Рішення № 92010284, 05.10.2020, Львівський окружний адміністративний суд

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

справа№380/7179/20

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

05 жовтня 2020 року

Львівський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Грень Н.М., розглянувши в порядку письмового провадження в місті Львові адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до приватного виконавця виконавчого округу (ПВ ВО) м. Києва Клименко Романа Васильовича, треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - Товариство з обмеженою відповідальністю "Мілоан", приватний нотаріус Житомирського міського нотаріального округу Горай Олег Станіславович про визнання протиправними та скасування постанов,-

встановив:

04.09.2020 до Львівського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 до приватного виконавця виконавчого округу (ПВ ВО) м. Києва Клименко Романа Васильовича, в якій позивач просить суд:

- визнати протиправними та скасувати постанови приватного виконавця виконавчого округу міста Києва Клименка Романа Васильовича, винесені в межах виконавчого провадження №62862182: постанову про відкриття виконавчого провадження ВП №62862182 від 20.08.2020; постанову про стягнення з боржника основної винагороди від 20.08.2020 №62862182; постанову про розмір мінімальних витрат виконавчого провадження від 20.08.2020 №62862182;

- стягнути з відповідача на користь позивача витрати на правову допомогу в попередній сумі 3900,00 грн.

Позовні вимоги вмотивовані тим, що відповідачем прийнято до виконання виконавчий документ, місце виконання якого знаходиться поза межами його виконавчого округу, що є грубим порушенням вимог ч.2 ст. 25 Закону України "Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів" та ч. 2 ст. 24 Закону України "Про виконавче провадження". Крім того, відповідачем не виконано вимог ст. 4 Закону України "Про виконавче провадження" щодо обов`язку приватного виконавця повернути стягувачу виконавчий документ. З наведених підстав, на думку позивача, оскаржувані постанови приватного виконавця є протиправними та підлягають скасуванню.

Ухвалою суду від 09 вересня 2020 року позовну заяву залишено без руху. Позивач виконав вимоги ухвали про залишення позовної заяви без руху.

Ухвалою суду від 24.09.2020 року відкрито спрощене позовне провадження з повідомлення (викликом) сторін.

Відповідач надіслав суду відзив на позовну заяву від 05.10.2020, просить суд в задоволенні позову відмовити. Зазначає, що дії приватного виконавця вчинено відповідно до Закону України "Про виконавче провадження". Так, в заяві про примусове виконання рішення та у виконавчому написі зазначено місце фактичного проживання боржника, яке територіально відноситься та підпорядковано приватному виконавцю виконавчого округу міста Києва Клименку Р.В. При прийнятті виконавчого документа до виконання приватним виконавцем перевірено виконавчий напис на відповідність вимогам ст. 4 Закону України "Про виконавче провадження" та у зв`язку з відсутністю порушень прийнято його до виконання. На даний час виконавчий напис від 20.07.2020 р. № 12755 є чинним та таким, що позивачем не оскаржується. Зауважує, що жодним нормативно-правовим актом, в тому числі Законом України "Про виконавче провадження", Інструкцією з організації примусового виконання рішень, затвердженої Міністерством юстиції України від 02.04.2012 р. № 512/5, не передбачено обов`язку приватного виконавця проводити виконавчі дії, спрямовані на перевірку будь-якої інформації стосовно боржника до відкриття виконавчого провадження. Просить в задоволенні позовних вимог відмовити повністю.

Треті особи, будучи належним чином повідомленні, пояснень по суті позову не надали.

Представники сторін в судове засідання 05.10.2020 не прибули; вони були належним чином повідомлені про дату, час та місце проведення судового засідання.

Від представника позивача надійшло клопотання від 05.10.2020 про відкладення розгляду справи у зв`язку із участю в судовому засіданні в Тернопільському апеляційному суді у справі №595/1596/18 та для ознайомлення з матеріалами справи.

Суд враховує, що цей спір виник у справі для розгляду якої визначені скорочені строки.

Згідно з частиною третьою статті 268 Кодексу адміністративного судочинства України неприбуття у судове засідання учасника справи, повідомленого відповідно до положень цієї статті, не перешкоджає розгляду справи у судах першої та апеляційної інстанцій.

