Рішення № 92005662, 06.10.2020, Волинський окружний адміністративний суд

ВОЛИНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06 жовтня 2020 року ЛуцькСправа № 140/11879/20

Волинський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого-судді Ковальчука В.Д.,

розглянувши у письмовому провадженні за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Волинській області про визнання протиправною та скасування вимоги про сплату боргу (недоїмки),

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 (далі - ОСОБА_1 , позивач) звернувся з позовом до Головного управління ДПС у Волинській області (далі - ГУ ДПС у Волинській області, відповідач) про визнання протиправною та скасування вимоги про сплату боргу (недоїмки) від 06 липня 2020 року № Ф-142646-55.

В обґрунтування позову позивач посилається на те, що 20.02.2020 отримав вимогу про сплату боргу (недоїмки) від 11.02.2020 № Ф-142646-55 на суму 5225,28 грн., яку оскаржив в адміністративному порядку, та яка рішенням центрального контролюючого органу була скасована. За наслідками її скасування відповідач виніс оскаржувану вимогу від 06 липня 2020 року № Ф-142646-55 про сплату заборгованості на суму 4859,01 грн., проте зменшив суму боргу на 366,27 грн. (5225,28 грн. - 4859,01 грн.). Позивач вказує на те, що на час перевірки заборгованості, а саме 14.07.2020, відповідно до даних його електронного кабінету від`ємне сальдо розрахунків складає 3819,95 грн.

Також позивач зазначає, що є платником податку зі сплати єдиного внеску, оскільки здійснює незалежну професійну діяльність, а саме юридичну практику у сфері адвокатської діяльності. З 11.12.2018 між позивачем та ОСОБА_2 укладено трудовий договір на виконання обов`язків помічника адвоката. З моменту укладення цього договору регулярно сплачував єдиний соціальний внесок до бюджету, на підтвердження чого додає копії відповідних платіжних доручень. Однак з незрозумілих причин станом на 30.06.2020 за ним рахується заборгованість у сумі 4859,01 грн. При цьому, його сума зменшується без будь-яких на те з його сторони дій та становить на даний час 3819,95 грн. В той же час, працівники контролюючого органу відмовляються пояснити коли і з якого часу виникла заборгованість. А тому вважає, що оскаржувана вимога є незаконною та такою, що не породжує для нього будь-яких правових наслідків, у зв`язку з чим просить її визнати протиправною та скасувати.

Ухвалою суду від 13 серпня 2020 року відкрито провадження у даній справі, судовий розгляд справи постановлено проводити за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін.

Представник відповідача у відзиві на позов від 10.09.2020 вх. № 44367/20 позовні вимоги заперечив. В обґрунтування своєї позиції вказав, що вимога про сплату податкового боргу (недоїмки) від 06.07.2020 №Ф-142646-55 на суму 4859,01 грн. стосується заборгованості по сплаті єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування за найману особу помічника адвоката ОСОБА_2 . З доданих квитанцій про сплату коштів вбачається, що частина цих коштів сплачувалась не на рахунок найманої особи, а на інший рахунок, а тому, відповідно. виникла заборгованість зі сплати єдиного соціального внеску. На підставі наведеного просить у задоволенні позову відмовити повністю.

У відповіді на відзив від 17 вересня 2020 року позивач зазначає, що відповідач не заперечує, що отримав кошти по сплаті єдиного внеску. Однак щомісячні суми у розмірі 918,06 грн. хоча і фіксувались у вигляді щомісячної сплати до бюджету на загальну суму 4590,30 грн., проте не зараховувались у вигляді сплати єдиного соціального внеску. Додаткова сума у 268,71 грн. є по суті штрафної санкції до суми у 4590,30 грн. Просить звернути увагу на правові висновки у постановах Верховного Суду від 28.05.2019 у справі №826/24675/15, від 17.01.2018 у справі №2а-2686/09/2670, від 12.06.2018 №826/1/16, від 14.05.2018 у справі №813/2747/16, з яких слідує, що здійснення помилки під час перерахування узгодженої суми грошового зобов`язання до державного бюджету у строк, встановлений законом має кваліфікуватися як дія, хоча і помилкова. Відтак дії, які не містять ознак бездіяльності платника податків при сплаті узгодженої суми грошового зобов`язання не можуть бути підставою для застосування штрафів. Допущені платником податків помилки при сплаті податків не призводять до збитків відповідного бюджету.

Враховуючи наведене просить позов задовольнити повністю.

