Рішення № 92004735, 24.09.2020, Господарський суд Хмельницької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХМЕЛЬНИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

29000, м. Хмельницький, майдан Незалежності, 1 тел. 71-81-84, факс 71-81-98

_______________

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"24" вересня 2020 р. Справа № 924/630/20

Господарський суд Хмельницької області у складі судді Гладія С.В., при секретарі судового засідання Маєвській Н.В., розглянувши матеріали справи

за позовом акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" м. Київ

до комунального підприємства по експлуатації теплового господарства "Тепловик" Старокостянтинівської міської ради м. Старокостянтинів, Хмельницької області

про стягнення 12746701,03 грн., з яких 9063560,63 грн. основного боргу, 763740,14 грн. пені, 800304,87 грн. 3% річних, 2119095,39 грн. інфляційних витрат

Представники сторін:

від позивача: Безпалюк О.Л. – адвокат згідно довіреності №14-198 від 17.05.2019р.

від відповідача: Григорук С.В.- адвокат згідно ордеру

Рішення приймається 24.09.2020р., оскільки в судовому засіданні 15.09.2020р. оголошувалась перерва.

У судовому засіданні, згідно ч. 1 ст. 240 ГПК України, проголошено вступну та резолютивну частини рішення.

В С Т А Н О В И В:

Акціонерне товариство "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" м. Київ звернулося з позовною заявою до комунального підприємства по експлдуатації теплового господарства "Тепловик" Старокостянтинівської міської ради м. Старокостянтинів, Хмельницької області про стягнення 12 746 701,03 грн., з яких 9063560,63 грн. основного боргу, 763740,14 грн. пені відповідно до договору №2383/1617-ТЕ-34 від 12.09.2016р., 800304,87 грн. 3% річних, 2119095,39 грн. інфляційних втрат відповідно до ст. 625 ГПК України.

Позовні вимоги обгрунтовані тим, що у відповідача, внаслідок неналежного виконання умов договору постачання природного газу №2383/1617-ТЕ-34 від 12.09.2016р. існує заборгованість перед позивачем у сумі 9063560,63 грн. за поставлений природний газ, крім цього, за несвоєчасне виконання грошового зобов`язання, позивачем заявлено до стягнення з відповідача 763740,14 грн. пені, нарахованої відповідно до п.п. 8.2 Договору, а також 800304,87 грн. 3% річних та 2119095,39 грн. втрат від інфляції, нарахованих відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України.

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 25.05.2020р., позовну заяву передано для розгляду судді Гладію С.В.

Ухвалою суду від 29.05.2020р. позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито провадження у справі №924/630/20, розгляд справи вирішено проводити за правилами загального позовного провадження та призначено підготовче засідання на 30.06.2020р.

Ухвалою суду від 30.06.2020р. відкладено підготовче засідання на 22.07.2020р.

Ухвалою суду від 22.07.2020р. продовжено строк підготовчого провадження у справі №924/630/20 на тридцять днів та відкладено підготовче засідання на 31.08.2020р.

Ухвалою суду від 31.08.2020р. закрито підготовче провадження у даній справі та призначено справу до судового розгляду по суті на 15.09.2020р.

15.09.2020р. в судовому засіданні оголошено перерву до 24.09.2020р.

19.06.2020р. на адресу суду від відповідача надійшов відзив на позов (вх.№05-22/5065/20) з запереченнями проти позовних вимог. Відповідач зазначає, що відповідно до п. 1.2 Договору, природний газ, що поставляється за цим Договором, використовується споживачем виключно для виробництва теплової енергії для надання послуг з опалення та постачання гарячої води населенню. Звертає увагу суду на те, що відповідач придбавав природний газ для виробництва теплової енергії та її подальшого постачання споживачам (надання послуг з опалення та постачання гарячої води населенню), тому на нього, як споживача за договором №2383/1617-ТЕ-34 від 12.09.2016р. поширюється ст. 19-1 Закону України "Про теплопостачання" та застосовується порядок оплати, визначений в п.п. 1 абз. 2 п. 6.2 Договору. Зауважує, що зобов`язання за цим Договором в частині оплати вартості поставленого природного газу відповідачем здійснювалось шляхом перерахунку сум коштів з поточного рахунку із спеціальним режимом використання відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 18.06.2014р. №217. Відповідно до ст. 19-1 Закону України "Про теплопостачання" Кабінетом Міністрів України затверджено "Порядок розподілу коштів, що надходять на поточні рахунки із спеціальним режимом використання для проведення розрахунків з постачальником природного газу, на якого покладено спеціальні обов`язки від 18.06.2014р. №217. У відзиві відповідач вважає, що фактично державою визначено спеціальний режим проведення розрахунків за поставлений природний газ, що по суті усуває відповідача від процесу розподілу отриманих від споживачів грошових коштів на свій розсуд та полягає у автоматичному перерахуванні уповноваженим банком зі спеціальних рахунків відповідача грошових коштів на рахунки позивача за визначеними нормативами.

30.06.2020р. на адресу суду від позивача надійшла відповідь на відзив з запереченнями проти доводів відповідача, наведених у відзиві на позов. Наголошує, що питання щодо обсягів надходження коштів на рахунок відповідача залежить від результатів господарської діяльності останнього і результатів претензійно-позовної роботи відносно кінцевих споживачів газу. Зауважує, що розрахунок з застосуванням поточних рахунків зі спеціальним режимом використання на відносини між сторонами не впливає, що підтверджується практикою Верховного суду у подібних правовідносинах по справах №902/517/18, №910/16072/16, №918/1395/15, №922/1010/16, №921/739/17-г/5, №905/1449/19, №921/574/17-г/5, №910/16181/18, №916/1109/18. Щодо посилань відповідача на відсутність підстав для нарахування пені на суму заборгованості, що сплачена через рахунки зі спеціальним режимом використання та застосування наслідків порушення грошового зобов`язання, наголошує на позицію Верховного суду з цього приводу, висловлену у поставі від 21.02.2018р. №910/16072/16.

Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримав у повному об`ємі, наполягав на їх задоволенні.

Представник відповідача в судовому засіданні проти позову заперечував, просив суд відмовити позивачу у його задоволенні.

Дослідивши наявні в справі матеріали, надані сторонами докази, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні дані, на яких ґрунтуються позовні вимоги суд встановив наступне.

Згідно п.1 Статуту акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України", затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 14 грудня 2016 р. № 1044 (в редакції постанови Кабінету Міністрів України від 6 березня 2019 р. № 226) Акціонерне товариство "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" (далі - Компанія) утворена на виконання Указу Президента України від 25 лютого 1998 р. № 151 "Про реформування нафтогазового комплексу України". Тип Компанії - приватне акціонерне товариство. Найменування Компанії: повне українською мовою - акціонерне товариство "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України".

12.09.2016р. між публічним акціонерним товариством "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" (нове найменування АТ НАК "Нафтогаз України" (Постачальник) та комунальним підприємством по експлуатації теплового господарства "Тепловик" Старокостянтинівської міської ради (Споживач) укладено договір №2383/1617-ТЕ-34 постачання природного газу.