З огляду на викладене, зважаючи на достатність повідомлених учасниками справи обставин та наданих доказів для ухвалення законного та обґрунтованого рішення, суд визнав за можливе розглядати справу без участі позивача та його представника.

Відповідно до частини дев`ятої статті 205 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо немає перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, визначених цією статтею, але всі учасники справи не з`явилися у судове засідання, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду, суд має право розглянути справу у письмовому провадженні у разі відсутності потреби заслухати свідка чи експерта.

З урахуванням наведеного, суд завершив розгляд справи у порядку письмового провадження.

Суд дослідив долучені до матеріалів справи заяви по суті спору та письмові докази, врахував пояснення представників сторін, оцінив їх в сукупності та встановив такі фактичні обставини справи та відповідні правовідносини:

Позивач ОСОБА_1 , зареєстрований та проживає за адресою: АДРЕСА_1 , що підтверджується копією паспорта громадянина України.

Судом встановлено, що відповідно до виконавчого напису від 20.07.2020 № 12755, звернуто стягнення на користь ТОВ "Мілоан" заборгованості, що виникла за період з 14.04.2020 по 13.06.2020 р. по договору кредиту від 15.03.2020 № 1485858, боржником за яким є ОСОБА_1 .

За змістом виконавчого напису від 20.07.2020 № 12755 строк платежу по кредитному договору настав, боржником допущено прострочення платежів. Стягнення заборгованості проводиться за період з 14.04.2020 по 13.06.2020 Загальна сума заборгованості становить 18 772,00 грн.

19.08.2020 представник ТОВ "Мілоан" звернувся до приватного виконавця Клименка Р.В. із заявою про примусове виконання рішення, в якій просив, зокрема, у випадку встановлення доходу боржника - звернути стягнення на заробітну плату, пенсію, стипендію та інші доходи боржника без перевірки його майнового стану за місцем проживання (перебування).

20.08.2020 приватним виконавцем Клименко Р.В. відкрито виконавче провадження № 62862182 щодо примусового виконання виконавчого напису від 20.07.2020 № 12755, виданого приватним нотаріусом Житомирського міського нотаріального округу про стягнення з боржника, яким є: ОСОБА_1 на користь ТОВ "Мілоан" заборгованості в розмірі 17 000 грн.

20.08.2020 приватним виконавцем Клименко Р.В. винесено постанови:

- про стягнення з боржника основної винагороди у сумі 1877,20 грн.;

- про розмір мінімальних витрат виконавчого провадження - 400 грн.

Не погоджуючись із зазначеними постановами приватного виконавця та вважаючи їх протиправними, позивач звернувся з даною позовною заявою до суду.

Надаючи правову оцінку відносинам, що виникли між сторонами, суд виходить з наступних приписів законодавства.

Відповідно до ч. 1,2 ст. 74 Закону України "Про виконавче провадження" рішення, дії чи бездіяльність виконавця та посадових осіб органів державної виконавчої служби щодо виконання судового рішення можуть бути оскаржені сторонами, іншими учасниками та особами до суду, який видав виконавчий документ, у порядку, передбаченому законом. Рішення, дії чи бездіяльність виконавця та посадових осіб органів державної виконавчої служби щодо виконання рішень інших органів (посадових осіб), у тому числі постанов державного виконавця про стягнення виконавчого збору, постанов приватного виконавця про стягнення основної винагороди, витрат виконавчого провадження та штрафів, можуть бути оскаржені сторонами, іншими учасниками та особами до відповідного адміністративного суду в порядку, передбаченому законом.

Згідно з ч. 1 ст. 287 КАС України учасники виконавчого провадження (крім державного виконавця, приватного виконавця) та особи, які залучаються до проведення виконавчих дій, мають право звернутися до адміністративного суду із позовною заявою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця порушено їхні права, свободи чи інтереси, а також якщо законом не встановлено інший порядок судового оскарження рішень, дій чи бездіяльності таких осіб.

Суд зазначає, що оскільки спірні правовідносини склались з приводу виконання виконавчого напису нотаріуса, відтак при вирішенні спору слід виходити з положень Закону України "Про виконавче провадження", згідно із ст. 1 якого виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) - це сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Відповідно до п.1 ч.1 ст. 26 Закону України "Про виконавче провадження" виконавецьрозпочинає примусове виконання рішення на підставі виконавчого документа, зазначеного у ст. 3 цього Закону за заявою стягувача про примусове виконання рішення.