Ухвалою суду від 06 жовтня 2020 року відмовлено в задоволенні клопотання представника ГУ ДПС у Волинській області про розгляд справи в судовому засіданні за участю сторін.

Надаючи оцінку спірним правовідносинам, суд враховує наступне.

Правові та організаційні засади забезпечення збору та обліку єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, умови та порядок його нарахування і сплати та повноваження органу, що здійснює його збір та ведення обліку визначає Закон України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування" від 08.07.2010 №2464-VI, що набрав чинності з 01.01.2011.

Відповідно до статті 1 Закону №2464-VI, єдиний внесок на загальнообов`язкове державне соціальне страхування - це консолідований страховий внесок, збір якого здійснюється до системи загальнообов`язкового державного соціального страхування в обов`язковому порядку та на регулярній основі з метою забезпечення захисту у випадках, передбачених законодавством, прав застрахованих осіб та членів їхніх сімей на отримання страхових виплат (послуг) за діючими видами загальнообов`язкового державного соціального страхування.

Відповідно до п. 6 ч. 1 ст. 1 Закону №2464-VI недоїмка - сума єдиного внеску, своєчасно не нарахована та/або не сплачена у строки, встановлені цим Законом, обчислена органом доходів і зборів у випадках, передбачених цим Законом.

Згідно з ч. 1 ст. 3 цього Закону збір та ведення обліку єдиного внеску здійснюються за принципами, зокрема, обов`язковості сплати та відповідальності платників єдиного внеску та органу, що здійснює збір та веде облік єдиного внеску, за порушення норм цього Закону, а також за невиконання або неналежне виконання покладених на них обов`язків.

Пунктом 1 ч. 1 ст. 4 Закону №2464-VI визначено, що платниками єдиного внеску є, зокрема, фізичні особи, які забезпечують себе роботою самостійно, та фізичні особи, які використовують працю інших осіб на умовах трудового договору (контракту);

Відповідно до п.5 ч.1 Закону №2464-VI платниками єдиного внеску є особи, які провадять незалежну професійну діяльність, а саме наукову, літературну, артистичну, художню, освітню або викладацьку, а також медичну, юридичну практику, в тому числі адвокатську, нотаріальну діяльність, або особи, які провадять релігійну (місіонерську) діяльність, іншу подібну діяльність та отримують дохід від цієї діяльності.

За визначенням пп.14.1.226 п.14.1 ст.14 Податкового кодексу України самозайнята особа - платник податку, який є фізичною особою - підприємцем або провадить незалежну професійну діяльність за умови, що така особа не є працівником в межах такої підприємницької чи незалежної професійної діяльності.

Незалежна професійна діяльність - участь фізичної особи у науковій, літературній, артистичній, художній, освітній або викладацькій діяльності, діяльність лікарів, приватних нотаріусів, приватних виконавців, адвокатів, арбітражних керуючих (розпорядників майна, керуючих санацією, ліквідаторів), аудиторів, бухгалтерів, оцінщиків, інженерів чи архітекторів, особи, зайнятої релігійною (місіонерською) діяльністю, іншою подібною діяльністю за умови, що така особа не є працівником або фізичною особою - підприємцем та використовує найману працю не більш як чотирьох фізичних осіб.

З матеріалів справи слідує, що ОСОБА_1 на підставі свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю НОМЕР_2, виданого на підставі рішення Волинської обласної кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури від 13.12.2006 №5/10 має право на заняття адвокатською діяльністю, яку здійснює як самозайнята особа, що не заперечується сторонами.

Крім того, позивач використовує працю інших осіб на умовах трудового договору (контракту), а саме між ОСОБА_1 , як адвокатом та роботодавцем, та ОСОБА_2 , як помічником адвоката та працівником, укладено 11 грудня 2018 року трудовий договір (контракт) на виконання обов`язків помічника адвоката п найману працю.

Пунктом п.4.2.1 цього договору передбачено, що роботодавець зобов`язаний виплачувати працівнику заробітну плату.

Відтак, позивач є платником єдиного внеску як особа, що здійснює незалежну професійну діяльність та як особа, яка використовує найману працю, та, відповідно, сплачує єдиний внесок за працівника.

Частиною 5 статті 8 Закону №2464-VI визначено, що єдиний внесок для платників, зазначених у статті 4 цього Закону, встановлюється у розмірі 22 відсотки до визначеної статтею 7 цього Закону бази нарахування єдиного внеску. У разі якщо база нарахування єдиного внеску не перевищує розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на місяць, за який отримано дохід, сума єдиного внеску розраховується як добуток розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на місяць, за який отримано дохід (прибуток), та ставки єдиного внеску.

