Рішення № 92010511, 28.09.2020, Львівський окружний адміністративний суд

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

справа № 380/2675/20

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28 вересня 2020 року м. Львів

Львівський окружний адміністративний суд в складі:

головуючого - судді Мричко Н.І.,

за участі секретаря судового засідання Кулик С.В.,

представника відповідача Бречка О.А.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження з викликом сторін адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Національної академії сухопутних військ імені гетьмана Петра Сагайдачного про визнання протиправними дій, стягнення індексації грошового забезпечення, -

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 (далі - ОСОБА_1 , Позивач) звернувся до Львівського окружного адміністративного суду з позовом до Національної академії сухопутних військ імені гетьмана Петра Сагайдачного (далі - Відповідач), в якому просить суд:

- визнати протиправними дії відповідача Національної академії сухопутних військ імені гетьмана Петра Сагайдачного у відношенні до позивача ОСОБА_1 щодо не нарахування та невиплати індексації грошового забезпечення у період з 01.01.2016 по 18.10.2018;

- стягнути з відповідача Національної академії сухопутних військ імені гетьмана Петра Сагайдачного на користь позивача ОСОБА_1 індексацію грошового забезпечення за період з 01.01.2016 по 18.10.2018, в сумі 102817,98 грн.

Ухвалою від 09.04.2020 відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження з викликом сторін.

В обґрунтування позовних вимог Позивач зазначив, що до 18.10.2018 проходив військову службу у лавах Національній академії сухопутних військ імені гетьмана Петра Сагайдачного. Наказом Командувача Сухопутних військ Збройних Сил України від 12.09.2018 № 407 його звільнено у запас відповідно до пункту 2 частини п`ятої статті 26 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» за підпунктом «б» (за станом здоров`я). Наказом начальника Національної академії сухопутних військ імені гетьмана (по стройовій частині) від 18.10.2018 № 266 його виключено зі списків особового складу Національної академії сухопутних військ імені гетьмана Петра Сагайдачного. Стверджує, що станом на день прийняття наказу про виключення зі списків особового складу з ним не проведено розрахунків щодо нарахування та виплати йому індексації грошового забезпечення, яка була гарантована чинним законодавством України, зокрема, Законом України від 06.02.03 № 491-IV «Про індексацію грошових доходів населення», Постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 № 1078 «Про затвердження Порядку проведення індексації грошових доходів населення», а також численними роз`ясненнями Міністерства соціальної політики та Департаменту фінансів України Міноборони. У зв`язку із цим, 25.09.2019 Позивач звернувся до Відповідача із заявою про нарахування та виплату йому індексації грошового забезпечення за період часу з 01.01.2016 по 18.10.2018. За наслідками розгляду його заяви, Відповідач надав відповідь, в якій повідомив, що індексація грошового забезпечення за період з січня 2016 року по лютий 2018 року не проводилась по причині відсутності фінансових ресурсів для її нарахування та виплати, фінансування на виплату індексації не здійснювалося, тому в Академії в цей період індексація грошового забезпечення не проводилася. На думку Позивача, відповідь Національної академії сухопутних військ імені гетьмана Петра Сагайдачного щодо відмови йому у виплаті індексації грошового забезпечення за спірний період є протиправною і необгрунтованою. При цьому, Позивач зазначає, що сума індексації, яка підлягає оплаті у зв`язку із звільненням його із Національної академії сухопутних військ імені гетьмана Петра Сагайдачного становить 102817,98 гривень. Вказані вище обставини стали підставою для звернення Позивача до адміністративного суду з відповідною позовною заявою.

Відповідач подав суду відзив на позовну заяву (арк. справи 29-39), в якому просить вважати, що Позивачем без поважних причин пропущений строк звернення до суду, визначений ст. 122 КАС України та закрити провадження у справі; у разі визнання поважності пропуску строків звернення до суду відмовити у задоволенні позовної заяви ОСОБА_1 . Посилаючись на статтю 5 Закону України «Про індексацію грошових доходів населення» і пункт 6 Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою КМУ від 17.07.2003 № 1078 зазначає, що індексація грошових доходів населення здійснюється в межах фінансових ресурсів бюджетів усіх рівнів. Згідно з статтею 51 Бюджетного Кодексу України керівники бюджетних установ здійснюють фактичні видатки на грошове забезпечення лише в межах фонду грошового забезпечення. Вважає, що вищезазначений Порядок не передбачає механізму виплати сум індексації в поточному році. При цьому, вказує на те, що листами від 09.06.2016 № 252/10/136-16, від 08.08.2017 № 78/0/66-17, від 08.09.2017 №13700 Міністерство Соціальної політики надало роз`яснення щодо індексації грошових доходів військовослужбовців. Стверджує, що у межах наявного фінансового ресурсу можливості виплати індексації грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України у січні 2016 року - лютому 2018 року у Міноборони не було.

Крім того, Відповідач продовжує, що на момент виключення із списків особового складу Національної академії з Позивачем було здійснено всі розрахунки, про що свідчить виданий наручно ОСОБА_1 наказ начальника Національної академії від 18.10.2018 №266, при отриманні якого з Позивачем було здійснено необхідні розрахунки. ОСОБА_1 не заперечував щодо виключення його із списків особового складу 18.10.2018, не звертався до Національної академії на момент звільнення щодо виплати індексації грошового забезпечення на момент виключення зі списків частини. За таких обставин, на думку Відповідача, відсутні підстави для визнання дій Національної академії по невиплаті індексації грошового забезпечення протиправними, оскільки Національна академія керувалася роз`ясненнями Міністерства Соціальної політики.

Щодо вимоги про стягнення з Відповідача на користь ОСОБА_1 індексації грошового забезпечення за період з 01.06.2016 по 18.10.2018 в розмірі 102817,98 грн., Відповідач вважає, що суд не може втручатися в дискреційні повноваження Відповідача (Національної академії), тому не існує правових підстав для задоволення цієї позовної вимоги.

