Рішення № 92005827, 05.10.2020, Дніпропетровський окружний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05 жовтня 2020 року Справа № 160/8673/20

Суддя Дніпропетровського окружного адміністративного суду Віхрова В.С., розглянувши матеріали позовної заяви Товариства з обмеженою відповідальністю «РАДА ІНВЕСТ» до Головного управління ДПС у Дніпропетровській області, Державної податкової служби України про визнання протиправним рішення та скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії, -

ВСТАНОВИВ:

29.07.2020 р. до Дніпропетровського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю «РАДА ІНВЕСТ» до Головного управління ДПС у Дніпропетровській області, Державної податкової служби України, в якій позивач просить суд:

- визнати протиправним та скасувати рішення комісії Головного управління ДПС у Дніпропетровській області, яка приймає рішення про реєстрацію податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних або відмову в такій реєстрації № 1696763/39199667 від 03.07.2020 року про відмову у реєстрації податкової накладної Товариства з обмеженою відповідальністю "РАДА ІНВЕСТ" № 1 від 02.06.2020 на загальну суму 211 633,10 грн., з яких податок на додану вартість - 35 272,18 грн.;

- зобов`язати Державну податкову службу України зареєструвати в Єдиному реєстрі податкових накладних податкову накладну № 1 від 02.06.2020 на загальну суму 211 633,10 грн., з яких податок на додану вартість - 35 272,18 грн., що подана Товариством з обмеженою відповідальністю «РАДА ІНВЕСТ» відповідно до норм чинного податкового законодавства України датою її фактичного надходження - 02.06.2020.

В обґрунтування позову зазначено, що на виконання п. 201.1. ст. 201 Податкового кодексу України позивач направив на реєстрацію в Єдиний реєстр податкових накладних податкову накладну від 02.06.2020 № 1, в якій було відображено факт отримання позивачем, як лізинговою компанією, винагороди за надані послуги у розмірі 211 633,10 грн., з яких 35 272,18 грн. податок на додану вартість. Квитанцією, яка надійшла у відповідь на реєстрацію податкової накладної, реєстрацію було зупинено, виявлено, що коди УКТЗЕД/ДКПП товару/послуг 82.99 відсутні в таблиці даних платника податку на додану вартість, як товари/послуги, що на постійній основі постачаються (виготовляються), та їх обсяг постачання дорівнює або перевищує величину залишку обсягу придбання такого товару/послуги та обсягу його постачання, що відповідає п. 1 Критеріїв ризиковості здійснення операцій. При цьому позивачу було запропоновано надати пояснення та копії документів щодо підтвердження інформації, зазначеної в податковій накладній для розгляду питання прийняття рішення про реєстрацію/відмову в реєстрації податкової накладної в ЄРПН. Позивачем були подані пояснення, проте оскаржуваним рішенням ГУ ДПС у Дніпропетровській області № 1696763/39199667 від 03.07.2020 року позивачу відмовлено у реєстрації зупиненої податкової накладної № 1 від 02.06.2020 року, у зв`язку з ненаданням платником копій документів, щодо постачання/придбання товарів/послуг, зберігання і транспортування, навантаження, розвантаження продукції, складських документів (інвентаризаційні описи), у тому числі рахунків-фактури/інвойсів, актів приймання-передачі товарів (робіт, послуг) з урахуванням наявності певних типових форм та галузевої специфіки, накладних. Позивач вважає рішення таким, що підлягає скасуванню, з огляду на те, що відповідачу були надані всі наявні у позивача документи на підтвердження господарської операції, на виконання якої складено податкову накладну. У Квитанції від 26.06.2020 не зазначено конкретного переліку документів, які повинен був надати позивач для реєстрації податкової накладної. Також, не зазначено, які саме порушення чинного законодавства допущені позивачем при складанні документів, що надавалися до перевірки в якості первинних, що були б достатні для прийняття контролюючим органом рішення про реєстрацію такої податкової накладної в ЄРПН. В подальшому в Рішенні відповідач-1 зазначив загальний список документів, які не надав йому позивач для того, аби обґрунтувати реальність відповідної господарської операції. Графа «додаткова інформація» в рішенні була не заповнена. Отже, оскаржуване рішення не містить чіткого визначення підстав для прийняття Комісією рішення про відмову в реєстрації податкової накладної. Податкова накладна, на думку позивача, була безпідставно зупинена, оскільки первинні документи Товариства з обмеженою відповідальністю «РАДА ІНВЕСТ» засвідчують факт реального виконання останнім та його контрагентами господарських зобов`язань.

За результатами автоматизованого розподілу справ між суддями Дніпропетровського окружного адміністративного суду справа №160/8673/20 передана до розгляду судді Віхровій В.С.

Частиною 2 ст. 257 КАС України встановлено, що за правилами спрощеного позовного провадження може бути розглянута будь-яка справа, віднесена до юрисдикції адміністративного суду, за винятком справ, зазначених у частині четвертій цієї статті.

Згідно ч.ч. 1, 2 ст. 261 КАС України, відзив подається протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення відповідачу ухвали про відкриття провадження у справі. Позивач має право подати до суду відповідь на відзив, а відповідач - заперечення протягом строків, встановлених судом в ухвалі про відкриття провадження у справі.

У відповідності до ч.1 ст. 262 КАС України, розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження здійснюється судом за правилами, встановленими цим Кодексом для розгляду справи за правилами загального позовного провадження, з особливостями, визначеними у цій главі.

Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 04.08.2020 року позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито спрощене позовне провадження без повідомлення сторін.

04.09.2020 р. представником позивача подана заява про долучення до матеріалів справи документальних доказів понесення витрат на правову допомогу у розмірі 5000,00 грн., які просить врахувати при ухваленні рішення та здійснити розподіл судових витрат на правову допомогу.

