Рішення № 92004511, 29.09.2020, Господарський суд Харківської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під`їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 705-14-14, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

________________

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"29" вересня 2020 р.м. ХарківСправа № 922/1797/20

Господарський суд Харківської області у складі:

судді Погорелової О.В

при секретарі судового засідання Федоровій К.О.

розглянувши в порядку загального позовного провадження справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Грейнсвард", м. Київ до Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий дім Агродар", м. Харків про стягнення коштів за участю представників учасників справи:

позивача - не з`явився

відповідача - Поліщук Д.В.,

ВСТАНОВИВ:

Позивач, Товариство з обмеженою відповідальністю "Грейнсвард", звернувся до господарського суду Харківської області з позовом до відповідача - Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий дім Агродар", в якому просить суд (з урахуванням заяви про збільшення розміру позовних вимог) стягнути з відповідача на свою користь 957197,76 грн., з яких: 800001,26 грн. основний борг, 125877,92 грн. пеня, 12956,58 грн. втрати від інфляції, 18362,00 грн. три проценти річних. Судові витрати у повному обсязі позивач просить суд покласти на відповідача.

Крім того, позивач просить суд зазначити у резолютивній частині рішення про таке: "Органу (особі), що здійснюватиме примусове виконання цього рішення, нарахувати проценти за такою формулою: (СОБх48хКДП):КДР:100=сума процентів, де: СОБ - сума основного боргу, простроченого боржником за наказом, виданого на виконання цього рішення; 48 - розмір процентів; КДП - кількість днів прострочення сплати суми основного боргу за період з 08.06.2020 і до моменту виконання цього рішення в частині сплати основного боргу; КДР - кількість днів у році, у якому нараховуються проценти і стягнути отриману суму процентів з боржника вказаного в наказі, виданого на виконання цього рішення, на користь Товариства з обмеженою відповідальність. "Грейнсвард" (ідентифікаційний код 41564379).

Ухвалою суду від 16.06.2020 позовна заява була прийнята до розгляду, відкрито провадження у справі, постановлено про розгляд справи за правилами загального позовного провадження та призначено підготовче засідання.

Відповідач проти позову заперечував в частині стягнення пені, 3% річних, інфляційних втрат та просив суд відмовити у задоволенні позову в цій частині у повному обсязі. Також заперечував проти позовної вимоги про зазначення у резолютивній частині рішення суду про нарахування процентів, за визначеною позивачем формулою, до моменту виконання цього рішення. В обґрунтування заперечень, зокрема, вказував на те, що позивачем невірно зроблені розрахунки пені, 3% річних та інфляційних втрат, а тому надані розрахунки не можуть бути прийняті судом до уваги. Зазначив також, що ані умовами спірного договору, ні законом не встановлено, що розмір відсотків, які повинні нараховуватись до моменту виконання рішення становить 48%.

Ухвалою суду від 18.08.2020, занесеною до протоколу судового засідання, було задоволено клопотання позивача про розгляд справи без участі його представника.

Присутній у судовому засіданні 29.09.2020 представник відповідача заперечував проти позовних вимог та проти розрахунку позивача, просив суд в позові відмовити повністю.

З`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги та заперечення проти них, всебічно та повно дослідивши матеріали справи та надані учасниками справи докази, заслухавши пояснення представника відповідача, суд встановив наступне.

17.10.2019 між ТОВ "Грейнсвард" (позивач, виконавець) та ТОВ "Торговий дім "Агродар" (відповідач, замовник) був укладений договір №171019-01 на транспортно-експедиційне обслуговування (далі - договір), відповідно до п. 1.1 якого, замовник доручає, а виконавець приймає на себе зобов`язання зі здійснення транспортно-експедиційного обслуговування вантажу залізничним транспортом.

Відповідно до п.п. 2.1-2.3 договору, виконавець зобов`язаний за заявками замовника розробити та реалізувати оптимальну транспортну схему з перевезення вантажу, в тому числі в експортному напрямку; організувати замовлення та подачу транспортних засобів до місця відвантаження; забезпечити оформлення всіх необхідних супровідних документів, в тому числі сертифікацію та митне оформлення (при обслуговуванні експертно-імпортних вантажів).

