Рішення № 92009572, 06.10.2020, Київський окружний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

06 жовтня 2020 року м. Київ справа №320/3471/20

Суддя Київського окружного адміністративного суду Журавель В.О., розглянувши адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області про визнання протиправною відмову та зобов`язання вчинити певні дії,

в с т а н о в и в:

До Київського окружного адміністративного суду звернувся ОСОБА_1 (далі - позивач) з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області (далі - відповідач), в якому просить суд:

- визнати протиправною відмову відповідача здійснити переведення позивача з пенсії по інвалідності на пенсію державного службовця;

- зобов`язати відповідача призначити та здійснити нарахування виплати позивачу з 31 січня 2020 року пенсію державного службовця відповідно до ст. 37 Закону України від 16 грудня 1993 року № 3723-X11 «Про державну службу» від 16 грудня 1993 року № 3723-XІІ у розмірі 60 відсотків від суми заробітної плати, зазначеної в довідці про складові заробітної плати № 06-44/497 від 3 березня 2020 року та довідки про складові заробітної плати для призначення пенсії державного службовця № 06-44/497 від 3 березня 2020 року.

Позовні вимоги обґрунтовано тим, що позивач перебуває на обліку у відповідача, як одержувач пенсії по інвалідності, призначеній у відповідності до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби». В подальшому позивач звернувся до відповідача із заявою про переведення його з пенсії по інвалідності за Законом України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби» на пенсію по інвалідності державного службовця за статтею 37 Закону України "Про державну службу", оскільки позивач вважає, що стаж роботи на державній службі складає 11 років 10 місяців 30 днів. Відповідач листом від 25 лютого 2020 р. № 738/03-16 відмовив позивачеві у такому переведенні. У зв`язку з цим позивач звернувся до суду за захистом своїх прав.

Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 22 квітня 2020 р. відкрито спрощене позовне провадження без проведення судового засідання. Крім того, у цій ухвалі відповідачу запропоновано протягом десяти днів з дня вручення ухвали про відкриття провадження у справі подати до суду відзив на позовну заяву.

8 травня 2020 р. відповідачем подано клопотання про відкладення виконання ухвали про витребування доказів, яку обґрунтовано тим, що строк, який встановлює суд у своєму рішенні, не може бути меншим, ніж строк карантину, пов`язаного із запобіганням поширення коронавірусної хвороби (СОУІР-19). При цьому відповідачем відзиву на позов чи витребуваних судом документів не надано. Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 12 травня 2020 р. клопотання Головного управління ПФУ у Київській області про відкладення виконання ухвали про витребування доказів задоволено. Вказаною ухвалою продовжено строк виконання вимог ухвали суду від 22 квітня 2020 р. та зобов`язати надати відзив на позовну заяву та витребувані судом документи після закінчення строку дії карантину, пов`язаного із запобіганням поширення коронавірусної хвороби COVID-19 та запропоновано Головному управлінню Пенсійного фонду України у Київській області надати до суду відзив по справі та копію пенсійної справи позивача засобами поштового зв`язку або електронною поштою.

26 травня 2020 року від представника відповідача до суду надійшов відзив на позовну заяву, у якому також заявлено клопотання про розгляд даної справи у судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін. Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 27 травня 2020 р. відмовлено у задоволенні клопотання відповідача про розгляд справи в судовому засіданні.

26 травня 2020 р. від відповідача до суду надійшов відзив на позовну заяву, в якому останній позову не визнав. Стверджує, що до стажу державної служби не може бути зарахований період участі позивача у виконанні інтернаціонального обов`язку в Республіці Афганістан у складі в/ч пп 62575, оскільки позивач не надав жодних доказів перебування ним на посадах, на яких присвоюються військові та спеціальні звання. У зв`язку з цим позивач на день набрання чинності Закону України «Про державну службу» № 889-VIII не мав достатньо стажу на посадах, віднесених до відповідних категорій посад державних службовців, визначених ст.25 Закону України «Про державну службу» №3723-ХІІ.

9 червня 2020 р. позивачем подано відповідь на відзив, в якій зазначив, що відповідач не спростував твердження та аргументи позивача стосовно суті позовних вимог.

Розглянувши подані документи і матеріали, з`ясувавши усі фактичні обставини справи, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив таке.

Судом встановлено, що позивач з 26 липня 2018 р. отримує пенсію по 2 групі інвалідності відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби».