Частиною 3 ст. 26 Закону України "Про виконавче провадження" визначено, що у заяві про примусове виконання рішення стягувач має право зазначити відомості, що ідентифікують боржника чи можуть сприяти примусовому виконанню рішення (рахунок боржника, місце роботи чи отримання ним інших доходів, конкретне майно боржника та його місцезнаходження тощо), рахунки в банківських установах для отримання ним коштів, стягнутих з боржника, а також зазначає суму, яка частково сплачена боржником за виконавчим документом, за наявності часткової сплати.

Згідно з ч.1 ст.5 Закону України "Про виконавче провадження" примусове виконання рішень покладається на органи державної виконавчої служби (державних виконавців) та у передбачених цим Законом випадках на приватних виконавців, правовий статус та організація діяльності яких встановлюються Законом України "Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів".

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 22 Закону України "Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів" про початок діяльності приватний виконавець повідомляє Міністерство юстиції України. У повідомленні про початок діяльності обов`язково зазначаються, зокрема, виконавчий округ, на території якого приватний виконавець має намір здійснювати діяльність.

Згідно з п. 4 ч. 2 ст. 23 Закону України "Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів" у Єдиному реєстрі приватних виконавців України містяться відомості про виконавчий округ, на території якого приватний виконавець здійснює діяльність.

За змістом постанови про відкриття виконавчого провадження № 62862182 від 20.08.2020 року, вказана постанова прийнята приватним виконавцем виконавчого округу міста Києва Клименко Романом Васильовичем. Відтак, виконавчим округом приватного виконавця Клименко Р.В. є місто Київ.

Водночас, відповідно до ч. 1 ст. 25 "Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів" виконавчим округом є територія Автономної Республіки Крим, області, міста Києва чи Севастополя.

Згідно з ч. 2 ст. 25 "Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів" приватний виконавець має право приймати до виконання виконавчі документи, місце виконання яких відповідно до Закону України "Про виконавче провадження" знаходиться у межах Автономної Республіки Крим, області або міста Києва чи Севастополя, у яких розташований його виконавчий округ.

В силу вимог ч. 2 ст. 24 Закону України "Про виконавче провадження" приватний виконавець приймає до виконання виконавчі документи за місцем проживання, перебування боржника-фізичної особи, за місцезнаходженням боржника-юридичної особи або за місцезнаходженням майна боржника.

Виконавчі дії у виконавчих провадженнях, відкритих приватним виконавцем у виконавчому окрузі, можуть вчинятися ним на всій території України.

Аналіз наведених норм законодавства дає підстави для висновку, що Закон України "Про виконавче провадження" визначає вимоги (критерії) до місця відкриття приватним виконавцем виконавчого провадження.

При цьому згідно з ч. 3 ст. 25 Закону України "Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів" право приватного виконавця відкривати виконавче провадження обмежується виконавчим округом, на території якого приватний виконавець здійснює діяльність та відомості щодо якого внесені та містяться у Єдиному реєстрі приватних виконавців України.

Визначення місця вчинення приватним виконавцем виконавчих дій у вже відкритому виконавчому провадженні здійснюється відповідно до загальних норм, якими визначаються вимоги щодо місця вчинення відповідної виконавчої дії - без обмеження дій приватного виконавця виконавчим округом, на території якого приватний виконавець здійснює діяльність (ч. 6 ст. 25 Закону України "Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів" та абз. 2 ч. 2 ст. 24 Закону України "Про виконавче провадження").

Отже, як встановлено зі змісту наведеної вище ч. 2 ст. 24 Закону України "Про виконавче провадження", якщо місце проживання, перебування боржника-фізичної особи та місцезнаходження боржника-юридичної особи або місцезнаходження майна боржника розташовано в окрузі, в якому приватний виконавець здійснює діяльність та, відповідно, на яку розповсюджуються компетенція цього приватного виконавця, він має право прийняти до виконання відповідні виконавчі документи та відкрити виконавче провадження з їх виконання.

