Рішення № 92009166, 06.10.2020, Юр'ївський районний суд Дніпропетровської області

справа № 198/340/20

провадження № 2/0198/199/20

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06 жовтня 2020 року Юр`ївський районний суд Дніпропетровської області у складі судді Гайдар І.О., за участю секретаря судового засідання Ткаченко О.О., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження у відкритому судовому засіданні в залі суду смт Юр`ївка Дніпропетровської області цивільну справу за позовом Акціонерного товариства комерційний банк "Приватбанк" до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,

в с т а н о в и в:

Позивач АТ КБ "Приватбанк" звернувся до суду з позовною заявою до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, в якій зазначає, що на підставі підписаної заяви № б/н від 23.11.2011 відповідачка отримала кредит у вигляді встановленого кредитного ліміту на картковий рахунок.

Відповідачка підтвердила свою згоду на те, що підписана заява разом з Умовами та правилами надання банківських послуг, Тарифами Банку, які викладені на банківському сайті, складає між нею і Банком Договір, що підтверджується підписом у заяві.

Банк свої зобов`язання за договором виконав у повному обсязі та надав відповідачці кредит у встановленому договором розмірі.

В порушення норм закону та умов договору ОСОБА_1 зобов`язання за вказаним договором належним чином не виконує, у зв`язку з чим станом на 12.05.2020 має перед Банком заборгованість у розмірі 134 303,19 грн., яка складається з наступного: заборгованість за простроченим тілом кредиту – 7 159,20 грн., заборгованість за відсотками, нарахованими на прострочений кредит згідно зі ст. 625 ЦК України – 2 573,40 грн., заборгованість за пенею – 124 570,59 грн.

На підставі викладеного позивач просить суд стягнути з відповідачки на користь АТ КБ «ПриватБанк» заборгованість у розмірі 134 303,19 грн. за кредитним договором № б/н від 23.11.2011 та судові витрати в сумі 2 102,00 грн.

Ухвалою від 12.08.2020 у справі відкрито спрощене позовне провадження.

Представник позивача разом з позовом надав суду письмову заяву про те, що позовні вимоги підтримує в повному обсязі, просить їх задовольнити та розглянути справу за його відсутності.

02.09.2020 відповідачка в судове засідання не з`явилась, причини неявки суду не повідомила, будь-яких заяв не надавала. У зв`язку з відсутністю відомостей про вручення судової повістки відповідачці розгляд справи відкладено на 16.09.2020.

16.09.2020 ОСОБА_1 подала до суду відзив на позов разом з доказами направляння копії відзиву позивачу, в якому вказала на сплив строку позовної давності до вимог банку, тому просила застосувати строк позовної давності та відмовити у задоволенні позову АТ КБ «ПриватБанк» у повному обсязі, а також розглядати справу за її відсутності.

З метою забезпечення права позивача подати до суду відповідь на відзив розгляд справи відкладено на 06.10.2020.

05.10.2020 до суду надійшла відповідь на відзив, в якій позивач зазначив, що 23.11.2011 відповідачка підписала анкету-заяву, якою погодилась, що ця заява разом з Умовами надання банківських послуг, Правилами користування платіжною карткою, а також Тарифами банку складають між нею та Банком договір про надання банківських послуг, на підставі чого банк відкрив ОСОБА_1 картковий рахунок та видав платіжну картку зі встановленим кредитним лімітом та строком дії перевипущеної картки до 08.2019. Позивач вважає, що строк позовної давності ним не пропущено, тому позовні вимоги підтримує у повному обсязі.

Дослідивши наявні в матеріалах справи докази, доводи, викладені в позовній заяві та заявах по суті справи, з`ясувавши повно та всебічно обставини, факти та відповідні їм правовідносини, суд доходить висновку, що позов не підлягає задоволенню.

Судом встановлено, що 23.11.2011 ОСОБА_1 заповнила та підписала анкету-заяву № б/н про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг у ПриватБанку, якою виявила бажання отримати кредитну картку «Універсальна» (а. с. 24).

Підписавши вказану заяву, відповідачка погодилась, що ця заява разом з Пам`яткою клієнта, Умовами та правилами надання банківських послуг, а також Тарифами банку, складає між нею та Банком договір про надання банківських послуг, а також підтвердила, що вказані документи були надані їй для ознайомлення у письмовому вигляді.