31 січня 2020 р. позивач звернувся до відповідача із заявою про переведення позивача з пенсії по інвалідності згідно з Законом України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби та деяких інших осіб» на пенсію по інвалідності згідно Закону України «Про державну службу».

25 лютого 2020 р. відповідачем прийнято рішення про відмову, яке оформлене листом № 738/03-16. Позивача повідомлено, що відповідно до статті 90 Закону України «Про державну службу» від 10 грудня 2015 р. № 889-VII пенсійне забезпечення державних службовців здійснюється відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування».

Крім того, відповідач повідомив, що пунктами 10, 12 Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про державну службу» від 10 грудня 2015 р. № 889-VII надано право за дотримання визначених цими пунктами умов на призначення пенсії за віком відповідно до статті 37 Закону України «Про державну службу» від 16 грудня 1993 р. № 3723-ХІІ.

Отже, пенсійний орган вважає, що відповідно до Закону України «Про державну службу» від 10 грудня 2015 р. № 889-VII призначення та переведення на пенсію по інвалідності не передбачено. Виходячи з вищевикладеного права на переведення на пенсію по інвалідності відповідно до Закону України «Про державну службу» немає.

Позивач вважає ці дії відповідача протиправними, у зв`язку з чим звернувся до суду.

Надаючи правову оцінку відносинам, що виникли між сторонами, суд виходить з наступного.

Спірні правовідносини врегульовані Законом України «Про державну службу» від 10 грудня 2015 року №889-VIII (в редакції чинній на момент виникнення права позивача на призначення пенсії державного службовця), Законом України «Про державну службу» від 16 грудня 1993 року №3723; Законом України «Про військовий обов`язок і військову службу» від 25 березня 1992 року № 2232-XII; Законом України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» від 9 липня 2003 року №1058; постановою Кабінету Міністрів України від 3 травня 1994 року №283 «Про затвердження Порядку обчислення стажу державної служби».

Принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов`язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій, надання соціальних послуг з коштів Пенсійного фонду, що формуються за рахунок страхових внесків роботодавців, бюджетних та інших джерел, визначає Закон України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», який також регулює порядок формування Накопичувального пенсійного фонду та фінансування за рахунок його коштів видатків на оплату договорів страхування довічних пенсій або одноразових виплат застрахованим особам, членам їхніх сімей та іншим особам, передбаченим цим Законом.

Відповідно до статті 10 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» особі, яка має одночасно право на різні види пенсії (за віком, по інвалідності, у зв`язку з втратою годувальника), призначається один із цих видів пенсії за її вибором. Особі, яка має право на довічну пенсію, призначається один з видів довічної пенсії за її вибором.

Статтею 6 Закону України «Про пенсійне забезпечення» також передбачено право вибору пенсії.

Так, згідно вказаної статті особам, які мають одночасно право на різні державні пенсії, призначається одна пенсія за їх вибором, за винятком пенсій інвалідам внаслідок поранення, контузії чи каліцтва, що їх вони дістали при захисті Батьківщини або при виконанні інших обов`язків військової служби, або внаслідок захворювання, пов`язаного з перебуванням на фронті чи з виконанням інтернаціонального обов`язку.

Загальні засади діяльності, статус державних службовців, які працюють в державних органах, а також особливості правовідносин щодо призначення та перерахунку пенсій державним службовцям, оплати праці державних службовців встановлені Законом України «Про державну службу».

1 травня 2016 р. набув чинності Закон України «Про державну службу» від 10 грудня 2015 р. №889-VIII, згідно з частиною 2 Прикінцевих та перехідних положень якого визнано такими, що втратили чинність, зокрема, Закон України «Про державну службу» від 16 грудня 1993 р. №3723-ХІІ, крім статті 37, що застосовується до осіб, зазначених у пунктах 10 і 12 цього розділу.

Так, частиною 1 статті 37 Закону України «Про державну службу» від 16 грудня 1993 р. №3723-ХІІ визначено, що на одержання пенсії державних службовців мають право чоловіки, які досягли віку 62 роки, та жінки, які досягли пенсійного віку, встановленого статті 26 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», за наявності страхового стажу, необхідного для призначення пенсії за віком у мінімальному розмірі, передбаченого абзацом 1 частини 1 статті 28 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», у тому числі стажу державної служби не менш як 10 років, та які на час досягнення зазначеного віку працювали на посадах державних службовців, а також особи, які мають не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців, незалежно від місця роботи на час досягнення зазначеного віку.