Судом встановлено, що позивач зареєстрований та проживає за адресою: АДРЕСА_1 .

Суд звертає увагу, що у постанові про відкриття виконавчого провадження від 20.08.2020 відповідач зазначив дві адреси боржника, а саме: АДРЕСА_2 , за якою позивач не проживав та не проживає та АДРЕСА_1 .

Відповідно до статті 29 ЦК України місцем проживання фізичної особи є житловий будинок, квартира, інше приміщення, придатне для проживання в ньому (гуртожиток, готель тощо), у відповідному населеному пункті, в якому фізична особа проживає постійно, переважно або тимчасово.

Доводи відповідача щодо того, що місце проживання ОСОБА_1 вказано у виконавчому документі, суд не бере до уваги виходячи з положень пункту 10 частини четвертої статті 4 Закону України "Про виконавче провадження", відповідно до яких виконавчий документ повертається стягувачу органом державної виконавчої служби, приватним виконавцем без прийняття до виконання протягом трьох робочих днів з дня його пред`явлення, якщо виконавчий документ пред`явлено не за місцем виконання або не за підвідомчістю.

Вказана норма свідчить, що при відкритті виконавчого провадження на виконавця покладено обов`язок перевірити чи такий виконавчий документ пред`явлено до виконання за належним місцем виконання.

Натомість такі обставини не були перевірені та враховані приватним виконавцем Клименком Р. В. під час винесення оскаржуваної постанови, що підтверджує про прийняття постанови про відкриття виконавчого провадження з порушенням норм чинного законодавства.

Приватним виконавцем, як суб`єктом владних повноважень, не надано доказів того, що кошти боржника, на момент прийняття оскаржуваної постанови, знаходились на території виконавчого округу, на території якого приватний виконавець Клименко Р. В. здійснює свою діяльність та відомості, щодо якого внесені та містяться у Єдиному реєстрі приватних виконавців України.

Крім того, вказана у виконавчому написі чи заяві стягувача інформація про проживання боржника, не може слугувати достатньою та достовірною підставою для відкриття виконавчого провадження з примусового виконання цього виконавчого напису у місті Києві, без перевірки приватним виконавцем інформації щодо проживання боржника на час вчинення відкриття виконавчого провадження, адже, у протилежному б випадку, допускалося б можливість зазначення стягувачем будь-якої адреси боржника (не підтвердженої доказами) задля штучної зміни виконавчого округу.

Враховуючи наведене, слід дійти висновку про те, що приватний виконавець при відкритті виконавчого провадження не перевірив дійсне місце проживання, перебування боржника - фізичної особи, внаслідок чого безпідставно, всупереч вимог закону відкрив виконавче провадження з порушенням правил територіальної компетенції. Доказів протилежного відповідач суду не надав.

З огляду на викладене суд доходить висновку, що у відповідача не було законних підстав для прийняття до виконання виконавчого напису нотаріуса від 20.07.2020 року № 12755.

За таких обставин, оскаржувана постанова про відкриття провадження № 62862182 від 20.08.2020 прийнята відповідачем з порушенням приписів ст. 24 , оскільки останнім виконавчий документ прийнято до виконання не за місцем проживання, перебування боржника - фізичної особи (позивача).

Відповідно до позовної заяви позивач просить скасувати постанову, що винесена приватним виконавцем, натомість суд вказує, що в силу ст. 13 Закону України "Про виконавче провадження", під час здійснення виконавчого провадження виконавець вчиняє виконавчі дії та приймає рішення шляхом винесення постанов, попереджень, внесення подань, складення актів та протоколів, надання доручень, розпоряджень, вимог, подання запитів, заяв, повідомлень або інших процесуальних документів у випадках, передбачених цим Законом та іншими нормативно-правовими актами.

Таким чином, постанова про відкриття виконавчого провадження № 62862182 від 20.08.2020 року, яка прийнята приватним виконавцем, є протиправною та підлягає скасуванню, а відтак постанови, які були винесені приватним виконавцем, як похідні від постанови про відкриття провадження також підлягають скасуванню.

Згідно з частиною 1 статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Частиною 2 статті 77 КАС України визначено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльність суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Відповідно до частини 1 статті 90 КАС України, суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

На підставі викладеного, суд дійшов висновку, що заявлені позивачем вимоги є доведеними, обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню у повному обсязі.

