Рішення № 92010449, 01.10.2020, Львівський окружний адміністративний суд

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

справа №380/4566/20

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

01 жовтня 2020 року

м. Львів

Львівський окружний адміністративний суд у складі головуючої судді Сидор Н.Т., розглянувши у письмовому провадженні у порядку спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до військової частини № 3002 Національної гвардії України про визнання протиправною бездіяльності, стягнення індексації грошового забезпечення,

в с т а н о в и в :

ОСОБА_1 звернувся до Львівського окружного адміністративного суду з позовом до Мостиського прикордонного загону (військова частина 1494) Західного регіонального управління Державної прикордонної служби України, в якому, з врахуванням уточнення позовних вимог, просить:

- визнати протиправною бездіяльність відповідача щодо не нарахування та невиплати ОСОБА_1 індексації грошового забезпечення у період з 01.01.2016 по 16.10.2018;

- стягнути з відповідача на користь ОСОБА_1 індексацію грошового забезпечення за період з 01.01.2016 по 16.10.2018 у сумі 94973,89 грн;

- стягнути з відповідача на користь ОСОБА_1 понесені ним судові витрати у сумі 1961,28 грн, що сплачені за проведення судово-економічної експертизи та 3000 грн сплачені за правову допомогу.

Обґрунтовуючи позовні вимоги позивач покликається на те, що станом на день виключення його зі списків особового складу частини та усіх видів забезпечення відповідач не провів з ним повного розрахунку, у зв`язку з чим позивач письмово звернувся до відповідача із заявою щодо нарахування та виплати індексації грошового забезпечення, яка гарантована йому чинним законодавством України. На своє звернення отримав відповідь, у якій відповідач зазначив про те, що у 2016 році грошове забезпечення нараховувалось та виплачувалось із урахуванням індексації, однак у зв`язку з відсутністю фінансових ресурсів індексація грошового забезпечення на 2017 рік не була передбачена у кошторисі та у штатному розписі частини.

Позивач вважає, що відмова відповідача у нарахуванні та виплаті йому індексації грошового забезпечення є протиправною та необґрунтованою, оскільки індексація грошового забезпечення є однією із основних державних гарантій щодо оплати праці і її проведення, у зв`язку із зростанням споживчих цін, є обов`язковим для всіх юридичних осіб роботодавців, незалежно від форми власності та виду юридичної особи.

Зауважує, що відповідно до практики Європейського суду з прав людини органи державної влади не можуть посилатися на відсутність коштів як на причину невиконання своїх зобов`язань та свідомо відмовляти у проведенні, зокрема, індексації грошового забезпечення, доки відповідні правові положення національного законодавства, які її передбачають, є чинними.

Крім того, позивач зазначає, що у квітні 2020 року звернувся до Львівського науково-дослідного інституту судових експертиз із заявою про проведення судово-економічної експертизи для підрахунку розміру індексації грошового забезпечення, яку відповідач був зобов`язаний нарахувати та виплатити за період з 01.01.2016 по 16.10.2018. Відповідно до висновку судово-економічної експертизи № 3064 від 13.05.2020, проведеної Львівським науково-дослідним інститутом судових експертиз, документально підтверджується розмір індексації грошового забезпечення ОСОБА_1 за період з 01.01.2016 по 16.10.2018 в загальній сумі 95466,99 грн.

Відповідач позов не визнає. У відзиві на позовну заяву представник відповідача зазначає, що згідно з п. 1.1 розпорядження командувача Національної гвардії України від 04 лютого 2016 року № Р-5 "Про підвищення розмірів грошового забезпечення військовослужбовців Національної гвардії України" та відповідно до п. 21.2 Інструкції про порядок виплати грошового забезпечення та одноразової грошової допомоги при звільненні військовослужбовцям Національної гвардії України, затвердженої наказом МВС України від 04 липня 2014 року № 638, встановлено щомісячне преміювання військовослужбовцям Національної гвардії України (крім військовослужбовців строкової служби) відповідно до їх особистого вкладу в загальний результат служби, виходячи з асигнувань, затверджених кошторисом доходів і видатків на грошове забезпечення у межах фонду преміювання в розмірі 525%. З огляду на наведене, розмір грошового забезпечення позивача у грудні 2015 року становив 7218,61 грн, а у січні 2016 року - 12522,61 грн, що, на думку відповідача, підтверджує факт підвищення грошового забезпечення позивача, а тому для нарахування індексації базовим місяцем буде січень 2016 року. У подальшому розмір грошового забезпечення позивача підвищився відповідно до розпорядження командувача Національної гвардії України від 04 вересня 2017 року № 27/33/4-6240 "Про грошове забезпечення військовослужбовців у 2017 році", тому для наступного проведення індексації базовим місяцем буде серпень 2017 року. Також відповідач стверджує, що у 2016 році позивачу нараховано та виплачено індексацію грошового забезпечення у повному обсязі. За період з січня 2017 року по липень 2017 року включно індексація грошового забезпечення не виплачувалася у зв`язку з відсутністю фінансових ресурсів.

Щодо наданого позивачем висновку експерта № 3064 від 13.05.2020 відповідач зазначає, що такий висновок експерта та наведений у ньому розрахунок сум індексації грошового забезпечення позивача є неправильним у зв`язку з неправильно обраним базовим місяцем для нарахування індексації грошового забезпечення.

Поряд з цим відповідач вважає, що позивач пропустив, встановлений ч. 5 ст. 122 КАС України місячний строк звернення до суду, оскільки дізнався про те, коли та у якому розмірі йому було виплачено індексацію його грошового забезпечення з відповіді військової частини А3002, яку отримав 21.01.2020, а з цим адміністративним позовом до суду звернувся 09.06.2020. При цьому відповідач зауважує, що позивач не подав клопотання про поновлення пропущеного строку звернення до суду, а тому, на його думку, цю позовну заяву необхідно залишити без розгляду.

Позивач подав відповідь на відзив, у якій додатково зазначає про те, що оскільки індексація є складовою грошового забезпечення, а у разі порушення роботодавцем законодавства про оплату праці не обмежується будь-яким строком звернення працівника до суду з позовом про стягнення належної йому заробітної плати, то строк звернення до суду з цим позовом не пропущений.

Також позивач вказує, що постановою Кабінету Міністрів України від 07 листопада 2007 року № 1294 "Про упорядкування структури та умов грошового забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу", яка набрала чинності з 01 січня 2008 року та втратила чинність з 01 березня 2018 року встановлено підвищені посадові оклади військовослужбовців, які визначені в додатку № 1 до цієї постанови. Зауважує, що підвищення тарифних ставок (окладів) після 01 січня 2008 року і до 31 березня 2018 року, що є підставою для встановлення іншого базового місяця при проведенні індексації не відбувалося. Таким чином, позивач вважає, що базовим місяцем при проведенні індексації грошового забезпечення є саме січень 2008 року. Крім того, на думку позивача, щомісячна додаткова винагорода, премії, які отримували військовослужбовці не є постійною величиною, не були основними та змінювались, а тому не повинні впливати на розмір індексації грошового забезпечення.

