Рішення № 92008963, 05.10.2020, Запорізький окружний адміністративний суд

ЗАПОРІЗЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05 жовтня 2020 року Справа № 280/4694/20 м.ЗапоріжжяЗапорізький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Новікової І.В., розглянувши за правилами загального позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 до державного кадастрового реєстратора міськрайонного управління Держгеокадастру у Запорізькому районі та м.Запоріжжя Головного управління Держгеокадастру у Запорізькій області Палубінської Ксенії Василівни, третя особа - Фізична особа - підприємець ОСОБА_4 , про скасування рішення та зобов`язання вчинити дії,

ВСТАНОВИВ:

14 липня 2020 року до Запорізького окружного адміністративного суду надійшов позов ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 до державного кадастрового реєстратора міськрайонного управління Держгеокадастру у Запорізькому районі та м.Запоріжжя Головного управління Держгеокадастру у Запорізькій області Палубінської Ксенії Василівни (далі - відповідач), третя особа - Фізична особа - підприємець ОСОБА_4 (далі - третя особа), в якому позивачі просять суд:

визнати незаконним та скасувати рішення відповідача від 24.03.2020 №РВ-2300919982020 про відмову у внесенні відомостей до Державного земельного кадастру;

зобов`язати відповідача внести відомості до Державного земельного кадастру згідно поданої заяви від 11.03.2020 (реєстраційний номер ЗВ-9702357142020) про державну реєстрацію земельної ділянки площею 0,0368 га, яка розташована за адресою: АДРЕСА_1 , до Державного земельного кадастру.

Ухвалою суду від 20.07.2020 позовну заяву залишено без руху. У встановлений судом строк позивачами надано документи на виконання вимог ухвали суду.

Ухвалою суду від 04.08.2020 відкрито спрощене позовне провадження у справі, а розгляд справи призначено без повідомлення/виклику сторін.

В обґрунтування позовних вимог позивачі зазначають, що відповідачем незаконно та всупереч положень чинного законодавства України прийнято спірне рішення про відмову у внесенні відомостей до Державного земельного кадастру. Зазначають, що позивачі є співвласниками житлового будинку, який знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , на земельній ділянці площею 368 кв.м. Позивачі вказують на те, що у червні 2019 року вони вирішили здійснити приватизацію земельної ділянки, у зв`язку з чим звернулися до ФОП ОСОБА_4 для виготовлення документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості). Позивачі зазначають, що після виготовлення документації вони неодноразово зверталися до державного кадастрового реєстратора із заявою про державну реєстрацію земельної ділянки, проте отримували відмову.

Так, зокрема позивачі вказують на те, що 24.03.2020 їм було відмовлено у внесенні відомостей до Державного земельного кадастру із вказівкою на необхідність підписати акт встановлення та погодження меж з суміжними землекористувачами про провулку АДРЕСА_2 та по АДРЕСА_3 . Проте, позивачі вважають таку відмову протиправною, оскільки факт відсутності акту погодження меж у землевпорядній документації або не підписання його кимось із суміжних землекористувачів та власників земельної ділянки не може стати підставою для відмови у затвердженні відведення земельної ділянки. За таких обставин, позивачі просять задовольнити позовні вимоги.

Відповідач проти позову заперечив. В обґрунтування заперечень зазначено, що державний кадастровий реєстратор під час проведення державної реєстрації земельної ділянки проводить перевірку поданих заявником документів, зокрема перевіряє відповідність документів вимогам законодавства. Відповідач зазначає, що статтею 198 Земельного кодексу України визначено поняття кадастрової зйомки та її складових частин, зокрема кадастрова зйомка включає погодження меж земельної ділянки з суміжними власниками та землекористувачами. Відповідач вказує на те, що відмова кадастрового реєстратора у реєстрації земельної ділянки в Державному земельному кадастрі обумовлена відсутністю погодження меж земельної ділянки з суміжними власниками (землекористувачами), що суперечить приписами статті 198 Земельного кодексу України. Відповідач вважає відмову правомірною, у зв`язку з чим просить відмовити у задоволенні позовних вимог.