30.04.2020 на адресу суду від представника Позивача надійшла відповідь на відзив (арк. справи 54-58). Зазначає, що посилання Відповідача на відсутність коштів для виплати індексації не повинно прийматися судом до уваги, оскільки індексація заробітної плати (грошового забезпечення) є одним із способів забезпечення державних соціальних стандартів і нормативів, тому держава не може односторонньо відмовитись від взятих на себе зобов`язань шляхом не виділення на дані цілі бюджетних асигнувань, без внесення відповідних змін до чинного законодавства щодо зміни соціальних стандартів і нормативів. Також вважає, що відсутність механізму виплати індексації грошового забезпечення військовослужбовців за минулий період не може бути підставою для позбавлення Позивача права на оплату праці, однією з основних державних гарантій якого є індексація грошового забезпечення, а не проведення та не виплата цієї гарантії є невиправданим втручанням у права, передбачені статтею 1 Першого протоколу Конвенції про захист прав і основоположних свобод.

10.09.2020 до суду від Відповідача надійшли додаткові пояснення щодо базового місяця (арк. справи 76-78). На думку Відповідача, починаючи з 01.01.2015 обчислення індексу споживчих цін для проведення індексації здійснюється з місяця на ступного за місяцем підвищення тарифної ставки (посадового окладу) за посадою, яку займає працівник, в тому числі військовослужбовець. Вказує на те, що відповідні зміни до Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України №1078 від 17.07.2003 були внесені постановою Кабінету Міністрів України № 1013 від 09.12.2015 «Про упорядкування структури заробітної плати, особливості проведення індексації та внесення змін до деяких нормативно-правових актів. Вважає, що Постановою № 1013 були підвищені оклади майже в усіх галузях бюджетної сфери (за винятком працівників 1 - 3-го тарифних розрядів за ЄТС), окрім окладів у сфері грошового забезпечення військовослужбовців. Тому, на думку Відповідача, Постановою № 1013 не лише істотно змінено порядок проведення індексації доходів населення починаючи з 01.12.2015, але й визначено базовий місяць (січень 2016 року), з якого в подальшому необхідно відштовхуватись для проведення індексації.

16.09.2020 до суду представник Позивача подав додаткові письмові пояснення (арк.. справи 82-84), в яких зазначає, що базовими місяцями для нарахування індексації грошового забезпечення військовослужбовців, повинні бути січень 2008 року та березень 2018 року, оскільки у проміжку січня 2008 року - березня 2018 року, посадові оклади військовослужбовців, з яких вираховується індексація, залишалися незмінними. За таких обставин вважає, що січень 2008 року та березень 2018 року є базовими місяцями для нарахування індексації грошового забезпечення ОСОБА_1 за період з 01.01.2016 по 18.10.2018.

Позивач в судове засідання не прибув, явки уповноваженого представника не забезпечив. 28.09.2020 на офіційну електронну адресу суду надійшло клопотання за підписом представника Позивача у справі - Ревера С.В. (вх. № 8550 ел), в якому просить здійснювати судовий розгляд цієї справи без його участі та участі позивача ОСОБА_1 .

Представник Відповідача в судовому засіданні проти позову заперечив з підстав, наведених у відзиві на позовну заяву, додаткових поясненнях щодо базового місяця. Просив відмовити у задоволенні позовних вимог в повному обсязі.

Дослідивши матеріали справи на підтвердження й спростування заявлених вимог в їх сукупності, надавши їм юридичну оцінку, суд встановив наступне.

Відповідно до копії з посвідчення серії НОМЕР_1 від 15.11.2016 ОСОБА_1 має право на пільги, встановлені законодавством України для ветеранів війни учасників бойових дій (арк. справи 17).

Згідно з копією витягу з наказу начальника Національної академії сухопутних військ імені гетьмана Петра Сагайдачного (по стройовій частині) від 18.10.2018 № 266, капітана ОСОБА_1 , начальника навчально-лабораторного комплексу кафедри комплексів та приладів артилерійської розвідки факультету ракетних військ і артилерії Національної академії сухопутних військ імені гетьмана Петра Сагайдачного, звільненого з військової служби в запас наказом командувача Сухопутних військ Збройних Сил України від 12.09.2018 №407 відповідно до підпункту "б" (за станом здоров`я) пункту 2 частини п`ятої статті 26 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу», вважати таким, що справи та посаду здав. Щорічну основну відпустку за 2018 рік використав. З 18.10.2018 виключено із списків особового складу Національної академії сухопутних військ імені гетьмана Петра Сагайдачного та усіх видів забезпечення і направлено до Галицько-Франківського РВК м. Львова. Вислуга років у Збройних Силах становить: календарна 16 років 06 місяців 27 днів, 00 років 04 місяці 04 дні. Припинено доступ до роботи з відомостями, що містять державну таємницю. Грошова допомога на оздоровлення згідно наказу Міністерства оборони України від 07.06.2018 № 260 «Про затвердження Порядку виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України та деяким іншим особам» за 2018 рік - виплачена. Матеріальна допомога для вирішення соціально - побутових питань передбачена наказом Міністерства оборони України від 07.06.2018 № 260 «Про затвердження Порядку виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України за деяким іншим особам» за 2018 рік - виплачена. Виплачено премію по 18.10.2018 у повному розмірі. Відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 року №704 «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб» (зі змінами), рішення Міністра оборони України від 26.03.2018 №248/1479, наказу Міністерства оборони України від 07.06.2018 № 260 «Про затвердження Порядку виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил Україні та деяким іншим особам» по 18.10.2018 виплачено надбавку за особливості проходження військової служби у розмірі 10% до посадовою окладу, окладу за військове звання та надбавки за вислугу років. Виплачено одноразову грошову допомогу при звільненні у розмірі 43395,00 грн. Виплачено грошову компенсацію за не отримане речове майно у розмірі 30117,35 грн. Виплачено грошову компенсацію за піднайом (найом) житлових приміщень по 18.10.2018 у розмірі 2220,97 грн. Службовим або постійним житлом не забезпечувався. З 18.10.2018 чинність контракту про проходження військової служби громадянами України у Збройних Силах України на посадах осіб офіцерського складу припинено. Підстава: наказ Командувача Сухопутних військ Збройних Сил України від 12.09.2018 № 407; довідка розрахунок речової служби тилу від 18.10.2018 №88, рапорт, акти здавання справ та посади капітана ОСОБА_1 (Вх. № 423 /р від 18. і0.2018), обхідний лист (арк. справи 12).

Як видно з матеріалів справи, 08.11.2019 представник Позивача у справі - Ревер С.В. звернувся із адвокатським запитом до Національної академії сухопутних військ імені гетьмана Петра Сагайдачного стосовно нарахування та виплати індексації грошового забезпечення за період з 01.01.2016 по 18.10.2018 ОСОБА_1 .

