Рішення № 92005143, 02.10.2020, Вінницький окружний адміністративний суд

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02 жовтня 2020 р. Справа № 120/3692/20-а

Вінницький окружний адміністративний суд у складі судді Сала Павла Ігоровича, розглянувши в м. Вінниці в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Департаменту соціальної політики Вінницької міської ради про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити дії,

ВСТАНОВИВ:

28.07.2020 до суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 про визнання протиправною відмови Департаменту соціальної політики Вінницької міської ради у видачі позивачці "Посвідчення члена сім`ї загиблого" на підставі положень п. 1 ч. 1 ст. 10 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" та зобов`язання відповідача вчинити дії щодо видачі позивачці зазначеного посвідчення.

Позовні вимоги обґрунтовуються тим, що 10.06.2020 позивачка звернулась до відповідача з заявою, в якій просила надати їй статус члена сім`ї загиблого ветерана війни та видати відповідне посвідчення, посилаючись на те, що вона є дружиною померлого громадянина з числа ліквідаторів І категорії, смерть якого пов`язана з Чорнобильською катастрофою, а також особи з інвалідністю внаслідок війни. Однак листом від 19.06.2020 № Я-08-41528/8-04-32 відповідач відмовив у задоволенні поданої заяви, посилаючись на те, що чинним законодавством не передбачено встановлення дружинам померлих ветеранів війни з числа учасників ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, смерть яких пов`язана з Чорнобильською катастрофою, статусу члена сім`ї загиблого (померлого) ветерана війни. Позивачка вважає надану відмову протиправною, а тому звертається до суду з цим позовом.

Ухвалою суду від 03.08.2020 відкрито провадження у цій справі та вирішено здійснювати її розгляд в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні).

26.08.2020 до суду надійшов відзив на позовну заяву, в якому відповідач просить суд відмовити у задоволенні позову.

Відповідач зазначає, що згідно з ч. 1 ст. 10 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" чинність цього Закону поширюється на сім`ї військовослужбовців, партизанів, підпільників, учасників бойових дій на території інших держав, прирівняних до них осіб, зазначених у статтях 6 і 7 цього Закону, які загинули (пропали безвісти) або померли внаслідок поранення, контузії чи каліцтва, одержаних під час захисту Батьківщини або виконання інших обов`язків військової служби (службових обов`язків), а також внаслідок захворювання, пов`язаного з перебуванням на фронті або одержаного в період проходження військової служби чи на території інших держав під час воєнних дій та конфліктів.

Водночас вказаною нормою не передбачено статусу для члена сім`ї померлого ліквідатора аварії на ЧАЕС, тоді як експертний висновок Центральної міжвідомчої експертної комісії МОЗ та МНС України від 06.12.2019 № 7412 не може бути підставою для видачі позивачці посвідчення члена сім`ї загиблого, оскільки не підтверджує причинний зв`язок смерті померлого чоловіка з пораненням, контузією чи каліцтвом, одержаних під час виконання обов`язків військової служби. Окрім того, захворювання, внаслідок якого помер чоловік позивачки, не пов`язане з перебуванням на фронті або одержане в період проходження військової служби під час воєнних дій та конфліктів.

Таким чином, на думку відповідача, відсутні підстави поширювати на позивачку положення пункту 1 частини першої статті 10 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту".

Крім того, відповідач вважає, що суд не може перебирати на себе повноваження суб`єкта владних повноважень, оскільки питання щодо надання статусу члена сім`ї померлого ветерана війни та видача відповідного посвідчення є виключною компетенцією відповідача.

Враховуючи наведене, відповідач вважає свою відмову правомірною і такою, що відповідає вимогам чинного законодавства.

Інших заяв по суті від сторін не надходило.

Згідно з ч. 2 ст. 262 КАС України розгляд справи по суті за правилами спрощеного позовного провадження починається з відкриття першого судового засідання. Якщо судове засідання не проводиться, розгляд справи по суті розпочинається через тридцять днів, а у випадках, визначених статтею 263 цього Кодексу, - через п`ятнадцять днів з дня відкриття провадження у справі.

Відповідно до ч. 1 ст. 258 КАС України суд розглядає справи за правилами спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів із дня відкриття провадження у справі.

Частиною четвертою статті 243 КАС України передбачено, що судове рішення, постановлене у письмовому провадженні, повинно бути складено у повному обсязі не пізніше закінчення встановлених цим Кодексом строків розгляду відповідної справи, заяви або клопотання.