18.09.2020 р. від відповідача-1 надійшов відзив на позовну заяву, згідно якого ГУ ДПС у Дніпропетровській області просить відмовити в задоволенні позову. В обґрунтування правової позиції зазначено, що підприємством ТОВ «РАДА ІНВЕСТ» 26.06.2020 року подано повідомлення №1 по податковій накладній №1 від 02.06.2020 року щодо надання послуг з номенклатурою товару - винагорода лізингової компанії за надані послуги на загальну суму 211633,10 грн. підприємству ТОВ «Логістик Манішері». Рішенням комісії №1696763/39199667 від 03.07.2020 року відмовлено у реєстрації податкової накладної у зв`язку з ненаданням платником податків копій документів, а саме без підтвердження обґрунтованості оформлення податкової накладної даними бухгалтерського обліку. Відсутні документи, що підтверджують передачу товару лізингоодержувачу, передача товару у фінансовий лізинг. Станом на 15.09.2020 року ТОВ «РАДА ІНВЕСТ» не віднесено до переліку ризикових.

21.09.2020 р. від відповідача-2 надійшов відзив на позовну заяву, в якому ДПС України позовні вимоги не визнає та просив відмовити в задоволенні позову. В обґрунтування правової позиції зазначено, що відповідно до норм чинного законодавства повноваження ДПС України щодо реєстрації податкових накладних в ЄРПН є дискреційними повноваженнями та виключною компетенцією уповноваженого органу. Зобов`язання зареєструвати накладну є похідною вимогою до ДПС України від вимог до головного управління ДПС у Дніпропетровській області, оскільки скасування рішення відповідної комісії контролюючого органу є самостійною підставою для реєстрації відповідної податкової накладної.

24.09.2020 р. представником позивача подано відповідь на відзив відповідача-1, в якій викладено незгоду з позицією податкового органу та вказано, що на підтвердження господарської операції представником позивача подані всі необхідні первинні документи, вказані у відзиві підстави для відмови в реєстрації податкової накладної, не відповідають причинам відмови, які вказані у рішенні.

24.09.2020 р. представником позивача подано відповідь на відзив відповідача-2, в якій викладено незгоду з позицією ДПС України та вказано, що відзив не містить жодних заперечень по суті позовних вимог. Крім того, позивач вважає, що відзив подано з пропуском строків на його подання.

Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору, суд встановив наступні обставини та відповідні їм правовідносини.

ТОВ «РАДА ІНВЕСТ» (код ЄДРПОУ 39199667) зареєстровано юридичною особою приватного права 29.04.2014 р. та перебуває на обліку в ДПІ в Центральному районі м. Дніпра Головного управління ДПС у Дніпропетровській області.

Основним видом діяльності позивача згідно КВЕД є 64.91 фінансовий лізинг.

На виконання вимог ст. 201 Податкового кодексу України, 26.06.2020 р. ТОВ «РАДА ІНВЕСТ» через автоматизовану систему «Єдине вікно подання електронних документів» засобами телекомунікаційного зв`язку складено і направлено на реєстрацію податкову накладну №1 від 02.06.2020 року на суму ПДВ 35272,18 грн.

З квитанції, яка надійшла у відповідь на реєстрацію вищезазначеної податкової накладної, встановлено, що податкову накладну прийнято, реєстрація зупинена. Виявлені помилки: відповідно до п. 201.16 ст. 201 ПКУ реєстрація ПН/РК №1 від 02.06.2020 року в ЄРПН зупинена. Коди УКТЗЕД/ДКПП товару/послуг 82.99 відсутні в таблиці даних платника податку на додану вартість, як товари/послуги, що на постійній основі постачаються (виготовляються), та їх обсяг постачання дорівнює або перевищує величину залишку обсягу придбання такого товару/послуги та обсягу його постачання, що відповідає п. 1 Критеріїв ризиковості здійснення операцій. Запропоновано надати пояснення та їх копії документів щодо підтвердження інформації, зазначеної в ПН/РК для розгляду питання прийняття рішення про реєстрацію/відмову в реєстрації ПН/РК в ЕРПН.

На виконання зазначеного 26.06.2020 р. позивач направив повідомлення про подання пояснень та копій документів щодо податкової накладної №1 від 02.06.2020 р. на суму ПДВ 35272,18 грн., реєстрацію якої зупинено та у порядку визначеному підпунктом 201.16.2 пункту 201.6 статті 201 ПК України, в електронному вигляді подав до ГУ ДПС у Дніпропетровській області копії документів, що підтверджують здійснення господарської операції.

Рішенням комісії ГУ ДПС у Дніпропетровській області №1696763/39199667 від 03.07.2020 р. позивачу відмовлено у реєстрації зупиненої податкової накладної №1 від 02.06.2020 р. у зв`язку з ненаданням копій первинних документів щодо постачання/придбання товарів/послуг, зберігання і транспортування, навантаження, розвантаження продукції, складських документів (інвентаризаційні описи), у тому числі рахунків-фактури/інвойсів, актів приймання-передачі товарів (робіт, послуг) з урахуванням наявності певних типових форм та галузевої специфіки, накладних.

В графі «додаткова інформація» спірного рішення інформації не вказано.

Не погодившись з прийнятим рішенням, позивач оскаржив його до Державної податкової служби України, рішенням якої від 15.07.2020 року №34651/39199667/2 залишено скаргу ТОВ «РАДА ІНВЕСТ» без задоволення, а рішення Комісії регіонального рівня про відмову у реєстрації податкової накладної в Єдиному реєстрі податкових накладних, - без змін.

Досліджуючи оскаржуване рішення на предмет його відповідності закону, суд виходить з наступного.

Відповідно до п. 2 Постанови Кабінету Міністрів України «Про затвердження Порядку ведення Єдиного реєстру податкових накладних» від 29.12.2010 №1246 (надалі - Порядок №1246), податкова накладна електронний документ, який складається платником податку на додану вартість (далі платник податку) відповідно до вимог Податкового кодексу України в електронній формі у затвердженому в установленому порядку форматі (стандарті) та надсилається для реєстрації.