Щодо посилань відповідача на відсутність коштів для виплати індексації грошового забезпечення позивач зауважує, що відповідно до практики Європейського суду з прав людини органи державної влади не можуть посилатися на відсутність коштів як на причину невиконання своїх зобов`язань та свідомо відмовляти у проведенні індексації грошового забезпечення, доки відповідні правові положення національного законодавства, які її передбачають, є чинними.

У свою чергу відповідач подав заперечення на відповідь на відзив, у якому додатково зазначає про те, що питання проходження служби, в тому числі і виплата індексації грошового забезпечення військовослужбовцям не врегульовані Кодексом законів про працю України та Законом України "Про оплату праці" а розгляд справ, пов`язаних із проходженням військової служби здійснюється в порядку адміністративного судочинства та у строки зазначені у ч. ч. 1, 5 ст. 122 КАС України.

Відповідач вважає посилання позивача на те, що премії, які отримують військовослужбовці не є постійною величиною необґрунтованими, оскільки відповідно до довідки про грошове забезпечення та сплачені суми індексації позивача за період з 01.01.2016 по 16.10.2018 щомісячна премія виплачувалася йому постійно та систематично протягом тривалого часу.

Відносно процесуальних дій, вчинених у зв`язку із розглядом справи, слід зазначити наступне.

Ухвалою судді від 20.07.2020 відкрито спрощене позовне провадження у справі; справу вирішено розглядати без повідомлення сторін та проведення судового засідання, за наявними матеріалами.

Всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини справи, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для вирішення спору, суд встановив наступні обставини справи та надав їм правову оцінку.

Наказом командира військової частини 3002 від 16.10.2018 № 249 майора ОСОБА_1 , оперативного чергового чергової служби, звільненого відповідно до пп. «б» п. 2 ч. 5 ст. 26 Закону України «Про військовий обов`язок та військову службу» з військової служби наказом командувача Національної гвардії України від 19.09.2018 № 148 о/с в запас ЗС України за станом здоров`я, виключено із списків особового та з усіх видів забезпечення (а.с. 9).

Листом командира військової частини 3002 Національної гвардії України № 50/02/32-79 від 21.01.2020 "Щодо виплати індексації грошового забезпечення" (а.с. 11) позивача на його звернення повідомлено про те, що відповідно до даних про виплачене грошове забезпечення у період з 2016 по 2018 роки, позивачу нараховувалась та виплачувалась індексація грошового забезпечення за 2016 рік, у 2017 у зв`язку з відсутністю фінансових ресурсів дану виплату не було передбачено у кошторисі військової частини на 2017 рік та у штатному розписі військової частини на 2017 рік. Відповідно до постанови Кабінету Міністрів України № 704 від 30.08.2017 "Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб", яка набула чинності з 01.03.2018, внесені зміни у нарахування грошового забезпечення, а саме підвищено посадові оклади. У разі підвищення тарифних ставок (окладів), стипендій, виплат, що здійснюються відповідно до законодавства про загальнообов`язкове державне соціальне страхування, визначених у п. 2 цього Порядку, значення індексу споживчих цін у місяці, в якому відбувається підвищення, приймається за 1 або 100 відсотків. Обчислення індексу споживчих цін для проведення подальшої індексації здійснюється з місяця, наступного за місяцем підвищення зазначених грошових доходів населення.

Відповідно до довідки військової частини 3002 про нараховане грошове забезпечення та сплачені суми індексації ОСОБА_1 № 20 від 21.01.2020 (а.с. 12) з січня 2016 року по жовтень 2018 року позивачу виплачено 493,10 грн індексації грошового забезпечення, а саме: за липень 2016 року - 59,45 грн; за серпень 2016 року - 59,45 грн; за вересень 2016 року - 59,45 грн; за жовтень 2016 року - 59,45 грн; листопад 2016 року - 59,45 грн, за грудень 2016 року - 195,85 грн. Згідно з цією довідкою базовим місяцем для нарахування індексації грошового забезпечення є березень 2018 року.

Згідно з довідкою військової частини 3002 про нараховане грошове забезпечення та сплачені суми індексації ОСОБА_1 № 62 від 17.02.2020 (а.с. 13 зворот) з 01.01.2017 по 16.10.2018 індексація не виплачувалась, базовими місяцями для нарахування індексації є: січень 2016 року, січень 2017 року, серпень 2017 року, березень 2018 року.

ОСОБА_1 , вважаючи, що відповідач допустив протиправну бездіяльність щодо не нарахування та не виплати йому індексації грошового забезпечення за період з 01.01.2016 по 16.10.2018, звернувся з цим адміністративним позовом до суду.

Предметом спору у цій справі є оцінка наявності чи відсутності підстав для стягнення з відповідача на користь позивача індексації грошового забезпечення за період з 01.01.2016 по 16.10.2018 у сумі 94973,89 грн.

Вирішуючи даний спір, суд застосовує такі норми права та виходить з таких мотивів.

Основні засади державної політики у сфері соціального захисту військовослужбовців та членів їх сімей, встановлення єдиної системи їх соціального та правового захисту, гарантування військовослужбовцям та членам їх сімей в економічній, соціальній, політичній сферах сприятливих умови для реалізації їх конституційного обов`язку щодо захисту Вітчизни та регулювання відносини у цій галузі визначено Законом України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей».

Згідно з ч. ч. 1-3 ст. 9 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» держава гарантує військовослужбовцям достатнє матеріальне, грошове та інші види забезпечення в обсязі, що відповідає умовам військової служби, стимулює закріплення кваліфікованих військових кадрів.

Центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері праці та соціальної політики, інші центральні органи виконавчої влади відповідно до їх компетенції розробляють та вносять у встановленому порядку пропозиції щодо грошового забезпечення військовослужбовців.

До складу грошового забезпечення входять: посадовий оклад, оклад за військовим званням; щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премія); одноразові додаткові види грошового забезпечення.

Грошове забезпечення визначається залежно від посади, військового звання, тривалості, інтенсивності та умов військової служби, кваліфікації, наукового ступеня і вченого звання військовослужбовця.

Грошове забезпечення підлягає індексації відповідно до закону.

Відповідно до ст. 18 Закону України «Про державні соціальні стандарти та державні соціальні гарантії» законами України з метою надання соціальної підтримки населенню України в цілому та окремим категоріям громадян встановлюються державні гарантії щодо, зокрема, індексації доходів населення з метою підтримання достатнього життєвого рівня громадян та купівельної спроможності їх грошових доходів в умовах зростання цін.

