Рішення № 92008799, 29.09.2020, Закарпатський окружний адміністративний суд

ЗАКАРПАТСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

і м е н е м У к р а ї н и

29 вересня 2020 року м. Ужгород№ 260/971/20 Закарпатський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого - судді Гаврилка С.Є.,

з участю секретаря судового засідання - Кустрьо В.М.

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1 - не з`явився;

відповідач - Закарпатська митниця Державної фіскальної служби України - представники - Марканич Василь Михайлович, Сливка Діана Михайлівна, Євчинець Руслан Михайлович,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Закарпатського окружного адміністративного суду адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Закарпатської митниці Державної фіскальної служби України про визнання протиправною та скасування картки відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № UА 305260/2019/00184 від 12 жовтня 2019 року, -

ВСТАНОВИВ:

15 квітня 2020 року до Закарпатського окружного адміністративного суду із позовною заявою звернувся ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до Закарпатської митниці Державної фіскальної служби України (88000, Закарпатська область, м. Ужгород, вул. Собранецька, буд. 20, код ЄДРПОУ 43337207), якою просить суд: "1. Визнати протиправною та скасувати картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № UА 305260/2019/00184 від 12 жовтня 2019 р.; 2. Стягнути на мою користь за рахунок бюджетних асигнувань Закарпатської митниці ДФС України суму сплаченого мною судового збору."

Ухвалою Закарпатського окружного адміністративного суду від 16 квітня 2020 року даний позов було залишено без руху.

Ухвалою Закарпатського окружного адміністративного суду від 05 червня 2020 року було прийнято вказану позовну заяву до розгляду та відкрито провадження в даній адміністративній справі.

Ухвалою Закарпатського окружного адміністративного суду від 04 серпня 2020 року було закрито підготовче провадження та призначено дану справу до судового розгляду по суті.

Розгляд даної адміністративної справи відкладався з існуванням на те об`єктивних причин.

Свої позовні вимоги позивач мотивував наступним. 12 жовтня 2019 року державним інспектором Закарпатської митниці ДФС Вернигорою І.В. прийнято рішення про відмову у пропуску приватного транспортного засобу мікроавтобусу FORD TRANSIT 430Е д.н.з. НОМЕР_2 (далі - Транспортний засіб), що належить ОСОБА_1 , про що винесено картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № UA 305260/2019/00184 від 12 жовтня 2019 року (надалі - Картка відмови). Позивач вказує, що причиною для відмови у пропуску вказаного транспортного засобу через митний кордон України, у картці відмови зазначено, що у відповідності із статтею 1 Закону України "Про автомобільний транспорт" № 2344-ІІІ від 05 квітня 2001 року його транспортний засіб визначається як автомобільний перевізник, а тому, у відповідності із статтею 10 Закону України "Про автомобільний транспорт" позивач повинен мати ліцензію на провадження господарської діяльності з надання послуг з перевезення пасажирів та (або) вантажів автомобільним транспортом, яка видається уповноваженим органом з питань ліцензування на автомобільному транспорті. У роз`ясненні вимог, виконання яких забезпечує можливість пропуску мого Транспортного засобу через митний кордон України, зазначено, що позивач повинен надати та отримати ліцензію на провадження господарської діяльності з надання послуг з перевезення пасажирів. Позивач вважає вищевказану картку відмови протиправною, оскільки стаття 10 Закону України "Про автомобільний транспорт" на яку посилається відповідач в оскаржуваному рішенні не містить вимог щодо наявності у автомобільного перевізника ліцензії на провадження господарської діяльності. Також, не прийнято до уваги пояснення позивача про те, що метою перетину митного кордону України на транспортному засобі є відпочинок на території держав Євросоюзу разом з сім`єю та родичами, що було підтверджено відповідними паспортними документами, оскільки транспортний засіб позивача не є комерційного призначення, а особистого користування.