Датою ухвалення судового рішення в порядку письмового провадження є дата складення повного судового рішення (ч. 5 ст. 250 КАС України).

Вивчивши матеріали справи, оцінивши наведені сторонами доводи, суд встановив, що відповідно до свідоцтва про одруження серії НОМЕР_1 , виданого 21.07.1974, між позивачкою ОСОБА_1 (дошлюбне прізвище - ОСОБА_1 ), ІНФОРМАЦІЯ_1 , та громадянином ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , було зареєстровано шлюб, про що в Книзі реєстрації актів про одруження зроблено запис № 10 від 21.07.1974.

14.05.1996 Замостянським районним військовим комісаріатом м. Вінниці чоловіку позивачки ОСОБА_3 видано довідку № 4/151 про те, що він був призваний на спеціальні збори по ліквідації наслідків на Чорнобильській АЕС при в/ч 43187 з 14.08.1987 по 02.10.1987. Підставою для видачі довідки вказано військовий квиток серії НОМЕР_2 .

15.07.1997 чоловіку позивачки видано посвідчення серії НОМЕР_3 як особі, яка постраждала внаслідок Чорнобильської катастрофи, що підтверджується дублікатом посвідчення особи, яка постраждала внаслідок Чорнобильської катастрофи серії НОМЕР_4 , виданого 31.10.2002.

Висновком медико-соціальної (експертної) комісії м. Вінниці чоловіку позивачки ОСОБА_3 встановлено 3 групи інвалідності у зв`язку з захворюванням, пов`язаним з виконанням обов`язків військової служби по ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, що підтверджується відповідною довідкою серії МСЕ-№ 338206 від 26.01.1998.

10.02.1998 ОСОБА_3 присвоєно статус інваліда війни 3 групи, що підтверджується посвідченням серії НОМЕР_5 . Крім того, ОСОБА_3 набув право на пільги, передбачені законодавством для ветеранів війни-інвалідів війни, зокрема Законом України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту".

ІНФОРМАЦІЯ_3 чоловік позивачки помер, про що свідчить свідоцтво про смерть серії НОМЕР_6 , видане 13.08.2019.

Як зазначено в експертному висновку Центральної міжвідомчої експертної комісії МОЗ та МНС України по встановленню причинного зв`язку хвороб, що призвели до інвалідності та смерті з дією іонізуючого випромінювання та інших шкідливих чинників внаслідок аварії на Чорнобильській АЕС від 06.12.2019 № 7412, основний діагноз ОСОБА_3 : "Гіпертонічна хвороба з переважним ураженням серця та нирок. Гостра серцева недостатність". Вказане захворювання призвело до смерті та пов`язане з виконанням обов`язків військової служби по ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС.

28.01.2020 позивачці присвоєно статус дружини померлого громадянина з числа учасників ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС категорії 1, смерть якого пов`язана з Чорнобильською катастрофою, що підтверджується посвідченням за № НОМЕР_7 .

В січні 2020 року позивачка звернулася до відповідача з метою отримання консультації з питання отримання статусу члена сім`ї загиблого (померлого) ветерана війни.

20.01.2020 відповідач звернувся до Департаменту соціальної та молодіжної політики Вінницької обласної держаної адміністрації із запитом за № 08-00-008-3108 щодо можливості встановлення позивачці статусу члена сім`ї загиблого (померлого) ветерана війни. Листом від 05.02.2020 № 06-68-1 Департамент повідомив, що соціальний захист дружин померлих учасників ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, смерть яких пов`язана із захворюваннями, отриманими під час ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС здійснюється відповідно до Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи". Крім того, Департамент зазначив, що його листи не є нормативно-правовими актами та не встановлюють правових норм, а носять інформаційний та рекомендаційний характер.

03.03.2020 позивачка звернулася до відповідала із заявою про надання їй статусу члена загиблого (померлого) ветерана війни та видачу відповідного посвідчення, додавши до заяви експертний висновок.

У зв`язку з цим, 06.03.2020 відповідач направив лист за вих. № 08-00-008-12922 до Міністерства соціальної політики України, в якому просив надати роз`яснення щодо правомірності встановлення ОСОБА_1 статусу члена сім`ї загиблого (померлого) ветерана війни відповідно до чинного законодавства.