Згідно п. 2.8 договору, за підсумками роботи за календарний місяць, станом на 1 число, або за результатами виконання окремої заявки чи її частини виконавець надає замовнику акт виконаних робіт (наданий послуг).

Замовник здійснює оплату вартості послуг у повному обсязі згідно додатків (п. 3.4 договору).

Відповідно до п.п. 4.1-4.3 договору, вартість послуг виконавця обумовлюється у додатках до даного договору відповідно до конкретної заявки, відносно кожного вантажу та місця відправки. Загальна суми вартості усіх заявок, по яких виконавцем надані послуги відповідно до умов даного договору. Додатки є невід`ємною частиною договору. Оплата послуг за замовчуванням проводиться наступним чином: 50 % - попередня оплата послуг, але не пізніше, ніж за 3(три) дні до початку перевезення вантажу на підставі рахунку, наданого виконавцем, в тому числі засобами електронної пошти та/або факсу; 50 % - оплата за фактом відвантаження, але не пізніше 5 (п`яти) робочих днів від дати відвантаження та надання виконавцем документів (рахунок, акт виконаних робіт, реєстр відвантаження), в тому числі засобами електронної пошти та/або факсу.

Згідно п. 9.1 договору, даний договір вступає в силу з моменту підписання його сторонами та діє до повних взаєморозрахунків між виконавцем та замовником.

23.10.2019 між сторонами був підписаний додаток № 1 до договору, відповідно до якого сторони домовились, що відповідно до пп. 4.1, 4.2. Розділу 4 “Вартість експедирування та сума договору” договору на транспортно-експедиційне обслуговування, вартість забезпечення подавання до місця навантаження рухомого складу га відправки вантажу рухомого складу власного (орендованого) парку становить без ПДВ 65250,00 грн./вагон. Відповідно до цього додатку були виконані роботи та підписаний Акт надання послуг № ГА-345 від 24.10.2019, згідно якого були надані транспортно-експедиторські послуги по відвантаженню шроту соняшникового в кількості 8 вагонів на суму без ПДВ 522000,00 грн., ПДВ 20% 104400,00 грн., загальна сума 626400,00 грн.

27.11.2019 між сторонами був підписаний додаток № 2 до договору, відповідно до яуого сторони домовились, що відповідно до пп. 4.1., 4.2. Розділу 4 “Вартість експедирування та сума договору” договору на транспортно-експедиційне обслуговування, вартість забезпечення подавання до місця навантаження рухомого складу та відправки вантажу рухомого складу власного (орендованого) парку становить без ПДВ 708.33 грн./тона. Відповідно до цього додатку були виконані роботи та підписаний Акт надання послуг № ГА-582 від 28.11.2019, згідно якого були надані транспортно-експедиторські послуги по відвантаженню зерна кукурудзи в кількості 131250 тон на суму без ПДВ 92968,31 грн., ПДВ 20% 19593,66 грн., загальна сума 111561,97 грн.

02.12.2019 між сторонами був підписаний додаток № 3 до договору, відповідно до якого сторони домовились , що відповідно до пп. 4.1., 4.2. Розділу 4 “Вартість експедирування та сума договору” договору на транспортно-експедиційне обслуговування, вартість забезпечення подавання до місця навантаження рухомого складу та відправки вантажу рухомого складу власного (орендованого) парку становить без ПДВ 708,33 грн./тона. Відповідно до цього додатку були виконані роботи та підписаний Акт надання послуг № ГА-583 від 03.12.2019, згідно якого були надані транспортно-експедиторські послуги по відвантаженню зерна кукурудзи в кількості 207,350 тон на суму без ПДВ 146872,23 грн., ПДВ 20% 29374,45 грн., загальна сума 176246,68 грн.

02.12.2019 між сторонами був підписаний додаток № 4 до договору, відповідно до якого сторони домовились , що відповідно до пп. 4.1., 4.2. Розділу 4 “Вартість експедирування та сума договору” договору на транспортно-експедиційне обслуговування, вартість забезпечення подавання до місця навантаження рухомого складу та відправки вантажу рухомого складу власного (орендованого) парку становить без ПДВ 716,67 грн./тона. Відповідно до цього додатку були виконані роботи та підписаний Акт надання послуг № ГА-584 від 05.12.2019, згідно якого були надані транспортно-експедиторські послуги по відвантаженню зерна кукурудзи в кількості 3079,550 тон на суму без ПДВ 2207021,10 грн., ПДВ 20% 441404,22 грн., загальна сума 2648425,32 грн.