Суд, повно та всебічно встановивши обставини справи, дослідивши матеріали справи, оцінивши надані докази, їх достатність і взаємний зв`язок у сукупності, вважає за необхідне зазначити наступне.

З матеріалів справи судом встановлено, що 11.03.2020 до кадастрового реєстратора надійшла заява за адресою АДРЕСА_1 на Державну реєстрацію земельної ділянки.

Рішенням державного кадастрового №РВ-2300919982020 від 24.03.2020 відмовлено у внесенні відомостей (змін до них) до Державного земельного кадастру з підстав невідповідності поданих документів законодавству (у складі проекту землеустрою відсутні підписи суміжного власника земельної ділянки по АДРЕСА_2 та АДРЕСА_3 ), що не відповідає статті 198 Земельного кодексу України.

Позивачі, не погодившись з правомірністю прийняття спірного рішення, звернулися з даним позовом до суду.

Статтею 14 Конституції України визначено, що земля є основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави.

Суд зазначає, що Закон України «Про Державний земельний кадастр» установлює правові, економічні та організаційні основи діяльності у сфері Державного земельного кадастру.

Відповідно до статті 1 Закону України «Про Державний земельний кадастр», Державний земельний кадастр - єдина державна геоінформаційна система відомостей про землі, розташовані в межах державного кордону України, їх цільове призначення, обмеження у їх використанні, а також дані про кількісну і якісну характеристику земель, їх оцінку, про розподіл земель між власниками і користувачами.

Державна реєстрація земельної ділянки - внесення до Державного земельного кадастру передбачених цим Законом відомостей про формування земельної ділянки та присвоєння їй кадастрового номера (стаття 1 Закону України «Про Державний земельний кадастр»).

Згідно ч.1 ст.9 Закону України «Про Державний земельний кадастр», внесення відомостей до Державного земельного кадастру і надання таких відомостей здійснюються державними кадастровими реєстраторами центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері земельних відносин.

Відповідно до ч.1 ст.24 Закону України «Про Державний земельний кадастр», державна реєстрація земельної ділянки здійснюється при її формуванні шляхом відкриття Поземельної книги на таку ділянку.

Частиною 2 статті 24 Закону України «Про Державний земельний кадастр» передбачено, що державна реєстрація земельних ділянок здійснюється за місцем їх розташування відповідним Державним кадастровим реєстратором центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері земельних відносин.

Згідно ч.4 ст.24 Закону України «Про Державний земельний кадастр», для державної реєстрації земельної ділянки Державному кадастровому реєстратору, який здійснює таку реєстрацію, подаються:

заява за формою, встановленою центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері земельних відносин;

оригінал документації із землеустрою, яка є підставою для формування земельної ділянки;

документація із землеустрою, яка є підставою для формування земельної ділянки у формі електронного документа.

Заява з доданими документами надається заявником особисто чи уповноваженою ним особою або надсилається поштою цінним листом з описом вкладення та повідомленням про вручення, а в разі подання заяви в електронній формі - надсилається засобами телекомунікаційного зв`язку.

Згідно ч.5 ст.24 Закону України «Про Державний земельний кадастр», державний кадастровий реєстратор, який здійснює державну реєстрацію земельних ділянок, протягом чотирнадцяти днів з дня реєстрації заяви:

перевіряє відповідність документів вимогам законодавства;

за результатами перевірки здійснює державну реєстрацію земельної ділянки або надає заявнику мотивовану відмову у державній реєстрації.

Відповідно до ч.6 ст.24 Закону України «Про Державний земельний кадастр», підставою для відмови у здійсненні державної реєстрації земельної ділянки є:

розташування земельної ділянки на території дії повноважень іншого Державного кадастрового реєстратора;

подання заявником документів, передбачених частиною четвертою цієї статті, не в повному обсязі;

невідповідність поданих документів вимогам законодавства;

знаходження в межах земельної ділянки, яку передбачається зареєструвати, іншої земельної ділянки або її частини.

