Рішення № 92004845, 05.10.2020, Господарський суд Чернігівської області

РІШЕННЯ

Іменем України

05 жовтня 2020 року м. Чернігівсправа № 927/791/20

Господарський суд Чернігівської області у складі: головуючого судді Федоренко Ю.В., секретаря судового засідання Сиворакша Т.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали справи за позовом:

Комунального підприємства “Київтранспарксервіс”,

До відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю “Резерв-ВР”,

Предмет спору: про стягнення 254362,11 грн

Представники сторін:

від позивача: Решетило Р.Г. адвокат

від відповідача: не прибув

У судовому засіданні була проголошена вступна та резолютивна частини рішення, на підставі ст.240 Господарського процесуального кодексу України.

ВСТАНОВИВ:

Позивачем подано позов про стягнення з відповідача заборгованості в загальному розмірі 254362,11 грн, з яких 242257,50 грн основного боргу, 9700,07 грн пені, 299,70 грн інфляційних втрат, 2104,84 грн три відсотки річних за неналежне виконання договору № ДНП-2020-02/18 про надання майданчика для експлуатації, утримання та облаштування від 17.02.2020.

Ухвалою Господарського суду Чернігівської області від 03.09.2020 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження, судове засідання по розгляду справи по суті призначено на 05.10.2020 о 10:00. Вказана ухвала направлена 03.09.2020 на електронні адреси позивача та відповідача. Крім того, вказана ухвала 09.09.2020 була направлена на поштові адреси позивача та відповідача та отримана позивачем 14.09.2020 згідно поштового повідомлення №1400049536536.

Від позивача надійшло клопотання №053/05-3242 від 08.09.2020 про долучення доказів, яке задоволено судом, документи долучені до матеріалів справи.

Від позивача на електронну адресу суду надійшло клопотання №053/05-3399 від 22.09.2020 про проведення судового засідання в режимі відеоконференції.

Ухвалою Господарського суду Чернігівської області від 24.09.2020 клопотання позивача задоволено, постановлено судове засідання призначене на 05.10.2020 о 10:00 провести в режимі відеоконференції.

У судове засідання 05.10.2020 прибув представник позивача адвокат Решетило Р.Г.

Представник відповідача в судове засідання 05.10.2020 не прибув. Заяв, клопотань та відзиву на позов від відповідача на час проведення судового засідання не надходило.

Згідно Витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань в реєстрі станом на 24.09.2020 значиться Товариство з обмеженою відповідальністю «Резерв-ВР», ідентифікаційний код 39840658, місцезнаходження м.Ніжин, вул.Шевченка,21-3.

Ухвала від 03.09.2020 про відкриття провадження у справі, яка була направлена судом відповідачу рекомендованим листом з повідомленням, на адресу вказану у позовній заяві і яка співпадає з адресою державної реєстрації (м.Ніжин, вул.Шевченка,21-3), повернулася до суду з відміткою відділу поштового зв`язку – адресат відсутній за вказаною адресою.

В силу статті 18 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців" відомості, внесені до Єдиного державного реєстру, вважаються достовірними.

Відповідно до ч. 5 ст. 176 Господарського процесуального кодексу України ухвала про відкриття провадження у справі надсилається учасникам справи, а також іншим особам, якщо від них витребовуються докази, в порядку, встановленому статтею 242 цього Кодексу, та з додержанням вимог частини четвертої статті 120 цього Кодексу.

Частиною 5 ст. 242 Господарського процесуального кодексу України визначено, що учасникам справи, які не були присутні в судовому засіданні, або якщо судове рішення було ухвалено поза межами судового засідання чи без повідомлення (виклику) учасників справи, копія судового рішення надсилається протягом двох днів з дня його складення у повному обсязі в електронній формі у порядку, визначеному законом, - у випадку наявності в особи офіційної електронної адреси, або рекомендованим листом з повідомленням про вручення, якщо така адреса відсутня.

Відповідно до п. 5 ч. 6 ст. 242 Господарського процесуального кодексу України днем вручення судового рішення є день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, яка зареєстрована у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.