Відповідно до пунктів 1, 2 частини 1 статті 7 Закону №2464-VI Єдиний внесок нараховується:

для платників, зазначених у пунктах 1 (крім абзацу сьомого), частини першої статті 4 цього Закону, - на суму нарахованої кожній застрахованій особі заробітної плати за видами виплат, які включають основну та додаткову заробітну плату, інші заохочувальні та компенсаційні виплати, у тому числі в натуральній формі, що визначаються відповідно до Закону України "Про оплату праці", та суму винагороди фізичним особам за виконання робіт (надання послуг) за цивільно-правовими договорами;

для платників, зазначених в абзаці сьомому пункту 1 частини першої статті 4 цього Закону, - на суму грошового забезпечення кожної застрахованої особи, оплати перших п`яти днів тимчасової непрацездатності, що здійснюється за рахунок коштів роботодавця, та допомоги по тимчасовій непрацездатності, допомоги у зв`язку з вагітністю та пологами; допомоги, надбавки або компенсації відповідно до законодавства;

для платників, зазначених у пунктах 4 (крім фізичних осіб - підприємців, які обрали спрощену систему оподаткування), 5 та 5-1 частини першої статті 4 цього Закону, - на суму доходу (прибутку), отриманого від їх діяльності, що підлягає обкладенню податком на доходи фізичних осіб. При цьому сума єдиного внеску не може бути меншою за розмір мінімального страхового внеску на місяць.

Згідно з ч.8 ст.9 Закону №2464-VI платники єдиного внеску, крім платників, зазначених у пунктах 4, 5 та 5-1 частини першої статті 4 цього Закону, зобов`язані сплачувати єдиний внесок, нарахований за календарний місяць, не пізніше 20 числа наступного місяця, крім гірничих підприємств, які зобов`язані сплачувати єдиний внесок, нарахований за календарний місяць, не пізніше 28 числа наступного місяця.

При цьому платники, зазначені у пункті 1 частини першої статті 4 цього Закону, під час кожної виплати заробітної плати (доходу, грошового забезпечення), на суми якої (якого) нараховується єдиний внесок, одночасно з видачею зазначених сум зобов`язані сплачувати нарахований на ці виплати єдиний внесок у розмірі, встановленому для таких платників (авансові платежі). Винятком є випадки, якщо внесок, нарахований на ці виплати, вже сплачений у строки, встановлені абзацом першим цієї частини, або за результатами звірення платника з податковим органом за платником визнана переплата єдиного внеску, сума якої перевищує суму внеску, що підлягає сплаті, або дорівнює їй. Кошти перераховуються одночасно з отриманням (перерахуванням) коштів на оплату праці (виплату доходу, грошового забезпечення), у тому числі в безготівковій чи натуральній формі. При цьому фактичним отриманням (перерахуванням) коштів на оплату праці (виплату доходу, грошового забезпечення) вважається отримання відповідних сум готівкою, зарахування на рахунок одержувача, перерахування за дорученням одержувача на будь-які цілі, отримання товарів (послуг) або будь-яких інших матеріальних цінностей у рахунок зазначених виплат, фактичне здійснення з таких виплат відрахувань згідно із законодавством або виконавчими документами чи будь-яких інших відрахувань.

Платники єдиного внеску, зазначені у пунктах 4, 5 та 5-1 частини першої статті 4 цього Закону, зобов`язані сплачувати єдиний внесок, нарахований за календарний квартал, до 20 числа місяця, що настає за кварталом, за який сплачується єдиний внесок.

Нарахування єдиного внеску та формування вимоги про сплату боргу (недоїмки) регулюється Законом України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування", Інструкцією про порядок нарахування і сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, затвердженої наказом Міністерства фінансів України від 20.04.2015 р. № 449.

Частиною 12 ст. 9 Закону №2464-VI передбачено, що єдиний внесок підлягає сплаті незалежно від фінансового стану платника.

Відповідно до ч. 2 ст. 25 цього Закону у разі виявлення своєчасно не сплачених сум страхових внесків платники єдиного внеску зобов`язані самостійно обчислити ці внески і сплатити їх з нарахуванням пені в порядку і розмірах, визначених цією статтею.

Відповідно до ч. 3 ст. 25 Закону №2464-VI суми недоїмки стягуються з нарахуванням пені та застосуванням штрафів.

