Ухвала суду № 92004473, 28.09.2020, Господарський суд Харківської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під`їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 705-14-14, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

________________

УХВАЛА

"28" вересня 2020 р. м. Харків Справа № 922/772/20Господарський суд Харківської області у складі:

судді Калініченко Н.В.

при секретарі судового засідання - Редько А.В.

за участю представників учасників справи:

прокурора - Клейн Л.В., посвідчення № 051089 від 02.10.2018 р.

позивача - не з`явився

першого відповідача - Біловус Р.В., адвокат, ордер серія АХ № 1014382 від 04.05.2020 р.

другого відповідача - не з`явився

третього відповідача - не з`явився.

розглянувши в порядку загального позовного провадження справу

за позовом Керівника Дергачівської місцевої прокуратури, м. Дергачі, в інтересах держави в особі Золочівської селищної ради Золочівського району Харківської області (об`єднана територіальна громада), смт. Золочів,

до ОСОБА_1 , с. Олександрівка, Головного управління Держгеокадастру у Харківській області, м. Харків, Фермерського господарства «Альфа», с. Одноробівка,

про скасування наказів, визнання недійсним договорів оренди та суборенди, скасування їх реєстрації та повернення земельної ділянки у відання держави, -

здійснюється фіксування судового процесу технічними засобами - програмно апаратним комплексом "Діловодство суду", серійний номер диска CD-R 922/772/20.

ВСТАНОВИВ:

Позивач, Керівник Дергачівської місцевої прокуратури, звернувся із позовом в інтересах держави в особі Золочівської селищної ради Золочівського району Харківської області (об`єднана територіальна громада) до відповідачів, ОСОБА_1 , Головного управління Держгеокадастру у Харківській області, Фермерського господарства «Альфа», про: визнання незаконним та скасування наказу Головного управління Держземагенства у Харківській області № 2672 - СГ від 13 жовтня 2014 року в частині про надання ОСОБА_1 в оренду земельних ділянок з кадастровим номером 632268500:01:001:0409, площею 28,5403 га, з кадастровим номером 632268500:01:001:0403, площею 15,7423 га, з кадастровим номером 632268500:01:001:0407, площею 18,6918 га, розташованих за межами населених пунктів Писарівської сільської ради на території Золочівського району Харківської області; визнання недійсним договору оренди земельної ділянки від 12 листопада 2014 року, загальною площею 28,5403 га, з кадастровим номером 632268500:01:001:0409, укладений між Головним управлінням Держгеокадастру у Харківській області та ОСОБА_1 ; скасування державної реєстрації договору оренди земельної ділянки від 12 листопада 2014 року, загальною площею 28,5403 га, з кадастровим номером 632268500:01:001:0409, укладений між Головним управлінням Держгеокадастру у Харківській області та ОСОБА_1 ; визнання недійсним договору оренди земельної ділянки від 12 листопада 2014 року, загальною площею 15,7423 га, з кадастровим номером 632268500:01:001:0403, укладений між Головним управлінням Держгеокадастру у Харківській області та ОСОБА_1 ; скасування державної реєстрації договору оренди земельної ділянки від 12 листопада 2014 року, загальною площею 15,7423 га, з кадастровим номером 632268500:01:001:0403, укладений між Головним управлінням Держгеокадастру у Харківській області та ОСОБА_1 ; визнання недійсним договору оренди земельної ділянки від 26 листопада 2014 року, загальною площею 18,6918 га, з кадастровим номером 632268500:01:001:0407, укладений між Головним управлінням Держгеокадастру у Харківській області та ОСОБА_1 ; скасування державної реєстрації договору оренди земельної ділянки від 26 листопада 2014 року, загальною площею 18,6918 га, з кадастровим номером 632268500:01:001:0407, укладений між Головним управлінням Держгеокадастру у Харківській області та ОСОБА_1 ; визнання недійсним договору суборенди земельної ділянки від 30 грудня 2014 року загальною площею 28,5403 га, з кадастровим номером 632268500:01:001:0409, укладений між ОСОБА_1 та Фермерським господарством «Альфа»; скасування державної реєстрації договору суборенди земельної ділянки від 30 грудня 2014 року, загальною площею 15,7423 га, з кадастровим номером 632268500:01:001:0403, укладений між ОСОБА_1 та Фермерським господарством «Альфа»; скасування державної реєстрації договору суборенди земельної ділянки від 30 грудня 2014 року, загальною площею 18,6918 га, з кадастровим номером 632268500:01:001:0407, укладений між ОСОБА_1 та Фермерським господарством «Альфа»; зобов`язання ОСОБА_1 та Фермерське господарство «Альфа» повернути Золочівській селищній раді Золочівського району Харківської області (об`єднана територіальна громада) земельну ділянку загальною площею 28,5403 га, з кадастровим номером 632268500:01:001:0409, розташовану за межами населених пунктів Писарівської сільської ради на території Золочівського району Харківської області, шляхом укладення акту прийому-передачі; зобов`язання ОСОБА_1 та Фермерське господарство «Альфа» повернути Золочівській селищній раді Золочівського району Харківської області (об`єднана територіальна громада) земельну ділянку загальною площею 15,7423 га, з кадастровим номером 632268500:01:001:0403, розташовану за межами населених пунктів Писарівської сільської ради на території Золочівського району Харківської області, шляхом укладення акту прийому-передачі; зобов`язання ОСОБА_1 та Фермерське господарство «Альфа» повернути Золочівській селищній раді Золочівського району Харківської області (об`єднана територіальна громада) земельну ділянку загальною площею 18,6918 га, з кадастровим номером 632268500:01:001:0407, розташовану за межами населених пунктів Писарівської сільської ради на території Золочівського району Харківської області, шляхом укладення акту прийому-передачі.