Згідно п. 12 Порядку № 1246 після надходження податкової накладної та/або розрахунку коригування до ДФС в автоматизованому режимі здійснюється їх розшифрування та проводяться перевірки: відповідності податкової накладної та/або розрахунку коригування затвердженому формату (стандарту); чинності електронного цифрового підпису, порядку його накладення та наявності права підписання посадовою особою платника податку таких податкової накладної та/або розрахунку коригування; реєстрації особи, що надіслала на реєстрацію податкову накладну та/або розрахунок коригування, платником податку на момент складення та реєстрації таких податкової накладної та/або розрахунку коригування; дотримання вимог, установлених пунктом 192.1 статті 192 та пунктом 201.10 статті 201 Кодексу; наявності помилок під час заповнення обов`язкових реквізитів відповідно до пункту 201.1 статті 201 Кодексу; наявності суми податку на додану вартість відповідно до пунктів 200-1.3 і 200-1.9 статті 200-1 Кодексу (для податкових накладних та/або розрахунків коригування, що реєструються після 1 липня 2015 р.); наявності в Реєстрі відомостей, що містяться у податковій накладній, яка коригується; факту реєстрації/зупинення реєстрації/відмови в реєстрації податкової накладної та/або розрахунку коригування з такими ж реквізитами; відповідності податкових накладних та/або розрахунків коригування критеріям оцінки ступеня ризиків, достатнім для зупинення їх реєстрації відповідно до пункту 201.16 статті 201 Кодексу; дотримання вимог Законів України «Про електронний цифровий підпис», «;Про електронні документи та електронний документообіг» та Порядку обміну електронними документами з контролюючими органами, затвердженого в установленому порядку.

Відповідно до п. 13 Порядку №1246, за результатами перевірок, визначених пунктом 12 цього Порядку, формується квитанція про прийняття або неприйняття, або зупинення реєстрації податкової накладної та/або розрахунку коригування (далі - квитанція).

Аналогічні приписи містить п.201.16 ст. 201 ПК України, згідно яких реєстрація податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних може бути зупинена у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України, у разі відповідності такої податкової накладної/розрахунку коригування сукупності критеріїв оцінки ступеня ризиків, достатніх для зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних, встановлених відповідно до пункту 74.2 статті 74 цього Кодексу.

У разі зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних платнику податку протягом операційного дня контролюючий орган в автоматичному режимі надсилає (в електронному вигляді у текстовому форматі) квитанцію про зупинення реєстрації такої податкової накладної/розрахунку коригування. Така квитанція є підтвердженням зупинення такої реєстрації.

У квитанції про зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування зазначаються: а) порядковий номер та дата складення податкової накладної / розрахунку коригування; б) визначення критерію(їв) оцінки ступеня ризиків, достатніх для зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних, на підставі яких було здійснено зупинення реєстрації податкової накладної / розрахунку коригування; в) пропозиція щодо надання платником податку пояснень та/або копії документів (за вичерпним переліком), достатніх для прийняття контролюючим органом рішення про реєстрацію такої податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних.

11 грудня 2019 року Кабінетом Міністрів України було прийнято Постанову № 1165 «Про затвердження порядків з питань зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних» (надалі - Порядок №1165).

За змістом п. 3 Порядку №1165 податкові накладні/розрахунки коригування (крім розрахунків коригування, складених у разі зменшення суми компенсації вартості товарів/послуг їх постачальнику та розрахунків коригування, складених на неплатника податку), що подаються для реєстрації в Реєстрі, перевіряються щодо відповідності таким ознакам безумовної реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування (далі - ознаки безумовної реєстрації).

Відповідно до п. 5 Порядку №1165 платник податку, яким складено та/або подано для реєстрації в Реєстрі податкову накладну/розрахунок коригування, що не відповідають жодній з ознак безумовної реєстрації, перевіряється щодо відповідності критеріям ризиковості платника податку (додаток 1). показникам, за якими визначається позитивна податкова історія платника податку (додаток 2).

Згідно до п. 6 Порядку №1165 у разі коли за результатами автоматизованого моніторингу платник податку яким складено податкову накладну/розрахунок коригування, відповідає хоча б одному критерію ризиковості платника податку, реєстрація таких податкової накладної/розрахунку коригування зупиняється.

Питання відповідності/невідповідності платника податку критеріям ризиковості платника податку розглядається комісією регіонального рівня.

У разі встановлення відповідності платника податку хоча б одному з критеріїв ризиковості платника податку комісією регіонального рівня приймається рішення про відповідність платника податку критеріям ризиковості платника податку.

Включення платника податку до переліку платників, які відповідають критеріям ризиковості платника податку, здійснюється в день проведення засідання комісії регіонального рівня та прийняття відповідного рішення.

Платник податку отримує рішення про відповідність критеріям ризиковості платника податку через електронний кабінет у день прийняття такого рішення (додаток 4).

У рішенні зазначається підстава, відповідно до якої встановлено відповідність платника податку критеріям ризиковості платника податку.

У разі надходження до контролюючого органу відповідного рішення суду, яке набрало законної сили, комісія регіонального рівня виключає платника податку з переліку платників податку, які відповідають критеріям ризиковості платника податку.

Водночас, у Додатку №1 до Порядку №1165 встановлені критерії ризиковості платника податку на додану вартість, а саме:

1.Платника податку на додану вартість зареєстровано (перереєстровано) на підставі недійсних (втрачених, загублених) та підроблених документів згідно з інформацією, наявною в контролюючих органах.

2.Платника податку зареєстровано (перереєстровано) в органах державної реєстрації фізичними особами з подальшою передачею (оформленням) у володіння чи управління неіснуючим, померлим, безвісти зниклим особам згідно з інформацією, наявною в контролюючих органах.

3.Платника податку зареєстровано (перереєстровано) в органах державної реєстрації фізичними особами, що не мали наміру провадити фінансово-господарської діяльності або здійснювати повноваження, згідно з інформацією, наданою такими особами.

4.Платника податку зареєстровано (перереєстровано) та ним проваджено фінансово- господарську діяльність без відома і згоди його засновників і призначених у законному порядку керівників згідно з інформацією, наданою такими засновниками та/або керівниками.

