Рішення № 92004373, 24.09.2020, Господарський суд Рівненської області

юГосподарський суд Рівненської області

вул. Набережна, 26-А, м. Рівне, 33013

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"24" вересня 2020 р. м. Рівне Справа № 918/225/20

Господарський суд Рівненської області у складі судді Горплюка А.М., розглянувши матеріали справи

за первісним позовом Фізичної особи-підприємця Менжерес Віри Олександрівни

до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю "Світло для світу"

про витребування майна

за зустрічним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Світло для світу"

до Фізичної особи-підприємця Менжерес Віри Олександрівни

про скасування запису про право власності на нерухоме майно

Секретар судового засідання Сідлецька Ю.Р.

в засіданні приймали участь:

від позивача: Маслюк О.М.

від відповідача: Максимович М.М.

ВСТАНОВИВ:

Фізична особа-підприємець Менжерес Віра Олександрівна звернулася в Господарський суд Рівненської області з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю "Світло для світу" про витребування майна. В обґрунтування позовних вимог посилається на те, що право власності Фізичної особи-підприємця Менжерес Віри Олександрівни на спірне майно не було припинено у встановлений законом спосіб.

Ухвалою від 10.03.2020 позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження по справі № 918/225/20. Розгляд справи вирішено здійснювати в порядку загального позовного провадження та призначено підготовче засідання на 31.03.2020.

27.03.2020 через канцелярію суду від Товариства з обмеженою відповідальністю "Світло для світу" надійшла зустрічна позовна заява до Фізичної особи-підприємця Менжерес Віри Олександрівни про скасування запису про право власності на нерухоме майно.

Ухвалою суду від 30.03.2020 зустрічну позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "Світло для світу" залишено без руху. Зобов`язано Товариство з обмеженою відповідальністю "Світло для світу" у 5-денний строк з дня отримання вказаної ухвали усунути недоліки позовної заяви, а саме надати докази сплати судового збору в розмірі 2 102,00 грн.

Ухвалою від 31.03.2020 підготовче засідання відкладено на 28.04.2020.

08.04.2020, через відділ канцелярії та документального забезпечення суду, від позивача за зустрічним позовом надійшла заява про виправлення недоліків.

Ухвалою суду від 09.04.2020 прийнято зустрічний позов до спільного розгляду з первісним позовом. Об`єднано вимоги за зустрічним позовом в одне провадження з первісним позовом у справі №918/225/20. Призначено засідання суду для спільного розгляду зустрічного позову разом із первісним на 28.04.2020.

Ухвалою від 28.04.2020 підготовче засідання відкладено на 14.05.2020.

14.05.2020, через відділ канцелярії та документального забезпечення суду, представник відповідача подав заяву про застосування строків позовної давності.

В судовому засіданні 14.05.2020 оголошувалась перерва до 11.06.2020.

Ухвалою від 11.06.2020 підготовче засідання відкладено на 30.06.2020.

Ухвалою від 30.06.2020 закрито підготовче провадження та призначено справу до розгляду по суті на 28.07.2020.

Засідання, призначене на 28.07.2020 не відбулося, у зв`язку із перебуванням судді Горплюка А.М. на лікарняному.

Ухвалою суду від 07.08.2020 справу призначено до слухання по суті на 08.09.2020.

В судовому засіданні 08.09.2020 оголошено перерву до 24.09.2020.

23.09.2020 за резолюцією голови Господарського суду Рівненської області витребувана справа №5019/104/11 про банкрутство Відкритого акціонерного товариства "Бистрицька сільськогосподарська машинно - технологічна станція" з архіву Господарського суду Рівненської області для огляду в судовому засіданні.

24.09.2020 представник відповідача подав клопотання про витребування доказів, а саме: справи №5019/104/11 про банкрутство Відкритого акціонерного товариства "Бистрицька сільськогосподарська машинно - технологічна станція" з архіву Господарського суду Рівненської області.

В судовому засіданні 24.09.2020 представник позивача підтримав поданий позов у повному обсязі, додатково наголосив, що ФОП Менжерес В.О. є добросовісним набувачем майна та, у зв`язку з ліквідацією Відкритого акціонерного товариства "Бистрицька сільськогосподарська машинно - технологічна станція", спірне майно нема кому повертати. У задоволенні зустрічного позову просив відмовити з підстав його необґрунтованості.

Представник відповідача в судовому засіданні просив відмовити в задоволенні первісного позову. Зустрічний позов просив задоволити. Зазначив, що факт реєстрації права власності не має правового значення для встановлення власника майна.