До досягнення віку, встановленого першим реченням частини 1 цієї статті, право на пенсію за віком мають державні службовці - чоловіки 1955 року народження і старші після досягнення ними такого віку: 61 рік 6 місяців - які народилися з 1 січня 1955 року по 31 грудня 1955 року.

Таким чином, необхідною умовою для наявності у осіб, які мають не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців, права на пенсію відповідно до згаданої статті є досягнення такими особами певного віку та наявність страхового стажу, передбаченого абзацом 1 частини 1 статті 28 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування».

Тобто до набрання чинності Законом України «Про державну службу» від 10 грудня 2015 р. №889-VIII - 1 травня 2016 р. право на пенсію державного службовця мали особи, які: а) досягли певного віку та мають передбачений законодавством страховий стаж; б) мали стаж державної служби не менш як 10 років, та на час досягнення зазначеного віку працювали на посадах державних службовців; а також особи, які мали не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців, незалежно від місця роботи на час досягнення зазначеного віку.

Після 1 травня 2016 р. відповідно до статті 90 Закону України «Про державну службу» від 10 грудня 2015 р. №889-VIII пенсійне забезпечення державних службовців здійснюється відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування».

При цьому законодавець визначив певні умови, за дотримання яких у осіб зберігається право на призначення пенсії відповідно до статті 37 Закону України «Про державну службу» від 16 грудня 1993 р. №3723-ХІІ.

Так, відповідно до пункту 10 Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про державну службу» від 10 грудня 2015 р. №889-VIII державні службовці, які на день набрання чинності цим Законом займають посади державної служби та мають не менш як 10 років стажу на посадах, віднесених до відповідних категорій посад державних службовців, визначених статтею 25 Закону України «Про державну службу» від 16 грудня 1993 р. №3723-ХІІ та актами Кабінету Міністрів України, мають право на призначення пенсії відповідно до статті 37 Закону України «Про державну службу» від 16 грудня 1993 р. №3723-ХІІ у порядку, визначеному для осіб, які мають не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців.

Згідно з пунктом 12 Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про державну службу» від 10 грудня 2015 р. №889-VIII для осіб, які на день набрання чинності цим Законом мають не менш як 20 років стажу на посадах, віднесених до відповідних категорій посад державної служби, визначених статтею 25 Закону України «Про державну службу» від 16 грудня 1993 р. №3723-ХІІ та актами Кабінету Міністрів України, зберігається право на призначення пенсії відповідно до статті 37 Закону України «Про державну службу» від 16 грудня 1993 р. №3723-ХІІ в порядку, визначеному для осіб, які мають не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців.

Тобто Прикінцевими та перехідними положеннями Закону України «Про державну службу» від 10.12.2015 №889-VIII передбачено, що за наявності у особи станом на 1 травня 2016 р. певного стажу держслужби (10 років для осіб, що на зазначену дату займали посади державної служби, або 20 років стажу держслужби незалежно від того, чи працювала особа станом на 1 травня 2016 р. на держслужбі), така особа зберігає право на призначення пенсії відповідно до статті 37 Закону України «Про державну службу» від 16 грудня 1993 р. №3723-ХІІ, але за певної додаткової умови: у порядку, визначеному для осіб, які мають не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців.

Водночас, для осіб, які мають не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців, статтею 37 Закону України «Про державну службу» від 16 грудня 1993 р. №3723-ХІІ передбачено додаткові умови для наявності права на призначення пенсії державного службовця: певний вік і страховий стаж.

З огляду на зміст зазначених норм чинного законодавства, обов`язковою умовою для збереження у особи права на призначення пенсії відповідно до статті 37 Закону України «Про державну службу» від 16 грудня 1993 р. №3723-ХІІ після 01.05.2016 є дотримання сукупності вимог, визначених частиною 1 статті 37 Закону України «Про державну службу» від 16 грудня 1993 р. №3723-ХІІ і Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про державну службу» від 10 грудня 2015 р. №889-VIII, а саме щодо віку, страхового стажу, стажу державної служби.

Отже, після набрання чинності Законом України «Про державну службу» від 10 грудня 2015 р. №889-VIII - 1 травня 2016 р. зберігають право на призначення пенсії державного службовця відповідно до статті 37 Закону України «Про державну службу» від 16 грудня 1993 р. №3723-ХІІ лише ті особи, які мають стаж державної служби, визначений пунктами 10, 12 Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про державну службу» від 10 грудня 2015 р. №889-VIII, та мають передбачені частиною 1 статті 37 Закону України «Про державну службу» від 16 рудня 1993 р.№3723-ХІІ вік і страховий стаж.