14.12.2019 між сторонами був підписаний додаток № 5 до договору, відповідно до якого сторони домовились , що відповідно до пп. 4.1., 4.2. Розділу 4 “Вартість експедирування та сума договору” договору на транспортно-експедиційне обслуговування, вартість забезпечення подавання до місця навантаження рухомого складу та відправки вантажу рухомого складу власного (орендованого) парку становить без ПДВ 708,33 грн./тона. Відповідно до цього додатку були виконані роботи та підписаний Акт надання послуг № ГА-666 від 21.12.2019, згідно якого були надані транспортно-експедиторські послуги по відвантаженню зерна кукурудзи в кількості 419,500 тон на суму без ПДВ 297144,44 грн., ПДВ 20% 59428,89 грн., загальна сума 356573,33 грн.

24.12.2019 між сторонами підписаний акт наданих послуг №ГА-665 по відшкодуванню залізничного тарифу і переадресуванню вагонів на суму без ПДВ 148036,63 грн., ПДВ 20% - 29 607,33 грн., загальна сума 117 643,96 грн.

Проте, як зазначає позивач, відповідач повністю надані послуги не оплатив, внаслідок чого у останнього перед позивачем виникла заборгованість у розмірі 800001,26 грн. Між позивачем та відповідачем 03 березня 2020 року був підписаний Акт звіряння взаємних розрахунків за період з 01.10.2019 по 03.03.2020, в якому зафіксована сума заборгованості відповідача в розмірі 800 001,26 грн. 20.03.2020 позивач звертався до відповідача з претензією №20.03.2020, в якій вимагав погасити борг в строк 10 робочих днів з дати вручення претензії. Проте, дана претензія була залишена відповідачем без відповіді, борг не сплачений.

Такі обставини, на думку позивача, свідчать про порушення його прав та охоронюваних законом інтересів і є підставою для їх захисту у судовому порядку, у зв`язку з чим позивач звернувся до суду з цим позовом.

Надаючи правову кваліфікацію викладеним обставинам справи, з урахуванням фактичних та правових підстав позовних вимог і заперечень проти них, суд виходить з наступного.

Згідно зі статтею 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки; підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

За своєю правовою природою укладений між сторонами Договір є договором транспортного експедирування.

Відповідно до частини 1 статті 1 Закону України "Про транспортно-експедиторську діяльність" транспортно-експедиторська діяльність - це підприємницька діяльність із надання транспортно-експедиторських послуг з організації та забезпечення перевезень експортних, імпортних, транзитних або інших вантажів; транспортно-експедиторська послуга - робота, що безпосередньо пов`язана з організацією та забезпеченням перевезень експортного, імпортного, транзитного або іншого вантажу за договором транспортного експедирування; експедитор (транспортний експедитор) - суб`єкт господарювання, який за дорученням клієнта та за його рахунок виконує або організовує виконання транспортно-експедиторських послуг, визначених договором транспортного експедирування; клієнт - споживач послуг експедитора (юридична або фізична особа), який за договором транспортного експедирування самостійно або через представника, що діє від його імені, доручає експедитору виконати чи організувати або забезпечити виконання визначених договором транспортного експедирування послуг та оплачує їх, включаючи плату експедитору.

Відповідно до частини 1 статті 929 Цивільного кодексу України та статті 9 Закону України "Про транспортно-експедиторську діяльність" за договором транспортного експедирування одна сторона (експедитор) зобов`язується за плату і за рахунок другої сторони (клієнта) виконати або організувати виконання визначених договором послуг, пов`язаних з перевезенням вантажу.

Відповідно до абзацу 1 статті 11 Закону України "Про транспортно-експедиторську діяльність" експедитор зобов`язаний надавати транспортно-експедиторські послуги згідно з договором транспортного експедирування і вказівками клієнта, погодженими з експедитором у встановленому договором порядку.

Згідно з абзацом 2 статті 12 Закону України "Про транспортно-експедиторську діяльність" клієнт зобов`язаний у порядку, передбаченому договором транспортного експедирування, сплатити належну плату експедитору, а також відшкодувати документально підтверджені витрати, понесені експедитором в інтересах клієнта в цілях виконання договору транспортного експедирування.