Крім того, судом враховано, що відповідно до частини 1 статті 9 Господарського процесуального кодексу України, ніхто не може бути позбавлений права на інформацію про дату, час і місце розгляду своєї справи або обмежений у праві отримання в суді усної або письмової інформації про результати розгляду його судової справи. Будь-яка особа, яка не є учасником справи, має право на доступ до судових рішень у порядку, встановленому законом.

Частиною 2 статті 2 Закону України “Про доступ до судових рішень”, усі судові рішення є відкритими та підлягають оприлюдненню в електронній формі не пізніше наступного дня після їх виготовлення і підписання.

Згідно з ч.1, 2 ст.3 Закону України “Про доступ до судових рішень”, для доступу до судових рішень судів загальної юрисдикції Державна судова адміністрація України забезпечує ведення Єдиного державного реєстру судових рішень. Єдиний державний реєстр судових рішень – автоматизована система збирання, зберігання, захисту, обліку, пошуку та надання електронних копій судових рішень.

Судові рішення, внесені до Реєстру, є відкритими для безоплатного цілодобового доступу на офіційному веб-порталі судової влади України (ч. 1 ст. 4 Закону України “Про доступ до судових рішень”).

Отже, відповідач не позбавлений права на ознайомлення з судовими рішеннями у Єдиному державному реєстрі судових рішень.

Частиною 2 статті 252 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що розгляд справи по суті в порядку спрощеного провадження починається з відкриття першого судового засідання або через тридцять днів з дня відкриття провадження у справі, якщо судове засідання не проводиться.

Відповідно до ст. 13 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

З урахуванням наведеного, розгляд справи проводився в межах розумного строку, та з урахуванням приписів Господарського процесуального кодексу України.

Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 42 Господарського процесуального кодексу України, учасники справи мають право подавати заяви та клопотання, надавати пояснення суду, наводити свої доводи, міркування щодо питань, які виникають під час судового розгляду, і заперечення проти заяв, клопотань, доводів і міркувань інших осіб.

Відповідно до ст. 169 Господарського процесуального кодексу України, при розгляді справи судом учасники справи викладають свої вимоги, заперечення, аргументи, пояснення, міркування щодо процесуальних питань у заявах та клопотаннях, а також запереченнях проти заяв і клопотань. Заяви, клопотання і заперечення подаються в письмовій або усній формі. У випадках, визначених цим Кодексом, або на вимогу суду заяви і клопотання подаються тільки в письмовій формі. Заяви, клопотання і заперечення подаються та розглядаються в порядку, встановленому цим Кодексом.

Заяв та клопотань від відповідача до суду не надходило.

Згідно з ч. 1, 8 ст. 252 Господарського процесуального кодексу України, розгляд справи у порядку спрощеного позовного провадження здійснюється судом за правилами, встановленими цим Кодексом для розгляду справи в порядку загального позовного провадження, з особливостями, визначеними у цій главі. При розгляді справи у порядку спрощеного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи, а у випадку розгляду справи з повідомленням (викликом) учасників справи також заслуховує їх усні пояснення. Судові дебати не проводяться.

Відповідно до ч.1 ст. 202 Господарського процесуального кодексу України, неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.

Враховуючи положення ст. 13, 74 Господарського процесуального кодексу України, якими в господарському судочинстві реалізовано конституційний принцип змагальності судового процесу, суд вважає, що господарським судом, в межах наданих йому повноважень, створені належні умови для надання сторонами доказів та заперечень та здійснені всі необхідні дії для забезпечення сторонами реалізації своїх процесуальних прав, а тому вважає за можливе розглядати справу за наявними в ній матеріалами і документами в силу приписів ч.9 ст.165 Господарського процесуального кодексу України, оскільки відповідачем не подано відзив на позов у встановлений судом строк без поважних причин.

Розглянувши подані документи і матеріали, з`ясувавши фактичні обставини справи, дослідивши докази, які мають юридичне значення для вирішення спору, господарський суд встановив.