Аналогічна правова позиція щодо застосування зазначених норм матеріального права висловлена у рішенні Верховного Суду від 4 квітня 2018 р. за результатом розгляду зразкової справи №822/524/18.

Дослідивши наявні матеріали справи, судом встановлено, що станом на дату звернення до органу ПФУ стаж державної служби позивача на думку відповідача не містить 10 років з необхідних 10 років. Так, судом встановлено, що період проходження військової служби не зараховано відповідачем до стажу державної служби позивача. У зв`язку з цим суд звертає увагу на наступне.

Відповідно до вимог пункту 8 Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про державну службу» від 10 грудня 2015 р. №889-VIII стаж державної служби за періоди роботи (служби) до набрання чинності цим Законом обчислюється у порядку та на умовах, установлених на той час законодавством.

Так, Порядок обчислення стажу державної служби, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 3 травня 1994 р. №283, був чинний до 1 травня 2016 р.

Згідно з п. 4 Порядку обчислення стажу державної служби, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 3 травня 1994 р. №283 (далі - Порядок №283), документом для визначення стажу державної служби є трудова книжка та інші документи, які відповідно до чинного законодавства підтверджують стаж роботи.

Відповідно до абз. 5 п. 3 Порядку №283 до стажу державної служби включається також час військової служби у Збройних Силах та інших військових формуваннях.

Крім того, згідно з абзацом 2 ч. 1 ст. 8 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» від 20 грудня 1991 р. № 2011-XII час перебування громадян України на військовій службі зараховується до страхового стажу, стажу роботи, стажу роботи за спеціальністю, а також до стажу державної служби.

Аналогічні положення закріплені в ч.1 ст.2 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» від 25 березня 1992 року № 2232-XII, відповідно до якої військова служба є державною службою особливого характеру, яка полягає у професійній діяльності придатних до неї за станом здоров`я і віком громадян України, пов`язаній із захистом Вітчизни. Час проходження військової служби зараховується громадянам України до їх страхового стажу, стажу роботи, стажу роботи за спеціальністю, а також до стажу державної служби.

Із аналізу вказаних законодавчих норм слідує, що період проходження військової служби зараховується до стажу державної служби.

Судом встановлено, що відповідно до довідки про проходження служби № 140 від 12 червня 2018 року в період з 10 липня 1983 року по 26 липня 1985 року позивач брав участь у виконанні інтернаціонального обов`язку та території Республіки Афганістан в складі військової частини польова пошта 62575.

Законодавство колишнього СРСР і чинне законодавство України передбачають зарахування періоду проходження військової служби до різних видів трудового стажу, а також пільгове (кратне) обчислення цього періоду військовослужбовцям, які за рішенням Уряду СРСР проходили військову службу в державах, де в той час велися бойові дії, для зарахування до стажу роботи, що дає право на при значення та отримання різних видів пенсій і соціальних виплат.

Зокрема, Законом СРСР від 12 липня 1967 р. № 1950-V11 «Про загальний військовий обов`язок» і Положенням про пільги для військовослужбовців, військовозобов`язаних, осіб, звільнених з військової служби у відставку. га їх сімей, затвердженим постановою Ради Міністрів СРСР від 17 лютою 1981 р. № 193, було передбачено зарахування часу перебування громадян па дійсній військовій службі у Збройних Силах СРСР до загального трудового стажу, безперервного трутового стажу та стажу роботи за спеціальністю.

Спільною постановою Центрального Комітету КПРС і Ради Міністрів СРСР від 17 січня 1983 р. № 59-27 «Про пільги військовослужбовцям, робітникам та службовцям, що знаходяться у складі обмеженого контингенту радянських військ на території Демократичної Республіки Афганістан, та їхнім сім`ям» було передбачено зараховувати до вислуги років для призначення пенсії один місяць служби за три місяці час служби на території Демократичної Республіки Афганістан військовослужбовцям, які прослужили встановлений строк служби в цій країні, а тим. хто отримав поранення, контузії, каліцтво або захворювання, незалежно від строку служби, і час безперервного перебування у зв`язку із цим па лікуванні в лікувальних закладах.