5.Платник податку - юридична особа не має відкритих рахунків у банківських установах, крім рахунків в органах Казначейства (крім бюджетних установ).

6.Платником податку не подано контролюючому органу податкової звітності з податку на додану вартість за два останніх звітних (податкових) періоди всупереч нормам підпункту 16.1.3 пункту 16.1 статті 16 та абзацу першого пункту 49.2 і пункту 49.18 статті 49 Податкового кодексу України.

7.Платником податку на прибуток підприємств не подано контролюючому органу фінансової звітності за останній звітний період всупереч нормам підпункту 16.1.3 пункту 16.1 статті 16 та пункту 46.2 статті 46 Податкового кодексу України.

8.У контролюючих органах наявна податкова інформація, яка стала відома у процесі провадження поточної діяльності під час виконання покладених на контролюючі органи завдань і функцій, що визначає ризиковість здійснення господарської операції, зазначеної в поданих для реєстрації податковій накладній/розрахунку коригування.

Відповідно до п. 7 Порядку №1165 у разі коли за результатами автоматизованого моніторингу податкової накладної/розрахунку коригування встановлено, що відображена в них операція відповідає хоча б одному критерію ризиковості здійснення операції, крім податкової накладної/розрахунку коригування, складених платником податку, який відповідає хоча б одному показнику, за яким визначається позитивна податкова історія, реєстрація таких податкової накладної/розрахунку коригування зупиняється.

Згідно до п. 8 Порядку №1165 платник податку отримує інформацію щодо податкових накладних/розрахунків коригування, реєстрація яких зупинена, через електронний кабінет.

За змістом п. 10 Порядку №1165 у разі зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Реєстрі контролюючий орган протягам операційного дня надсилає (в електронній формі у текстовому форматі) в автоматичному режимі платнику податку квитанцію про зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування, яка є підтвердженням зупинення такої реєстрації.

Пунктом 11 Порядку №1165 передбачено, що у квитанції про зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування зазначаються:

1)номер та дата складення податкової накладної/розрахунку коригування:

2)критерій (критерії) ризиковості платника податку та/або ризиковості здійснення операцій, на підставі якого (яких) зупинено реєстрацію податкової накладної/розрахунку коригування в Реєстрі, з розрахованим показником за кожним критерієм, якому відповідає платник податку;

3)пропозиція щодо надання платником податку пояснень та копій документів, необхідних для розгляду питання прийняття контролюючим органом рішення про реєстрацію податкової накладної/роз рахунку коригування в Реєстрі або відмову в такій реєстрації.

Пунктом 25 Порядку №1165 визначено, що комісія центрального рівня приймає рішення про неврахування таблиці даних платника податку, розглядає скарги на рішення комісій регіонального рівня про відмову в реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Реєстрі.

Комісії регіонального рівня приймають рішення про реєстрацію податкової накладної/розрахунку коригування в Реєстрі або відмову в такій реєстрації, врахування або неврахування таблиці даних платника податку, відповідність/невідповідність платника податку критеріям ризиковості платника податку.

Відповідно до п. 26 Порядку №1165 Комісія регіонального рівня діє в межах повноважень, визначених цим Порядком та Порядком прийняття рішень про реєстрацію/відмову в реєстрації податкових накладних/розрахунків коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних, затвердженим Мінфіном.

Судом встановлено, що в квитанції про зупинення податкової накладної, складеної на отримувача послуг ТОВ «Логістик Машинері» міститься лише загальне посилання контролюючого органу щодо відповідності господарської операції п.1 Критеріїв ризиковості здійснення операцій та пропозицію надання пояснень та копій документів щодо підтвердження інформації, зазначеної в ПН/РК для розгляду питання про прийняття рішення про реєстрацію/відмову в реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних, без визначення конкретного переліку документів.

При цьому, законодавець встановлює перелік обов`язкової для фіксації в рамках квитанції про зупинення реєстрації податкової накладної інформації, без деталізації такого роду інформації відповідна квитанція не може вважатися належним чином оформленою. Так, квитанція про зупинення реєстрації податкової накладної повинна фіксувати: 1) порядковий номер та дату складення податкової накладної; 2) конкретний критерій або ж критерії, на підставі яких було здійснено зупинення реєстрації податкової накладної; 3) пропозицію про надання платникам податків пояснень та/або перелік конкретних документів, що є достатніми для прийняття контролюючим органам рішення про реєстрацію податкової накладної.

Дотримання вимоги ясності і недвозначності щодо інформації, яка зазначена в квитанції про зупинення реєстрації податкової накладної, є особливо важливим з огляду на специфіку податкового законодавства та наслідки недотримання платником податків вимог щодо подання неповного переліку документів.

Недотримання податковим органом вимог законодавства на етапі зупинення реєстрації податкової накладної щодо оформлення квитанції прямо вказує на те, що рішення, яке прийняте на наступному етапі, тобто рішення Комісії про відмову у реєстрації податкових накладних, теж не є законним.

З огляду па викладене, рішення суб`єкта владних повноважень повинно ґрунтуватися на оцінці усіх фактів та обставин, що мають значення для його прийняття. У разі ж відхилення певних обставин висновки повинні бути мотивованими, особливо, коли має місце несприятливе для особи рішення.

Зазначена правова позиція викладена у Постановах Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від 22 липня 2019 р. по справі №815/2985/18, від 10 квітня 2020 р. по справі №819/330/18.

Форма рішення про реєстрацію або відмову в реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в ЄРПН визначена Порядком прийняття рішень про реєстрацію/відмову в реєстрації податкових накладних/ розрахунків коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних, затвердженого Наказом Міністерства фінансів України від 12 грудня 2019 року № 520, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України від 13 грудня 2019 року за № 1245/34216.

Форма такого рішення передбачає, що у разі відмови в реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в ЄРПН через ненадання платником податку копій документів, документи, які не надано, повинні бути підкресленими, тобто конкретно вказані.

