Рішення № 92004158, 29.09.2020, Господарський суд Миколаївської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МИКОЛАЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

=====

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29 вересня 2020 року Справа № 915/268/20

м. Миколаїв

Господарський суд Миколаївської області,

головуючий суддя Коваль С.М.,

за участі секретаря судового засідання Сьянової О.С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні

справу № 915/268/20

за позовом фізичної особи-підприємця Турчанович Євгена Валерійовича,

АДРЕСА_1 ;

до Миколаївської міської ради,

вул. Адміральська, 20, м. Миколаїв, 54001;

про визнання додаткової угоди до договору оренди землі від 28.11.2013 № 9799 укладеною, -

В С Т А Н О В И В:

Фізичною особою-підприємцем Турчанович Євгеном Валерійовичем (далі - підприємець Турчанович) пред`явлено позов до Миколаївської міської ради (далі - ММР), у якому викладено такі вимоги:

"Визнати укладеною з моменту набрання судовим рішенням у даній справі законної сили додаткову угоду до Договору оренди землі від 28.11.2013, зареєстрованому в Книзі записів державної реєстрації договорів оренди землі Миколаївської міської ради 28.11.2013 за № 9799, в такій редакції:

"ДОДАТКОВА УГОДА

до Договору оренди землі № 9799 від 28.11.2013

м. Миколаїв "___" _____ 20__ року

дата набрання

законної сили

судовим рішенням

Миколаївська міська рада в особі ________

_______________, який діє на підставі Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні", Закону України "Про оренду землі", іменована далі за текстом "Орендодавець", з одного боку, і фізична особа-підприємець Турчанович Євген Валерійович, іменований далі по тексту "Орендар", з іншого боку, разом іменовані "сторони", а кожна окремо - "Сторона", уклали цю додаткову угоду до Договору оренди землі від 28.11.2013, зареєстрованому у Миколаївській міській раді, про що у книзі реєстрації договорів оренди вчинено запис від 28.11.2013 за № 9799, про викладене нижче.

1. Сторони дійшли згоди поновити договір оренди землі від 28.11.2013, зареєстрований у Миколаївській міській раді, про що у книзі реєстрації договорів оренди вчинено запис від 28.11.2013 за № 9799, зі змінами, внесеними договором про зміни № 11-19 від 12.02.2019, на істотних умовах та на строк, зазначених у самому договорі та змінах до нього.

2. Ця додаткова угода є невід`ємною частиною договору оренди землі від 28.11.2013, зареєстрованому у Миколаївській міській раді, про що у книзі реєстрації договорів оренди вчинено запис від 28.11.2013 за № 9799.

РЕКВІЗИТИ СТОРОН

Орендодавець: Орендар:

Миколаївська міська рада Фізична особа-підприємець

Турчанович Євген Валерійович

ідентифікаційний код НОМЕР_1 рнокпп НОМЕР_2

АДРЕСА_2

_________ ФОП _______ Є.В. Турчанович

М.П. М.П."

Позивач також просить про стягнення з Миколаївської міської ради грошових коштів на відшкодування витрат з оплати позовної заяви судовим збором.

В обґрунтування позову позивач посилається на ст. 33 Закону України "Про оренду землі", ст.ст. 638, 640, 653 Цивільного кодексу України.

За такими вимогами ухвалою від 11.03.2020 відкрито провадження в даній справі за правилами загального позовного провадження.

Ухвалою суду від 13.04.2020, зокрема, відкладено підготовче засідання без визначення дати судового засідання та вирішено провести розгляд справи поза межами встановленого ч.ч. 1,2 ст. 195 ГПК України строку у розумний строк, тривалість якого обумовлюється запровадженням в Україні карантину через спалах у світі короновірусу "COVID-19"; запропоновано учасникам справи ініціювати розгляд справи без участі осіб, які беруть участь у справі, на підставі наявних документів, у зв`язку зі встановленням на усій території України карантину відповідно до постанови Кабінету Міністрів України № 211 від 11.03.2020 "Про запобігання поширенню на території України короновірусу "COVID-19", подавши до Господарського суду Миколаївської області відповідне клопотання (заяву).