Відповідно до листа Національної академії сухопутних військ імені гетьмана Петра Сагайдачного від 13.11.2019 № 6850 представника Позивача у справі - Ревера С.В. повідомлено, зокрема, про таке. Для виплати індексації в січні 2016 року - лютому 2018 року фінансового ресурсу в Міністерстві оборони України не було, фінансування на виплату індексації не здійснювалось. Відповідно в Академії в цей період індексація грошового забезпечення не проводилась. Одночасно повідомлено, що відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 №704 «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб» з 01.03.2018 було підвищено розміри посадових окладів усіх категорій військовослужбовців. У зв`язку з цим, що величина індексу споживчих цін у квітні - грудні 2018 року не перевищувала поріг індексації в розмірі 103%, індексація грошового забезпечення за цей період не провадилась. Також надіслано довідку про отримане грошове забезпечення з розбивкою по видах оплати за період з січня 2015 року по червень 2019 року та повідомлено, що базовими місяцями були грудень 2015 року та березень 2018 року (арк. справи 13-14).

Згідно з копією розрахунку індексації капітана ОСОБА_1 за січень 2016 року - жовтень 2018 року, Позивачем нарахована індексації грошового забезпечення за період з січня 2016 року по жовтень 2018 року на загальну суму 102817,98 грн. (арк. справи 16).

Не погоджуючись з діями Відповідача щодо ненарахування та невиплати індексації грошового забезпечення у період з 01.01.2016 по 18.10.2018, Позивач за захистом своїх прав та інтересів звернувся до суду із цим позовом.

При вирішенні спору, суд виходив з такого.

Завданням адміністративного судочинства відповідно до частини 1 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Статтею 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади, їх посадові особи повинні діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до частини 1 статті 2 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» від 25.03.92 №2232-XII військова служба є державною службою особливого характеру, яка полягає у професійній діяльності придатних до неї за станом здоров`я і віком громадян України (за винятком випадків, визначених законом), іноземців та осіб без громадянства, пов`язаній із обороною України, її незалежності та територіальної цілісності. Час проходження військової служби зараховується громадянам України до їх страхового стажу, стажу роботи, стажу роботи за спеціальністю, а також до стажу державної служби.

Військова служба є особливим видом публічної служби, тому її проходження передбачає особливе регулювання праці військовослужбовців, а саме межі реалізації ними своїх трудових прав у зв`язку з специфікою їх правового статусу, відносини щодо звільнення та проходження військової служби врегульовані як загальним законодавством України про працю, так і спеціальним законодавством.

При цьому, пріоритетними є норми спеціального законодавства, а норми трудового законодавства підлягають застосуванню лише у випадках, якщо спеціальними нормами не врегульовано спірних відносин, та коли про можливість такого застосування прямо зазначено у спеціальному законі.

Спеціальним законом, який визначає основні засади державної політики у сфері соціального захисту військовослужбовців та членів їх сімей, встановлює єдину систему їх соціального та правового захисту, гарантує військовослужбовцям та членам їх сімей в економічній, соціальній, політичній сферах сприятливі умови для реалізації їх конституційного обов`язку щодо захисту Вітчизни та регулює відносини у цій галузі є Закон України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» від 20.12.1991 №2011-XII (далі - Закон №2011-XII).

Відповідно до частини 1 та частини 2 статті 9 Закону №2011-XII держава гарантує військовослужбовцям достатнє матеріальне, грошове та інші види забезпечення в обсязі, що відповідає умовам військової служби, стимулює закріплення кваліфікованих військових кадрів. До складу грошового забезпечення входять: посадовий оклад, оклад за військовим званням; щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премія); одноразові додаткові види грошового забезпечення.

Грошове забезпечення визначається залежно від посади, військового звання, тривалості, інтенсивності та умов військової служби, кваліфікації, наукового ступеня і вченого звання військовослужбовця. Грошове забезпечення підлягає індексації відповідно до закону (частина 3 статті 9 Закону №2011-XII).

Преамбулою Закону України «Про індексацію грошових доходів населення» від 03.07.1991 №1282-XII (далі - Закон №1282-XII) встановлено, що цей Закон визначає правові, економічні та організаційні основи підтримання купівельної спроможності населення України в умовах зростання цін з метою дотримання встановлених Конституцією України гарантій щодо забезпечення достатнього життєвого рівня населення України.

Відповідно до статті 1 Закону №1282-XII індексація грошових доходів населення - встановлений законами та іншими нормативно-правовими актами України механізм підвищення грошових доходів населення, що дає можливість частково або повністю відшкодовувати подорожчання споживчих товарів і послуг.

Згідно з положеннями статті 2 Закону №1282-XII індексації підлягають грошові доходи громадян, одержані ними в гривнях на території України і які не мають разового характеру, зокрема, оплата праці (грошове забезпечення). Індексації підлягають грошові доходи населення у межах прожиткового мінімуму, встановленого для відповідних соціальних і демографічних груп населення.

Відповідно до статті 4 Закону №1282-XII індексація грошових доходів населення проводиться в разі, коли величина індексу споживчих цін перевищила поріг індексації, який установлюється в розмірі 103 відсотка. Підвищення грошових доходів населення у зв`язку з індексацією здійснюється з першого числа місяця, що настає за місяцем, у якому опубліковано індекс споживчих цін.

Згідно з частиною 1 статті 5 Закону №1282-XII підприємства, установи та організації підвищують розміри оплати праці у зв`язку з індексацією за рахунок власних коштів.

Підприємства, установи та організації, що фінансуються чи дотуються з Державного бюджету України, підвищують розміри оплати праці (грошового забезпечення) у зв`язку з індексацією за рахунок власних коштів і коштів Державного бюджету України (ч. 2 ст. 5 Закону №1282-XII).

Проведення індексації грошових доходів населення здійснюється у межах фінансових ресурсів бюджетів усіх рівнів, бюджету Пенсійного фонду України та бюджетів інших фондів загальнообов`язкового державного соціального страхування на відповідний рік (ч. 6 ст. 5 Закону №1282-XII).