Проте, в порушення наведених вимог законодавства, оскаржувані рішення містять в собі лише загальне твердження про надання платником податку копій документів, складених із порушенням законодавства за відсутності зазначення чітких порушень з боку платника податків у поданих документах та переліку конкретних документів, складених з такими порушеннями чи не надання документів.

Отже, такі рішення суб`єкта владних повноважень не містять чіткої підстави для відмови у реєстрації податкової накладної, що свідчить про їх необґрунтованість.

Загальними вимогами, які висуваються до актів індивідуальної дії, як акта правозастосування, є його обґрунтованість та вмотивованість, тобто наведення податковим органом конкретних підстав його прийняття (фактичних і юридичних), а також переконливих і зрозумілих мотивів його прийняття.

Відтак, невиконання податковим органом законодавчо встановлених вимог щодо змісту, форми, обґрунтованості та вмотивованості акта індивідуальної дії призводить до його протиправності.

Під час судового розгляду справи відповідачами не надані жодні пояснення з приводу зазначених вище обставин.

Щодо господарських відносин, які передували винесенню оскаржуваного рішення, судом встановлено, що між позивачем та Товариством з обмеженою відповідальністю «Логістик Машинері» було укладено Договір про партнерство від 07.05.2020 р. №3, відповідно до п. 2.1 якого предметом даного договору є налагодження між сторонами взаємовигідної співпраці, встановлення її загальних принципів, розробки механізму фінансування спільних клієнтів з метою отримання взаємної вигоди шляхом спільного залучення клієнтів для збільшення обсягу, підвищення якості, доступності та спрощення механізму операцій з продажу товарів продавця і подальшу передачу товару клієнту у фінансовий лізинг.

Згідно з п. 2.2 Договору партнерства, визначена цим договором співпраця передбачає, зокрема, надання лізинговою компанією інформаційно-консультаційного забезпечення продавця та клієнтів щодо правил та умов передачі товару у фінансовий лізинг на умовах договору, сплата продавцем лізинговій компанії винагороди за обслуговування та надання інформаційно- консультаційних послуг продавцю та клієнтам на умовах цього договору.

Положеннями п. 3.2 Договору партнерства передбачено, що сторони домовились, що умови фінансового лізингу для клієнта та винагорода лізингової компанії від продавця за надані лізинговою компанією послуги визначені у додатку №1 до цього договору.

Згідно з п. 3.4 Договору партнерства при необхідності та на вимогу лізингової компанії продавець надає лізинговій компанії інформацію про визначення групи товару по кожному клієнту (Додаток № 2), який має намір скористатися умовами фінансового лізингу за цим договором.

Пунктом 3.5 Договору партнерства визначено, що у разі згоди клієнта з умовами фінансового лізингу, продавець укладає з лізинговою компанією договір купівлі. При цьому умовою вступу в силу зобов`язань продавця з продажу товару на умовах, визначених зазначеним договором, буде укладення між продавцем, лізинговою компанією та клієнтом трьохстороннього договору купівлі товару продавця.

Відповідно до п. 4.1 Договору партнерства, після укладення між лізинговою компанією, продавцем та клієнтом трьохстороннього договору купівлі товару та сплаті 100% оплати за товар продавець зобов`язується сплатити лізинговій компанії винагороду у розміри що встановлений у додатку № 1 до нього договору. Розмір винагороди встановлюється з врахуванням податку на додану вартість.

Згідно з п. 4.2 Договору партнерства факт належного виконання послуг, що зазначені в предметі договору, сторони засвідчують шляхом підписання акту приймання-передачі послуг, який підписується сторонами.

Додатком № 1 до договору партнерства було погоджено розмір винагороди позивача, як лізингової компанії, від продавця у відсотковому значенні від вартості товару за договором купівлі - 5% від вартості товару.

На виконання вимог п. 3.4 Договору партнерства 12.05.2020 р. продавець довідкою (за формою згідно додатку № 2 до відповідного правочину) повідомив позивача про намір Товариства з обмеженою відповідальністю «НОРД ТРЕК» (далі - лізингоодержувач) придбати фронтальний навантажувач SDLG L956FH у кількості 2 одиниці загальною вартістю 4 232 662,00 грн. та необхідність у його консультуванні позивачем з даного приводу.

Позивач з метою виконання умов Договору партнерства надав лізингоодержувачу інформаційно-консультаційне забезпечення щодо правил та умов передачі товару у фінансовий лізинг, за наслідками яких між позивачем, продавцем та лізингоодержувачем було укладено договір купівлі-продажу від 13.05.2020 № ЛМ 872 (далі - Договір купівлі) та специфікацію до нього про купівлю фронтального навантажувача SDLG L956FH у кількості 1 шт.

Додатковою угодою від 20.05.2020 №1 позивач, продавець та лізингоодержувач погодили змінити кількість товару, що купується за договором купівлі з 1 одиниці до 2 і погоджено внести відповідні зміни до договору купівлі та відповідної специфікації.

Замовлений за Договором купівлі товар було передано позивачу 22.05.2020 та 25.05.2020, що підтверджується видатковими накладними від 22.05.2020 № 3385, від 25.05.2020 № 3397 та актами приймання-передачі товару, що оформлені відповідними датами.

Вказаний товар було оплачено позивачем у повному обсязі в загальному розмірі 4 232 662,00 грн., що підтверджується платіжними дорученнями від 20.05.2020 № 3368, від 22.05.2020 №3376, від 01.06.2020 № 3440 та від 01.06.2020 № 3441.

Окрім цього з матеріалів справи вбачається, що товар було передано у лізинг лізингоодержувачу згідно Договору фінансового лізингу від 13.05.2020 № FL81-20-1007 (з усіма додатками до нього), специфікацій від 13.05.2020 № 1, від 19.05.2020 № 2, актів прийому-передачі від 22.05.2020 № 1, від 27.05.2020 № 3.

Додатковими договорами від 19.05.2020 № 1 та від 01.06.2020 № 2 були внесені зміни стосовно графіку платежів до договору лізингу.

