Рішення № 92005581, 06.10.2020, Волинський окружний адміністративний суд

ВОЛИНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06 жовтня 2020 року ЛуцькСправа № 140/13197/20

Волинський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого-судді Костюкевича С.Ф.,

розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом Луцького міського центру зайнятості до Управління забезпечення примусового виконання рішень у Волинській області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Львів) про скасування пункту постанови,

ВСТАНОВИВ:

Луцький міський центру зайнятості звернувся в суд з позовом до Управління забезпечення примусового виконання рішень у Волинській області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Львів) про скасування пункту 3 резолютивної частини постанови про відкриття виконавчого провадження від 20.08.2020 року ВП №62849128 про стягнення виконавчого збору.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що 20.08.2020 року державним виконавцем Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Волинській області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Львів) винесено постанову про відкриття виконавчого провадження ВП №62849128 за виконавчим листом № 1402/2020, що виданий 18.08.2020 року Волинським окружним адміністративним судом у справі №140/3428/19 року. Цією ж постановою у п.3 було зобов`язано Луцький міський центр зайнятості сплатити виконавчий збір у сумі 18 892 грн.

Позивач вважає п. 3 постанови про відкриття виконавчого провадження протиправним та таким, що підлягає скасуванню оскільки державний виконавець не вчинив будь-яких дій, які б свідчили про реалізацію заходів примусового виконання рішення, а рішення суду виконане позивачем добровільно у межах встановленого державним виконавцем десятиденного строку, що виключає стягнення з позивача виконавчого збору.

Відтак, просить визнати протиправним та скасувати пункт 3 резолютивної частини постанови про відкриття виконавчого провадження від 20.08.2020 року ВП №62849128 про стягнення виконавчого збору.

В поданому до суду відзиві, представник відповідача позовні вимоги не визнав, вважає їх безпідставними, необгрунтованими та такими, що задоволенню не підлягають, оскільки стягнення виконавчого збору при відкритті виконавчого провадження є обов`язком, а не правом державного виконавця.

В судове засідання представник позивача не прибув, подав заяву про розгляд справи без його участі, позовні вимоги підтримав та просив їх задовольнити.

Представник відповідача в судове засідання не прибув, у відзиві на позов зазначив про розгляд справи без його участі.

Як визначено частиною четвертою статті 229 КАС України у разі неявки у судове засідання всіх учасників справи або якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється за відсутності учасників справи (у тому числі при розгляді справи в порядку письмового провадження), фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

З урахуванням наведеного, справу вирішено у відсутності сторін на підставі наявних у справі доказів без фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу.

Дослідивши подані суду письмові докази, оцінивши їх за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді у судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, суд приходить до висновку, що позов підлягає до повного задоволення, враховуючи наступне.

Частина 1 статті 5 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) визначає, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або інтереси і просити про їх захист.

Згідно частини 1 статті 287 КАС України учасники виконавчого провадження (крім державного виконавця, приватного виконавця) та особи, які залучаються до проведення виконавчих дій, мають право звернутися до адміністративного суду із позовною заявою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця порушено їхні права, свободи чи інтереси, а також якщо законом не встановлено інший порядок судового оскарження рішень, дій чи бездіяльності таких осіб.

Постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 25.06.2020 року в справі № 140/3428/19 скасовано рішення Волинського окружного адміністративного суду від 27.01.2020 року, прийнято нову постанову, якою позовні вимоги задоволено частково. Зобов`язано Луцький міський центр зайнятості здійснити перерахунок виплати допомоги по безробіттю ОСОБА_1 з 18 травня 2019 року, зарахувавши в страховий стаж період догляду за дитиною до досягнення трирічного віку з 18 лютого 1998 року по 17 лютого 2001 року, період отримання допомоги при народженні дитини з 01 листопада 2018 року по 31 грудня 2018 року з врахуванням даних реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування, а саме відомостей про застраховану особу (Форма ОК-5) від 07 червня 2019 року.

18.08.2020 року Волинським окружним адміністративним судом, на виконання постанови від 25.06.2020 року, видано виконавчий лист № 1402/2020 від 18.08.2020 року, який був пред`явлений до виконання до Відділу примусового виконання рішень.

Головним державним виконавцем Управління забезпечення примусового виконання рішень у Волинській області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Львів) Турчинським В. Є. відкрито виконавче провадження з примусового виконання виконавчого листа № 1402/2020 від 18.08.2020 року.

П. 3 цієї постанови вказано стягнути з боржника виконавчий збір у розмірі 18 892 грн.

Луцький міський центр зайнятості отримав вищевказану постанову 25.08.2020 року, що вбачається з відстеження поштових відправлень сайту «Укрпошта», а саме №4302452900158 та під цим номером було направлено позивачу конверт з вказаною постановою.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд враховує наступне.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Статтею 19 Конституції України визначено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до частини 1 статті 13 Закону України «Про виконавче провадження» під час здійснення виконавчого провадження виконавець вчиняє виконавчі дії та приймає рішення шляхом винесення постанов, попереджень, внесення подань, складення актів та протоколів, надання доручень, розпоряджень, вимог, подання запитів, заяв, повідомлень або інших процесуальних документів у випадках, передбачених цим Законом та іншими нормативно-правовими актами.

Згідно з частиною 1 статті 18 Закону України «Про виконавче провадження» виконавець зобов`язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.

Згідно частини 6 статті 26 Закону України «Про виконавче провадження» за рішенням немайнового характеру виконавець у постанові про відкриття виконавчого провадження зазначає про необхідність виконання боржником рішення протягом 10 робочих днів (крім рішень, що підлягають негайному виконанню).