Відповідно до статті 6 Закону №1282-XII у разі виникнення обставин, передбачених статтею 4 цього Закону грошові доходи населення визначаються як результат добутку розміру доходу, що підлягає індексації в межах прожиткового мінімуму для відповідних соціальних і демографічних груп населення, та величини індексу споживчих цін. Порядок проведення індексації грошових доходів населення визначається Кабінетом Міністрів України.

Правила обчислення індексу споживчих цін для проведення індексації та сум індексації грошових доходів населення визначені Порядком проведення індексації грошових доходів населення, затвердженим Постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 №1078 (далі - Порядок № 1078), який поширюється на підприємства, установи та організації незалежно від форми власності і господарювання, а також на фізичних осіб, що використовують працю найманих працівників.

Відповідно до пункту 1-1 Порядку №1078 підвищення грошових доходів громадян у зв`язку з індексацією здійснюється з першого числа місяця, що настає за місяцем, в якому офіційно опубліковано індекс споживчих цін. Індексація грошових доходів населення проводиться у разі, коли величина індексу споживчих цін перевищила поріг індексації, який встановлюється в розмірі 103 відсотка. Індекс споживчих цін обчислюється Держстатом і не пізніше 10 числа місяця, що настає за звітним, публікується в офіційних періодичних виданнях.

Обчислення індексу споживчих цін для проведення індексації грошових доходів населення провадиться наростаючим підсумком починаючи з березня 2003 року - місяця опублікування Закону України від 06.02.2003 №491-IV «Про внесення змін до Закону України «Про індексацію грошових доходів населення».

Для проведення подальшої індексації грошових доходів населення обчислення індексу споживчих цін починається за місяцем, у якому індекс споживчих цін перевищив поріг індексації, зазначений в абзаці другому цього пункту.

Пунктом 2 Порядку №1078 встановлено, що індексації підлягають грошові доходи громадян, одержані в гривнях на території України, які не мають разового характеру, зокрема, грошове забезпечення військовослужбовців, поліцейських, осіб рядового і начальницького складу, посадових осіб митної служби.

Згідно з пунктом 5 Порядку №1078 у разі підвищення тарифних ставок (окладів), стипендій, виплат, що здійснюються відповідно до законодавства про загальнообов`язкове державне соціальне страхування, визначених у п. 2 цього Порядку, значення індексу споживчих цін у місяці, в якому відбувається підвищення, приймається за 1 або 100 відсотків.

Таким чином, місяць, в якому відбулося підвищення оплати праці (суми її постійних складових), є базовим при проведенні індексації.

Відповідно до пункту 6 Порядку №1078 виплата сум індексації грошових доходів здійснюється за рахунок джерел, з яких проводяться відповідні грошові виплати населенню, а саме, підприємства, установи та організації, що фінансуються чи дотуються з державного бюджету, підвищують розміри оплати праці (грошового забезпечення) у зв`язку з індексацією за рахунок власних коштів і коштів державного бюджету.

У разі несвоєчасної виплати сум індексації грошових доходів громадян проводиться їх компенсація відповідно до законодавства (абз. 8 п. 4 Порядку №1078).

Слід зазначити, що правове регулювання виплати індексації визначає умови (коли величина індексу споживчих цін перевищила поріг індексації), з настанням яких виникає право на щомісячне отримання суми індексації у структурі заробітної плати (грошового забезпечення) до настання обставин (підвищення тарифних ставок, окладів), за яких виплата розрахованої суми індексації припиняється до повторного настання обставин, які обумовлюють повторне виникнення права на отримання індексації.

У рішенні Конституційного Суду України від 15.10.2013 у справі №9-рп/2013 за конституційним зверненням громадянина щодо офіційного тлумачення положення ч. 2 ст. 233 Кодексу законів про працю України зазначено, що індексація заробітної плати як складова належної працівникові заробітної плати спрямована на забезпечення реальної заробітної плати з метою підтримання достатнього життєвого рівня громадян та купівельної спроможності заробітної плати у зв`язку з інфляційними процесами та зростанням споживчих цін на товари та послуги.

Як зазначено Верховним Судом у постановах від 19.06.2019 у справі №825/1987/17, від 20.11.2019 у справі № 620/1892/19, від 05.02.2020 у справі №825/565/17 індексація грошового забезпечення, як складова грошового забезпечення військовослужбовців, є однією з основних державних гарантій щодо оплати їх праці, а отже підлягає обов`язковому нарахуванню і виплаті.

Отже, індексація грошового забезпечення є однією із основних державних гарантій щодо оплати праці, проведення індексації у зв`язку зі зростанням споживчих цін (інфляцією) є обов`язковим для всіх юридичних осіб-роботодавців, незалежно від форми власності та виду юридичної особи. За відсутності затвердженого особливого порядку індексації грошового забезпечення військовослужбовців, нарахування індексації грошового забезпечення здійснюється у встановленому Кабінетом Міністрів України порядку, а саме відповідно до Порядку №1078. Сума індексації грошового забезпечення є складовою частиною грошового забезпечення і відповідно до Закону №1282-XII, підлягає обов`язковому нарахуванню та виплаті.

На підприємства, установи, організації незалежно від форм власності покладається обов`язок проводити індексацію заробітної плати (грошового забезпечення) у разі перевищення величини індексу споживчих цін встановленого порогу індексації, при цьому базовим місяцем при обчисленні індексу споживчих цін для проведення подальшої індексації слід вважати місяць підвищення грошового забезпечення за рахунок зростання його складових, які не мають разового характеру.

Отже, на переконання суду, оскільки індексація грошового забезпечення як складова грошового забезпечення військовослужбовця є однією з державних гарантій щодо оплати праці, вона підлягає обов`язковому нарахуванню та виплаті і не повинна ставитися в залежність від бюджетних асигнувань Відповідача.

З огляду на вищенаведене суд відхиляє доводи Відповідача про відсутність механізму виплати індексації у поточному році за минулі періоди, оскільки вказані обставини не можуть позбавляти Позивача права на отримання належних йому сум доходу.

Суд встановив та підтверджується матеріалами справи, що наказом начальника Національної академії сухопутних військ імені гетьмана Петра Сагайдачного (по стройовій частині) від 18.10.2018 № 266, капітана ОСОБА_1 , начальника навчально-лабораторного комплексу кафедри комплексів та приладів артилерійської розвідки факультету ракетних військ і артилерії Національної академії сухопутних військ імені гетьмана Петра Сагайдачного, звільненого з військової служби в запас наказом командувача Сухопутних військ Збройних Сил України від 12.09.2018 №407 відповідно до підпункту "б" (за станом здоров`я) пункту 2 частини п`ятої статті 26 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу», з 18.10.2018 виключено із списків особового складу Національної академії сухопутних військ імені гетьмана Петра Сагайдачного та усіх видів забезпечення і направлено до Галицько-Франківського РВК м. Львова.

