Рішення № 92007372, 02.10.2020, Індустріальний районний суд м. Дніпропетровська

Справа № 202/3955/20

Провадження № 2/202/1579/2020

РІШЕННЯ

Іменем України

02 жовтня 2020 року Індустріальний районний суд м. Дніпропетровська у складі:

головуючого судді – Мачуського О.М.

за участю секретаря судового засідання – Ситника С.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Дніпро цивільну справу за позовною заявою Комунального підприємства «Дніпроводоканал» Дніпровської міської ради до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості по оплаті послуг водопостачання та водовідведення,-

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся до Індустріального районного суду м. Дніпропетровська з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості по оплаті послуг водопостачання та водовідведення.

В обґрунтування позовних вимог зазначено, що ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_1 , є споживачами послуг водопостачання та водовідведення, що надаються за адресою: АДРЕСА_1 . Відповідач своєчасно не здійснює оплату за надані послуги, у зв`язку з чим станом на 30.04.2020 року утворилася заборгованість у розмірі 10221,33 гривень, з яких: 7250,43 гривень – сума основного боргу; 452,86 гривень – сума 3% річних; 2518,04– інфляційне збільшення, яку позивач просить стягнути з відповідача на його користь. Також позивач просить стягнути з відповідача на свою користь сплачений судовий збір у розмірі 2102 грн..

Згідно протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями визначено суддю Мачуського О.М. для розгляду справи.

Ухвалою судді Індустріального районного суду м. Дніпропетровська Мачуського О.М. від 20 липня 2020 року справу прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі в порядку спрощеного позовного провадження.

Заперечення від учасників справи проти розгляду справи в спрощеному позовному провадженні до справи не подавались.

Представник позивача в судове засідання не з`явився, натомість через канцелярію суду подав заяву в якій просив розглянути справу без його участі та зазначив, що проти заочного порядку вирішення справи не заперечує.

Відповідач у судове засідання не з`явилась, про день, час та місце розгляду справи повідомлялась належним чином, у відповідності до вимог ст. 128 ЦПК України, будь-яких заяв, заперечень, клопотань до суду не надала, у зв`язку з чим суд вважає за можливе розглянути справу за її відсутності та ухвалити заочне рішення, відповідно до вимог ст. ст. 280-282 ЦПК України, на підставі наявних у справі доказів.

Дослідивши матеріали справи, суд доходить наступних висновків.

Судом встановлено, що ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 .

Позивачем відповідно до державної програми забезпечення населення України постачаються послуги з водопостачання і водовідведення в будинку АДРЕСА_2 , а тому між КП «Дніпроводоканал» Дніпровської міської ради та відповідачем встановились фактичні відносини з приводу надання зазначених послуг.

Згідно рішення Дніпропетровської міської ради № 526 від 20 квітня 1995 року про розподіл плати за надання населенню комунальних послуг, споживачам, переданим на обслуговування КП «Дніпроводоканал», на ім`я ОСОБА_1 відкрито особовий рахунок № НОМЕР_1 .

Відповідно до частини 1 статті 2 Закону України від 24.06.2004 №1875-ІV «Про житлово-комунальні послуги» (далі Закон №1875-ІV) предметом регулювання цього Закону є відносини, що виникають у процесі надання споживачам послуг з управління багатоквартирним будинком, постачання теплової енергії, постачання гарячої води, централізованого водопостачання, централізованого водовідведення та поводження з побутовими відходами, а також відносини, що виникають у процесі надання послуг з постачання та розподілу електричної енергії і природного газу споживачам у житлових, садибних, садових, дачних будинках.

Згідно з пунктом 2 статті 5 Закону №1875-ІV комунальні послуги це послуги з постачання та розподілу природного газу, постачання та розподілу електричної енергії, постачання теплової енергії, постачання гарячої води, централізованого водопостачання, централізованого водовідведення, поводження з побутовими відходами.

За правилами, встановленими пунктом 5 частини 2 статті 7 Закону №1875-ІV, споживачі зобов`язані оплачувати надані житлово-комунальні послуги за цінами/тарифами, встановленими відповідно до законодавства, у строки, встановлені відповідними договорами.

Частиною 1 статті 9 Закону №1875-ІV визначено, що споживач здійснює оплату за спожиті житлово-комунальні послуги щомісяця, якщо інший порядок та строки не визначені відповідним договором. Споживач не звільняється від оплати житлово-комунальних послуг, отриманих ним до укладення відповідного договору.