23 березня 2020 року, ухвалою господарського суду Харківської області прийнято позовну заяву Керівника Дергачівської місцевої прокуратури до розгляду та відкрито провадження у справі. Справу ухвалено розглядати за правилами загального позовного провадження. Почато у справі № 922/772/20 підготовче провадження і призначено підготовче засідання на 21 квітня 2020 року. 21 квітня 2020 року постановлено протокольну ухвалу суду, на підставі статей 42, 177, 181, 182, пункту 3 частини 2 статті 183, статті 232 ГПК України, про задоволення усного клопотання прокурора про перенесення підготовчого засідання та відкладення підготовчого засідання на 04 травня 2020 року. 27 квітня 2020 року прийнято до розгляду із залученням до матеріалів справи відзив на позовну заяву першого відповідача. Протокольними ухвалами суду від 04 травня 2020 року долучено до матеріалів справи відповідь прокурора на відзив першого відповідача та відкладено підготовче засідання на 01 червня 2020 року. 01 червня 2020 року, на підставі статей 42, 177, 181, 182, пункту 3 частини 2 статті 183, статті 232, розділу Х Прикінцевих положень ГПК України, відкладено підготовче засідання на 22 червня 2020 року. Ухвалою господарського суду Харківської області від 22 червня 2020 року зупинено провадження у справі № 922/772/20 до перегляду Великою Палатою Верховного Суду судового рішення у справі № 912/2385/18. 27 липня 2020 року провадження у справі № 922/772/20 поновлено, призначено підготовче засідання на 10 серпня 2020 року. 10 серпня 2020 року відкладено підготовче засідання на 25 серпня 2020 року. 25 серпня 2020 року, на підставі статей 177, 181, пункту 3 частини 2 статті 185, статті 232 ГПК України, протокольною ухвалою суду закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті на 07 вересня 2020 року. 07 вересня 2020 року відкладено судове засідання по розгляду справи по суті на 21 вересня 2020 року. У вступній промові 21 вересня 2020 року представник першого відповідача зазначив про приналежність спірних земельних ділянок до державної форми власності та, відповідно, про відсутність у прокуратури підстав для заявлення позову в інтересах Золочівської селищної ради та наявність підстав для залишення позову без розгляду. Суд, з метою надання часу для отримання прокуратурою інформації щодо земельних ділянок, 21 вересня 2020 року, на підставі статей 42, 195, пункту 4 частини 2 статті 202, частини 1 статті 216, статті 232 ГПК України, протокольною ухвалою відклав судове засідання на 28 вересня 2020 року. 28 вересня 2020 року прокуратурою в судовому засіданні надано Інформацію з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та РЕєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об"єктів нерухомого майна щодо об"єкта нерухомого майна від 23 вересня 2020 року, яка протокольною ухалою суду долучена до матеріалів справи. 28 вересня 2020 року, присутній в судовому засіданні прокурор повністю підтримав позовні вимоги, просив суд їх задовольнити з підстав, викладених у заявах по суті справи. Перший відповідач зазначив про наявність підстав для залишення позову прокурора без розгляду із підстав, зазначених в статті 226 Господарського процесуального кодексу України. Інші учасники справи в судове засідання своїх уповноважених представників не направили, про дату, час та місце судового засідання були повідомлені належним чином. 28 вересня 2020 року у судовому засіданні, відповідно до статті 240 ГПК України, судом проголошено вступну та резолютивну частини ухвали.