Так, під час розгляду справи судом встановлено, що підставою для прийняття спірного рішення стало посилання державного кадастрового реєстратора на невідповідність поданих документів вимогам законодавства, а саме вимогам статті 198 Земельного кодексу України, а саме не надано підписаного акту встановлення та погодження меж з суміжними землекористувачами по АДРЕСА_2 та АДРЕСА_3 .

Відповідно до приписів статті 198 Земельного кодексу України, кадастрові зйомки - це комплекс робіт, виконуваних для визначення та відновлення меж земельних ділянок.

Кадастрова зйомка включає:

а)геодезичне встановлення меж земельної ділянки;

б)погодження меж земельної ділянки з суміжними власниками та землекористувачами;

в)відновлення меж земельної ділянки на місцевості;

г)встановлення меж частин земельної ділянки, які містять обтяження та обмеження щодо використання землі;

ґ)виготовлення кадастрового плану.

Відповідно до приписів статті 50 Закону України «Про землеустрій», проекти землеустрою щодо відведення земельних ділянок складаються у разі зміни цільового призначення земельних ділянок або формування нових земельних ділянок.

Проекти землеустрою щодо відведення земельних ділянок включають, серед іншого, акт приймання-передачі межових знаків на зберігання (у разі формування земельної ділянки).

Згідно пункту «й» частини 10 статті 55 Закону України «Про землеустрій», технічна документація із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) включає: акт приймання-передачі межових знаків на зберігання, що включається до документації із землеустрою після виконання робіт із встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) та закріплення їх межовими знаками.

Аналіз вказаної норми дає підстави для висновку, що саме на етапі визначення меж земельної ділянки передбачено її погодження з суміжними власниками та землекористувачами.

Аналіз наведених норм дає підстави для висновку, що погодження меж земельної ділянки є складовою частиною технічної документації, необхідної для передачі земельних ділянок у власність чи у користування. Встановлення меж земельної ділянки по суті зводиться до вирішення питань, чи не належить земельна ділянка іншому власнику чи правомірному користувачеві та чи не накладаються межі земельної ділянки на суміжні земельні ділянки. Встановлення (відновлення) меж земельної ділянки здійснюється з метою визначення в натурі (на місцевості) метричних даних земельної ділянки, у тому числі місцеположення поворотних точок її меж та їх закріплення межовими знаками.

Аналогічна правова позиція висловлена у постанові Верховного Суду від 16.06.2020 по справі №500/2820/18, у від 28.08.2018 по справі №806/5280/15 та від 28.03.2019 по справі №911/510/18.

Тобто, твердження позивачів, що вони не повинні подавати акт погодження меж земельної ділянки суперечить положенням чинного земельного законодавства, оскільки в даному випадку відбувається формування нової земельної ділянки приватної форми власності із внесенням відповідних відомостей до Державного земельного кадастру.

Більш того, таке твердження спростовується і тим, що технічна документація надана до позовної заяви, також містить Акт встановлення та погодження меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) від 17.04.2019, тобто особа яка складала технічну документацію була обізнана про необхідність погодження меж земельної ділянки та складання відповідного акту.

Щодо підписання акту погодження меж земельної ділянки без участі суміжних власників, суд зазначає наступне.

Відповідно до п. 2.1 Інструкції про встановлення (відновлення) меж земельних ділянок в натурі (на місцевості) та їх закріплення межовими знаками від 18.05.2010 №376 встановлення меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) здійснюється на підставі розробленої та затвердженої технічної документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості), технічної документації із землеустрою щодо поділу та об`єднання земельних ділянок або проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки.

