Рішення № 92004440, 21.09.2020, Господарський суд Тернопільської області

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

21 вересня 2020 року м. ТернопільСправа № 921/317/20

Господарський суд Тернопільської області

у складі судді Руденка О.В.

при секретарі судового засідання Курмило В.М.

розглянув справу

за позовом Керівника Кременецької місцевої прокуратури, вул. Словацького, 6а, м. Кременець, 47000, в інтересах держави в особі Державної екологічної інспекції у Тернопільській області

до відповідача Державного підприємства "Кременецьке лісове господарство"

про стягнення шкоди в сумі 842 863 грн

за участі представників:

прокурор: Ємець Д.В.

позивача: Мартинюк З.А.

Суть справи:

Керівник Кременецької місцевої прокуратури в інтересах держави в особі Державної екологічної інспекції у Тернопільській області звернувся до Господарського суду Тернопільської області з позовною заявою до Державного підприємства "Кременецьке лісове господарство" про стягнення шкоди, заподіяної порушенням законодавства про природно-заповідний фонд в сумі 842 863 грн.

В обґрунтування заявлених вимог, прокурор посилається на те, що відповідач заподіяв шкоду порушенням вимог лісового законодавства, в результаті чого державі завдано збитки.

Ухвалою від 01.06.2020 судом відкрито провадження у даній справі за правилами загального позовного провадження та призначено підготовче засідання.

Представник позивача у судовому засіданні підтримав позовні вимоги, заявлені прокурором, у повному обсязі, вважає їх обґрунтованими та такими, що підлягають до задоволення.

В судове засідання 21.09.2020 представник відповідача не прибув, причин неявки суду не повідомив. Разом з тим, 25.08.2020 відповідачем подано відзив на позов №б/н (вх. №5729), у якому він проти позову заперечив з підстав, викладених у ньому. Зокрема, Державне підприємство зазначає, що главою 4 Закону України "Про природно-заповідний фонд України" не встановлено заборони щодо проведення рубок формування та оздоровлення лісів на територіях регіональних ландшафтних парків. Здійснені відповідачем у 2017 році рубки дерев на території Суразького та Білокриницького лісництв не мали на меті заготівлю деревини і відбувалися в межах та у відповідності до переліку заходів з поліпшення санітарного стану лісів. Відповідач посилається на Висновок науково-правової експертизи №126/164 від 18.04.2019, згідно з яким встановлення лімітів на заготівлю деревини під час проведення рубок з поліпшення якісного складу лісів на території природно-заповідного фонду є неправомірним. Санітарно-оздоровчі заходи проводяться згідно "Санітарних правил в лісах України", затверджених постановою Кабінету Міністрів України №555 від 27.07.1995. Таким чином, з огляду на законодавче розмежування понять "спеціальне використання природних ресурсів", яке передбачає право на вирубку лісу з метою заготівлі деревини та "постійного лісокористування", яке передбачає обов`язок постійного лісокористувача здійснювати лісогосподарські заходи, у тому числі і санітарні рубки, оцінці підлягають фактичні обставини, які свідчать про мету проведення відповідачем видалення дерев у 2017 році на території природно-заповідного фонду загальнодержавного значення.

Розгляд даного спору здійснювався із технічною фіксацією судового процесу в порядку ст.222 ГПК України.

Ухвалою суду від 26.08.2020, відповідно до ст.185 ГПК України, справу призначено до судового розгляду по суті.

За відсутності поважних причин неприбуття та зважаючи на те, що явка представників сторін судом обов`язковою не визнавалась, спір вирішується судом по суті за відсутності представника ДП "Кременецьке лісове господарство" за наявними матеріалами.

Розглянувши матеріали справи та дослідивши представлені докази, заслухавши в процесі розгляду справ пояснення представників сторін, господарський суд встановив наступне.

Державною екологічною інспекцією у Тернопільській області на підставі наказу №331 від 30.10.2017 та направлення №574 від 30.10.2017 у період з 13 по 20 листопада 2017 року було проведено перевірку на відповідність дотримання вимог природоохоронного законодавства про охорону, захист, використання та відтворення лісів Державним підприємством "Кременецьке лісове господарство".

При цьому суд зважає, що дана перевірка була плановою, а відтак про її проведення посадові особи відповідача були повідомлені заздалегідь повідомленням №2-1/3489 від 23.10.2017.

В процесі проведеної перевірки контролюючим органом встановлено, що основним видом діяльності Державного підприємства є ведення лісового господарства, охорона, захист, раціональне та відтворення лісів. Підприємство здійснює охорону територій та об`єктів природно-заповідного фонду, використання їх територій згідно Закону України "Про природно-заповідний фонд України".

За результатами перевірки, посадовими особами контролюючого органу, були встановлені факти рубки дерев на території Суразького та Білокреницького лісництв без наявності лімітів та дозволів на спеціальне використання природних ресурсів, в межах територій та об`єктів природно-заповідного фонду загальнодержавного значення, про що складено акт №1 від 20.11.2017. Даний акт підписаний т.в.о. директора ДП "Кременецьке лісове господарство" Войтюком О.П. та головним лісничим ДП "Кременецьке лісове господарство" Іваницьким Р.С. без зауважень та заперечень.

Зокрема, посадовими особами контролюючого органу зафіксовані наступні порушення.

1. Лісовий заказник загальнодержавного значення "Суразька дача" загальною площею 3864 га. Наявні інформаційні та охоронні знаки встановленого взірця. Охоронне зобов`язання від 01.10.2020 №17-59. Положення про заказник затверджено Наказом Міністерства екології та природних ресурсів України від 06.10.2005 року №350 (у редакції Наказу Мінприроди від 21.08.2012 року № 419).