Абзацами 1-3 ч. 4 цієї статті визначено, що орган доходів і зборів у порядку, за формою та у строки, встановлені центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику, надсилає платникам єдиного внеску, які мають недоїмку, вимогу про її сплату.

Вимога про сплату недоїмки є виконавчим документом.

Платник єдиного внеску зобов`язаний протягом десяти календарних днів з дня надходження вимоги про сплату недоїмки сплатити суми недоїмки та штрафів разом з нарахованою пенею.

Розділом VI Інструкції про порядок нарахування і сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування врегульований порядок стягнення заборгованості з платників.

Відповідно до п. 1 вказаного розділу до платників, які не виконали визначені Законом обов`язки щодо нарахування, обчислення та сплати єдиного внеску, застосовуються заходи впливу та стягнення.

Згідно п. 2 розділу VI Інструкції у разі виявлення платником своєчасно не нарахованих сум єдиного внеску такі платники зобов`язані самостійно обчислити ці внески, відобразити у звітності, що подається платником до органів доходів і зборів, та сплатити їх. До такого платника застосовуються штрафні санкції в порядку і розмірах, визначених розділом VII цієї Інструкції.

У разі виявлення органом доходів і зборів своєчасно не нарахованих та/або не сплачених платником сум єдиного внеску такий орган доходів і зборів обчислює суми єдиного внеску, що зазначаються у вимозі про сплату боргу (недоїмки), та застосовує до такого платника штрафні санкції в порядку і розмірах, визначених розділом VII цієї Інструкції.

Сума єдиного внеску, своєчасно не нарахована та/або не сплачена в строки, встановлені Законом, обчислена органами доходів і зборів у випадках, передбачених Законом, є недоїмкою.

Згідно з п. 3 розділу VI Інструкції органи доходів і зборів надсилають (вручають) платникам вимогу про сплату боргу (недоїмки), якщо:

- дані документальних перевірок свідчать про донарахування сум єдиного внеску органами доходів і зборів;

- платник має на кінець календарного місяця недоїмку зі сплати єдиного внеску;

- платник має на кінець календарного місяця борги зі сплати фінансових санкцій.

Вимога про сплату боргу (недоїмки) формується на підставі даних інформаційної системи органу доходів і зборів платника на суму боргу, що перевищує 10 гривень.

Відповідно до п. 4 вказаного розділу вимога про сплату боргу (недоїмки) формується на підставі актів документальних перевірок, звітів платника про нарахування єдиного внеску та облікових даних з інформаційної системи органу доходів і зборів за формою згідно з додатком 6 до цієї Інструкції (для платника - юридичної особи) або за формою згідно з додатком 7 до цієї Інструкції (для платника - фізичної особи).

Аналіз змісту вищенаведених норм свідчить про те, що вимога про сплату боргу (недоїмки) формується на підставі даних інформаційної системи фіскального органу платника у випадку, зокрема, якщо такий платник має на кінець календарного місяця недоїмку зі сплати єдиного внеску. Недоїмкою ж є сума єдиного внеску, своєчасно не сплачена у строки, встановлені Законом.

Суд звертає увагу, що чинним законодавством надано право контролюючому органу обчислювати єдиний внесок згідно облікових даних інформаційної системи органу доходів і зборів без складання акта перевірки.

06 липня 2020 року ГУ ДПС у Волинській області винесено вимогу про сплату боргу (недоїмки) №Ф-142646-55, відповідно до якої станом на 30 червня 2020 року на підставі даних інформаційної системи органу доходів і зборів заборгованість ОСОБА_1 зі сплати єдиного внеску становить 4859,01 грн.

Зазначена сума заборгованості підтверджується копією картки особового рахунку ОСОБА_1 зі сплати єдиного внеску, нарахованого на суми заробітної плати, винагороди за договорами цивільно-правового характеру, допомоги по тимчасовій непрацездатності.

Позивач оскаржував вимогу від 06.07.2020 №Ф-142646-55 в адміністративному порядку до Державної податкової служби України, однак рішенням про розгляд скарги від 31.07.2020 №24324/6/99-00-06-03-01-06 вимога залишена без змін, а скарга - без задоволення.

Судом встановлено та не заперечується сторонами, що сума боргу (недоїмки) позивача зі сплати єдиного внеску по коду класифікації доходів бюджету 71010000 виникла внаслідок помилкового перерахування коштів на інший рахунок, ніж це передбачено для сплати єдиного соціального внеску за найманого працівника ОСОБА_2 .

