Рішення № 92007188, 05.10.2020, Жовтневий районний суд м. Кривого Рогу

Справа № 212/7241/20

2-о/212/134/20

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

05 жовтня 2020 року м. Кривий Ріг

Жовтневий районний суд міста Кривого Рогу Дніпропетровської області у складі: головуючий - суддя Дехта Р.В., присяжних Костючок В.А., Костючок В.Б., за участі секретаря судового засідання: Колісник К.Е., прокурора Ладняк О.А., адвоката Калюпін Ю.В., особи відносно якої розглядається заява ОСОБА_1 , представника суб`єкта звернення ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Кривому Розі Дніпропетровської області цивільну справу за заявою Комунального підприємства «Криворізька багатопрофільна лікарня з надання психіатричної допомоги» ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ обласної ради, про примусову госпіталізацію громадянина до психіатричного стаціонару без згоди,

в с т а н о в и в:

29 вересня 2020 року виконуючий обов`язки генерального директора Комунального підприємства «Криворізька багатопрофільна лікарня з надання психіатричної допомоги» ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ обласної ради Солонський В. звернувся до Жовтневого районного суду міста Кривого Рогу Дніпроптеровської області із заявою про примусову госпіталізацію ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , до психіатричного стаціонару без його згоди, посилаючись на те, що ОСОБА_1 був госпіталізований до КП «КБЛПД» ДОР 28.09.2020 року о 20 годинні 30 хвилин у зв`язку з погіршенням психічного стану. ОСОБА_1 був оглянутий комісіжю лікарів - психіатрів, яка дійшла висновку, що ОСОБА_1 , 1986 року народження, страждає тяжким психічним захворюванням у вигляді хронічного мячного розладу, потребує лікування лише в стаціонарних умовах та вчинив ріальнії дії, які являють небезпеку для оточуючих. ЗХгодли ОСОБА_1 на госпіталізацію відсутня у зв`язку з неможливістю ії надати з причин тяжкого психічного розладу.

У судовому засіданні представник заявника - в.о. генерального директора, лікар-психіатр заяву щодо примусової госпіталізації підтримали та кожен окремо пояснили, що стан здоров`я ОСОБА_1 потребує негайного лікування, ОСОБА_1 на даний час становить загрозу для оточуючих, в тому числі для дружини та доньки. Просили заяву задовольнити.

ОСОБА_1 , за участі якого проводився розгляд справи, в судовому засіданні заперечував щодо задоволення заяви представника лыкарської установи, на питання суду пояснив, що бажає наладити стосунки з дружиною, яка не бажає з ним проводити час відпочинку, текстові повідомлення він писав та голос спілкування з дитиною на аудіозапису його.

Прокурор у судовому засіданні заяву про примусову госпіталізацію ОСОБА_1 до психіатричного закладу підтримав, просив заяву задовольнити.

Адвокат Калюпін Ю.В. у судовому засіданні заяву про примусову госпіталізацію ОСОБА_1 до психіатричного закладу також підтримав, просив заяву задовольнити.

Суд, заслухавши пояснення заявника, в.о. генерального директора, лікаря-психіатра, думку прокурора, адвоката, особу, щодо якої порушується питання, дослідивши та оцінивши докази по справі, приходить до висновку, що заява підлягає задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до норм ст. 14 Закону України "Про психіатричну допомогу" особа, яка страждає на психічний розлад, може бути госпіталізована до закладу з надання психіатричної допомоги без її усвідомленої письмової згоди або без письмової згоди її законного представника, якщо її обстеження або лікування можливі лише в стаціонарних умовах, та при встановленні в особи тяжкого психічного розладу, внаслідок чого вона: вчиняє чи виявляє реальні наміри вчинити дії, що являють собою безпосередню небезпеку для неї чи оточуючих, або неспроможна самостійно задовольняти свої основні життєві потреби на рівні, який забезпечує її життєдіяльність.

Відтак, аналіз норм ст. 14 Закону дає підстави вважати, що примусова госпіталізація можлива за певних умов, а саме: особа страждає на психічний розлад, а також якщо вчиняє чи виявляє реальні наміри вчинити дії, що являють собою безпосередню небезпеку для неї чи оточуючих, або неспроможна самостійно задовольняти свої основні життєві потреби на рівні, який забезпечує її життєдіяльність.

Підпунктом «е» пункту 1 статті 5 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року (ратифікованої Верховною Радою України прийняттям Закону України від 17 липня 1997 року № 475/97-ВР) кожному гарантується право на свободу та особисту недоторканність. Нікого не може бути позбавлено свободи, крім законного затримання осіб для запобігання поширенню інфекційних захворювань, законного затримання психічно хворих, алкоголіків або наркоманів чи бродяг відповідно до процедури, встановленої законом.

Так, прикладом реалізації права на свободу та особисту недоторканність в контексті положень підпункту «е» пункту 1 статті 5 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, що стосується позбавлення (обмеження) волі психічнохворих шляхом поміщення їх у психіатричний заклад, є рішення у справі Вінтерверп проти Нідерландів від 24 жовтня 1979 року.