Ухвалою суду від 30.06.2020 призначено підготовче засідання на 20.07.2020.

Ухвалою суду від 20.07.2020 закрито підготовче провадження та призначено справу № 915/268/50 до судового розгляду по суті.

Миколаївська міська рада у відзиві, зареєстрованому у Господарському суді Миколаївської області 28.09.2020 за вх. № 12161/20, позов не визнала, вважаючи його необґрунтованим та безпідставним, з посиланням на те, що позивачем не дотримано порядку поновлення договору оренди в розумінні ст. 33 Закону України "Про оренду землі", а саме не повідомлено відповідача про намір скористатись переважним правом на укладання договору оренди на новий строк в установлені строки.

Так, на думку відповідача, підприємцем Турчановичем не доведено дотримання визначеної законодавством процедури поновлення договору оренди, так як позивачем до позовної заяви не долучено опису дозвільної справи, що не дає можливості з`ясувати чи додавав орендар до заяви про поновлення договору оренди проект додаткової угоди, як того вимагає ст. 33 Закону України "Про оренду землі".

Дослідивши матеріали справи, суд приходить до наступного.

Між підприємцем Турчановичем (орендарем) та Миколаївською міською радою (орендодавцем) укладено договір від 28.11.2013 № 9799 (далі - договір оренди), зареєстрований у Миколаївській міській раді, про що у книзі реєстрації договорів оренди землі вчинено запис від 21.11.2013 № 9799.

Умовами договору передбачено, що Миколаївська міська рада на підставі свого рішення від 27.06.13 № 29/41 продовжила підприємцю Турчановичу оренду земельної ділянки (кадастровий № 4810136300:02:012:0001), без права оформлення свідоцтва на право власності на нерухоме майно, по вул. Декабристів ріг вул. Будьонного /Заводський район/, - для обслуговування тимчасово розміщеного зупиночного комплексу; в оренду передано земельну ділянку загальною площею 27 кв.м., у тому числі 5 кв.м. під спорудою (за функціональним призначенням - землі комерційного використання), 60 кв.м. - під майданчиком для очікування громадського транспорту (за функціональним призначенням - землі громадського призначення), без права передачі її в суборенду, та підприємець Турчанович зобов`язався сплачувати орендну плату у грошовій формі (п.п. 1.1, 2.1-2.2, 2.4, 4.1 договору оренди).

Сторонами погоджено, що договір діє до 02.09.2016; орендар, який має намір скористатись переважним правом на укладення договору оренди землі на новий строк, зобов`язаний письмово повідомити про це орендодавця не пізніше ніж за шість місяців до спливу строку договору оренди землі (п. 3.1 договору оренди).

У подальшому підприємцем Турчановичем укладено з Миколаївською міської радою договір від 12.02.2019 № 11-19 про зміни до договору оренди, який того ж дня зареєстрований у Миколаївській міській раді, про що у книзі реєстрації договорів про зміни до договорів оренди землі вчинено запис за № 11-19 (далі - договір про зміни від 12.02.2019), у відповідності до умов якого Миколаївська міська рада на підставі свого рішення від 19.10.2018 № 42/354 продовжила підприємцю Турчановичу оренду земельної ділянки (кадастровий № 4810136300:02:012:0001) по вул. Декабристів ріг вул. Сінної /Заводський район/, - для подальшого обслуговування тимчасово розміщеного зупиночного комплексу (п.п. 1.1, 2.1 договір про зміни від 12.02.2019).

У відповідності до п. 3.1 договору про зміни від 12.02.2019, договір оренди продовжено 1 рік до 19.10.2019; орендар, який має намір скористатися переважним правом на укладення договору на новий строк, зобов`язаний письмово повідомити про це орендодавця не пізніше ніж за місяць до спливу строку цього договору.