Предметом спору в даній справі є матеріально правова вимога позивача до відповідача про стягнення 242257,50 грн основного боргу, 9700,07 грн пені, 299,70 грн інфляційних втрат, 2104,84 грн три відсотки річних за неналежне виконання договору № ДНП-2020-02/18 про надання майданчика для експлуатації, утримання та облаштування від 17.02.2020.

До обставин, які є предметом доказування у даній справі, відноситься встановлення факту наявності між сторонами договірних відносин щодо передання для експлуатації, утримання та облаштування майданчика для паркування, факту надання позивачем відповідачу послуг, оплати відповідачем наданих позивачем послуг.

Як встановлено ст. 67 Господарського кодексу України, відносини підприємства з іншими підприємствами, організаціями, громадянами в усіх сферах господарської діяльності здійснюються на основі договорів. Підприємства вільні у виборі предмета договору, визначенні зобов`язань, інших умов господарських взаємовідносин, що не суперечать законодавству України.

У статтях 3, 6, 203, 626, 627 Цивільного кодексу України визначено загальні засади цивільного законодавства, зокрема, поняття договору і свободи договору, та сформульовано загальні вимоги до договорів як різновиду правочинів (вільне волевиявлення учасника правочину).

Як вбачається з матеріалів справи, 17.02.2020 між Комунальним підприємством «Київтранспарксервіс» (позивач, сторона-1) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Резерв-ВР» (відповідач, сторона-2) укладено договір №ДНП-2020-02/18 про надання майданчика для експлуатації, утримання та облаштування.

У п. 1.1 договору сторони встановили, що Сторона-1 передає за плату Стороні-2 для експлуатації, утримання та облаштування майданчика для паркування транспортних засобів за адресою: м. Київ, Голосіївський р-н., просп. Глушкова (біля ст. м. «Теремки») (перехоплюючий), в межах III територіальної зони паркування м. Києва. (надалі - майданчик для паркування), що включає 45 місць для платного паркування транспортних засобів, а також 5 спеціальних місць для безкоштовного паркування транспортних засобів, які перевозять осіб з інвалідністю, для ведення діяльності з паркування транспортних засобів та здійснення розрахунків з юридичними та фізичними особами за паркування їхніх транспортних засобів.

Відповідно до п. 3.1-3.2 Договору майданчик для паркування вважається переданим в експлуатацію Стороні-2 з моменту підписання сторонами акту приймання-передачі майданчика для паркування в експлуатацію. Акт приймання-передачі майданчика в експлуатацію має бути підписаний сторонами не пізніше ніж через 5 календарних днів від моменту підписання договору. У випадку не підписання сторонами акту приймання передачі майданчика в експлуатацію даний договір вважається розірваним на 6-й день.

17.02.2020 сторонами підписано Акт приймання-передачі паркувального майданчика, згідно якого сторона-1 передала, а сторона-2 прийняла в експлуатацію паркувальний майданчик на 50 машино-місць за адресою: м. Київ, Голосіївський р-н., просп. Глушкова (біля ст. м. «Теремки») (перехоплюючий), в межах III територіальної зони паркування м. Києва.

Згідно з пунктом 3.4 Договору щомісяця до 10-го числа Сторони підписують акт приймання-передачі послуг наданих в попередньому місяці. Підписання акту приймання-передачі наданих послуг здійснюється за місцезнаходженням Сторони-1. У випадку не підписання Стороною-2 акту приймання-передачі наданих послуг в строк до 10 числа акт приймання- передачі послуг наданих в попередньому місяці вважається підписаним Стороною-2 без зауважень.

Відповідно до п. 2.2.6. Договору Сторона-2 зобов`язується своєчасно та в повному обсязі здійснювати розрахунки зі Стороною-1 згідно з умовами цього Договору.

Згідно з п. 4.2-4.3 Договору встановлено, що вартість експлуатації 1 машиномісця за 1 день в гривнях, визначена за результатами аукціону та становить 55,50 гри., у т.ч. ПДВ в сумі 9,25. Загальна ціна договору становить 3010986,00грн.