Як видно з довідки Національної академії сухопутних військ імені гетьмана Петра Сагайдачного про нараховане грошове забезпечення капітану ОСОБА_1 за період з січня 2015 року по жовтень 2018 року, Позивачу за період з січня 2015 року по грудень 2015 року (включно) нарахована та виплачена індексація грошового забезпечення на загальну суму 8353,04 грн. Проте, у період з січня 2016 року по жовтень 2018 року індексація грошового забезпечення Позивачу не нараховувалась та не виплачувалась (арк. справи 15).

Таким чином, Відповідач всупереч вимогам Законів № 2011-XII, № 1282-XII та Порядку № 1078 не провів нарахування та виплату індексації грошового забезпечення Позивачу у період з січня 2016 по жовтень 2018 року включно, а тому повинен був вчинити ці дії при звільненні військовослужбовця, - тобто до виключення його із списків особового складу військової частини. Оскільки Відповідач такі дії не вчинив, суд кваліфікує цю ситуацію як протиправну бездіяльність Відповідача.

Суд вважає безпідставними покликання Відповідача на роз`яснення Міністерства Соціальної політики, викладені у листах від 09.06.2016 № 252/10/136-16, від 08.08.2017 № 78/0/66-17, від 08.09.2017 №13700, як підставу для невиплати індексації грошового забезпечення Позивача, оскільки роз`яснення не є нормативно-правовими актами, тоді як Відповідач має діяти відповідно до закону, який має вищу юридичну силу.

Також безпідставними є посилання Відповідача на статтю 5 Закону України «Про індексацію грошових доходів населення», згідно з якою проведення індексації грошових доходів населення здійснюється у межах фінансових ресурсів бюджетів усіх рівнів, оскільки будь-яких застережень щодо не здійснення у зв`язку з цим індексації з 01.01.2016 вказана норма не містить.

Суд зазначає, що індексація безпосередньо не пов`язана з надходженням коштів до власника підприємства, установи, організації. В законі йдеться про фінансові ресурси бюджетів усіх рівнів. Виплата індексації не ставиться вищевказаними нормативно-правовими актами у залежність від надходження коштів до власника підприємства, установи, організації.

Щодо покликання Відповідача на те, що для виплати індексації у зазначених періодах фінансового ресурсу в Міністерстві оборони України не було та фінансування на виплату індексацію не здійснювалося, суд зазначає, що обмежене фінансування жодним чином не впливає на наявність чи відсутність у Позивача права на нарахування індексації грошового забезпечення, що є предметом спору у цій справі, оскільки індексація заробітної плати (грошового забезпечення) є одним із способів забезпечення державних соціальних стандартів і нормативів.

Крім цього, Відповідачем не надано суду доказів того, що на рахунках Національної академії сухопутних військ імені гетьмана Петра Сагайдачного відсутні кошти для виплати індексації грошового забезпечення.

Згідно з частиною 2 статті 6 КАС України та статті 17 Закону України «Про виконання рішень і застосування практики Європейського Суду з прав людини» передбачено застосування судами Конвенції та практики ЄСПЛ як джерела права.

Відповідно до ст. 1 Протоколу №1 до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 1952 року кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.

У справі «Кечко проти України» Європейський суд з прав людини встановив, що мало місце порушення ст.1 Протоколу №1 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, а також зауважив, що в межах свободи дій держави визначати, які надбавки виплачувати своїм робітникам з державного бюджету. Держава може вводити, призупиняти чи припинити виплату таких надбавок, вносячи відповідні зміни в законодавство. Однак якщо чинне законодавство передбачає виплату певних надбавок, і дотримано всі вимоги, необхідні для цього, органи державної влади не можуть свідомо відмовляти у цих виплатах доки відповідні положення є чинними (п. 23 рішення від 08.11.2005, заява №63134/00).

Так, реалізація особою права, яке пов`язане з отриманням коштів і базується на спеціальних і чинних, на час виникнення спірних правовідносин, нормативно-правових актах національного законодавства, не залежить від бюджетних асигнувань, відсутність яких не може бути підставою для порушення прав громадян.

У зв`язку з цим, Європейський суд з прав людини не прийняв аргумент Уряду України щодо бюджетних асигнувань, оскільки органи державної влади не можуть посилатися на відсутність коштів як на причину невиконання своїх зобов`язань.

Отже, обмежене фінансування жодним чином не впливає на наявність чи відсутність у Позивача права на нарахування індексації грошового забезпечення, що є предметом спору у цій справі.

Водночас, обґрунтовуючи правомірність своїх дій щодо невиплати Позивачу індексації грошового забезпечення, Відповідач не покликається на відсутність обставин, передбачених статті 4 Закону №1282-XII, для проведення індексації.

Згідно з статтею 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених стаття 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на Відповідача.

Відповідно до частини 1 статті 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

У пункті 58 Рішення Європейського суду з прав людини у справі «Серявін та інші проти України» від 10.02.2010 Суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення. Хоча національний суд має певну свободу розсуду щодо вибору аргументів у тій чи іншій справі та прийняття доказів на підтвердження позицій сторін, орган влади зобов`язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень.

З урахуванням викладеного, суд дійшов висновку, що позовна вимога в частині визнання протиправними дій Національної академії сухопутних військ імені гетьмана Петра Сагайдачного щодо ненарахування та невиплати Позивачу індексації грошового забезпечення у період з 01.01.2016 по 18.10.2018, підлягає до задоволення.

Щодо позовних вимог в частині стягнення з Відповідача на користь ОСОБА_1 індексації грошового забезпечення за період з 01.01.2016 по 18.10.2018, в сумі 102817,98 грн., слід зазначити таке

Як підтверджено матеріалами справи та не спростовано Відповідачем, у період з січня 2016 року по жовтень 2018 року індексація грошового забезпечення Позивачу не нараховувалась та не виплачувалась.

Згідно з абзацу 8 пункту 4 Порядку №1078 у разі несвоєчасної виплати сум індексації грошових доходів громадян провадиться їх компенсація відповідно до законодавства.