Дослідивши матеріали справи, оглянувши матеріали справи №5019/104/11, заслухавши пояснення представників сторін, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позови, об`єктивно оцінивши докази, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді у судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступне.

У поданій позовній заяві ФОП Менжерес В.О. посилається на те, що їй стало відомо, що 17.01.2020 Товариство з обмеженою відповідальністю "Світло для світу" набуло у власність цілісний майновий комплекс (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 980224556204) підприємства ВАТ "Бистрицька сільськогосподарська машинна - технологічна станція", до складу якого входить: цех №2, цех №3, склад, пожежне депо, прохідна, кузня, станція біологічної очистки, компресорна, вагова, котельня, операторна автозаправочної станції, що розташовані за адресою: АДРЕСА_2, магазин, який знаходиться за адресою: АДРЕСА_4.

Складовими частинами вказаного цілісного майнового комплексу є спірне майно - цех №2 та цех №3.

В той же час, згідно з інформаційною довідкою з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо нерухомого майна №202095111 від 27.02.2020, за Менжерес Вірою Олександрівною зареєстровано право власності на цех №2 та цех №3 (а.с. 10-12).

При цьому, у вказаній довідці зазначено, що право власності Менжерес Віри Олександрівни на цех №3 виник на підставі договору купівлі - продажу, реєстровий №2727 від 04.12.2008, що посвідчений приватним нотаріусом Березнівського районного нотаріального округу Куц І.В., а на цех №2 - на підставі договору купівлі - продажу, реєстровий №2725 від 04.12.2008, що посвідчений приватним нотаріусом Березнівського районного нотаріального округу Куц І.В.

Крім того, позивач зазначає, що Постановою Вищого господарського суду України від 14 липня 2011 року в справі № 14/189 вирішено зобов`язати фізичну особу - підприємця Менжерес Віру Олександрівну повернути відкритому акціонерному товариству "Бистрицька сільськогосподарська машинно-технологічна станція" приміщення цеху № 2 площею 2 526,9 кв.м. вартістю 165 893 грн., що знаходиться за адресою: АДРЕСА_2.

Рішенням Господарського суду Рівненської області від 20 вересня 2011 року в справі № 5019/1930/11 вирішено зобов`язати фізичну особу - підприємця Менжерес Віру Олександрівну повернути Відкритому акціонерному товариству "Бистрицька сільськогосподарська машинно-технологічна станція" приміщення цеху № 3 за адресою: АДРЕСА_2.

Позивач вказує, що сам по собі факт набрання законної сили вказаними рішеннями Вищого господарського суду України та Господарського суду Рівненської області не припиняє речове право власності на спірне майно у однієї особи, і не є підставою для автоматичного виникнення речового права власності на це ж майно у іншої особи, а лише зобов`язує сторони вчинити правочин, внаслідок вчинення якого настануть зазначені речові права (право власності однієї особи припиниться, а у іншої особи виникне право власності).

Таким чином, позивач вважає, що право власності фізичної особи - підприємця Менжерес Віри Олександрівни на цех № 2 та на цех № 3, які знаходяться за адресою: АДРЕСА_2, не було припинено у встановлений законом спосіб, а відтак вона є добросовісним набувачем та має право витребовувати у відповідача спірне майно.

Проте, з такими твердженнями позивача суд погодитись не може, з огляду на наступне.

Відповідно до ст. 4 Господарського процесуального кодексу України юридичні особи та фізичні особи - підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування мають право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.

Захист цивільних прав - це передбаченні законом способи охорони цивільних прав у разі їх порушення чи реальної небезпеки такого порушення.

Під способами захисту суб`єктивних цивільних прав розуміють закріплені законом матеріально-правові заходи примусового характеру, за допомогою яких проводиться поновлення (визнання) порушених (оспорюваних) прав та вплив на правопорушника.

Звертаючись до суду, позивач самостійно обирає спосіб захисту, передбачений ч. 2 ст. 16 Цивільного кодексу України та ст. 20 Господарського кодексу України.

Матеріально-правовою підставою позову обрано статтю 388 ЦК України.

Відповідно до ч. 2 ст. 16 Цивільного кодексу України способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути: 1) визнання права; 2) визнання правочину недійсним; 3) припинення дії, яка порушує право; 4) відновлення становища, яке існувало до порушення; 5) примусове виконання обов`язку в натурі; 6) зміна правовідношення; 7) припинення правовідношення; 8) відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди; 9) відшкодування моральної (немайнової) шкоди; 10) визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб.