У кварталі 155 виділу 5 площею 1,8 га у 2017 році проведено вибіркову санітарну рубку. Ділянка включена у перелік заходів з поліпшення санітарного стану лісів, який погоджений ДСЛЗП "Львівлісозахист" та управлінням екології та природних ресурсів Тернопільської обласної державної адміністрації. Відсутній ліміт та дозвіл на спеціальне використання природних ресурсів в межах територій та об`єктів природно-заповідного фонду загальнодержавного значення на 2017 рік, які мають бути видані згідно вимог ст. 9-1 Закону України "Про природно-заповідний фонд України". На проведення рубки ДП "Кременецький лісгосп" видано дозвіл - лісорубний квиток від 13.02.2017 №58. Площа рубки відмежована в натурі стовпчиками з відповідними написами. Рубка завершена, лісопродукція вивезена, ділянка очищена від порубкових залишків. Акт огляду місця заготівлі деревини №18 від 04.09.2017. Згідно представлених матеріалів відводу в рубку призначено 128 дерев, в тому числі: сосна - 56 шт., дуба - 31 шт., черешні - 1 шт., граба - 35 шт., клена - 1 шт. та 4 шт. дерев сосни не ліквідної. На ділянці проведено контрольний перелік пнів зрізаних дерев, згідно якого обліковано всього 125 пнів зрізаних дерев в тому числі: сосна - 55 шт., дуба - 29 шт., черешні - 1 шт., граба - 35 шт., клена - 1 шт. та 4 шт. дерев сосни не ліквідної. На пнях зрізаних дерев наявні клейма відводу та контролю проставлені фарбою чорного кольору.

2. Національний природний парк "Кременецькі гори" загальною площею 6951,2 га., з яких 2982,6 га увійшли до складу Національно природного парку без вилучення із користування лісів у ДП "Кременецький лісгосп". Наявні інформаційні та охоронні знаки встановленого взірця. Охоронне зобов`язання від 22.06.2012 № 09-68.

У кварталі 66 виділ 2 площа 3,3 га у 2017 році проведено вибіркову санітарну рубку. Ділянка включена у перелік заходів з поліпшення санітарного стану лісів, який погоджений ДСЛЗП "Львівлісозахист" та Управлінням екології та природних ресурсів Тернопільської обласної державної адміністрації. Відсутній ліміт та дозвіл на спеціальне використання природних ресурсів, в межах територій та об`єктів природно-заповідного фонду загальнодержавного значення на 2017 рік, які мають бути видані згідно вимог ст. 9-1 Закону України "Про природно - заповідний фонд України". На проведення рубки ДП "Кременецький лісгосп" видано дозвіл - лісорубний квиток від 28.02.2017 №80. Площа рубки відмежована в натурі стовпчиками з відповідними написами. Рубка завершена, лісопродукція вивезена, ділянка очищена від порубкових залишків. Акт огляду місця заготівлі деревини від 04.05.2017. На ділянці виявлено пошкодження не призначених в рубку дерев до ступеня припинення росту. Згідно представлених матеріалів відводу в рубку призначено 151 дерево, в тому числі: ясен - 75 шт., дуба - 13 шт., берест - 3 шт., граба - 52 шт., клена - 6 шт. та 2 шт. дерева берези. На ділянці проведено контрольний перелік пнів зрізаних дерев, згідно якого обліковано всього 119 пнів зрізаних дерев в тому числі: ясен - 74 шт., дуба - 13 шт., берест - 3 шт., граба - 23 шт., клена - 6 шт. та 2 шт. дерева берези. На пнях зрізаних дерев наявні клейма відводу та контролю проставлені фарбою зеленого кольору.

Як наслідок, контролюючим органом було винесено припис №2-1/3848 від 22.11.2017 про усунення виявлених правопорушень. Згідно вказаного припису Державне підприємство зобов`язано, зокрема, у строк до 01.05.2018, постійно спеціальне використання природних ресурсів у межах територій та об`єктів природно-заповідного фонду здійснювати в межах лімітів та дозволів виданих згідно вимог ст.9-1 Закону України "Про природно-заповідний фонд України".

Розрахунок розміру шкоди, заподіяної порушенням законодавства про природно заповідний фонд, внаслідок рубки дерев без наявності лімітів та дозволів на спеціальне використання природних ресурсів, виданих згідно ст. 9-1 Закону України "Про природно-заповідний фонд" в розмірі 842 863 грн здійснено позивачем відповідно до постанови Кабінету Міністрів України №541 від 24.07.2013 "Про затвердження такс для обчислення розміру шкоди, заподіяної порушенням законодавства про природно-заповідний фонд".

З метою досудового врегулювання спору Державною екологічною інспекцією у Тернопільській області надіслано ДП "Кременецьке лісове господарство" претензію №2-1/4101 від 12.12.2017 з вимогою відшкодувати заподіяну шкоду в розмірі 842 863 грн. До претензії також надано розрахунки розміру шкоди.

У відповідь на претензію лісове господарство надіслало на адресу контролюючого органу заперечення №02-53 від 16.01.2018, згідно якого зазначає, що вказані санітарні рубки на території Суразького та Білокриницького лісництвах не потребували встановлення спеціальних лімітів та дозволів. Відтак, нараховані екологічною інспекцією збитки в сумі 842 863 грн відповідачем не погашені, що й слугувало підставою для звернення прокурора з відповідним позовом до суду.

Дослідивши подані учасниками цього спору докази та з`ясувавши фактичні обставини справи, суд прийшов до висновку про те, що позов слід задовольнити в повному обсязі, з наступних міркувань.