Відповідно до пункту 5 Порядку №1078 у разі підвищення тарифних ставок (окладів), стипендій, виплат, що здійснюються відповідно до законодавства про загальнообов`язкове державне соціальне страхування, визначених у пункті 2 цього Порядку, значення індексу споживчих цін у місяці, в якому відбувається підвищення, приймається за 1 або 100 відсотків. Обчислення індексу споживчих цін для проведення подальшої індексації здійснюється з місяця, наступного за місяцем підвищення зазначених грошових доходів населення. Сума індексації у місяці підвищення грошових доходів, зазначених у абзаці першому цього пункту, не нараховується, якщо розмір підвищення грошового доходу перевищує суму індексації, що склалася у місяці підвищення доходу. Якщо розмір підвищення грошового доходу не перевищує суму індексації, що склалась у місяці підвищення доходу, сума індексації у цьому місяці визначається з урахуванням розміру підвищення доходу і розраховується як різниця між сумою індексації і розміром підвищення доходу. У разі зростання заробітної плати за рахунок інших її складових без підвищення тарифних ставок (окладів) сума індексації не зменшується на розмір підвищення заробітної плати. У разі коли відбувається підвищення тарифної ставки (окладу), у місяці підвищення враховуються всі складові заробітної плати, які не мають разового характеру.

Зміст вказаної норми дає підстави для висновку, що місяць, в якому відбулося підвищення оплати праці (суми її постійних складових), є базовим при проведенні індексації.

Зміна посадових окладів з урахуванням періоду проходження військової служби Позивача відбулась 01.01.2008 у відповідності до постанови Кабінету Міністрів України «Про упорядкування структури та умов грошового забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб» від 07.11.2007 №1294 і діяла до 01.03.2018 згідно з постанови Кабінету Міністрів України «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб» від 30.08.2017 №704.

Відтак, якщо останнє підвищення окладу за посадою відбулось у січні 2008 року, то для визначення суми індексації грошового забезпечення військовослужбовцю має застосовуватись індекс споживчих цін, обчислений наростаючим підсумком з січня 2008 року до березня 2018 року, оскільки після прийняття Постанови №704, якою затверджено схему тарифних розрядів за основними типовими посадами осіб офіцерського складу Збройних Сил, базовим місяцем для нарахування військовослужбовцям індексації став березень 2018 року.

Суд звертає увагу, що нарахування індексації належить до безпосередніх повноважень Відповідача як роботодавця. А тому, оскільки така індексація Позивачу не нараховувалася, суд позбавлений можливості стягнути на користь ОСОБА_1 суму, яка вказана Позивачем у розрахунку, а саме 102817,98 грн.

Суд також враховує, що спосіб відновлення порушеного права має бути ефективним і таким, який виключає подальші протиправні рішення, дії чи бездіяльність суб`єкта владних повноважень, а у випадку невиконання або неналежного виконання рішення не виникала б необхідність повторного звернення до суду, а здійснювалося примусове виконання рішення. За таких обставин суд вважає, що в такому випадку ефективним способом захисту порушених прав, свобод чи інтересів Позивача буде зобов`язання Відповідача нарахувати та виплатити ОСОБА_1 індексацію грошового забезпечення за період з 01.01.2016 по 18.10.2018.

Таким чином, виходячи із заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України та доказів, зібраних у справі, суд дійшов висновку, що позов слід задовольнити частково.

Щодо строку звернення до суду, суд зазначає таке.

Відповідно до частин 1, 2 статті 122 КАС України позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами. Для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Згідно з частиною 2 статті 233 Кодексу законів про працю України (далі - КЗпП України), у разі порушення законодавства про оплату праці працівник має право звернутися до суду з позовом про стягнення належної йому заробітної плати без обмеження будь-яким строком.

Конституційний Суд України в п. 2.3 мотивувальної частини Рішення № 9-рп/2013 від 15.10.2013 вказав, що спір щодо стягнення не виплачених власником підприємства, установи, організації або уповноваженим ним органом чи фізичною особою сум індексації заробітної плати та компенсації втрати частини заробітної плати у зв`язку з порушенням строків її виплати є трудовим спором, пов`язаним з недотриманням законодавства про оплату праці.

В цьому ж Рішенні Суд також вказав, що у разі порушення законодавства про оплату праці працівник має право звернутися до суду з позовом про стягнення сум індексації заробітної плати та компенсації втрати частини заробітної плати у зв`язку з порушенням строків її виплати як складових належної працівнику заробітної плати без обмеження будь-яким строком незалежно від того, чи були такі суми нараховані роботодавцем.

Конституційний Суд України при тлумаченні статті 233 КЗпП України виходить з того, що право на отримання заробітної плати повинно бути гарантоване незалежно від строку. Таким чином в цій статті КЗпП України встановлена додаткова гарантія для осіб, що звертаються до суду з вимогами про стягнення заробітної плати.

Застосування до позову про стягнення невиплаченої військовослужбовцям індексації грошового забезпечення лише частиною 2 статті 122 КАС України, спричинить необґрунтоване обмеження їхніх прав.

Відповідно до статті 24 Конституції України, громадяни мають рівні конституційні права і свободи та є рівними перед законом. Не може бути привілеїв чи обмежень за ознаками раси, кольору шкіри, політичних, релігійних та інших переконань, статі, етнічного та соціального походження, майнового стану, місця проживання, за мовними або іншими ознаками.

Оскільки цей позов пов`язаний з порушенням законодавства про оплату праці (невиплата індексації грошового забезпечення), то подання позову щодо стягнення невиплаченої індексації грошового забезпечення не обмежується будь-яким строком, а тому посилання Відповідача на те, що Позивачем пропущено шестимісячний строк звернення до адміністративного суду, передбачений статтею 122 КАС України, є помилковими та безпідставними.

Вказана позиція суду узгоджується із правовою позицією Верховного Суду, викладеною у постанові від 26.11.2019 у справі №340/184/19.

З огляду на викладене, суд дійшов висновку, що Позивачем не пропущено строк звернення до суду із цим позовом.

Вирішуючи питання про розподіл судових витрат, відповідно до КАС України, суд враховує таке.

Приписами частини 1 статті 139 КАС України передбачено, що при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Згідно з частиною 3 статті 139 КАС України при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог. При цьому суд не включає до складу судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами, витрати суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката та сплату судового збору.