Норми ст. 16 Цивільного кодексу України кореспондуються з положеннями ст. 20 Господарського кодексу України, якими визначено, що права та законні інтереси зазначених суб`єктів захищаються шляхом: визнання наявності або відсутності права; визнання недійсними господарських угод; відновлення становища; припинення дій; присудження до виконання обов`язку в натурі; відшкодування збитків; застосування штрафних і оперативно-господарських санкцій; установлення, зміни та припинення господарських правовідносин.

Щодо порушеного права господарський суд зазначає, що таким слід розуміти такий стан суб`єктивного права, при якому воно зазнавало протиправного впливу з боку правопорушника, внаслідок якого суб`єктивне право уповноваженої особи зазнало зменшення або ліквідації як такого. Порушення права пов`язане з позбавленням його носія можливості здійснити, реалізувати своє право повністю або частково.

В свою чергу, під захистом права розуміється державно-примусова діяльність, спрямована на відновлення порушеного права суб`єкта правовідносин та забезпечення виконання юридичного обов`язку зобов`язаною стороною. Спосіб захисту може бути визначений як концентрований вираз змісту (суті) міри державного примусу, за допомогою якого відбувається досягнення бажаного для особи, право чи інтерес якої порушені, правового результату. Спосіб захисту втілює безпосередню мету, якої прагне досягнути суб`єкт захисту (позивач), вважаючи, що таким чином буде припинене порушення (чи оспорювання) його прав, він компенсує витрати, що виникли у зв`язку з порушенням його прав, або в інший спосіб нівелює негативні наслідки порушення його прав.

Отже, способи захисту за своїм призначенням можуть вважатися визначеним законом механізмом матеріально-правових засобів здійснення охорони цивільних прав та інтересів, що приводиться в дію за рішенням суду у разі їх порушення чи реальної небезпеки такого порушення. При цьому, метою застосування певного способу захисту є усунення невизначеності у взаємовідносинах суб`єктів, створення необхідних умов для реалізації права й запобігання дій зі сторони третіх осіб, які перешкоджають його здійсненню.

Відповідно до ст. 41 Конституції України та ст. 321 Цивільного кодексу України право власності є непорушним і ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.

Частиною 1 ст. 317 Цивільного кодексу України встановлено, що власникові належать права володіння, користування та розпоряджання своїм майном.

Згідно ч. 1 ст. 388 Цивільного кодексу України якщо майно за відплатним договором придбане в особи, яка не мала права його відчужувати, про що набувач не знав і не міг знати (добросовісний набувач), власник має право витребувати це майно від набувача лише у разі, якщо майно: 1) було загублене власником або особою, якій він передав майно у володіння; 2) було викрадене у власника або особи, якій він передав майно у володіння; 3) вибуло з володіння власника або особи, якій він передав майно у володіння, не з їхньої волі іншим шляхом.

Майно не може бути витребувано від добросовісного набувача, якщо воно було продане у порядку, встановленому для виконання судових рішень (ч. 2 ст. 388 Цивільного кодексу України).

Під час розгляду справи судом встановлено, що спірне майно було продане під час реалізації майна боржника в межах справи №5019/104/11 про банкрутство Відкритого акціонерного товариства "Бистрицька сільськогосподарська машинно-технологічна станція".

Матеріали справи №5019/104/11 про банкрутство Відкритого акціонерного товариства "Бистрицька сільськогосподарська машинно-технологічна станція" були досліджені судом в судовому засіданні 24.09.2020.

При цьому, суд бере до уваги, що ухвалою Господарського суду Рівненської області від 14.05.2014 у справі №5019/104/11, що залишена без змін Постановою Рівненського апеляційного господарського суду від 01.07.2014 та Постановою Вищого господарського суду України від 07.10.2014, встановлено наступне.

"Як вбачається з поданої ФОП Менжерес В.О. заяви, 4 квітня 2008 року між ВАТ "Бистрицька СМТС" (Продавець) та Приватним підприємством "Євробуд-М" (Покупець) укладено договір купівлі-продажу цеху № 3. Ціна договору склала 492 400 грн. 00 коп. ПП "Євробуд-М" сплатило ВАТ "Бистрицька СМТС" 492 400 грн. 00 коп., що підтверджується відповідними банківськими виписками.

Постановою Львівського апеляційного господарського суду від 6 липня 2010 року у справі № 7/14 вищевказаний договір купівлі-продажу визнаний недійсним. Дана постанова залишена без змін постановою Вищого господарського суду України від 19 жовтня 2010 року.