Листом від 07.04.2020 за № 3978/0/290-20/29 Міністерство соціальної політики України повідомило про відсутність правових підстав для встановлення ОСОБА_1 статусу члена сім`ї загиблого (померлого) ветерана війни згідно з п. 1 ч. 1 ст. 10 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту", оскільки причина смерті її чоловіка не пов`язана з захворюванням, одержаним під час перебування на фронті або в період проходження військової служби під час воєнних дій та конфліктів.

Вказані роз`яснення відповідач направив позивачці листом від 15.05.2020 № Я-08-22815/8-04-32.

10.06.2020 позивачка звернулась до відповідача з заявою, в якій просила надати їй статус члена сім`ї загиблого ветерана війни та видати відповідне посвідчення, посилаючись на те, що вона є дружиною померлого громадянина з числа ліквідаторів І категорії, смерть якого пов`язана з Чорнобильською катастрофою, а також особи з інвалідністю внаслідок війни.

Втім, листом від 19.06.2020 № Я-08-41528/8-04-32 відповідач відмовив у задоволенні поданої заяви, посилаючись на те, що чинним законодавством не передбачено встановлення дружинам померлих ветеранів війни з числа учасників ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, смерть яких пов`язана з Чорнобильською катастрофою, статусу члена сім`ї загиблого (померлого) ветерана війни.

Вказану відмову позивачка вважає протиправною, а тому звернулась до суду з цим позовом.

Надаючи оцінку спірним правовідносинам та встановленим обставинам справи, суд керується такими мотивами.

Стаття 3 Конституції України гарантує, що людина, її життя і здоров`я, честь і гідність, недоторканність і безпека визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю. Права і свободи людини та їх гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Утвердження і забезпечення прав і свобод людини є головним обов`язком держави.

Згідно зі статтею 21 Конституції України усі люди є вільні і рівні у своїй гідності та правах. Права і свободи людини є невідчужуваними та непорушними.

Статтею 19 Конституції України встановлено, що правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством. Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Правовий статус ветеранів війни регламентується Законом України від 22 жовтня 1993 року № 3551-ХII "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту (далі - Закон № 3551-ХII).

В преамбулі до Закону № 3551-ХII зазначено, що цей Закон визначає правовий статус ветеранів війни, забезпечує створення належних умов для їх життєзабезпечення, сприяє формуванню в суспільстві шанобливого ставлення до них.

Згідно зі статтею 4 Закону № 3551-ХII ветеранами війни є особи, які брали участь у захисті Батьківщини чи в бойових діях на території інших держав. До ветеранів війни належать: учасники бойових дій, особи з інвалідністю внаслідок війни, учасники війни.

Відповідно до вимог пункту 1 частини 2 статті 7 Закону № 3551-ХIІ до осіб з інвалідністю внаслідок війни належать також інваліди з числа військовослужбовців, осіб вільнонайманого складу, які стали інвалідами внаслідок поранення, контузії, каліцтва або захворювання, одержаних під час захисту Батьківщини, виконання інших обов`язків військової служби, пов`язаних з перебуванням на фронті в інші періоди, з ліквідацією наслідків Чорнобильської катастрофи, ядерних аварій, ядерних випробувань, з участю у військових навчаннях із застосуванням ядерної зброї, іншим ураженням ядерними матеріалами.

Згідно з пунктом 6 Рішення Конституційного Суду України від 01 грудня 2004 року № 20-РП/04 ветеранами війни є особи, які брали участь у захисті Батьківщини чи бойових діях на території інших держав. Розділ 11 Закону № 3551-ХIІ визначає поняття і зміст статусу ветеранів війни (учасників бойових дій, інваліди війни, учасники війни) та осіб, на яких поширюється дія його положень. Це колишні військовослужбовці, які безпосередньо як у воєнний, так і в мирний час виконували інші обов`язки військової служби та тилового забезпечення, пов`язані з необхідністю захисту Батьківщини, у тому числі з ліквідацією наслідків Чорнобильської катастрофи, ядерних аварій.

Такими чином, обов`язковими умовами, за яких ліквідатора наслідків аварії на ЧАЕС може бути віднесено до осіб з інвалідністю внаслідок війни є наявність факту інвалідності, доказів залучення особи до виконання обов`язків військової служби або до складу формувань Цивільної оборони та отримання інвалідності внаслідок захворювання, пов`язаного з ліквідацією наслідків Чорнобильської катастрофи.