За статтею 131-1 Конституції України в Україні діє прокуратура, яка здійснює представництво інтересів держави в суді у виключних випадках і в порядку, що визначені законом.

За змістом статті 4 Господарського процесуального кодексу України господарський суд порушує справи за позовними заявами, зокрема, прокурорів, які звертаються до господарського суду в інтересах держави.

За змістом частин 3, 4 статті 53 Господарського процесуального кодексу України у визначених законом випадках прокурор звертається до суду з позовною заявою, бере участь у розгляді справ за його позовами, а також може вступити за своєю ініціативою у справу, провадження у якій відкрито за позовом іншої особи, до початку розгляду справи по суті, подає апеляційну, касаційну скаргу, заяву про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами. Прокурор, який звертається до суду в інтересах держави, в позовній чи іншій заяві, скарзі обґрунтовує, в чому полягає порушення інтересів держави, необхідність їх захисту, визначені законом підстави для звернення до суду прокурора, а також зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах.

В сукупному тлумаченні зазначеного вбачається, що прокурор, який звертається до господарського суду в інтересах держави, в позовній заяві самостійно визначає, в чому полягає порушення інтересів держави, та обґрунтовує необхідність їх захисту, а також вказує орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах. У разі відсутності такого органу або відсутності у нього повноважень щодо звернення до господарського суду прокурор зазначає про це в позовній заяві.

Згідно з абзацами 1, 2 частини 3 статті 23 Закону України "Про прокуратуру" прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу. Наявність таких обставин обґрунтовується прокурором у порядку, передбаченому частиною 4 цієї статті.

Наявність підстав для представництва має бути обґрунтована прокурором у суді. Прокурор здійснює представництво інтересів держави в суді виключно після підтвердження судом підстав для представництва. Прокурор зобов`язаний попередньо, до звернення до суду, повідомити про це відповідного суб`єкта владних повноважень. У разі підтвердження судом наявності підстав для представництва прокурор користується процесуальними повноваженнями відповідної сторони процесу. Наявність підстав для представництва може бути оскаржена суб`єктом владних повноважень (абзаци 1-3 частини 4 статті 23 Закону України "Про прокуратуру").

Системне тлумачення положень норм чинного законодавства і, зокрема, положень статті 23 Закону України "Про прокуратуру", дає підстави дійти висновку, що прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави у двох випадках:

1) якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені повноваження здійснювати такий захист у спірних правовідносинах;

2) якщо немає органу державної влади, органу місцевого самоврядування чи іншого суб`єкта владних повноважень, до компетенції якого віднесені повноваження здійснювати захист законних інтересів держави у спірних правовідносинах.