Частиною 2 ст. 19 Закону України «Про державні соціальні стандарти та державні соціальні гарантії» визначено, що державні соціальні гарантії є обов`язковими для всіх державних органів, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ і організацій незалежно від форми власності.

Так, правові, економічні та організаційні основи підтримання купівельної спроможності населення України в умовах зростання цін з метою дотримання встановлених Конституцією України гарантій щодо забезпечення достатнього життєвого рівня населення України визначені Законом України «Про індексацію грошових доходів населення».

Згідно із абз. 2 ст. 1 Закону України «Про індексацію грошових доходів населення» індексація грошових доходів населення - встановлений законами та іншими нормативно-правовими актами України механізм підвищення грошових доходів населення, що дає можливість частково або повністю відшкодовувати подорожчання споживчих товарів і послуг.

Відповідно до ч. 1 ст. 2 Закону України «Про індексацію грошових доходів населення» індексації підлягають грошові доходи громадян, одержані ними в гривнях на території України і які не мають разового характеру, зокрема, оплата праці (грошове забезпечення).

Частиною 6 ст. 2 Закону України «Про індексацію грошових доходів населення» визначено, що індексації підлягають грошові доходи населення у межах прожиткового мінімуму, встановленого для відповідних соціальних і демографічних груп населення.

Згідно із ст. 3 Закону України «Про індексацію грошових доходів населення» індекс споживчих цін обчислюється центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері статистики, і не пізніше 10 числа місяця, що настає за звітним, публікується в офіційних періодичних виданнях.

При цьому, відповідно до визначення, яке міститься в абз. 3 ст. 1 Закону України «Про індексацію грошових доходів населення» індекс споживчих цін - показник, що характеризує динаміку загального рівня цін на товари та послуги, які купує населення для невиробничого споживання.

Згідно із ст. 4 Закону України «Про індексацію грошових доходів населення» індексація грошових доходів населення проводиться в разі, коли величина індексу споживчих цін перевищила поріг індексації, який установлюється в розмірі 103 відсотка.

Обчислення індексу споживчих цін для індексації грошових доходів населення провадиться наростаючим підсумком, починаючи з місяця введення в дію цього Закону.

Для проведення подальшої індексації грошових доходів населення обчислення індексу споживчих цін починається за місяцем, у якому індекс споживчих цін перевищив поріг індексації, зазначений у частині першій цієї статті.

Підвищення грошових доходів населення у зв`язку з індексацією здійснюється з першого числа місяця, що настає за місяцем, у якому опубліковано індекс споживчих цін.

У разі якщо грошові доходи населення підвищено з урахуванням прогнозного рівня інфляції випереджаючим шляхом, при визначенні обсягу підвищення грошових доходів у зв`язку із індексацією враховується рівень такого підвищення у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.

Відповідно до ч. ч. 2, 6 ст. 5 Закону України «Про індексацію грошових доходів населення» підприємства, установи та організації, що фінансуються чи дотуються з Державного бюджету України, підвищують розміри оплати праці (грошового забезпечення) у зв`язку з індексацією за рахунок власних коштів і коштів Державного бюджету України.

Проведення індексації грошових доходів населення здійснюється у межах фінансових ресурсів бюджетів усіх рівнів та бюджетів фондів загальнообов`язкового державного соціального страхування на відповідний рік.

Згідно із ст. 6 Закону України «Про індексацію грошових доходів населення» у разі виникнення обставин, передбачених статтею 4 цього Закону грошові доходи населення визначаються як результат добутку розміру доходу, що підлягає індексації в межах прожиткового мінімуму для відповідних соціальних і демографічних груп населення, та величини індексу споживчих цін.

Порядок проведення індексації грошових доходів населення визначається Кабінетом Міністрів України.

Так, правила обчислення індексу споживчих цін для проведення індексації та сум індексації грошових доходів населення визначені Порядком проведення індексації грошових доходів населення, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 17 липня 2003 року № 1078 (далі - Порядок № 1078).

Відповідно до п. 1-1 Порядку № 1078 підвищення грошових доходів громадян у зв`язку з індексацією здійснюється з першого числа місяця, що настає за місяцем, в якому офіційно опубліковано індекс споживчих цін. Індексація грошових доходів населення проводиться у разі, коли величина індексу споживчих цін перевищила поріг індексації, який встановлюється в розмірі 103 відсотка. Індекс споживчих цін обчислюється Держстатом і не пізніше 10 числа місяця, що настає за звітним, публікується в офіційних періодичних виданнях. Обчислення індексу споживчих цін для проведення індексації грошових доходів населення провадиться наростаючим підсумком починаючи з березня 2003 р. - місяця опублікування Закону України від 6 лютого 2003 р. № 491-IV «Про внесення змін до Закону України «Про індексацію грошових доходів населення». Для проведення подальшої індексації грошових доходів населення обчислення індексу споживчих цін починається за місяцем, у якому індекс споживчих цін перевищив поріг індексації, зазначений в абзаці другому цього пункту.

Відповідно до абз. 5 п. 2 Порядку № 1078 індексації підлягають грошові доходи громадян, одержані в гривнях на території України, які не мають разового характеру, зокрема, грошове забезпечення військовослужбовців, поліцейських, осіб рядового і начальницького складу, посадових осіб митної служби.

Згідно з абз.абз. 1, 2, 5, 6 п. 4 Порядку № 1078 індексації підлягають грошові доходи населення у межах прожиткового мінімуму, встановленого для відповідних соціальних і демографічних груп населення.

У межах прожиткового мінімуму, встановленого для працездатних осіб, індексуються оплата праці (грошове забезпечення), допомога по безробіттю та матеріальна допомога у період професійної підготовки, перепідготовки або підвищення кваліфікації безробітного, що надаються залежно від страхового стажу у відсотках середньої заробітної плати, стипендії.

Частина грошових доходів, яка перевищує прожитковий мінімум, встановлений для відповідних соціальних і демографічних груп населення, індексації не підлягає.

Сума індексації грошових доходів громадян визначається як результат множення грошового доходу, що підлягає індексації, на величину приросту індексу споживчих цін, поділений на 100 відсотків.

Абзацами 1 - 6 п. 5 Порядку № 1078 визначено, що у разі підвищення тарифних ставок (окладів), пенсій або щомісячного довічного грошового утримання, стипендій, виплат, що здійснюються відповідно до законодавства про загальнообов`язкове державне соціальне страхування, значення індексу споживчих цін у місяці, в якому відбувається підвищення, приймається за 1 або 100 відсотків.