Статтею 931 Цивільного кодексу України передбачено, що розмір плати експедиторові встановлюється договором транспортного експедирування, якщо інше не встановлено законом. Якщо розмір плати не встановлений, клієнт повинен виплатити експедитору розумну плату.

Згідно з частиною 1 статті 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до статті 599 Цивільного кодексу України зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Згідно зі статтею 193 Господарського кодексу України суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних випадках ставляться.

Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Не допускається одностороння відмова від виконання зобов`язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка з мотиву, що зобов`язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.

З урахуванням вищевикладеного, враховуючи, що факт надання позивачем відповідачу узгоджених послуг та факт порушення відповідачем своїх договірних зобов`язань в частині своєчасної та повної оплати отриманих послуг підтверджений матеріалами справи і не спростований відповідачем, суд дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог в частині стягнення основного боргу в сумі 800001,26 грн.

У відповідності із ст.ст. 610, 611, ч.1 ст. 612 Цивільного кодексу України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

У разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до ч.1 ст. 216 ГК України учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

Згідно з ч.1 ст. 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

Відповідно до ч. 1 ст. 546 Цивільного кодексу України виконання зобов`язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком.

У відповідності до ст. 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Відповідно до ч. 6 статті 231 Господарського кодексу України штрафні санкції за порушення грошових зобов`язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

Згідно з ч. 2 статті 343 Господарського кодексу України платник грошових коштів сплачує на користь одержувача цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін, але не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Стаття 1 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань" передбачає, що платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.

Стаття 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань" визначає, що розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Таким чином, договірні правовідносини між платниками і одержувачами грошових коштів щодо відповідальності за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань врегульовано Законом України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань".

Відповідно до приписів ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано.

У п. 5.4 договору сторони погодили, що у разі порушення термінів оплати послуг за даним договором, замовник зобов`язаний сплатити пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми простроченого платежу за кожний день прострочення.

Позивачем до стягнення заявлено пеню у розмірі 125877,92 грн. за період з 05.12.2019 по 31.07.2020.

Перевіривши наданий позивачем розрахунок пені, суд зазначає, що обґрунтованим розміром пені, що підлягає до стягнення з відповідача за визначені позивачем періоди з урахуванням обмежень, встановлених умовами договору та вимогами закону, є пеня у розмірі 111800,61 грн., з огляду на що, вимоги позивача в частині стягнення пені у розмірі 125877,92 грн. підлягають частковому задоволенню, а саме у розмірі 111800,61 грн.

Щодо вимог позивача про стягнення з відповідача 12956,58 грн. інфляційних втрат та 18362,00 грн. 3% річних суд зазначає наступне.

Згідно ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Аналіз зазначеної статті вказує на те, що наслідки прострочення боржником грошового зобов`язання у вигляді інфляційного нарахування на суму боргу та 3% річних не є санкціями, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінених грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові, а тому ці кошти нараховуються незалежно від вини боржника та незалежно від сплати ним неустойки (пені) за порушення виконання зобов`язання.

Судом враховано, що при застосуванні індексу інфляції слід мати на увазі, що індекс розраховується не на кожну дату місяця, а в середньому на місяць і здійснюється шляхом множення суми заборгованості на момент її виникнення на сукупний індекс інфляції за період прострочення платежу. При цьому, сума боргу, яка сплачується з 1 по 15 день відповідного місяця, індексується з врахуванням цього місяця, а якщо сума боргу сплачується з 16 по 31 день місяця, розрахунок починається з наступного місяця. Аналогічно, якщо погашення заборгованості здійснено з 1 по 15 день відповідного місяця, інфляційні втрати розраховуються без врахування цього місяця, а якщо з 16 по 31 день місяця, то інфляційні втрати розраховуються з врахуванням даного місяця.