Підприємець Турчанович 26.12.2019 через Центр надання адміністративних послуг Миколаївської міської ради звернулося до відповідача з листом-повідомленням № 000866 про поновлення договору оренди землі (укладення додаткової угоди); за твердженнями позивача, до заяви підприємець Турчанович додано, зокрема, відповідний проект додаткової угоди.

Позивач зазначає, що указане звернення Миколаївською міською радою залишено без реагування, а поданий підприємцем Турчановичем проект додаткової угоди не підписано.

Земельним законодавством визначено, що оренда землі - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для проведення підприємницької та інших видів діяльності; договір оренди землі - договір, за яким орендодавець зобов?язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов?язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства (ст.ст. 1, 13 ЗУ "Про оренду землі")

За змістом частини 2 статті 792 Цивільного кодексу України, відносини щодо найму (оренди) земельної ділянки регулюються законом.

Умови укладення, зміни, припинення і поновлення договору оренди землі визначені Законом України "Про оренду землі".

У відповідності до ст. 33 Закону України "Про оренду землі", по закінченню строку, на який було укладено договір оренди землі, орендар, який належно виконував обов?язки за умовами договору, має переважне право перед іншими особами на укладення договору оренди землі на новий строк (поновлення договору оренди землі).

Орендар, який має намір скористатися переважним правом на укладення договору оренди землі на новий строк, зобов?язаний повідомити про це орендодавця до спливу строку договору оренди землі у строк, встановлений цим договором, але не пізніше ніж за місяць до спливу строку договору оренди землі. До листа-повідомлення про поновлення договору оренди землі орендар додає проект додаткової угоди.

При поновленні договору оренди землі його умови можуть бути змінені за згодою сторін. У разі недосягнення домовленості щодо орендної плати та інших істотних умов договору переважне право орендаря на укладення договору оренди землі припиняється.

Орендодавець у місячний термін розглядає надісланий орендарем лист-повідомлення з проектом додаткової угоди, перевіряє його на відповідність вимогам закону, узгоджує з орендарем (за необхідності) істотні умови договору і, за відсутності заперечень, приймає рішення про поновлення договору оренди землі (щодо земель державної та комунальної власності), укладає з орендарем додаткову угоду про поновлення договору оренди землі. За наявності заперечень орендодавця щодо поновлення договору оренди землі орендарю направляється лист-повідомлення про прийняте орендодавцем рішення.

У разі якщо орендар продовжує користуватися земельною ділянкою після закінчення строку договору оренди і за відсутності протягом одного місяця після закінчення строку договору листа-повідомлення орендодавця про заперечення у поновленні договору оренди землі такий договір вважається поновленим на той самий строк і на тих самих умовах, які були передбачені договором.

Додаткова угода до договору оренди землі про його поновлення має бути укладена сторонами у місячний строк в обов?язковому порядку.

Відмова, а також наявне зволікання в укладенні додаткової угоди до договору оренди землі може бути оскаржено в суді.

Із змісту викладених положень закону вбачається, що статтею 33 Закону України "Про оренду землі" регламентовано поновлення договору оренди землі на новий строк як у випадку реалізації переважного права орендаря перед іншими особами (частини 1- 5 цієї норми), так і у випадку, коли орендар продовжує користуватися земельною ділянкою після закінчення строку договору оренди (частина 6 цієї норми).

Правова конструкція, передбачена частинами 1-5 статті 33 Закону України "Про оренду землі", узгоджується з положеннями 777 ЦК України, яка встановлює загальний принцип реалізації переважного права наймача на продовження договору найму на новий строк. Згідно указаної статті ЦК України наймач, який належно виконує свої обов?язки за договором найму, після спливу строку договору має переважне право перед іншими особами на укладення договору найму на новий строк. Наймач, який має намір скористатися переважним правом на укладення договору найму на новий строк, зобов?язаний повідомити про це наймодавця до спливу строку договору найму у строк, встановлений договором, а якщо він не встановлений договором - в розумний строк.