Таким чином, ВАТ "Бистрицька СМТС" зобов`язана повернути ПП "Євробуд-М" кошти отримані за продане майно в розмірі 492 400 грн. 00 коп.

01.06.2011 року між ПП "Євробуд-М" та ФОП Менжерес В.О, укладено договір про відступлення права вимоги, відповідно до якого ПП "Євробуд-М" уступило ФОП Менжерес В.О. право вимоги повернення коштів в сумі 492 000 грн. 00 коп., у зв`язку з недійсністю договору купівлі-продажу цеху № 3 від 4 квітня 2008 року.

03.07.2008 року між Приватним підприємством фірмою "Велсі" (Позикодавець) та ВАТ "Бистрицька СМТС" (Позичальник) укладено договір позики грошових коштів в сумі 173 000 грн. 00 коп. Того ж дня з метою забезпечення виконання зобов`язання Позичальником укладені договір застави виробничого обладнання та договір іпотеки приміщення цеху № 2.

26.08.2008 року між ППф "Велсі" та ВАТ "Бистрицька СМТС" укладено договір про задоволення вимог іпотекодержателя, відповідно до якого ВАТ "Бистрицька СМТС" передало у власність ППф "Велсі" приміщення цеху № 2 в рахунок погашення позики. Між тими ж сторонами укладено договір про задоволення вимог заставодержателя, відповідно до якого ВАТ "Бистрицька СМТС" передало у власність ППф "Велсі" виробниче обладнання в рахунок погашення позики.

Рішенням Господарського суду Рівненської області від 12.01.2011 року у справі № 14/189 договір іпотеки від 03.07.2008 року, договір застави від 03.07.2008 року, договір задоволення вимог іпотекодержателя від 26.08.2008 року та договір задоволення вимог заставодержателя від 26.08.2008 року визнані недійсними. Дане рішення залишено без змін постановою Рівненського апеляційного господарського суду від 04.04.2011 року.

11.04.2011 року між ППф "Велсі" та ФОП Менжерес В.О. укладено договір про відступлення права вимоги, відповідно до якого ППф "Велсі" уступило ФОП Менжерес В.О. право вимагати повернення позики в сумі 173 000 грн. 00 коп. Враховуючи викладене, загальна сума заборгованості складає 665 000 грн. 00 коп.

20.12.2011 року ФОП Менжерес В.О. передала ВАТ "Бистрицька СМТС" приміщення цеху № 2 та приміщення цеху № 3 .

Оскільки, об`єкти нерухомості повернуті боржнику після 26.01.2011 року, тобто після порушення провадження у справі про банкрутство ВАТ "Бистрицька СМТС", вимоги ФОП Менжерес В.О. в сумі 665 000 грн. 00 коп. є поточними."

Зазначеною ухвалою задоволено заяву Фізичної - особи підприємця Менжерес Віри Олександрівни про визнання грошових вимог до боржника. Визнано грошові вимоги Фізичної особи - підприємця Менжерес Віри Олександрівни до боржника - Відкритого акціонерного товариства "Бистрицька сільськогосподарська машинно - технологічна станція" у справі № 5019/104/11 на суму 665 000 грн. 00 коп.- основного боргу, як вимоги четвертої черги із включенням їх до реєстру вимог кредиторів.

Згідно ч. 4 ст. 75 ГПК України обставини, встановлені рішенням суду в господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

У поданій позовній заяві, ФОП Менжерес В.О. вказує, що її право власності на спірне майно не було припинене у встановлений законом спосіб, так як правочин, спрямований на повернення майна власнику - ВАТ "Бистрицька СГ МТС" вчинений не був та вже не може бути вчинений у зв`язку з ліквідацією останнього.

Проте, в матеріалах справи міститься Акт приймання - передачі від 20.12.2011, яким на підставі Постанови Львівського апеляційного господарського суду від 06 липня 2010 року у справі №7/14 ФОП Менжерес В.О. передає, а ВАТ "Бистрицька СГ МТС" приймає приміщення цеху №3 площею 3844,1 кв.м., що знаходиться за адресою: АДРЕСА_2 із врахуванням переліку пошкоджень будівлі цеху №3, викладеними у акті обстеження приміщення від 20.12.2011, який є невід`ємною частиною цього акту приймання-передачі (а.с. 36).

