Рішення № 92004045, 29.09.2020, Господарський суд Львівської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

79014, м. Львів, вул. Личаківська, 128

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29.09.2020 справа № 914/1083/20

Суддя Юркевич М.В., за участю секретаря Кияк І.В., розглянувши матеріали

позовної заяви: Товариства з обмеженою відповідальністю «Бакарді-Мартіні Юкрейн», м. Київ

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю «Гал-Леобуд», м. Львів

про: стягнення 4 938 625,99 грн.

за участю представників сторін:

від позивача: Сотник Т.Є. - представник, адвокат;

від відповідача: Галадій А.М. – представник, адвокат.

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Бакарді-Мартіні Юкрейн» звернулося до Господарського суду Львівської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Гал-Леобуд» про стягнення 4 938 625,99 грн., з яких: 4 732 102,00 грн. – основний борг, 163 622,67 грн. - пеня, 24 094,19 грн. - 3% річних, 18 807,13 грн. - інфляційні втрати.

Ухвалою господарського суду від 05.05.2020 року відкрито провадження у даній справі за правилами загального позовного провадження та призначено підготовче судове засідання на 26.05.2020 року.

Розгляд справи відкладався з підстав, викладених в ухвалі суду від 26.05.2020 року та 23.06.2020 року. Крім того, ухвалою суду від 23.06.2020 року було задоволено клопотання відповідача та продовжено строк на подання відзиву до 31.07.2020 року і відкладено розгляд справи.

Ухвалою суду від 04.08.2020р. було закрито підготовче провадження та призначено розгляд справи по суті на 08.09.2020р.

08.09.2020р. було оголошено перерву в судовому засіданні до 29.09.2020р.

В ході розгляду справи по суті 29.09.2020р. сторони виступили зі вступними словами, після чого суд перейшов до стадій дослідження обставин справи та поданих доказів, внаслідок чого судом було з`ясовано наступне:

01.04.2014р. між ТОВ «Бакарді-Мартіні Юкрейн» (позивачем, компанією) та ТОВ «Гал-Леобуд» (відповідачем, дистриб`ютором) було укладено договір поставки та призначення дистриб`ютора, за умовами якого дистриб`ютор зобов`язується здійснювати придбання виключно у компанії, а компанія зобов`язується передавати у власність дистриб`ютора продукцію партіями, у відповідності до замовлень.

Строк дії договору сторони неодноразово продовжували додатковими угодами.

Відповідно до п. 4.2 договору, перехід права власності на продукцію відбувається в момент фактичної передачі на рампі дистриб`ютора та підписання сторонами відповідних товаротранспортної та видаткової накладних. Компанія несе ризики загибелі та пошкодження продукції тільки до моменту передачі продукції до дистриб`ютора.

Сторони, в п. 5.3 договору погодили, що оплата за поставлену продукцію здійснюється відповідачем протягом 45 календарних днів з моменту отримання продукції, шляхом безготівкового перерахунку на банківський рахунок компанії.

На виконання умов договору, позивач поставив відповідачу товар на загальну суму 4 833 825,80 грн., що підтверджується наступними видатковими накладними:

1. № 4696 від 26.12.2019р. на суму 2 947 570,20 грн.;

2. №166 від 22.01.2020р. на суму 580 775,04 грн.;

3. №233 від 29.01.2020р. на суму 415 210,32 грн.;

4. №251 від 30.01.2020р. на суму 7 560,00 грн.;

5. №298 від 05.02.2020р. на суму 190 967,04 грн.;

6. №363 від 12.02.2020р. на суму 328 334,40 грн.;

7. №439 від 19.02.2020р. на суму 263 408,84 грн.

Відповідач частково оплатив товар на суму 101 723,84 грн., що було зараховано позивачем в рахунок погашення видаткової накладної №4696.

В той же час, як стверджує позивач, відповідач за отриманий товар не розрахувався, внаслідок чого виникла заборгованість в розмірі 4 732 102,00 грн.

Згідно п. 13.4 договору, усі спори між сторонами, з яких не було досягнуто згоди, вирішується у відповідності до законодавства України в господарському суді.

Оскільки в досудовому порядку врегулювати спір не вдалося, позивач звернувся до відповідача з позовом у даній справі та просить суд стягнути з відповідача 4 732 102,00 грн. основного боргу, а також 163 622,67 грн. - пені, 24 094,19 грн. - 3% річних та 18 807,13 грн. - інфляційні втрати за порушення строку виконання грошового зобов`язання.

В ході судового розгляду відповідач проти позовних вимог не заперечував, однак при винесенні рішення усно просив суд зменшити розмір нарахованих позивачем санкцій, у зв`язку з виникненням заборгованості в період карантинних заходів на території України.

При прийнятті рішення суд виходить з наступного:

Відповідно до фактичних обставин справи встановлених судом спір виник через неналежне виконання з боку відповідача договірних грошових зобов`язань в частині повної та своєчасної оплати за договором поставки та призначення дистриб`ютора.

Відповідно до п. 3 ч. 2 ст. 129 Конституції України, основними засадами судочинства є змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

В силу приписів ч. 1 ст. 86 ГПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що грунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Ухвалюючи рішення суд послуговується наступними законоположеннями та своїми висновками:

Згідно ст. 509 ЦК України, зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона зобов`язана вчинити на користь другої сторони певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Однією з підстав виникнення зобов`язань, згідно ст.11 ЦК України, зокрема є договори та інші правочини.

Відповідно до ч. 1 ст. 712 ЦК України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Як встановлено судом, на виконання умов договору поставки, позивач окремими партіями поставив відповідачу товар на загальну вартість 4 833 825,80 грн., що підтверджується згаданими вище видатковими накладними, які підписані обома сторонами без зауважень та застережень.

