Рішення № 92004497, 01.10.2020, Господарський суд Харківської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під`їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 705-14-14, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

________________

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"01" жовтня 2020 р.м. ХарківСправа № 922/2581/20

Господарський суд Харківської області у складі:

судді Погорелової О.В

при секретарі судового засідання Федоровій К.О.

розглянувши в порядку загального позовного провадження справу

за позовом Приватного акціонерного товариства "Апк-Інвест", с. Рівне до Товариства з обмеженою відповідальністю "Східторг 2018", м. Харків про стягнення 25311,34 грн. за участю представників учасників справи:

позивача - Гнатенко Ю.Є.

відповідача - Савченко Ю.О.,

ВСТАНОВИВ:

Позивач, Приватне акціонерне товариство "АПК-Інвест", звернувся до господарського суду Харківської області з позовом до відповідача - Товариства з обмеженою відповідальністю "Східторг 2018", в якому просить суд стягнути з відповідача на свою користь 25311,34 грн., з яких: 25074,83 грн. основний борг, 157,67 грн. пеня, 78,84 грн. 3% річних. Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем своїх зобов`язань за договором поставки №9976/Д-18 від 28.02.2019 в частині повної та своєчасної оплати поставленого товару. Витрати по оплаті судового збору позивач просить суд покласти на відповідача.

Ухвалою суду від 17.08.2020 позовна заява була прийнята до розгляду, відкрито провадження у справі, постановлено про розгляд справи за правилами загального позовного провадження та призначено підготовче засідання.

Рух справи висвітлено у відповідних ухвалах суду.

08.09.2020 відповідачем до суду були подані пояснення по справі, в яких відповідач зазначив, що станом на 07.09.2020 відповідачем основна сума заборгованості оплачена у повному обсязі.

У судовому засіданні 01.10.2020 представник позивача підтвердив факт оплати відповідачем основної суми заборгованості, позовні вимоги в частині стягнення 157,67 грн. пені та 78,84 грн. трьох процентів річних просив суд задовольнити.

Присутній у судовому засіданні представник відповідача визнав факт прострочки оплати поставленого товару, проти стягнення пені та річних відсотків не заперечував.

З`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, всебічно та повно дослідивши матеріали справи та надані учасниками справи докази, заслухавши пояснення представників сторін, суд встановив наступне.

28.02.2019 між сторонами був укладений договір поставки №9976/Д-18, відповідно до умов якого, постачальник (позивач) зобов`язується поставляти товар відповідно до замовлень на поставку товару, наданих покупцем (відповідач), а покупець зобов`язується приймати та оплачувати такий товар. Найменування, асортимент і ціна товару, що поставляється за цим договором, вказується в додатку №1 "Специфікація", який є невід`ємною частиною цього договору.

Відповідно до п. 6.4. договору (в редакції протоколу розбіжностей до договору від 28.02.2019) покупець оплачує поставлений товар протягом 14 (чотирнадцяти) календарних днів з моменту виконання постачальником зобов`язання з поставки товару. Згідно п. 2.7 договору (в редакції протоколу розбіжностей до договору від 28.02.2019) зобов`язання постачальника з поставки вважається виконаним у момент передачі товару покупцю.

Відповідно до розділу 11 договору, цей договір набуває чинності з моменту його підписання сторонами і діє до 31.12.2020. У разі, якщо жодна із сторін не повідомить іншу сторону про інше за 30 (тридцять) календарних днів до спливу терміну договору, договір вважається продовженим строком на 1 (один) календарний рік з дати спливу зазначеного у цьому пункті договору терміну договору. Покупець має право відмовитись від цього договору, письмово повідомивши про це постачальника за 14 (чотирнадцять) календарних днів до дати припинення договору. У такому випадку договір є припиненим з 15 (п`ятнадцятого) дня після отримання постачальником відповідного повідомлення, якщо інший термін не вказано в повідомленні покупця. Закінчення строку дії цього договору не звільняє сторони від відповідальності за невиконання або неналежне виконання умов цього договору, що відбулося протягом терміну дії договору. Будь-які зміни умов цього договору оформляються шляхом додаткових угод і додатків до цього договору, які набувають чинності з моменту їх підписання уповноваженими представниками сторін.

Як вбачається з матеріалів справи на виконання умов договору позивач поставив відповідачу товар у період з 12.06.2020 по 02.07.2020 на загальну суму 26366,69 грн. (а.с. 39, 64-93).

Проте, відповідач свої зобов`язання щодо повної та своєчасної оплати поставленого товару не виконав належним чином, сплативши лише 1291,86 грн., внаслідок чого у відповідача перед позивачем виникла заборгованість, яка станом на дату подання цього позову до суду становила 25074,83 грн.

Такі обставини, на думку позивача, свідчать про порушення його прав та охоронюваних законом інтересів і є підставою для їх захисту у судовому порядку, у зв`язку з чим позивач звернувся до суду з цим позовом.

Надаючи правову кваліфікацію викладеним обставинам справи, з урахуванням фактичних та правових підстав позовних вимог, суд виходить з наступного.

Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, відповідно до статті 11 ЦК України є, зокрема, договори. Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Відповідно до ст. 174 ГК України однією з підстав виникнення господарського зобов`язання є укладання господарського договору та іншої угоди, що передбачені законом, а також угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

Згідно із ч. 1 ст. 193 ГК України, суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Зазначене також кореспондується зі ст.ст. 525, 526 ЦК України відповідно до яких зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Частиною 2 статті 193 ГК України встановлено, що кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Відповідно до частини 1 статті 712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Частиною 2 вказаної статті передбачено, що до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Відповідно до ч. ч. 1-3 ст. 692 ЦК України покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття, покупець зобов`язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару, У разі прострочення оплати товару продавець має право вимагати оплати товару та сплати процентів за користування чужими грошовими коштами.

Тобто, законодавець покладає на постачальника обов`язок здійснити поставку товару, а споживач зобов`язаний його прийняти і оплатити.

Частиною 1 ст. 530 ЦК України встановлено, що якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно ст. 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Згідно з ст. 612 ЦК України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Враховуючи фактичні обставини справи та наведені норми законодавства, відповідач визнається судом таким, що прострочив виконання зобов`язання з оплати поставленого товару на суму 25074,83 грн.

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 231 ГПК України, господарський суд закриває провадження у справі, якщо відсутній предмет спору.

Враховуючи, що заявлена до стягнення сума основного боргу сплачена відповідачем у повному обсязі, що підтверджується наданими доказами, суд дійшов висновку про закриття провадження у справі в частині стягнення 25074,83 грн. основного боргу, відповідно до вимог п. 2 ч. 1 ст. 231 ГПК України у зв`язку з відсутністю предмету спору.

Правові наслідки порушення зобов`язання встановлені статтею 611 Кодексу. Відповідно до частини 1 вказаної статті, у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: сплата неустойки.

Згідно положень ст. 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Згідно з ч. 1 ст. 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

Відповідно до п. 8.3. договору, за прострочення сплати вартості поставленого товару, покупець сплачує на вимогу постачальника пеню в розмірі облікової ставки НБУ, що встановлюється Національним Банком України у відсотках річних, нарахованої на суму простроченої заборгованості.

З наявного в матеріалах справи розрахунку пені вбачається, що позивачем розрахунок здійснено з урахуванням положень зазначених норм законодавства та договору, а тому позовні вимоги в частині стягнення з відповідача пені у розмірі 157,67 грн. є такими, що підлягають задоволенню.

Щодо вимог позивача про стягнення з відповідача трьох процентів річних у розмірі 78,84 грн., суд зазначає наступне.

Згідно ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Аналіз зазначеної статті вказує на те, що наслідки прострочення боржником грошового зобов`язання у вигляді інфляційного нарахування на суму боргу та 3% річних не є санкціями, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінених грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові, а тому ці кошти нараховуються незалежно від вини боржника та незалежно від сплати ним неустойки (пені) за порушення виконання зобов`язання.

Перевіривши правильність нарахування трьох процентів річних, суд дійшов висновку, що дане нарахування не суперечить вимогам чинного законодавства України, здійснено позивачем арифметично вірно, а тому позовні вимоги в частині стягнення трьох процентів річних у розмірі 78,84 грн. є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Відповідно до ст. 73 ГПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків. Згідно ч. 1 ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. За змістом ст. 76 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Водночас обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування (ст. 77 ГПК України). Відповідно до ст. 86 ГПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Отже, підсумовуючи викладене, суд дійшов висновку, що позовні вимоги в частині стягнення пені та трьох процентів річних є обґрунтованими, доведеними належними та допустимими доказами, визнані відповідачем та є такими, що підлягають задоволенню.

Відповідно до положень ст. 129 ГПК України, судовий збір покладається на відповідача.

На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 6, 8, 19, 124, 129 Конституції України, ст.ст. 12, 13, 73, 74, 76-79, 91, 129, 232, 233, 236 - 241 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити частково.

Закрити провадження у справі №922/2581/20 в частині стягнення основної заборгованості у розмірі 25074,83 грн.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Східторг 2018" (61052, м. Харків, вул. Різдвяна, 29А, код ЄДРПОУ 42024212) на користь Приватного акціонерного товариства "Апк-Інвест" (85325, Донецька область, Покровський район, село Рівне, вул. Шопена, 1-А, код ЄДРПОУ 34626750) - 157,67 грн. пені, 78,84 грн. три проценти річних та 2102,00 грн. судового збору.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Відповідно до ст. 241 ГПК України, рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Згідно ст.ст. 256, 257 ГПК України, рішення може бути оскаржене до Східного апеляційного господарського суду протягом двадцяти днів з дня складання повного тексту рішення, з урахуванням приписів п.п. 17.5 п.17 Перехідних положень ГПК України.

Позивач - Приватне акціонерне товариство "АПК-Інвест" (85325, Донецька область, Покровський район, село Рівне, вул. Шопена, 1-А, код ЄДРПОУ 34626750).

Відповідач - Товариство з обмеженою відповідальністю "Східторг 2018" (61052, м. Харків, вул. Різдвяна, 29А, код ЄДРПОУ 42024212).

Повне рішення підписано 06 жовтня 2020 року.

Суддя О.В. Погорелова