Щодо підстав для представництва прокурором інтересів держави у спірних правовідносинах.

Європейський Суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) неодноразово звертав увагу на участь прокурора в суді на боці однієї зі сторін як обставину, що може впливати на дотримання принципу рівності сторін. Оскільки прокурор або посадова особа з аналогічними функціями, пропонуючи задовольнити або відхилити … скаргу, стає противником або союзником сторін у справі, його участь може викликати в однієї зі сторін відчуття нерівності (рішення у справі "Ф. В. проти Франції" (F. W. v. France) від 31.03.2005, заява 61517/00, п. 27).

Суд звертав також увагу на категорії справ, де підтримка прокурора не порушує справедливого балансу. Зокрема, у справі Менчинська проти Російської Федерації (рішення від 15.01.2009, заява №42454/02, п. 35) ЄСПЛ висловив таку думку: Сторонами цивільного провадження виступають позивач і відповідач, яким надаються рівні права, в тому числі право на юридичну допомогу. Підтримка, що надається прокуратурою одній зі сторін, може бути виправдана за певних обставин, наприклад, при захисті інтересів незахищених категорій громадян (дітей, осіб з обмеженими можливостями та інших категорій), які, ймовірно, не в змозі самостійно захищати свої інтереси, або в тих випадках, коли відповідним правопорушенням зачіпаються інтереси великого числа громадян, або у випадках, коли потрібно захистити інтереси держави.

Водночас, ЄСПЛ уникає абстрактного підходу до розгляду питання про участь прокурора у цивільному провадженні. Розглядаючи кожен випадок окремо, Суд вирішує наскільки участь прокурора у розгляді справи відповідала принципу рівноправності сторін.

З огляду на вищенаведене, з урахуванням ролі прокуратури в демократичному суспільстві та необхідності дотримання справедливого балансу у питанні рівноправності сторін судового провадження зміст п. 3 ч. 1 ст. 131-1 Конституції України щодо підстав представництва прокурора інтересів держави в судах не може тлумачитися розширено.

Відтак, прокурор може представляти інтереси держави в суді у виключних випадках, які прямо передбачені законом. Розширене тлумачення випадків (підстав) для представництва прокурором інтересів держави в суді не відповідає принципу змагальності, який є однією з засад правосуддя (п. 3 ч. 2 ст. 129 Конституції України ).

Згідно з ст.131-1 Конституції України на органи прокуратури України покладається представництво інтересів держави в суді у виключних випадках і в порядку, що визначені законом.

Виходячи з вимог п.п.1, 2 ч.1 ст. З Закону України "Про прокуратуру", діяльність органів прокуратури ґрунтується на засадах верховенства права та законності.

Відповідно до частини 3 статті 23 цього ж нормативно-правового акту, прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу.

Отже, виключними випадками, за яких прокурор може здійснювати представництво інтересів держави в суді, є порушення або загроза порушення інтересів держави. Ключовим для застосування цієї конституційної норми є поняття інтерес держави.

Суд зазначає, що рішенням Конституційного Суду України від 9 липня 2002 №15-рп/2002 (справа про досудове врегулювання спорів) визначено, що положення частини другої статті 124 Конституції України стосовно поширення юрисдикції судів на всі правовідносини, що виникають у державі, необхідно розуміти так, що право особи (громадянина України, іноземця, особи без громадянства, юридичної особи) на звернення до суду за вирішенням спору не може бути обмежене законом, іншими нормативно-правовими актами. Встановлення законом або договором досудового врегулювання спору за волевиявленням суб`єктів правовідносин не є обмеженням юрисдикції судів і права на судовий захист. Обрання певного засобу правового захисту, у тому числі і досудового врегулювання спору, є правом, а не обов`язком особи, яка добровільно, виходячи з власних інтересів, його використовує.

Інтереси держави можуть збігатися повністю, частково або не збігатися зовсім з інтересами державних органів, державних підприємств та організацій чи з інтересами господарських товариств з часткою державної власності у статутному фонді. Проте держава може вбачати свої інтереси не тільки в їх діяльності, але й в діяльності приватних підприємств, товариств.

Із врахуванням того, що інтереси держави є оціночним поняттям, прокурор чи його заступник у кожному конкретному випадку самостійно визначає з посиланням на законодавство, на підставі якого подається позов, в чому саме відбулося чи може відбутися порушення матеріальних або інших інтересів держави, обґрунтовує у позовній заяві необхідність їх захисту та зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах (п. 4 мотивувальної частини).

Ці міркування Конституційний Суд зробив у контексті офіційного тлумачення Арбітражного процесуального кодексу України, який уже втратив чинність. Однак висловлене Судом розуміння поняття інтереси держави має самостійне значення і може застосовуватися для тлумачення цього ж поняття, вжитого у ст. 131-1 Конституції України та ст. 23 Закону України "Про прокуратуру".

Відтак, інтереси держави охоплюють широке і водночас чітко не визначене коло законних інтересів, які не піддаються точній класифікації, а тому їх наявність повинна бути предметом самостійної оцінки суду у кожному випадку звернення прокурора з позовом. Надмірна формалізація інтересів держави, особливо у сфері публічних правовідносин, може призвести до необґрунтованого обмеження повноважень прокурора на захист суспільно значущих інтересів там, де це дійсно потрібно.

Аналіз ч. 3 ст. 23 Закону України "Про прокуратуру" дає суду підстави стверджувати, що прокурор може представляти інтереси держави в суді лише у двох випадках: якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження; у разі відсутності такого органу.