Відповідно до п. 5.3 договору, оплата за поставлену продукцію здійснюється відповідачем протягом 45 календарних днів з моменту отримання продукції, шляхом безготівкового перерахунку на банківський рахунок компанії.

Таким чином, за отримані партії товару у відповідача виникло зобов`язання по оплаті у наступні строки:

1. № 4696 від 26.12.2019р. на суму 2 947 570,20 грн. – до 10.02.2020р.;

2. №166 від 22.01.2020р. на суму 580 775,04 грн. – до 09.03.2020р.;

3. №233 від 29.01.2020р. на суму 415 210,32 грн. – до 16.03.2020р.;

4. №251 від 30.01.2020р. на суму 7 560,00 грн. – до 16.03.2020р.;

5. №298 від 05.02.2020р. на суму 190 967,04 грн. – до 23.03.2020р.;

6. №363 від 12.02.2020р. на суму 328 334,40 грн. – до 30.03.2020р.;

7. №439 від 19.02.2020р. на суму 263 408,84 грн. – до 06.04.2020р.

Судом встановлено, що відповідач лише частково розрахувався за отриманий товар на суму 101 723,84 грн. Таким чином, сума заборгованості відповідача складає 4 732 102,00 грн.

В ході судового розгляду відповідач повністю визнав наявність основної заборгованості.

З огляду на наведене, суд дійшов висновку, що в частині основної заборгованості, позовні вимоги є обгрунтованими та підтвердженими матеріалами справи.

У відповідності до п. 9.2.1. договору, за порушення термінів розрахунків, передбачених договором, дистрибютор сплачує пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми заборгованості за кожен день прострочення.

Згідно ч. 2 ст. 625 ЦК України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення та 3% річних від простроченої суми.

Таким чином, за порушення строку виконання грошового зобов`язання, позивач на суму боргу нарахував відповідачу 163 622,67 грн. - пені, 24 094,19 грн. - 3% річних та 18 807,13 грн. - інфляційних втрат.

Дослідивши розрахунок таких нарахувань позивача, судом було встановлено наступні періоди прострочення:

1. № 4696 від 26.12.2019р. на суму 2 947 570,20 грн. – з 10.02.2020р. по 27.04.2020р. (78 днів).

2. №166 від 22.01.2020р. на суму 580 775,04 грн. – з 09.03.2020р. по 27.04.2020р. (50 днів).

3. №233 від 29.01.2020р. на суму 415 210,32 грн. – з 16.03.2020р. по 27.04.2020р. (43 дні).

4. №251 від 30.01.2020р. на суму 7 560,00 грн. – з 16.03.2020р. по 27.04.2020р. (43 дні).

5. №298 від 05.02.2020р. на суму 190 967,04 грн. – з 23.03.2020р. по 27.04.2020р. (36 днів).

6. №363 від 12.02.2020р. на суму 328 334,40 грн. – з 30.03.2020р. по 27.04.2020р. (29 днів).

7. №439 від 19.02.2020р. на суму 263 408,84 грн. – з 06.04.2020р. по 27.04.2020р. (23 дні).

Разом з тим, в судовому засіданні по розгляду справи по суті, представник відповідача не заперечуючи наявність заборгованості, просив усно суд при прийнятті рішення зменшити нараховані позивачем штрафні санкції, у зв`язку з тим, що прострочення заборгованості виникло в період дії карантинних заходів на території України для запобігання поширенню COVID-19.

Стосовно наведеного, суд дійшов висновку, що такі усні пояснення відповідача є недостатніми та необгрунтованими для застосування судом у виняткових випадках права зменшити підлягаючу до стягнення пеню.

Зокрема, відповідач не подав письмового обгрунтування необхідності зменшення пені, не представив жодних доказів щодо фактичного фінансового стану, понесених збитків, тощо.

Крім того, суд наголошує на тому, що карантинні заходи в період з 12.03.2020р. по 27.04.2020р. (період прострочення) поширювалися і діяли по всій території України та впливали не тільки на фінансово-господарську діяльність відповідача у справі, а також і на діяльність позивача, які теж поніс втрати, у зв`язку з неотриманням коштів за поставлений товар.

Враховуючи вищенаведене, беручи до уваги правильність здійснених позивачем розрахунків та обгрунтованість позовних вимог, судом встановлено, що до стягнення з відповідача підлягає 4 732 102,00 грн. основного боргу, 163 622,67 грн. - пені, 24 094,19 грн. - 3% річних та 18 807,13 грн. інфляційних втрат.

Статтею 74 ГПК України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідно до ч.4 ст. 129 ГПК України, судовий збір у розмірі 74 100,53 грн. покладається на відповідача.

Керуючись ст. 13, 74, 76, 77, 78, 86, 129, 236-241, 327 ГПК України, суд

УХВАЛИВ:

1. Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Бакарді-Мартіні Юкрейн» задовольнити повністю.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Гал-Леобуд» (79000, м. Львів, вул. Дорошенка, 19, код ЄДРПОУ 22336350) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Бакарді-Мартіні Юкрейн» (01601, м. Київ, Спортивна площа 1А, код ЄДРПОУ 37723293) 4 732 102,00 грн. основного боргу, 163 622,67 грн. - пені, 24 094,19 грн. - 3% річних, 18 807,13 грн. - інфляційних втрат та 74 100,53 грн. – витрат по сплаті судового збору.

3. Наказ видати після набрання рішенням законної сили відповідно до ст.327 ГПК України.

4. Рішення набирає законної сили відповідно до ст. 241 ГПК України та може бути оскаржено до Західного апеляційного господарського суду в порядку та строки передбачені ст. 256, 257 ГПК України.

Повний текст рішення виготовлено та підписано 05.10.2020р.

Суддя М.В. Юркевич