Відповідно до частини 1 статті 139 КАС України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

З огляду на викладене, на користь позивача підлягають відшкодуванню судові витрати зі сплати судового збору у розмірі 2 522,40 грн.

Відповідно до вимог ч.ч.1-3 ст.134 КАС України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.

Для цілей розподілу судових витрат:

1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Суд врахував, що у тексті позовної заяви за підписом представника позивача адвоката Винниченка М.П. зазначено, що позивач планує понести витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 3900 грн.

Суд врахував, що згідно з абзацами 1-3 ч.7 ст.139 КАС України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. За відсутності відповідної заяви або неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.

Отже, за загальним правилом докази понесення судових витрат на правничу допомогу сторони мають надати суду до часу вирішення спору.

Вказана справа розглянута у письмовому провадженні та судові дебати не проводилися.

Договором про надання правової допомоги позивачу від 04.09.2020 із адвокатом Винниченко М.П. , який підписав згадану вище позовну заяву, підтверджується залучення позивачем для розгляду справи професійної правничої допомоги. Ним передбачено отримання винагороди адвокатом за надання правової допомоги у формі гонорару. Також передбачено оплату, пов`язану із виконання доручень клієнта (державне мито, збори, послуги третіх осіб, транспортні витрати, тощо).

Однак суду не надано доказів оплати позивачем як гонорару адвоката, так і інших витрат, пов`язаних з виконанням вказаної угоди.

Суду також не надано доказів складання попереднього розрахунку судових витрат, акту приймання-передачі наданої правової допомоги, виставлення рахунку на оплату, деталізованого розрахунку витрат тощо.

Відповідно до частин 3, 4 ст.143 КАС України якщо сторона з поважних причин не може до закінчення судових дебатів у справі подати докази, що підтверджують розмір понесених нею судових витрат, суд за заявою такої сторони, поданою до закінчення судових дебатів у справі, може вирішити питання про судові витрати після ухвалення рішення по суті позовних вимог. У випадку, передбаченому частиною третьою цієї статті, суд виносить додаткове рішення в порядку, визначеному статтею 252 цього Кодексу.

Отже, подання доказів понесення витрат на правову допомогу після вирішення спору можливе лише за умови, що з поважних причин такі документи щодо понесених витрат не можуть бути подані вчасно.

Оскільки позивач не надав належних і достовірних доказів понесених ним судових витрат на професійну правничу допомогу, не повідомив і не надав доказів суду доказів щодо перешкод для їх своєчасного надання, не навів поважних причин неможливості надання таких доказів, відсутні підстави для їх розподілу.

Керуючись ст. ст. 19-20, 22, 25-26, 90, 139, 205, 241-246, 250, 251, 255, 287, 295, пп. 15.5 п.15 розділу VII "Перехідні положення" КАС України, суд -

вирішив:

Адміністративний позов задовольнити повністю.

Визнати протиправною та скасувати постанову приватного виконавця виконавчого округу міста - Києва Клименка Романа Васильовича про відкриття виконавчого провадження №62862182 від 20.08.2020.

Визнати протиправною та скасувати постанову приватного виконавця виконавчого округу міста - Києва Клименка Романа Васильовича про стягнення з боржника основної винагороди №62862182 від 20.08.2020.

Визнати протиправною та скасувати постанову приватного виконавця виконавчого округу міста - Києва Клименка Романа Васильовича про стягнення з боржника мінімальних витрат виконавчого провадження №62862182 від 20.08.2020.

Стягнути з приватного виконавця виконавчого округу міста Києва Клименка Романа Васильовича (02094, м. Київ, вулиця Поправки Юрія, 6, офіс 31) на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) судові витрати зі сплати судового збору у розмірі 2 522 (дві тисячі п`ятсот двадцять дві) гривні 40 копійок.

Відмовити у відшкодуванні на користь ОСОБА_1 судових витрат на правничу допомогу у розмірі 3900 грн.

Апеляційну скаргу на рішення суду може бути подано протягом десяти днів з дня його складання. Апеляційна скарга подається до суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який постановив рішення. Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя Грень Н.М.