Також, в матеріалах справи міститься Акт приймання - передачі від 20.12.2011, яким на підставі Постанови Вищого господарського суду України від 14 липня 2011 року у справі №14/189 ФОП Менжерес В.О. передає, а ВАТ "Бистрицька СГ МТС" приймає приміщення цеху №2 площею 2526,9 кв.м. вартістю. 165 893,00 грн., що знаходиться за адресою: АДРЕСА_2, із врахуванням переліку пошкоджень будівлі цеху №3, викладеними у акті обстеження приміщення від 20.12.2011, який є невід`ємною частиною цього акту приймання-передачі (а.с. 35).

Зазначені акти підписані: від ФОП Менжерес В.О. уповноваженим представником Сорокою В.Г. (на підставі Довіреності від 07.12.2011, що посвідчена приватним нотаріусом Рівненського міського нотаріального округу Коломис О.В. (а.с. 37)) та виконавчим директором ВАТ "Бистрицька СГ МТС" Рудич В.М.

Відтак, факт повернення майна у власність Відкритого акціонерного товариства "Бистрицька сільськогосподарська машинно-технологічна станція" підтверджено матеріалами справи та встановлено ухвалою суду від 5019/104/11, що набрало законної сили, а відтак не потребує доказуванню.

Таким чином, спірне майно вибуло з володіння власника з його волі.

За даним позовом, позивач просить витребувати з володіння добросовісного набувача (відповідача за первісним позовом) нерухоме майно - цех №2 та цех №3.

Проте, наявність у діях власника майна волі на передачу цього майна виключає можливість його витребування від добросовісного набувача.

Виходячи з наведеного, суд дійшов висновку, що вимоги про витребування майна на підставі ст. 388 ЦК, у даному спорі задоволенню не підлягають, оскільки позивачем не доведено наявність усіх умов, передбачених зазначеною нормою, для витребування майна.

Крім того, у поданій позовній заяві, ФОП Менжерес В.О. вказує, що її право власності на спірне майно підтверджується Інформаційною довідкою з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо нерухомого майна №202095111 від 27.02.2020 (а.с. 10-12).

Згідно п. 1 ч. 1 ст. 2 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" державна реєстрація речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень (далі - державна реєстрація прав) - офіційне визнання і підтвердження державою фактів набуття, зміни або припинення речових прав на нерухоме майно, обтяжень таких прав шляхом внесення відповідних відомостей до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.

За змістом наведеної норми, державна реєстрація прав не є підставою набуття права власності, а є лише засвідченням державою вже набутого особою права власності, що унеможливлює ототожнення факту набуття права власності з фактом його державної реєстрації. При дослідженні судом обставин існування в особи права власності, необхідним є перш за все встановлення підстави, на якій особа набула таке право, оскільки сама по собі державна реєстрація прав не є підставою виникнення права власності, такої підстави закон не передбачає (відповідний висновок викладений у Постанові Верховного Суду у складі суддів об`єднаної палати Касаційного господарського суду від 24.01.2020 у справі №910/10987/18).

Відтак, наявність у позивача запису в реєстраційній книзі про право власності не має правового значення для встановлення власника майна.

Зважаючи на все вищевикладене, а також враховуючи, що позивачем не було доведено належними і допустимими доказами тих обставин, на які вона посилався як на підставу своїх вимог до відповідача, беручи до уваги повернення спірного майна у власність Відкритого акціонерного товариства "Бистрицька сільськогосподарська машинно-технологічна станція", суд дійшов висновку про необґрунтованість даного позову, в зв`язку з чим у його задоволенні слід відмовити.

Судові витрати згідно статті 129 ГПК України залишаються за позивачем.

Стосовно заяви відповідача за первісним позовом про застосування позовної давності суд зазначає наступне.

Згідно зі ст. 256 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Загальна позовна давність установлюється тривалістю у три роки (ст. 257 ЦК України).

Позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення. Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові (ч. ч. 3, 4 ст. 267 ЦК України).

За загальним правилом ч. 1 ст. 261 ЦК України перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.

У відповідності до положень пункту 2.2. постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 10 від 29.05.2013 "Про деякі питання практики застосування позовної давності у вирішенні господарських спорів" за змістом частини першої статті 261 ЦК України позовна давність застосовується лише за наявності порушення права особи.