Судом встановлено, що згідно з посвідченням особи, яка постраждала внаслідок Чорнобильської катастрофи 1 категорії, серія НОМЕР_5 від 10.02.1998, померлий чоловік позивачки ОСОБА_3 був особою з інвалідністю ІІІ групи та мав право на пільги, встановлені законодавством України для ветеранів війни-інвалідів війни. Отже, на нього поширювалась дія Закону № 3551-ХII.

Порядок проведення військово-лікарської експертизи визначається Положенням про військово-лікарську експертизу в Збройних Силах України, що затверджене наказом Міністерства оборони України від 14.08.2008 № 402 (далі - Положення № 402)

Так, відповідно до п. 1.1 розділу І цього Положення військово-лікарська експертиза визначає придатність за станом здоров`я до військової служби призовників, військовослужбовців та військовозобов`язаних, установлює причинний зв`язок захворювань, травм (поранень, контузій, каліцтв) та визначає необхідність і умови застосування медико-соціальної реабілітації та допомоги військовослужбовцям.

Відповідно до п. 2.4.5, 21.30 Положення № 402 військово-лікарська комісія може приймати постанову про причинний зв`язок захворювання, травми (поранення, контузії, каліцтва), яке призвело до смерті військовослужбовця, і причину смерті в одному з формулювань, вказаних у пунктах 21.5, 21.6 розділу II Положення.

Згідно з п. 21.6 Положення № 402 при встановленні причинного зв`язку захворювань військовослужбовців з аварією на Чорнобильській АЕС та інших ядерних об`єктах, учасників ядерних випробувань і випробувань ядерної зброї та тих, що брали участь у складанні ядерних боєприпасів і здійснювали на них регламентні роботи для проведення відповідних випробувань і військових навчань, постанови приймаються, зокрема, у таких формулюваннях (наявність посвідчення учасника ліквідації наслідків аварії (постраждалого від наслідків аварії) на Чорнобильській АЕС відповідної категорії при встановленні причинного зв`язку обов`язкова):

а) "Захворювання, ТАК, пов`язане з виконанням обов`язків військової служби з ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС" - якщо захворювання виникли у період ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, загострились або ускладнились, призвели до інвалідності чи смерті у строки, передбачені наказом Міністерства охорони здоров`я України від 17 травня 1997 року № 150 "Про затвердження нормативних актів щодо хвороб, при яких може бути встановлений причинний зв`язок з дією іонізуючого випромінення та інших шкідливих чинників внаслідок аварії на Чорнобильській АЕС", зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 26 вересня 1997 року за № 448/2252, і військовослужбовець, колишній військовослужбовець має посвідчення учасника ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС.

Визначення причинного зв`язку захворювання (поранення, контузії, каліцтва, травми), що призвело до смерті військовослужбовця, колишнього військовослужбовця, проводиться штатними військово-лікарськими комісіями (п. 21.9 розділу ІІ Положення № 402).

Згідно з експертним висновком Центральної міжвідомчої експертної комісії МОЗ та МНС України від 06.12.2019 № 7412 захворювання, яке призвело до смерті чоловіка позивачки, пов`язане з виконанням ним обов`язків військової служби з ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС.

Таким чином, уповноваженим органом державної влади (ВЛК) встановлено причинний зв`язок смерті чоловіка позивачки внаслідок захворювань, набутих у зв`язку з виконанням обов`язків військової служби з ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС.

Відтак за результатами розгляду справи судом встановлено, що:

по-перше, на чоловіка позивачки при житті поширювалась дія Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" і він мав право на пільги, передбачені законодавством для ветеранів війни-інвалідів війни;

по-друге, до смерті чоловіка позивачки призвело захворювання, пов`язане з виконанням ним обов`язків військової служби по ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС.

В силу приписів пункту 1 статті 10 Закону № 3551-ХII чинність цього Закону поширюється на сім`ї військовослужбовців, партизанів, підпільників, учасників бойових дій на території інших держав, прирівняних до них осіб, зазначених у ст. 6 і 7 цього Закону, які загинули (пропали безвісті) або померли внаслідок поранення, контузії чи каліцтва, одержаних під час захисту Батьківщини або виконання інших обов`язків військової служби (службових обов`язків), а також внаслідок захворювання, пов`язаного з перебуванням на фронті або одержаного в період проходження військової служби чи на території інших держав під час воєнних дій та конфліктів.