На підставі заяви № б/н від 23.11.2011 Банк видав відповідачці кредитну картку «Універсальна» № НОМЕР_1 , якою остання користувалась, отримуючи кредитні кошти та сплачуючи щомісячно заборгованість за кредитом, що підтверджується випискою за рахунком ОСОБА_1 в АТ КБ «ПриватБанк» (а.с. 16-21).

Відповідно до частини 1 статті 634 ЦК України договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.

З огляду на викладене, підписана відповідачкою анкета-заява від 23.11.2011 № б/н разом з Пам`яткою клієнта, Умовами та правилами надання банківських послуг, а також Тарифами свідчить про прийняття нею публічної оферти банку укласти договір про надання банківських послуг шляхом приєднання до умов такого правочину.

Відповідно до частин 1, 2 статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти. До відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

За частиною 1 статті 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

У статті 526 ЦК України передбачено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

За змістом статті 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Відповідно до п. 2.1.1.1.5.5 Умов та правил надання банківських послуг відповідачка зобов`язалась погашати заборгованість за кредитом, відсотками за його використання, а також сплачувати комісію на умовах, встановлених цим договором.

Банк умови договору виконав та надав ОСОБА_1 кредит. В свою чергу відповідачка належним чином свої зобов`язання не виконує, у зв`язку з чим станом на 12.05.2020 має перед Банком заборгованість у розмірі 134 303,19 грн., яка складається з наступного: заборгованість за простроченим тілом кредиту – 7 159,20 грн., заборгованість за відсотками, нарахованими на прострочений кредит згідно зі ст. 625 ЦК України – 2 573,40 грн., заборгованість за пенею – 124 570,59 грн.

Враховуючи все вищевикладене, суд доходить обґрунтованого висновку, що права АТ КБ "ПриватБанк" порушені та підлягають судовому захисту.

Щодо заяви відповідачки про застосування до вимог банку строку позовної давності, суд зазначає таке.

Відповідно до статті 256 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Згідно зі статтею 257 ЦК України загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові (частина четверта статті 267 ЦК України).

Статтею 253 ЦК України визначено, що перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов`язано його початок.

При цьому початок перебігу позовної давності пов`язується не стільки зі строком дії (припинення дії) договору, як з певними подіями (фактами), які свідчать про порушення прав особи (стаття 261 ЦК України).

За змістом цієї норми початок перебігу позовної давності збігається з моментом виникнення у зацікавленої сторони права на позов, тобто можливості реалізувати своє право в примусовому порядку через суд.

Якщо умовами договору встановлено окремі самостійні зобов`язання, які деталізують обов`язок боржника повернути весь борг частинами та встановлюють самостійну відповідальність за невиконання цього обов`язку, то право кредитора вважається порушеним з моменту недотримання боржником строку погашення кожного чергового траншу, а тому й початок перебігу позовної давності за кожний черговий платіж починається з моменту порушення строку його погашення.

Встановлення строку кредитування у кредитному договорі, що передбачає внесення позичальником щомісячних платежів, має значення не для визначення початку перебігу позовної давності за вимогами кредитодавця щодо погашення заборгованості за цим договором, а, насамперед, для визначення позичальнику розміру щомісячних платежів. Відтак, за вказаних умов початок перебігу позовної давності не можна визначати окремо для погашення всієї заборгованості за договором (зі спливом строку кредитування) і для погашення щомісячних платежів (після несплати чергового такого платежу).

Зазначені правові позиції висловлені Верховним Судом України у постанові від 30 вересня 2015 року у справі № 6-154цс15 та Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 28.03.2018 р. у справі № 444/9519/12.

Так, з виписки за рахунком ОСОБА_1 в АТ КБ «ПриватБанк» судом встановлено, що останнє відрахування коштів за користування кредитним лімітом відповідачка здійснила шляхом поповнення картки в терміналі самообслуговування 29.01.2016 на суму 300,00 грн. В той же час, платежі від 28.02.2018, 25.04.2018, 30.05.2018, 27.06.2018, 30.07.2018, 29.08.2018 та 01.10.2018 кожен на суму 245,00 грн. проведені шляхом автоматичного списання Банком заборгованості.