Відповідно до п. 1.1 Договору, Постачальник зобов`язується поставити Споживачеві у 2016-2017 роках природний газ, а Споживач зобов`язується оплатити його на умовах цього договору.

Природний газ, що постачається за цим Договором, використовується Споживачем виключно для виробництва теплової енергії для надання послуг з опалення та постачання гарячої води населенню. (п.1.2 Договору).

Згідно з п. 2.1. Договору, Постачальник передає споживачу з 01.10.2016 р. по 31.03.2017р. (включно) природний газ обсягом до 8200,000 тис. куб метрів, в тому числі за місяцями (тис. куб. м): жовтень 2016р. – 900,000 тис. куб. метрів, листопад 2016р. – 1200,000 тис. куб. метрів, грудень 2016р. - 1400,000 тис. куб. метрів, січень 2017р. – 1700,000 тис. куб. метрів, лютий 2017р. – 1500,000 тис. куб. метрів, березень 2017р. – 1500,000 тис. куб. метрів.

Обсяги природного газу, які планується поставити згідно з цим договором, повністю забезпечують споживача природним газом для потреб, зазначених у пункті 1.2 цього договору (п. 2.2. Договору).

Відповідно до п. 2.4. Договору, допускається відхилення місячного обсягу переданого природного газу в розмірі ± 5 відсотків, підтвердженого постачальником планового обсягу (номінацій) без узгодження сторін.

Згідно з п. 3.1 Договору, зокрема право власності на природний газ переходить від постачальника до споживача після підписання актів приймання-передачі. Після переходу права власності на природний газ споживач несе всі ризики і бере на себе відповідальність, пов`язану з правом власності на природний газ.

Приймання-передача природного газу, переданого постачальником споживачеві у відповідному місяці постачання, оформлюється актом приймання-передачі. Обсяг використання природного газу споживачем у відповідному місяці постачання встановлюється шляхом складення добових обсягів, визначених на підставі показників комерційного вузла/вузлів обліку природного газу (п. 3.4 Договору).

Згідно з п. 5.1 Договору, регульована ціна на природний газ (без урахування тарифів на послуги з транспортування та розподілу природного газу, а також податків, та зборів, що включаються до його вартості відповідно до Податкового кодексу України), який постачається за цим договором, визначається згідно з постановою Кабінету Міністрів України від 1 жовтня 2015 р. №758.

Пунктом 5.2 Договору, прередбачено, що ціна за 1000 куб, метрів природного газу за цим договором становить 4942,00 гривні, і крім того податок на додану вартість (ПДВ) - 20%. Усього до сплати разом з податком на додану вартість - 5930,40 грн.

Оплата за природний газ здійснюється споживачем виключно коштами шляхом 100 відсоткової поточної оплати протягом місяця поставки природного газу. Остаточний розрахунок за фактично переданий природний газ здійснюється до 25 числа (включно) місяця, наступного за місяцем поставки газу. Сторони погодили, що з урахуванням пункту 11.3 цього договору укладення договору про організацію взаєморозрахунків, а також підписання сторонами відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 11 січня 2005р. № 20 "Про затвердження Порядку перерахування деяких субвенцій з державного бюджету місцевим бюджетам на надання пільг, субсидій та компенсацій" спільних протокольних рішень про організацію взаєморозрахунків за природний газ та теплопостачання, не змінює строків та умов розрахунків за цим договором. (п. 6.1 Договору).

У п.6.2 договору, сторони визначили, що оплата за природний газ здійснюється таким чином:

1) споживач перераховує на поточний рахунок із спеціальним режимом використання постачальника кожного банківського дня розрахункового місяця кошти згідно з нормативами перерахування, затвердженими в установленому порядку, які зараховуються як оплата за природний газ, поставлений постачальником споживачеві в порядку, визначеному законодавством, - у разі коли на споживача поширюється дія статті 19-1 Закону України "Про теплопостачання"; 2) в будь-якому випадку, споживач зобов`язаний своєчасно та в повному обсязі розрахуватися за поставлений природний газ відповідно до пункту 6.1 цього договору - в разі коли на поточний рахунок із спеціальним режимом використання споживача надходить недостатньо коштів для своєчасної оплати використаного природного газу; 5) оплата інших платежів (пені, штрафів, судових зборів, інфляційних, нарахувань тощо), крім суми основної заборгованості, здійсняється споживачем на поточний рахунок постачальника.

Відповідно до п.п.6.4, 6.5 Договору, звірка розрахунків та/або фактичного обсягу використання природного газу здійснюється сторонами протягом десяти днів з моменту письмової вимоги однієї із сторін, підписаної уповноваженою особою на підставі відомостей про фактичну оплату вартості використаного природного газу споживачем та актів його приймання-передачі. Оплата споживачем вартості наданої оператором газотранспортної системи послуги з балансування здійснюється з урахуванням положень пункту 3.8 цього договору з урахуванням таких особливостей: споживач сплачує постачальнику вартість наданої оператором газотранспортної системи послуги з балансування протягом п`яти банківських днів з дня отримання рахунка постачальника; оплата здійснюється на поточний рахунок постачальника, який зазначається в надісланому споживачеві рахунку із призначенням платежу. У разі несплати або несвоєчасної оплати споживачем вартості послуги з балансування оператора газотранспортної системи згідно із складеним постачальником та надісланим споживачеві рахунком споживач несе відповідальність перед постачальником на загальних умовах, визначених цим договором та законодавством.

Згідно з підпункту 6 п. 7.2 Договору, споживач зобов`язаний своєчасно оплачувати вартість поставленого природного газу в розмірі та порядку, що передбачені цим договором.

Пунктом 8.2 Договору, сторони передбачили, що у разі прострочення споживачем оплати згідно пункту6.1 цього договору він зобов`язується сплатити постачальнику пеню в розмірі 21% річних, але не більше подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який нараховується пеня, розраховану від суми простроченого платежу за кожний день прострочення. Нарахування пені не здійснюється постачальником на суми оплат, проведені споживачем відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 11 січня 2005р. №20.

Відповідно до п. 8.3 Договору, сторони погодили, що з урахуванням п. 11.3 цього договру укладення договорів про організацію взаєморозрахунків, а також підписання сторонами відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 11 січня 2005 р. №20 спільних протокольних рішень про організацію взаєморозрахунків за природний газ та теплопостачання не звільняє Споживача від обов`язку сплатити на користь Постачальника платежі відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України, нараховані на всю суму заборгованості за цим договром.

Строк, у межах якого сторони можуть звернутися до суду з вимогою про захист своїх прав за цим договором (строк позовної давності), у тому числі щодо стягнення основної заборгованості, пені, штрафів, інфляційних нарахувань, відсотків річних, становить п`ять років (п. 10.3 договору).