Відповідно до п. 4.5. Договору оплата вартості експлуатації майданчика починається з дня підписання акту приймання передачі Стороною-1 в експлуатацію Стороні-2 майданчика для паркування та здійснюється Стороною-2 щомісячно шляхом перерахування коштів на рахунок Сторони-1 у розмірі 100% місячної вартості експлуатації майданчика з урахуванням кількості календарних днів в місяці, за який проводиться оплата не пізніше 15 числа місяця, за який здійснюється розрахунок. Плата за місяць в якому підписано акт приймання-передачі здійснюється пропорційно до фактичної кількості днів експлуатації майданчика для паркування в даному місяці. Якщо акт приймання-передачі майданчика в експлуатацію підписано після 15 числа місяця, платіж вноситься до 1 (першого числа) наступного місяця.

Позивачем до позовної заяви додано Акти надання послуг №2862 від 31.03.2020 на суму 77422,50грн. (надання в експлуатацію майданчика для паркування 2-а зона), №3646 від 30.04.2020 на суму 74925,00грн. (надання в експлуатацію майданчика для паркування 2-а зона), №4430 від 31.05.2020 на суму 77422,50грн. (надання в експлуатацію майданчика для паркування 2-а зона), №5319 від 21.06.2020 на суму 52447,50грн. (надання в експлуатацію майданчика для паркування 2-а зона).

Як зазначає позивач у позовні заяві, відповідач починаючи з березня 2020 року свої обов`язки за Договором належним чином не виконує, не підписує акти надання послуг та не сплачує кошти за експлуатацію фіксованих місць паркування. Відповідачем проведена лише часткова оплата в сумі 39960,00гри.

У зв`язку з систематичним порушенням умов договору в частині оплати, відповідно до п. 7.7.2 договору Позивач направив на адресу Відповідача лист № 053/05-2225 від 12.06.2020 про розірвання договору, в якому повідомив про розірвання договору №ДНП-2020-02/18 від 17.02.2020 з 22.06.2020.

Також позивачем було направлено на адресу Відповідача лист-вимогу від 08.07.2020 № 053/05-2489 про сплату заборгованості, яка залишена відповідачем без відповіді та задоволення.

Згідно із ст. 610, 615 Цивільного кодексу України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Відповідно до ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

В обумовлений договором строк відповідач не провів оплату вартості експлуатації майданчику за березень – червень 2020.

Матеріали справи не містять письмових заперечень відповідача щодо Актів надання послуг та доказів оплати послуг згідно умов договору.

Заборгованість відповідача на день розгляду справи становить 242257,50грн., що підтверджується матеріалами справи та не спростовується відповідачем. Таким чином, позовні вимоги в частині стягнення боргу в сумі 242257,50грн., обгрунтовані і підлягають задоволенню повністю.

Відповідно до ст.216 Господарського кодексу України учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

Штрафними санкціями у розумінні ст.230 Господарського кодексу України визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

Згідно зі статтею 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Позивач просить стягнути з відповідача 9700,07грн. пені за період з 16.03.2020 по 17.08.2020.

Відповідно до п. 5.2. Договору у разі порушення Стороною-2 строків здійснення оплати щомісячних платежів, встановлених цим Договором, Сторона-1 набуває право вимоги у Сторони-2 сплати пені в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла на момент прострочення, за кожен день прострочення від суми несплати.

Дослідивши поданий позивачем розрахунок пені, суд доходить висновку, що позовні вимоги в цій частині обгрунтовані і підлягають задоволенню повністю в сумі 9700,07грн.

Відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання грошового зобов`язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Позивач просить стягнути з відповідача 299,70грн інфляційних нарахувань за квітень 2020 року, 2104,84грн три проценти річних за період з 16.03.2020 по 17.08.2020.

Слід зазначити, що передбачене законом право кредитора вимагати стягнення боргу враховуючи індекс інфляції та відсотків річних є способом захисту майнових прав та інтересів кредитора, сутність яких складається з відшкодування матеріальних втрат кредитора та знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів, а також отримання компенсації (плати) від боржника за користування ним грошовими коштами, які належать до сплати кредитору.