За змістом статті 22 Закону України від 10.01.2002 №2918-ІІІ «Про питну воду, питне водопостачання та водовідведення» споживачі питної води зобов`язані: своєчасно вносити плату за використану питну воду відповідно до встановлених тарифів на послуги централізованого водопостачання і водовідведення.

Відповідно до статті 526 Цивільного кодексу України зобов`язання повинні виконуватися потрібним чином згідно з умовами договору та вимогами цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а при відсутності таких умов та вимог за звичаями ділового обороту або інших вимог, які звичайно пред`являються.

Згідно із зазначеними нормами закону споживачі зобов`язані оплатити житлово-комунальні послуги, якщо вони фактично користувалися ними. Факт відсутності договору про надання житлово-комунальних послуг сам по собі не може бути підставою для звільнення споживача від оплати послуг у повному обсязі.

Аналогічний висновок щодо застосування норм права викладено у постанові Верховного Суду України від 20.04.2016 року №6-2951цс15.

Відповідно до розрахунку позивача сума заборгованості за надані послуги водопостачання та водовідведення, згідно визначених у різні періоди відповідних тарифів, за адресою: АДРЕСА_1 , станом на 30 квітня 2020 року складає 7250,43 грн.

Враховуючи встановлені обставини фактичного споживання послуг позивача, за відсутності доказів на спростування таких обставин і недоведеність зворотнього, суд приходить до висновку про обґрунтованість позовних вимог стосовно заборгованості за надані послуги та наявність підстав для захисту прав позивача і присудження з відповідача до стягнення на користь позивача суми боргу за спожиті послуги станом на 30 квітня 2020 року у розмірі 7250,43 грн.

Вирішуючи решту заявлених вимог, суд виходить з наступного.

Згідно ст. 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Відповідно до ч. 1 ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Згідно з ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Виходячи з юридичної природи правовідносин, що виникли між сторонами, на них поширюється дія ч. 2 ст. 625 ЦК України, як спеціальний вид цивільно-правової відповідальності за прострочення виконання грошового зобов`язання.

В зв`язку з цим, суд також вважає обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню і позовні вимоги про стягнення з відповідача на користь позивача інфляційних витрат за період прострочення в сумі 2518,04 грн. та трьох відсотків річних за цей же період в сумі 452,86 грн.

Такі висновки суду узгоджуються з правовою позицію Верховного Суду, викладеною в постанові від 10 жовтня 2019 року по справі № 205/1460/15-ц, провадження № 61-13198св19.

За таких обставин, оцінюючи всі докази в їх сукупності та взаємозв`язку, вимоги позивача щодо стягнення з відповідача заборгованості, підлягають задоволенню, а тому на користь позивача з відповідача підлягають стягненню заборгованість по оплаті послуг водопостачання та водовідведення в розмірі 10221,33 гривень, з яких: 7250,43 гривень – сума основного боргу; 452,86 гривень – сума 3% річних; 2518,04 гривень – інфляційне збільшення.

Відповідно до ст.141 ЦПК України з відповідача на користь позивача пропорційно задоволеним позовним вимогам також підлягає стягненню судовий збір в сумі 2102,00 грн.

Керуючись ст. ст. 3, 4, 11-13, 81, 141, 209, 203-265, 268, 280, 282 ЦПК України, суд, -

УХВАЛИВ:

Позовні вимоги Комунального підприємства «Дніпроводоканал» Дніпровської міської ради до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості по оплаті послуг водопостачання та водовідведення – задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП НОМЕР_2 (адреса реєстрації: АДРЕСА_1 ) на користь Комунального підприємства «Дніпроводоканал» Дніпровської міської ради, код ЄДРПОУ 03341305, заборгованість по оплаті послуг водопостачання та водовідведенняу розмірі 10221,33 гривень, з яких: 7250,43 гривень – сума основного боргу; 452,86 гривень – сума 3% річних; 2518,04 гривень – інфляційне збільшення.

Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП НОМЕР_2 (адреса реєстрації: АДРЕСА_1 ) на користь Комунального підприємства «Дніпроводоканал» Дніпровської міської ради, код ЄДРПОУ 03341305, понесені витрати на сплату судового збору в розмірі 2102 гривень

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача, поданою протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене в день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд – якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

Рішення може бути оскаржено позивачем в апеляційному порядку до Дніпровського апеляційного суду через Індустріальний районний суд м. Дніпропетровська шляхом подачі в 30-денний строк з дня проголошення рішення апеляційної скарги.

Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених цим Кодексом, не подані заяви про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

Суддя О.М. Мачуський