Рішення № 92010273, 05.10.2020, Львівський окружний адміністративний суд

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

справа №380/6967/20

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

05 жовтня 2020 року зал судових засідань № 11

Львівський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Гулика А. Г.,

за участю:

секретаря судового засідання Кушика Й.-Д. М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у місті Львові в порядку спрощеного позовного провадження справу за позовом ОСОБА_1 до приватного виконавця виконавчого округу м. Києва Дорошкевич Віри Леонідівни, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача товариство з обмеженою відповідальністю «Алекскредит» про визнання неправомірними дій, скасування постанови,-

в с т а н о в и в:

до Львівського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 РНОКПП НОМЕР_1 , місце проживання: АДРЕСА_1 (далі - позивач) до приватного виконавця виконавчого округу м. Києва Дорошкевич Віри Леонідівни місцезнаходження: 02002, м.Київ, вул. Раїси Окіпної, буд. 4-А, офіс 71-А (далі - відповідач), в якій позивач просить:

- визнати неправомірними дії приватного виконавця виконавчого округу міста Києва Дорошкевич Віри Леонідівни щодо відкриття виконавчого провадження;

- скасувати постанову про відкриття виконавчого провадження №62744851 від 06.08.2020, постановлену приватним виконавцем виконавчого округу міста Києва Дорошкевич Вірою Леонідівною.

Ухвалою від 07.09.2020 суддя прийняв позовну заяву до розгляду й відкрив провадження у справі, а також залучив до участі у справі третю особу, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача товариство з обмеженою відповідальністю «Алекскредит» (далі - третя особа).

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що постанова про відкриття виконавчого провадження є протиправною, оскільки виконавчий документ пред`явлений до виконання не за місцем реєстрації позивача. Станом на день відкриття виконавчого провадження позивач залишався зареєстрованим у Львівській області, що не відноситься до виконавчого округу м.Києва. Відповідач не вчинив жодних дій щодо встановлення місцезнаходження боржника або його майна у виконавчому окрузі м. Києва та не перевірив інформації поданої стягувачем.

25.09.2020 відповідач подала до суду відзив на позову заяву, в якому проти позовних вимог заперечила. Відзив обґрунтований тим, що у виконавчому документі встановлено місце проживання позивача (боржник), яке знаходиться у межах виконавчого округу м.Києва. Вказала, що Закон України «Про виконавче провадження» не передбачає проведення виконавчих дій, спрямованих на перевірку будь-якої інформації стосовно боржника до відкриття виконавчого провадження. Виконавець має право приймати до виконання виконавчі документи за місце проживання або перебування боржника незалежно від місця реєстрації останнього.

У судове засідання позивач не з`явився, належним чином повідомлений про дату, час та місце розгляду справи. Представник позивача подав до суду клопотання про розгляд справи без участі сторони позивача.

У судове засідання відповідач не з`явилася, належним чином повідомлена про дату, час та місце розгляду справи. Клопотань про розгляд справи без її участі до суду не надходило.

У судове засідання третя особа явку представника не забезпечила, належним чином повідомлена про дату, час та місце розгляду справи. Клопотань про розгляд справи без участі її представника до суду не надходило.

Всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини справи, на яких ґрунтуються позовні вимоги та заперечення сторін, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступне.

30.07.2020 приватний нотаріус О.С. Горай вчинив виконавчий напис № 15778 про звернення стягнення з позивача (боржник) на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Алекскредит» (стягувач) заборгованості за кредитним договором 2722254 від 19.09.2019.

05.08.2020 до відповідача надійшла заява товариства з обмеженою відповідальністю «Алекскредит» про примусове виконання виконавчого напису від 30.07.2020 № 15778.

06.08.2020 відповідач прийняла постанову про відкриття виконавчого провадження №62744851 про стягнення з позивача (боржник) на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Алекскредит» (стягувач) заборгованості у розмірі 25222,00 грн.

Вважаючи дії приватного виконавця виконавчого округу міста Києва Дорошкевич Віри Леонідівни щодо відкриття виконавчого провадження протиправними, позивач звернувся з відповідним позовом до суду.

При вирішенні спору по суті суд виходив з наступного.

Відповідно до статті 1 Закону України "Про виконавче провадження" від 02.06.2016 №1404-VIII (далі - Закон України "Про виконавче провадження") виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) - це сукупність дій визначених у вказаному Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, вказаним Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до вказаного Закону, а також рішеннями, які відповідно до вказаного Закону підлягають примусовому виконанню.

У відповідності до частини першої статті 3 Закону України "Про виконавче провадження" виконавчими документами є, зокрема, виконавчі написи нотаріусів.

Згідно з частиною першою статті 5 Закону України "Про виконавче провадження" примусове виконання рішень покладається на органи державної виконавчої служби (державних виконавців) та у передбачених вказаним Законом випадках на приватних виконавців, правовий статус та організація діяльності яких встановлюються Законом України «Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів».

Статею 18 Закону України "Про виконавче провадження" передбачено, що виконавець зобов`язаний вживати передбачених вказаним Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.

Відповідно до частини першої статті 19 Закону України "Про виконавче провадження" право вибору пред`явлення виконавчого документа для примусового виконання до органу державної виконавчої служби або до приватного виконавця, якщо виконання рішення відповідно до статті 5 зазначеного Закону віднесено до компетенції і органів державної виконавчої служби, і приватних виконавців, належить стягувачу.

У статті 24 Закону України "Про виконавче провадження" встановлено, що виконавчі дії провадяться державним виконавцем за місцем проживання, перебування, роботи боржника або за місцезнаходженням його майна. Право вибору місця відкриття виконавчого провадження між кількома органами державної виконавчої служби, що можуть вчиняти виконавчі дії щодо виконання рішення на території, на яку поширюються їхні функції, належить стягувачу.