Сплата трьох процентів річних від простроченої суми (якщо інший їх розмір не встановлений договором або законом), так само як й інфляційні нарахування, не мають характеру штрафних санкцій і є способом захисту майнового права та інтересу кредитора шляхом отримання від боржника компенсації (плати) за користування ним коштами, належними до сплати кредиторові.

Тобто, обов`язок оплатити основний борг, а також обов`язок оплатити нараховані на основний борг три відсотки річних та інфляційні втрати, є похідними один від одного зобов`язаннями, хоча і є взаємопов`язаними між собою; крім того, норми цивільного законодавства не ставлять в залежність одночасність вимог кредитора на стягнення з боржника основної заборгованості від одночасності права вимоги на стягнення трьох відсотків річних, інфляційних у зв`язку з простроченням основного грошового зобов`язання.

При застосуванні індексу інфляції, індекс розраховується не на кожну дату місяця, а в середньому на місяць і здійснюється шляхом множення суми заборгованості на момент її виникнення на сукупний індекс інфляції за період прострочення платежу. При цьому сума боргу, яка сплачується з 1 по 15 день відповідного місяця, індексується з врахуванням цього місяця, а якщо сума боргу сплачується з 16 по 31 день місяця, розрахунок починається з наступного місяця. Аналогічно, якщо погашення заборгованості здійснено з 1 по 15 день відповідного місяця, інфляційні втрати розраховуються без врахування цього місяця, а якщо з 16 по 31 день місяця, то інфляційні втрати розраховуються з врахуванням даного місяця.

Таким чином, оскільки вимоги позивача щодо стягнення з відповідача 3% річних та інфляційних втрат ґрунтуються на законі (ст. 625 Цивільного кодексу України), а відповідач є таким, що прострочив виконання грошового зобов`язання, перевіривши наданий позивачем розрахунок розміру відсотків річних та інфляційних нарахувань, суд доходить висновку, що позовні вимоги в частині стягнення інфляційних нарахувань та 3% річних обгрунтовані і підлягають задоволенню повністю в частині стягнення інфляційних в сумі 299,70грн., в частині стягнення 3% річних в сумі 2104,84грн.

За нормами ст. 525 Цивільного кодексу України, одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Зобов`язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту та інших умов, що звичайно ставляться (ст. 526 Цивільного кодексу України).

Відповідно до ч. 1 ст. 73 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

За приписами ч. 1 ст. 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Враховуючи, що відповідач в порушення ст.525, 526 Цивільного кодексу України, взяті на себе зобов`язання щодо оплати наданих послуг не виконав, вимоги позивача не оспорив, суд з урахуванням вищезазначеного, доходить висновку, що позовні вимоги позивача є обґрунтованими та підлягають задоволенню в частині стягнення боргу в сумі 242257,50грн., в частині стягнення пені в сумі 9700,07грн., в частині стягнення інфляційних в сумі 299,70грн., в частині стягнення 3% річних в сумі 2104,84грн.

Відповідно до ч.1 ст.129 Господарського процесуального кодексу України судовий збір покладається у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

У зв`язку із задоволенням позовних вимог повністю, з відповідача підлягає стягненню на користь позивача 3815,43грн. судового збору.

Керуючись ст. 129, 232-233, 236-238, 240-241 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити повністю і стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю “Резерв-ВР”, вул. Шевченка, 21-3, м. Ніжин, Чернігівської області, код ЄДРПОУ 39840658, на користь Комунального підприємства “Київтранспарксервіс”, вул. Копилівська, 67, корп. 10, м. Київ, код ЄДРПОУ 35210739, 242 257,50 грн боргу, 9 700,07 грн пені, 299,70 грн інфляційних втрат, 2 104,84 грн 3% річних та 3 815,43 грн судового збору.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Рішення набирає законної сили у строки, встановлені ст.241 Господарського процесуального кодексу України.

Рішення може бути оскаржено до Північного апеляційного господарського суду з урахуванням п. 17.5 Перехідних положень Господарського процесуального кодексу України, у строки визначені ст. 256 Господарського процесуального кодексу України.

Повне судове рішення складено 06.10.2020.

Суддя Ю.В.Федоренко