У відзиві на позов представник відповідача просить суд в задоволенні позову відмовити повністю. Зазначає, що 12 жовтня 2019 року, позивач для перетину митного кордону у напрямку виїзду за межі митної території України, через митний пост "Лужанка" на транспортному засобі - автобус (загальний), марки Форд Транзит, реєстраційний номер НОМЕР_2 , по "червоному коридору" подав до митного контролю паспортний документ фізичної особи, що дає право на перетин державного кордону України та Свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу № НОМЕР_3 від 02 липня 2019 року. Інших документів до митного контролю позивачем подано не було. В свідоцтві про реєстрацію транспортного засобу в полі 8.1, яка відповідно до Технічного опису бланка свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу, затвердженого наказом МВС від 17.04.2015 № 447 вказує на кількість сидячих місць, зазначена цифра 17, а в полі D.3 - зазначено опис транспортного засобу "Загальний автобус - загальний мікроавтобус". Відповідач вказує, що подані документи вказували, що транспортний засіб підпадає під визначення позиції 8702 УКТ ЗЕД "Моторні транспортні засоби, призначені для перевезення 10 осіб і більше, включаючи водія". Всього в транспортному засобу переміщувалось 11 чоловік, що підтверджується відміткою на контрольному талоні № 192990 та даними ПІК "Інспектор 2006". Крім того, обрання позивачем "червоного коридору", що відповідно до норм статті 366 Митного Кодексу України вказує на наявність встановлених законом обмежень, підтверджується копією контрольного талону № 192990. У зв`язку із тим, що інших документів, до митного контролю подано не було, посадовою особою митниці оформлено Картку відмови № UA 305260/2019/00184. Враховуючи наведене, відповідач вважає позовні вимоги безпідставними та необґрунтованими.

27 квітня 2020 року на адресу Закарпатського окружного адміністративного суду надійшла заява від представникам позивача, відповідно до якої позивач просить розглянути справу без його участі за наявними матеріалами у справі та задовольнити позовні вимоги (а.с. 179).

У судовому засіданні представники відповідача заперечили щодо позову та просили суд у задоволенні таких відмовити з мотивів, що наведені у відзиві.

У відповідності до статті 205 частини 1, 3 пункту 1 КАС України, неявка у судове засідання будь-якого учасника справи, за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті. Якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника справи у разі, зокрема, неявки в судове засідання учасника справи (його представника) без поважних причин або без повідомлення причин неявки.

Суд, враховуючи наявність достатньої кількості доказів у справі, а також скорочені строки розгляду вказаної справи, наявність правової позиції учасників справи щодо спірних правовідносин судом вирішено проводити розгляд справи у відсутності позивача.

Розглянувши подані сторонами докази, (заслухавши сторони та їх представників) всебічно і повно оцінивши всі фактичні обставини (факти), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні, суд встановив наступне.

Відповідно до статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Судом встановлено, що 12 жовтня 2019 року, позивач для перетину митного кордону у напрямку виїзду за межі митної території України, через митний пост "Лужанка" на транспортному засобі - автобус (загальний), марки Форд Транзит, реєстраційний номер НОМЕР_2 , подав до митного контролю паспортний документ фізичної особи, що дає право на перетин державного кордону України та Свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу № НОМЕР_3 від 02 липня 2019 року.

Відповідно до свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу FORD TRANSIT 430Е д.н.з. НОМЕР_2 , № НОМЕР_3 від 02 липня 2019 року в полі S.1, яка відповідно до Технічного опису бланка свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу, затвердженого наказом МВС від 17 квітня 2015 року № 447 вказує на кількість сидячих місць, зазначена цифра 17, а в полі D.3 - зазначено опис транспортного засобу "Загальний автобус - загальний мікроавтобус" (а.с. 5).

Відповідач вказує, що подані документи вказували, що транспортний засіб підпадає під визначення позиції 8702 УКТ ЗЕД "Моторні транспортні засоби, призначені для перевезення 10 осіб і більше, включаючи водія". Всього в транспортному засобу переміщувалось 11 чоловік, що підтверджується відміткою на контрольному талоні № 192990 та даними ПІК "Інспектор 2006".

За результатами митного контролю 12 жовтня 2019 року Державним інспектором Закарпатської митниці ДФС Вернигорою І.В. прийнято рішення про відмову у пропуску транспортного засобу мікроавтобусу FORD TRANSIT 430Е д.н.з. НОМЕР_2 , що належить ОСОБА_1 , про що винесено картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № UA 305260/2019/00184 від 12 жовтня 2019 року (а.с. 4).

Як вбачається із вказаної картки відмови зазначено, що у відповідності із статтею 1 Закону України "Про автомобільний транспорт" № 2344-ІІІ від 05 квітня 2001 року автобус - транспортний засіб, який за своєю конструкцією та обладнанням призначений для перевезення пасажирів з кількістю місць для сидіння більше ніж дев`ять з місцем водія включно, автомобільний перевізник - фізична або юридична особа, яка здійснює на комерційній основі чи за власний кошт перевезення пасажирів чи (та) вантажів транспортними засобами. Відповідно до статті 10 Закону України "Про автомобільний транспорт" автомобільний перевізник, який здійснює надання послуг з перевезення пасажирів та (або) вантажів, повинен мати ліцензію на провадження господарської діяльності з надання послуг з перевезення пасажирів та (або) вантажів автомобільним транспортом, яка видається уповноваженим органом з питань ліцензування на автомобільному транспорті.