Миколаївська міська рада у відзиві, зазначає, що позивачем не дотримано порядку поновлення договору оренди в розумінні ст. 33 Закону України "Про оренду землі", а саме, не повідомленно відповідача про намір скористатись переважним правом на укладання договору оренди на новий строк в установлені строки.

У той же час, частиною 6 статті 33 Закону України "Про оренду землі" передбачено іншу підставу поновлення договору оренди землі. Так, якщо орендар продовжує користуватися земельною ділянкою після закінчення строку договору оренди і за відсутності протягом одного місяця після закінчення строку договору листа-повідомлення орендодавця про заперечення у поновленні договору оренди землі, такий договір вважається поновленим на той самий строк і на тих самих умовах, які були передбачені договором. У цьому випадку укладання додаткової угоди про поновлення договору оренди землі здійснюється із уповноваженим керівником органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування без прийняття рішення органом виконавчої влади або органом місцевого самоврядування про поновлення договору оренди землі (щодо земель державної або комунальної власності).

Як вбачається з указаної норми, повідомлення орендарем орендодавця про намір скористатися правом на поновлення договору оренди землі у даному випадку не вимагається. При цьому, орендар продовжує користуватися земельною ділянкою після закінчення строку оренди, а орендодавець, відповідно, не заперечує у поновленні договору.

Поновлення договору оренди землі з підстав, передбачених частиною 6 статті 33 Закону України "Про оренду землі", може бути здійснено виключно на тих самих умовах і на той самий строк. При цьому, договір оренди землі вважатиметься поновленим лише у разі укладення додаткової угоди, про що безпосередньо зазначено у частині 8 статті 33 Закону України "Про оренду землі". Відмову або зволікання в укладенні додаткової угоди до договору оренди землі може бути оскаржено в суді.

Таким чином, частини 1-5 та частина 6 статті 33 Закону України "Про оренду землі" містять дві окремі правові підстави для реалізації орендарем свого переваженого права на поновлення договору оренди та не можуть бути застосовані одночасно, оскільки є різними за своєю правовою природою, механізмом застосування та наслідками.

Аналогічна правова позиція висловлена у постановах Верховного Суду від 10.09.2018 у справі № 920/739/17 та від 05.06.2019 у справі № 915/1004/18.

Суд звертає увагу на те, що, у відповідності до ч. 4 ст. 236 ГПК України, при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Поряд із цим, для визначення того, чи застосовувати певний висновок Верховного Суду, сформульований у конкретній справі, при вирішенні аналогічної справи, необхідно, насамперед, встановити, чи подібними є правовідносини у цій справі та у справі, яку розглянув Верховний Суд.

Термін "подібні правовідносини" може означати як такі, що мають лише певні спільні риси, так і правовідносини, що є тотожними, тобто такими самими як інші. Подібність правовідносин визначається за їх елементами: суб?єктами, об?єктами та змістом (правами й обов?язками суб?єктів правовідносин).

Таким чином, вирішуючи питання щодо можливості застосування певних висновків Верховного Суду, необхідно встановити чи прийняті такі висновки щодо правовідносин, подібних до спірних правовідносин у справі, що розглядається судом; які спільні риси мають правовідносини у порівнюваних справах та чи можна дійти висновку про їх тотожність.

Судом встановлено, що правовідносини у згаданих вище розглянутих Верховним Судом справах №№ 920/739/17, 915/1004/18 є подібними до правовідносин у даній справі, оскільки в указаних справах, як і у справі, що розглядається, йшлося про обставини, коли: орендодавець, усупереч вимогам закону, не розглянув заяву орендаря, подану разом з додатковою угодою; після спливу строку договору оренди землі орендар продовжував користуватися земельною ділянкою, а орендодавцем не направлено протягом одного місяця після закінчення строку договору листа-повідомлення про заперечення у поновленні договору оренди землі.

Тобто, в указаних випадках не йдеться про порушення переважного права на поновлення дії договору оренди; натомість, предметом розгляду є пролонгація договору внаслідок користування орендарем земельною ділянкою після закінчення строку оренди за "мовчазної згоди" орендодавця.