Так, карткою особового рахунку ОСОБА_1 зі сплати єдиного внеску, нарахованого на суми заробітної плати, винагороди за договорами цивільно-правового характеру, допомоги по тимчасовій непрацездатності по коду класифікації доходів бюджету 71010000 за період з 31.12.2018 по 31.08.2020 підтверджено нарахування платником самостійно єдиного внеску у травні, червні, липні, серпні, вересні 2019 року у загальній сумі 4590,30 грн., тобто по 918,06 грн. щомісячно. Зазначені суми включені до загальної суми недоїмки позивача, та на які нараховані штрафні санкції відповідно до статті 126 ПК України та пеню, про що зазначено у даній картці особового рахунку.

Разом з тим, з аналізу картки особового рахунку ОСОБА_1 зі сплати єдиного внеску, нарахованого як особі, яка обрала спрощену систему оподаткування та особі, яка проводить незалежну професійну діяльність по коду класифікації доходів бюджету 71040000 за період з 31.12.2016 по 31.07.2020 слідує, що позивачем здійснено переплату 07.05.2019, 05.06.2019, 08.07.2019, 06.08.2019 та 06.09.2019 єдиного внеску щомісячно у сумі 918,06 грн. на загальну суму 4590,30 грн., що також підтверджується копіями платіжних доручень, наданих суду.

Відтак, з наведеного слідує, що позивачем помилково сплачено єдиний внесок на інший рахунок, ніж це передбачено для сплати єдиного внеску за найманого працівника ОСОБА_2 , однак зазначені суми вчасно зараховано до бюджету, але за іншим видом коду класифікації доходів бюджету.

Суд приходить до висновку, що позивачем не було допущено бездіяльності щодо сплати (несвоєчасній оплаті) сум ЄСВ за спірний період, а була допущена помилка під час перерахування узгодженої суми грошового зобов`язання єдиного внеску до державного бюджету, що має своє вираження у помилковій сплаті сум ЄСВ на невідповідний рахунок. Здійснення такої помилки має кваліфікуватися як дія, хоча й помилкова. Відтак, дії, які не містять ознак бездіяльності платника податків при сплаті узгодженої суми грошового зобов`язання, не є підставою для застосування штрафів.

Аналогічні правові висновки наведені в постановах Верховного Суду від 21.02.2018 у справі №813/1008/16, від 11.05.2019 у справі №822/3323/17, від 28.05.2019 у справі №826/24675/15, згідно яких помилка при зазначенні невідповідного рахунку не може слугувати підставою для застосування до позивача штрафних санкцій та нарахування пені за несвоєчасне перерахування ЄСВ.

Враховуючи вищевикладене, суд приходить до висновку про відсутність у відповідача правових підстав для винесення оскаржуваної вимоги про сплату боргу (недоїмки) від 06 липня 2020 року № Ф-142646-55.

Відповідно до статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з частиною другою статті 2 КАС України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони, зокрема: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); добросовісно; розсудливо.

Згідно з частиною першою статті 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Відповідно до частини другої цієї статті Кодексу, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Беручи до уваги викладене, суд приходить до висновку про задоволення позовних вимог у повному обсязі.

Згідно ч.ч.1, 2 ст.139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Відповідно до частини 1 статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Матеріалами справи підтверджено, що позивачем сплачено судовий збір за подання даної позовної заяви майнового характеру у розмірі 840,80 грн. відповідно до дубліката квитанції від 12.08.2020 №0.0.1798441519.1..

Таким чином, оскільки позовні вимоги судом задоволені повністю, відповідно до частини 1 статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України наявні підстави для стягнення з відповідача на користь позивача судового збору у розмірі 840,80 грн.

Керуючись статтями 243, 245, 246, 255, 262, 295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити повністю.

Визнати протиправною та скасувати вимогу Головного управління ДПС у Волинській області від 06 липня 2020 року №Ф-142646-55 про сплату боргу (недоїмки).

Стягнути на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) .за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у Волинській області (43010, Волинська область, місто Луцьк, Київський майдан, 4, код ЄДРПОУ 43143484) судовий збір у сумі 840,80 грн. (вісімсот сорок гривень 80 коп.).

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення суду може бути оскаржене шляхом подання апеляційної скарги до Восьмого апеляційного адміністративного суду через Волинський окружний адміністративний суд протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Суддя В.Д. Ковальчук