Згідно п. 11.3. договору сторони погодили такий порядок внесення змін до цього договору, зокрема, усі зміни і доповнення до цього договору оформлюються письмово у формі додаткового договору або додаткової угоди про внесення змін до цього договору та підписуються уповноваженими представниками сторін, крім випадків, зазначених у пунктах 11.5 та 11.6 цього договору.

Відповідно до п.12.1 Договору, він набирає чинності з дати підписання уповноваженими представниками сторін та скріплення їх підписів печатками сторін, за їх наявності, і діє в частині реалізації природного газу з 01.10.2016 р. до 31.03.2017 р. (включно), а в частині проведення розрахунків - до їх повного здійснення.

Договір підписаний представниками сторін, скріплений відтисками їхніх печаток.

23.01.2017р. між публічним акціонерним товариством "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" (постачальник) та комунальним підприємством по експлуатації теплового господарства "Тепловик" Старокостянтинівської міської ради (Споживач) укладено додаткову угоду № 1 до договору постачання природного газу від 12.09.2019р. № 2383/1617-ТЕ-34, в наступній редакції:

1. Доповнити розділ 1 “Предмет договору” після пункту 1.2 пунктом 1.3 в наступній редакції:

“ 1.3. Необхідний споживачу плановий обсяг природного газу, зазначений в пункті 2.1 цього Договору, споживач визначає самостійно”.

2. Вважати пункт 1.3 розділу 1 “Предмет договору” відповідно пунктом 1.4 цього Договору.

3. Викласти пункти 2.3, 2.4. та 2.5. розділу 2 “Кількість та фізико-хімічні показники газу” абзацом в наступній редакції:

“ 2.3. Перегляд та коригування планових обсягів природного газу, що планується передати за цим договором відповідно до п.2.1., може змінюватись за ініціативою споживача шляхом підписання додаткової угоди, в тому числі протягом відповідного місяця постачання газу.

2.4. Допускається відхилення споживання обсягу природного газу протягом відповідного місяця постачання газу в розмірі ±-5 відсотків (плюс/мінус п`ять відсотків) від підтвердженого постачальником планового обсягу без узгодження сторін.

Підписаний сторонами акт приймання - передачі природного газу, відповідно до п.3.4. цього договору, вважається узгодженням сторонами загального обсягу переданого газу у відповідному місяці постачання газу.

2.5. У разі коли протягом дії договору у споживача в окремих точках комерційного обліку з`являється інший постачальник/постачальники природного газу, споживач зобов`язаний не менше ніж за 15 днів письмово повідомити про це постачальника, зазначивши в листі ЕІС - коди точок комерційного обліку споживача, по яких буде здійснюватися постачання природного газу за цим договором.

Споживач також зобов`язаний надати додаткову угоду щодо зміни планованого обсягу за цим договором.”

Замінити в пункті 3.3 розділу 3 “Порядок та умови передачі природного газу” слова “Приймання-передача” словом “Використання споживачем”.

5. Доповнити пункт 7.1 розділу 7 “Права та обов`язки сторін” наступній редакції:

"5) безоплатно отримувати інформацію, визначену Законом України “Про особливості доступу до інформації у сферах постачання електричної енергії, природного газу і централізованого постачання гарячої води, централізованого питного водопостачання та одовідведення”.

6. Викласти підпункти 3) 4) та 5) пункту 7.4 розділу 7 "Права та обов"язки сторін" в наступній редакції:

“ 3) публікувати на своєму офіційному веб-сайті інформацію про загальні умови постачання (у тому числі ціни), права та обов`язки постачальника та споживача, наявні способи досудового розв`язання спорів з постачальником, контактні дані і режим роботи кожної контактної точки (телефони співробітників постачальника, відповідальних за укладання договору, підписання актів приймання-передачі природного газу, стану розрахунків за використаний природний газ із зазначенням їх електронних адрес, тощо);

4) повідомити споживача про намір внесення змін до договору постачання природного газу не пізніше ніж за 30 днів до запланованого набрання чинності таких змін. Така інформація може бути надана споживачу в будь-який спосіб: розміщення на веб-сайті постачальника, відправлення електронного повідомлення на електронну пошту споживача, письмове повідомлення тощо;

5) забезпечити споживача прозорими та простими способами досудового вирішення спорів, розглянути скарги споживача і протягом одного місяця повідомити про результати їх розгляду”.

7. Викласти підпункт 1) пункту 11.3 розділу 11 “Інші умови” в наступній редакції:

“ 1) усі зміни і доповнення до цього договору оформлюються письмово у формі додаткової угоди про внесення змін до цього договору та підписуються уповноваженими представниками сторін, крім випадків, зазначених у абзаці першому пункту 2.5, пунктах 11.5 та 11.6 цього договору”.

8. Додати до розділу 11 “Інші умови” пункт 11.9 в поступній редакції:

“ 11.9 При укладанні споживачем договору постачання природного газу з іншим постачальником (відмінним від постачальника із спеціальними обов`язками) цей договір на період постачання газу новим постачальником не розривається, а може бути припинений в частині постачання природного газу на період поставки газу новим постачальником за рішенням споживача, про що споживач письмово інформує постачальника.”

9. Решта умов цього Договору залишається незмінною і обов`язковою для виконання сторонами.

10. Дана додаткова угода складена у двох примірниках, по одному, для кожної, із сторін, які мають однакову юридичну силу, набуває чинності і діє з дати її підписання сторонами.

31.03.2017 р. сторонами до договору підписано та скріплено відтисками печаток додаткову угоду №2, якою вирішено:

1. Додати пункт 2.1 розділу 2 «Кількість та фізико-хімічні показники природного газу» договору абзацом у наступній редакції:

«Постачальник передає Споживачу в період з 01 квітня 2017 року по 30 вересня 2017 року (включно) газ обсягом до 1430 тис.куб.м., у тому числі по місяцях (тис.куб.м): квітень – 480 тис.куб.м., травень – 190 тис.куб.м., червень – 190 тис.куб.м., липень – 190 тис.куб.м., серпень – 190 тис.куб.м., вересень – 190 тис.куб.м.

2. Викласти пункт 2.9 розділу 2 «Кількість та фізико-хімічні показники природного газу» договору у наступній редакції:

« 2.9. Фізико-хімічні показники природного газу, який передається постачальником споживачеві у пунктах приймання-передачі, зазначених у пункті 3.1 цього договору, повинні відповідати вимогам, визначеним розділом III Кодексу газотранспортної системи, затвердженим постановою НКРЕКХТ від 30 вересня 2015 №2493 та Кодексом газорозподільних систем, затвердженим постановою НКРЕКП від 30.09.2015 №2494.»

3. Видалити абзац перший пункту 3.2 розділу 3 «Порядок та умови передачі природного газу.

4. Виключити пункт 4.2 розділу 4 «Порядок обліку природного газу» договору.

