Рішення № 92003653, 05.10.2020, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.uaРІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

05.10.2020Справа № 910/10843/20Господарський суд міста Києва у складі судді Чебикіної С.О, розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження справу за позовом Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "Уніка" до Товариства з додатковою відповідальністю Страхова компанія "Альфа-Гарант" про відшкодування шкоди 61 762,64 грн., без виклику представників сторін.

ВСТАНОВИВ:

У липні 2020 року позивач звернувся до Господарського суду міста Києва з позовом до відповідача, в якому просив стягнути з відповідача 61 762,64 грн. страхового відшкодування на підставі ст.ст. 22, 993, 1187 ЦК України та ст. 27 ЗУ "Про страхування".

Свої позовні вимоги позивач обґрунтовує тим, 08.08.2019 року в м. Києві на розв`язці пр-т С. Бандери та Героїв Сталінграду сталася дорожньо-транспортна пригода за участі автомобілів «Volkswagen Polo» д.н.з. НОМЕР_1 (застрахований позивачем транспортний засіб) та автомобіля «Volkswagen Passat» д.н.з. НОМЕР_2 , яким керувалв ОСОБА_1 , в результаті чого автомобілі отримали механічні пошкодження.

Позивачем було виплачено страхове відшкодування в розмірі 62 762,64 грн.

Цивільно-правова відповідальність власника транспортного засобу «Volkswagen Passat» д.н.з. НОМЕР_2 була застрахована в Товаристві з додатковою відповідальністю Страхова компанія "Альфа-Гарант".

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 03.08.2020 року справу вирішено розглядати за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін.

Заперечень щодо розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін від сторін у встановлений законом строк не надано.

01.09.2020 року відповідачем через канцелярію суду надано відзив на позовну заяву, в якому він зазначив, що відповідач не звертався з відповідною вимогою про виплату страхового відшкодування в порушення вимог підпункту 37.1.4 пункту 37.1 статті 37 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», у зв`язку із чим відповідач просить суд відмовити позивачеві в позові в повному обсязі та стягнути з позивача на його користь витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 5000 грн.

16.09.2020 року від позивача до суду надійшла відповідь на відзив.

Дослідивши наявні в матеріалах справи докази, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні дані, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд вважає, що позовні вимоги не підлягають задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлено, що відповідно до постанови Оболонського районного суду м. Києва у справі № 756/10875/19 від 06.11.2018 року, 08.08.2019 року о 22:30 год. ОСОБА_1 , керуючи автомобілем «Volkswagen Passat» д.н.з. НОМЕР_2 в м. Києві на розв`язці пр-т С. Бандери та Героїв Сталінграду, не врахував дорожньої обстановки, не дотримався безпечної дистанції, внаслідок чого здійснив зіткнення з автомобілем марки «Volkswagen Polo» д.н.з. НОМЕР_1 , що призвело до пошкодження транспортних засобів.

Відповідно до вказаної постанови Оболонського районного суду м. Києва у справі № 756/10875/19 від 06.11.2018 року, ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КпАП України та накладено на нього адміністративне стягнення у вигляді штрафу.

Внаслідок вказаної ДТП було пошкоджено автомобіль «Volkswagen Polo» д.н.з. НОМЕР_1 .

Пошкоджений автомобіль був застрахований позивачем на підставі договору добровільного страхування наземного транспорту «Автоцивілка навпаки» № 245003/4640/0000002 від 27.09.2018 року.

Згідно № 2064003 від 25.01.2020 року, вартість ремонту автомобіля «Volkswagen Polo» д.н.з. НОМЕР_1 становить 79 400,34 грн, а з врахуванням знижки 20 % сума 63 520,27 грн.

На підставі страхового акту № 00312840 від 30.01.2020 року, позивачем було визначено розмір страхового відшкодування в сумі 62 762,64 грн.

Зазначені кошти в розмірі 62 762,64 грн. позивачем були виплачені, що підтверджується наявним в матеріалах справи платіжними дорученнями №133836 від 31.01.2020 року.

Статтею 27 Закону України "Про страхування" та статтею 993 ЦК України визначено, що до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, в межах фактичних затрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за заподіяний збиток.

Як вбачається з матеріалів справи, особою винною в ДТП є ОСОБА_1 .

Частинами першою та другою статті 1187 ЦК України встановлено, що джерелом підвищеної небезпеки є діяльність, пов`язана з використанням, зберіганням або утриманням транспортних засобів, механізмів та обладнання, використанням, зберіганням хімічних, радіоактивних, вибухо- і вогненебезпечних та інших речовин, утриманням диких звірів, службових собак та собак бійцівських порід тощо, що створює підвищену небезпеку для особи, яка цю діяльність здійснює, та інших осіб. Шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об`єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.

Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 1188 ЦК України шкода, завдана внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки, відшкодовується на загальних підставах, а саме шкода, завдана одній особі з вини іншої особи, відшкодовується винною особою.