Отже, перш ніж застосовувати позовну давність, господарський суд повинен з`ясувати та зазначити в судовому рішенні, чи порушене право або охоронюваний законом інтерес позивача, за захистом якого той звернувся до суду. У разі коли такі право чи інтерес не порушені, суд відмовляє в позові з підстав його необґрунтованості. І лише якщо буде встановлено, що право або охоронюваний законом інтерес особи дійсно порушені, але позовна давність спливла і про це зроблено заяву іншою стороною у справі, суд відмовляє в позові у зв`язку зі спливом позовної давності - за відсутності наведених позивачем поважних причин її пропущення.

Тобто, правила про позовну давність мають застосовуватись лише тоді, коли доведено існування самого суб`єктивного права, а відтак і обґрунтованість позовних вимог.

З огляду на викладене суд враховує, що оскільки підставою відмови ФОП Менжерес В.О. у даній справі є необґрунтованість та недоведеність заявлених нею позовних вимог, приписи щодо позовної давності, в даному випадку, не впливають на результат вирішення спору, тому суд відмовляє відповідачу за первісним позовом в задоволенні поданої ним заяви про застосування позовної давності від 13.05.2020, виходячи з того, що у справі наявні обставини, які виключають можливість застосування до спірних правовідносин позовної давності.

Щодо зустрічного позову, суд зазначає наступне.

22 квітня 2016 року на другому повторному аукціоні з продажу майна Відкритого акціонерного товариства "Бистрицька сільськогосподарська машинно-технологічна станція", що проводився Рівненською товарною біржею, реалізовано майно боржника, а саме: цілісний майновий комплекс до складу якого входить 12 одиниць нерухомого майна Переможцем вказаного аукціону визнано ОСОБА_2 , який запропонував ціну в розмірі 320 000,00 грн. (матеріали справи №5019/104/11, том 9, а.с. 72).

Так, Протоколом №05-04/16-Н про результати аукціону визначено склад Цілісного майнового комплексу за адресою: АДРЕСА_2, а саме:

1. Склад (за планом літера А-1), загальною площею 839,3 м. кв., навіс - Б-1, замощення - І, огорожа - 1, ворота - 2;

2. Вагова (за планом літера А-1), загальною площею 76,3 м. кв.;

3. Котельня (за планом літера А-2), загальною площею 566,8 м. кв., димова труба Б-1;

4. Операторна автозаправочної станції (за планом літера А-1), загальною площею 35,5 м. кв.;

5. Станція біологічної очистки (за планом літера А-1), загальною площею 94,8 м. кв.;

6. Прохідна (за планом літера А-2), загальною площею 281,9 м. кв.;

7. Компресорна (за планом літера А-1), загальною площею 114,3 м. кв.;

8. Кузня (за планом літера А-1), загальною площею 63,8 м. кв.;

9. Пожежне депо (за планом літера А-2), загальною площею 279,2 м. кв.;

10. Цех №2 (за планом літера А-1), загальною площею 2526,9 м. кв.;

11. Цех №3 (за планом літера А-2), загальною площею 3844,1 м. кв.;

12. Магазин (за планом літера А-1), загальною площею 82,5 м. кв. (інша адреса: АДРЕСА_4).

В подальшому, 22 квітня 2016 року між Відкритим акціонерним товариством "Бистрицька сільськогосподарська машинно-технологічна станція" в особі ліквідатора Сокотуна Віталія Аполлінарійовича (продавець), та ОСОБА_2 (покупець) укладено Договір купівлі - продажу (матеріали справи №5019/104/11, том 9, а.с. 79-80).

Пунктом 2.1. зазначеного договору, передбачено, що предметом Договору є передача продавцем у власність покупцеві майна у порядку та на умовах, передбачених договором. Продавець зобов`язується передати у власність покупцю зазначене вище майно.

Право власності на Об`єкти аукціону переходить до покупця з моменту сплати його повної вартості на поточний рахунок організатора аукціону, вказаний у договорі та підписання сторонами акту приймання - передачі об`єкту аукціону.

25 квітня 2016 року підписано Акт передання права власності на куплене нерухоме майно, яким продавець - Відкрите акціонерне товариство "Бистрицька сільськогосподарська машинно-технологічна станція" в особі ліквідатора Сокотуна Віталія Аполлінарійовича передав, а покупець ОСОБА_2 прийняв нерухоме майно, що є предметом купівлі на аукціоні згідно із протоколом про результати аукціону Рівненського товарною біржею від 22.04.2016 №05-04/16-Н (матеріали справи №5019/104/11, том 9, а.с. 93).

Судом встановлено, що вказаний акт підписаний уповноваженим представником боржника, скріплений відтиском його печатки.