5. Викласти пункти 5.1 та 5.2. розділу 5 «Ціна газу» договору у наступній редакції:

« 5.1, Ціна (без урахування тарифів на послуги з транспортування та розподілу природного газу., а також податків та зборів, що включаються до вартості природного газу, відповідно до Податкового кодексу України) та порядок зміни ціни на природний газ, який постачається за цим договором, встановлюється постановою Кабінету Міністрів України від 22 березня 2017 № 187.

5.2. Ціна за 1000 куб.м газу за цим договором з 01 квітня 2017 року становить 4942,00 гривні, крім того податок на додану вартість (ПДВ) - 20%. Усього до сплати разом з податком на додану вартість - 5930,40 грн.”.

6. Додати пункт 5.3 розділу 5 «Ціна газу» договору абзацом у наступній редакції:

„ - дотримання інших вимог пункту 12 постанови Кабінету Міністрів України від 22 березня 2017 №187.»

7. Замінити в пункті 8.2 розділу 8 «Відповідальність сторін» договору слова 21% річних» на « 16,4% річних».

8. Викласти розділ 12 «Строк дії договору» договору у наступній редакції:

« 12.1. Договір набирає чинності з дати підписання уповноваженими представниками сторін та скріплення їх підписів печатками сторін, за їх наявності, і діє в частині реалізації природного газу з 01 жовтня 2016 р. по 30 вересня 2017 р. (включно), а в частині проведення розрахунків - до їх повного здійснення.»

9. Решта умов цього договору залишається незмінною і обов`язковою для виконання Сторонами.

Додаткові угоди підписані представниками та скріплені відтисками печаток сторін.

Матеріали справи не містять доказів в підтвердження припинення або визнання недійсним Договору та Додаткових угод до нього.

Позивачем у матеріали справи надано підписані сторонами та скріплені відтисками печаток акти приймання-передачі природного газу відповідно до договору №2383/1617-ТЕ-34 від 12.09.2016р., а саме: від 31.10.2016р. за жовтень 2016 року на суму 4825453,80 грн. (813,681 тис. куб. м), від 30.11.2016р. за листопад 2016 року на суму 6659596,06 грн. (1122,959 тис. куб. м), від 31.12.2016р. за грудень 2016 року на суму 7591625,00 грн. (1278,434 тис. куб. м), від 31.01.2017р. за січень 2017 року на суму 8913361,55 грн. (1502,995 тис. куб. м), від 28.02.2017р. за лютий 2017 року на суму 6746055,36 грн. (1137,538 тис. куб. м), від 31.03.2017р. за березень 2017 року на суму 4446080,18 грн. (749,710 тис. куб. м), від 30.04.2017р. за квітень 2017 року на суму 2841865,48 грн. (479,203 тис. куб. м), від 31.05.2017р. за травень 2017 року на суму 649272,05 грн. (109,482 тис. куб. м), від 30.06.2017р. за червень 2017 року на суму 12275,93 грн. (2,070 тис. куб. м), від 30.09.2017р. за вересень 2017 року на суму 694639,61 грн. (117,1323 тис. куб. м). Всього на суму 43370225,02

У листі № 827 від 17.11.2016р., адресованому заступнику голови правління НАК “Нафтогаз України”, комунальне підприємство по експлуатації теплового господарства “Тепловик” Старокостянтинівської міської ради просить переплату за природний газ по договору поставки природного газу від 21.12.2015р. № 2105/16-ТЕ-34 згідно платіжного доручекння №88478098 від 11.11.2016р. на суму 19795,43 розподілити по договору №2105/16-ТЕ-34 від 21.12.2015р. суму 15227,38 грн. та по договору № 2383/1617-ТЕ-34 від 12.09.2016р.

Між Головним управлінням Державної казначейської служби України у Хмельницькій області (сторона 1), Департаментом фінансів Хмельницької облдержадміністрації (сторона 2), комунальним підприємством по експлуатації теплового господарства “Тепловик” Старокостянтинівської міської ради (сторона 3), Національною акціонерною компанією „Нафтогаз України" (сторона остання) з метою погашення взаємної заборгованості були складені, скріплені підписами та печатками сторін спільні протокольні рішення про організацію взаєморозрахунків за теплопостачання, природний газ та послуги з постачання, транспортування, розподілу природного газу за рахунок коштів загального фонду Державного бюджету № 138 від 16.01.2017р. на суму 9084469,77 грн., за теплопостачання, природний газ та послуги з постачання, транспортування, розподілу природного газу за рахунок коштів загального фонду державного бюджету України № 139 від 16.01.2017р. на суму 4000000,00 грн., за теплопостачання, природний газ та послуги з постачання, транспортування, розподілу природного газу за рахунок коштів загального фонду державного бюджету України № 1515 від 13.03.2017р. на суму 5912835,13 грн., за теплопостачання, природний газ та послуги з постачання, транспортування, розподілу природного газу за рахунок коштів загального фонду державного бюджету України № 3096 від 13.12.2016р. на суму 4000000,00 грн., за теплопостачання, природний газ та послуги з постачання, транспортування, розподілу природного газу за рахунок коштів загального фонду державного бюджету України № 832 від 10.02.2017р. на суму 8836832,67 грн..

Предметом цих спільних протокольних рішень є проведення cторонами взаєморозрахунку відповідно до постанови Міністрів України від 11.01.2005р. № 20 “Про затвердження Порядку перерахування деяких субвенцій з державного бюджету місцевим бюджетам на надання пільг, субсидій та компенсацій” (розділ 1 рішень).

Розділом 3 рішень, визначені зобов`язання сторін, де зазначено, що з метою реалізації цього Спільного протокольного рішення сторони зобов`язуються: забезпечити подання до органів Державної казначейської служби України належним чином оформлених спільних протокольних рішень та платіжних доручень згідно з Порядком проведення розрахунків за природний газ, теплопостачання та електроенергію, затвердженим наказом Міністерства енергетики та вугільної промисловості України, Міністерства фінансів України від 03 серпня 2015 року № 493/688; перерахувати кошти наступній стороні, а сторона остання - до загального фонду Державного бюджету України або на рахунки в системі електронного адміністрування податку на додану вартість не пізніше наступного дня після їх зарахування на рахунок; оперативно обмінюватись наявною інформацією, виходячи з принципів задоволення взаємних інтересів у процесі реалізації цього спільного протокольного рішення; забезпечити проведення розрахунків відповідно до цього спільного протокольного рішення та з урахуванням укладених договорів на розрахунково-касове обслуговування, якими може передбачатися, що у разі несвоєчасного надання учасниками розрахунків платіжних документів органи Державної казначейської служби України своїм платіжним дорученням можуть самостійно перераховувати кошти за схемою, передбаченою цим спільним протокольним рішенням.

Розділом 4 рішень встановлена відповідальність сторін, де в п. 4 вказано, що сторони, що підписали це Спільне протокольне рішення, несуть відповідальність за недотримання вимог Постанови Уряду від 11.01.2005р. № 20 та Порядку проведення розрахунків і невиконання своїх зобов`язань за цим Спільним протокольним рішенням про організацію взаєморозрахунків відповідно до законодавства України.

