Ухвала суду № 92009618, 05.10.2020, Київський окружний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

У Х В А Л А

про повернення позовної заяви

05 жовтня 2020 року м. Київ №320/8314/20

Суддя Київського окружного адміністративного суду Брагіна О.Є., розглянувши позовну заяву ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області про визнання протиправною бездіяльності та зобов`язання вчинити певні дії,

у с т а н о в и в:

до суду звернувся ОСОБА_1 в порядку оскарження бездіяльності ГУ ПФУ у Київській області щодо ненарахування та невиплати з 17.07.2018 підвищення до пенсії як непрацюючому пенсіонеру, який проживає на території радіоактивного забруднення у розмірі, визначеному ст.39 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" та зобов`язання відповідача нарахувати та виплатити зазначене підвищення до пенсії з 17.07.2018.

Відповідно до ч. 1 ст. 171 КАС України, суддя після одержання позовної заяви з`ясовує, чи: відповідає вона вимогам, встановленим статтями 160, 161, 172 цього Кодексу; немає інших підстав для залишення позовної заяви без руху, її повернення або відмови у відкритті провадження в адміністративній справі, встановлених цим Кодексом.

З цих підстав, ухвалою суду від 17.09.2020 позовну заяву було залишено без руху, заявникові було визначено спосіб та встановлено десятиденний строк з моменту її одержання для усунення недоліків шляхом подання позивачем оригіналу квитанції про сплату судового збору за другу вимогу немайнового характеру у розмірі 840,80 грн.

На виконання вимог цієї ухвали, позивачем було надіслано заяву про невиконання вимог цієї ухвали з огляду на наявні правові висновки ВС, викладені постановах у справах №540/2321/18 від 09.09.2020, №280/3611/19 від 01.09.2020 щодо того, якщо вимога про визнання протиправними ата, дії чи бездіяльності як передумова для застосування інших способів захисту порушеного права (скасувати або визнати нечинним рішення чи окремі його положення, зобов`язати прийняти рішення, вчинити дії або утриматися від їх вчинення тощо) як наслідків протиправності акта, дії чи бездіяльності є однією вимогою. Тому, на думку позивача, він вірно сплатив судовий збір у розмірі 840,80 грн.

Дослідивши надіслану заяву позивача, суд дійшов висновку про необхідність повернення позовної заяви, з огляду на наступне:

положеннями ч.1 ст.129-1 Конституції України передбачено, що судові рішення, що набрали законної сили, є обов`язковим для виконання.

Вказана норма кореспондується зі ст.370 КАСУ. Ухвала суду, згідно ст.241 КАСУ є різновидом судового рішення.

Згідно ч.5 ст. 44 КАСУ, учасник справи зобов`язаний виявляти повагу до суду; сприяти своєчасному, всебічному, повному та об`єктивному встановленню всіх обставин справи; подавати наявні у нього докази в порядку та строки, встановлені судом, не приховуючи їх.

Практика Європейського суду з прав людини, відповідно до статті 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" №3477-IV від 23.02.2006, є джерелом права.

Пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод гарантує кожному право на подання до суду скарги, пов`язаної з його правами та обов`язками. У рішенні Європейського суду з прав людини "Чуйкіна проти України" ((CASE OF CHUYKINA v. UKRAINE) (Заява №28924/04) 13 січня 2011 року ОСТАТОЧНЕ) вказано, що "стаття 6 Конвенції втілює "право на суд", в якому право на доступ до суду, тобто право ініціювати в судах провадження становить один з його аспектів (див. рішення від 21 лютого 1975 року у справі "Голдер проти Сполученого Королівства" (Golder v. the United Kingdom), пп. 28- 36, Series A № 18)".

Доступ до правосуддя включає не лише можливість подати заяву до суду, йому відповідає обов`язок суду розглянути справу по суті з винесенням остаточного рішення по справі, яке підлягає обов`язковому виконанню. Виконання в розумний термін також є невід`ємною частиною права на доступ до суду.

На відміну від права на справедливий суд, право на доступ до суду не є абсолютним. Воно може бути обмежено, зокрема, задля забезпечення нормального функціонування судової системи. Це включає часові обмеження, фінансовий тягар, вимоги щодо форми звернення тощо.

У справі Trukh v. Ukraine ((dec.), no. 50966/99, 14 October 2003) Європейський суд дав оцінку застосуванню процесуальних обмежень у вигляді обов`язку сплатити мито, надати копії документів у певній кількості та направити звернення до конкретного суду. Європейський суд не виявив жодних підстав вважати, що застосування згаданих процесуальних обмежень у справі було свавільним чи невиправданим. Відповідно, скарга заявника про відсутність доступу до суду була відхилена як необґрунтована.

В рішенні Конституційного Суду України у справі №1-9/2011 за конституційним поданням 54 народних депутатів України щодо відповідності Конституції України (конституційності) окремих положень Закону України "Про судоустрій і статус суддів", Кримінально-процесуального кодексу України, Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України, від 13 грудня 2011 року (17-рп/2011) зазначено, що "вжиття заходів для прискорення процедури розгляду справ є обов`язком не тільки держави, а й осіб, які беруть участь у справі". Так, Європейський суд з прав людини в рішенні від 7 липня 1989 року у справі "Юніон Аліментаріа Сандерс С.А. проти Іспанії" зазначив, що заявник зобов`язаний демонструвати готовність брати участь на всіх етапах розгляду, що стосуються безпосередньо його, утримуватися від використання прийомів, які пов`язані із зволіканням у розгляді справи, а також максимально використовувати всі засоби внутрішнього законодавства для прискорення процедури слухання".

Вирішення судом питання про наявність матеріальних передумов звернення особи до суду на стадії відкриття провадження у справі, не може свідчити про обмеження у доступі до правосуддя.

У даному випадку право на доступ до правосуддя позивача було поставлено в залежність від його особистої волі виконати чи не виконати вимоги судового рішення, яке набуло законної сили.

Позивач на власний розсуд та свідомо розпорядився своїм правом та не доплатив судовий збір, визначений ухвалою суду від 17.09.2020, у розмірі 840,80 грн. за другу вимогу немайнового характеру.

Крім того, твердження позивача щодо наявності певної правової позиції ВС щодо сплати судового збору спростовується іншою правовою позицією ВС, викладеною в ухвалі від 14.08.2019 у справі № 826/5820/18, у якій, Верховний суд, розглядаючи питання щодо сплати судового збору за позовні вимоги немайнового характеру про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити певні дії, дійшов висновку, що судовий збір повинен сплачуватися за кожну вимогу немайнового характеру на підставі ч.3 ст.6 Закону України "Про судовий збір".

За приписами ч.4 ст.169 КАС України, суддя повертає позовну заяву і додані до неї документи без розгляду не пізніше п`яти днів з дня її надходження або з дня закінчення строку на усунення недоліків.

Керуючись статтями 169, 171, 243, 248 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

у х в а л и в:

позовну заяву ОСОБА_1 (код РНОКПП - НОМЕР_1 , АДРЕСА_1 ) до Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області (код ЄДРПОУ - 22933548, м.Київ, вул.Ярославська, 40) про визнання протиправною бездіяльності та зобов`язання вчинити певні дії, - повернути позивачеві.

Роз`яснити позивачеві, що повернення позовної заяви не позбавляє права повторного звернення до адміністративного суду в порядку, встановленому законом.

Копію ухвали разом з матеріалами позовної заяви надіслати позивачеві.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею та може бути оскаржена до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом п`ятнадцяти днів з дня проголошення (підписання) ухвали.

Суддя Брагіна О.Є.