Практика Європейського суду з прав людини свідчить, що прокурор може представляти інтереси держави в суді тільки у виключних випадках, які прямо передбачені законом.

При цьому розширене тлумачення випадків (підстав) для представництва прокурором інтересів держави в суді не відповідає принципу змагальності, який є однією із засад правосуддя (пункт 3 частини другої статті 129 Конституції України).

Перший "виключний випадок" передбачає наявність органу, який може здійснювати захист інтересів держави самостійно, а другий - відсутність такого органу. Однак підстави представництва інтересів держави прокуратурою у цих двох випадках істотно відрізняються.

У першому випадку прокурор набуває право на представництво, якщо відповідний суб`єкт владних повноважень не здійснює захисту або здійснює неналежно.

"Нездійснення захисту" має прояв в пасивній поведінці уповноваженого суб`єкта владних повноважень - він обізнаний про порушення інтересів держави, має відповідні повноваження для їх захисту, але всупереч цим інтересам за захистом до суду не звертається.

"Здійснення захисту неналежним чином" має прояв в активній поведінці (сукупності дій та рішень), спрямованій на захист інтересів держави, але яка є неналежною.

"Неналежність" захисту може бути оцінена з огляду на встановлений порядок захисту інтересів держави, який, серед іншого, включає досудове з`ясування обставин порушення інтересів держави, обрання способу їх захисту та ефективне здійснення процесуальних прав позивача.

Так, захищати інтереси держави повинні насамперед відповідні суб`єкти владних повноважень, а не прокурор. Щоб інтереси держави не залишилися незахищеними, прокурор виконує субсидіарну роль, замінює у судовому провадженні відповідного суб`єкта владних повноважень, який всупереч вимогам закону не здійснює захисту або робить це неналежно.

Разом з тим прокурор не може вважатися альтернативним суб`єктом звернення до суду і замінювати належного суб`єкта владних повноважень, який може і бажає захищати інтереси держави (аналогічну правову позицію викладено у постановах Верховного Суду від 25 квітня 2018 року у справі № 806/1000/17 та від 20 вересня 2018 року у справі № 924/1237/17).

Оскільки повноваження органів влади, зокрема і щодо здійснення захисту законних інтересів держави, є законодавчо визначеними, тому суд згідно з принципом jura novit curia ("суд знає закони") під час розгляду справи має самостійно перевірити доводи сторін щодо наявності чи відсутності повноважень органів влади здійснювати у спосіб, який обрав прокурор, захист законних інтересів держави у спірних правовідносинах (наведену правову позицію викладено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 26 червня 2019 року у справі № 587/430/16-ц).

Тобто здійснення «представництва інтересів держави» не потребує доказуванню, а доводити перед судом необхідно лише порядок та підстави участі у конкретній справі, що передбачено статтею 23 Закону України «Про прокуратуру» та статтею 53 Господарського процесуального кодексу України.

Як свідчать матеріали справи, обґрунтовуючи підстави звернення до суду з позовом в інтересах Золочівської селищної ради, прокурор зазначає, що порушення встановленого на законодавчому рівні порядку розпорядження спірними земельними ділянками (без проведення земельних торгів) зумовило їх вибуття із власності позивача, що на думку прокурора є достатньою та обґрунтованою підставою для застосування правового механізму щодо захисту прав та інтересів територіальної громади прокурором.

Згідно з частинами 1-3 статті 78 Земельного кодексу України право власності на землю - це право володіти, користуватися і розпоряджатися земельними ділянками. Право власності на землю набувається та реалізується на підставі Конституції України, цього Кодексу, а також інших законів, що видаються відповідно до них.