Таким чином, з наданих позивачем пояснень вбачається, що відповідно до п. 4.1 Договору партнерства після укладення договору купівлі та договору лізингу позивач вважається таким, що надав належним чином інформаційні послуги за відповідним правочином, що і було підтверджено ним разом з продавцем в акті приймання-передачі наданих послуг за договором партнерства від 02.06.2020.

В свою чергу, продавець оплатив позивачу погоджену між відповідними сторонами вартість наданих ним послуг у розмірі 211 633,10 грн., що підтверджується платіжним дорученням від 02.06.2020 № UА8120.

Первинні документи, що зазначені вище долучені позивачем до матеріалів справи.

Дослідження вказаних документів, копії яких наявні в матеріалах справи вказує, що вони складені відповідно до ст.9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», та свідчать про придбання та наступний продаж товару, що відображено в бухгалтерському та податковому обліку.

Як було встановлено судом і зазначено вище, ТОВ «РАДА ІНВЕСТ» були подані через електронний кабінет повідомлення про подання пояснень та копій документів щодо податкової накладної, реєстрацію якої зупинено №1 від 02.06.2020 року.

Наявність та подання зазначених документів до реєстрації податкової накладної відповідачами під час розгляду справи не спростовувалась.

В оскаржуваному рішенні не зазначено, які саме документи не надані позивачем та які документи необхідно надати позивачу з метою можливості реєстрації податкової накладної.

Згідно правової позиції колегії суддів Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду, сформованій та викладеній у постанові від 25.10.2019 р. по справі №0340/1834/18 (провадження № К/9901/8458/19), з метою забезпечення визначеності у податковому правозастосуванні та зважаючи на необхідність застосування принципу належного урядування при здійсненні суб`єктами владних повноважень своїх функцій, контролюючий орган в квитанції про зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування повинен здійснювати не лише загальне посилання на пункт 6 Критеріїв оцінки, а конкретно зазначати відповідний підпункт, в межах якого й закріплений конкретний критерій, на основі якого було зупинено реєстрацію податкової накладної.

Така вимога є цілком обґрунтованою, оскільки від розуміння конкретного критерію, на підставі якого було зупинено реєстрацію податкової накладної, залежить послідовність надання платником податків пояснень, достатніх для прийняття контролюючим органом рішення про реєстрацію такої податкової накладної. При цьому, тільки визначивши критерій, на підставі якого було зупинено реєстрацію податкової накладної, контролюючий орган може чітко визначити вичерпний перелік конкретних документів, які платник податків повинен надати контролюючому органу.

Здійснення моніторингу відповідності податкових накладних/розрахунків коригування критеріям оцінки ступеня ризиків є превентивним заходом, спрямованим на убезпечення від . безпідставного формування податкового кредиту за операціями, що не підтверджені первинними документами або підтверджені платником податку копіями документів, які складені з порушенням законодавства. Здійснення моніторингу не повинно підміняти за своїм змістом проведення податкових перевірок як способу реалізації владних управлінських функцій податкового органу.

Аналогічні за змістом висновки неодноразово викладалась Верховним Судом при розгляді подібних спорів (зокрема у постанові від 23 жовтня 2018 року по справі № 822/1817/18 та від 21 травня 2019 року по справі №0940/1240/18), що вказує про формування сталої судової практики з даного питання.

В постанові Верховного Суду у складі Колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 18.07.2019 р. по справі № 1740/2004/18 (провадження № К/9901/16048/19) було зазначено, що загальними вимогами, які висуваються до акта індивідуальної дії, як акта правозастосування, є його обґрунтованість та вмотивованість, тобто наведення податковим органом конкретних підстав його прийняття (фактичних і юридичних), а також переконливих і зрозумілих мотивів його прийняття.

Здійснення моніторингу відповідності податкових накладних/розрахунків коригування і критеріям оцінки ступеня ризиків є превентивним заходом, спрямованим на убезпечення від безпідставного формування податкового кредиту за операціями, що не підтверджені первинними документами або підтверджені платником податку копіями документів, які складені з порушенням законодавства.

Здійснення моніторингу не повинне підміняти за своїм змістом проведення податкових перевірок як способу реалізації владних управлінських функцій податкового органу.

Відтак можливість надання платником податків вичерпного переліку документів на підтвердження правомірності, формування та подання податкової накладної прямо залежить від чіткого визначення фіскальним органом конкретного виду критерію оцінки ступеня ризиків. Вживання податковим органом загального посилання на Критерії ризиковості є неконкретизованим та призводить до необґрунтованого обмеження права платника податків бути повідомленим про необхідність надання документів за вичерпним переліком, відповідно до критерію зупинення реєстрації податкової накладної, а не будь-яких на власний розсуд.

Судом встановлено, що оскаржуване рішення не відповідає критеріям чіткості та зрозумілості актів індивідуальної дії, та породжує його неоднозначне трактування, що має наслідком неможливість реєстрації платником податку ПН/РК в ЄРПН.

З огляду на зазначене, недотримання контролюючим органом принципу правової визначеності під час зупинення реєстрації податкових накладних та не конкретизації переліку документів у квитанції про зупинення реєстрації податкової накладної призвело до правової невизначеності позивача, що позбавило його можливості надати контролюючому органу необхідний в розумінні суб`єкта владних повноважень пакет документів, а для контролюючого органу, відповідно, створило передумови для можливого прояву негативної дискреції - прийняття рішення про відмову у реєстрації податкових накладних.

Відтак, суд приходить до висновку про задоволення позовної вимоги щодо визнання протиправним та скасування рішення комісії ГУ ДПС у Дніпропетровській області №1696763/39199667 від 03.07.2020 року про відмову у реєстрації податкової накладної Товариства з обмеженою відповідальністю "РАДА ІНВЕСТ" № 1 від 02.06.2020 року.

Стосовно позовної вимоги про зобов`язання зареєструвати накладну, суд зазначає таке.

Спосіб відновлення порушеного права має бути ефективним та таким, який виключає подальші протиправні рішення, дії чи бездіяльність суб`єкта владних повноважень, а у випадку невиконання, або неналежного виконання рішення не виникала б необхідність повторного звернення до суду, а здійснювалося примусове виконання рішення.