Пунктом 2.3 Інструкції про встановлення (відновлення) меж земельних ділянок в натурі (на місцевості) та їх закріплення межовими знаками передбачено, що комплекс робіт із встановлення меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) включає: підготовчі роботи, топографо-геодезичні, картографічні роботи та роботи із землеустрою, камеральні роботи, складання і оформлення матеріалів технічної документації із землеустрою щодо встановлення меж земельної ділянки в натурі (на місцевості), а також встановлення меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) та закріплення їх межовими знаками.

Відповідно пункту 2.8 Інструкції про встановлення (відновлення) меж земельних ділянок в натурі (на місцевості) та їх закріплення межовими знаками, яка затверджена наказом Державного комітету України із земельних ресурсів від 18.05.2010 року № 376, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 16.06.2010 року за № 391/17686, технічна документація із землеустрою щодо встановлення меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) включає, в тому числі:

- пояснювальну записку, яка містить, зокрема, відомості про власників (користувачів) суміжних земельних ділянок;

- план меж земельної ділянки, складений за результатами кадастрової зйомки, на якому відображаються зовнішні межі земельної ділянки із зазначенням власників (користувачів) суміжних земельних ділянок, усі поворотні точки меж земельної ділянки, лінійні проміри між точками по межах земельної ділянки, межі вкраплених земельних ділянок із зазначенням їх власників (користувачів);

- акт прийомки-передачі межових знаків на зберігання, який включається до документації із землеустрою після виконання робіт із встановлення меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) та закріплення їх межовими знаками (додаток 2).

Додатком № 2 до Інструкції встановлено форму акту приймання-передачі межових знаків на зберігання, яка передбачає присутність власників/користувачів суміжних земельних ділянок під час його складення та надання ними відповідного погодження.

Акт передбачає погодження меж із суміжниками у формі заявлення власниками (користувачами) суміжних земельних ділянок відсутності претензій до існуючих меж, що має стверджуватися їх підписами в кінці акту.

Відповідно до пункту 3.12 Інструкції про встановлення (відновлення) меж земельних ділянок в натурі (на місцевості) та їх закріплення межовими знаками, закріплення межовими знаками меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) здійснюється виконавцем у присутності власника (користувача) земельної ділянки, власників (користувачів) суміжних земельних ділянок або уповноваженою ним (ними) особою.

Повідомлення власників (користувачів) суміжних земельних ділянок про дату і час проведення робіт із закріплення межовими знаками меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) здійснюється виконавцем завчасно, не пізніше ніж за п`ять робочих днів до початку робіт із закріплення межовими знаками меж земельної ділянки в натурі (на місцевості).

Повідомлення надсилається рекомендованим листом, кур`єрською поштою, телеграмою чи за допомогою інших засобів зв`язку, які забезпечують фіксацію повідомлення.

Власники (користувачі) суміжних земельних ділянок, місце проживання або місцезнаходження яких невідоме, повідомляються про час проведення робіт із закріплення межовими знаками поворотних точок меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) через оголошення у пресі за місцезнаходженням земельної ділянки.

Закріплення межовими знаками меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) може здійснюватися за відсутності власників (користувачів) суміжних земельних ділянок у випадку їх нез`явлення якщо вони були належним чином повідомлені про час проведення вищезазначених робіт, про що зазначається у акті прийомки-передачі межових знаків на зберігання.

Так, судом встановлено, що в складі технічної документації міститься Акт встановлення та погодження меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) від 17.04.2019, відповідно до якого власники/користувачі суміжних земельних ділянок по АДРЕСА_2 - ОСОБА_5 та по АДРЕСА_3 - ОСОБА_6 , від підписання зазначеного Акту та погодження меж земельної ділянки відмовились.

При цьому, суд зазначає, що дійсно погодження меж земельної ділянки може здійснюватися і без участі (згоди) власників/користувачів суміжних земельних ділянок, проте, за умови завчасного повідомлення таких власників/користувачів про такі заходи.