В подальшому, 30.07.2016 приватним нотаріусом Березнівського районного нотаріального округу Рівненської області Трембіцьким В. видано Свідоцтво, що зареєстроване в реєстрі №507, про те, що відповідно до ст. 75 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" та на підставі акта про передання права власності на куплене нерухоме майно від 25.04.2016, і протоколу про проведення аукціону, складеного Рівненською товарною біржею від 25.04.2016, ОСОБА_2 належить на праві власності майно за списком, в тому числі спірний цех №2 та цех №3 (а.с. 47).

17 січня 2020 року між ОСОБА_2 (продавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Світло для світу" (покупець) укладено Договір купівлі - продажу об`єкта нерухомого майна (а.с. 48-50).

Пунктом 1.1. зазначеного договору встановлено, що за цим договором продавець продає об`єкт нерухомого майна - "цілісний майновий комплекс" (до складу якого входить: цех №2, цех №3, склад, пожежне депо, прохідна, кузня, станція біологічної очистки, компресорна, вагова, котельня, операторна автозаправочної станції, а також магазин), адреса якого: АДРЕСА_1 , а покупець на підставі рішення засновника №1 від 20.12.2019 року приймає його і сплачує за нього обумовлену грошову суму.

За приписами п. 1.4. вказаного договору, цілісний майновий комплекс належить продавцю на підставі Свідоцтва про придання майна з прилюдних торгів, виданого Трембіцьким В.Я. , приватним нотаріусом Березнівського районного округу Рівненської області від 13.07.2016 року, за реєстровим № 507. Право власності зареєстровано в ДРРП на нерухоме майно, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 980224556204.

Згідно Витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію прав власності від 17.01.2020, що сформований приватним нотаріусом Березнівського районного нотаріального округу Куц І.В., власником цілісного майнового комплексу (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 980224556204) вказано Товариство з обмеженою відповідальністю "Світло для світу" (а.с. 51-53).

Відповідно до статті 41 Конституції України та статті 321 Цивільного кодексу України, право власності є непорушним і ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.

Відповідно до ст. 328 Цивільного кодексу України право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.

Пунктом 4 ч. 1 ст. 27 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень", державна реєстрація права власності та інших речових прав, крім державної реєстрації права власності на об`єкт незавершеного будівництва, проводиться на підставі виданого нотаріусом свідоцтва про придбання майна з прилюдних торгів (аукціонів) та свідоцтва про придбання майна з прилюдних торгів (аукціонів), якщо прилюдні торги (аукціони) не відбулися, чи їх дублікатів.

Згідно зі статтею 2 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" державна реєстрація речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень (державна реєстрація прав) - це офіційне визнання і підтвердження державою фактів набуття, зміни або припинення речових прав на нерухоме майно, обтяжень таких прав шляхом внесення відповідних відомостей до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.

Як зазначалося вище, спірне майно було включене до складу цілісного майнового комплексу, що реалізоване на аукціоні під час проведення процедури ліквідації ТОВ "Бистрицька СГ МТС", за результатами якого ОСОБА_2 належить на праві власності майно за списком, в тому числі спірний цех №2 та цех №3 (а.с. 47).

За приписами ч. 2 ст. 12 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" відомості, що містяться у Державному реєстрі прав, повинні відповідати відомостям, що містяться в документах, на підставі яких проведені реєстраційні дії. У разі їх невідповідності пріоритет мають відомості, що містяться в документах, на підставі яких проведені реєстраційні дії.

Наведеною нормою законодавець врегулював правову ситуацію, коли відомості, що містяться у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, не відповідають наявним чинним та нескасованим правовстановлюючим документам, на підставі яких проведені реєстраційні дії та які мають пріоритет над записами, що містяться у Державному реєстрі.

При цьому, при вирішення даного спору суд враховує положення вказаної норми, та бере до уваги, що реєстрація права власності ФОП Менжерес В.О. на спірне майно відбулось на підставі чинних (на момент реєстрації права власності) Договорів купівлі - продажу, проте в подальшому визнаних недійсними рішеннями судів, що набрали законної сили.

Згідно ч. 1 ст. 216 Цивільного Кодексу України, недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов`язані з його недійсністю. У разі недійсності правочину кожна із сторін зобов`язана повернути другій стороні у натурі все, що вона одержала на виконання цього правочину, а в разі неможливості такого повернення, зокрема тоді, коли одержане полягає у користуванні майном, виконаній роботі, наданій послузі, - відшкодувати вартість того, що одержано, за цінами, які існують на момент відшкодування.