Положенням п.п. 19, 20 Порядку №1246, визначено, що податкова накладна та/або розрахунок коригування, реєстрацію яких зупинено, реєструються у день: 1) прийняття комісією рішення про реєстрацію податкової накладної та/або розрахунку коригування; 2) набрання законної сили рішенням суду про реєстрацію податкової накладної та/або розрахунку коригування (у разі надходження відповідного рішення суду).

У разі надходження рішення суду про реєстрацію або скасування реєстрації податкових накладних та/або розрахунків коригування, яке набрало законної сили, такі податкові накладні та/або розрахунки коригування реєструються після проведення перевірок, визначених пунктом 12 цього Порядку (крім абзацу десятого), або їх реєстрація скасовується. При цьому датою реєстрації або скасування реєстрації вважається день, зазначений в такому рішенні, або день набрання законної сили рішенням суду (п. 20 Порядку №1246).

Отже, чинним законодавством повноваження щодо реєстрації ПН після зупинення наразі покладені на Державну податкову службу.

Зокрема, в силу норм п. 2 ч. 2 ст. 245 КАС України, у разі задоволення позову суд може прийняти рішення про визнання протиправним та скасування індивідуального акта чи окремих його положень.

У разі скасування нормативно-правового або індивідуального акта суд може зобов`язати суб`єкта владних повноважень вчинити необхідні дії з метою відновлення прав, свобод чи інтересів позивача, за захистом яких він звернувся до суду (ч. 3 ст. 245 цього Кодексу).

Враховуючи висновки суду про протиправність рішення податкового органу, для відновлення порушених прав платника податків, суд вважає обґрунтованими вимоги позовну в частині зобов`язання зареєструвати податкову накладну в Єдиному реєстрі податкових накладних, що відповідатиме основним принципам здійснення судочинства.

За приписами статті 6 КАС України, суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського Суду з прав людини.

Статтею 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.

Так, Європейський суд з прав людини у рішенні від 13.01.2011 р. (остаточне) по справі «ЧУЙКІНА ПРОТИ УКРАЇНИ» (CASE OF CHUYKINA v. UKRAINE) (Заява №28924/04) констатував: «Суд нагадує, що процесуальні гарантії, викладені у статті 6 Конвенції, забезпечують кожному право звертатися до суду з позовом щодо своїх цивільних прав та обов`язків. Таким чином стаття 6 Конвенції втілює "право на суд», в якому право на доступ до суду, тобто право ініціювати в судах провадження з цивільних питань становить один з його аспектів (див. рішення від 21 лютого 1975 року у справі «Голдер проти Сполученого Королівства» (Golder v. theUnitedKingdom), пп.28-36, Series A №18). Крім того, порушення судового провадження саме по собі не задовольняє усіх вимог пункту 1 статті 6 Конвенції. Ціль Конвенції - гарантувати права, які є практичними та ефективними, а не теоретичними або ілюзорними. Право на доступ до суду включає в себе не лише право ініціювати провадження, а й право отримати «вирішення» спору судом. Воно було б ілюзорним, якби національна правова система Договірної держави дозволяла особі подати до суду цивільний позов без гарантії того, що справу буде вирішено остаточним рішенням в судовому провадженні. Для пункту 1 статті 6 Конвенції було б неможливо детально описувати процесуальні гарантії, які надаються сторонам у судовому процесі - провадженні, яке є справедливим, публічним та швидким, не гарантувавши сторонам того, що їхні цивільні спори будуть остаточно вирішені (див. рішення у справах «Мултіплекс проти Хорватії» (Multiplex v. Croatia), заява №58112/00, п.45, від 10 липня 2003року, та «Кутіч проти Хорватії» (Kutic v. Croatia), заява № 48778/99, п. 25, ECHR 2002-II)».

Як зазначено ч. 1 ст. 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Згідно з ч. 2ст. 77 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Відповідачами, як суб`єктами владних повноважень, правомірність спірного рішення, перед судом не доведена.

Щодо розподілу судових витрат суд зазначає наступне.

Відповідно до ч.1 ст. 139 КАС України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Відповідно до частини першої статті 132 КАС України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Частина 3 ст. 132 КАС України закріплює, що до витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати:

1) на професійну правничу допомогу;

2) сторін та їхніх представників, що пов`язані із прибуттям до суду;

3) пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертиз;

4) пов`язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів;

5) пов`язані із вчиненням інших процесуальних дій або підготовкою до розгляду справи.

Згідно ст. 143 КАС України, суд вирішує питання щодо судових витрат у рішенні, постанові або ухвалі (ч.1).

Учасники справи, свідки, експерти, спеціалісти, перекладачі можуть оскаржити судове рішення щодо судових витрат, якщо це стосується їхніх інтересів.

Відповідно до ч. 4 ст. 134 КАС України для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Відповідно до ч. 7 ст. 139 КАС України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

З матеріалів справи вбачається, що правова допомога надавалася позивачу адвокатом ОСОБА_1 на підставі Договору про надання правової допомоги №9 від 24.05.2020 р., укладеним між позивачем та Адвокатським бюро «Киселиці Івана Юрійовича», Додаткової угоди до даного договору №4 від 24.07.2020 р.

Згідно Акту приймання-передачі послуг №1/Д4 від 28.07.2020 р., в період з 24.07.2020 по 28.07.2020 Бюро надало, а Клієнт отримав наступні послуги (правову допомогу)) а саме: підготовка (складення) адміністративного позову про визнання протиправним рішення, його скасування та зобов`язання вчинити певні дії стосовно оскарження в судовому порядку Рішення про відмову в реєстрації податкової накладної в Єдиному реєстрі податкових накладних від 03.07.2020) №1696763/39199667, яким Клієнту було відмовлено в реєстрації податкової накладної від 02.06.2020 №1 на загальну суму 211 633,10 грн. (двісті одинадцять тисяч шістсот тридцять три грн. 10 коп.), з .яких податок на додану вартість - 35 272,18 грн. (тридцять п`ять тисяч двісті сімдесят дві грн. 18 коп.).