Згідно із п. 5.3. рішення, це спільне протокольне рішення є чинним лише у разі проведення відповідного фінансування.

Відповідно до зведеного реєстру актів звіряння заборгованості за нарахованими пільгами та субсидіями населенню для проведення розрахунків відповідно до Порядку, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 11.01.2005р. № 20 (із змінами) по комунальному підприємству по експлуатації теплового господарства “Тепловик” Старокостянтинівської міської ради, підписаного між комунальним підприємством по експлуатації теплового господарства “Тепловик” Старокостянтинівської міської ради та Департаментом фінансів Хмельницької обласної державної адміністрації станом на 01.02.2017р. заборгованість складала 8836832,67 грн.

До спільних протокольних рішень додані: зведені реєстри договорів, що визначають величину щомісячного споживання послуг для проведення розрахунків відповідно до Порядку, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 20 від 11.01.2005р. (із змінами) по комунальному підприємству по експлуатації теплового господарства “Тепловик” Старокостянтинівської міської ради; договори про визначення величини щомісячного споживання теплоенергії № 1 від 04.01.2017р., №2 від 02.02.2017р.

Відповідач своїх договірних зобов`язань щодо проведення розрахунків з позивачем за отриманий природний газ своєчасно та у повному обсязі не виконав, оплативши його лише частково у сумі 34306664,39 грн., що підтверджується випискою з банку про рух коштів між контрагентами, сплата коштів яких відбулась шляхом розподілу коштів за теплову енергію на виконання Постанову Кабінету Міністрів України від 18.06.2014р. №217 та проведено відповідачем.

Оскільки відповідач в добровільному порядку та у встановлені Договором терміни не здійснив оплату заборгованості, позивач пред`явив позов про примусове стягнення 9063560,63 грн. боргу.

Також позивачем заявлено до стягнення з відповідача 763740,14 грн. пені, 800304,87 грн. 3% річних, 2119095,39 грн. втрат від інфляції за несвоєчасну оплату відпущеного природного газу. Вказані нарахування позивачем проведено із врахуванням здійснених відповідачем платежів у відповідні періоди.

Досліджуючи надані докази, оцінюючи їх в сукупності, судом береться до уваги таке.

У відповідності до ст. 11 Цивільного кодексу України, підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Згідно зі ст. 626 Цивільного кодексу України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Пунктом 3 ст.3, ст.627 Цивільного кодексу України закріплено принцип свободи договору, який передбачає, що сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України визначено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно зі ст.193 Господарського кодексу України, суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом. Не допускаються одностороння відмова від виконання зобов`язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов`язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.

Судом встановлено, що 12.09.2016р. між публічним акціонерним товариством "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" (нове найменування АТ НАК "Нафтогаз України" (Постачальник) та комунальним підприємством по експлуатації теплового господарства "Тепловик" Старокостянтинівської міської ради (Споживач) було укладено договір №2383/1617-ТЕ-34, відповідно до умов якого, Постачальник зобов`язується поставити Споживачеві у 2016-2017 роках природний газ, а Споживач зобов`язується оплатити його на умовах цього договору.

Природний газ, що постачається за цим Договором, використовується Споживачем виключно для виробництва теплової енергії для надання послуг з опалення та постачання гарячої води населенню. (п.1.2 Договору).

Правовідносини, що виникли між сторонами характеризуються ознаками договору поставки.

Частиною 1 ст. 712 Цивільного кодексу України визначено, що за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до ч. 2 статті 712 Цивільного кодексу України, до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України, зобов`язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обігу або інших вимог, що звичайно ставляться.

Стаття 629 Цивільного кодексу України передбачає, що договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 525 Цивільного кодексу України, ч. 7 ст. 193 Господарського кодексу України).

На підтвердження факту виконання умов договору постачання природного газу позивач надав до матеріалів справи копії актів приймання-передачі природного газу, а саме: від 31.10.2016р. за жовтень 2016 року на суму 4825453,80 грн. (813,681 тис. куб. м), від 30.11.2016р. за листопад 2016 року на суму 6659596,06 грн. (1122,959 тис. куб. м), від 31.12.2016р. за грудень 2016 року на суму 7591625,00 грн. (1278,434 тис. куб. м), від 31.01.2017р. за січень 2017 року на суму 8913361,55 грн. (1502,995 тис. куб. м), від 28.02.2017р. за лютий 2017 року на суму 6746055,36 грн. (1137,538 тис. куб. м), від 31.03.2017р. за березень 2017 року на суму 4446080,18 грн. (749,710 тис. куб. м), від 30.04.2017р. за квітень 2017 року на суму 2841865,48 грн. (479,203 тис. куб. м), від 31.05.2017р. за травень 2017 року на суму 649272,05 грн. (109,482 тис. куб. м), від 30.06.2017р. за червень 2017 року на суму 12275,93 грн. (2,070 тис. куб. м), від 30.09.2017р. за вересень 2017 року на суму 694639,61 грн. (117,1323 тис. куб. м), підписані сторонами та скріплені печатками сторін, які підтверджують передачу позивачем відповідачу за період з 01.10.2016р. по 31.03.2017р. та за вересень 2017р. природного газу на загальну суму 43370225,02 грн.

Враховуючи викладені обставини, а також відсутність зі сторони відповідача заперечень щодо факту отримання від позивача природного газу за період з 01.10.2016р. по 31.03.2017р. та вересень 2017р. природного газу на загальну суму 43370225,02 грн., суд вважає, що позивач довів та підтвердив матеріалами справи факт передачі відповідачу природного газу за вказаний період.

Згідно з ч. 1 ст. 692 Цивільного кодексу України, покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

У п. 6.1 договору постачання природного газу від 12.09.2016р. № 2383/1617-ТЕ-34 сторони узгодили, що відповідно до п. 6.1. договору, оплата за природний газ здійснюється споживачем виключно коштами шляхом 100 відсоткової поточної оплати протягом місяця поставки природного газу. Остаточний розрахунок за фактично переданий природний газ здійснюється до 25 числа (включно) місяця, наступного за місяцем поставки газу.

Сторони погодили, що з урахуванням пункту 11.3 цього договору укладення договору про організацію взаєморозрахунків, а також підписання сторонами відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 11 січня 2005р. № 20 "Про затвердження Порядку перерахування деяких субвенцій з державного бюджету місцевим бюджетам на надання пільг, субсидій та компенсацій" спільних протокольних рішень про організацію взаєморозрахунків за природний газ та теплопостачання, не змінює строків та умов розрахунків за цим договором.