Як зазначалось вище, в матеріалах справи містяться копії Актів про повернення спірного майна власнику у зв`язку з визнанням недійсними договорів, на підставі яких набулось право власності.

Відтак, право власності ФОП Менжерес В.О. було припинено, однак відповідні відомості до державного реєстру внесені не були.

Частина 2 ст. 26 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" встановлює, що у разі скасування рішення державного реєстратора про державну реєстрацію прав на підставі судового рішення чи у випадку, передбаченому підпунктом "а" пункту 2 частини шостої статті 37 цього Закону, а також у разі визнання на підставі судового рішення недійсними чи скасування документів, на підставі яких проведено державну реєстрацію прав, скасування на підставі судового рішення державної реєстрації прав, державний реєстратор чи посадова особа Міністерства юстиції України (у випадку, передбаченому підпунктом "а" пункту 2 частини шостої статті 37 цього Закону) проводить державну реєстрацію набуття, зміни чи припинення речових прав відповідно до цього Закону.

Приписами п. 9 ч. 1 ст. 27 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" встановлено, що державна реєстрація права власності та інших речових прав, крім державної реєстрації права власності на об`єкт незавершеного будівництва, проводиться на підставі, зокрема, судового рішення, що набрало законної сили, щодо набуття, зміни або припинення права власності та інших речових прав на нерухоме майно.

Як роз`яснив Конституційний Суд України своїм рішенням від 01.12.2004 №18-рп/2004, поняття "охоронюваний законом інтерес", що вживається в частині першій статті 4 Цивільного процесуального кодексу України та інших законах України у логічно-смисловому зв`язку з поняттям "права", треба розуміти як прагнення до користування конкретним матеріальним та/або нематеріальним благом, як зумовлений загальним змістом об`єктивного і прямо не опосередкований у суб`єктивному праві простий легітимний дозвіл, що є самостійним об`єктом судового захисту та інших засобів правової охорони з метою задоволення індивідуальних і колективних потреб, які не суперечать Конституції і законам України, суспільним інтересам, справедливості, добросовісності, розумності та іншим загальноправовим засадам.

Відповідно до вимог ч. 1 ст. 73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно ч. 1 ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

У відповідності до ст. 76 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Статтею 86 ГПК України встановлено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

На підставі викладеного, беручи до уваги, що судом встановлено факт відсутності права власності ФОП Менжерес В.О. на спірне майно, а позивачем по зустрічним позовом доведено факт законного набуття права власності на спірне майно, суд задовольняє позовні вимоги ТОВ "Світло для світу" в повному обсязі.

Судові витрати згідно статті 129 ГПК України підлягають стягненню з відповідача за зустрічним позовом на користь позивача.

Керуючись ст. ст. 73-79, 91, 123, 222, 233, 236-238, 240-242 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

1. В задоволенні первісного позову Фізичної особи-підприємця Менжерес Віри Олександрівни до Товариства з обмеженою відповідальністю "Світло для світу" про витребування майна - відмовити.

2. Зустрічний позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Світло для світу" до Фізичної особи-підприємця Менжерес Віри Олександрівни про скасування запису про право власності на нерухоме майно - задоволити.

3. Скасувати запис (рішення про державну реєстрацію прав) у Реєстрі прав власності на нерухоме майно про право приватної власності Менжерес Віри Олександрівни (РНОКПП НОМЕР_1 ) на цех №2 (реєстраційний номер майна 22667588), який знаходиться за адресою: АДРЕСА_2 .

4. Скасувати запис (рішення про державну реєстрацію прав) у Реєстрі прав власності на нерухоме майно про право приватної власності Менжерес Віри Олександрівни (РНОКПП НОМЕР_1 ) на цех №3 (реєстраційний номер майна 22669405), який знаходиться за адресою: АДРЕСА_2 .

5. Стягнути з Фізичної особи - підприємця Менжерес Віри Олександрівни ( АДРЕСА_3 , РНОКПП НОМЕР_1 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Світло для світу" (34644, Рівненська область, Березнівський район, с. Бистричі, вул. Надслучанська, 312, код ЄДРПОУ 42523160) 4204 (чотири тисячі двісті чотири) грн. 00 коп. витрат по сплаті судового збору.

6. Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення господарського суду Рівненської області може бути оскаржене шляхом подання апеляційної скарги до Північно-західного апеляційного господарського суду в порядку встановленому ст.ст. 254, 256 - 259 Господарського процесуального кодексу України.

Повний текст рішення виготовлено та підписано 05.10.2020.

Суддя А.М. Горплюк