Відповідно до п.2 постанови про відкриття виконавчого провадження №62849128 від 20.08.2020 року, зазначено про необхідність виконання рішення боржником протягом 10 робочих днів, у п.3. постанови постановлено вимогу про стягнення із боржника виконавчого збору у розмірі 18 892 гривень.

Тобто, державний виконавець стягнув виконавчий збір за примусове виконання рішення суду, але не врахував, що виконання рішення покладається на боржника, а державний виконавець лише здійснює перевірку виконання боржником цього рішення.

Відповідно до ст. 63 Закону за рішеннями, за якими боржник зобов`язаний особисто вчинити певні дії або утриматися від їх вчинення, виконавець наступного робочого дня після закінчення строку, визначеного частиною шостою статті 26 цього Закону, перевіряє виконання рішення боржником. Якщо рішення підлягає негайному виконанню, виконавець перевіряє виконання рішення не пізніш як на третій робочий день після відкриття виконавчого провадження.

Проаналізувавши положення статті 63 Закону суд приходить до висновку, що під час виконання рішень немайнового характеру державний виконавець фактично надає боржнику строк на добровільне виконання рішення, а у випадку невиконання боржником рішення протягом наданого строку законодавець диференціює подальші дії державного виконавця залежно від участі боржника в процесі виконання рішення.

Так, якщо рішення можливо виконати без участі боржника державний виконавець вживає заходів примусового виконання рішення, а якщо рішення неможливо виконати без участі боржника, державний виконавець лише здійснює перевірку виконання боржником цього рішення, а після надсилання органу досудового розслідування повідомлення про вчинення боржником кримінального правопорушення виносить постанову про закінчення виконавчого провадження, тобто не вживає жодних заходів примусового виконання рішення.

Таким чином, положення Закону, що визначають порядок виконання рішень немайнового характеру, які не можуть бути виконані без участі боржника, не передбачають вчинення державним виконавцем заходів примусового виконання рішення та, як наслідок, стягнення з боржника виконавчого збору.

Статтею 27 Закону встановлено, що виконавчий збір - це збір, що справляється на всій територій України за примусове виконання рішення органами державної виконавчої служби. Відповідно до ст. 10 Закону заходами примусового виконання рішень є:

1) звернення стягнення на кошти та інше майно / майнові права/ боржника;

2) звернення стягнення на заробітну плату, доходи, пенсію і т.п. боржника;

3) вилучення у боржника і передача стягувану певних предметів, зазначених у рішенні;

4) заборона боржнику розпоряджатися та/або користуватися майном, яке належить йому на праві власності;

5) інші заходи, передбачені Законом.

Відповідно до статті 9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Відповідно до ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, а суд згідно статті 90 цього Кодексу, оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

Виходячи з вищенаведеного, суд приходить до висновку, що вимоги позивача є обґрунтованими, відповідають дійсним обставинам та матеріалам справи, ґрунтуються на вимогах чинного законодавства, належним чином не заперечені відповідачем, а тому підлягають до задоволення в повному обсязі.

Частиною 2 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Згідно з частиною 1 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Відповідно до статті 72 Кодексу адміністративного судочинства України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Частиною 2 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Таким чином, беручи до уваги досліджені в судовому засіданні письмові докази в їх сукупності, оглянувши матеріали виконавчого провадження, що додавались для огляду до відзиву, суд приходить до висновку про протиправність оскаржуваного п. 3 постанови про відкриття виконавчого провадження №62849128 від 20 серпня 2019 року винесеного головним державним виконавцем Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Волинській області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Львів) Турчинським В. Є. про стягнення виконавчого збору в розмірі 18 892 грн., з огляду на що останні підлягають скасуванню.

Відповідно до частини другої статті 139 КАС України при задоволенні позову суб`єкта владних повноважень з відповідача стягуються виключно судові витрати суб`єкта владних повноважень, пов`язані із залученням свідків та проведенням експертиз. Тобто, при задоволенні позову суб`єкта владних повноважень з відповідача судовий збір не стягується.

Згідно з частиною першою статті 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Таким чином, з відповідача на користь Луцького МЦЗ слід стягнути судовий збір в сумі 2 102,00 грн, що сплачений відповідно до платіжного доручення від 31.08.2020.

Керуючись статтями 243, 245, 246, 255, 287, 295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України, на підставі Закону України «Про виконавче провадження», суд

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити повністю.

Визнати протиправним та скасувати п. 3 резолютивної частини постанови про відкриття виконавчого провадження №62849128 від 20 серпня 2019 року винесеного головним державним виконавцем Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Волинській області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Львів) Турчинським В. Є.

Стягнути на користь Луцького міського центру зайнятості за рахунок бюджетних асигнувань Управління забезпечення примусового виконання рішень у Волинській області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Львів) судові витрати в сумі 2 102 (дві тисячі сто дві) гривні 00 копійок.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого ст.295 КАС України. У разі подання апеляційної скарги рішення якщо його не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку повністю або частково шляхом подання апеляційної скарги до Восьмого апеляційного адміністративного суду через Волинський окружний адміністративний суд. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом десяти днів з дня його проголошення.

Позивач Луцький міський центр зайнятості (43025, Волинська область, місто Луцьк, вулиця Ярощука, 2, ідентифікаційний код 13352315).

Відповідач Управління забезпечення примусового виконання рішень у Волинській області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Львів) (43021, Волинська область, м. Луцьк, вул. Володимирська, 1, ідентифікаційний код 43317547)

Головуючий-суддя С.Ф. Костюкевич