У п.6.2 договору, сторони визначили, що оплата за природний газ здійснюється таким чином:

1) споживач перераховує на поточний рахунок із спеціальним режимом використання постачальника кожного банківського дня розрахункового місяця кошти згідно з нормативами перерахування, затвердженими в установленому порядку, які зараховуються як оплата за природний газ, поставлений постачальником споживачеві в порядку, визначеному законодавством, - у разі коли на споживача поширюється дія статті 19-1 Закону України "Про теплопостачання"; 2) в будь-якому випадку, споживач зобов`язаний своєчасно та в повному обсязі розрахуватися за поставлений природний газ відповідно до пункту 6.1 цього договору - в разі коли на поточний рахунок із спеціальним режимом використання споживача надходить недостатньо коштів для своєчасної оплати використаного природного газу; 5) оплата інших платежів (пені, штрафів, судових зборів, інфляційних, нарахувань тощо), крім суми основної заборгованості, здійсняється споживачем на поточний рахунок постачальника.

Згідно ст.ст. 526, 527 ЦК України, зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цьогоКодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Боржник зобов`язаний виконати свій обов`язок, а кредитор - прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов`язання чи звичаїв ділового обороту.

Статтею 530 ЦК України передбачено, що у разі, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Невиконання зобов`язання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання), стаття 610 ЦК України, визначає як порушення зобов`язання.

Відповідач своїх договірних зобов`язань щодо проведення розрахунків з позивачем за отриманий природний газ своєчасно та у повному обсязі не виконав, оплативши його лише частково у сумі 34306664,39 грн.

Згідно долученої до матеріалів справи виписки про рух коштів між контрагентами, сплата коштів частково відбулась шляхом розподілу коштів за теплову енергію на виконання Постанову Кабінету Міністрів України від 18.06.2014р. №217, та частково проведена відповідачем.

Оскільки матеріали справи не містять доказів погашення відповідачем заборгованості у сумі 9063560,63 грн., суд дійшов висновку, що позовні вимоги в цій частині підлягають задоволенню.

Відтак, заперечення відповідача щодо відсутності підстав для задоволення позову з огляду на підписання спільних протокольних рішень судом не приймаються до уваги. При цьому, суд дійшов висновку, що спільні протокольні рішення (прийняті після укладення договору постачання природного газу №2383/1617-ТЕ-34 від 12.09.2016р.), не можуть свідчити про відсутність підстав для нарахування позивачем 108647,03 грн. пені, 38341,68 грн. 3% річних, 103000,23 грн. інфляційних втрат. Вказана позиція узгоджується з висновками Верховного Суду, викладеними у постанові від 20.11.2018р. № 923/1099/17, відповідно до змісту якої договірні умови щодо незмінності строків та умов розрахунків за договором купівлі-продажу природного газу розповсюджуються на прийняті після її укладення спільні протокольні рішення, чим спростовуються вдіповідні доводи відповідача.

Також посилання відповідача на те, що частково оплата здійснювалась за рахунок коштів, які перераховувались відповідачем на користь позивача виключно з рахунку із спеціальним режимом використання, відповідно до умов договору та Порядку розподілу коштів, що надходять на поточні рахунки із спеціальним режимом використання для проведення розрахунків з постачальником природного газу, на якого покладено спеціальні обов`язки, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 18.06.2014 № 217, а тому відповідач не міг самостійно впливати на порядок оплати природного газу, отриманого на підставі договору №2383/1617-ТЕ-34 постачання природного газу від 12.09.2016р., судом відхиляється з огляду на таке.

Відповідно до ст. 19-1 Закону України "Про теплопостачання", оплата теплової енергії, для виробництва якої повністю або частково постачається природний газ гарантованим постачальником, здійснюється споживачами теплової енергії та теплопостачальними організаціями, які купують теплову енергію для її подальшого постачання споживачам, шляхом перерахування коштів на рахунки із спеціальним режимом використання, які відкривають теплопостачальні та теплогенеруючі організації для зарахування коштів, у тому числі від теплопостачальних організацій, які отримують теплову енергію для її подальшого постачання споживачам, в уповноваженому банку. Оплата теплової енергії шляхом перерахування коштів на інші рахунки забороняється. Оплата теплової енергії, для виробництва якої повністю або частково постачається природний газ гарантованим постачальником, здійснюється споживачами теплової енергії та теплопостачальними організаціями, які купують теплову енергію для її подальшого постачання споживачам, шляхом перерахування коштів на рахунки із спеціальним режимом використання, які відкривають теплопостачальні та теплогенеруючі організації для зарахування коштів, у тому числі від теплопостачальних організацій, які отримують теплову енергію для її подальшого постачання споживачам, в уповноваженому банку. Оплата теплової енергії шляхом перерахування коштів на інші рахунки забороняється.

Постановою Кабінету Міністрів України №217 від 18.06.2014 затверджений "Порядок розподілу коштів, що надходять на поточні рахунки із спеціальним режимом використання для проведення розрахунків з постачальником природного газу, на якого покладено спеціальні обов`язки".

Пунктами 3, 4 Порядку розподілу коштів, що надходять на поточні рахунки із спеціальним режимом використання для проведення розрахунків з постачальником природного газу, на якого покладено спеціальні обов`язки, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 18.06.2014 № 217 (далі - Порядок № 217), передбачено, що теплопостачальні організації, що здійснюють продаж теплової енергії та/або надання комунальних послуг з централізованого опалення, послуг з постачання теплової енергії, послуг з централізованого постачання гарячої води, послуг з постачання гарячої води, для виробництва яких повністю або частково використовується природний газ, куплений у постачальника природного газу із спеціальними обов`язками такими теплопостачальними організаціями або теплогенеруючими організаціями, в яких теплопостачальні організації купують теплову енергію, та їх структурні підрозділи відкривають у місячний строк з дня набрання чинності постановою, якою затверджено цей Порядок, в уповноваженому банку поточні рахунки із спеціальним режимом використання для зарахування коштів, що надходять за спожиту теплову енергію та/або надані комунальні послуги з централізованого опалення, послуги з постачання теплової енергії, послуги з централізованого постачання гарячої води, послуги з постачання гарячої води за категоріями споживачів "населення", "релігійні організації", "бюджетні установи", "інші споживачі" (далі - спеціальні рахунки, відкриті теплопостачальними організаціями). Теплогенеруючі організації, які купують природний газ у постачальника природного газу із спеціальними обов`язками для виробництва теплової енергії та здійснюють її продаж тільки теплопостачальним організаціям для подальшої реалізації споживачам теплової енергії та/або надання комунальних послуг з централізованого опалення, послуг з постачання теплової енергії, послуг з централізованого постачання гарячої води, послуг з постачання гарячої води, та їх структурні підрозділи відкривають у місячний строк з дня набрання чинності постановою, якою затверджено цей Порядок, в уповноваженому банку поточні рахунки із спеціальним режимом використання для зарахування коштів, що надходять як плата за вироблену теплову енергію за категоріями споживачів "населення", "релігійні організації", "бюджетні установи", "інші споживачі" (далі - спеціальні рахунки, відкриті теплогенеруючими організаціями), та укладають відповідні договори з теплопостачальними організаціями.

Відповідно до статті 1 Порядку № 217 цей Порядок визначає механізм розподілу коштів, що надходять на поточні рахунки із спеціальним режимом використання для проведення розрахунків з постачальником природного газу, на якого покладено спеціальні обов`язки.