Обчислення індексу споживчих цін для проведення подальшої індексації здійснюється з місяця, наступного за місяцем підвищення зазначених грошових доходів населення.

Сума індексації у місяці підвищення тарифних ставок (окладів), пенсій або щомісячного довічного грошового утримання, стипендій, виплат, що здійснюються відповідно до законодавства про загальнообов`язкове державне соціальне страхування, не нараховується, якщо розмір підвищення грошового доходу перевищує суму індексації, що склалась у місяці підвищення доходу.

Якщо розмір підвищення грошового доходу не перевищує суму індексації, що склалась у місяці підвищення доходу, сума індексації у цьому місяці визначається з урахуванням розміру підвищення доходу і розраховується як різниця між сумою індексації і розміром підвищення доходу.

У разі зростання заробітної плати за рахунок інших її складових без підвищення тарифних ставок (окладів) сума індексації не зменшується на розмір підвищення заробітної плати. У разі коли відбувається підвищення тарифної ставки (окладу), у місяці підвищення враховуються всі складові заробітної плати, які не мають разового характеру.

До чергового підвищення тарифних ставок (окладів), пенсій або щомісячного довічного грошового утримання, стипендій, виплат, що здійснюються відповідно до законодавства про загальнообов`язкове державне соціальне страхування, до визначеної суми індексації додається сума індексації, яка складається внаслідок перевищення величини індексу споживчих цін порогу індексації, зазначеного у пункті 1-1 цього Порядку.

Відповідно до пп. 2 п. 6 Порядку № 1078 виплата сум індексації грошових доходів здійснюється за рахунок джерел, з яких провадяться відповідні грошові виплати населенню: підприємства, установи та організації, що фінансуються чи дотуються з державного бюджету, підвищують розміри оплати праці (грошового забезпечення) у зв`язку з індексацією за рахунок власних коштів і коштів державного бюджету.

Суд звертає увагу на те, що правове регулювання виплати індексації визначає умови (якщо величина індексу споживчих цін перевищила поріг індексації), з настанням яких виникає право на щомісячне отримання суми індексації у структурі заробітної плати (грошового забезпечення) до настання обставин (підвищення тарифних ставок, окладів), за яких виплата розрахованої суми індексації припиняється до повторного настання обставин, які обумовлюють повторне виникнення права на отримання індексації.

У рішенні від 15 жовтня 2013 року у справі № 9-рп/2013 за конституційним зверненням громадянина ОСОБА_2 щодо офіційного тлумачення положення ч. 2 ст. 233 Кодексу законів про працю України Конституційний Суд України зазначив про те, що кошти, які підлягають нарахуванню в порядку індексації заробітної плати та компенсації працівникам частини заробітної плати у зв`язку з порушенням строків її виплати, мають компенсаторний характер. Як складові належної працівникові заробітної плати ці кошти спрямовані на забезпечення реальної заробітної плати з метою підтримання достатнього життєвого рівня громадян та купівельної спроможності заробітної плати у зв`язку з інфляційними процесами та зростанням споживчих цін на товари та послуги.

Як зазначив Верховний Суд у постановах від 19 червня 2019 року (справа № 825/1987/17), від 20 листопада 2019 року (справа № 620/1892/19), від 05 лютого 2020 року (справа № 825/565/17) індексація грошового забезпечення, як складова грошового забезпечення військовослужбовців, є однією з основних державних гарантій щодо оплати їх праці, а отже підлягає обов`язковому нарахуванню і виплаті.

Отже, індексація грошового забезпечення є однією із основних державних гарантій щодо оплати праці, проведення індексації у зв`язку зі зростанням споживчих цін (інфляцією) є обов`язковим для всіх юридичних осіб-роботодавців, незалежно від форми власності та виду юридичної особи. За відсутності затвердженого особливого порядку індексації грошового забезпечення військовослужбовців, нарахування індексації грошового забезпечення здійснюється у встановленому Кабінетом Міністрів України порядку, а саме відповідно до Порядку № 1078. Сума індексації грошового забезпечення є складовою частиною грошового забезпечення і відповідно до Закону України «Про індексацію грошових доходів населення», підлягає обов`язковому нарахуванню та виплаті.

На підприємства, установи, організації незалежно від форм власності покладається обов`язок проводити індексацію заробітної плати (грошового забезпечення) у разі перевищення величини індексу споживчих цін встановленого порогу індексації, при цьому базовим місяцем при обчисленні індексу споживчих цін для проведення подальшої індексації слід вважати місяць підвищення грошового забезпечення за рахунок зростання його складових, які не мають разового характеру.

Як встановлено з довідки військової частини 3002 про нараховане грошове забезпечення та сплачені суми індексації ОСОБА_1 № 20 від 21.01.2020, з січня 2016 року по жовтень 2018 року позивачу виплачено 493,10 грн індексації грошового забезпечення, а саме: за липень 2016 року - 59,45 грн; за серпень 2016 року - 59,45 грн; за вересень 2016 року - 59,45 грн; за жовтень 2016 року - 59,45 грн; листопад 2016 року - 59,45 грн, за грудень 2016 року - 195,85 грн.

При цьому, відповідач вважає, що за 2016 рік позивачу виплачена індексація грошового забезпечення у повному обсязі, враховуючи те, що січень 2016 року є базовим місяцем.

Крім того, у матеріалах справи наявна довідка про розрахунок суми індексації ОСОБА_1 відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 17 липня 2003 року № 1078 "Про затвердження Порядку проведення індексації грошових доходів населення", згідно з якою позивачу нараховано 1494,76 грн індексації за 2017 рік та 112,76 грн індексації за 2018 рік. Всього нараховано 2039,17 грн індексації за 2016-2018 роки.

При цьому, базовими місяцями для нарахування індексації грошового забезпечення вказано січень 2016 року, серпень 2017 року, березень 2018 року.

Натомість позивач вважає, що базовими місяцями для нарахування йому індексації грошового забезпечення повинні бути січень 2008 року та березень 2018 року.

Таким чином, враховуючи те, що відповідач здійснив нарахування позивачу сум індексації грошового забезпечення та частково їх виплатив, і з такими сумами позивач не погоджується у зв`язку з неправильним, на його думку, визначенням відповідачем базових місяців, спірним у цій справі є саме питання визначення базового (базових) місяця (місяців) індексації грошового забезпечення.

З цього приводу суд зазначає таке.