Перший виключний випадок передбачає наявність органу, який може здійснювати захист інтересів держави самостійно, а другий - відсутність такого органу. Однак підстави представництва інтересів держави прокуратурою у цих двох випадках істотно відрізняються. У першому випадку прокурор набуває право на представництво, якщо відповідний суб`єкт владних повноважень не здійснює захисту або здійснює неналежно.

Не здійснення захисту виявляється в усвідомленій пасивній поведінці уповноваженого суб`єкта владних повноважень - він усвідомлює порушення інтересів держави, має відповідні повноваження для їх захисту, але всупереч цим інтересам за захистом до суду не звертається.

Здійснення захисту неналежним чином виявляється в активній поведінці (сукупності дій та рішень), спрямованій на захист інтересів держави, але яка є неналежною.

Неналежність захисту може бути оцінена з огляду на встановлений порядок захисту інтересів держави, який серед іншого включає досудове з`ясування обставин порушення інтересів держави, обрання способу їх захисту та ефективне здійснення процесуальних прав позивача.

При цьому суд звертає увагу на те, що захищати інтереси держави повинні насамперед відповідні суб`єкти владних повноважень, а не прокурор. Щоб інтереси держави не залишилися незахищеними, прокурор виконує субсидіарну роль, замінює в судовому провадженні відповідного суб`єкта владних повноважень, який всупереч вимог закону не здійснює захисту або робить це неналежно. У кожному такому випадку прокурор повинен навести (а суд перевірити) причини, які перешкоджають захисту інтересів держави належним суб`єктом, і які є підставами для звернення прокурора до суду.

Як вбачається із матеріалів справи, позов заявлено прокурором в межах наданих йому законодавством повноважень в інтересах держави в особі Державної екологічної інспекції, на яку законодавством покладено обов`язок щодо здійснення конкретних функцій у правовідносинах, пов`язаних із захистом інтересів держави.

Так, для вирішення питання щодо наявності підстав для представництва інтересів держави в особі Державної екологічної інспекції в Тернопільській області в суді, відповідно до ч.4 ст. 23 Закону України "Про прокуратуру", Кременецька місцева прокуратура звернулася до Державної екологічної інспекції в Тернопільській області із запитами №21.31-3597-вих.19 від 09.12.2019, №21.31-1189-вих.20 від 26.02.2020, якими просила надати інформацію про те, чи вживались Держекоінспекцією заходи щодо стягнення з ДП "Кременецьке лісове господарство" спричинених державі збитків.

У листах №1-1-05-4388 від 03.12.2019, №1-1-05-1060/572 від 17.03.2020 та в ході розгляду справи Інспекція неодноразово посилалася на те, що неможливість звернення її як уповноваженого органу до господарського суду за захистом інтересів держави зумовлена відсутністю коштів на сплату судового збору.

Разом з тим, прокурор зазначає, що впродовж 2017-2019 років Екоінспекціею самостійно подано 21 позов про відшкодування збитків, однак позов до ДП "Кременецьке лісове господарство" про стягнення шкоди в сумі 842 863 грн не було заявлено.

Згідно з п.26 Рішення Європейського суду з прав людини у справі "Кечко проти України" від 08.11.2005, суд не приймає аргумент Уряду щодо бюджетних асигнувань, тому що органи державної влади не можуть посилатися відсутність коштів як на причину невиконання своїх зобов`язань.

Постановою Верховного суду України у справі №11/446 від15.05.2012 визначено, що відсутність бюджетних коштів, передбачених у видатках Державного бюджету України на черговий рік, не виправдовує бездіяльність установи, яка фінансується із бюджету.

Як наслідок, вказана обставина (необхідність сплатити судовий збір при зверненні до суду) не могла слугувати перешкодою для подання позову до суду екологічною інспекцією, а відтак всі посилання останньої з даного приводу, судом оцінюються критично.

З наведеного в сукупності слід зробити висновок, що прокурор у поданій позовній заяві правомірно зазначає, що Державною екологічною інспекцією не здійснювався захист інтересів держави у даних спірних правовідносинах, а відтак ним доведені належним чином підстави для звернення з відповідним позовом до суду. Аналогічна правова позиція викладена, зокрема, в постановах Верховного Суду від 25.04.2018 у справі №806/1000/17 та від 19.07.2018 у справі №822/1169/17.

Щодо фактичних обставин справи, встановлених судом, слід зазначити наступне.

Предметом спору у цій справі є стягнення з відповідача шкоди, заподіяної лісовому фонду внаслідок порушення норм лісового та природоохоронного законодавства.

Відповідно до ст. 13 Конституції України, природні ресурси, що знаходяться у межах території України, є об`єктами права власності Українського народу й повинні використовуватися відповідно до закону.

Статтею 66 Конституції України встановлено, що кожен зобов`язаний не заподіювати шкоду природі, культурній спадщині, відшкодовувати завдані ним збитки.

Частиною 1 ст. 5 Закону України "Про охорону навколишнього природного середовища" (далі - Закон) визначено, що державній охороні і регулюванню використання на території України підлягають: навколишнє природне середовище як сукупність природних і природно-соціальних умов та процесів, природні ресурси, як залучені в господарський обіг, так і не використовувані в економіці в даний період (земля, надра, води, атмосферне повітря, ліс та інша рослинність, тваринний світ), ландшафти та інші природні комплекси.

Відповідно до п. а) ч.1 ст. 202 Закону до компетенції центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику із здійснення державного нагляду (контролю) у сфері охорони навколишнього природного середовища, раціонального використання, відтворення і охорони природних ресурсів, у сфері охорони навколишнього природного середовища належить організація і здійснення у межах компетенції державного нагляду (контролю) за додержанням центральними органами виконавчої влади та їх територіальними органами, місцевими органами виконавчої влади, органами місцевого самоврядування в частині здійснення делегованих їм повноважень органів виконавчої влади, підприємствами, установами та організаціями незалежно від форми власності та господарювання, громадянами України, іноземцями та особами без громадянства, а також юридичними особами - нерезидентами вимог законодавства про охорону, захист, використання та відтворення лісів.