Вказаним Порядком № 217 встановлений конкретний механізм розподілу коштів, що надходять на поточні рахунки зі спеціальним режимом використання. Зазначений Порядок № 217 не стосується договірних зобов`язань сторін у частині порядку та строків розрахунків між сторонами та не впливає на них.

Отже, здійснення оплати за отриманий природний газ, відповідно до вищевказаного Порядку № 217, не є підставою для звільнення від виконання зобов`язань за договором та від відповідальності за порушення відповідачем своїх зобов`язань за договором, у тому числі від сплати пені, 3% річних та інфляційних втрат, оскільки: обов`язок зі сплати поставленого позивачем відповідачу природного газу, відповідно до умов договору, покладено саме на відповідача як покупця. Щодо обсягу та вартості отриманого газу за спірний період відповідач не заперечував та здійснював оплату за поставлений природний газ.

Також підпунктом 2 абзацу 1 п. 6.2 договору, постачання природного газу передбачено, що у будь-якому випадку, споживач зобов`язаний своєчасно та в повному обсязі розрахуватись за поставлений природний газ відповідно до п. 6.1 цього договору - в разі коли на поточний рахунок із спеціальним режимом використання споживача надходить недостатньо коштів для своєчасної оплати використаного природного газу.

Щодо позовних вимог про стягнення з відповідача 800304,87 грн. 3% річних та 2119095,39 грн. втрат від інфляції судом враховується таке.

Наявними в матеріалах справи доказами підтверджено факт прострочення виконання грошового зобов`язання по оплаті отриманого природного газу.

Відповідно до ст. 612 Цивільного кодексу України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

За змістом ч. 2 ст. 625 ЦК України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Водночас, якщо боржник після нарахування йому інфляційних втрат за відповідний місяць допустив подальше прострочення в оплаті основного боргу, то кредитор, виходячи з того, що зобов`язання зі сплати інфляційних втрат, яке виникло в силу закону, є грошовим, вправі нарахувати боржнику інфляційні втрати на суму основного боргу, збільшену на індекс інфляції за попередній місяць прострочення (Правова позиція Верховного суду у складі об`єднаної палати Касаційного господарського суду у справі №905/21/19 від 26.06.2020р.).

Також об`єднаною палатою Касаційного господарського суду у справі № 905/21/19 було наведено формулу за якою можна розрахувати інфляційні втрати: «Х» * «і-1» - 100 грн = «ЗБ», де «Х» - залишок боргу на початок розрахункового періоду, «і-1» - офіційно встановлений індекс інфляції у розрахунковому місяці та 100 грн - умовна сума погашення боргу у цьому місяці, а «ЗБ» - залишок основного боргу з інфляційною складовою за цей місяць (вартість грошей з урахуванням інфляції у цьому місяці та часткового погашення боргу у цьому ж місяці). При цьому зазначено, що за наступний місяць базовою сумою для розрахунку індексу інфляції буде залишок боргу разом з інфляційною складовою за попередній місяць («ЗБ» відповідно до наведеної формули), який перемножується на індекс інфляції за цей місяць, а від зазначеного добутку має відніматися сума погашення боржником своєї заборгованості у поточному місяці (якщо таке погашення відбувалося). У випадку якщо погашення боргу не відбувалося декілька місяців підряд, то залишок основного боргу з інфляційною складовою за перший розрахунковий місяць такого періоду («ЗБ») перемножується послідовно на індекси інфляції за весь період, протягом якого не відбувалося погашення боргу та ділиться на 100%. Для відокремлення інфляційних збитків за певний період від основної заборгованості, від остаточного розрахунку основного боргу з інфляційною складовою, проведеного із застосуванням такої послідовності, необхідно відняти основний борг, який залишився непогашеним на кінець розрахункового періоду.

Перевіривши розрахунок заявлених до стягнення сум, враховуючи заявлений позивачем період нарахування, суми боргу, проведені оплати та зважаючи на те, що позивачем дотримано порядку нарахування інфляційних втрат згідно формули, наведеної у Постанові Верховного суду у справі №905/21/19 від 26.06.2020р., суд визнав його правомірним та арифметично вірним, з огляду на що позовні вимоги в частині стягнення 3% річних у розмірі 800304,87 грн. та 2119095,39 грн. інфляційних втрат підлягають задоволенню.

Щодо позовних вимог про стягнення з відповідача 763740,14 грн. пені судом враховується таке.

Згідно з приписами ч. 1 ст. 230 ГК України, п. 3 ч. 1 ст. 611 ЦК України, у разі порушення правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити штрафні санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня).

Відповідно до ст. 549 ЦК України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Частиною другою ст. 551 ЦК України передбачено, якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.

Відповідно до п. 8.2 Договору, у разі прострочення Споживачем оплати згідно п.6.1 цього Договору він зобов`язується сплатити Постачальнику пеню в розмірі 21,0% річних, але не більше подвійної облікової ставки НБУ, що діяла в період, за який нараховується пеня, розраховану від суми простроченого платежу за кожен день прострочення. Нарахування пені не здійснюється постачальником на суми оплат, проведені споживачем відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 11 січня 2005р. №20.

Додатковою угодою №2 від 31.03.2017р. сторонами погоджено та змінено розмір пені, який становить 16,4% річних, але не більше подвійної облікової ставки НБУ, що діяла в період, за який нараховується пеня, розраховану від суми простроченого платежу за кожен день прострочення.

Перевіривши розрахунок заявленої до стягнення суми 763740,14грн. пені, суд встановив, що остання нарахована в межах можливих нарахувань та дійшов висновку про правомірність її нарахування.

При цьому суд зазначає, згідно ч. 3 ст. 551 ЦК України передбачено, що розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення. Вказана стаття кореспондується зі ст.233 ГК України, яка визначає, що у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов`язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов`язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу. Якщо порушення зобов`язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.

Положення ч. 3 ст. 551 ЦК України, дає право суду зменшити розмір неустойки за умови, що її розмір значно перевищує розмір збитків (до такого висновку дійшла Велика Палата Верховного Суду у постанові від 12.12.2018 у справі № 703/1181/16-ц).

Зменшення розміру заявленої до стягнення неустойки є правом суду, а за відсутності у законі переліку таких виняткових обставин, господарський суд, оцінивши надані сторонами докази та обставини справи у їх сукупності, на власний розсуд вирішує питання про наявність або відсутність у кожному конкретному випадку обставин, за яких можливе зменшення неустойки.

Відповідно до ч. 1 ст. 233 ГК України, у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов`язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов`язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу.

Суд враховує правову позицію, викладену в рішенні Конституційного Суду України №7-рп/2013 від 11.07.2013 р., про те, що наявність у кредитора можливості стягувати із споживача надмірні грошові суми як неустойку змінює її дійсне правове призначення. Оскільки неустойка має на меті, в першу чергу, стимулювати боржника до виконання основного грошового зобов`язання та не може лягати непомірним тягарем для споживача і бути джерелом отримання невиправданих додаткових прибутків для кредитора.