Відповідно до частини першої статті 264 ЦК України перебіг позовної давності переривається вчиненням особою дії, що свідчить про визнання нею свого боргу або іншого обов`язку, в силу частини третьої цієї статті після переривання перебіг позовної давності починається заново.

Разом з тим, вчинення боржником дій з виконання зобов`язання вважається таким, що перериває перебіг позовної давності, лише за умови, якщо такі дії вчинено боржником або уповноваженою на це особою, яка представляє боржника у відносинах з кредитором у силу закону, на підставі установчих документів або довіреності.

Вказаний висновок суду узгоджується з правовою позицією, висловленою Верховним судом України в постанові від 23 листопада 2016 року у справі № 6-2104цс16.

За викладених вище обставин, визначаючи початок перебігу строку позовної давності, суд не бере до уваги платежі від 28.02.2018, 25.04.2018, 30.05.2018, 27.06.2018, 30.07.2018, 29.08.2018 та 01.10.2018, здійснені шляхом автоматичного списання Банком заборгованості, а враховує останній платіж, який відповідачка зробила особисто.

Таким чином, оскільки ОСОБА_1 востаннє сплатила заборгованість 29.01.2016 та не внесла черговий платіж, починаючи з 01.03.2016 Банк набув право звернутися до суду з позовом до відповідачки про стягнення кредитної заборгованості, проте звернувся до суду 24.07.2020, тобто зі спливом строку позовної давності, про застосування якого заявила відповідачка.

Твердження позивача про те, що строк позовної давності не сплив, так як строк дії перевипущеної кредитної картки, закінчився лише 08.2019, та посилання Банку на правову позицію Верховного Суду України, висловлену у постанові від 19 березня 2014 року № 6-14цс14, за якою перебіг позовної давності щодо місячних платежів починається після несплати чергового платежу, а щодо повернення кредиту в повному обсязі зі спливом останнього дня місяця дії картки, безпідставні, оскільки Верховний Суд України відступив від вказаної правової позиції у постанові від 30 вересня 2015 року № 6-154цс15.

Аналогічні висновки викладено Верховним Судом у постанові Великої Палати від 28.03.2018 р. у справі № 444/9519/12.

Отже позовні вимоги про стягнення з відповідачки заборгованості за тілом кредиту у сумі 7 159,20 не підлягають задоволенню через сплив строку позовної давності.

За статтею 266 ЦК України зі спливом позовної давності до основної вимоги вважається, що позовна давність спливла і до додаткової вимоги (стягнення неустойки, накладення стягнення на заставлене майно тощо).

До правових наслідків порушення грошового зобов`язання, передбачених статтею 625 ЦК України, також застосовується загальна позовна давність тривалістю у три роки.

Враховуючи викладене, у зв`язку зі спливом строку позовної давності до основної вимоги, закінчився строк позовної давності до додаткових вимог, тому суд вважає необхідним відмовити АТ КБ «ПриватБанк» й у задоволенні позову в частині стягнення з ОСОБА_1 заборгованості за відсотками, нарахованими на прострочений кредит згідно зі ст. 625 ЦК України в розмірі 2 573,40 грн., та заборгованості за пенею в сумі 124 570,59 грн.

Вказані висновки суду відповідають правовій позиції Верховного Суду, висловленій у постанові від 03.04.2019 № 756/9094/15 (провадження № 61-47455св18).

Керуючись ст. ст. 626-628, 634, 638, 1048, 1054, 1055 ЦК України, ст.ст. 12, 13, 258, 259, 263- 265, 268, 273, 354ЦПК України, суд

у х в а л и в:

У задоволенні позову Акціонерного товариства комерційний банк "ПриватБанк" (код ЄДРПОУ 14360570, адреса місцезнаходження: м. Київ, вул. Грушевського, буд. 1 Д, 01001) до ОСОБА_1 (адреса зареєстрованого місця проживання: АДРЕСА_1 ) про стягнення заборгованості відмовити.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення суду може бути оскаржено в порядку, передбаченому ЦПК України, шляхом подачі апеляційної скарги протягом 30 днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом 30 днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Повне судове рішення складено та підписано 06.10.2020.

Суддя І. О. Гайдар