Змістовний аналіз наведеної норми у сукупності з положеннями статті 4, пункту 2 частини другої статті 7 Закону 3551-ХII дає змогу зробити висновок, що чинність цього Закону поширюється на членів сім`ї військовослужбовців та прирівняних до них осіб, які: 1) загинули (пропали безвісті); або 2) померли внаслідок поранення, контузії чи каліцтва, одержаних під час захисту Батьківщини або виконання інших обов`язків військової служби (службових обов`язків); або 3) померли внаслідок захворювання, одержаного в період проходження військової служби.

При цьому відповідно до абзацу 19 пункту 1 статті 10 Закону № 3551-ХII до членів сімей загиблих військовослужбовців належить один з подружжя, який не одружився вдруге, незалежно від того, виплачується йому пенсія чи ні.

Отже, позивачка ОСОБА_1 , будучи членом сім`ї померлого учасника ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС зі статусом особи з інвалідністю внаслідок війни, смерть якого настала у зв`язку із захворюванням, пов`язаним з виконанням обов`язків військової служби, вважається особою, на яку поширюється чинність Закону № 3551-ХII.

Більше того, поширення чинності Закону № 3551-ХII на позивачку є похідними від приналежності її померлого чоловіка до категорії ветеранів війни-інвалідів війни. При цьому враховуються висновки Сьомого апеляційного адміністративний суд, наведені у постанові від 02.04.2019 в справі № 0240/3190/18-а.

Суд критично оцінює доводи відповідача щодо не підтвердження причинного зв`язку смерті чоловіка позивачки із захворюванням, яке одержане в період проходження військової служби, оскільки вказаний факт повністю доводиться вищезгаданим експертним висновком.

Відтак відмова Департаменту соціальної політики Вінницької міської ради у видачі позивачці посвідчення члена сім`ї загиблого на підставі положень пункту 1 статті 10 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" визнається судом протиправною.

Згідно з п. 2 Порядку видачі посвідчень і нагрудних знаків ветеранів війни, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12 травня 1994 року № 302, посвідчення є документом, що підтверджує статус ветеранів війни та інших осіб, на яких поширюється чинність Закону № 3551-ХII, на основі якого надаються відповідні пільги і компенсації.

Пунктами, 4, 7 вказаного Порядку передбачено, що особам, на яких поширюється чинність Закону № 3551-ХII, видаються посвідчення з написом "Посвідчення члена сім`ї загиблого". Посвідчення видаються органами праці та соціального захисту населення за місцем реєстрації громадянина.

Таким чином, враховуючи протиправний характер наданої відповідачем відмови, задля ефективного захисту порушених прав позивачки суд вважає можливим зобов`язати відповідача вчинити дії щодо видачі позивачці посвідчення члена сім`ї загиблого відповідно до Закону № 3551-ХII.

Частиною першою статті 2 КАС України визначено, що завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

У справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку (ч. 2 ст. 2 КАС України).

Згідно з ч. 1 ст. 6 КАС України суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого, зокрема, людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави.

Перевіривши обґрунтованість доводів сторін, оцінивши докази суб`єкта владних повноважень на підтвердження правомірності своїх дій та докази, надані позивачкою, суд приходить до переконання, що заявлений позов належить задовольнити.

Вирішуючи питання про розподіл судових витрат у справі, суд враховує, що відповідно до ч. 1 ст. 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Проте, оскільки позивачка звільнена від сплати судового збору, а витрат, пов`язаних з розглядом справи судом не встановлено, питання про розподіл судових витрат у цій справі не вирішується.

Керуючись ст.ст. 72, 77, 90, 139, 242, 245, 246, 250, 255, 295 КАС України, суд

ВИРІШИВ:

Адміністративний позов задовольнити.

Визнати протиправною відмову Департаменту соціальної політики Вінницької міської ради у видачі ОСОБА_1 "Посвідчення члена сім`ї загиблого" на підставі положень п. 1 ст. 10 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту".

Зобов`язати Департамент соціальної політики Вінницької міської ради видати ОСОБА_1 "Посвідчення члена сім`ї загиблого", як особі, на яку поширюється дія Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту".

Рішення суду набирає законної сили в порядку, визначеному ст. 255 КАС України.

Відповідно до ст. 295 КАС України апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо справу розглянуто в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Інформація про учасників справи:

1) позивачка: ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_8 , місце проживання: АДРЕСА_1 );

2) відповідач: Департамент соціальної політики Вінницької міської ради (код ЄДРПОУ 38782790, місцезнаходження: вул. Соборна, 50, м. Вінниця, 21100).

Повне рішення суду складено 02.10.2020.

Суддя Сало Павло Ігорович