При цьому, зменшення суми неустойки є правом, а не обов`язком суду, яке може бути реалізовано ним у кожному конкретному випадку за наслідками оцінки обставин справи, наведених учасниками справи обґрунтувань та дослідження доказів (позиція Верховного суду, викладена в постановах від 01.08.2019 р. у справі № 922/2932/18, від 08.10.2019 р. у справі № 922/2930/18, від 08.10.2019 р. у справі № 923/142/19, від 09.10.2019 р. у справі №904/4083/18).

У відзиві на позов відповідач зазначав, що КП по експлуатації теплового господарства "Тепловик" Старокостянтинівської міської ради використовує природний газ для виробництва теплової енергії для надання послуг з опалення та постачання гарячої води населенню. Підприємство працює за тарифами для трьох груп споживачів: населення, бюджетні установи та госпрозрахункові підприємства, які не покривають витрати виробництва. Порушення порядку та строків розрахунків відбулося не з вини відповідача, оскільки зумовлене збитковістю господарської діяльності підприємства у зв`язку з наявністю значної заборгованості споживачів за надані послуги. На підтвердження вказаного відповідачем долучено розрахунок заборгованості з різниці в тарифах, баланс підприємства та звіт про фінансові результати, які свідчать про збитковість підприємства. Також наголошував, що газ за договором придбавався для виробництва теплової енергії, для надання послуг з опалення та постачанна гарячої води населення.

Враховуючи наведене, у зв`язку з скрутним фінансовим становищем і недоведеністю понесення збитків позивачем внаслідок прострочення оплати, відповідач просив зменшити розмір заявленої до стягнення пені.

Судом враховується, що основним різновидом господарської діяльності відповідача є постачання теплової енергії для надання послуг з опалення та постачання гарячої води населенню, бюджетним установам та госпрозрахунковим підприємствам, тому господарська діяльність відповідача є суспільно необхідною та відіграє особливу соціальну роль. Невиконання зобов`язань було зумовлено тим, що єдиним джерелом для оплати за послуги розподілу природного газу є кошти, отримані в якості оплати за спожиту теплову енергію з боку населення, бюджетних установ та госпрозрахункових підприємств. Вказана заборгованість споживачів, за умови невідповідності фактичної вартості теплової енергії тарифам, що затверджені (погоджені) органами державної влади та місцевого самоврядування, відсутністю сучасних дотаційних напрямів у покритті збитків підприємства є об`єктивними обставинами, що і викликають недостатність у відповідача коштів для погашення заборгованості одночасно і в повному обсязі.

При цьому нарахування та стягнення з відповідача 3% річних та інфляційних втрат у значній мірі компенсує позивачу негативні наслідки, пов`язані з порушенням відповідачем умов договору.

Позивач не подав суду будь-яких доказів понесення ним збитків внаслідок допущеного відповідачем порушення грошових зобов`язань у спірних правовідносинах.

Зважаючи на наведене, суд приходить висновку, що стягнення з КП по експлуатації теплового господарства "Тепловик" Старокостянтинівської міської ради пені у повному обсязі не є співрозмірним з можливими негативними наслідками від порушення відповідачем зобов`язання, а також з урахуванням того, що позивачем не було надано доказів понесення ним збитків через порушення відповідачем грошових зобов`язань у спірних правовідносинах.

Виходячи із загальних засад, встановлених у ст. 3 Цивільного кодексу України, а саме, справедливості, добросовісності та розумності, враховуючи інтереси обох сторін, статус відповідача, який має стратегічне значення для регіону, а також те, що відповідач частково сплатив суму основного боргу, беручи до уваги, що окрім пені позивач нараховує 3% річних та інфляційні, які в певній мірі компенсують знецінення несплачених вчасно коштів відповідачем, а також те, що сплата пені у повному обсязі у даному випадку зачіпає майнові інтереси не лише відповідача, а й інші інтереси, зокрема можливість постачання теплової енергії населенню, суд вважає за можливе застосувати ч.3 ст.551 ЦК України і ч.1 ст.233 ГК України та зменшити розмір нарахованої позивачем пені на 50% і стягнути з відповідача пеню в сумі 381870,04 грн. Таке зменшення розміру пені суд вважає оптимальним балансом інтересів сторін у спорі та таким, що запобігатиме настанню негативних наслідків для сторін.

Враховуючи вищевикладене, позовні вимоги підлягають частковому задоволенню у розмірі 9063560,63 грн. основного боргу, 381870,07 грн. пені, 800304,87 грн. 3% річних, 2119095,39 грн. втрат від інфляції. У решті суми позову належить відмовити.

Відповідно до ст. 129 ГПК України, у зв`язку із обгрунтовано заявленим позовом, витрати по оплаті судового збору покладається на відповідача.

Керуючись ст.ст.2, 13, 73, 74, 76, 77-79, 86, 91, 129, 210, 220, 232, 233, 236-238, 240-242, 327 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

Позов акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" м. Київ до комунального підприємства по експлуатації теплового господарства "Тепловик" Старокостянтинівської міської ради м. Старокостянтинів Хмельницької області про стягнення 12746701,03 грн. задовольнити частково.

Стягнути з комунального підприємства по експлуатації теплового господарства "Тепловик" Старокостянтинівської міської ради (31101, м. Старокостянтинів, Хмельницької області, вул. Ессенська, буд. 2, блок 4 код ЄДРПОУ 14151464) на користь акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" (01601, м. Київ, вул. Б. Хмельницького, 6, код ЄДРПОУ 20077720) – 9063560,63 грн. (дев`ять мільйонів шістдесят три тисячі п`ятсот шістдесят гривень 63 коп.) основного боргу, 381870,07 грн. (триста вісімдесят одна тисяча вісімсот сімдесят гривень 07 коп.) пені, 800304,87 грн. (вісімсот тисяч триста чотири гривні 87 коп.) 3% річних, 2119095,39 грн. (два мільйони сто дев`ятнадцять тисяч дев`яносто п`ять гривень 39 коп.) втрат від інфляції, 191200,52 (сто дев`яносто одна тисяча двісті гривень 52 копійки) витрат по оплаті судового збору.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

У стягненні 381870,07 грн. пені відмовити.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення господарського суду може бути оскаржено протягом 20 днів з дня складання повного тексту судового рішення.

Порядок подання апеляційної скарги визначений ст. 257 ГПК України та підпунктом 17.5 пункту 17 Розділу ХІ “Перехідні положення» ГПК України.

Повний текст рішення складено 05.10.2020 року.

Суддя С.В. Гладій

Віддрук.: 3 прим.:

1-до справи,

2-позивачу (01601, м. Київ, вул. Б. Хмельницького, 6),(реком. з повід.)

3-відповідачу (31101, Хмельницька обл.., м. Старокостянтинів, вул. Ессенська, 2 блок 4),(рекуом. З повід.)