Земля в Україні може перебувати у приватній, комунальній та державній власності. Статтею 84 Земельного кодексу України передбачено, що у державній власності перебувають усі землі України, крім земель комунальної та приватної власності. Право державної власності на землю набувається і реалізується державою через органи виконавчої влади відповідно до повноважень, визначених цим Кодексом.

Згідно з частинами 1-2 статті 83 Земельного кодексу України, землі, які належать на праві власності територіальним громадам сіл, селищ, міст, є комунальною власністю. У комунальній власності перебувають: а) усі землі в межах населених пунктів, крім земельних ділянок приватної та державної власності; б) земельні ділянки, на яких розташовані будівлі, споруди, інші об`єкти нерухомого майна комунальної власності незалежно від місця їх розташування."

За пункт 2 Наказу Головного управління Держгеокадастру у Харківській області від 27 вересня 2018 року № 7018-СГ "Про передачу земельних ділянок ділянок державної власності у комунальну власність", на який посилається прокурор, містить імперативну вимогу щодо моменту виникнення права, а саме: "Право власності на земельні ділянки виникає з моменту державної реєстрації цього права та оформлюється відповідно до Закону України "про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень".

Прокурор наголошував на приналежності спірних земельних ділянок із кадастровим номером 632268500:01:001:0409, площею 28,5403 га, з кадастровим номером 632268500:01:001:0407 площею 18,6918 га, з кадастровим номером 632268500:01:001:0403, площею 15,7423 га Золочівській селищній раді (форма власності - комунальна), а його звернення до суду спрямоване на задоволення суспільної потреби територіальної громади у відновленні законних прав на земельні ділянки сільськогосподарського призначення, у зв`язку з чим прохав суд повернути їх позивачу (пункт 6 прохальної частини позову).

На виконання вимог суду, до матеріалів справи прокурором надано Інформацію з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна із датою формування 23 вересня 2020 року, за змістом якої вбачається, що земельна ділянка з кадастровим номером 632268500:01:001:0409, з кадастровим номером 632268500:01:001:0403 належать до державної форми власності. Крім того, в якості додатку до позовної заяви, прокурором представлено Інформацію з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна із датою формування 25 квітня 2018 року, за якими судом встановлено, що земельна ділянка з кадастровим номером 632268500:01:001:0409, з кадастровим номером 632268500:01:001:0403, з кадастровим номером 632268500:01:001:0407 має державну форму власності.

Враховуючи визначене, у суду наявна сукупна інформація з приводу власника спірих земельних ділянок. На момент постановлення даної ухвали суду докази зміни правового режиму земельних ділянок з кадастровими номерами 632268500:01:001:0409, 632268500:01:001:0403 та 632268500:01:001:0407 відсутні, доказів протилежного прокурором не надано.

Реєстрація прав на землю - це юридично визначена вольова діяльність суб`єктів земельних реєстраційних правовідносин, спрямована на внесення передбачених законодавством належно отриманих даних у спеціально призначені для цього офіційні документи уповноваженими державою органами за встановленою процедурою з метою виникнення, змін або припинення відповідних прав на землю у належних заінтересованих осіб, які її ініціюють, та утвердження останніх як суб`єктів зазначених легалізованих прав.

Суд акцентує увагу, що 01 липня 2004 року Верховною Радою України було прийнято Закон України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень", який набув чинності лише 01 січня 2013 року. Відповідно до положень зазначеного Закону виключно державна реєстрація прав тягне за собою виникнення права власності та інших прав на земельну та іншу нерухомість.

Згідно зі статті 125 Земельного кодексу України право власності на земельну ділянку, а також право постійного користування та право оренди земельної ділянки виникають з моменту державної реєстрації цих прав.

Отже, державна реєстрація на земельну ділянку - офіційне визнання і підтвердження державою фактів виникнення, переходу або припинення прав на нерухоме майно, обтяження таких прав шляхом внесення відповідного запису до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.