Крім того, постановою Верховної Ради України від 12 вересня 1991 р. № 1545-X11 «Про порядок тимчасової дії на території України окремих актів законодавства Союзу РСР» установлено, що до прийняття відповідних актів законодавства України па території республіки застосовуються акти законодавства С`РСР з питань, які не врегульовані законодавством України, за умови, то вони не суперечать Конституції та законам України.

Статтею 57 Закону від 5 листопада 1991 р. № 1788-ХІ1 «Про пенсійне забезпечення» передбачено, що військова служба у складі діючої армії у період бойових дій. у тому числі при виконанні інтернаціонального обов`язку, а також перебування в партизанських загонах і з`єднаннях зараховується до стажу роботи на пільгових умовах у порядку, встановленому для обчислення періоду цієї служби при призначенні пенсій за вислугу років військовослужбовцям.

Згідно з ст. 17-1 Закону від 9 квітня 1992 р. № 2262-ХІ1 «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» порядок обчислення вислуги років і визначення пільгових умов призначення пенсій особам, які мають право на пенсію за цим Законом, встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Відповідно до п. 2 ч. 1. 6 Закону від 22 жовтня 1993 р. № 3551 -XII «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» учасниками бойових дій визнаються: військовослужбовці Радянської Армії. Військово-Морського Флоту. Комітету державної безпеки, особи рядового, начальницького складу і військовослужбовці Міністерства внутрішніх справ колишнього СРСР (включаючи військових та технічних спеціалістів і радників), працівники відповідних категорії!, які за рішенням Уряду колишнього С`РСР проходили службу, працювали чи перебували у відрядженні в державах, де в цей період велися бойові дії. і брали участь у бойових діях чи забезпеченні бойової діяльності військ (флотів). Перелік таких держав, періоди бойових дій у них та категорії працівників визначаються Кабінетом Міністрів України.

Як зазначено у п. 2 постанови Кабінету Міністрів України від 8 лютого 1994 р. № 65 «Про організаційні заходи щодо застосування Закону «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» та затвердженому нею Переліку держав і періодів бойових дій па їх території, бойові дії в Афганістані, під час яких йому надавалася допомога за участю військовослужбовців Радянської Армії. Військово-Морського Флоту. Комітету державної безпеки та осіб рядового, начальницького складу і військовослужбовців Міністерства внутрішніх справ, військовослужбовців Збройних Сил. Служби безпеки. Служби зовнішньої розвідки, інших військових формувань, осіб рядового та начальницького складу органів внутрішніх справ колишнього СРСР проходили в період із квітня 1978 р. по грудень 1989 р.

Згідно з п. 1 постанови Кабінету Міністрів України від 17 липня 1992 р. № 393 «Про порядок обчислення вислуги років, призначення та виплати пенсій і грошової допомоги особам офіцерського складу, прапорщикам, мічманам, військовослужбовцям надстрокової служби та військової служби за контрактом, особам начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ та членам їхніх сімей» для призначення пенсій за вислугу років відповідно до Закону «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» до вислуги років зараховується, зокрема, дійсна військова служба у Радянській Армії та Військово-Морському Флоті, прикордонних, внутрішніх, залізничних військах, в органах державної безпеки та інших військових формуваннях колишнього СРСР. а також служба в органах внутрішніх справ колишнього СРСР та інші види служби і періоди робот, які відповідно до законодавства колишнього СРСР зараховувалися до вислуги років для призначення пенсій військовослужбовцям, а також особам начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ. Вислуга років (у тому числі на пільгових умовах) у цьому випадку обчислюється у порядку, встановленому законодавством колишнього СPCР, якщо цією постановою не передбачено більш пільгових умов зарахування до вислуги років часу служби для призначення пенсії військовослужбовцям та особам начальницького і рядового склад} органів внутрішніх справ. У п. 3 цієї постанови передбачено, щодо вислуги років для при значення пенсій особам, зазначеним у її п. 1. зараховується на пільгових умовах - один місяць служби за три місяці участь у бонових діях у воєнний час.

Отже, страховий стаж позивача, який не був зарахований, в період проходження військової служби становить 6 років 1 місяць 18 днів.

Вказана правова позиція відповідає висновкам Верховного Суду, які викладені у постанові від 14 листопада 2018 року №686/8090/17.