У роз`ясненні вимог, виконання яких забезпечує можливість пропуску транспортного засобу через митний кордон України, зазначено, що позивач повинен надати та отримати ліцензію на провадження господарської діяльності з надання послуг з перевезення пасажирів.

Відповідно до статті 1 частини 1 Митного кодексу України (далі по тексту - МК України), законодавство України з питань державної митної справи складається з Конституції України, цього Кодексу, інших законів України, що регулюють питання, зазначені у статті 7 цього Кодексу, з міжнародних договорів України, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, а також з нормативно-правових актів, виданих на основі та на виконання цього Кодексу та інших законодавчих актів.

Відповідно до статті 4 частини 1 пункту 24 МК України, митний контроль - це сукупність заходів, що здійснюються митними органами в межах своїх повноважень з метою забезпечення додержання норм цього Кодексу, законів та інших нормативно-правових актів з питань державної митної справи, міжнародних договорів України, укладених у встановленому законом порядку.

У відповідності до статті 256 частин 1 та 2 Митного кодексу України, відмова у митному оформленні - це письмове вмотивоване рішення митного органу про неможливість здійснення митного оформлення товарів, транспортних засобів комерційного призначення через невиконання декларантом або уповноваженою ним особою умов, визначених цим Кодексом. У рішенні про відмову у митному оформленні повинні бути зазначені причини відмови та наведені вичерпні роз`яснення вимог, виконання яких забезпечує можливість митного оформлення товарів, транспортних засобів комерційного призначення. Зазначене рішення повинно також містити інформацію про порядок його оскарження.

З аналізу оскаржуваної картки відмови судом резюмується, що відповідачем не було виконано вимоги статті 256 частини 1 Митного кодексу України, зокрема в частині зазначення у картці відмови невиконання декларантом або уповноваженою ним особою умов, визначених Митним кодексом України.

Мотивуючи своє рішення відповідачем було зазначено, що позивачем, зокрема, не було дотримано вимог статті 10 Закону України "Про автомобільний транспорт", оскільки відсутня ліцензія на провадження господарської діяльності з надання послуг з перевезення пасажирів.

У відповідності до статті 10 Закону України "Про автомобільний транспорт", на який посилається відповідач в оскаржуваній картці відмови, така норма регулює питання тарифної політики на автомобільному транспорті, а відтак до спірних правовідносин жодного відношення не має.

У відповідності до статті 19 частини 2 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

У відповідності до статті 2 КАС України, її частини 2 пункту 1, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони, зокрема, на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України.

Суд констатує, що оскаржуване позивачем рішення зазначеному критерію не відповідає.

Відповідно до статті 72 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Відповідно до статті 73 частини 2 КАС України предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Згідно вимог статті 77 частини 1 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Відповідно до статті 77 частини 2 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

У таких справах суб`єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.

Відповідно до статті 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

Таким чином, виходячи з заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України та доказів, зібраних у справі, суд дійшов висновку, що оскаржувана картка відмови в прийнятті митної декларації, митного оформлення випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № UА305200/2019/00059 від 21 лютого 2019 року Закарпатської митниці ДФС не відповідають критеріям, встановленим статтею 2 частини 2 КАС України, а тому позовні вимоги в цій частині є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

У відповідності до статті 139 частин 1 та 3 КАС України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Таким чином, із врахуванням задоволення позову на користь позивача необхідно стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Закарпатської митниці Державної фіскальної служби судовий збір сплачений при зверненні до суду у розмірі 840,80 грн.

Керуючись статтями 139, 242-246 КАС України, суд, -

УХВАЛИВ:

Позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до Закарпатської митниці Державної фіскальної служби (88000, Закарпатська область м. Ужгород, вул. Собранецька, 20, ЄДРПОУ 39515893) про визнання протиправною та скасування картки відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № UА 305260/2019/00184 від 12 жовтня 2019 року.

Визнати протиправною та скасувати картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № UА 305260/2019/00184 від 12 жовтня 2019 року.

Стягнути на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) за рахунок бюджетних асигнувань Закарпатської митниці Державної фіскальної служби (88000, Закарпатська область м. Ужгород, вул. Собранецька, 20, ЄДРПОУ 39515893) судові витрати із сплати судового збору у розмірі 840,80 (вісімсот сорок гривень 80 копійок) грн.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції (з урахуванням особливостей, що встановлені Розділом VII КАС України (пункт 15.5)).

Відповідно до статті 243 частини 3 КАС України 29 вересня 2020 року було проголошено вступну та резолютивну частини рішення. Рішення у повному обсязі було складено 06 жовтня 2020 року.

СуддяС.Є. Гаврилко