Згідно детального опису робіт (наданих послуг) №1/Д4 від 28.07.2020 р. до Договору про надання правової допомоги №9 від 24.05.2019 р., Бюро було надано, а Клієнтом отримано зазначені вище послуги вартістю 5000,00 грн. за 8 годин витраченого часу.

На оплату вказаної суми складено рахунок №1 від 28.07.2020 р., який оплачено згідно платіжного доручення №3810 від 12.08.2020 р.

Суд зазначає, що відповідно до частини 4 КАС України, для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Частиною 5 ст. 134 КАС України визначено, що розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

У разі недотримання вимог частини 5 цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами (частина 6 статті 134 Кодексу адміністративного судочинства України).

Отже, при визначенні суми відшкодування суд враховує критерії реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерій розумності, виходячи з конкретних обставин справи.

Аналогічні критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції. Зокрема, згідно з його практикою, заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі "East/West Alliance Limited" проти України", заява № 19336/04). У рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Лавентс проти Латвії" зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

Таким чином, суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципом справедливості як одного з основних елементів принципу верховенством права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, зважаючи на складність справи, якість підготовлених документів, витрачений адвокатом час, тощо, не є співмірним.

Судом встановлено, що позивачем було оскаржено в межах даної справи рішення податкового органу про відмову в реєстрації податкової накладної на загальну суму 211633,10 грн., позовна заява викладена на 10 аркушах, до якої долучені додатки у кількості 29 окремих документів.

Справа розглядалася в порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін у судові засідання.

Під час розгляду справи представником позивача були подані: відповіді на відзиви на позовну заяву, заяву про долучення доказів до матеріалів справи.

Відповідно до статті 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» та ст. 6 КАСУ, суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права. справі «East/West Alliance Limited» проти України» Європейський суд із прав людини, оцінюючи вимогу заявника щодо здійснення компенсації витрат виходив з того, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (див., наприклад, рішення у справі «Ботацці проти Італії», заява №34884/97, п. 30).

Одночасно суд наголошує, що обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (частина 7 статті 134 КАС України).

Зі змісту спеціальних норм КАС України, які регулюють спірні відносини вбачається, що від учасника справи вимагається надання доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою, тоді як обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката.

Від відповідачів, станом на поточну дату, заперечень щодо розподілу заявлених судових витрат, подано не було.

Докази направлення заяви про розподіл судових витрат на адресу відповідачів наявні в матеріалах справи.

Враховуючи викладене, суд дійшов висновку, що факт наявності підстав для відшкодування судових витрат є наявним. Тому, враховуючи складність справи, рух її розгляду, можливо встановити та визначити, що витрати, понесені у зв`язку із розглядом даної справи, які згідно зі ст. 139 КАС України підлягають відшкодуванню, склали 4000,00 грн. за 8 годин роботи адвоката із розрахунку 500 грн. за 1 годину, що на думку суду є достатнім.

У зв`язку із чим, вказана сума підлягає стягненню на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань відповідачів відповідно до частини задоволених позовних вимог.

В порядку розподілу судових витрат зі сплати судового збору у розмірі 2102,00 грн., документально підтверджені судові витрати з його сплати за наслідками розгляду даної справи (платіжне доручення №3704 від 27.07.2020 р.) також підлягають стягненню на користь позивача з відповідачів за рахунок їх бюджетних асигнувань відповідно пропорційно задоволеним позовним вимогам.

При вирішенні справи судом враховується, що згідно п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів щодо якості судових рішень обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.

Згідно ч. ч. 1-3 ст. 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

За наведених обставин у сукупності, суд дійшов висновку про наявність підстав для часткового задоволення позову.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 6, 9, 11, 14, 72, 73, 77, 90, 139, 241, 250 КАС України, суд, -

ВИРІШИВ:

Позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «РАДА ІНВЕСТ» до Головного управління ДПС у Дніпропетровській області, Державної податкової служби України про визнання протиправним рішення та скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії, - задовольнити частково;

Визнати протиправним та скасувати рішення комісії Головного управління ДПС у Дніпропетровській області, яка приймає рішення про реєстрацію податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних або відмову в такій реєстрації № 1696763/39199667 від 03.07.2020 року про відмову у реєстрації податкової накладної Товариства з обмеженою відповідальністю "РАДА ІНВЕСТ" № 1 від 02.06.2020 на загальну суму 211 633,10 грн., з яких податок на додану вартість - 35 272,18 грн.

Зобов`язати Державну податкову службу України зареєструвати в Єдиному реєстрі податкових накладних податкову накладну № 1 від 02.06.2020 на загальну суму 211 633,10 грн., з яких податок на додану вартість - 35 272,18 грн., що подана Товариством з обмеженою відповідальністю «РАДА ІНВЕСТ» відповідно до норм чинного податкового законодавства України датою її фактичного надходження - 02.06.2020 року.

В порядку розподілу судових витрат стягнути на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «РАДА ІНВЕСТ» документально підтверджені судові витрати зі сплати:

1. судового збору у загальному розмірі 2102,00 грн. пропорційно задоволеним позовним вимогам, а саме :

- 1051,00 грн. за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у Дніпропетровській області;

- 1051,00 грн. за рахунок бюджетних асигнувань ДПС України.

2. правової допомоги у загальному розмірі 4000,00 грн. пропорційно задоволеним позовним вимогам, а саме :

- 2000,00 грн. за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у Дніпропетровській області;

- 2000,00 грн. за рахунок бюджетних асигнувань ДПС України.

В іншій частині вимог позову відмовити.

Рішення суду набирає законної сили відповідно до вимог статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене в строки, передбачені статтею 295 Кодексу адміністративного судочинства України.

До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи рішення суду оскаржується до Третього апеляційного адміністративного суду через Дніпропетровський окружний адміністративний суд відповідно до підпункту 15.5 пункту 15 Розділу VII Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя В.С. Віхрова