З урахуванням викладених вище приписів законодавства та встановлених судом обставин, зокрема, що: 1) підприємець Турчанович звернувся до Миколаївської міської ради з заявою про поновлення договору оренди земельної ділянки на той самий строк та на тих самих умовах, додавши до заяви відповідний проект додаткової угоди; 2) що, відповідачем з 26.12.2019 розглядається надіслана підприємцем Турчановичем заява, і остаточне рішення Миколаївською міською радою досі не прийняте; 3) що позивач після закінчення строку дії договору продовжує користуватися земельною ділянкою та належним чином виконувати обов?язки за договором оренди, що не спростовано Миколаївською міською радою та підтверджується наявними у матеріалах справи копіями платіжних доручень про сплату орендної плати; 4) що запропонована позивачем додаткова угода передбачає поновлення договору на тих самих умовах і на той самий строк, ? суд визнає, що наявні підстави для застосування до спірних правовідносин положень ч. 6 ст. 33 Закону України "Про оренду землі" та визнання додаткової угоди до договору оренди укладеною в редакції, запропонованій позивачем.

Згідно ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов?язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання; на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства (ст. 15 ЦК України).

Згідно зі статтею 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини", суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.

Перша та найважливіша вимога статті 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод полягає в тому, що будь-яке втручання публічних органів у мирне володіння майном повинно бути законним, а держави мають право здійснювати контроль за використанням майна шляхом введення "законів".

У рішенні Європейського суду з прав людини від 24.06.2003 у справі "Стретч проти Об?єднаного Королівства Великобританії та Північної Ірландії" встановлено, що особа (орендар) мала принаймні законне сподівання на реалізацію передбаченого договором права на продовження договору оренди і в цілях ст. 1 Першого протоколу таке сподівання можна вважати додатковою частиною майнових прав, наданих їй муніципалітетом за орендним договором, та зазначено, що наявність порушень з боку органу публічної влади при укладенні договору щодо майна не може бути підставою для позбавлення цього майна іншої особи, яка жодних порушень не вчинила.

У рішенні Європейського суду з прав людини по справі "Девелопмент ЛТД" та інші проти Ірландії" зазначено, що ст. 1 Першого протоколу до Конвенції можна застосувати до захисту "правомірних очікувань" щодо певного стану речей (у майбутньому), оскільки їх можна вважати складовою частиною власності. "Правомірні очікування" виникають у особи, якщо нею було дотримано всіх вимог законодавства для отримання відповідного рішення уповноваженого органу, а тому вона мала усі підстави вважати, що таке рішення є дійсним та розраховувати на певний стан речей. З наведеного слідує висновок про те, що по-перше, особа, якій відповідним рішенням надано право користування земельною ділянкою, набуває право власності на майно у вигляді правомірних очікувань щодо набуття у майбутньому права володіння майном (право оренди) ще до укладення відповідного договору оренди на виконання даного рішення, по-друге, після укладення відповідного договору оренди у особи виникає право мирно володіти майном, яким є майнові права (право оренди) протягом певного строку. При цьому, право власності на майно у вигляді як правомірних очікувань, так і майнового права (права оренди), є об??єктом правового захисту згідно зі ст.1 Першого протоколу до Конвенції та національного законодавства України.

Згідно з приписами ч. 3 ст. 179 ГК України, укладення господарського договору є обов?язковим для сторін, якщо він заснований на державному замовленні, виконання якого є обов?язком суб?єкта господарювання, у випадках передбачених законом, або існує пряма вказівка закону щодо обов?язковості укладення договору для певних категорій суб?єктів господарювання чи органів державної влади або органів місцевого самоврядування.

У відповідності до ч. 1 ст. 187 ГК України, спори, що виникають при укладенні господарських договорів за державним замовленням, або договорів, укладення яких є обов?язковим на підставі закону та в інших випадках, встановлених законом, розглядається судом.

