зобов`язання провести перерахунок та виплату індексації грошового забезпечення за період з 01.01.2016 р. по 28.02.2018 р.

Однак, враховуючи те, що в матеріалах справи відсутні докази встановлення відповідачем у спірному періоді базового місяця, у суду відсутня можливість самостійно визначити базовий місяць для нарахування позивачу індексації грошового забезпечення.

З огляду на викладене, суд приходить до висновку, що встановлення місяця підвищення (базового місяця) у відповідності до положень Порядку № 1078 та Закону № 1282 належить до повноважень відповідача.

У вказаній частині в позові слід відмовити.

Згідно з ч. 3 ст. 139 КАС України при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог. Позивач надала квитанцію про сплату судового збору в сумі 840,80 грн (а. с. 26), відтак стягненню за рахунок бюджетних асигнувань відповідача підлягає 420,40 грн.

Керуючись ст. 2, 19, 139, 241, 244, 242-246, 263 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

УХВАЛИВ:

1. Позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 ) до військової частини А1080 (пр. Героїв України, 66-А, м. Миколаїв, 54025, ідентифікаційний код 24983059) про визнання протиправною бездіяльності щодо відмови провести перерахунок та виплату індексації грошового забезпечення за період з 01.01.2016 р. по 28.02.2018 р., зобов`язання провести перерахунок та виплату індексації грошового забезпечення за період з 01.01.2016 р. по 28.02.2018 р., врахувавши базовий місяць з часу підвищення посадового окладу 01.02.2015 р., - задовольнити частково.

2. Визнати протиправною бездіяльність військової частини А1080 щодо відмови провести ОСОБА_1 перерахунок та виплату індексації грошового забезпечення за період з 01.01.2016 р. по 28.02.2018 р.

3. Зобов`язати військову частину А1080 провести ОСОБА_1 перерахунок та виплату індексації грошового забезпечення за період з 01.01.2016 р. по 28.02.2018 р.

4. У задоволенні позовної вимоги про зобов`язання врахувати базовий місяць з часу підвищення посадового окладу 01.02.2015 р. - відмовити.

5. Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань військової частини А1080 (пр. Героїв України, 66-А, м. Миколаїв, 54025, ідентифікаційний код 24983059) судовий збір у сумі 420,40 грн (чотириста двадцять грн 40 коп.) на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 ).

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга може бути подана до П`ятого апеляційного адміністративного суду через Миколаївський окружний адміністративний суд протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Датою ухвалення судового рішення в порядку письмового провадження є дата складення повного судового рішення.

Дата складення повного судового рішення 05.10.2020 р.

Суддя Н.В. Лісовська