Статтею 132 КАС України встановлено, що судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. Витрати на професійну правничу допомогу належать до витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Відповідно до статті 134 КАС України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.

Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Принцип співмірності витрат на оплату послуг адвоката запроваджено у частині п`ятій статті 134 КАС України. Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Згідно з частиною 7 статті 139 КАС України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. За відсутності відповідної заяви або неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.

Зазначені вимоги кореспондуються з положеннями частини 3 статті 143 КАС України, якими передбачено, що якщо сторона з поважних причин не може до закінчення судових дебатів у справі подати докази, що підтверджують розмір понесених нею судових витрат, суд за заявою такої сторони, поданою до закінчення судових дебатів у справі, може вирішити питання про судові витрати після ухвалення рішення по суті позовних вимог.

Таким чином, необхідною умовою для відшкодування витрат на правничу допомогу є подання стороною детального опису робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про їх відшкодування.

Відповідно до частини 9 статті 139 КАС України при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору (у випадках, коли відповідно до закону досудове вирішення спору є обов`язковим) та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.

Згідно з положеннями статті 30 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

Аналіз вищенаведених положень процесуального закону дає підстави для висновку про те, що документально підтверджені судові витрати на професійну правничу допомогу адвоката, пов`язані з розглядом справи, підлягають компенсації стороні, яка не є суб`єктом владних повноважень та на користь якої ухвалене рішення, за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень.

При цьому, суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої ухвалене судове рішення, всі понесені нею витрати на професійну правничу допомогу, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенства права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, враховуючи такі критерії, як складність справи, витрачений адвокатом час, значення спору для сторони тощо.

При визначенні суми компенсації витрат, понесених на професійну правничу допомогу, необхідно досліджувати на підставі належних та допустимих доказів обсяг фактично наданих адвокатом послуг і виконаних робіт, кількість витраченого часу, розмір гонорару, співмірність послуг категоріям складності справи, витраченому адвокатом часу, об`єму наданих послуг, ціні позову та (або) значенню справи.

Відповідно до практики Європейського суду з прав людини, про що, зокрема, зазначено у рішеннях від 26.02.2015 у справі «Баришевський проти України», від 10.12.2009 у справі «Гімайдуліна і інших проти України», від 12.10.2006 у справі «Двойних проти України», від 30.03.2004 у справі «Меріт проти України», заявник має право на відшкодування судових та інших витрат лише у разі, якщо доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їх розмір обґрунтованим.

Отже, при визначенні суми відшкодування витрат, пов`язаних із наданням правової допомоги, слід виходити з реальності цих витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, з огляду на конкретні обставини справи.

Суд зазначає, що на підтвердження витрат, понесених на професійну правничу допомогу, мають бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та ін.), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов`язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження). Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат.

Вказане узгоджується з правовою позицією, викладеною в постанові Великої Палати Верховного Суду від 27.06.2018 у справі №826/1216/16, а також постановах Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 17.09.2019 у справах №810/3806/18, №810/2816/18, №810/3806/18, від 22.11.2019 у справі №810/1502/18.

Пунктом 3.2 рішення Конституційного Суду України від 30.09.2009 №23-рп/2009, передбачено, що правова допомога є багатоаспектною, різною за змістом, обсягом та формами і може включати консультації, роз`яснення, складення позовів і звернень, довідок, заяв, скарг, здійснення представництва, зокрема в судах та інших державних органах тощо. Вибір форми та суб`єкта надання такої допомоги залежить від волі особи, яка бажає її отримати. Право на правову допомогу - це гарантована державою можливість кожної особи отримати таку допомогу в обсязі та формах, визначених нею, незалежно від характеру правовідносин особи з іншими суб`єктами права.

Як видно з матеріалів справи, на підтвердження витрат на правничу допомогу представником позивача у справі - адвокатом Ревер С.В. подано суду такі докази: копію Договору №51 про надання правової допомоги від 24.09.2019 (арк. справи 18); ордер серії ВС № 1007156 про надання правничої (правової) допомоги (арк. справи 19); копію свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю від 21.02.2018 серія ЛВ №000876 (арк. справи 20); акт виконаних робіт від 30.03.2020 (арк. справи 21); меморіальний ордер N: 2PL219260 від 23.03.2020 (арк. справи 22).

Згідно з копії з Договору №51 про надання правової допомоги від 24.09.2019 професійна правнича допомога у цій справі надавалася відповідно цього Договору, укладеного між ОСОБА_1 , як клієнтом, та Адвокатським об`єднанням «Мицик і Партнери», як виконавцем, в особі Керуючого Партнера Адвокатського об`єднання «Мицик і Партнери» Мицика Олега Володимировича, предметом якого є надання клієнту правової допомоги на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання Договору. Пунктом 1.2. Договору встановлено, що правова допомога за наявним договором надається в адміністративній справі щодо стягнення невиплаченої індексації грошового забезпечення.

Відповідно до акта виконаних робіт від 30.03.2020 діючи на підставі Договору про надання правової допомоги №51 від 24.09.2019, виконавцем в інтересах клієнта надано професійну правничу допомогу у наступному обсязі: надання консультацій та узгодження правової позиції - 0,5 год.; опрацювання нормативно-правових актів з приводу соціального і правового захисту військовослужбовців, а також індексації грошових доходів населення - 1 год.; оформлення заяви від імені клієнта у Національну академію сухопутних військ імені гетьмана Петра Сагайдачного щодо нарахування та виплати йому індексації грошового забезпечення та адвокатського запиту - 1 год.; пошук в Єдиному державному реєстрі судових рішень практики в аналогічній категорії справ, пошук судових рішень Конституційного Суду України, а також Європейського суду з прав людини, які стосуються гарантій соціальної захищеності військовослужбовців - 1 год.; здійснення математичних розрахунків невиплаченої індексації грошового забезпечення клієнта - 1,5 год.; складання позовної заяви - 2 год. Розрахунок здійснено у відповідності до розміру погодинної ставки за надані послуги, що становить вартість 1 години - 1000 грн. Таким чином, сума до оплати за виконану роботу становить 7000,00 грн.

Відповідно до меморіального ордеру N: 2PL219260 від 23.03.2020 ОСОБА_1 сплатив АО «Мицик і Партнери» 7000,00 грн. за надання правової допомоги.