Стаття 33 Закону України "Про оренду землі" містить пряму вказівку щодо обов?язковості укладення додаткової угоди про поновлення договору оренди землі та продовження договору оренди землі з мовчазної згоди орендодавця.

Ураховуючи викладене, позовні вимоги підприємця Турчановича в частині визнання додаткової угоди укладеної підлягають задоволенню, натомість, в частині визнання укладеної додаткової угоди з моменту набрання судовим рішенням у даній справі законої сили належить відмовити ? так як умовами додаткової угоди та наведених вище положень законодавства про оренду землі визначено, що договір поновлюється на істотних умовах та настрок, зазначених у договорі та змінах до нього; крім того, у відповідності до ст. 241 ГПК України, рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано; у разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Вирішуючи питання про розподіл судових витрат, суд приходить до наступного.

Господарським процесуальним законодавством передбачено покладання судових витрат, зокрема, витрат на оплату позовної заяви судовим збором, на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог (п. 2 ч. 1 ст. 129 ГПК України).

Отже, витрати підприємця Турчановича на оплату позовної заяви судовим збором за квитанцією від 04.03.2020 № 48197528 у сумі 2102 грн., належить у зазначеній сумі відшкодувати за рахунок відповідача.

Керуючись ст.ст. 232, 233, 236-238, ГПК України, суд, -

В И Р І Ш И В:

1. Позов фізичної особи-підприємця Турчановича Євгена Валерійовича задовольнити частково.

2. Визнати додаткову угоду до договору оренди укладеною в наступній редакції:

"ДОДАТКОВА УГОДА

до Договору оренди землі № 9799 від 28.11.2013

м. Миколаїв "___" _____ 20__ року

Миколаївська міська рада в особі ________

_______________, який діє на підставі Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні", Закону України "Про оренду землі", іменована далі за текстом "Орендодавець", з одного боку, і фізична особа-підприємець Турчанович Євген Валерійович, іменований далі по тексту "Орендар", з іншого боку, разом іменовані "сторони", а кожна окремо - "Сторона", уклали цю додаткову угоду до Договору оренди землі від 28.11.2013, зареєстрованому у Миколаївській міській раді, про що у книзі реєстрації договорів оренди вчинено запис від 28.11.2013 за № 9799, про викладене нижче.

1. Сторони дійшли згоди поновити договір оренди землі від 28.11.2013, зареєстрований у Миколаївській міській раді, про що у книзі реєстрації договорів оренди вчинено запис від 28.11.2013 за № 9799, зі змінами, внесеними договором про зміни № 11-19 від 12.02.2019, на істотних умовах та на строк, зазначених у самому договорі та змінах до нього.

2. Ця додаткова угода є невід`ємною частиною договору оренди землі від 28.11.2013, зареєстрованому у Миколаївській міській раді, про що у книзі реєстрації договорів оренди вчинено запис від 28.11.2013 за № 9799.

РЕКВІЗИТИ СТОРОН

Орендодавець: Орендар:

Миколаївська міська рада Фізична особа-підприємець

Турчанович Євген Валерійович

ідентифікаційний код НОМЕР_1 рнокпп НОМЕР_2

АДРЕСА_2

_________ ФОП _______ Є.В. Турчанович

М.П. М.П."

3. У задоволені решти вимог відмовити.

4. Стягнути з Миколаївської міської ради (через виконавчий комітет Миколаївської міської ради), вул. Адміральська, 20, м. Миколаїв, 54001, ідентифікаційний код 04056612, на користь фізичної особи-підприємця Турчановича Євгена Валерійовича АДРЕСА_1 , ідентифікаційний номер НОМЕР_2 судовий збір у сумі 2102 (дві тисячі сто дві) грн.

5. Копії даного рішення направити учасникам справи на адреси, зазначені у вступній частині рішення.

Рішення може бути оскаржено до Південно-Західного апеляційного господарського суду через Господарський суд Миколаївської області протягом 20 днів з дня складення повного судового рішення.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя С.М.Коваль.