Враховуючи положення Порядку № 1078 місяць, у якому підвищилося грошове забезпечення з урахуванням виплат, що входять до його складу (посадовий оклад, оклад за військовим званням; щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премія); одноразові додаткові види грошового забезпечення), є базовим. У разі підвищення військовослужбовцю грошового забезпечення, для визначення базового місяця при проведенні індексації здійснюється порівняння суми підвищення грошового забезпечення та суми індексації, що нараховується в місяці збільшення грошового доходу. При проведенні такого порівняння береться грошове забезпечення до підвищення у розрахунку за повний відпрацьований місяць та величина приросту індексу споживчих цін, на який нараховується індексація. Якщо відбувається підвищення грошового забезпечення на суму меншу, ніж сума індексації, має бути здійснено підвищення грошового забезпечення та додано суму індексації, визначену з урахуванням суми підвищення грошового забезпечення.

Відповідно до п. 1 постанови Кабінету Міністрів України від 07 листопада 2007 року № 1294 "Про упорядкування структури та умов грошового забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб" (далі Постанова № 1294) грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу складається з посадового окладу, окладу за військовим (спеціальним) званням, щомісячних (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премії) та одноразових додаткових видів грошового забезпечення.

Перелік одноразових додаткових видів грошового забезпечення військовослужбовців Збройних Сил затверджено Додатком 25 до Постанови № 1294.

Згідно з абзацом 5 пункту 5 Порядку № 1078 у разі зростання заробітної плати за рахунок інших її складових без підвищення тарифних ставок (окладів) сума індексації не зменшується на розмір підвищення заробітної плати. У разі коли відбувається підвищення тарифної ставки (окладу), у місяці підвищення враховуються всі складові заробітної плати, які не мають разового характеру.

В свою чергу схема посадових окладів осіб офіцерського складу Збройних Сил України затверджена Постановою № 1294, яка набрала чинності з 01 січня 2008 року.

Отже, з набранням чинності Постановою № 1294 відбулись зміни розміру тарифних ставок (посадових окладів) відповідних категорій військовослужбовців.

Водночас, визначаючи січень 2016 року та серпень 2017 року, як базові місяці для нарахування позивачу індексації грошового забезпечення, відповідач посилається на розпорядження Головного управління Національної гвардії України № Р-5 від 04 лютого 2016 року "Про підвищення розмірів грошового забезпечення військовослужбовцям Національної гвардії України" та розпорядження Головного управління Національної гвардії України від 04 вересня 2017 року № 27/33/4-6240 "Про грошове забезпечення військовослужбовців у 2017 році". Так, указаними розпорядженнями встановлено щомісячне преміювання військовослужбовцям Національної гвардії України (крім військовослужбовців строкової служби) відповідно до їх особистого вкладу в загальний результат служби, виходячи з асигнувань, затверджених кошторисом доходів і видатків на грошове забезпечення в межах фонду преміювання.

Проте, як слідує з указаних розпоряджень, розмір щомісячного преміювання військовослужбовців не був постійним, оскільки залежав від особистого вкладу військовослужбовця в загальний результат служби та виплачувався, виходячи з асигнувань, затверджених кошторисом доходів і видатків на грошове забезпечення і в межах фонду преміювання.

Згідно із п. 14 Порядку № 1078 роз`яснення щодо застосування цього Порядку надає Мінсоцполітики.

Відповідно до роз`яснення Мінсоцполітики від 08 серпня 2017 року № 48/о/66-17 на запит ДФ Міноборони від 18 липня 2017 року № 248/3/9/1/863 зміна розміру доплат, надбавок та премій не впливає на початок обчислення індексації, якщо не підвищується посадовий оклад.

У роз`ясненні Мінсоцполітики від 18 квітня 2018 року № 28/о/66-18 вказано, що у разі зростання грошового забезпечення за рахунок інших його складових, без підвищення посадового окладу, сума індексації не зменшується на розмір підвищення грошового забезпечення.

Зі змісту роз`яснення Мінсоцполітики від 09 лютого 2005 року № 024-106 встановлено, що зміна розміру премії за рахунок фінансових можливостей підприємства не є підставою вважати місяць базовим, при розрахунку індексу для проведення індексації.

Таким чином, визначення базового місяця залежить тільки від зміни розміру тарифної ставки (посадового окладу), яка вперше відбулась у січні 2008 року на підставі постанови Кабінету Міністрів України від 07 листопада 2007 року № 1294 "Про упорядкування структури та умов грошового забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб", яка набрала чинності 01 січня 2008 року та втратила чинність 01 березня 2018 року у зв`язку з прийняттям наказу Міністерства оборони України від 01 березня 2018 року № 90 "Про встановлення тарифних розрядів осіб офіцерського складу Збройних Сил України".

Підвищення тарифних ставок (окладів) військовослужбовців за період з січня 2008 року по березень 2018 року, що є підставою для встановлення іншого базового місяця для проведення індексації не відбувалося.

Відтак, суд погоджується з доводами позивача про те, що саме січень 2008 року, а не січень 2016 року та серпень 2017 року, як вважає відповідач, є базовим місяцем для нарахування індексації його грошового забезпечення.

В подальшому, після прийняття постанови Кабінету Міністрів України від 30 серпня 2017 року № 704 "Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб" (набрала законної сили 01 березня 2018 року), якою затверджено схему тарифних розрядів за основними типовими посадами осіб офіцерського складу Збройних Сил, базовим місяцем для нарахування військовослужбовцям індексації грошового забезпечення став березень 2018 року.

Отже, у межах спірних відносин саме січень 2008 року та березень 2018 року є базовими місяцями для нарахування індексації грошового забезпечення позивача.

З огляду на викладене, суд доходить висновку, що оскільки при нарахуванні індексації грошового забезпечення позивачу неправильно встановлено базовий місяць, то у спірний період нарахування індексації здійснювалось відповідачем неправильно, що у свою чергу призвело до нарахування індексації грошового забезпечення у занижених розмірах.

Щодо посилань відповідача на відсутність фінансового ресурсу, як на підставу для невиплати позивачу індексації грошового забезпечення за 2017 рік суд зазначає, що Європейський суд з прав людини у рішенні від 08 листопада 2005 року у справі "Кечко проти України" (заява № 63134/00) зауважив, що в межах свободи дій держави визначати, які надбавки виплачувати своїм працівникам з державного бюджету. Держава може вводити, призупиняти чи закінчити виплату таких надбавок, вносячи відповідні зміни до законодавства. Однак, якщо чинне правове положення передбачає виплату певних надбавок і дотримано всі вимоги, необхідні для цього, органи державної влади не можуть свідомо відмовляти у цих виплатах, доки відповідні положення є чинними (пункт 23 рішення). Також Суд не прийняв аргумент Уряду України щодо відсутності бюджетних асигнувань, оскільки органи державної влади не можуть посилатися на відсутність коштів як на причину невиконання своїх зобов`язань.