У відповідності до Постанови Кабінету Міністрів України від 14.09.2011 №995 "Про утворення територіальних органів Державної екологічної інспекції" утворено як юридичні особи публічного права територіальні органи Державної екологічної інспекції України, в тому числі Державну екологічну інспекцію у Тернопільській області (код ЄДРПОУ 37977693), запис про реєстрацію в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців внесено 19.12.2011.

Державна екологічна інспекція у Тернопільській області, відповідно до Положення про Державну екологічну інспекцію в Тернопільській області, затвердженого наказом Державної екологічної інспекції України від 28.04.2020 №125 (далі - Положення), є територіальним органом Державної екологічної інспекції України (Держекоінспекція України) та їй підпорядковується.

Відповідно до ч. 2 розділу II Положення про Державну екологічну інспекцію у Тернопільській області, затвердженого Наказом Державної екологічної інспекції України від 28.04.2020 №125 Держекоінспекція здійснює державний нагляд (контроль) за додержанням територіальними органами центральних органів виконавчої влади, місцевими органами виконавчої влади, органами місцевого самоврядування в частині здійснення делегованих їм повноважень органів виконавчої влади, підприємствами, установами та організаціями незалежно від форми власності і господарювання, громадянами України, іноземцями та особами без громадянства, а також юридичними особами - нерезидентами вимог законодавства: 8) щодо 15) про охорону і використання територій та об`єктів природно-заповідного фонду, зокрема щодо: додержання режиму територій та об`єктів природо-заповідного фонду; наявності лімітів і дозволів на спеціальне використання природних ресурсів у межах територій та об`єктів природо-заповідного фонду та дотримання їх обсягів, відтворення природних ресурсів на території природо-заповідного фонду.

Землі лісового фонду Білокриницького та Суразького лісництв ДП "Кременецьке ЛГ" на яких проведено вибіркові санітарні рубки відносяться до територій природно-заповідного фонду загальнодержавного значення, а саме: квартал 66 виділ 2 площа 3,3га Білокриницького лісництва належить до національного природного парку "Кременецькі гори", а квартал 155 виділ 5 площа 1,8 га Суразького лісництва - лісового заказника загальнодержавного значення "Суразька дача".

Природно-заповідний фонд охороняється як національне надбання, щодо якого встановлюється особливий режим охорони, відтворення і використання. Україна розглядає цей фонд як складову частину світової системи природних територій та об`єктів, що перебувають під особливою охороною.

Лісовим Кодексом України, який визначає лісові відносини, які стосуються володіння, користування та розпоряджання лісами і спрямовуються на забезпечення охорони, відтворення та стале використання лісових ресурсів з урахуванням екологічних, економічних, соціальних та інших інтересів суспільства, а саме статтею 100 визначено, що Порядок охорони, захисту, використання та відтворення лісів на землях природно-заповідного фонду визначається відповідно до Закону України "Про природно-заповідний фонд України", цього Кодексу та інших актів законодавства.

Статтею 91 Закону України "Про природно-заповідний фонд України" встановлено, що спеціальне використання природних ресурсів у межах територій та об`єктів природно-заповідного фонду здійснюється в межах ліміту та на підставі дозволу на спеціальне використання природних ресурсів у межах територій та об`єктів природно-заповідного Фонду.

Перелік встановлених цим Законом видів використання природних ресурсів у межах територій та об`єктів природно-заповідного фонду і порядок їх використання визначаються режимом територій та об`єктів природно-заповідного фонду.

Спеціальне використання природних ресурсів у межах територій та об`єктів природно-заповідного фонду загальнодержавного значення здійснюється в межах ліміту на використання природних ресурсів у межах територій та об`єктів природно-заповідного фонду, затвердженого центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування і реалізує державну політику у сфері охорони навколишнього природного середовища, а також на підставі дозволів.

Спеціальне використання природних ресурсів у межах територій та об`єктів природно-заповідного фонду загальнодержавного значення здійснюється на підставі дозволів, що видаються органом виконавчої влади Автономної Республіки Крим з питань охорони навколишнього природного середовища, обласними, Київською та Севастопольською міськими державними адміністраціями.

Порядок видачі дозволів на спеціальне використання природних ресурсів і встановлення лімітів на використання природних ресурсів у межах територій та об`єктів природно-заповідного фонду загальнодержавного значення визначається Кабінетом Міністрів України.

Відповідно до ст.ст. 63,64 Лісового кодексу України ведення лісового господарства полягає у здійсненні комплексу заходів з охорони, захисту, раціонального використання та розширеного відтворення лісів. Підприємства, установи, організації і громадяни здійснюють ведення лісового господарства з урахуванням господарського призначення лісів, природних умов і зобов`язані, зокрема, здійснювати охорону лісів від пожеж, захист від шкідників і хвороб, незаконних рубок та інших пошкоджень.

Статтею 67 Лісового Кодексу України визначено види спеціального використання лісових ресурсів, якими зокрема є: заготівля деревини: заготівля другорядних лісових матеріалів; побічні лісові користування; використання корисних властивостей лісів для культурно-оздоровчих, рекреаційних, спортивних, туристичних і освітньо-виховних цілей, потреб мисливського господарства, проведення науково-дослідних робіт.