Перевіривши правильність нарахування інфляційних втрат та 3% річних, суд дійшов висновку, що дане нарахування не суперечить вимогам чинного законодавства України, здійснено позивачем арифметично вірно, а тому позовні вимоги в частині стягнення інфляційних у розмірі 12956,58 грн. та 3% річних у розмірі 18362,00 грн. є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Крім цього, у позовній заяві позивач просить суд зазначити в резолютивній частині рішення про нарахування органом (особою), яке здійснюватиме примусове виконання рішення, відсотків до моменту виконання рішення відповідно до ч. 10 ст. 238 ГПК України за такою формулою: (СОБ х 48 х КДП) : КДР : 100 = сума процентів, де: СОБ - сума основного боргу, простроченого боржником за наказом, виданим на виконання цього рішення; 48 - розмір процентів; КДП - кількість днів прострочення сплати суми основного боргу за період: з 08.06.2020 року і до моменту виконання цього рішення в частині сплати основного боргу; КДР - кількість днів у році, у якому нараховуються проценти, і стягнути отриману суму процентів з відповідача.

Згідно ч. 10 ст. 238 ГПК України, суд, приймаючи рішення про стягнення боргу, на який нараховуються відсотки або пеня, може зазначити в рішенні про нарахування відповідних відсотків або пені до моменту виконання рішення з урахуванням приписів законодавства України, що регулюють таке нарахування.

Остаточна сума відсотків (пені) у такому випадку розраховується за правилами, визначеними у рішенні суду, органом (особою), що здійснює примусове виконання рішення суду і відповідні дії (рішення) якого можуть бути оскаржені в порядку, передбаченому розділом VI цього Кодексу.

З вказаних норм вбачається, що при застосуванні положень ч. 10 ст. 238 ГПК України, правила розрахунку остаточної суми відсотків встановлюються судом, з урахуванням приписів законодавства України, що регулюють таке нарахування.

Дослідивши вказану позивачем у позові формулу нарахування відсотків суд встановив, що така формула не відповідає вимогам чинного законодавства України, оскільки ані умовами спірного договору, ані законом, не встановлений розмір відсотків - 48, позивачем жодним чином не обґрунтований розмір заявлених відсотків, а тому клопотання позивача про зазначення в рішенні про нарахування відсотків до моменту виконання рішення за вказаною формулою є необґрунтованим та таким, що не підлягає задоволенню.

Відповідно до ст. 73 ГПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків. Згідно ч. 1 ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. За змістом ст. 76 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Водночас обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування (ст. 77 ГПК України). Відповідно до ст. 86 ГПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Отже, підсумовуючи викладене, суд дійшов висновку, часткове задоволення позову.

Щодо інших аргументів сторін, суд зазначає, що вони були досліджені у судовому засіданні та не наводяться в рішенні суду, позаяк не покладаються судом в основу цього судового рішення, тоді як Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча п. 1 ст. 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (справа “Серявін проти України”, рішення від 10.02.2010).

Відповідно до положень ст. 129 ГПК України, судовий збір покладається на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 6, 8, 19, 124, 129 Конституції України, ст.ст. 12, 13, 73, 74, 76-79, 91, 129, 232, 233, 236 - 241 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити частково.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий дім Агродар" (61058, м. Харків, вул. Данилевського, 38, оф. 16, код ЄДРПОУ 36036864) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Грейнсвард" (03038, м. Київ, вул. Івана Федорова, 32, літ. А, 3 поверх, код ЄДРПОУ 41564379) - 800001,26 грн. основного боргу, 111800,61 грн. пені, 12956,58 грн. втрат від інфляції, 18362,00 грн. три проценти річних та 14146,73 грн. судового збору.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

В решті позову - відмовити.

Відповідно до ст. 241 ГПК України, рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Згідно ст.ст. 256, 257 ГПК України, рішення може бути оскаржене до Східного апеляційного господарського суду протягом двадцяти днів з дня складання повного тексту рішення, з урахуванням приписів п.п. 17.5 п.17 Перехідних положень ГПК України.

Позивач - Товариство з обмеженою відповідальністю "Грейнсвард" (03038, м. Київ, вул. Івана Федорова, 32, літ. А, 3 поверх, код ЄДРПОУ 41564379).

Відповідач - Товариство з обмеженою відповідальністю "Торговий дім Агродар" (61058, м. Харків, вул. Данилевського, 38, оф. 16, код ЄДРПОУ 36036864).

Повне рішення підписано 06 жовтня 2020 року.

Суддя О.В. Погорелова