Крім того, Конституційний Суд України неодноразово розглядав питання, пов`язані з реалізацією права на соціальний захист, і сформулював правову позицію, згідно з якою Конституція України відокремлює певні категорії громадян України, що потребують додаткових гарантій соціального захисту з боку держави. До них, зокрема, належать громадяни, які відповідно до статті 17 Конституції України перебувають на службі у військових формуваннях та правоохоронних органах держави, забезпечуючи суверенітет і територіальну цілісність України, її економічну та інформаційну безпеку, а саме: у Збройних Силах України, органах Служби безпеки України, міліції, прокуратури, охорони державного кордону України, податкової міліції, Управління державної охорони України, державної пожежної охорони, Державного департаменту України з питань виконання покарань тощо (рішення Конституційного Суду України від 06 липня 1999 року № 8-рп/99 у справі щодо права на пільги та від 20 березня 2002 року № 5- рп/2002 у справі щодо пільг, компенсацій і гарантій).

У зазначених рішеннях Конституційний Суд України вказав, що необхідність додаткових гарантій соціальної захищеності цієї категорії громадян як під час проходження служби, так і після її закінчення зумовлена насамперед тим, що служба у Збройних Силах України, інших військових формуваннях та правоохоронних органах держави пов`язана з ризиком для життя і здоров`я, підвищеними вимогами до дисципліни, професійної придатності, фахових, фізичних, вольових та інших якостей. Це повинно компенсуватися наявністю підвищених гарантій соціальної захищеності, тобто комплексу організаційно-правових економічних заходів, спрямованих на забезпечення добробуту саме цієї категорії громадян як під час проходження служби, так і після її закінчення.

Отже, реалізація особою права, що пов`язане з отриманням бюджетних коштів, яке базується на спеціальних, чинних на час виникнення спірних правовідносин, нормативно-правових актах національного законодавства, не може бути поставлена у залежність від бюджетних асигнувань.

Таким чином, обмежене фінансування жодним чином не впливає на наявність чи відсутність у позивача права на нарахування індексації грошового забезпечення, що є предметом спору у цій справі.

До того ж, відповідачем не надано жодних доказів для підтвердження факту відсутності в бюджеті відповідного рівня, з якого він фінансується коштів на індексацію грошового забезпечення, і як наслідок не надходження відповідних фінансових асигнувань на його рахунки для виплати індексації військовослужбовцям у вказаний період, а також не доведено ту обставину, що ним протягом 2016-2018 рр. надсилались відповідні заявки до вищестоящого органу стосовно потреби на виділення додаткових коштів для виплати військовослужбовцям індексації грошового забезпечення.

З огляду на наведене посилання відповідача на відсутність фінансового ресурсу, як на підставу для невиплати позивачу індексації грошового забезпечення за 2017 рік є безпідставними, а тому суд доходить висновку про протиправність невиплати позивачу у вказаний період індексації грошового забезпечення.

Визначаючись щодо належного способу захисту в контексті позовної вимоги: визнати протиправною бездіяльність відповідача щодо не нарахування та не виплати індексації грошового забезпечення за період з 01.01.2016 по 16.10.2018, суд зауважує, що за своєю правовою природою бездіяльність - це пасивна форма поведінки суб`єкта владних повноважень, яка полягає у невиконанні ним тих дій, які він повинен був і міг вчинити відповідно до покладених на нього обов`язків (завдань) згідно із чинним законодавством, тоді як протиправні дії суб`єкта владних повноважень - це активна поведінка суб`єкта владних повноважень, яка може мати вплив на реалізацію прав, свобод та законних інтересів фізичної чи юридичної особи.

Як встановив суд з матеріалів справи, відповідач нарахував позивачу індексацію грошового забезпечення за спірний період, обрахувавши її суму у розмірі 2039,17 грн, а також здійснив виплату за період з липня 2016 року по грудень 2016 року у розмірі 493,10 грн. При нарахуванні індексації грошового забезпечення позивача за спірний період відповідач визначив січень 2016 року, серпень 2017 року та березень 2018 року, як базові місяці. Однак, як вказав вище суд, базовими місяцями для нарахування індексації грошового забезпечення позивача мають бути січень 2008 року та березень 2018 року.

За таких обставин, суд доходить висновку, що саме дії відповідача щодо нарахування та виплати індексації грошового забезпечення позивача за період з 01.01.2016 по 16.10.2018 з урахуванням базових місяців січня 2016 року та серпня 2017 року є протиправними, оскільки такі дії безпосередньо призвели до нарахування позивачу сум індексації у занижених розмірах, у зв`язку з чим порушили його права та інтереси.

Тому позовну вимогу у цій частині належить задовольнити частково у спосіб визнання протиправними дій військової частини 3002 Національної гвардії України щодо нарахування та виплати індексації грошового забезпечення ОСОБА_1 за період з 01.01.2016 по 16.10.2018 з урахуванням базових місяців січня 2016 року та серпня 2017 року.

Щодо позовної вимоги про стягнення з відповідача на користь позивача індексації грошового забезпечення за період з 01.01.2016 по 16.10.2018 у сумі 94973,89 грн, суд зазначає наступне.

В обґрунтування вказаного розміру індексації грошового забезпечення позивач посилається на висновок експерта Львівського науково-дослідного інституту судових експертиз № 3064 від 13.05.2020, складений за результатами проведення судово-економічної експертизи за заявою ОСОБА_1 від 23.04.2020.

Надаючи оцінку наданому позивачем висновку експерта з урахуванням наданих відповідачем заперечень щодо нього, суд виходить з того, що відповідно до ст. 108 КАС України висновок експерта для суду не має заздалегідь встановленої сили і оцінюється судом разом із іншими доказами за правилами, встановленими ст. 90 цього Кодексу. Відхилення судом висновку експерта повинно бути мотивованим у судовому рішенні.

З аналізу норм Закону України «Про індексацію грошових доходів населення» та Порядку проведення індексації грошових доходів населення слідує, що розрахунок індексації грошового забезпечення є компетенцією відповідача як органа, в якому позивач проходив службу, і який виплачував йому грошове забезпечення.

Саме на відповідача, за наявності законних підстав, покладається обов`язок нарахувати та виплатити позивачу індексацію грошового забезпечення, тоді як завданням адміністративного суду є контроль за легітимністю прийняття рішення. Тому належним способом захисту прав позивача у даному випадку є зобов`язання відповідача нарахувати та виплатити індексацію грошового забезпечення за спірний період, а не стягнення визначеної у висновку експерта суми заборгованості.

Аналогічна правова позиція викладена Верховним Судом у постанові від 17 вересня 2020 року у справі №420/1207/19.