В силу ст. 70 Лісового Кодексу України, заготівля деревини може здійснюватися під час здійснення лісогосподарських заходів, не пов`язаних з використанням лісових ресурсів (поліпшення якісного складу лісів), та під час проведення інших заходів (розчищення лісових ділянок, вкритих лісовою рослинністю, у зв`язку з будівництвом гідровузлів, трубопроводів, шляхів тощо).

Заготівля деревини в порядку проведення рубок головного користування, а також інших рубок, пов`язаних із веденням лісового господарства, проводиться власниками лісів і постійними лісокористувачами, яким у встановленому порядку надано це право.

Вибіркові санітарні рубки є спеціальним заходом поліпшення якісного складу лісів, їх оздоровлення, посилення захисних властивостей порядок проведення яких крім Лісового Кодексу України регламентується також Санітарними правилами в лісах України, затвердженими Постановою Кабінету Міністрів України від 27 липня 1995 р. № 555 (далі - Правила).

Пунктом 5 цих Правил встановлено, що заходи з поліпшення санітарного стану лісів у межах природно-заповідного фонду здійснюються відповідно до Закону України "Про природно-заповідний фонд України", інших актів законодавства щодо збереження пралісів і старовікових насаджень та цих Правил.

Абзацом 2 статті 91 Закону України “Про природно-заповідний фонд України” визначено, що перелік встановлених видів використання природних ресурсів у межах територій та об`єктів природно-заповідного фонду і порядок їх використання визначаються режимом територій та об`єктів природно-заповідного Фонду.

Державним управлінням охорони навколишнього природного середовища в Тернопільській області, відповідно до ст. 53 Закону України "Про природно - заповідний фонд" видано ДП "Кременецький лісгосп" охоронні зобов`язання № 17-59 від 01.10.2012 та № 09-68 від 22.06.2012 на лісовий заказник загальнодержавного значення "Суразька дача" площею 3864 га. та, відповідно, на частину території державного лісового фонду площею 2982,6 га, яка надана йому у постійне користування та входить без вилучення із землекористування цього підприємства до складу Національного природного парку "Кременецькі гори" площею 6951,2 га.

Заповідний об`єкт розташований у кварталі 39-174 Суразького лісництва ДП "Кременецький лісгосп", у межах лісового урочища "Суразька дача" поблизу сіл Сураж, Васьківці, Андрушівка Шумського району, входить до складу природно-заповідного фонду України, який охороняється як національне надбання, і є складовою частиною світової системи природних територій та об`єктів, що перебувають під особливою охороною.

Відповідно до пункту 3.3 Положення про лісовий заказник загальнодержавного значення "Суразька дача" Спеціальне використання природних ресурсів у межах території Заказника здійснюється на підставі дозволів, виданих уповноваженими на те органами державної влади, у порядку, передбаченому, законодавством, в межах лімітів, установлених Мінприроди.

Територія площею 2982,6 га, що увійшла до складу Національного природного парку "Кременецькі гори" без вилучення із користування державного підприємства "Кременецьке лісове господарство" розташована у кварталах 44, 45, 60 - 63, 65 - 68 Білокриницького лісництва (Чугалівська сільська рада Кременецького району, Тилявська сільська Шумського району - 291 га. Територія Національного природного парку "Кременецькі гори" віднесена до природно-заповідного фонду України, охороняється як національне надбання, і є складовою частиною світової системи природних територій та об`єктів, що перебувають під особливою охороною.

Пунктом 4.5 Положення про Національний природний парк "Кременецькі гори", затвердженого наказом Міністерства екології та природних ресурсів України від 12 грудня 2011 року №518 зі змінами, передбачено "Використання природних ресурсів на території Парку здійснюється загальному та спеціальному порядках. Загальне використання природних ресурсів здійснюється відповідно до цього Положення, Проекту організації території Парку та з урахуванням вимог режиму території. Спеціальне використання природних ресурсів у межах території Парку здійснюється підставі дозволів, в межах лімітів, установлених Мінекоенерго ".

Отже, відповідач, підписавши охоронні зобов`язання, зобов`язувався здійснювати господарську діяльність, в тому числі, спеціальне використання природних ресурсів, на території національного природного "Кременецькі гори", лісового заказнику загальнодержавного значення "Суразька дача" з дотриманням вимог положення про Парк та Заказник.

За приписами ст.ст. 86,89,90 Лісового кодексу України організація і забезпечення охорони і захисту лісів, яка передбачає здійснення комплексу заходів, спрямованих на збереження лісів, зокрема, від незаконних рубок, покладається на постійних лісокористувачів відповідного до цього Кодексу.

При цьому Державне підприємство не надало доказів отримання ним лімітів та дозволів на використання природних ресурсів в межах територій та об`єктів природно-заповідного фонду, виданих згідно з переліченими вище нормативно - правовими актами.

Враховуючи вище зазначене, суд вважає, доведеною ту обставину, що рубку дерев відповідачем проведено за відсутності лімітів та дозволів на спеціальне використання природних ресурсів у межах територій та об`єктів природно-заповідного фонду загальнодержавного значення.

Твердження відповідача, про те, що будь-яких доказів, які б свідчили, що реальною метою проведення відповідачем санітарних рубок у 2017 році була саме заготівля деревини не додано, судом оцінюється критично. Адже у матеріалах справи наявні копії актів огляду місць заготівлі деревини від 04.05.2017 та від 04.09.2017, у яких зазначено, що на вибірковій санітарній рубці у кварталі 155 виділ 5 площа 1,8 га Суразького лісництва, згідно якого фактично на ділянці заготовлено 83,67 кубометрів деревини, в тому числі 14.31 кубометрів ділової та 57, 35 кубометрів дров`яної деревини та у кварталі 66 виділ 2 площа 3,3 га Білокриницького лісництва, згідно якого фактично на ділянці заготовлено 127,79 кубометрів деревини, в тому числі 6,85 кубометрів ділової та 112,94 кубометрів дров`яної деревини.