У вказаній справі ЄСПЛ звернув увагу на три вимоги, що зумовлюють наявність законних підстав для обмеження волі психічно хворої особи. Зокрема, особа повинна реально страждати психічним захворюванням, тобто реальні психічні розлади повинні бути встановлені компетентними органами на основі об`єктивної медичної експертизи; психічні розлади повинні досягти такого рівня, які виправдовують позбавлення волі; дійсність позбавлення волі залежить від наявності такого захворювання, особа може бути позбавлена волі до тих пір, поки є захворювання, що встановлено відповідним висновком.

Як встановлено судом, ОСОБА_1 є особою, яка страждає на психічний розлад. Висновком комісії лікарів-психіатрів ЛКК №563 від 29.09.2020 року ОСОБА_1 , 1996 року народження встановлено, що страждає тяжким психічним захворюванням у вигляді хронічного маячного розладу та потребує лікування в умовах психіатричного стаціонару без його згоди.

Зазначений діагноз було встановлено на підставах та в порядку визначеному законом, він не спростований жодними доказами.

ОСОБА_1 зважаючи на наявність у нього тяжкого психічного розладу, внаслідок чого він виявляє реальні наміри вчинити дії, що являють собою безпосередню небезпеку для оточуючих, які спричиняють велику вірогідність агресивної поведінки, підлягає госпіталізації до психіатричного стаціонару в примусовому порядку.

Вирішуючи питання про те, що вчиняє ОСОБА_1 та чи виявляє реальні наміри вчинити дії, що являють собою безпосередню небезпеку для оточуючих, суд виходить з того, що ОСОБА_1 зазначив, що почав діяти, вирішив переходить від слів до діла.

При вирішенні даної справи суд враховує висновок щодо застосування норм права, викладений Великою Палатою Верховного Суду в постанові від 28 лютого 2018 року в справі № 2-1/07, де суд зазначив, що надання особі психіатричної допомоги в примусовому порядку шляхом її госпіталізації до психіатричного закладу у примусовому порядку та продовження такої госпіталізації розглядаються як позбавлення свободи у розумінні пункту 1 статті 5 Конвенції з усіма гарантіями, що передбачені цією статтею, включно з правом на відшкодування будь-якої шкоди, завданої позбавленням свободи, якщо воно буде визнане таким, що не відповідає чинному законодавству України. Згідно з практикою ЄСПЛ щодо застосування підпункту «е» пункту 1 статті 5 Конвенції особа не може бути позбавлена свободи як «психічно хвора», якщо не дотримано трьох мінімальних умов: по-перше, має бути достовірно доведено, що особа є психічно хворою; по-друге, психічний розлад повинен бути такого виду або ступеня, що слугує підставою для примусового тримання у психіатричній лікарні; і по-третє, обґрунтованість тривалого тримання у психіатричній лікарні залежить від стійкості відповідного захворювання.

В даному випадку суд приходить до висновку про достовірність тієї обставини, що особа є психічно хворою (висновок комісії лікарів -психіатрів).

Психічний розлад ОСОБА_1 є такого виду та ступеня, що слугує підставою для примусового тримання у психіатричній лікарні, оскільки без лікування в стаціонарних умовах є ризик того, що ОСОБА_1 може вчинити дії, що являють собою безпосередню небезпеку для оточуючих.

Встановивши дані обставини, суд приходить до висновку про обґрунтованість тверджень лікаря щодо необхідності лікування ОСОБА_1 саме в стаціонарних умовах.

Зважаючи на наявність у ОСОБА_1 тяжкого психічного розладу, відмову від добровільного лікування, та вчинення дій, що являють собою безпосередню небезпеку оточуючих, примусова госпіталізація ОСОБА_1 до психіатричного стаціонару є доцільною.

За таких обставин, суд приходить до висновку, що заява в.о. генерального директора Комунального підприємства «Криворізька багатопрофільна лікарня з надання психіатричної допомоги» ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ обласної ради Солонського В.М., про примусову госпіталізацію до психіатричного закладу ОСОБА_1 підлягає задоволенню повністю.

Керуючись ст. ст. 10,13, 259, 263 , 339-342,430 ЦПК України, суд,-

ухвалив:

Заяву виконуючого обов`язки генерального директора Комунального підприємства «Криворізька багатопрофільна лікарня з надання психіатричної допомоги» ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ обласної ради Солонського В про примусову госпіталізацію до психіатричного стаціонару ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 - задовольнити.

Госпіталізувати в примусову порядку ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 до психіатричного стаціонару Комунального підприємства «Криворізька багатопрофільна лікарня з надання психіатричної допомоги» ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ обласної ради без згоди на строк до 05 лютого 2021 року.

Рішення суду підлягає негайному виконанню.

Рішення суду може бути оскаржено до Дніпровського апеляційного суду через Жовтневий районний суд міста Кривого Рогу Дніпропетровської області шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Повне рішення складено 06 жовтня 2020 року.

Головуючий суддя: Р. В. Дехта

Присяжні В.А. Костючок

В.Б. Костючок