Оскільки на час розгляду цієї справи та прийняття рішення у ній нарахування на користь позивача індексації грошового забезпечення відповідачем, як роботодавцем позивача за спірний період з урахуванням січня 2008 року та березня 2018 року, як базових місяців не здійснено, суд вважає, що за таких обставин та встановленого правового регулювання відсутні порушення прав позивача щодо правильного нарахування на його користь відповідачем індексації грошового забезпечення, які підлягають захисту в судовому порядку.

За наведених підстав суд відхиляє висновок експерта Львівського науково-дослідного інституту судових експертиз № 3064 від 13.05.2020, складений за результатами проведення судово-економічної експертизи за заявою ОСОБА_1 від 23.04.2020.

Підсумовуючи, суд доходить висновку, що вимога позивача про стягнення з відповідача на користь позивача індексації грошового забезпечення за період з 01.01.2016 по 16.10.2018 у сумі 94973,89 грн задоволенню не підлягає як така, що є передчасною та спрямована на захист ще не порушеного права позивача (конкретна сума індексації грошового забезпечення з урахуванням січня 2008 року та березня 2018 року, як базових місяців ще не нарахована відповідачем за спірний період), що суперечить ст. 5 КАС України, в той час, як судовий захист може надаватися лише порушеним правам, а тому у її задоволенні належить відмовити.

Разом з тим, суд враховує, що спосіб відновлення порушеного права має бути ефективним і таким, який виключає подальші протиправні рішення, дії чи бездіяльність суб`єкта владних повноважень, а у випадку невиконання або неналежного виконання рішення не виникала б необхідність повторного звернення до суду, а здійснювалося примусове виконання рішення.

Так, як встановлено судом, відповідач здійснив виплату індексації грошового забезпечення позивача за період з липня 2016 року по грудень 2016 року у розмірі 493,10 грн. Тож, оскільки суд визнав протиправними дії відповідача щодо нарахування та виплати індексації грошового забезпечення позивача за період з 01.01.2016 по 16.10.2018 з урахуванням базових місяців січня 2016 року та серпня 2017 року та, враховуючи те, що відповідно до норм Закону України "Про індексацію грошових доходів населення" та Порядку проведення індексації грошових доходів населення саме на відповідача покладається обов`язок нарахувати та виплатити позивачу індексацію грошового забезпечення, ефективним способом захисту порушених прав, свобод чи інтересів позивача буде зобов`язання відповідача здійснити перерахунок ОСОБА_1 індексації грошового забезпечення за період з 01.01.2016 по 16.10.2018 з урахуванням січня 2008 року та березня 2018 року, як базових місяців та здійснити виплату з урахуванням виплаченої суми.

Згідно з вимогами ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідно до ст. 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

Оцінивши докази, які є у справі за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні, та враховуючи всі наведені обставини, суд дійшов до висновку про задоволення позову частково.

Щодо покликання представника відповідача на пропущення позивачем строк звернення до суду з цим позовом, суд зазначає, що згідно з правовою позицією Верховного Суду, викладеною у постанові від 26 листопада 2019 року у справі №340/184/19, вимоги щодо нарахування індексації грошового забезпечення в період проходження військової служби є однією із форм реалізації закріпленого у ст. 43 Конституції України права на працю, а тому суд повинен керуватися, в тому числі, і положеннями ч. 2 ст. 233 Кодексу законів про працю України, яка визначає право звернення працівника до суду з позовом про стягнення належної йому заробітної плати без обмеження будь-яким строком, в даному випадку виплати індексації грошового забезпечення військовослужбовця.

Вирішуючи питання про розподіл судових витрат відповідно до КАС України, суд виходить з наступного.

Приписами ч. 3 ст. 139 КАС України передбачено, що при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог. При цьому суд не включає до складу судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами, витрати суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката та сплату судового збору.

Статтею 132 КАС України встановлено, що судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Відповідно до п.п. 1, 3 ч. 3 ст. 132 КАС України до витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу та витрати, пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертиз.

Оскільки позивач звільнений від сплати судового збору, підстав для відшкодування позивачу витрат зі сплати судового збору за рахунок бюджетних асигнувань відповідача немає.

Щодо вимоги про стягнення з відповідача на користь позивача понесених ним судових витрат на правову допомогу у розмірі 3000 грн, суд зазначає таке.

Компенсація витрат на професійну правничу допомогу здійснюється у порядку, передбаченому ст. 134 КАС України.

Так, за змістом ч. 3 ст. 134 КАС України для цілей розподілу судових витрат:

1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Відповідно до ч. 4 ст. 134 КАС України для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

На підтвердження понесених витрат на професійну правничу допомогу представником позивача надано:

- договір про надання правової допомоги від 30.01.2020, укладений між ОСОБА_1 та адвокатським об`єднанням «Мицик і партнери»;

- ордер про надання правничої (правової) допомоги серії ВС № 1026241 від 09.06.2020;

- акт виконаних робіт від 09.06.2020;

- квитанція № 12 від 09.06.2020 про оплату за надання правової допомоги відповідно до Договору від 30.01.2020.

Поряд з цим, ч. ч. 5, 6 ст.134 КАС України передбачено, що розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

У разі недотримання вимог ч. 5 цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.

Відповідно до ч. 7 ст. 134 КАС України обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

З аналізу статті 134 КАС України, випливає, що крім того, що зазначена стаття забезпечує право особи на правову допомогу, з іншого боку, вона запобігає зловживанню правом на компенсацію витрат на правову допомогу в т.ч. неоднаковій судовій практиці, встановлюючи критерії співмірності, які визначені в ч. 5 цієї статті. Тобто, суд зобов`язаний оцінити рівень адвокатських витрат обґрунтовано у кожному конкретному випадку за критеріями співмірності необхідних і достатніх витрат.

Таким чином, суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої ухвалене судове рішення, всі понесені нею витрати на професійну правничу допомогу, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенства права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, враховуючи такі критерії, як складність справи, витрачений адвокатом час, значення спору для сторони тощо.

При визначенні суми компенсації витрат, понесених на професійну правничу допомогу, необхідно досліджувати на підставі належних та допустимих доказів обсяг фактично наданих адвокатом послуг і виконаних робіт, кількість витраченого часу, розмір гонорару, співмірність послуг категоріям складності справи, витраченого адвокатом часу, об`єму наданих послуг, ціни позову та (або) значенню справи.

Аналогічний висновок щодо застосування норм права висловлений у постанові Верховного Суду від 26 червня 2019 року у справі №200/14113/18-а, що в силу ч. 5 ст. ст. 242 КАС України враховується судом при застосуванні норм права до спірних правовідносин.

Також Верховний Суд неодноразово зазначав, що склад та розмір витрат, пов`язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі (серед інших, постанова Великої Палати Верховного Суду від 27.06.2018 у справі № 826/1216/16).

Згідно з ч. 2 ст. 6 КАС України суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.