Таким чином, доводи ДП "Кременецьке лісове господарство" про те, що рубка дерев здійснювалась ним в порядку вибіркової санітарної рубки спростовуються фактичними обставинами справи, а, отже, мало місце спеціальне використання природних ресурсів, що здійснюється на підставі вимог Закону України "Про природно-заповідний фонд України" як спеціального Закону в межах ліміту та на підставі дозволу.

Отже, ДП "Кременецьке лісове господарство" було порушено положення ст.9-1 Закону України "Про природно-заповідний фонд України" та "Інструкції про застосування порядку установлення лімітів на використання природних ресурсів у межах територій та об`єктів природно-заповідного фонду загальнодержавного значення", затвердженої наказом Міністерства охорони навколишнього природного середовища України від 24.01.2008 № 27, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 12 лютого 2008 за №117/14808. Зокрема, рубки дерев здійснено без відповідного ліміту на проведення рубок на території природно-заповідного фонду загальнодержавного значення, який видається центральним органом виконавчої влади в галузі охорони навколишнього природного середовища, та без відповідного дозволу територіальних органів центрального органу виконавчої влади в галузі охорони навколишнього природного середовища, що є порушенням ст.19 Лісового кодексу України, ст.ст.9-1, 21 Закону України "Про природно-заповідний фонд України".

Із змісту п. 9 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 17 від 10 грудня 2004 року "Про судову практику у справах про злочини та інші правопорушення проти довкілля" визнається незаконною порубка дерев і чагарників, вчинена: без відповідного дозволу; за дозволом, виданим із порушенням чинного законодавства; до початку чи після закінчення установлених у дозволі строків; не на призначених ділянках чи понад установлену кількість; не тих порід дерев, які визначені в дозволі; порід, вирубку яких заборонено.

Згідно з пунктом е) статті 41 Закону України "Про охорону навколишнього природного середовища" економічні заходи забезпечення охорони навколишнього природного середовища, зокрема, передбачає відшкодування в установленому порядку збитків, завданих порушенням законодавства про охорону навколишнього природного середовища.

Відповідно до статей 68, 69 Закону України "Про охорону навколишнього природного середовища" порушення законодавства України про охорону навколишнього природного середовища тягне за собою встановлену цим Законом та іншим законодавством України дисциплінарну, адміністративну, цивільну і кримінальну відповідальність. Підприємства, установи, організації та громадяни зобов`язані відшкодовувати шкоду, заподіяну ними внаслідок порушення законодавства про охорону навколишнього природного середовища, в порядку та розмірах, встановлених законодавством України. Шкода, заподіяна внаслідок порушення законодавства про охорону навколишнього природного середовища, підлягає компенсації в повному обсязі.

Відшкодування шкоди, заподіяної порушенням природоохоронного законодавства за своєю правовою природою є відшкодуванням позадоговірної шкоди.

Загальні підстави відповідальності за завдану шкоду внаслідок цивільного правопорушення визначені ст.1166 Цивільного кодексу України, за змістом якої майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам юридичної особи відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала. Особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоду завдано не з її вини. Необхідною підставою для настання цивільно-правової відповідальності за заподіяння шкоди є наявність складу правопорушення, що складається з протиправної поведінки (дії чи бездіяльності) особи; настання шкідливого результату такої поведінки (шкоди); причинного зв`язку між протиправною поведінкою і шкодою; вини особи, яка заподіяла шкоду. Відсутність хоча б одного з цих елементів складу правопорушення виключає відповідальність особи за завдану майнову шкоду.

Для відшкодування шкоди за правилами статті 1166 ЦК України необхідно довести такі елементи: 1. Неправомірність поведінки особи. Неправомірною можна вважати будь-яку поведінку, внаслідок якої завдано шкоду, якщо завдавач шкоди не був уповноважений на такі дії. 2. Наявність шкоди. Під шкодою слід розуміти втрату або пошкодження майна потерпілого та (або) позбавлення його особистого нематеріального права (життя, здоров`я тощо). 3. Причинний зв`язок між протиправною поведінкою та шкодою є обов`язковою умовою відповідальності та виражається в тому, що шкода має виступати об`єктивним наслідком поведінки завдавача шкоди. 4. Вина особи, що завдала шкоду.

Відсутність хоча б одного з цих елементів виключає відповідальність за заподіяну шкоду.

За змістом пункту 5 частини 2 статті 105 ЛК України відповідальність за порушення лісового законодавства несуть особи, винні у порушенні вимог щодо ведення лісового господарства, встановлених законодавством у сфері охорони, захисту, використання та відтворення лісів.

Згідно зі статтею 107 ЛК України підприємства, установи, організації і громадяни зобов`язані відшкодувати шкоду, заподіяну ними лісу внаслідок порушення лісового законодавства, у розмірах і порядку, визначених законодавством України.

За змістом ст.1172 Цивільного кодексу України юридична особа відшкодовує шкоду, завдану їхнім працівником під час виконання ним своїх трудових (службових) обов`язків.

Із судової практики що склалась, при вирішенні спорів щодо відшкодування шкоди, заподіяної порушенням вимог лісового законодавства у випадках встановлення контролюючими органами при проведенні перевірок дотримання природоохоронного законодавства факту правопорушення, слід виходити з того, що обов`язки із забезпечення охорони лісових насаджень покладено саме на постійних лісокористувачів, які й повинні нести відповідальність за невиконання та неналежне виконання обов`язків, зокрема, за незабезпечення охорони та захисту лісів від незаконних порубок дерев.