В даному разі саме за державою, а не за Золочівською селищною радою, в інтересах якої скерований прокурором позов, рахується права власності на земельні ділянки з кадастровим номером 632268500:01:001:0409, з кадастровим номером 632268500:01:001:0403, з кадастровим номером 632268500:01:001:0407. Тобто, Золочівська сільська рада не є належним органом, уповноваженим державою здійснювати весь спектр правовідносин з приводу володіння, користування і розпорядження землею - спірними земельними ділянками.

Прокурором не доведено наявності суб`єктивного матеріального права або охоронюваного законом інтересу щодо цих земельних ділянок саме у Золочівської селищної ради, як обов`язкової передумови реалізації права на судовий захист у порядку господарського судочинства. Посилання прокурора на те, що спірні земельні ділянки перейшли у власність позивача - Золочівської селищної ради внаслідок прийняття рішення ХІІ сесії VІІІ скликання Золочівської селищної ради Золочівського району Харківської області № 1941 від 30 жовтня 2018 року, у відповідності до якого, в тому числі і спірні земельні ділянки перейшли із земель державної власності до земель комунальної власності, не ґрунтуються на нормах закону, оскільки позивач не набув права власності на земельні ділянки через не здійснення державної реєстрації.

Суд звертає увагу, що вирішуючи господарський спір, суд з`ясовує, чи існує у позивача право або законний інтерес; якщо так, то чи має місце його порушення, невизнання або оспорювання відповідачем; якщо так, то чи підлягає право або законний інтерес захисту і чи буде такий захист ефективний за допомогою того способу, який визначено відповідно до викладеної в позові вимоги. Зазначена правова позиція неодноразово висловлювалась Верховним Судом, зокрема, у постанові у об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 14 червня 2019 року у справі № 910/6642/18.

В даному разі судом встановлено, що суб`єкт, в інтересах якого скерований позов, не наділений правом власності на земельні ділянки, які є предметом позовних вимог прокурора, тобто в розумінні норм цивільного права Золочівська селищна рада не володіє статусом власника щодо земельних ділянок з кадастровими номерами 632268500:01:001:0409, 632268500:01:001:0403, 632268500:01:001:0407. Отже, прокурором, формуючи позовні вимоги в інтересах Золочівської селищної ради, не було належним чином встановлено суб`єкта владних повноважень, до компетенції якого віднесені повноваження щодо розпорядженням спірними земельними ділянками, з огляду на предмет позову, оскільки з відповідним позовом до суду має право звернутися або сам власник нерухомого майна державної форми власності або прокурор в інтересахтакого власника.

Таким чином, за висновком суду, передбачені законом виключні підстави звернення прокурора з даним позовом до суду в інтересах держави в особі Золочівської сілищної ради відсутні, оскільки прокурор не підтвердив правових підстав для представництва та, відповідно, не набув процесуального статусу органу, якому Законом України "Про прокуратуру" надано право захищати права, свободи та інтереси визначеного прокурором позивача (спеціальної процесуальної правоздатності).

Відповідно до частин 2, 3 статті 45 Господарського процесуального кодексу України, позивачами є особи, які подали позов або в інтересах яких подано позов про захист порушеного, невизнаного чи оспорюваного права або охоронюваного законом інтересу. Відповідачами ж є особи, яким пред`явлено позовну вимогу.