Так, відповідно до практики Європейського суду з прав людини, про що, зокрема, відзначено у пункті 95 рішення у справі "Баришевський проти України" (Заява № 71660/11), пункті 80 рішення у справі "Двойних проти України" (Заява № 72277/01), пункті 88 рішення у справі "Меріт проти України" (заява № 66561/01), заявник має право на відшкодування судових та інших витрат лише у разі, якщо доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їх розмір обґрунтованим.

Крім того, у пункті 154 рішення Європейського суду з прав людини у справі Lavents v. Latvia (заява 58442/00) зазначено, що згідно зі статтею 41 Конвенції Суд відшкодовує лише ті витрати, які, як вважається, були фактично і обов`язково понесені та мають розумну суму.

Згідно з актом виконаних робіт від 27.05.2020 виконавцем у повному обсязі виконано зобов`язання:

- вивчення документів клієнта при звільненні, документів, підтверджуючих статус учасника АТО, підготовка запитів в Архів, вивчення відповідей військових частин щодо компенсаційних виплат та індексації, вивчення архівних грошових відомостей, надання консультацій та узгодження правової позиції, опрацювання нормативно-правових актів з приводу соціального та правового захисту військовослужбовців, пошук в Єдиному державному реєстрі судових рішень, практики в аналогічній категорії справ - 1 год;

- підготовка документів для проведення експертизи, отримання висновку експерта, опрацювання висновку експерта - 1 год;

- складання позовної заяви та підготовка копій документів до позовної заяви - 1 год.

Розрахунок здійснено у відповідності до розміру погодинної ставки за надані послуги, що становить: вартість 1 год - 1000 грн.

Відповідно до квитанції від 09.06.2020 ОСОБА_1 оплатив 3000 грн за надання правової допомоги відповідно до Договору від 30.01.2020.

У відзиві на позовну заяву представник відповідача покликається на те, що сума таких заявлених до відшкодування витрат на професійну правничу допомогу не є співмірною зі складністю справи та обсягом виконаних адвокатом робіт (наданих послуг), а також часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг). Крім того, зауважує, що позивач на свій розсуд скористався платною правничою допомогою, хоча має право на безоплатну правничу допомогу.

Суд приймає заперечення представника відповідача щодо розміру витрат на професійну правничу допомогу, критично оцінює розрахунок вартості наданих адвокатом послуг та вважає, що розмір заявлених до відшкодування витрат на професійну правничу допомогу є завищений.

Суд враховує відомості з Єдиного державного реєстру судових рішень http://reestr.court.gov.ua, за даними яких мають місце оприлюднення численних судових рішень судів різних інстанцій з аналогічного предмету спору та аналогічні мотивам тим, що наведені у адміністративному позові позивача, що спрощувало роботу адвоката при підготовці даного адміністративного позову.

Більше того, Адвокатське Об`єднання "Мицик і Парнери", з яким позивач уклав договір про надання правової допомоги, представляє інтереси багатьох військовослужбовців по аналогічних справах, що, на думку суду, свідчить про те, що підготовка позову у цій справі не вимагала від адвоката значного обсягу юридичної та технічної роботи.

Також при вирішенні питання про розподіл понесених позивачем витрат на професійну правничу допомогу суд враховує, що позов задоволено частково, зокрема відмовлено в частині позовних вимог щодо стягнення конкретної суми індексації грошового забезпечення позивача, у зв`язку з чим суд констатує відсутність необхідності здійснення обрахунків невиплаченої індексації, оскільки нарахування індексації належить до безпосередніх повноважень відповідача як роботодавців.

З огляду на викладене, суд дійшов висновку, що заявлений представником позивача до відшкодування розмір витрат на правничу допомогу є неспівмірним зі складністю справи та непропорційним до предмета спору, а тому підлягає зменшенню до 1500,00 грн, що, на думку суду, відповідатиме вимогам розумності та співмірності.

Щодо стягнення з відповідача на користь позивача витрат, пов`язаних з проведенням судово-економічної експертизи у розмірі 1961,28 грн, слід зазначити про те, що оскільки суд відхилив висновок експерта Львівського науково-дослідного інституту судових експертиз № 3064 від 13.05.2020, складений за результатами проведення судово-економічної експертизи за заявою ОСОБА_1 від 23.04.2020, та відмовив у стягненні на користь позивача, визначеної у ньому суми індексації грошового забезпечення, витрати пов`язані з проведенням судово-економічної експертизи не підлягають відшкодуванню позивачу.

Керуючись ст. ст. 2, 8-10, 14, 72-77, 90, 139, 242-246, 255, 293, 295, п. 3 розділу VI , пп. 15.5 п. 15 розділу VII "Перехідні положення" Кодексу адміністративного судочинства України, суд

в и р і ш и в :

позов ОСОБА_1 до військової частини № 3002 Національної гвардії України про визнання протиправною бездіяльності, стягнення індексації грошового забезпечення - задовольнити частково.

Визнати протиправними дії військової частини 3002 Національної гвардії України щодо нарахування та виплати індексації грошового забезпечення ОСОБА_1 за період з 01.01.2016 по 16.10.2018 з урахуванням базових місяців січня 2016 року та серпня 2017 року.

Зобов`язати військову частину 3002 Національної гвардії України здійснити перерахунок ОСОБА_1 індексації грошового забезпечення за період з 01.01.2016 по 16.10.2018 з урахуванням січня 2008 року та березня 2018 року як базових місяців та здійснити виплату з урахуванням виплаченої суми.

У задоволенні решти позовних вимог - відмовити.

Розподіл судового збору не здійснюється.

У задоволенні вимоги ОСОБА_1 про стягнення на його користь понесених судових витрат у сумі 1961,28 грн, що сплачені за проведення судово-економічної експертизи, - відмовити.

Стягнути на користь ОСОБА_1 за рахунок бюджетних асигнувань військової частини 3002 Національної гвардії України витрати на професійну правничу допомогу в сумі 1500 (одна тисяча п`ятсот) гривень 00 коп.

У стягненні решти витрат на правничу допомогу відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку апеляційного оскарження, а у разі його апеляційного оскарження - з моменту проголошення судового рішення суду апеляційної інстанції. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення суду може бути оскаржено протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення, з урахуванням положення п. 3 розділу VI "Прикінцеві положення" Кодексу адміністративного судочинства України. Апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції. При цьому, до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційна скарга на рішення суду подається до або через суд першої інстанції, який ухвалив рішення.

Позивач - ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_1 ).

Відповідач - Військова частина 3002 Національної гвардії України (79060, м. Львів, вул. Кн. Ольги, 105; код ЄДРПОУ 08682683).

Повний текст рішення складено та підписано 06.10.2020.

Суддя Сидор Н.Т.