Таким чином, за змістом вказаної норми, у відносинах між кількома володільцями джерел підвищеної небезпеки відповідальність будується на загальному принципу вини.

Вина ОСОБА_1 , цивільно-правова відповідальність якого застрахована відповідачем встановлена в судовому порядку.

Відповідно до статті 1166 ЦК України шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Статтею 22 Цивільного кодексу України передбачено, що особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками є, зокрема, втрати, яких особа зазнала у зв`язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки).

Відповідно до пункту 22.1 статті 22 Закону України "Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" при настанні страхового випадку страховик відповідно до лімітів відповідальності страховика відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, яка була заподіяна у результаті дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров`ю, майну третьої особи.

Водночас, згідно зі статтею 29 Закону України "Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" у зв`язку з пошкодженням транспортного засобу відшкодовуються витрати, пов`язані з відновлювальним ремонтом транспортного засобу з урахуванням зносу, розрахованого у порядку, встановленому законодавством, включаючи витрати на усунення пошкоджень, зроблених навмисно з метою порятунку потерпілих внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, з евакуацією транспортного засобу з місця дорожньо-транспортної пригоди до місця проживання того власника чи законного користувача транспортного засобу, який керував транспортним засобом у момент дорожньо-транспортної пригоди, чи до місця здійснення ремонту на території України. Якщо транспортний засіб необхідно, з поважних причин, помістити на стоянку, до розміру шкоди додаються також витрати на евакуацію транспортного засобу до стоянки та плата за послуги стоянки.

Отже, відповідач, як страховик винної особи, зобов`язаний відшкодувати завдані останньою збитки третій особі (у цьому випадку - позивачу) в обсязі, визначеному Законом України "Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів".

Розглядаючи спір по суті суд також зазначає, що частиною п`ятою статті 1187 ЦК України передбачено, що особа, яка здійснює діяльність, що є джерелом підвищеної небезпеки, відповідає за завдану шкоду, якщо вона не доведе, що шкоди було завдано внаслідок непереборної сили або умислу потерпілого.

Підпунктами 37.1.4 пункту 37.1 статті 37 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» визначено, що підставою для відмови у здійсненні страхового відшкодування (регламентної виплати) є неподання заяви про страхове відшкодування впродовж одного року, якщо шкода заподіяна майну потерпілого, і трьох років, якщо шкода заподіяна здоров`ю або життю потерпілого, з моменту скоєння дорожньо-транспортної пригоди.

Закріплене зазначеним положенням право страховика за договором (полісом) ОСЦПВВНТЗ відмовити у здійсненні виплати страхового відшкодування у випадку пропуску встановленого строку на звернення до нього із заявою про виплату страхового відшкодування не залежить від суб`єкта звернення з відповідною заявою, тобто підлягає застосуванню, в тому числі у випадку, коли з такою заявою звертається не безпосередньо потерпілий, а особа, яка здійснила відшкодування потерпілому завданого внаслідок пошкодження належного йому транспортного збитку на підставі договору добровільного майнового страхування.

Аналогічна позиція викладена в постанові Верховного Суду у справі №910/7449/17 від 05.06.2018 року.

Доказів звернення позивачем до відповідача з відповідною заявою про виплату страхового відшкодування, направлення якої вимагається приписами статті 37 Закону України "Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" позивачем суду не надано.

За таких обставин, суд приходить до висновку, що права позивача за захистом яких він звернувся до суду не порушено відповідачем, а тому в позові про відшкодування позивачу 61 762,64 грн. страхового відшкодування слід відмовити.

Також відповідач просив суд про відшкодування на його користь з позивача витрат на професійну правничу допомогу.

На підтвердження понесених витрат на професійну правничу допомогу, відповідачем надано належні та допустимі докази, а саме - договір про надання правової допомоги від 14.05.2019 року, завдання-доручення № 72, детальний розрахунок та опис робіт від 28.08.2020 року, акт прийому-передачі наданої правничої допомоги від 28.08.2020 року та платіжне доручення від 28.08.2020 року на суму 5 000,00 грн.

Таким чином, відповідно до вимог ст. 129 ГПК України витрати на професійну правничу допомогу, а також витрати зі сплати судового збору покладаються на позивача.

Керуючись ст. ст. 86, 129, 232, 233, 236 - 241 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

В позові відмовити повністю.

Стягнути з Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "УНІКА" (01032, м. Київ, вул. Саксаганського, 70-А; код ЄДРПОУ 20033533) на користь Товариства з додатковою відповідальністю страхова компанія "АЛЬФА-ГАРАНТ" (01133, м. Київ, бул. Лесі Українки, буд. 26, код 32382598)

5 000 (пять тисяч) грн. 00 коп. витрат на професійну правничу допомогу.

Після вступу рішення в законну силу видати наказ.

Рішення господарського суду набирає законної сили відповідно до вимог ст. 241 ГПК України та підлягає оскарженню в порядку та у строк, які визначені розділом IV ГПК України.

Повне рішення складено 05.10.2020р.

Суддя С.О. Чебикіна