Господарський процесуальний кодекс України взагалі не передбачає поняття "неналежний позивач", не визначає й механізму заміни останнього, позаяк положення Кодексу спрямовані на вирішення спору з урахуванням ініціатора позову, за сформульованими позовними вимогами та характером спірних правовідносин.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 26 травня 2020 року у справі № 912/2385/18 також висловлено правову позицію, що процесуальна дієздатність - це здатність особисто здійснювати процесуальні права та виконувати свої обов`язки в суді (стаття 44 Господарського процесуального кодексу України). У випадку звернення прокурора з позовом до суду в інтересах держави в особі компетентного органу фактичним позивачем є держава, і саме вона набуває процесуальної дієздатності і є учасником справи. Для цілей залишення позову без розгляду на підставі пункту 1 частини 1 статті 226 Господарського процесуального кодексу України процесуальна дієздатність має бути відсутня саме в учасника справи (позивача або третьої особи, яка заявляє самостійні вимоги щодо предмета спору), а не його представника. З огляду на вказане помилковим є залишення без розгляду на підставі цього припису позову, поданого прокурором в особі компетентного органу в інтересах держави, через відсутність у прокурора як представника держави процесуальної дієздатності або через відсутність у нього підстав для звернення до суду.

Велика Палата Верховного Суду, з метою забезпечення єдності судової практики у питанні застосування положень Господарського процесуального кодексу України у справах за позовами прокурорів, у зазначеній вище постанові зазначила, що якщо суд установить відсутність підстав для представництва прокурором інтересів держави вже після відкриття провадження у справі, то позовну заяву прокурора слід вважати такою, що підписана особою, яка не має права її підписувати. Тому в таких випадках виникають підстави для застосування положень пункту 2 частини 1 статті 226 Господарського процесуального кодексу України (залишення позову без розгляду).

Відмова у позові, поданому прокурором за наявності компетентного органу, через те, що прокурор не підтвердив підстав для представництва, означатиме неможливість повторного звернення як прокурора, так і самого органу як позивача в інтересах держави.

Відтак, беручи до уваги правовий режим спірних земельних ділянок (державна власність), статус суб`єкту, який ініціював розгляд означеної спору, в процесуальному аспекті положень частини 2 статті 19 Конституції України, враховуючи зміст частин 3 та 4 статті 23 Закону України «Про прокуратуру» та частини 5 статті 53 Господарського процесуального кодексу України, Золочівська селищна рада є неналежним позивачем в інтересах якого прокурор звернувся до суду із позовом через порушення інтересів держави (кореспондується із передбаченою частиною 2 статті 4 Господарського процесуального кодексу України та статями 15, 16 Цивільного кодексу України умовою звернення до суду), що зумовлює застосування процесуального механізму, охопленого пунктом 2 частини 1 статті 226 Господарського процесуального кодексу України - залишення позову прокурора в інтересах Золочівської селищної ради без розгляду.

Відповідно до частини 2 статті 123 Господарського процесуального кодексу України, розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.

Таким чином, питання про повернення з державного бюджету суми сплаченого при поданні даного позову судового збору буде вирішено в окремому процесуальному документі у разі звернення прокурора до суду із відповідним клопотанням.

Суд звертає увагу прокурора, що за частиною 4 статті 226 Господарського процесуального кодексу України особа, позов якої залишено без розгляду, після усунення обставин, що були підставою для залишення позову без розгляду, має право звернутися до суду повторно.

Керуючись пунктом 2 частини 1 статті 226, статтями 232-236 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд Харківської області,-

УХВАЛИВ:

Позов Керівника Дергачівської місцевої прокуратури, в інтересах держави в особі Золочівської селищної ради Золочівського району Харківської області (об`єднана територіальна громада) до ОСОБА_1 , Головного управління Держгеокадастру у Харківській області, Фермерського господарства «Альфа» про скасування наказів, визнання недійсним договорів оренди та суборенди, скасування їх реєстрації та повернення земельної ділянки у відання держави залишити без розгляду.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання і може бути оскаржена шляхом подання апеляційної скарги безпосередньо до Східного апеляційного господарського суду в порядку статей 255-257 ГПК України та з урахуванням підпункту 17.5 пункту 17 Перехідних положень Кодексу.

Копію ухвали надіслати учасникам справи.

Повний текст ухвали складено та підписано 05 жовтня 2020 року.

Суддя Н.В. Калініченко

справа № 922/772/20