Згідно з вимогами ч. 5 ст. 242 КАС України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Крім того, судом встановлено, що з записів трудової книжки період з 3 січня 1997 року по 14 жовтня 2002 року позивач обіймав посаду голови Сквирської районної державної адміністрації. Отже, страховий страж позивача становить 5 років 9 місяців 12 днів державного стажу.

Отже, судом встановлено, що трудовий стаж позивача на державній службі становить 11 років 10 місяців 30 днів (6 років 1 місяць 18 днів + 5 років 9 місяців 12 днів = 11 років 10 місяців 30 днів).

Виходячи з наведеного, суд дійшов висновку, що позовні вимоги про визнання протиправною відмову відповідача здійснити переведення позивача з пенсії по інвалідності на пенсію державного службовця та зобов`язання відповідача призначиш та здійснювані нарахування виплат позивачу з 31 січня 2020 року пенсію державного службовця відповідно до ст. 37 Закону України від 16 грудня 1993 року № 3723-X11 «Про державну службу» від 16 грудня 1993 року № 3723-XІІ у розмірі 60 відсотків від суми заробітної плати, зазначеної в довідці про складові заробітної плати № 06-44/497 від 3 березня 2020 року та довідок про складові заробітної плати для призначення пенсії державного службовця, наданих з листом № 06-44/497 від 3 березня 2020 року, з урахуванням висновків суду, які зазначені в цьому рішенні, є обґрунтованою.

Відповідно до вимог ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Ураховуючи викладене, суд визнає, що відповідачем протиправно було відмовлено в переведенні позивача з пенсії по інвалідності на пенсію державного службовця, отже порушено права позивача та не дотримано вимог, передбачених частиною другою статті 2 КАС України.

Позивачем під час розгляду справи було надано належні та допустимі докази на підтвердження обґрунтованості позовних вимог, а наведені ним доводи не було спростовано відповідачем.

Наведене свідчить, що дії та рішення відповідача були неправомірними. Право позивача на отримання належної йому пенсії за віком у передбаченому чинним законодавством розмірі порушено. Отже, позовні вимоги є обґрунтованими, а тому позов підлягає задоволенню.

Оскільки позивач є звільненим від сплати судового збору, то підстави для вирішення питання щодо судових витрат відсутні.

Керуючись ст.ст. 243-246, 250 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

в и р і ш и в:

Адміністративний позов задовольнити повністю.

Визнати протиправною відмову Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області у здійсненні переведення ОСОБА_1 з пенсії по інвалідності на пенсію державного службовця.

Зобов`язання Головне управління Пенсійного фонду України у Київській області призначити та здійснити нарахування і виплату ОСОБА_1 з 31 січня 2020 року пенсію державного службовця відповідно до ст. 37 Закону України від 16 грудня 1993 року № 3723-X11 «Про державну службу» у розмірі 60 відсотків від суми заробітної плати, вказаних в довідках про складові заробітної плати за 2019-2020 роки, наданих листом № 06-44/497 від 3 березня 2020 року, з урахуванням висновків суду, які зазначені в цьому рішенні.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

У разі оголошення судом лише вступної та резолютивної частини рішення, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення.

Відповідно до підпункту 15.5 пункту 1 Розділу VII "Перехідні положення" Кодексу адміністративного судочинства України до початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні скарги подаються учасниками справи до або через Київський окружний адміністративний суд.

Відповідно до пункту 3 розділу VI "Прикінцеві положення" Кодексу адміністративного судочинства України під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), суд за заявою учасників справи та осіб, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, інтереси та (або) обов`язки (у разі наявності у них права на вчинення відповідних процесуальних дій, передбачених цим Кодексом), поновлює процесуальні строки, встановлені нормами цього Кодексу, якщо визнає причини їх пропуску поважними і такими, що зумовлені обмеженнями, впровадженими у зв`язку з карантином. Суд може поновити відповідний строк як до, так і після його закінчення. Суд за заявою особи продовжує процесуальний строк, встановлений судом, якщо неможливість вчинення відповідної процесуальної дії у визначений строк зумовлена обмеженнями, впровадженими у зв`язку з карантином.

Повне найменування сторін:

Позивач - ОСОБА_1 , адреса: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків - НОМЕР_1 .

Відповідач - Головне управління Пенсійного фонду України у Київській області, адреса: вул. Ярославська, 40,м. Київ, 04071, код ЄДРПОУ - 22933548.

Суддя Журавель В.О.

Дата складення рішення суду - 6 жовтня 2020 року.