Приватний виконавець приймає до виконання виконавчі документи за місцем проживання, перебування боржника - фізичної особи, за місцезнаходженням боржника - юридичної особи або за місцезнаходженням майна боржника. Виконавчі дії у виконавчих провадженнях, відкритих приватним виконавцем у виконавчому окрузі, можуть вчинятися ним на всій території України.

Згідно з пунктом 1 частини першої статті 26 Закону України "Про виконавче провадження" виконавець розпочинає примусове виконання рішення на підставі виконавчого документа, зазначеного у статті 3 зазначеного Закону за заявою стягувача про примусове виконання рішення.

Суд зазначає, що спір у справі зводиться до можливості відкриття виконавчого провадження за місцем проживання боржника, а не за місцем його реєстрації. З цього приводу суд вказує наступне.

Суд встановив, що у виконавчому документі - виконавчому написі приватного нотаріуса від 30.07.2020 № 15778 зазначено адресу місця реєстрації позивача: АДРЕСА_1 , а також адреса його проживання: АДРЕСА_2 .

Такі ж адреси вказані у договорі про надання кредиту від 19.09.2019 № 2722254 та у заяві товариства з обмеженою відповідальністю «Алекскредит» про примусове виконання виконавчого напису від 30.07.2020 № 15778.

Суд звертає увагу на те, що положеннями Закону України «Про виконавче провадження» на приватного виконавця не покладено обов`язку щодо перевірки місцезнаходження боржника зазначеного у виконавчому документі.

Окрім цього, у частині третій статті 26 Закону України «Про виконавче провадження», передбачено, що у заяві про примусове виконання рішення стягувач має право зазначити відомості, що ідентифікують боржника чи можуть сприяти примусовому виконанню рішення (рахунок боржника, місце роботи чи отримання ним інших доходів, конкретне майно боржника та його місцезнаходження тощо), рахунки в банківських установах для отримання ним коштів, стягнутих з боржника, а також зазначає суму, яка частково сплачена боржником за виконавчим документом, за наявності часткової сплати.

Відповідно до статті 29 Цивільного кодексу України місцем проживання фізичної особи є житло, в якому вона проживає постійно або тимчасово. Фізична особа може мати кілька місць проживання.

Згідно з абзацом п`ятим статті 3 Закону України «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні» місце проживання - житло, розташоване на території адміністративно-територіальної одиниці, в якому особа проживає, а також спеціалізовані соціальні установи, заклади соціального обслуговування та соціального захисту, військові частини.

У статті 6 Закону України «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні» встановлено, що реєстрація місця проживання здійснюється тільки за однією адресою. У разі якщо особа проживає у двох і більше місцях, вона здійснює реєстрацію міст проживання за однією з цих адрес за власним вибором. За адресою зареєстрованого місця проживання з особою ведеться офіційне листування та вручення офіційної кореспонденції.

Таким чином, фактичне місце проживання особи може відрізнятися від зареєстрованого у встановленому законом порядку. Проте ні стягувач, ні виконавець не можуть зобов`язати боржника зареєструвати чи перереєструвати адресу свого місця проживання у разі розбіжностей між фактичною та зареєстрованою адресами.

З огляду на вказане, суд погоджується із аргументами відповідача про те, що положення частини другої статті 24 Закону України «Про виконавче провадження» у взаємозв`язку із частиною третьою статті 26 того ж Закону щодо відомостей про «місце проживання», «місце перебування» чи «місцезнаходження» особи не можна тлумачити виключно як вказівку на зареєстроване місце проживання, оскільки в Законі України «Про виконавче провадження» застосовуються всі три окремих поняття.

Суд при розгляді справи враховує висновки Верховного Суду щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладені в ухвалі від 25.01.2019 у справі №511/1342/17.

Таким чином, враховуючи наведені законодавчі положення, а також відомості щодо проживання позивача (боржник) за адресою АДРЕСА_2 , що знаходиться в межах виконавчого округу м. Києва, відповідач перевіривши виконавчий документ на відповідність вимогам статті 4 Закону України «Про виконавче провадження», з дотриманням засад виконавчого провадження прийняла постанову про відкриття виконавчого провадження №62744851 від 06.08.2020.

Виходячи з наведеного, позовні вимоги про визнання неправомірними дій відповідача щодо відкриття виконавчого провадження та скасування постанови про відкриття виконавчого провадження №62744851 від 06.08.2020 не підлягають задоволенню.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України та частини третьої статті 2 КАС України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з вимогами статті 78 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідно до статті 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

Виходячи із заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України та доказів, зібраних у справі, суд дійшов висновку, що у задоволенні позову необхідно відмовити повністю.

Відповідно до статті 139 КАС України судові витрати між сторонами не розподіляються.

Керуючись статтями 6, 9, 73-76, 242, 244, 245, 287 КАС України, суд, -

в и р і ш и в:

у задоволенні позову ОСОБА_1 до приватного виконавця виконавчого округу м. Києва Дорошкевич Віри Леонідівни, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача товариство з обмеженою відповідальністю «Алекскредит» про визнання неправомірними дій, скасування постанови відмовити повністю.

Судові витрати між сторонами не розподіляються.

Рішення суду першої інстанції набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого Кодексом адміністративного судочинства України, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Восьмого апеляційного адміністративного суду через Львівський окружний адміністративний суд протягом десяти днів з дня його проголошення.

Повне рішення суду складене 5 жовтня 2020 року.

Суддя А.Г. Гулик