Вирішуючи питання співмірності витрат адвоката, заявлених до стягнення, суд зазначає, що стаття 134 КАС України не виключає права суду перевіряти дотримання позивачем вимог частини п`ятої статті 134 щодо співмірності заявлених до стягнення витрат на професійну правничу допомогу.

Суд зазначає, що при визначенні суми компенсації витрат, понесених на професійну правничу допомогу, суд повинен керуватися критерієм реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерієм розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та суті виконаних послуг.

На підставі системного аналізу матеріалів справи та долучених представником позивача доказів на підтвердження понесених витрат на професійну правничу допомогу, суд вважає за необхідне зазначити, що надання консультацій та узгодження правової позиції; опрацювання нормативно-правових актів з приводу соціального і правового захисту військовослужбовців, а також індексації грошових доходів населення ; оформлення заяви від імені клієнта у Національну академію сухопутних військ імені гетьмана Петра Сагайдачного щодо нарахування та виплати йому індексації грошового забезпечення та адвокатського запиту; пошук в Єдиному державному реєстрі судових рішень практики в аналогічній категорії справ, пошук судових рішень Конституційного Суду України, а також Європейського суду з прав людини, які стосуються гарантій соціальної захищеності військовослужбовців; здійснення математичних розрахунків невиплаченої індексації грошового забезпечення клієнта, включаються до складання позовної заяви.

Вирішуючи питання обґрунтованості розміру заявлених Позивачем витрат на професійну правничу допомогу та пропорційності їх складності правовому супроводу справи, враховуючи зміст та обсяг наданих послуг, суд дійшов висновку, що розмір витрат, понесених на професійну правничу допомогу Позивачем, не є належним чином обґрунтованим у контексті дослідження обсягу фактично наданих адвокатом послуг із урахуванням складності справи, кількості витраченого на ці послуги часу, та, відповідно, співмірності обсягу цих послуг та витраченого адвокатом часу із розміром заявленої суми витрат на професійну правничу допомогу.

Більше того, суд зазначає, що предмет адміністративної справи № 380/2675/20 не потребує тривалого вивчення справи, оскільки такі категорії справ є типовими, у цій категорії справ є усталена судова практика, в тому числі і Верховного Суду.

Суд вважає за необхідне звернути увагу на те, що Касаційний адміністративний суд у складі Верховного Суду за результатами розгляду справи №200/14113/18-а ухвалив постанову від 26.06.2019, в якій викладено правові висновки про те, що суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої було ухвалено рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенством права, встановить, що розмір витрат, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору. При визначенні суми компенсації витрат, понесених на професійну правничу допомогу, необхідно досліджувати на підставі належних та допустимих доказів обсяг фактично наданих адвокатом послуг і виконаних робіт, кількість витраченого часу, розмір гонорару, співмірність послуг категоріям складності справи, витраченого адвокатом часу, об`єму наданих послуг, ціни позову та (або) значенню справи.

Вказаний висновок Верховного Суду в силу приписів частини п`ятої статті 242 КАС України та частини шостої статті 13 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» враховується судом під час вирішення наведеного спору.

Враховуючи вищенаведене, суд дійшов висновку, що сума судових витрат на правничу допомогу, яку Позивач просить стягнути з Відповідача, підлягає зменшенню у зв`язку з відсутності ознак співмірності, визначених частиною п`ятою статті 134 КАС України.

Таким чином, заявлені Позивачем до відшкодування 7000,00 грн. витрат на правничу допомогу є необґрунтованими, не відповідають реальності таких витрат, розумності їхнього розміру, а їх стягнення з Національної академії сухопутних військ імені гетьмана Петра Сагайдачного становить надмірний тягар для Відповідача, що суперечить принципу розподілу таких витрат. Заявлений розмір витрат являється не співмірним із складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг), із реальним часом витраченим адвокатом та із обсягом наданих адвокатом послуг (виконаних робіт).

Відтак, з огляду на нескладність справи та обсягу наданих послуг, суд, виходячи з критерію пропорційності вважає, що розмір витрат на правничу допомогу, що підлягає стягненню з Відповідача повинен становити 1500,00 грн., решту витрат на вказану допомогу повинен понести Позивач.

За таких обставин, суд дійшов висновку, що понесені Позивачем витрати на правничу допомогу в сумі 1500,00 грн. підлягають розподілу шляхом стягнення за рахунок бюджетних асигнувань Відповідача на користь Позивача, з огляду на подані докази понесених витрат.

Щодо судового збору, то відповідно до вимог частини 5 статті 139 КАС України такі стягненню не підлягають.

Керуючись статтями 2, 6, 8-10, 13, 14, 72-77, 139, 241-246, 250, 262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ВИРІШИВ:

адміністративний позов задовольнити частково.

Визнати протиправними дії Національної академії сухопутних військ імені гетьмана Петра Сагайдачного (місцезнаходження: 79026, м. Львів, вул. Героїв Майдану, 32; код ЄДРПОУ: 08410370) щодо ненарахування та невиплати ОСОБА_1 (місце проживання: АДРЕСА_1 ; РНОКПП: НОМЕР_2 ) індексації грошового забезпечення у період з 01.01.2016 по 18.10.2018.

Зобов`язати Національну академію сухопутних військ імені гетьмана Петра Сагайдачного (місцезнаходження: 79026, м. Львів, вул. Героїв Майдану, 32; код ЄДРПОУ: 08410370) нарахувати та виплатити ОСОБА_1 (місце проживання: АДРЕСА_1 ; РНОКПП: НОМЕР_2 ) індексацію грошового забезпечення за період з 01.01.2016 по 18.10.2018.

В задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Національної академії сухопутних військ імені гетьмана Петра Сагайдачного (місцезнаходження: 79026, м. Львів, вул. Героїв Майдану, 32; код ЄДРПОУ: 08410370) на користь ОСОБА_1 (місце проживання: АДРЕСА_1 ; РНОКПП: НОМЕР_2 ) витрати на професійну правничу допомогу в сумі 1500 (одна тисяча п`ятсот) грн. 00 коп.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги, рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту судового рішення до Восьмого апеляційного адміністративного суду через Львівський окружний адміністративний суд. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до Восьмого апеляційного адміністративного суду.

Повний текст ухвали складений 05.10.2020.

Суддя Мричко Н.І.