Отже, цивільно-правову відповідальність за порушення лісового законодавства мають нести не лише особи, які безпосередньо здійснюють самовільну вирубку лісів (пошкодження дерев), а також постійні лісокористувачі, вина яких полягає у допущенні та не перешкоджанні їх працівниками незаконному вирубуванню лісових насаджень (пошкодженню дерев) внаслідок неналежного виконання ними своїх службових обов`язків. Протиправна бездіяльність таких осіб полягає у незабезпеченні працівниками постійних лісокористувачів охорони і захисту лісів, внаслідок чого відбувається вирубування дерев (пошкодження дерев) невстановленими особами.

Постійні лісокористувачі за шкоду, заподіяну внаслідок незаконної порубки дерев на підвідомчій їм території, повинні нести деліктну відповідальність в повному обсязі без застосування зниження її розміру згідно зі статтями 68, 69 Закону України Про охорону навколишнього природного середовища .

Організація і забезпечення охорони та захисту лісів, яка передбачає здійснення комплексу заходів, спрямованих на збереження та охорону лісів, зокрема, від незаконних рубок та інших пошкоджень, покладається на постійних лісокористувачів. Порушення вимог щодо ведення лісового господарства, встановлених у сфері охорони, захисту та використання лісів, є підставою для покладення на постійного лісокористувача цивільно-правової відповідальності. При цьому, не важливо, хто конкретно здійснював незаконне вирубування дерев на ділянках лісу, наданих у постійне користування, оскільки визначальним є факт порушення постійним лісокористувачем встановлених правил лісокористування, що спричинило завдання державі збитків внаслідок незаконної рубки дерев третіми особами на підконтрольній постійному лісокористувачу ділянці лісу.

Таким чином, обов`язок щодо забезпечення охорони лісових насаджень покладено саме на постійних лісокористувачів, які відповідають за невиконання або неналежне виконання таких обов`язків, в тому числі, у разі незабезпечення охорони та захисту лісів від незаконних рубок дерев. Отже, цивільно-правову відповідальність за порушення лісового законодавства мають нести не лише особи, які безпосередньо здійснюють самовільну вирубку лісів (пошкодження дерев), а й постійні лісокористувачі, вина яких полягає у протиправній бездіяльності у вигляді не вчинення дій щодо забезпечення охорони та збереження лісу від незаконних рубок на підвідомчих їм ділянках із земель лісового фонду, що має наслідком самовільну рубку (пошкодження) лісових насаджень третіми (невстановленими) особами (аналогічну правову позицію викладено у постанові об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду у справі № 909/976/17, постановах Верховного Суду у справа № 927/1096/16, № 909/1111/16, № 920/1293/16, № 917/1261/17).Суд враховує зазначені правові висновки ВС, відповідно до вимог ч. 4 статті 236 ГПК України та змісту статті 13 Закону України Про судоустрій та статус суддів .

Підсумовуючи зазначене вище, оцінивши обґрунтування позовних вимог та заперечення на них, суд вважає доведеним позивачем та не спростованим відповідачем наявність усіх елементів необхідних для відшкодування шкоди відповідачем за правилами статті 1166 ЦК України.

Згідно зі ст. 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Однак, Державним підприємством не надано належних, допустимих та достатніх доказів, які б спростовували заявлені позовні вимоги, як і не надано доказів часткової або повної сплати заявленої до стягнення шкоди.

Дії відповідача є протиправними та вчинені з його вини, такими діями заподіяні збитки, які підлягають відшкодуванню державі у повному обсязі.

У зв`язку із задоволенням позову витрати зі сплати судового збору покладаються на відповідача відповідно до ст. 129 ГПК України.

На підставі викладеного та керуючись статтями 20, 42, 46, 73, 74, 76-79, 91, 123, 129, 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, -

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити.

2. Стягнути з Державного підприємства "Кременецьке лісове господарство" (вул. Акімова, 26, м. Кременець, Тернопільська область, 47000, іден. код 00993047) на користь держави шкоду, що заподіяна порушенням законодавства про природо - заповідний фонд, в сумі 842 863 (вісімсот сорок дві тисячі вісімсот шістдесят три) грн., які перерахувати в дохід спеціального фонду місцевого бюджету Шумської міської ради ККДБ 24062100 "Грошові стягнення за шкоду, заподіяну порушенням законодавства про охорону навколишнього природного середовища внаслідок господарської та іншої діяльності", отримувач УК у Шумському районі/отг м. Шумськ, р/р UA448999980333169331000019703, код отримувача 36488038, банк отримувача Казначейство України (ЕАП) м. Київ.

3. Стягнути з Державного підприємства "Кременецьке лісове господарство" (вул. Акімова, 26, м. Кременець, Тернопільська область, 47000, іден. код 00993047) на користь Прокуратури Тернопільської області (вул. Листопадова, буд. 4, м. Тернопіль, 46001, іден. код 02910098) р/р UA498201720343190002000004091 в ДКСУ м. Київ, МФО 820172 - 12 642 (дванадцять тисяч шістсот сорок дві) грн 95 коп. в рахунок повернення сплаченого судового збору.

Накази видати після набрання рішенням законної сили.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів, в порядку та строки встановлені ст.ст. 256-257 ГПК України. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасники справи можуть отримати інформацію по справі на офіційному веб-порталі судової влади України в мережі Інтернет за веб - адресою: https://te.court.gov.ua/sud5022.

Повне рішення складено 06.10.2020.

Суддя О.В. Руденко