Так, вищезазначеною Інструкцією передбачено, що власники/користувачі суміжних земельних ділянок повідомляються про дату і час проведення робіт із закріплення межовими знаками меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) не пізніше ніж за п`ять робочих днів до початку робіт із закріплення межовими знаками меж земельної ділянки в натурі (на місцевості).

Доказів того, що суміжні власники/користувачі - ОСОБА_5 та ОСОБА_6 , виконавцем робіт - ФОП ОСОБА_4 , повідомлялися за п`ять робочих днів про початок робіт із закріплення межовими знаками меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) матеріали технічної документації не містять.

Що свідчить про недотримання вимог Інструкції про встановлення (відновлення) меж земельних ділянок в натурі (на місцевості) та їх закріплення межовими знаками при складанні Акту встановлення та погодження меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) від 17.04.2019.

Щодо надання оголошення в друкованому засобі інформації, суд зазначає наступне.

Так, у Запорізькій обласній газеті ГО «Клуб друзів «Запорізької правди» від 27.02.2020 міститься повідомлення від ОСОБА_2 до землевласників (землекористувачів) земельних ділянок АДРЕСА_4 , що 02.03.2020 о 10:00 відбудеться встановлення та погодження меж земельної ділянки по АДРЕСА_1 .

Разом з тим, суд зазначає, що матеріали технічної документації надані до суду не містять Акту встановлення та погодження меж земельної ділянки в натурі (не місцевості), який був би складений 02.03.2020, не надано і доказів того, що такий акт надавався державному кадастровому реєстратору.

Також, суд зазначає, що шляхом розміщення оголошення у пресі здійснюється повідомлення тих суміжних власників/користувачів земельних ділянок місце проживання або місцезнаходження яких невідоме, в іншому випадку інформування суміжних власників/користувачів земельних ділянок здійснюється шляхом надсилання повідомлення рекомендованим листом, кур`єрською поштою, телеграмою чи за допомогою інших засобів зв`язку, які забезпечують фіксацію повідомлення.

Доказів того, що суміжні власники/користувачі земельних ділянок повідомлялись рекомендованим листом, кур`єрською поштою, телеграмою чи за допомогою інших засобів зв`язку, які забезпечують фіксацію повідомлення про проведення робіт із закріплення межовими знаками меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) матеріали справи не містять.

Отже, позивачами під час звернення до державного кадастрового реєстратора не було надано усіх документів передбачених чинним законодавством України, зокрема не надано належним чином складеного та підписаного Акту встановлення та погодження меж земельної ділянки в натурі (на місцевості), з доказами повідомленням суміжних власників/користувачів земельних ділянок про проведення робіт із закріплення межовими знаками меж земельної ділянки в натурі (на місцевості), які відмовились від погодження меж.

Згідно вимог статті 9 КАС України, розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюється на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Відповідно до ч.1 ст.77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. Згідно ч.2 ст.77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. У таких справах суб`єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.

За результатами розгляду адміністративної справи суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення позовних вимог позивачів, оскільки відповідач під час прийняття спірного рішення діяв обґрунтовано та з урахуванням всіх обставин, які мають значення при прийнятті рішень.

Керуючись ст.ст. 2, 5, 72, 77, 139, 241, 243-246, 255 КАС України, суд

ВИРІШИВ:

У задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 ( АДРЕСА_5 ), ОСОБА_2 ( АДРЕСА_5 ), ОСОБА_3 ( АДРЕСА_5 ) до державного кадастрового реєстратора міськрайонного управління Держгеокадастру у Запорізькому районі та м.Запоріжжя Головного управління Держгеокадастру у Запорізькій області Палубінської Ксенії Василівни (69095, м.Запоріжжя, вул.Українська, 50), третя особа - Фізична особа - підприємець ОСОБА_4 ( АДРЕСА_6 ), про скасування рішення та зобов`язання вчинити дії - відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до Третього апеляційного адміністративного суду шляхом подачі в 30-денний строк з дня його проголошення, а якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення (ухвали) суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Суддя І.В. Новікова